CC BY
20
46,8 %; 40,6 % i 112,1 %, а застосування шдолшощодо! кислоти (50 г/л) дало нижчi результати.
Таким чином, при розмноженш ту! захiдноí i самшиту вiчнозеленого живцями в умовах плiвковоí теплицi доцшьно застосувати вiтчизняний стимулятор росту рослин "Триман-1" i замочувати живщ самшиту вiчнозеленого протягом 4 годин, а ту! захщно! протягом 2 годин у розчиш з концентращею 20 мг препарату на 1 л води.
Лiтература
1. Дульнев П.Г., Донченко П.А. Поиск перспективных физиологически активных соединений, повышающих азотфиксующую активность микроорганизмов и продуктивность сельскохозяйственных культур. Елементи регуляци в рослинниц™. - К.: ВВП "Компас". -1998. - С. 25-31
2. Андресюк Е.И., Антипчук А.Ф., Ранчелова В.Н., Танцюренко Е.В. Влияние уг-леаммонийных солей и тримана-1 на формирование и интенсивность симбиоза гороха с клубеньковыми бактериями. Елементи регуляци в рослинництв^ - К.: ВВП "Компас". - 1998. -С. 157-165
3. Мусиенко Н.Н., Шумик С.А., Таран Н.Ю., Кононюк Л.М., Шовкопляс А.Н., Зубаток Т.И. Применение углеаммонийных солей и их комплекса с триманом при выращивании пшеницы. Аммоницно-карбонатные соединения и регуляторы роста растений в сельськом хозяйстве. - К.: Наукова думка. - 1995. - С. 41-47
4. Аммонийно-карбонатные соединения и регуляторы роста растений в сельськом хозяйстве, Сб. науч. тр. - К.: Наукова думка. 1995, 235 с.
5. Использование аммиаксодержащих соединений в сельськом хозяйстве. Сб. науч. тр. - К.: Наукова думка. - 1992, 283 с.
6. Елементи регуляци в рослинництв^ Зб. наук. пр. - К.: ВВП "Компас". - 1998,
358 с.
7. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта. - М.: Колос, 1979, 416 с.
УДК 630*165.3 Ст. наук. cniep. Р.М. Яцик, канд. с.-г. наук - УкрНДЫрлк
СТАН Л1СОВИХ ГЕНЕТИЧНИХ РЕСУРС1В У КАРПАТСЬКОМУ РЕГ1ОН1, ШЛЯХИ IX ЗБЕРЕЖЕННЯ I ВИКОРИСТАННЯ
Приведет матерiали з подальшого пошуку оптимальних режишв збереження, вщтворення i рацюнального використання генетичних pecypciB. Пропонуеться комплексний шдхвд - збереження i'x кiлькicного та якicного складу i3 рацюнальним використанням для селекци i насшництва. Наголошуеться, що важливють збереження бiологiчного piзноманiття та генетичних ресурав, передумови здорового стану ль с]в i життед]яльност люових екосистем, е однiею з основних засад та cтpатeгiчним напрямком дшльност лiciвникiв для досягнення сталого розвитку.
Ключовi слова: Бiологiчнe piзноманiття, генетичш ресурси, гeнeтичнi резерва-ти, плюcовi дерева, люонасшш плантаци
R.M. Yatsyk, candidate of agricultural sciences - UkrNDIhirlis
Forest genetic resources of the Carpathian region of Ukraine, current status, perspectives of preservation and rational use
The materials of farther of the optimal modes of preservation, reconstruction and rational use of genetic reservation is required. Here comprehensive approach is used - preservation of quantitative and qualitative composition of reservation in case of its rational
use for the development of selection and seed-growing. Importance of preserving biological variety and genetic resources, precondition of health status of forests and vital functions of forest ecosystems is one of the main principles and strategic trends of forest officer's activity, which is necessary for achieving stable development.
