CC BY
22
впровадженню нового еколого-економiчного мехашзму охорони, вщтворення та використання ресурЫв мисливських тварин. Тшьки з проведенням принци-пово ново! державно! еколопчно! полiтики на засадах платного користування за спещальне використання ресуршв мисливських тварин та упдь, мисливсь-ке господарство Украши стане високодохiдною ланкою нацюнально! економь ки. iнструментом реалiзацil еколопчно! полггики.
Лiтературна
1. Forestry policy in Europe. - FAO Forestry Department: 1988. - 283 p.
2. Малиновский А.В. Охотничье хозяйство европейских социалистических стран. - М.: Лесн. пром-сть, 1973. - С. 18-89.
3. Моисеев Н.А. Воспроизводство лесных ресурсов (вопросы экономики, планирования и организации). - М.: Лесн. пром-сть, 1980. - С. 59.
4. Синякевич И.М. Эколого-экономические основы стимулирования комплексного лесопользования (на примере Украинской ССР): Дис.... док. экон. наук: 08.00.21. - Львов, 1987. - 581 с.
5. Синякевич 1.М. Люова пол1тика: Навч. пщручник. - Льв1в: 1ЗМН. - 2004. - 304 с.
УДК: 582.632.2:581.57 Доц. С.В. Роговський, канд. с.-г. наук -
Бтоцермвський ДА У
ВНУТР1ШНЬОВИДОВА М1НЛИВ1СТЬ ТА АДАПТАЦ1ЙНА СТРАТЕГ1Я (QUERCUS ROBUR L.) НА ПРИКЛАД1 ДУБОВИХ НАСАДЖЕНЬ ДЕНДРОПАРКУ "ОЛЕКСАНДР1Я"
Розглянуто взаемозвязок внутр1шньовидово!' мшливосп та адаптивно! стратеги Quercus robur Ь.На основ1 л1тературного огляду та фактичного матер1алу з1браного в парку "Олександр1ям НАН Украши, показано роль генотипово! мшливосп в популя-цшнш адаптацп дуба звичайного та мюце модифшацшно! мшливосп в онтогенетич-нш адаптацп. Обговорюються факти зниження адаптацшно! здатносп дерев дуба в перестшному сташ. Висловлюеться припущення, що токсичшсть кореневих видшень дуба для власних проростюв е одним з адаптивних пристосувань, спрямованих на збереження виду.
Ключов1 слова: Quercus robur, адаптащя, мшливють, популящя, лю, парк, онтогенез, ф1тоценоз
Doc. S. V. Rogovsky - Bila Therkov state agrarian university
Intraspecific variability and adaptive strategy Quercus Robur L. on example of dendropark "Olexandria"
Interaction of intraspecific variability and adaptive strategy Quercus robur L. is considered. Role genotypic variability in population adaptation of oak and place of modification variability in ontogenetic adaptation was showed on base of literary review and real materials. Facts of decrease of adaptive ability of trees of oak in declining state have been considered. It is supposed, that toxicity of root secretions of oak for own seedlings are one of adaptive devices, which directed on preservation of species.
Keywords: ontogenetic, population adaptation, stress, modification and genotypic variations.
У останш роки збереження та вщтворення дубових лiсiв в УкраАт стало особливо актуальним. У зв'язку зi зростаючим попитом на деревину дуба, в тому чист для експортних поставок, ютотно зменшилася площа природних дiбров i судiбров, порушилась вжова структура дубових лiсiв, в якш участь
деревостанiв молодшого вiку завищена, а старшого - в кшька разiв менша за оптимальну, зменшився об'ем вiдтворюючих посадок. В рядi регiонiв антро-погенний тиск на популяци дуба шдсилився забрудненням повiтря, грун^в i грунтових вод шкiдливими викидами промислового виробництва та транспорту. Вiдмiчене в окремi роки зростання континентальностi кшмату, особливо у весняно-лiтнiй перюд, сприяло поширенню шкiдникiв та хвороб, що негативно вплинуло на репродуктивну здатнiсть дерев дуба, зменшило урожай жолудiв та погiршило !х посiвнi якостi. В цих умовах лiсокультурнi на-садження дуба створювали випадковим посадковим матерiалом, що на фот значного зменшення фiнансування, а вщтак i зменшення догляду, призвело до зменшення довговiчностi посадок дуба i !х низько! якостi. Розбалансованим е спiввiдношення штучних i природних дiбров. Неконтрольованi рубки дуба звичайного в люосмугах рiзних категорiй захисту завдали значних збиткiв генофонду дуба в цих насадженнях. Виникла реальна загроза збереження цшс-ност внутрiшньовидового рiзноманiття даного виду, i з'явилась необхiднiсть термiнового i всебiчного вивчення взаемозв'язку внутршньовидово! мшли-вост Q. гоЬиг Ь. та його адаптацшно! здатностi з метою збереження гетеро-генностi популяцiй та посилення !х бюлопчно! стiйкостi.
