CC BY
93
УДК 616.379-008.64+616.12-005.4]-085.22 Шаенко З.О.
ДИНАМ1КА ГЛ1КЕМИ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ 2 ТИПУ ТА 1ШЕМ1ЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ПРИ КОМБ1НОВАНОМУ Л1КУВАНН1 МЕТФОРМ1НОМ ТА П1ОГЛ1ТАЗОНОМ
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматологiчна академiя», м. Полтава
Вступ. Сьогодн'! одним з найбльш серйозних виклик'т для св'тово)' д'абетологи е раннiй розвиток й висока частота серцево-судинно'1 патологи у хворих на цукровий д'абет 2 типу (ЦД2). Мета роботи - визначити динамку глiкемii' у хворих на цукровий д'абет 2 типу та '¡шем'чну хворобу серця при комбнованому л^ванн метформiном та пiоглiтазоном. Матерiали та методи. Нами було пролiковано 95 хворих з 1ХС та ЦД 2 типу. Ус па^енти, включенi у досл'дження, були рандом'зованi на 2 групи: група порiвняння (37 пацiентiв), як отримували Мф в дозi 1700-2550 мг/добу i препарати сульфонлсечовини в добовй дозi в'д 3о до 60 мг , в залежностi в'д маси тла та група спостереження (58 пацiентiв), яким до МФ в терапю був включений препарат з групи iнсулнових сенситайзер'т (т'азол'динд'юн'т) - п'югл'тазон в дозi 30 мг 1 раз на добу. Результати та обговорення. Запропонований нами курс терапп тривав протягом 6 мся^в. Через 3 та 6 м/'сяц/'в л/'кування вам патентам проводили контроль натщесерцевоi, постпрандiальноi' глiкемii' та р'!вень глкозильованого гемоглобiну. Через 6 мся^в лкування р'тень постпрандiальноi' глiкемii' у групi спостереження знизився до 8,05±0,34 ммоль/л (на 25,5%), тодi, як в груп пор'вняння - до 8,21±0,39 ммоль/л (на 18,7%) (р=0,029). Висновки. Використання в комплексному лжуванн хворих на ЦД 2 типу та 1ХС комб'таци метформiну та погл^азону призводить до статистично значимого зменшення р'тня постпрандiальноi' глiкемii' та кращоУ компенсацИ цукрового д'абету, добре переноситься хворими, пдвищуючи яксть життя пацiентiв. Ключов1 слова: цукровий д1абет, 1шем1чна хвороба серця, метформЫ, пюгжазон.
Дана робота е фрагментом плановоi НДР наукювю-дюслiднюгю нституту генетичних та iмунюлюгiчних основ розвитку патюлюгiй та фармакогенетики УМСА: «Комплексне до^дження генетично обумовлених особливостей NF-KB опосередкованоГ сигнально( трансдукци, що визначае розвиток хрюнiчнюгю системного запалення, у хворих на метабюлiчний синдром та цукровий дiабет 2 типу», № держреестрацп КВКП 2301020.
Вступ
Сьогодн одним з найбтьш серйозних виклиш для свгговоТ дiабетологiT е раннш розвиток й висока частота серцево-судинноТ патологи у хворих на цукровий дiабет 2 типу (ЦД2). У нашш краТн i проблема росту кардюваскулярноТ смертност в загальнш популяцп стоТть чи не найгострше в бврош. У хворих на ЦД, особливо 2 типу, розповсюдженють серцево-судинних
захворювань у 2-4 рази вища, жж у загальнш популяцп.