Key words: biological variety, genetic resources, genetic reservation, superior trees, tree seed plantations
Майже 200-дгтшй карпатський лкокультурний досввд свщчить, що HOBi насадження не завжди створювались i3 доброяккного насшня. Тому стшккть прських лiсiв попршувалася, вони зазнавали зниження генетично1 рiзноманiтностi, що тисячолiттями формувалася природним ввдбором. Це, у свою чергу, призводило до величезних втрат через стихшш лиха - масовi ви-ровали, буреломи, розповсюдження шшдниюв i хвороб, ерозда грунпв, пове-нi, селевi потоки тощо. Свiдченням негативного антропогенного впливу на гiрськi лiси е зменшення насаджень з дубом звичайним i скельним, буком ль совим, ясеном звичайним, ялицею бiлою, соснами кедровою европейською i звичайною релжтовою, тисом ягiдним, в'язом гiрським, берекою тощо. Для ix вiдновлення необхвдш значнi зусилля лiсiвникiв iз впровадження новiтнiх до-сягнень науки, в тому чи^ й селекцiйно-генетичноí.
Генетико-селекщйш дослiдження в карпатському регiонi i на прилег-лих територiях почали проводитись у 60-их роках. У цей час велись женсив-ш науковi пошуки з вивчення внутртньовидово!' та популяцiйноí мiнливостi, формово!' i селекцiйноí структури карпатських деревосташв з метою встанов-лення кореляцiйних зв'язюв мiж формами дерев i !'х господарсько-цiнними властивостями. Такi дослiдження, iз закладкою близько 60 пробних площ, проведенi науковцями УкрНДIгiрлiс та Карпатсько! ЛНДС iз соснами (звичайною релжтовою i кедровою европейською), ялиною европейською, ялицею бшою, буком лковим, модриною европейською, дугласiею Метка тощо. Проводились також бюммчш (вичення сезонно! активностi бiокаталiза-торш) та генетичнi (встановлення ршня генетично! мiнливостi i диферен-цiацií) дослвдження. Це дало можливiсть надалi видшити в регiонi цiнний ге-нетичний фонд (лiсовi генетичнi резервати, плюсовi дерева та насадження) i ращонально використовувати його для створення постшно! лiсонасiнноí ба-зи. Данi про 1х об'еми наведено в таблиц!
У 70-их роках використання генетичних ресурсiв набуло широкого розмаху для потреб плантащйного насiнництва, особливо клонового. У той час вирiшувались питания заготiвлi живцiв для щеплення iз плюсових дерев, способiв i термшв щеплення та застосовування при цьому рiзноманiтного обв'язувального матерiалу, вирощування i формування трансплантанта. Вип-робувались рiзнi методи створення клонових плантацiй, ввд щеплення вироб-ничих та спещально створених лiсокультур - до посадки готових щеп з глиб-кою землi на постiйне мiсце. Останнш метод виявився найбiльш опти-мальним. Вивчались також питання пiдбору площ шд плантацл, вибору схем змтування клошв, формування крон рослин, догляду за фунтом, стимулю-вання цвтння i плодоношення клонiв, збереження i рацiонального використання плантацiйного наання.
Плюсова селекщя 1 илантацшне насшниитво ще штенсившше почали розвиватись шсля створення в репош мереж1 селекцшних пункпв, лконасш-них господарств, селекцшних лкорозсаднитв, а шзшше - селекцшних держлкгосшв. Але при цьому, у бшьшосп випадкш, втрачався детальний контроль з боку науковщв. Проводились десятки тисяч щеплень кожного року, живщ для яких, як правило, заготовлялись на тсосгках, хоч з кращих, але зрубаних дерев. Надал1 це позбавило можливосп перев1рки спадкових влас-тивостей цих дерев через насшне потомство шляхом закладки випробних культур. Переважна бшьшкть дерев виявилась неперев1реною за генотипом. Це е одшею з причин, що 80 % илантацш цього раннього перюду не були атестоваш. Усього в репош створено коло 350 га клонових лконасшних илантацш, з яких майже 118 га (33,7 %) атестовано 1 занесено у Держреестр (табл.). На Прикарпатп та на Льв1вщиш головна увага придшялась ялиш, ялищ, модринам, частково соснам (звичайнш 1 кедровш), в Закарпатп - дубам (звичайному 1 скельному), буку, ясенам (звичайному 1 вузьколистому), на Буковиш - дубам (особливо пбридним формам м1ж звичайним 1 скельним), ялищ, на Терношльщиш - дубу звичайному.
