CC BY
157
ЛЕКЦИ'
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-10-14 УДК 796:364-786]:616.379-008.64 Мироненко С. Г.
ЗМ1СТ ПРОГРАМ Ф1ЗИЧНО'' РЕАБ1ЛПАЦП ДЛЯ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ Полтавський нацiональний педагогiчний ушверситет iMeHi В.Г. Короленка (м. Полтава)
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом НДР «Реали зацiя здоров'язберкаючих технологiй у фiзичному вихованнi в умовах европейськоТ штеграци УкраТни», державна реестращя № 0117U003236.
Цукровий дiабет (ЦД) - ендокринне захворюван-ня, пов'язане з вiдносною або абсолютною недостат-нiстю iнсулiну. Це найбтьш розповсюджене захво-рювання обмiну речовин тсля ожиршня, i з кожним роком частота ЦД неухильно зростае, вражаючи в основному людей працездатного вту. Тяжкi усклад-нення, особливо з боку серцево-судинноТ системи, як супроводжуються тяжкою iнвалiдизацiею i ле-тальшстю, визначають соцiальну значимiсть даного захворювання i важливiсть реаб^таци хворих.
ЦД вже давно вщнесли до тршки захворювань, що найчастiше призводять до швалщизацп насе-лення й смерть За даними ВООЗ, хвороба збтьшуе смертнiсть в 2-3 рази й суттево скорочуе тривалiсть життя. При цьому кiлькiсть хворих щорiчно збшь-шуеться в усiх краТнах на 5-7%, а кожнi 12-15 рошв подвоюеться. Такi показники змушують лiкарiв го-ворити про нешфекцшну епiдемiю щодо дiабету [1,2]. За даними МiжнародноТ дiабетичноТ федерацп (International Diabetes Federation - IDF) у 2013 роц1 ктьшсть дорослих хворих на ЦД на планет досягла рекордних 382 млн. людей, а до 2035 року експер-ти прогнозують збшьшення щеТ цифри на 55% - до 592 млн. [3]. В усьому свт ЦД був i залишаеться основною причино слтоти i нирковоТ недостатнос-тк Ризик виникнення iнсульту й шфаркту мiокарду у хворих на ЦД вище у 2-3 рази, а за даними деяких дослщжень - у 6 разiв [3].
За даними МОЗ, в УкраТш налiчуеться близько 1,3 млн хворих на цукровий дiабет, з них близько 200 тисяч хворих потребують щоденного прийому шсу-лiну [1]. Вiрогiдно, що iстинна розповсюдженiсть захворювання у 3 рази вища за рахунок невиявлених оаб та прихованих форм ЦД [4,5,6].
Видшяють двi форми дiабету [7-12]:
iнсулiнзалежний дiабет (ЦД I типу). При ЦД I типу в органiзмi шсулш не продукуеться зовсiм або виро-бляеться у дуже незначнiй кшькосл. Це змушуе вико-ристовувати для лтування ш'екци iнсулiну.
Iнсулiннезалежний дiабет (ЦД II типу, дiабет по-вних) зустрiчаеться частiше. При цьому в кровi паци ента може бути навпъ надлишок iнсулiну, але орга-нiзм через зниження чутливост до нього i до глюкози не реагуе адекватно з утворенням гжкогену в м'язах i печшцк Зазвичай при лтуванш використовуються таблетоваш препарати i лише в тяжких i критичних випадках удаються до ш'екцш шсулшу.
Достатньо типовими симптомами ЦД е спрага, полiурiя, зниження маси тта, загальна слабость, сонливiсть, свербiж, фурункульоз, рани, що погано загоюються, зниження працездатностi. Суттево впли-вають на тривалiсть життя хворих дiабетом гострi й хронiчнi ускладнення, кожне з яких вимагае певно'( специфти в реабiлiтацiйнiй програмi [7-12].