ЦД2 та атеросклероз (АС), як е морфофункцюнальною основою 1ХС, мають загальне патогенетичне коршня. В основi iT патогенезу, за сучасними даними, лежить хрожчне системне запалення (ХСЗ) та шсулшорезистентнють (1Р). Пщ ХСЗ мають на увазi хрожчну активацш iмуннноT системи оргажзму з пперпродук^ею широкого спектру цитомжв запалення [1]. Вщомо, що iмунна система реагуе на будь-як пошкоджуючi фактори актива^ею моноцитарно-
макрофагальноТ ланки [2]. ЦД2 представляе собою "кшцеву крапку" розвитку 1Р, яка розпочинаеться з ппершсулшемп. АС прогресуе пропорцшно ХСЗ i IP задовго до мажфестацп ЦД2, який е лише верхiвкою айсбергу запально-метаболiчних порушень [3]. Кл^чж дослщження ACCORD [4], ADVANCE [5] и VADT [6] показали,
що жорсткий контроль гткеми за допомогою шсулшу та препара^в сульфожлсечовини надае лише помiрний вплив на ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, не призводить до зниження загальноТ та серцево-судинноТ смертности частоти шфарк^в мюкарду, шсулычв у хворих на ЦД2, що вказуе на значення шших факторiв, а не ттьки пперглкеми, в Тх розвитку
[7].
У роботах 1.П. Кайдашева [7] та R. DeFronzo
[8] показано, що шсулш у великих дозах прискорюе розвиток АС. Гiперiнсулiнемiя пщсилюе IP [10], сприяе утворенню триглiцеридiв (ТГ), лтопротеТжв низькоТ та дуже низькоТ щтьносп та транспорту Тх в гладком'язовi кл^ини судин (ГМКС) [11], а також утворенню колагену та пролiферацiT ГКМС i активацп ХСЗ. Терашя шсулшом у хворих на ЦД2 не ттьки не мае профтактичноТ та лкувальноТ дм по вщношенню до АС та 1ХС, але i погiршуе Тх стан. Мехажзм д1Т похiдних сульфонiлсечовини полягае в стимуляцп видiлення бета-клiтинами iнсулiну. Вщповщно, мова йде про збiльшення концентрацп iнсулiну в кровi хворих ЦД2. ^м того, широко йдуть науковi дебати про кардiотоксичний ефект i ризик ппоглкеми [12]. Вiдомо, що гiпоглiкемiя збiльшуе ризик серцево-судинних ускладнень, шфаркту мiокарду, iнсульту та раптовоТ смертi [13].
Зниження глкозтьованого гемоглобшу на 1% знижуе вiрогiднiсть ампутацп на 43%, мiкросудинних ускладнень на 37%, катаракти на 19%, серцевоТ недостатностi на 16%, шфаркту мiокарда на 14%, шсульту на 12% [14]. Оптимiзацiю лкування 1ХС у хворих з ЦД2 пов'язують не стiльки з прогресом ппоглкемуючоТ терапи, скiльки з заходами, направленими на зниження ХСЗ та 1Р [28]. Останшм часом у фармакотерапп спостерiгаeться змiщення акцентiв у бк комбшацп цукрознижувальних препаратiв з рiзним механiзмом дiТ, якi впливають на 1Р та ХСЗ [7,15].
Пюгл^азон (ПГ) та метформiн (МФ) впливають на ведучi ланки патогенезу ЦД2, маючи рiзнi механiзми дм i рiзну спорiдненiсть до тканин-мшеней. МФ дie переважно у печшщ де гальмуе неоглiкогенез та знижуе активнють головного прозапального ядерного
транскрипцiйного фактора (NFkB) [7]. G вiдомостi, що МФ блокуе дш асиметричного диметиларгiнiну - основного шпбтора синтази оксида азоту в ендотелп судин, який е його структурним аналогом. Вс цi ефекти призводять до зниження рiвня 1Р, глiкемiТ i запалення [16]. ПГ дiе у жировiй тканинi, м'язах та макрофагах та долае шсулшорезистентнють шляхом активацш ядерних транскрипцiйних чинниш -рецепторiв, якi активують пролiферацiю пероксiсом-гамма (PPARг) [3,7,17]. ПГ долае 1Р шляхом зниження рiвня втьних жирних кислот (ЖК) в плазмi кровi своею протизапальною дiею. Ця комбша^я знижуе ризик збiльшення маси тта, яка характерна для монотерапп глiтазонами, добре переносяться пацiентами та за даними сучасноТ лiтератури ефективно зменшують усi макросудиннi ускладнення ЦД [15].
