CC BY
18
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 630*165.3 Ст. наук. ствроб. Ю.1. Гайда1, д-р с.-г. наук; ст. наук. ствроб.
P.M. Яцик2, канд. с.-г. наук; проф. В.1. Парпан1, д-р бюл. наук
Л1С1ВНИЧО-ЕКОЛОПЧШ ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖ1 ОБ'еКТШ ЗБЕРЕЖЕННЯ Л1СОВИХ ГЕНЕТИЧНИХ РЕСУРС1В
Висв1тлено пiдходи, якi використовують у рiзних кра!нах пiд час формування мережi об'eктiв цiнного генофонду люових деревних порiд. На прикладi генетичних резерватiв бука лiсового та дуба звичайного у Захщному регюш Укра1ни проведено оцiнку можливостi використання люорослинного та лiсонасiнного районувань, люо-во! типолопчно! класифжаци за основу тако! мережi. Виявлено стохастичну залеж-нiсть мiнливостi окремих показникiв селекцшно! та формово! (за типами кори) структури насаджень генетичних резерва™ бука люового та дуба звичайного вщ фактора належност до лiсонасiнних та люорослинних районiв (пiдрайонiв), типiв су та лiсорослинних умов. Для бука люового мiж цими предикторами та комплексом показниюв селекцшно-формово! структури резервату виявлено середш (R = 0,557...0,786), а для дуба звичайного - дещо тюшш1 канонiчнi кореляци (R = 0,775.0,807).
Ключовг слова: цшний генофонд, генетичнi резервати, люорослинне району-вання, лiсонасiнне районування, люова типологiя.
Вступ. Формування оптимально! мереж1 об'екпв цшного генофонду е одним ¡з прюритетних завдань стратеги збереження та невиснажливого використання люових генетичних ресуршв в Укра!ш. Критер1ями оптимальносп тако! мереж1 можуть бути: повнота охоплення нею цшьових вид1в люово! ден-дрофлори та !х внутршньовидово! мшливостц оптимальний розм1р об'екпв цшного генофонду люових деревних порщ in situ та ех situ; оптимальна струк-турно-просторова оргашзащя таких об'екпв; достатня кшькють об'екпв геноз-береження та !х оптимальний розподш в межах ареалу цшьово! породи.
Стосовно можливосп та термшовосп проведення заход1в з1 збереження люових генетичних ресуршв (ЗЛГР) для певних деревних i кущових вид1в л1ив Укра!ни уже здшснено певш узагальнення [4, 19]. Запропоновано також тдходи, як можуть бути застосоваш для оптим1зацп розм1р1в i структурно-просторово! оргашзацп об'ектiв лiсових генетичних ресуршв in situ [5, 6]. Од-нак все ще залишаеться вщкритим питання про те, яко! юнуючо! класифжа-цiйно! системи лiсiв доцшьно дотримуватися пiд час формування оптимально! мережi об'ектiв генозбереження i чи можуть для цього використовуватися лiсiвничо-екологiчна класифiкацiя, лiсорослинне, лiсонасiнне районування.
У европейських кра!нах по-рiзному вирiшують це питання. Так, нап-риклад, в Австрi! пiд час створення та розширення мережi лiсових генетичних резервапв (ЛГР) дотримуються принципiв повного охоплення ними ушх люо-вих рослиних угрупувань, висотних поясiв [17]. Вважають, що поточний геог-
1 Украшський НД1 прського лiсiвницгва ¡м. П. С. Пастернака;
2 Прикарпагський НУ 1мет Василя Стефаника;
рафiчний розподш генетично! структури окремих деревних видiв можна охо-пити за допомогою ЛГР, вiдiбраних за екологiчним та фиоценолопчним принципами. Станом на 31.12.1997 р. у цш кра!ш було вдабрано 295 резерва-тiв на площi 8574,3 га, якi представляли 19 титв природних лiсових угрупо-вань [18]. У Дани перед формуванням мережi об'eктiв генозбереження здшснювалося розроблення геноекологiчного зонування територп кра!ни [16], в Швейцарп - перед вщбором ЛГР встановлюють геоморфологiчне району-вання, висотне зонування, мiграцiйнi шляхи в тсляльодовиковий перiод [15].