Ускладненнями ЦД е гiперглiкемiчна кома, ппо-глiкемiчна кома; дiабетичнi мтроанпопати: мтроан-гiопатiя сiткiвки ока - ретинопаля (погiршення зору аж до слтоти), дiабетична нефропатiя (погiршення функцп нирок); дiабетичнi макроангюпати - коро-нарна хвороба серця, перемiжна кульгав^ь, дiа-бетична стопа; дiабетичнi нейропатп - вегетативна (автономна) нейропатiя, периферична нейропаля з болями в рiзних частинах тiла [7,8].
До програм лтування, входять пероральнi цу-крознижуючi препарати, iнсулiнотерапiя, препарати для лтування ускладнень дiабету.
Основою лiкування цукрового дiабету (особливо II типу) е дiета [7-12]. Вона повинна вщповщати вiку, масi тiла, рiвню фiзичноí активностi. При ЦД II типу необхщно: виключення всiх видiв цу^в; скорочення загально'| калорiйностi 'ж |'жа повинна мiстити по-лiненасиченi жирш кислоти та клiтковину. При ЦД I типу необхщно: щоденне споживання вуглеводiв (не менше 100 г у день, з переважанням складних); ба-жано |'х споживання в один i той же час, що полегшуе можливiсть контролю i регуляци вмiсту цукру кров1 за допомогою iнсулiну; зниження споживання жирно! 'ж яка у хворих дiабетом I типу полегшуе розви-ток кетоацидозу.
Поряд з медикаментозною, гормональною тера-пiею та дiетотерапiею велике значення надають про-грамi фiзичноí реабЫтацп, провiдне значення в якш займае лiкувальна фiзкультура (ЛФК), а також масаж. ЛФК здшснюе багатобiчний оздоровчий вплив за рахунок пщвищення функцiональноí активностi рiзних органiв i систем [8-13].
Основною метою при лтуванш дiабету засобами ЛФК е: регулящя вмiсту глюкози в кров^ поперед-ження розвитку гострих i хронiчних ускладнень дiа-бету; пiдтримання нормально! маси тта (у хворих на дiабет II типу, зазвичай, зниження маси тта); покра-щення психоемоцiйного стану патента; забезпечен-ня високо^' якостi життя.
Регулярш заняття ЛФК у хворих дiабетом призводять до наступних позитивних змш в органiзмi: зниження рiвня гжкемп; зниження потреби в шсулш^ збiльшення чутливостi кл^ин до iнсулiну; зниження пiдвищеного АТ; зниження ризику розвитку коронарной хвороби серця та iнших судинних ускладнень,
завдяки збiльшенню сiтки кaпiлярiв, покращенню мтроциркуляцп, посиленню кровообiгу в судинах серця та шших органах i тканинах; зниження адге-зп еритроцилв, що супроводжуеться меншою вiро-пдшстю тромбоутворення; зниження вмiсту жиру в органiзмi й вiдповiдно маси тша; зниження ризику розвитку остеопорозу; шдвищення iмунiтету i збть-шена стшшсть до iнфекцiй; розширення й економiзa-цiя функцiональних можливостей органiзму; покра-щення психоемоцiйного стану й сощальноТ' адаптаци [8-13].
Однак неадекватнi фiзичнi навантаження можуть обтяжити протiкання захворювання i призвести до наступних ускладнень: ппогжкемп, пперглюемп, кро-вовиливам у атшвку ока при дiабетичнiй ретинопатп, високому ризику утворення виразок при дiабетичнiй стопi й травм нижшх кiнцiвок при периферичнiй не-йропати й макроанпопати, гострим станам з боку серцево-судинно'| системи (iнфаркт мюкарду, шсульт, гiпертонiчний криз) [8-13].
Основний зааб ЛФК при дiaбетi - оздоровчi тре-нування у формi фiзичних вправ циклiчного характеру в аеробнш зонi iнтенсивностi. Основними форми ЛФК у реабЫтацп хворих е ранкова ппешчна пмнас-тика (РГГ), лiкувaльнa гiмнaстикa (ЛГ), пдрокшези-терашя, ходьба, б^, бiг на лижах, плавання, аероб-нi танщ, велосипед (або заняття на велоергометр^, тредмiлi, тренажери з одночасною роботою рук i нiг (орбiтрек), ручний ергометр (шсля ампутацп нижнiх кшщвок) [8,10,13].