Дослщженню впливу окремо гттазоыв та бiгуанiдiв для зниження шсулшорезистентносп та нормалiзацiТ глiкемiчного контролю у хворих на цукровий дiабет 2 типу присвячена значна ктькють роб^ [18, 22, 23], разом з тим вивчення Тх поеднаного застосування у хворих на ЦД2 у поеднанн з iшемiчною хворобою серця -недостатньо дослщжене.
Мета роботи
Визначити динамiку глкеми у хворих на цукровий дiабет 2 типу та iшемiчну хворобу серця при комбшованому лiкуваннi метформшом та пiоглiтазоном.
Матерiали та методи дослщження
Дослiдження проводилось на базi науково-дослiдного iнституту генетичних та iмунологiчних основ розвитку патологп та фармакогенетики Вищого державного навчального закладу УкраТни „УкраТнська медична стоматологiчна академiя" та ендокринологiчного вiддiлення 1-Т мюькоТ лiкарнi м. Кременчука у перюд з 2011 по
2013 рр. Нами було пролковано 95 хворих з 1ХС та ЦД 2 типу (39 чоловтв та 56 жшок). Середнiй вiк хворих складав 59,40±8,01 рокiв. До включення в дослщження хворi отримували метформiн, середнш рiвень НвА1с на тлi монотерапп становив 8,90±0,76%. Пацiенти, включенi у дослщження, були рандомiзованi на 2 групи: група порiвняння (37 хворих), як отримували МФ (Сiофор, фiрми Berlin-Chemie Menarini) в дозi 1700-2550 мг/добу i препарати сульфонiлсечовини в добовш дозi вiд 30 до 60 мг , в залежност вщ маси тiла та група спостереження (58 хворих), яким до МФ в терашю був включений препарат з групи шсулшових сенситайзерiв (пазолщиндюыв) -пiоглiтазон (Пiоглар, Ранбаш) в дозi 30 мг 1 раз на добу. На запропонований споаб лкування нами отриманий патент УкраТни [15].
Дiагноз 1ХС встановлювали вщповщно до критерiТв ВООЗ. Дiагноз ЦД2 - вiдповiдно до ушфкованого клiнiчного протоколу первинноТ та вторинноТ медичноТ допомоги (затверджений мiнiстерством охорони здоров'я вщ 21.12.2012, № 1118).
Пюля скринiнгу, всiм пацiентам для досягнення стаб^зацп показникiв 1ХС призначали стандартний комплекс
медикаментозноТ терапи: iзосорбiду динiтрат 20 мг 2 рази на добу, ацетилсалщилова кислота 75 мг 1 раз на добу, амлодипш 10 мг 1 раз на добу, бюопролол 2,5-5 мг 1 раз на добу, аторвастатин 10 мг 1 раз на добу. Загальноприйняте лкування хворi отримували протягом мюяця. Також ва хворi отримували рекомендаци з приводу дiети i змiни способу життя.
Критерп включення пацiентiв у клiнiчне дослщження: чоловки та ж1нки вiком вщ 45 до 65 рокiв, з пщтвердженим дiагнозом 1ХС, субкомпенсованим цукровим дiабетом 2 типу, ожирiнням 1-111 ступеыв, гiпертонiчною хворобою. Bсi мантуляцп з пацiентами проводились за дозволом комiсiТ з бiоетики та етичних питань ВДНЗУ „УМСА" (витяг з протоколу №103 вщ 8 травня 2012р.).
У дослщження не включали па^ен^в, яю зазнали у найближчi 6 мюя^в гострий коронарний синдром, iнсульт, хiрургiчнi втручання на судинах або порожнинних операцш, а також хворих з погано контрольованою артерiальною гiпертензiею, з стенокардiею IV фК, з серцевою недостатнютю 2Б та 3 стадiею, з аритмiями, якi потребували спе^ального антиаритмiчного лiкування, з нирковою i печiнковою недостатнiстю, з гострими захворюваннями, з декомпенсованим цукровим дiабетом i станами, якi обмежують прихильнють до проведеноТ терапiТ (деменцiя, алкогольна залежнють, наркоманiя, онкологiчнi захворювання, психiчнi захворювання), з анемiею, пiд час ваптносп i лактацiТ, вiдомою нестерпнютю до тiазолiдиндiонiв або метформiнiв.