В Укра!ш за визначеннями, якi наведет у вщомчих нормативно-пра-вових документах [10, 11], генетичш резервати повинш охоплювати увесь спектр цiнних з генетико-селекцшного погляду природних насаджень в межах природно-ктматичних (або люонасшних) районiв. Однак, до цього часу у вичизнянш науковiй лiтературi е недостатньо емпiричних даних, якi б шд-тверджували або ж спростовували такий пiдхiд до формування мережi об'ектiв цiнного генофонду лiсових деревних порщ.
Метою цього дослiдження е перевiрка гiпотези про можливiсть вико-ристання лiсiвничо-екологiчноl типологп, лiсорослинного та люонасшного районувань як базових наукових класифжацшних схем пiд час формування мережi ЛГР у захiдному регюш Укра!ни.
Методика та об'екти дослвджень. Дослiдженнями охоплено мережу iз 93 люових генетичних резерватiв. З них 58 ЛГР бука люового, площею 2889,2 га та 35ЛГР дуба звичайного, площею 1185,1 га (рис. 1, 2). Для прове-дення селекцшно! швентаризацп насаджень резерватiв використовували шкалу М.М. Вересiна [1], за якою дерева на пробних площах розподшяли на чо-тири селекцшш категорп - плюсовi, кращi з нормальних, нормальнi та мшу-совi. Типи кори бука люового визначали на основi розробок лабораторп се-лекцп i насiнництва УкрНДЫрлю [9]. Мiнливiсть дуба за типами кори досль джували iз застосуванням класифжацп В.В. 1евлева [8], адаптовано! для укра-!нських дiбров лабораторiею селекцп УкрНД1ЛГА [33]. Для групування ЛГР використовували лiсорослиннi районування рiвнинноl частини Укра!ни [13] i Карпатського регюну [12] та чинне люонасшне районування [10]. Польовi матерiали опрацьовували з використанням методiв дисперсiйного та каношч-ного аналiзу, а також багатомiрного шкалування [14].
Результати та обговорення. ЛГР бука люового вдабраш на твшчно-му мегасхилi Карпат, у Передкарпатп, Опiллi, Розточчi та Захщному Подiллi (див рис. 1). Високопрш популяцп (910-1170 м н.р.м.) представлен у вiсьмох ЛГР (№ 2, 12 у Львiвськiй обл., № 11, 12, 14, 16, 17 в 1вано-Франювськш та № 6 - у Чершвецькш обл.). У середньопрському пояс (450-750 м н.р.м.) вщ верхньоднiстровських Бескидiв до Буковинського передпр'я вiдiбрано 19 ЛГР. Решта - презентують рiвниннi ос^вш популяцп бука.
Лiсотипологiчний спектр генетичних резервапв бука лiсового досить широкий. Найбшьше представленi в ЛГР свiжi та вологi бучини, значно мен-ше - свiжi та волоп субучини. Рис. 3 а шюструе екологiчнi фiгури (за даними З.Ю. Герушинського [7]), як полiгон для можливого пошуку кандидатiв у генетичш резервати бука люового, тобто т типи люорослинних умов, як не охоп-ленi генетичними резерватами, а саме - сирi сугруди, свiжi та вологi субори.
Волинська область
I СокалЕ
•аю
Ршненська область
▲ 5
•Яворш льв!в
/411
-Доброми^д
Ж4 А1
АЗ
Броди
,41ДС5 Кременець
Трускавець *А6
,Стрий А7
Еолех1в Калуш 1вано-Франювськ
А 7
Тернопть
Бережани * А1
_ Чортюв 4 9 •
Хмельницька область
Солотвин
А 1
Закарпатська область
Ворохта
124X01 ... . . 1311 Черн1вц|
^¡9 Новоселий 3,15*4 5,Г 1416^1 1Дс,
»Путила
"(■ - ЛГР, нумеращя тут [ надал1 здшснена у межах областей) Рис. 1. Мшцезнаходження генетичнихрезерватов букалшового
Волинська область
Ршненська область
*Яворш
»Добромиль
Льв1в
6 I ■ 9
БродиЧ^ Кременець
1 6и
Тернопть 12 Бережани
Трускавець „ »Рогатин ■-3 _Стрий
1вано-Франк1вськ
Чортив
йлотвин 15 .