Не рекомендуються види спорту, в яких висока вiрогiднiсть неконтрольованих ситуацш (альшшзм, гiрський туризм, водний слалом та ш.) i мае мкце на-тужування (боротьба, штанга та ш.) [8].
Нажаль, часто регулярне лтування дiaбету почи-наеться шсля виведення патента зi стану дiaбетичноí коми. У хворого, як правило, протягом декшькох днiв вiдмiчaються явища астени, тому протягом занять ЛГ використовуються елементaрнi вправи (по 3-5 рaзiв) для основних м'язових груп верхшх i нижнiх кшщвок, якi чергуються з дихальними (статичними й динaмiч-ними). Можливо включення до процедури ЛГ маса-жу кшщвок i комiрцевоí зони. Активiзуючи обмiннi процеси в оргaнiзмi, вони сприяють деякому зни-женню рiвня глюкози, нормaлiзaцií функцiонaльного стану ЦНС, а також серцево-судинно'| системи.
Вихщне положення для занять ЛГ - лежачи на спиш. В мiру покращення загального стану вихiдне положення може бути сидячи й стоячи.
Полм в заняття ЛФК включають вправи для великих м'язових груп, ям повторюються до 10 рaзiв. В за-лежностi вщ рiвня пiдготовленостi до занять можуть включатись вправи з предметами: пмнастичною палицею, набивними й надувними м'ячами, гантелями до 1-2 кг i нав^ь робота на тренажерах в аеробнш зош. Вони чергуються з динaмiчними дихальними вправами. Кшьмсть повторень - 10-12 рaзiв, а ди-хальних 2-3 рази через 2-3 вправи для тих чи шших м'язових груп. Тривaлiсть занять 20-30 хвилин. Заняття не повинш викликати суттево'| втоми. Протягом занять з хворими молодого вту до процедури включають рухливi ^ри.
Ефективним шляхом зняття втоми шсля процедури ЛГ е 5-10-хвилинний сеанс аутогенного трену-вання.
^сля 4-6-тижневого перюду виконання вступно! полегшеноТ програми ходьби або роботи на велоер-roMeTpi приступають до оздоровчих фiзичних трену-вань аеробного характеру, що е основним засобом фiзичнот реаб^таци хворих дiабетом. Хворi Í3 за-довiльним станом здоров'я можуть приступати до таких тренувань одразу.
Основы вимоги до оздоровчих занять - трива-лiсть тренування не менше 20 хв. (краще 30 хв.), на оптимальному для кожного хворого дiапазонi пульсу, 3 рази на тиждень (краще 4 рази). Обов'язков1 розминка i заключна частина, як мiнiмуму по 5 хвилин (для оаб з надлишковою масою тiла через схильнiсть до травм ОРА - по 7-10 хвилин). Таким чином, мЫмальна тривал^ь фiзичних тренувань для хворих на дiабет складае 30-40 хвилин 3-4 рази на тиждень [8-10].
При лтуванш хворих на дiабет дуже важливим фактором е регулярнiсть занять з використанням фiзичних навантажень, осктьки бiльш як дводенна перерва у тренуваннях призводить до зниження шд-вищеноТ чутливостi м'язових клiтин до шсулшу, до-сягнутоТ попереднiми тренуваннями [8].
Патентами для занять з використанням фiзичних тренувань е, в основному, хворi ЦД легкоТ й середньоТ тяжкостi з задовiльною компенсащею, а також при наявностi наступних супутшх захворювань: пперто-шчноТ хвороби I, IIA ст., недостатност кровообку I, IIA ст., iшемiчноТ хвороби серця (I, II, II-III функцюналь-ний клас); ожиршня I-III ст.; деформуючого остео-артрозу без значного порушення функцiй суглобiв. Вiдносними протипоказаннями до фiзичного навантаження е вш старше 65 рокiв, а також недостатньо активна участь i бажання займатись ЛФК [8,9].