Рiзноманiття видово! популяци (дуба звичайного) визначаеться наяв-нiстю в нiй особин, як варiюють за притаманними !м ознаками так, що це за-безпечуе достатне 11 виживання в межах ареалу, а також при значному варь юванш умов iснування. Здебшьшого стiйкiсть проти основних типiв стресо-вих навантажень пов'язана з втратою здатностi особин до заселення розшире-но! життево! площi, а вщтак i до пiдтримки популяцiйного тиску в екосистемi [4]. Для дуба звичайного таке визначення е особливо доречним, адже для даного виду характерна слабка здатшсть до розширення ареалу. Без сторонньо! допомоги важк жолудi можуть прорости тшьки в межах крони материнського дерева, i тiльки незначна частина 1х переноситься птахами i гризунами на бiльшi вiддалi. Та й врожа! жолудiв, якi могли б забезпечувати самовщтворен-ня популяцiй, бувають порiвняно рiдко - один раз у 6-10 роюв. В цих умовах адаптивна стратепя даного виду здшснюеться за рахунок внутршньовидово! мшливосл, яка з одного боку - забезпечуе виживання та розмноження найбшьш пристосованих до певних едафiчних умов форм (популяцшна гено-типiчна мшливють), а з другого - високою резистентнiстю особин проти впливу несприятливих чинниюв навколишнього середовища (модифiкацiйна онтогенетична мшливють). В дубових лiсах видшяються географiчнi форми, якi дають високий господарський ефект тшьки в межах певних кшматичних райотв, i еколопчш форми, якi свiй генетичний потенщал розкривають у певних грунтових умовах. Як правило, еколопчш, вiрнiше едафiчнi, форми вiдповiдають певним типам умов мюцезростання. В УкраАт розрiзняють вь сiм географiчних форм, або кшматитв дуба звичайного [10]. Експеримен-тально встановлено, що крашд результати за продуктившстю i стiйкiстю на-саджень дуба отримано при використанш насшня в межах клiматипiв [3]. С.С.П'ятницький [13] видiлив в УкраА'ш чотири фенолопчш форми дуба: рання, вщносно посухостiйка, нагiрних мiсць зростання; тзня - понижених
мюць i дiлянок рельефу; рання, вологолюбшша, заплавних дiбров; пiзня субо-рова надрiчкових терас. В.1. Бiлоус [2] видшяе промiжну форму дуба зви-чайного. Кожна з цих форм мае свш екологiчний оптимум. У люах перехщно-го типу, як правило, насадження складаються з рiзних форм дуба: ранньо!, тзньо!, промiжноL В цих умовах генетичне рiзноманiття забезпечуе високу стiйкiсть i продуктившсть насаджень. Ми вважаемо, що внутршньовидова мiнливiсть дуба звичайного е елементом адаптивно! стратеги даного виду. А.А. Жученко [5] тд адаптащею розумiе "процес, або результат процесу, будь яких змш в структурi або функщях органiзму, якi забезпечують здатшсть до iснування в даному середовишд". Пiд адаптивною стратегiею ми розумiемо здатнiсть видово! популяци протистояти неоптимальним умовам зовнiшнього середовища за рахунок онтогенетичних та фшогенетиних адаптивних присто-сувань, якi забезпечують виживання органiзмiв та самовiдтворення популяци.