ЗЯ7
Закарпатська область
Ч»'
1*11
.Ворохта
Коломия ,13 •
11
гА
1ц
Хмельницька область
Кос1в I 7 16
I ПуТила
, Чержвц1 Новоселиь
(А ЛГР)
Рис. 2. Мшцезнаходження генетичних резерватгв дуба звичайного
Рис. 3. Стутнь накриття мережею ЛГР екологiчних ф^р бука люового (а) та дуба звичайного (б)
Генетичш резервати дуба звичайного вщносно рiвномiрно розмщеш на територи Львiвськоi та Тернопшьсько! обл. на висотах 230-400 м н.р.м. У Чершвецькш обл. у минулi роки вiдiбрано найбiльше резервата ще! породи, однак розташованi вони концентровано - у трьох люництвах двох державних лiсових пiдприемств (Чершвецькому та Хотинському) на гiпсометричних рiв-нях 240-410 м н.р.м. На 1вано-Франювщиш вiдiбрано лише один ЛГР дуба звичайного у ДП "Надвiрнянське ЛГ", який розташований на висот 450550 м н.р.м., тобто близько до верхньо! межi культивування ще! породи на пiвнiчному мегасхилi Карпатських гiр.
Мережею генетичних резервата дуба звичайного охоплено широкий спектр як широко розповсюджених, так i мало поширених типiв лiсу в свiжих i вологих грудах та сугрудах (рис. 3 б). Найбшьше представлеш у ЛГР свiжi та волоп грабовi дiброви (вiдповiдно у 20,0 % i 22,9 % вщ загально! кiлькостi резерватiв). Найрщюсшшим серед типiв лiсу дуба звичайного у генетичних резерватах е волога букова судiброва (2,9 %). Варто зазначити, що у ЛГР презентована досить велика частка тишв люу, для яких дуб звичайний е кшма-тичною домiшкою (22,9 %). У майбутньому необхiдно зосередити увагу на пошуку насаджень - кандидата у генетичш резервати дуба в умовах сиро! дiброви та сугрудкових тишв люу.
Генетичш резервати бука люового вщбраш у чотирьох люонасшних та 11 лiсорослинних районах (подрайонах, поясах), представленi 16 типами люу та чотирма типами люорослинних умов (ТЛУ). Результати дисперсшно-го аналiзу свiдчать, що фактори (предиктори) належност ЛГР бука до певно-го лiсонасiнного чи лiсорослинного району (шдрайону) iстотно впливають на мшливкть !х селекцшно! (за частками дерев рiзноl селекцшно! категори) та формово! (за частками дерев з рiзними типами кори) структури (табл. 1). Водночас середш значення частини вищеназваних показникiв також розрiз-няються на значущому рiвнi мiж ЛГР, як згрупованi за належнiстю до одна-кових типiв лiсу. Типи люорослинних умов в резерватах бука в значно мен-шiй мiрi впливають на мшливють !х селекцшно! та формово! структури.
Табл. 1. Залежнсть показнитв селекцшно1 та формовоИ структури ЛГР бука лсового вид тсонастних i шсорослинных райотв (тдрайотв), титв л1су i шсорослинных умов (значення критерж ФШера Гф за результатами дисперсшного аналЬу)
Параметр (частка дерев) Ллсонасш-ний район (тдрайон) Ллсорослин-ний район (тдрайон) Тип лгсу Тип люорослинних умов
Плюсових 2,47** 6 99*** 1,37 2,22
Кращих з нормальних 9 52*** 8 77*** 2,06* 3,53*
Нормальних 3,34** 1,27 3,01** 0,59
Мшусових 4 54*** 4,03*** 3 39*** 0,96
З гладкою корою 1,77 1,36 3,46*** 2,72
З др1бно-трщинуватою корою 3,66** 6,87*** 2,27* 2,68
З трщинуватою корою 0,40 0,84 2,33* 0,98
З грубо-трщинуватою корою 0,78 0,78 26,9*** 0,71
З лускатою корою 6,24*** 13 2*** 0,70 1,79
Нульова гшотеза про вщсутшсть залежност мiж змшиими вщкидаеться: * - на 5 % рiвнi значущостц ** - на 1 % рiвнi значущостц *** - на 0,1 % рiвнi значущостi.