Табл. Наявтсть зареестрованих генетико-селекцшнихресурав та об'eктiв постшног л^онастно! бази в Укратських Карпатах i на прилеглих територiях (Льв'тська, 1вано-Франювська, Чертвецька, Тернотльська та Закарпатська области)
ПОРОДА
Генетичт резервати
штук
га
Плюсовi на-садження, га
Плюсовi дерева,
Лконасш-m планта-цц, га
Picea abies Karst.
31
2Ö9Ö,9
105,4
192
17,9
Abies alba Mill.
24
1269,0
16,7
210
20,3
Pinus sylvestris L.
10
579,2
102,8
76
6,9
Pinus sylvestris L. (relict)
545,0
12
Pinus strobus L.
34
Pinus cembra L.
632,1
19
Pinus nigra Arn.
4,5
18
Pinus mugo Turra.
1,5
Larix desidua Mill.
2,5
100
30,0
Larix leptolepis Gord.
34
Taxus baccata L.
75,1
Pseudotsuga menziesii Franco
23,7
1,2
62
Fagus sylvatica L.
62
3878,5
10,0
180
Quercus robur L.
35
1221,7
14,7
217
40.7
Quercus petrae Liebl.
83,2
63
Fraxinus excelsior L.
180,4
Fraxinus angustifolia Vahl.
1,9
Acer pseudoplatanus L.
34,2
Acer platanoides L.
Ulmus glabra Huds.
2,5
Betula pendula Roth.
33,2
Alnus glutinosa Gaeri
50,7
Carpinus betulus L.
61,0
Sorbus aucuparia Gratz.
6,1
Разом:
200
10768,0
257,8
1229
117,7
9
4
1
2
3
4
5
6
3
2
2
1
1
1
3
2
1
На початку 80-х ротв нами було розроблено цший ряд рекомеидацiй, якi стосувались рiзноманiтних аспектiв створення арх1вно-маточних i лкона-сiнних плантацiй рiзних видш. Неодноразово проводились iнвеитаризацiя плантацiй, детальш 1х обстеження та облiки. У той же час також проводилась селекцшна швентаризащя постiйних лiсонасiнних дшянок. Вона закiичилась розробкою рекомеидацiй iз створення, формування, стимулювання плодоно-шення та рацiональноí експлуатацií лiсонасiнних дшянок лiсоутворюючих вид1в. 1х видалено в регюш понад 3,0 тис. га.
Для штучного вирощування карпатських лiсiв необхвдна значна кiлькiсть високопродуктивного посадматерiалу, який можна одержати методами генетики i селекцií. У регюш лкокультури щорiчно створюються на плошд коло 6,0-6,5 тис. га, але тiльки 10-12 % з них закладаються покраще-ним i сортовим посадматерiалом. Це свiдчить про те, що ефектившсть вико-ристання створено1 селекцiйно-насiнницькоí бази ще досить низька, незва-жаючи на те, що способи лково1 селекцií, насiнництва, збереження, ввднов-лення i використання генетичних ресурсiв постiйно удосконалюються. У да-ний час лiсове господарство карпатського регюну може повнiстю забезпечу-вати сво1 потреби у сортовому i покращеному плантацiйному насiннi модрин, частково ялищ (до 30 % ввд потреби), ялини (15-20 %) i дуба (до 20 %). Дос-вiд свiдчить, що при науковому пiдходi до вирiшения згадано1 вище пробле-ми i здiйсненнi необхвдних заходав щодо упорядкування кнуючих плантацш та ощадливого використання насiния з них, можна збшьшити виробництво селекцшного посадматерiалу ще на 50-60 %. Слiд також пам'ятати, що клоно-вi плантацií сумiсно з генетичними банками, колекцiями i спецiальними лко-культурами е одним iз перспективних способiв збереження i вiдтворения генетичних ресурав методом ex situ.