В процес еволюци, завдяки самовiдтворенню популяцiй дуба звичайного в межах зростання материнських дерев, природний добiр вщкидав екотипи, не пристосоваш до даних едафiчних умов. Ось чому, видшеш С.С. П'ятницьким феноформи в чистому виглядi трапляються тiльки в певних еко-топах, де iншi феноформи з тих чи шших причин не витримують конкурентного добору. Наприклад, пiзня форма успiшно зростае в понижених мюцях, де в морозобшних ямах веснянi заморозки знищують самосiв i генеративнi органи ранньо! феноформи. Переваги ранньо! феноформи в напрних та заплавних мюцезростаннях полягають у бiльшiй морозостiйкостi [9] i по сухо с-тiйкостi [3], кращому використанш ранньовесняно! вологи та освгглення [7], самосiв пiзньо! феноформи в напрних мюцезростаннях i в степу гине вщ нес-тачi вологи в перюд весняно-лiтньо! засухи [15] i страждае вiд шзньовесня-них заморозюв, якi побивають нiжне листя шзньо! форми, залишаючи неуш-кодженим змщнше листя ранньо! форми [3]. Адаптивний потенщал вищих рослин - це не тшьки здатшсть до виживання, але i до самовщтворення та са-морозвитку в умовах середовища, яке постшно змiняеться, внаслщок взаемозвязку i функцiонування генетичних програм, до яких входять онтоге-нетична, або iндивiдуальна, i фiлогенетична, або популяцшну адаптацп [5]. Адаптивний потенщал дуба, таким чином, реалiзуеться за рахунок популя-цiйно! адаптацп, яка проявляеться через юнування клiматипiв, феноформ та форм дуба, пристосованих до певних грунлв та шших едафiчних чинниюв, i онтогенетично! адаптацп", яка реалiзуеться в ходi iндивiдуального розвитку рослин за рахунок модифжацшно! мшливосп в межах норм реакци. За визна-ченням М.А. Шишкiна [16]. модифжаци необхiдно розглядати як споЫб ре-алiзацi! фенотипiв одного i того ж генотипу в рiзних умовах розвитку. Для дуба звичайного характерна широка норма адаптивно! реакци i вiдповiдно великий дiапазон фенотипово! мiнливостi. Експерементально встановлено, що дерева дуба здатш устшно переносити засуху, особливо рання форма [14], вит-римувати стрес вщ впливу високих температур [7] влггку та сильних морозiв взимку [6,14]. Бшьшють дослiдникiв пiдкресле свгглолюбшсть дуба звичайного, для якого особливо важливе верхне освiтлення крони при допусти-мостi та навггь бажаностi бокового затiнення, особливо в молодому вщ [10].
К.Б. Лосщький [9] наголошував, що дуб е найбiльш стiйким, iнтенсивно росте в висоту i по дiаметру, накопичуе бшьшу масу органiчних речовин в умовах повного освплення його крон прямими сонячними променями не тшьки звер-ху, а й з боюв. Поряд з цим вимогливють дуба до умов освплення не е величиною постшною. Вона змшюеться залежно вiд фiзико-географiчних умов, грун-тiв, гiдрологiчного режиму, тобто еколопчних умов, вiку та стану рослини. Чим сприятливiшi екологiчнi умови зростання дуба, молодшi та здоровiшi його рослини тим вiн е бшьш тiневитривалiшим. Найбiльш тiневитривалими е молодi сiянцi дуба звичайного, про що свГдчить тривале (до 5-8 роюв) виживання самоЫву шд пологом лiсу. Нам доводилось зустрiчати в затiнених мю-цях самосшш рослини дуба вiком бiльше 10 роюв. Рiзка змiна iнтенсивностi освгглення, особливо в перестшному вiцi, небажана для дуба i, як правило, рiзко знижуе його стшюсть i життездатшсть. Як показали нашг спостереження в старовгковгй дгбровг дендропарку "Олександргя", при видаленнг сусгднгх дерев i гстотному збшьшенш гнтенсивностг освплення, на дубах пробуджуються сплячг бруньки i розростаеться вторинна крона. Старовiковi дерева, четверто1 стадiï онтогенезу [14], мобшзують для цього росту запасш речовини i послаб-люють свш iмунiтет. Як правило, молодг пагони i листя сильно пошкоджують-ся листогризними шюдниками: дубовою зеленою листовшкою (Tortrix virida-na L.), глодовою листовшкою (Archips xylosteana L.), золотогузом (Euproctis chysozzhoea L.), а молоде вiдновлене листя - барошнистою росою. Дуже ос-лабленi дерева вражаються опеньком та ксилофагами, яю нерщко е ноЫями збудниюв трахеомiкозу. Практика люового i паркового господарства шдтвер-джуе, що з вжом у дерев дуба знижуеться бюлопчна стшюсть та здатшсть до модифiкацiйноï адаптаци, особливо до рiзкоï змши еколопчних умов.