Для iндивiдуалiзацi! програми фiзично! реабти таци хворий на дiабет повинен пройти комплексне обстеження, яке дозволить оцшити його стан за на-ступними параметрами: 1) ступшь тяжкостi й стан компенсаци ЦД; 2) наявшсть ускладнень ЦД i ступшь Тх тяжкостi; 3) наявнiсть супутшх захворювань;
4) функцюнальний стан серцево-судинноТ системи;
5) ступiнь тренування патента; 6) адекватнiсть реак-цп на фiзичне навантаження. Звичайно обстеження включае: дослiдження вмiсту цукру в кровi протягом доби, хоча б трикратне; дослщження сечi на вмiст бшка; ЕКГ у спокоТ i протягом стрес-теслв зi сходин-коподiбно збшьшуваним навантаженням на вело-ергометрi або тредмЫ; консультацiю офтальмолога (дiабетична ретинопаля); консультацiю невропатолога (периферична й автономна нейропатй). Дуже важливим е навантажувальне тестування. Воно до-зволяе визначити величину ЧСС й АТ, гранично до-пустиму й оптимальну для конкретного хворого, осктьки вони варшють в широкому дiапазонi в за-лежностi вiд виду тренувального навантаження, але, як правило, Тх величини повинш складати 60-75% вщ порогу толерантности встановленого при велоерго-метри [8-13].
Починають фiзичнi тренування з програми дозо-ваноТ ходьби або роботи на велоергометрi (тредми лi). Цi види руховоТ активност адекватнi навiть для малорухливих людей похилого вту. Вони дозволя-ють поступово включитись до регулярних аеробних тренувань з використання шших видiв навантажень. Це важливо i з психолопчноТ точки зору.
Важливими елементами фiзичного тренування хворих ЦД е профiлактика таких ускладнень, як ппер-та гiпоглiкемiя.
Якщо перед фiзичним навантаженням рiвень вм^у глюкози в кровi перевищуе 240 мг%, необхiдно перевiрити наявнiсть кетошв в сечi. При ¡х наявност або у випадку, якщо вмiст глюкози в кровi перевищуе 300 мг%, необхiдно вiдмовитись вщ проведення тренувального заняття. При вщсутносл кетонiв (глюкоза вiд 240 до 300 мг%) фiзичнi тренування можли-вi, оскiльки вони знижують концентрацш глюкози. Однак при такому рiвнi гжкемп важко спрогнозува-ти, до чого призведе фiзичне навантаження - рiвень цукру в кровi може як знизитись, так i пiдвищитись з появою ацетону в сечк Тому контроль цукру тсля навантаження обов'язковий [8-13].
Найбiльш ефективним способом профтактики п-погжкемп е контроль вмiсту глюкози в кровi до i пiсля виконання навантаження протягом ктькох занять. Пiсля цього можна оцшити особливостi реакцп ор-ганiзму на фiзичне навантаження з урахуванням ви-хiдного рiвня глюкози. Полм можна проводити так1 дослщження рiдше, орiентуючись на незвичнi змши самопочуття [8-13].
Якщо перед тренуванням концентращя глюкози в кровi близько 100 мг% i нижче, необхщно прийняти невелику кiлькiсть 'ж за 20-30 хв. до початку занять. Можна зменшити дози шсулшу коротко'1 дм, що вводиться перед заняттями [8-13].
Обов'язковим е наявшсть у пацiента на тренуван-ш концентрованих вуглеводних напо'|'в - соки, лимонад, кока-кола i т.п., як можна достатньо швидко прийняти при появi перших ознак ппогткемп. Iнодi гiпоглiкемiчна реакцiя виникае через 1-3 години тсля навантаження, тому в цей перюд необхщна насторо-женiсть пацiента до ознак ппоглтеми, характерним для нього. Особливо це стосуеться хворих з великою тривалiстю захворювання, у яких iнодi знижена чут-ливiсть до вiдчуттiв-передвiсникiв гiпоглiкемiчного стану. При навантаженнях категорично заборонено вживання алкоголю, який фармаколопчно знижуе чутливiсть мозку до дефiциту глюкози [8].