За допомогою каношчного анал1зу ми дослщили корелящю м1ж фактором належност ЛГР до люонасшного району (подрайону), люорослинного району (подрайону), типу люу, типу люорослинних умов та змшними, що характеризуюсь селекцшну та формову (за типами кори) структуру !х наса-джень. Як видно 1з табл. 2, м1ж показниками селекцшно-формово! структури насаджень генетичних резервапв бука люового та !х розподшом за люонасш-ними, люорослинними районами та типами люу виявлено середш каношчш кореляцп (Я = 0,557.0,786). Тип л1сорослинних умов 1 комплекс селек-цшних 1 фенотипових (за структурою кори) ознак корелюють слабо.
Табл. 2. Залежшсть множини показнишв селекцшноТ та формовоИ структури ЛГР бука лкового в'д шсонастных i тсорослинних райошв (тдрайошв), титв
лсу i жсорослинних умов
Фактор Результати каношчного анал1зу
каношчний коефь щент кореляцп, Я х2 р1вень значущосп, р
Ллсонасшний район 0,786 49,07 0,0001
Ллсорослинний район 0,697 33,89 0,0002
Тип лгсу 0,557 18,99 0,0404
Тип люорослинних умов 0,474 12,98 0,225
Диференщащя, яка спостершаегься м1ж ЛГР бука люового за показниками селекцшно! структури та формового р1зномашття, спонукала до прове-дення багатом1рного !х шкалування в простор! двох осей (рис. 4). Першу вюь можна штерпретувати як м1жпопуляцшну мшливють селекцшно! структури (по горизонтальнш ос1 вправо збшьшуегься частка м1нусових дерев). Друга вюь шюструе (по вертикал! вниз) зниження частки гладкокорих дерев. Орди-нащя насаджень ЛГР бука люового у двохвим1рному простор! найкраще вь дображае !хню належнють до р1зних люонасшних райошв. Однак меж1 люо-насших райошв на 2Б-граф1ку не е прямими, що свщчить про те, що пара-метри селекцшно! та формово! структури е необхвдними, але недостатшми
для щентифшаци належностi популяцiй до лiсонасiнних райошв. Тому варто послуговуватися також комплексом шших маркерiв, як генетичних (насампе-ред), так i селекцiйних (шших фенотипових ознак).
0.9 .-----,-,-,-,-,-1—
Лсснааннт район № 6
-1.4
1.6 -I-I-1-1-1-1—
-2-10 1 2 3 Л
Опкгкюп 1
Рис. 4. Ординацш насаджень ЛГР бука лкового за результатами багатомiрного шкалування (нумерацирезервате 1 Т-13 Т - у Терноптьськш обл., 11Ф-171Ф -1вано-Франккськш обл., 1 Ч-13 Ч-Чершвецькш обл., 1-17 - у Львiвськiй обл.)
Першу вюь можна штерпретувати як мiжпопуляцiйну мшливють се-лекцшно1 структури (по горизонтально ош вправо збшьшуеться частка м^-сових дерев). Друга вюь шюструе (по вертикат вниз) зниження частки глад-кокорих дерев. Ординащя насаджень ЛГР бука люового у двохвимiрному просторi найкраще вiдображаe 1хню належнють до рiзних лiсонасiнних районiв. Однак межi лiсонасiнних районiв на 2Б-граф^ не е прямими, що свщчить про те, що параметри селекцшно! та формово1 структури е необхщ-ними, але недостатнiми для щентифжацп належностi популяцiй до люонасш-них райошв. Для цього потрiбно послуговуватися також комплексом шших маркерiв, як генетичних (насамперед), так i шших фенотипних ознак.
Дослщження генетичного рiзноманiття бука лiсового у Карпатському регюш (зокрема на частинi ЛГР, що охоплеш нашими дослiдженнями), якi проведено 1.М. Швадчаком разом iз словацькими вченими у 90-х роках мину-лого столтя за допомогою iзоферментного методу, вказують на iснування мiжпопуляцiйноl диференщацп, групування окремих популяцiй та видшення трьох 1х географiчних груп. Виявилось, що частоти алелей у бука часто коре-люють не лише з географiчним, але й з висотним розмщенням популяцiй [2].