Напевне найважлившим адаптивним пристосуванням даного виду е вироблена в процес гсторичного розвитку здатнiсть при невелиюй поргвняно з бшьшютю деревних порщ, кшькост важких насiнин давати достатню для самовщтворення виду кшьюсть сходгв, яю мають високу життездатшсть i мо-жуть утворювати насадження материнського складу. Маючи значний запас поживних речовин у шм'ядолях, яю забезпечують не тшьки проростання, а i автономний рют Ыянщв дуба на перших етапах онтогенезу та здатшсть про-ростати буквально з поверхш грунту, використовуючи вологу омдГв за раху-нок витягування гшокотшю, Ыянщ дуба уже в перший рш формують глибоку (50-80 см) кореневу систему та головне стебло (10-15 см). Експериментально встановлено значне варшвання зовнiшньоï та внутрiшньоï структур пагошв дуба в рГзних грунтово-кшматичних умовах [14]. У даному випадку адаптивна стратегiя дуба реалiзуеться за рахунок здатностi вузькоспецiалiзованих до певних кшматичних та едафiчних умов феноформ i екотишв дуба максимально ефективно використовувати наявнi ресурси вологи, тепла, родючост грунту i отримувати переваги в рост та розвитку. Тобто генетично закршлена по-пуляцiйна адаптацiя реалiзуеться через модифжацшну мшливють i адаптацiю онтогенетичну, що дае змогу при рГвних умовах виживати i отримувати домь нуюче положення тим Ыянцям дуба, у яких генетично зумовлена пристосова-шсть до даних клiматичних i едафiчних умов.
Якщо в природних умовах популяци дуба здатш до самовщновлення, то в практищ лiсового господарства самовiдновлення дуба майже не вщбу-ваеться [11], а в паркових бюценозах спостершаеться тiльки часткове само-вiдновлення дуба на дшянках з фiтоценотичним складом частково змшеного, але лiсового типу та зрщженого деревостану[17]. Штучнi лiсовi екосистеми, в тому числi парков^ вiдрiзняються вiд природних неповночленнiстю i неви-робленiстю механiзмiв саморегуляцн, адаптивш пристосування, виробленi в процесi еволюци через невщповщшсть зовнiшнього середовища i генетично! програми не спрацьовують уже на першому етапi онтогенезу. В люовому гос-подарствi звичайно практикуеться створення монокультур зi спрощеною фь тоценотичною структурою. Вони найменш стшю проти рiзноманiтних антро-погенних навантажень, часто вражаються хворобами i шюдниками i, як правило, не здатш до самовщновлення [8]. Адаптивна здатшсть штучних популя-цiй дуба значно нижча. В них рослини, як правило, не мають генетично зак-ршлено! пристосованостi саме до цих едафiчних умов, взаемозв'язки мiж рос-линами дуба та оточуючою рослиннiстю, мiкробiотою грунту i и тваринною складовою, листогризучими комахами та ентомофагами i хворобами комах -шюдниюв не вщрегульоваш. Механiзм саморегуляцп, характерний для природних дiбров, в штучних дубових насадженнях складаеться поступово i по-чинае ефективно дiяти тiльки через багато роюв. Тому будь яке порушення в системi природна популяцiя дуба - середовище мае тенденцiю до саморегуляцп, а в штучних, особливо молодих насадженнях дуба - до подальшого руйнування рiвноваги. Водночас фенотиповi вщмшност мiж iндивiдуумами, якi не виявляються в оптимальних умовах юнування, проявляються в песси-мальних. В екстремальних умовах збшьшуеться фенотипова диференщащя генотипiв, чiткiше проявляються вiдмiнностi в пристосованост та шдви-щуеться ефектившсть штучного добору [7]. Онтогенетична адаптащя в таких умовах е бшьш вираженою, антропогенний пресинг шдсилюе дiю штучного вiдбору, що дае змогу виявляти генетично жорстко детермшоваш морфи дуба [11], як так важливi для селекцп i насшництва.