У зв'язку iз значним перетворенням карпатських лiсiв, цiнних природ-них деревостанiв, особливо пралiсiв, залишилося досить мало, хоч i набагато бшьше, нiж в iнших европейських крашах. Цiннiсть íх зростае адекватно збшьшенню темпiв господарського та техногенного впливу на лiси. Для часткового збереження таких деревосташв, 1х рационального використання у селекцшно-генетичних цдлях, а також вiдновлення лiсових генетичних ресур-с1в, у 1983-1985 рр. у карпатському регiонi й на прилеглих територiях були вiдiбранi лiсовi генетичнi резервати. Всього ввдбрано 210 генетичних резер-ватiв (ЛГР) 18-ти видiв на площд 13,4 тис. га у Держлiсфондi Закарпатсько1, Льв1всько1, Iвано-Франкiвськоí, Тернопшьсько1 i Черн1вецько1 областей, що становить майже 56 % вщ уах вiдiбраних ЛГР в Украíнi (за площею). У Державний реестр вже внесено 200 резерват, площею 10,8 тис. га (див. табл.).
Генетичш резервати - важливi об'екти, ят одночасно виконують функцií генетичних заповiдникiв, е джерелом стаб1льного одержання цiнного насiния i самосiву, служать основою вiдтворения та пiдтримания формового i популяцiйного рiзноманiття, а тим самим - i бiологiчного рiзноманiття. При цьому повинен застосовуватися комплексний пiдхiд - консервацiйне дов-гострокове збереження кiлькiсного та якiсного складу !х у лiсах I-оí групи та на територiях природно-заповiдного фонду i розумне залучення до селек-
цшних програм в експлуатацiйних лiсах. У зв'язку з неоднаковою генетич-ною структурою та ознаками пристосування, ят властивi рiзним видам, мож-ливi i вiдмiнностi у стратегií охорони генетичних ресурсiв. € види, ят зрос-тають у великих популяциях з вшьним перезапиленням без наявних ознак антропогенного впливу. Тут здоровий стан шдтримуеться природним вщбо-ром. При цьому збереження генофонду може обмежитись охороною екосис-тем. В шших випадках, тобто в роздшьних популяциях i в умовах розiрваного ареалу, де обмiн пилком i насiнням обмежений, необхiдний пошук найлш-ших насаджень та цiнних форм в них для використання у селекцц. За такого пiдходу 40-50 % потреби в лковому насшш мiг би забезпечувати популя-цшний напрям у селекцл. При цьому, поряд з насшням, повинен використо-вуватись i самосiв, як для попереднього школування, так i безпосередньо в лкокультури залежно вiд еколого-бюлопчних особливостей видiв.
У 1987 р. нами видаш рекомендацií "Лiсовi генетичш резервати i ведения господарства в них". Вiдтодi опублiковано бшьше 30-ти наукових праць (з них чотири - за кордоном) з актуальних питань збереження i використання генетичного рiзноманiття в карпатських екосистемах. Виявилось, що для виконання сво!х функцiй лiсовi генетичнi ресурси потребують ре-тельно1 охорони та особливих норм ведення господарства, що передбачае пiдтримання належного санiтарного стану, селекцшно1 та формово1 структу-ри деревосташв i своечасного вiдновлення íх в разi втрати свого призначення.
Дослiдження, якi проводяться лабораторiею лково!' селекцií i насш-ництва УкрНДЫрлк передбачають ревiзiю первинно!' документацií на об'екти щнного генофонду; уточнення наявносп íх в натурi (сучасно1 нумера-цií кварталiв, видiлiв i площ), в картографiчних матерiалах i таксацшних опи-сах; визначення географiчних координат, що надалi не допустить 1х замiни чи знищення; закладення пробних площ в генетичних резерватах i плюсових на-садженнях з метою вивчення лiсiвничо-таксацiйних показникiв, селекцiйноí структури та 1х формово1 рiзноманiтностi; обстеження кожного плюсового дерева i насаджень, де вони зростають i тлн. Пiсля одержання вiдповiдних матерiалiв дослвджень проводиться пор1вняльний аналiз динамiки стану, збе-реженостi, вiдновлення i використання лкових генетичних ресурс1в за пе-рiод, що минув пiсля 1х вiдбору (20-30 рокiв). На його основi розробляеться система iнтегрованих заходiв iз удосконалення режиму охорони, вщновлення i використання лiсових генетичних ресурав рiзноманiтними методами.