Дослщжеш генетичнi резервати дуба звичайного, що вдабраш у трьох люонасшних районах i пiдрайонах та чотирьох люорослинних районах, пред-ставленi 12 типами люу та чотирма типами люорослинних умов. Диспер-сiйний аналiз виявив, що фактор (предиктор) належносп ЛГР до певного ль сонасшного району iстотно впливае на мшливють частки кращих дерев у 1х лiсостанах. У той же час фактор належносп до лiсонасiнного району впливае
на значно бшьшу кшькють селекцiйних i фенотипових ознак (частку кращих з нормальних та мiнусових дерев, а також вщносну кiлькiсть особин з дрiбно борозенчастою та грубо гребiнчастою корою) (табл. 3). Водночас середш зна-чення частини названих показникiв також розрiзняються на значущому рiвнi мiж ЛГР, якi згрупованi за типами люу (табл. 4).
Табл. 3. Параметри селекцшног та формовог структури насаджень ЛГР дуба звичайного, для яких встановлено стохастичну залежтсть вгд фактора
належностг до тсонастних та лгсорослинних районы; (тдрайотв)
Фактор - люонасшний район (тдрайон) Фактор - лiсорослинний район (тдрайон)
параметр (частка дерев) Рф Р параметр (частка дерев) Рф Р
кращих з нормальних 4,48 0,019 кращих з нормальних 5,09 0,006
мшусових 3,86 0,019
з дрiбно-борозенчастою корою 5,17 0,005
з грубо-гребшчастою корою 3,08 0,042
За допомогою каношчного аналiзу дослщжено корелящю мiж фактором належносп ЛГР до люонасшного району (пiдрайону), лiсорослинного району, типу люу, типу люорослинних умов та змшними, що характеризують селекцшну та формову (за типами кори) структуру 1х насаджень.
Табл. 4. Залежтсть мiж окремими показниками селекцшноТ та формовоИ структури насаджень ЛГР дуба звичайного та фактором iX належност1 до
певного типу лгсу
Фактор - Тип люу
параметр (частка дерев) Рф
кращих з нормальних 3,17**
мшусових 3,00*
з лускатою корою 11,66***
з гребшчастою корою 2,80*
Нульова гшотеза про вщсутшсть залежност м1ж змшними вщкидаеться: * - на 5 % р1вш значущостц ** - на 1 % р1вш значущостц *** - на 0,1 % р1вш значущост1.
Мiж показниками селекцшно-формово! структури насаджень ЛГР дуба звичайного та 1х розподшом за лiсорослинними районами, типами люу i типами лiсорослинних умов виявлено значш канонiчнi кореляцп (R = 0,775...0,807, х2 = 24,95.28,51, р = 0,005.0,015). Належнiсть до люонасш-них районiв корелюе слабо iз комплексом селекцiйних i фенотипових (за структурою кори) ознак (R = 0,628, х2 = 13,55, р = 0,330).
Висновки. Формування оптимально! мережi об'ектiв цiнного генофонду in situ повинно базуватися на типолопчнш основi з урахуванням люо-рослинного та лiсонасiнного районування вщповщно! люово! породи. Це тд-тверджуеться виявленою у захiдному регюш Укра1ни стохастичною залеж-нiстю мшливосп окремих показникiв селекцшно! та формово! (за типами кори) структури насаджень генетичних резервапв бука люового i дуба звичайного вщ фактора належностi 1х до лiсонасiнних i лiсорослинних районiв (пiдрайонiв), титв лiсу та лiсорослинних умов. Для бука люового мiж цими предикторами та комплексом показниюв селекцшно-формово! структури
ЛГР виявлеш середнi (R = 0,557.0,786), а для дуба звичайного - дещо tíchí-шi KaHOHÍ4HÍ кореляцп (R = 0,775.0,807).
Вивчення ступеня покриття мережею ЛГР типолопчних ареал1в вщпо-вiдних деревних порiд дало змогу визначити екологiчний полiгон для можли-вого пошуку кaндидaтiв у генетичш резервати (для бука - сир1 бучини, свiжi та вологi чистобуковi субори, для дуба звичайного - сир1 дiброви та сугруд-ковi типи лiсу).
Л1тература
1. Вересин М.М. Справочник по лесному селекционному семеноводству / М.М. Вере-син, Ю.П. Ефимов, Ю.А. Арефьев. - М. : Агропромиздат, 1985. - 245 с.