Не рекомендуються парова баня, гарячий душ або ванна (особливо в поеднанш з фiзичними на-вантаженнями), осктьки iнтенсивний нагрiв тта прискорюе й посилюе дiю шсулшу i пiдвищуе ризик ппогткемп. ^м того, розширення кровоносних судин може призвести до мiсцевого крововиливу, що найбтьш небезпечно для сiткiвки ока. Тому хвор1 на дiабет повинш уникати перегрiву, в тому числ^ за-смагаючи на сонцi [8].
Для хворих на дiабет, до програми фiзичноí реаби л^аци яких включен тренування, обов'язковим е ре-гулярне ведення щоденника. Це дозволить уникнути перерахованих вище гострих сташв.
Окремим i дуже важливим пунктом в заняттях ЛФК з хворими на дiабет е ЛГ для стоп. Дiабетична стопа - одне з найбтьш тяжких й швалщизуючих ускладнень дiабету, яке потребуе вкрай дорогого, як правило, стацюнарного лтування; дуже часто це ускладнення призводить до ампутаци. Фiзичнi впра-ви для стопи е найважлившим засобом профтактики дiабетичноí стопи, тому вс хворi повиннi бути на-вченi цiй гiмнастицi [8-10].
До програм фiзичноí реабЫтацп при ЦД разом з ЛФК входить i масаж. Найбiльш частими станами при дiабетi, якi потребують застосування масажу е: над-лишкова маса тта, мтро- i макроангюпатп, дiабе-тична артропаля та периферична нейропатiя. Комплексна цтеспрямована терапiя, яка включае масаж, сприятливо впливае на ц патологи i часто призводить до оберненого розвитку патолопчного процесу. Ло-кальнi порушення при дiабетi виявляються переваж-но на нижнiх кшщвках, тому акцент при масажi ро-биться на попереково-крижову дiлянку. Осктьки ЦД е загальним захворюванням, яке звичайно супрово-джуеться ожирiнням, в комплекснш терапГ| викорис-товують i загальний масаж. Масаж безпосередньо нiг, особливо стоп, проводиться лише на початковш стадГ| захворювання, коли в основному переважають функцюнальш порушення. Враховуючи високу частоту церебральних судинних розладiв, доцтьно ак-центовано проводити масаж комiрцевоí дiлянки. До процедури масажу можуть бути включеш точковi дм у надлопатковiй дiлянцi, а також паравертебрально у мiжлопатковiй дтян^ й нижньогрудному вiддiлi, передбачаючи можливiсть сегментарно'| активiзацií роботи пiдшлунковоí залози, що (при збереженш хоча б мЫмально'| ендокринно'| функцГГ) стимулюе продук^ю iнсулiну [8,9,11-13].
В якостi критерпв ефективностi лiкування можуть бути використаш: фiзiологiчнi показники, як1 свщчать про економiзацiю роботи серцево-судинно'( й дихально'| систем (зниження ЧСС i АТ як в споко'|, так i при проведеннi стандартних навантажувальних проб, пiдвищення порогу толерантностi до навантаження, подвшний добуток i т.п.); дослiдження рiвня глiкемií в споко'| i в процесi велоергометрп, при яких тенденцiя до и зниження свiдчить про позитивний вплив тренувань на вуглеводний обмш; зниження маси тта, и жирового компоненту (дiабет II типу) [8-13].
Сучасш медичнi препарати дозволяють уникнути багатьох ускладнень хвороби й забезпечити людям iз дiагнозом ЦД повноцiнне життя. Однак хвороба потребуе суттевого перегляду звичок, суворого до-тримання здорового способу життя й постшного прийому препаралв. I якщо хворi на ЦД в розвину-тих крашах можуть розраховувати на забезпечення варткними апаратами контролю й якiсними лтами, то в Украíнi люди з ЦД не завжди можуть безкоштов-но отримати навiть життево необхщний iнсулiн. Крiм того, за даними УНН [1], нав^ь досвiдченi едабети-ки» в краíнi часто не знають елементарних речей, як1 стосуються хвороби, тому не можуть уникнути сер-йозних ускладнень, ят вона викликае.