Виявилось, що на збереження лкових генетичних резерватов вирь шальний вплив мають антропогеннi фактори, частково - нишдвна ддя клша-тичних аномалiй, хвороб i шкщниюв. Серед головних антропогенних факто-рш, що впливають на збереження ЛГР, е самовшьна замiна площ резерватов iн-шими насадженнями, вiдсутнiсть даних про них в таксацiйно-картографiчних матерiалах та оформлення в натурi, неправильно проведет рубки догляду i са-нiтарнi, самовiльнi рубки, порушення охоронних зон, або íх повна ввдсутнкть тощо. Наслiдком вищеприведених порушень, а також негативного впливу сти-х^их явищ (вiтровалiв, буреломiв, зсувiв) i дií хвороб та шкiдникiв е втрата майже 40 % генетичних ресурсш ялини, головно1 породи в регюш. Спостерi-
гаеться дещо кращий стан резерват шших вид1в, а також ЛГР, видшених у першш rpyni лк1в, на територ1ях природних заповщниыв, заказниюв, на-цюнальних природних паpкiв тощо. Ретельно! уваги потребують високогipнi резервати аборигенних видав, особливо ялинових лк1в, виходячи з виключно захисно!' i сеpедовищетвipноí pолi !х в екстремальних умовах, а також рдак-них, pелiктових та шших цiнних вид1в, мiкpопопyляцií яких мають певнi ввд-мiнностi з аналогами, яй зростають в шших умовах ареалу.
У даний час науковцями багатьох кра'н свiтy значна увага прида-ляеться збереженню i вiдтвоpенню генетичних pесypсiв цiнних малопошире-них видiв. Це види, ят становлять менше нiж 5 % покрито!' лiсовоí площi. Незаслужене зменшення уваги до них може призвести до непоправних втрат генетичного потенциалу поpiд, що мають цiннy деревину та плоди, вiдpiз-няються корисними лiсiвничими властивостями, вiдiгpають грунтоутво-рюючу, грунто- i водозахисну роль, шдвищують стiйкiсть насаджень до несприятливих умов оточуючого середовища. Актуальна проблема збережен-ня малопоширених лiсових видiв i для карпатського pегiонy та на прилеглих до нього теpитоpiях. Серед них, у першу чергу, варто назвати в'язи, клени, ясени, вшьхи, плодов^ черешня, яблуня, груша, а також дуже piдкiсна в ре-гiонi порода - горобина-берека.
Питання ведення господарства в лiсових генетичних резерватах карпатського регюну з метою 'х охорони i збереження виникло зразу ж тсля 'х вщ-бору у сеpединi 80-х роив. Але проблеми використання ЛГР у селекцшних програмах постали лише в кшщ 80-х - на початку 90-х роюв. Актуальними вони е i тепер.
У регюш розглядаються настyпнi умови, що стосуються функцюнуван-ня дасових генетичних резерватов:
• збереження ix in situ за сприятливих умов;
• замша на рiвноцiнний люостан молодшого BiKy. 1ншими словами - замша ЛГР, який втрачае сво'1 функцн через вiдмирання перестарiлих дерев, ^ма-тичнi аномалн та вплив антропогенних (в т. ч. техногенних) факторiв, його ж природним вщновленням, тобто "омолодження" резервату за допомогою поетапних лiсовiдновних рубок iз максимальним збереженням рiзновiковоí та горизонтально'! структури тдросту;
• збереження генетичного потенщалу ЛГР ex situ рiзними методами - створен-ням банку насшня, плантацiй, лiсових культур. Останне передбачае використання посадматерiалy, вирощеного з насшня максимально можливо'1 юлькос-ri дерев ЛГР та самосiвy (з шд намету лiсy, а також школованого).