2. Вишны Й. Генетическое разнообразие и дифференциация популяций бука (Fagus sylvatica L.) на Украине. Украинские Карпаты и прилегающие территории / Й. Вышны, И. Швадчак, Б. Компс, Д. Гемери, Л. Пауле // Генетика. - 1995. - Т. 31, № 11. - С. 1540-1551.
3. Волосянчук Р.Т. Методичш шдходи до ощнки об'екпв збереження генофонду листя-них деревних порiд in situ та ix сучасний стан у лiвобережному Лiсостепу Укра1ни / Р.Т. Волосянчук, С.А. Лось, Л.А. Торосова, Т.Л. Кузнецова, Л.И. Терещенко, В.Г. Григорьева // Лгав-ництво i агролюомелюращя : зб. наук. праць. - Харгав : Вид-во УкрНД1ЛГА. - 2003. -Вип. 104. - С. 50-57.
4. Гайда Ю.1. Лгавничо-еколопчш основи збереження i сталого використання лiсовиx генетичних ресурсiв в захщному регiонi Укра1ни : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра с.-г. наук: спец. 06.03.01 - "Лiсовi культури та фггомелюращя" / Юрш 1ванович Гайда; НЛТУ Укра1ни. - Львiв, 2012. - 40 с.
5. Гайда Ю.1. Оптимiзaцiя величини об'екпв цiнного генофонду лiсовиx деревних порщ in situ / Ю.1. Гайда // Науковий вiсник НЛТУ Укра1ни : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украни. - 2009. - Вип. 19.9. - С. 36-45.
6. Гайда Ю.1. Структурно-просторова оргaнiзaцiя об'екпв цiнного генофонду лiсовиx деревних порщ in situ / Ю.1. Гайда // Науковий вюник НЛТУ Укра1ни : зб. наук.-техн. праць. -Львiв : РВВ НЛТУ Укра1ни. - 2010. - Вип. 20.3. - С. 28-35.
7. Герушинський З.Ю. Типология лiсiв Укра1нських Карпат / З.Ю. Герушинський. -Львiв : Вид-во "Пiрaмiдa", 1996. - 208 с.
8. Иевлев В.В. Формы дуба черенчатого по корке / В.В. Иевлев // Труды Воронежского Государственного заповедника. - Воронеж. - 1972. - Вып. 18. - С. 54-64.
9. Лiсовi генетичш ресурси та селекцшно-насшницьга об'екти Львiвщини / Яцик Р.М., Дейнека А.М., Парпан В.1. та íh. - 1вано-Франювськ : ВДВ Ц1Т ПНУ, 2006. - 312 с.
10. Молотков П.1. Настанови з люового насшництва / П.1. Молотков, 1.М. Патлай, Н.1. Давидова, 1.М. Швадчак, Ю.1. Гайда. - Харюв : Вид-во УкрНД1ЛГА, 1993. - 58 с.
11. Положення iз видiлення, збереження та сталого використання генетичного фонду ль сових деревних порiд в Укра1ш / Ю.1. Гайда, Р.М. Яцик, Р.Т. Волосянчук, С.А. Лось, Л.1. Терещенко та iншi // Нaуковi основи збалансованого ведення люового господарства в Карпатсь-кому регюш : зб. реком. УкрНДIгiрлiс. - 1вано-Франгавськ : Вид-во УкрНДIгiрлiс. - 2012. -Вип. 4. - С. 231-263.
12. Порадник карпатського лгавника / за ред. М.В. Чернявського, В.1. Парпана. - 1вано-Франгавськ : Вид-во "Фолiaнт", 2008. - С. 92-114.
13. Справочник лесовода / П.С. Пастернак, П.И. Молотков, И.Н. Патлай и др. / под ред. П.С. Пастернак. - К. : Вид-во "Урожай", 1990. - 296 с.
14. Халафян А.А. STATISTICA 6.0. Статистический анализ данных : учебник. - Изд. 3-е, [перераб. и доп.] / А.А. Халафян. - М. : ООО "Бином-Пресс", 2008. - 512 с.
15. Bonfils P. Das Schweizerische Programm zur Erhaltung forstgenetischer Ressourcen / P. Bonfils, R. Finkeldey // Erhaltung genetischer Ressourcen im Wald. - Normen, Programme, Maßnahmen (Geburek Th., Heinze B. (Hrgs.). - Ecomed, Verlaggeselschaft Landsberg, 1998. -S. 136-150.