Запропонований нами курс терапп [15] тривав протягом 6 мюя^в. Через 3 та 6 мюя^в лкування вам патентам проводили контроль натщесерцевот, постпрандiальноT гшкемп та рiвень глiкозильованого гемоглобшу з використанням набору тест-систем («Бю-Lacbema-Tect», Чеська Республiка).
Результати та 1х обговорення
При дослiдженнi вуглеводного обмшу до початку лiкування ва хворi мали некомпенсований ЦД2. В груш спостереження
Ревень гл
piBeHb глкозильованого гемоглобiну (НвА1с) становив 8,90±0,76 %, глюкози KpoBi натщесерце - 8,84±0,31 ммоль/л, пoстпpaндiaльнoT гпкемп -10,08±0,35 ммоль/л. В rpyni порiвняння: НвА1с -8,8±0,66 %, глюкоза KpoBi натщесерце -8,73±0,42 ммоль/л, пoстпpандiальна глiкемiя -10,1±0,42 ммоль/л. При пopiвняннi пoказникiв гткемп встановлено, що до початку терапп мiж дoслiджуваними групами статистично значимо! piзницi не було (табл.1).
Таблиця 1
if (ммоль/л) у хворих на 1ХС та ЦД 2 до i псля лкування (М±у)
Показник, oдиницi вимipу Групи кшшчного дослщження
До лкування Через 3 мiсяцi пiсля лiкувaння Через 6 мюяц пiсля лiкувaння
Група спостереження (n=58) Група пopiвняння (n=37) Група спостереження (n=58) Група пopiвняння (n=37) Група спостереження (n=58) Група пopiвняння (n=37)
Глiкемiя натщесерце ммоль/л 8,84±0,31 8,73±0,42 6,79±0,27 6,87±0,36 6,58±0,28 6,64±0,32
р 0,301 0,347 0,763
Пoстпpaндiaльнa глiкемiя, ммоль/л 10,08±0,35 10,1±0,42 8,24±0,34 8,43±0,42 8,05±0,34 8,21±0,39
р 0,914 0,026 0,029
Глiкoзильoвaний гемoглoбiн, % 8,90±0,76 8,8±0,66 7,03±0,45 7,94±0,64 7,75±0,69 7,22±0,49
р 0,554 0,209 0,09
Через 3 та 6 мюя^в лкування в обох групах па^етчв рiвень гткемп натщесерце та постпранфальнот гткемп статистично значимо зменшились. Разом з тим при порiвняннi цих показниш мiж дослiджуваними групами встановлено, що рiвень постпрандiальноT глiкемiT у па^ен^в, що отримували метформiн та препарати сульфонтсечовини, через 3 мюяц лiкування знизився на 16,5% з 10,1±0,42 ммоль/л до 8,43±0,42 ммоль/л, тодi як у хворих, як отримували у комплексному лiкуваннi метформш та пiоглiтазон, цей показник знизився на 18,3% з 10,08±0,35 ммоль/л до 8,24±0,34 ммоль/л (р=0,026). Через 6 мюя^в лiкування цей показник у груш спостереження знизився до 8,05±0,34 ммоль/л (на 25,5%), тод^ як в груш порiвняння - до 8,21±0,39 ммоль/л (на 18,7%) (р=0,029) (рис.1). Статистично значимот рiзницi в рiвнi гткемп натщесерце та гшкозильованого мiж дослiджуваними групами хворих через 3 та 6 мюя^в лкування не зафiксовано.
Необхiдно вщзначити важливiсть зниження постпрандiальноT гшергшкемп, яка, зпдно останнiх даних, вiдiграе провщну роль в розвитку серцево-судинних захворювань у хворих з ЦД2 [19,20, 21].