На шляху вiдновлення дуба природним шляхом, насшневим або по-рослевим, багато перепон i одна з головних - замша дуба шшими деревними породами. Найбшьш агресивними за вщношенням щодо сiянцiв дуба е береза (Betula pendula Roth) i осика (Populus trémula L.), сусщство з цими породами часто унеможливлюе рют саджанцiв дуба [9]. В той же час, сумюне зростання Ыянщв дуба звичайного з Ыянцями липи дрiбнолисто! (Tilia cordata Mill.), клена гостролистого (Acer platanoides L.) сприяе росту Ыянщв дуба [8]. Причина такого впливу, особливо з урахуванням рiзних феноформ i екотишв дуба звичайного та специфши едафiчних умов !х зростання, поки що вивчена не-достатньо. Попередшми дослiдженнями, проведеними в парку "Олександрiя", встановлено, що однiею з причин впливу супутшх порiд на самовщновлення дуба е алелопатiя [17]. Кореневi видiлення та листяний опад липи i клена сприяють росту Ыянщв дуба, нейтралiзуючи крiм того токсичну дда корене-вих видшень дуба на власнi сiянцi, а осики, берези та дуба - пригшчують !х рiст. Цi данi в основному узгоджуються з результатами дослщжень ГГ. Бара-
нецького [1]. Токсичшсть кореневих видiлень дуба на власш проростки е, на нашу думку, адаптивним пристосуванням даного виду, яке, утруднюючи про-ростання в першу чергу пошкоджених шюдниками, ослаблених хворобами жолудГв, виконуе роль регулюючого вщбору. Враховуючи нагромадження шд старовжовим дубовим деревостаном значно1' юлькост шюдниюв та патоген-них мiкроорганiзмiв, яю, завдяки значно вищому коефiцiенту розмноження, внутршньовидовш мшливост та пристосованостi до рослини господаря, ста-новлять загрозу для популяцш дуба, алелопатичне пригшчення проростюв дуба сприяе сукцесiйнiй замш ослаблених фiтоценозiв за участю дуба i лжвь дацiю таким чином патолопчно1" небезпеки для даного виду.
Вщомо [11], що юнують вщмшностГ в режимах освiтлення та мше-рального живлення, яю також впливають на рют i жигтездатнiсть Ыянщв дуба. Так, самосiв шзньо1" феноформи дуба звичайного за нашими спостережен-нями е бгльш тшевитривалим. Рослини цiеï феноформи в умовах дендропарку усшшно зростають шд пологом змшаного деревостану з повнотою крон 0,8-0,9 за участю дуба звичайного, клена гостролистого, липи серцелисто1', ясена звичайного. У вод 18-20 роюв шд пологом дерев дуби досягли висоти 2,6 -3,2 м i товщини стовбура 4-6 см. В цих же умовах самошв ранньо1' феноформи не перевищував висоту 1.6-2,4 м.
Реалiзацiя адаптивних реакцш пов'язана з енергетичними затратами, тому еволюцшний розвиток рослин завжди спрямований на мiнiмiзацiю енер-гозатрат. Невщповщшсть чинниюв зовшшнього середовища функцiональним адаптивним можливостям рослин веде до надлишкових витрат енерги. Чим сильнiше напружешсть чинниюв середовища виходить за межi норми реакцiï, чим бiльше варшють умови зовшшнього середовища, тим частше рослина вимушена адаптуватись функцiонально, а нерщко зГ структурною перебудо-вою, що вимагае додаткових затрат енерги та пластичних речовин[4]. В про-цес еволюцшного вщбору закршлювались ri адаптацшш форми мшливостГ, яю при рГвних умовах давали змогу рослинам дуба звичайного витрачати менше енерги i збершати стабшьшсть та самовщтворення популяци в рГзних еколопчних i едафГчних умовах в межах Гснування ареалу даного виду.
Лiтература
1. Баранецький ГГ. Алелопатические свойства основных лесообразующих пород: Дис. д-ра биол. наук - Львов, 1981. - 298 с.
2. Бшоус В.1. Селекщя та насшництво дуба. Черкаси: НД1ТЕХ IM, 1994. - 267 с.
3. Гайда Ю.И. Географические и эдафические культуры дуба черешчатого на Украине/ Автореф. дис. ... канд. с.-х. наук. - Харьков. - 1989. - 24 с.
4. Гродзшський Д.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Черевченко Т.М. та ш. Проблеми збереження та вщнеовлення бюр1зномаштта в Украш1. - К.: Академперюдика. - 2001. - 105 с.
5. Жученко А.А. Екологическая генетика культурных растений. (Адаптация, рекомбинация, агробиоценоз). - Кишенёв: Штиинца, 1980. - 587 с.