Таким чином, надважливого значення набувае пошформовашсть населення щодо етюлогп й патогенезу ЦД, а також програм фiзичноí реабiлiтацií, як1 е доступним i ефективним засобом у профтакти^ й лiкуваннi ЦД.
Лiтература
1. Ofitsiynyy sayt informatsiynoho ahentstva Ukrayins'ki natsional'ni novyny (UNN). Dostupno: https: //www.unn.com.ua/uk/news/1762300-tsukroviy-diabet-v-ukrayini-epidemiya-bez-likiv-i-diagnoziv [in Ukrainian].
2. Smirnov AV, Nakula MA. Sakharnyy diabet 1-go tipa u detey i podrostkov: etiopatogenez, klinika, lecheniye. Lechashchiy vrach. 2015;6:31-6. [in Russian].
3. Antoshchuk RYa. Tsukrovyy diabet: etiolohiya zakhvoryuvannya. Molodyy uchenyy. 2016;6:277-80. [in Ukrainian].
4. Sokolova LK. Sakharnyy diabet 2-go tipa. Rol' semeynogo vracha. Ukrains'kiy medichniy chasopis. 2012;1(87):70-4. [in Russian].
5. Netrebenko OK. Mladencheskiye istoki khronicheskikh neinfektsionnykh zabolevaniy: sakharnyy diabet, ozhireniye, serdechno-sosudistyye zabolevaniya. Pediatriya: zhurnal imeni G.N. Speranskogo. 2014;5(93):109-17. [in Russian].
6. Buryakovskaya AA, Isayeva AS. Sakharnyy diabet: rol' geneticheskikh faktorov v razvitii zabolevaniya. Mizhnarodniy endokrinologichniy zhurnal. 2017;1(13):110-9. [in Russian].
7. Rasin MS, redaktor. Vnutrishni khvoroby: pidruchnyk dlya studentiv stomatolohichnykh fakul'tetiv. Poltava: CHF «Formika»; 2002. 344 s. [in Ukrainian].
8. Yepifanov VA, redaktor. Meditsinskaya reabilitatsiya: rukovodstvo dlya vrachey. Moskva: MEDpress-inform; 2005. 328 s. [in Russian].
9. Pravosudov VP. Uchebnik instruktora po lechebnoy fizicheskoy kul'ture. Moskva: Fizkul'tura i sport; 1980. 415 s. [in Russian].
10. Yevdokimova GA, redaktor. Bol'shaya entsiklopediya ozdorovitel'nykh gimnastik. Moskva: AST; SPb.: Sova; 2007. 991 s. [in Russian].
11. Popov SN, redaktor. Fizicheskaya reabilitatsiya: uchebnik dlya akademiy i institutov fizicheskoy kul'tury. Rostov n/Donu: Feniks; 1999. 608 s. [in Russian].
12. Mukhin VM. Fizychna reabilitatsiya. Kyyiv: Olimpiys'ka literatura; 2000. 424 s. [in Ukrainian].
13. Shapovalova VA. Sportyvna medytsyna i fizychna reabilitatsiya: navchal'nyy posibnyk. Kyyiv: Medytsyna; 2008. 248 s. [in Ukrainian].
ЗМ1СТ ПРОГРАМ Ф1ЗИЧНО1 РЕАБ1Л1ТАЦП ДЛЯ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ Мироненко С. Г.