16. Graudal L. A systematic approach to the conservation of genetic resources of trees and shrubs in Denmark / L. Graudal, E.D. Kjaer, S. Canger // Forest Ecology and Management. - 1995. -№ 73. - Pp. 117-134.
17. Mannsberger G. Forstgenetische Ressourcen aus forstpolitischer Sicht am Beispiel Österreichs / G. Mannsberger / Geburek Th., Heinze B. (Hrgs.) // Erhaltung genetischer Ressourcen im
Wald. - Normen, Programme, Maßnahmen. - Ecomed, Verlaggeselschaft Landsberg, 1998. -S. 2-11.
18. Müller F. Das österreichische Programm zur Erhaltung forstgenetischer Ressourcen / F. Müller, U. Schultze / Geburek Th., Heinze B. (Hrgs.) // Erhaltung genetischer Ressourcen im Wald - Normen, Programme, Maßnahmen. - Ecomed, Verlaggeselschaft Landsberg, 1998. -S. 120-135.
19. The state of forest genetic resources in Ukraine (the materials prepared at request of FAO for drawing up The Report on the State of the World's Forest Genetic Resources) : manuscript / Considered at the meeting of Scientific Council of Ukrainian Research Institute of Forestry and Forest Melioration dated 04.05.2012, Report No. 6. - Kharkiv, 2012. - 57 р.
Гайда Ю.И., Яцык Р.М., Парпан В.И. Лесоводственно-экологичес-кие особенности формирования сети объектов сохранения лесных генетических ресурсов
Освещены подходы, которые используются в разных странах при формировании сети объектов ценного генофонда лесных древесных пород. На примере генетических резерватов бука лесного и дуба обыкновенного в Западном регионе Украины проведена оценка возможности использования лесорастительного, лесосеменного районирования и лесной типологической классификации как основания для такой сети. Выявлена стохастическая зависимость изменчивости отдельных показателей селекционной и формовой (по типам коры) структуры насаждений генетических резерватов бука лесного и дуба обыкновенного от фактора принадлежности их к лесосе-менным и лесорастительным районам (подрайонам), типов леса и лесорастительных условий. Для бука установлены средние (R = 0,557.0,786), а для дуба - более тесные канонические корреляции (R = 0,775.0,807) между этими предикторами и комплексом показателей селекционно-формовой структуры лесных генетических резерватов.
Ключевые слова: ценный генофонд, лесные генетические резерваты, лесорас-тительное районирование, лесосеменное районирование, лесная типология.
Hayda Yu.I,. Yatsyk R.M, Parpan V.I. The forestry-ecological features of formation ofa network of objects to preserve forest genetic resources
The article highlights the approaches used in different countries for formation of a network of objects of valuable gene fund of forest tree species. The possibility of using forest vegetation and forest seed zoning, as well as forest typological classification on the basis of a preserve network of the European beech and pedunculate oak genetic reserves in Western Ukraine was evaluated. A stochastic dependence of variability of certain characters of selection and form (by the type of rind) structure of stands of beech and oak genetic reserves on the factor of their belonging to forest seed and forest vegetation districts (subdistricts), forest types and site conditions was determined. Average canonical correlation (R = 0,557.0,786) between these predictors and a set of indicators of selection-form structure of genetic reserves was detected for the European beech and more significant canonical correlation (R = 0,775.0,807) was determined for pedunculate oak.
Keywords: valuable forest gene fund, forest genetic reserves, forest vegetation zoning, forest seed zoning, forest typology.
УДК 581.526.42:630.4 Доц. В.М. Скробала, канд. с.-г. наук -
НЛТУ Украши, м. Львiв
Ф1ТОЦЕНОЛОГ1ЧНА ТИПОЛОГ1Я Л1С1В УКРАШСЬКИХ КАРПАТ
Домшантну класифжащю люово! рослинност можна представити у виглядi двовимiрноi таблищ, яка характеризуе розподш домшантних видiв трав'яного покри-ву у розрiзi субформацш i формацш. На осжга математичноi форматзаци домшан-тжй класифжаци лiсовоi рослинност методами непрямоi ординацп запропоновано узагальнену типолопчну схему л^в Украшських Карпат.