6. Жученко А.А. Адаптивный потенциал культурных растений (экологические основы). - Кишенёв: Штииница. - 1988. - 767 с.
7. Кожевников П.П. Еколопчний нарис дубових лю1в Л1вобережного люостепу УРСР.// Труди шст. боташки, II. - Харьюв. - 1937. - С. 27-43.
8. Креславский К.В. Новый взгляд на адаптивную природу. Концепция псевдонейтральной мутации// Ж-л Общ. биол. 1993, т.54. № 6. - С. 645-658.
9. Лосицкий К.Б. Продуктивность, воспроизводство и жизнестойкость дубовых лесов по зонам СССР// Дубравы и повышение их продуктивности. - М.: Колос, 1981. - С. 13-36.
10. Молотков Г.И., Давыдова Н.И., Патлай И.Н. Основные направления селекции и семеноводства дуба на Украине// Дубравы и повышение их продуктивности. - М.: Колос, 1981. - С. 58-67.
11. Патлай И.Н. Селекционно-экологические основы семеноводства и выращивания высокопродуктивных культур сосны обыкновенной, дуба черешчатого, ясеня обыкновенного в равнинной части Украинской ССР: Дис. .. .д-ра с.-х. наук, Харьков. - 1984. - 586 с.
12. Петров В.Г. Устойчивость лесных экосистем к антропогенному воздействию.// Проблемы устойчивости биологических систем - Харьков, 1990. - С. 320-321.
13. Пятницкий С.С., Коваленко М.П., Лохматов Н.А. и др. Вегетативный лес. - М.: Сельхозиздат, 1963. - 448 с.
14. Серебряков И.Г. Экологическая морфология растений. - М.: Высш. шк., 1962. - 377 с.
15. Харитонович Ф.Н. Биология и экология лесных пород. - М.: Лесн. пром-сть, 1968. - 304 с.
16. Шишкин М.А. Фенотипические реакции и эволюционный процесс (Ещё раз об эволюционной роли модификаций)// Экология и эволюционная теория - М.: Наука, 1984. - С. 1196-216 с.
17. Научные основы сохранения и восстановления дубравы и других парковых ландшафтов дендрозаповедника "Александрия" АН УССР (заключительный отчёт 1974 -1978 гг.) Тема № 2.25.2.7 Киев - Белая Церковь. - 1978. - 123 с.
УДК 630*2:631.6 (477.87) Acnip. В.М. Худинець - Уманський
державний аграрний ушверситет
ОСОБЛИВОСТ1 ЛАНДШАФТНО1 СТРУКТУРИ ПАРКУ "СИНЕВИР"
Дослщжено структуру прських ландшафт1в. Встановлено межi розподшу тери-тори парку за категорiями переважаючих ландшафт1в та !х рослиннють.
Ключов1 слова: ландшафт, рослиншсть, урочище, категорп.
Doctorate V.M. Khudynets - Uman' State Agrarian University Peculiari ties of landscape structure of "Synevyr" park
Structure of mountain landscapes is studied. Boundaries between the parts of the park varying according to the categories of dominating landscapes and character of plants are established.
Keywords: landscape, plants, categories, natural boundary.
Нацюнальний природний парк "Синевир" розташований на територи М!жпрського адмшютративного району Закарпатсько! область За геологоморфо-лопчним районуванням Карпат - входить до середньовисотних хребтов i прських груп Приводороздшьних Горган Водороздшьно-Верховинсько! област [2, 7, 8].
Ландшафтт чи природно-територiальнi комплекси е закономiрно по-будованими системами взаемодшчих компоненлв лгтогенно! основи (земно! кори з !! вщкладами, рельефом i тектотчними рухами), атмосфери (повгтряш маси), пдросфери (наземт та шдземш водят маси) i бюсфери (твариннi та рослинт угруповання). При цьому визначальна роль у диференщаци лан-дшафтних едностей належить геолого-геоморфологiчнiй основi [6]. Сьогодт усе бiльшого значення набувае господарська дiяльнiсть i вплив стихшних явищ природи (лавини, повенi, вгтровали) як взаемодiючий чинник змiни природних компонент. Тому вивчення структури ландшаф^в у наш час е ак-туальним як у теоретичному, так i практичному планi.
Мета дослщження - вивчити природно-територiальнi комплекси i встановити джерела впливу, що призводить до трансформаци ландшафтiв.