Резюме. Матер1ал статт присвячений проблем! цукрового д1абету, розповсюдження якого в свт набу-ло характер «нешфекцшноТ пандемп». Лтування цього захворювання потребуе суттевого перегляду зви-чок, суворого дотримання здорового способу життя i постшного прийому препарат1в. Програми ф1зичноТ реабтп"аци, основними складовими частинами яких е лiкувальна фiзкультура й масаж, здатнi знизити рiвень глюкози в кров^ покращити дiяльнiсть вах оргaнiв i систем, посилити iмунiтет та покращити якiсть життя хворих. У статл викладена методика застосування ЛФК й масажу в залежност вщ етапу лiкувaння та наявност ускладнень цукрового дiaбету.
^K>40Bi слова: цукровий дiaбет I типу (iнсулiнзaлежний), цукровий дiaбет II типу (шсулшнезалежний), програма фiзичноТ реабштацп, дiетa, лiкувaльнa фiзичнa культура, aеробнi вправи, лтувальна гiмнaстикa, масаж.
СОДЕРЖАНИЕ ПРОГРАММ ФИЗИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ ДЛЯ БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ Мироненко С. Г.
Резюме. Материал статьи посвящен проблеме сахарного диабета, распространение которого в мире приобрело характер «неинфекционной пандемии». Лечение этого заболевания требует существенного пересмотра привычек, строгого соблюдения здорового образа жизни и постоянного приема препаратов. Программы физической реабилитации, основными составляющими частями которых являются лечебная физкультура и массаж, способны снизить уровень глюкозы в крови, улучшить деятельность всех органов и систем, усилить иммунитет и улучшить качество жизни больных. В статье изложена методика применения ЛФК и массажа в зависимости от этапа лечения и наличия осложнений сахарного диабета.
Ключевые слова: сахарный диабет I типа (инсулинзависимый), сахарный диабет II типа (инсулиннезави-симый), программа физической реабилитации, диета, лечебная физическая культура, аэробные упражнения, лечебная гимнастика, массаж.
CONTENT OF PHYSICAL REHABILITATION PROGRAMS FOR PATIENTS WITH DIABETES MELLITUS Myronenko S. G.
Abstract. Diabetes mellitus (diabetes mellitus) is an endocrine disorder associated with relative or absolute insufficiency of insulin. The diabetes has long been attributed to three diseases, which often lead to disability and death.
According to the Ministry of Health, in Ukraine there are about 1.3 million people with diabetes mellitus, of which about 200 thousand patients need daily intake of insulin. It is likely that the true prevalence of the disease is 3 times higher due to unidentified persons and latent forms of diabetes.
There are two forms of diabetes: insulin-dependent diabetes (type 1 diabetes) and insulin-dependent diabetes (type 2 diabetes, full diabetes).
When poor-quality treatment of diabetes, it gives serious complications, which become the causes of disability or death of patients.
Along with medication, hormonal therapy and diet therapy, great importance is attached to the program of physical rehabilitation, the main value of which is physical therapy (physical exercises) and massage.
The main means of exercise therapy in diabetes - a health training in the form of cyclic physical exercises in the aerobic intensity zone. The main forms of exercise therapy in the rehabilitation of patients are morning hygienic gymnastics (RGG), therapeutic gymnastics (LH), hydrokinesiotherapy, walking, running, cross-country skiing, swimming, aerobic dancing, cycling (or cycling exercise), treadmills, simulators with simultaneous hand work and legs (orbitrak), manual ergometer (after amputation of the lower extremities).
The basic requirements for health-improving exercises - the duration of training is not less than 20 minutes (better than 30 minutes), at the optimal for each patient range of pulse, 3 times a week (better 4 times). Mandatory warm-up and the final part, at least 5 minutes (for persons with excess body weight due to the tendency to injuries ORA - for 7-10 minutes). Thus, the minimum duration of physical training for patients with diabetes is 30-40 minutes 3-4 times a week. The optimal magnitude of the load (at the heart rate) should be 60-75% of the tolerance threshold established during bicycle ergometry.
A separate and very important point in exercise classes with patients with diabetes is LH for the stop, as the diabetic foot is one of the most severe and disabling diabetes complications.
Physical rehabilitation programs for diabetes with the exercise therapy include massage. Conduct general massage, massage of the lumbar sacral area, collar zone, and also paravertebral in the interloating area and the lower limb, anticipating the possibility of segmental activation of the pancreas, which (while maintaining at least minimal endocrine function) stimulates the production of insulin.