При викоpистаннi самос1ву слад визначити оптимальнi умови залежно вщ еколого-бiологiчних особливостей кожного виду для обаменшня площ, проростання насiння, подальшого росту потомства тощо. 1ншими словами, необхщне подальше виpiшення питань щодо покращення використання генетичних ресурс1в у селекцiйних програмах i для потреб насшництва.
Науковий та практичний досвiд свiдчить, що для попередження ка-тастpофiчних втрат лiсових генетичних ресурс1в в pегiонi необхвдно також провести таю теpмiновi заходи, а саме:
• домогтися включения люових генетичних резерваив до списку об'екив, що належать до природно-заповщного фонду, що сприятиме виконанню cTaTTi 10 Закону Укра!ни "Про мораторiй на проведення суцшьних рубок на гiрських схилах в ялицево-букових люах Карпатського регюну";
• впровадити розроблет УкрНДIгiрлiс "Вказiвки з видшення лiсового генетич-ного фонду, селекцп i насiнництва в Украшських Карпатах", якi е керiвним регюнальним документом до часу розробки та прийняття стратеги i3 збере-ження i вiдтворення генетичного фонду люових порщ;
• заборонити працiвникам люового господарства i лiсовпорядкування прово-дити замши деревосташв ЛГР iншими насадженнями, призначати i проводи-ти господарсью заходи, якi можуть порушувати хщ природних еволюцiйних процесiв (особливо рiзнi види рубок), без надежного наукового обгрунтуван-ня, без вiдома наукових установ та зональних люонасшних станцш (ЗЛС);
• зобов'язати працiвникiв люового господарства на мюцях проводити регуляр-нi спостереження за динамiкою змш складу ЛГР, !х структури i формового рiзноманiття з iнформуванням про це наукових установ;
• зобов'язати науковi установи в зош свое! дiяльностi перiодично переглядати та уточнювати заходи iз збереження, вiдновлення та ращонального викорис-тання ЛГР у процеи поглиблення наукових дослiджень;
• видшити оxороннi зони ЛГР (де !х ще не видiлено) з метою ведення там ощадливого (охоронного) господарювання, спрямованого на пiдтримання формово! та селекцшно! структури насаджень, !х задовiльного санiтарного стану тощо.
Слiд констатувати, що в регюш i на прилеглих територiях вiдiбранi значнi генетичнi ресурси, яш необидно постiйно впорядковувати, вивчати i рацiонально використовувати. Ще залишаються не вирiшеними окремi пи-тання використання лiсових генетичних ресурсiв у селекцшно-насшницьких програмах, випробуваннi кандидатiв у сорти на базi ЛГР, плюс-насаджень i клонових плантацiй.
Вивчення рiзноманiтних аспектiв збереження i вiдновлення генетичних ресурав, а також виршення селекцiйно-насiнницьких проблем для ство-рення лiсiв майбутнього показало, що на час перехвд вiд окремих розробок до створення цiлiсноí державноí програми ефективного збереження, ввднов-лення i рацiонального використання генетичних ресурсiв методами in situ та ex situ, сортовиведення i виробництва селекцiйного посадматерiалу абориген-них та iнтродукованих лкових видав.
УДК634.0.181.32:631/4/41 Астр. Г.Я. Боратинська* - УкрДЛТУ
ФОРМОВА Р1ЗНОВИДН1СТЬ Л1ЩИНИ НА РОЗТОЧЧ1
З метою вщбору господарсько-цiнних форм лiщини звичайно! для широкого впровадження !х у промисловi горiховi плантаци, вивчено формову рiзноманiтнiсть виду в умовах Розточчя. Охарактеризовав форми лщини звичайно! можуть бути ви-користанi для виведення нових сортiв фундука в умовах Розточчя.
* Наук. кергвник: проф. Г.Т. Криницький, д-р бюл. наук - УкрДЛТУ