Thus, physical rehab programs are an affordable and effective means of preventing and treating diabetes.
Key words: diabetes mellitus type I (insulin dependent), type II diabetes mellitus (insulin-dependent), physical rehabilitation program, physical therapy, aerobic exercises, therapeutic exercises, massage.
Рецензент - проф. Бобирьова Л. 6.
Стаття надшшла 27.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-14-19 УДК 57: 61 (075.8) Передерш Н. О.
ГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СТАТ1.
ПОНЯТТЯ ПРО ЗЧЕПЛЕНЕ УСПАДКУВАННЯ УкраТнська медична стоматолопчна академiя (м. Полтава)
Процеси нормального функцюнування i розпо-дту генетичного матерiалу на хромосомному рiвнi його оргашзаци сприяють пщтримц генетично'| ста-лост - гомеостазу в шдивщуальному розвитку орга-шзму.
В онтогенезi людини порушення статевого дифе-ренцшвання обумовлюють широкий спектр патоло-пчних сташв i захворювань. 1х патогенез реалiзуеться не ттьки на рiвнi морфологи, але зачтае також ен-докринш, психiчнi процеси, з якими зус^чаються лiкарi рiзноí спецiалiзацií.
Знання специфти спадкового матерiалу i гене-тичних процеав на субкл^инному рiвнi, ^ зокрема - оргашзаци хромосом, ¡х участ в зберканш i розпо-д^ шформаци необхщш лтарю для розумшня нор-мальних та патолопчних явищ, обумовлених зако-номiрностями зчепленого успадкування. Особливо важливi ц знання при вивченнi медично'| генетики, акушерства i пнекологи та педiатрií.
У бiльшостi об'ектiв живо'| природи сшввщношен-ня мiж статями в популяци дорiвнюе 1:1 (або 50% на 50%):
в ? Людина - 51 49
Кшь - 58 48
Собака - 56 44
Голуб - 50 50
Чим це пояснити? В свш час таке питання хвилю-вало багатьох вчених. Г. Мендель та Л. Донкастер запропонували таку ппотезу генетичного мехашзму визначення стал: одна стать гетерозиготна (Аа), а шша - гомозиготна за рецесивними алелями i тод1 iз поколшня в поколiння буде зберiгатися сшввщно-шення мiж статями 1:1 (рис. 1).
Успадковуеться стать як менделююча ознака. Розщеплення за статтю вщбуваеться аналопчно ана-лiзуючому моногiбридному схрещуванню в стввщ-ношеннi 1 : 1. Стать рослин i тварин генетично визна-
чаеться однiею парою хромосом, ця пара хромосом називаеться статевими [1].
Видшяють чотири типи регуляци стал статевими хромосомами:
Перший тип визначення стал ^-тип) - жшоча стать мае двi ХХ статевi хромосоми, утворюе гамети одного типу - Х i називаеться гомозиготною, а чоло-вiча стать мае ХY статевi хромосоми. Y - чоловiча ста-тева хромосома, вiдрiзняеться вiд Х-хромосоми роз-мiрами та формою. Чоловiча стать утворюе гамети двох тишв - Х i Y, називаеться гетерогаметною. Такий тип регуляцГ| статi властивий ссавцям, комахам i бiль-шостi дводольних покритонасшних рослин.
Другий тип визначення стал (Х0-тип) - при такому тит жiноча стать мае двi Х-хромосоми, а чоловiча тiльки одну Х-хромосому. Х0-тип зустрiчаеться серед комах i ссавцiв.
Третiй тип визначення статi (ZW-тип) - жiноча стать е гетерогаметною i мае одну статеву хромосому W, а шшу Z, яка вiдрiзняеться розмiрами та формою. Чоловiча стать е гомогаметною, мае двi однаковi за формою i розмiрами статевi хромосоми Z. Такий тип
Рис. 1. Схема схрещування.