На заключному етапi дослщження ми проводили контроль та оцшку безпечностi проведеноТ терапп, яка базувалась на врахуванн кiлькостi виникнення небажаних явищ, числа випадюв вiдмiни препарату, вибування па^етчв iз дослiдження. За перюд проведеного дослiдження пацiенти вщзначали добру переносимiсть препарату (96,37%) i не взаемодiяли негативно з антианпнальними препаратами. Побiчнi явища спостерiгалися в 2
хворих (3,63%), що не потребувало вщмши препарату. Не було зафксовано жодного випадку явних, кшычно виражених набряш. Негативно! динамiки показнимв
загальнoклiнiчних аналiзiв кpoвi та сечi не вiдмiченo. Бioхiмiчнi показники функцп печiнки та нирок залишалися в межах норми. Випадмв гiпoглiкемiчнol реакцп, вiдмiни препарату або вибування пацieнтiв iз дoслiдження через пoбiчнi чи алерпчы реакцп на теpапiю за час спостереження не було зафксовано. Ва цi дaнi свiдчaть про добру переносимють та безпечнiсть ПГ та МФ у хворих з 1ХС у поеднанн з ЦД2.
Рис.1 Дiаграма динамки постпрандiально'l глжемПу хворих на ЦД2 у поeднаннi з 1ХС до i псля лкування
Новий пщхщ до терапп ЦД2 з акцентом на корекцш 1Р, як основного патогенетичного дефекту е найбтьш рацюнальним, дозволяе максимально зберегти функцш В-клiтин, досягти ефективного довгострокового глiкемiчнoгo контролю, корекцп дислтщемп i apтеpiaльнol ппертензп з метою профтактики фатальних серцево-судинних ускладнень i практикуеться бiльшiстю вiтчизняних та шоземних
ендокринолопв.[28]
Виходячи з найбтьш розповсюджених етюлопчних факторiв 1Р: переважання жирiв, як не мiстять достатню кiлькiсть омега-3 ненасичених жирних кислот, низько'' фiзично'l' активностi i пiдвищеного споживання поварено' сол^ засобами профiлактики i лкування 1Р вважаеться - модифiкацiя способу життя, що включае корекцiю дiети, пiдвищенням фiзичноí активностi, вiдмову вщ шкiдливих звичок [27]. Однак на практик цi заходи часто не призводять до значного ефекту [16].
Аналiз сучасних даних, представлений S. Kaul та шшими вченими [24], переконливо доводить, що шогттазон, на вщмшу вiд iнших гiпоглiкемiчних препара^в, не стимулюе ризик розвитку 1ХС. Одним з найбiльш глобальних сучасних проек^в по вивченню властивостей шогттазону стало дослiдження PROactive (Prospective Pioglitazone Clinical Trial In Macrovascular Events), що включало 5238 па^етчв з ЦД2 i макросудинними ускладненнями, яке показало, що прийом шогттазону покращував ефективнють нав^ь „золотого стандарту" терапи, що включае антигiпертензивнi (iнгiбiтори АПФ, бета-блокатори), оральнi протидiабетичнi (метформш, препарати сульфонiлсечовини, iнсулiн) i антитромбоцитарн засоби (аспiрин, клопiдогрель), гiполiпiдемiчнi засоби (статини, фiбрати). PROactive переконливо довело, що шогттазон може знижувати ризик смерти iнфаркту мiокарда i шсульту у пацiентiв з ЦД 2
[25].
В 20рiчному британському дослщжены по лiкуванню цукрового дiабету (UKPDS) показано, що в груш оаб з надмiрною масою тiла або ожиршням тiльки використання метформiну дозволило достовiрно знизити рiвень смертностi, обумовлено' дiабетом, на 42%, ризик розвитку шфаркту мiокарду на 39%, церебрального шсульту на 41%, розвитку вах ускладнень ЦД на 32%. ^м того, використання метформшу знизило частоту нападiв стенокардií|
[26].
Враховуючи особливост перебiгу ЦД у хворих з 1ХС, комбiнацiя метформiну з тюзолщиндюнами е кращою у пацiентiв, так як дозволяе корегувати IP i В-клiтинну дисфункцiю, одночасно знижуючи ризик серцево-судинних ускладнень.
Таким чином, комбша^я МФ та ПГ забезпечуе статистично значиме зменшення рiвня постпрандiальноl гшкеми, оптимальну стратегiю ведення пацiентiв з ЦД2 i покращуе прогноз переб^у основного захворювання та його макросудинних ускладнень, покращуючи якiсть життя па^етчв.
Висновки
1. Використання в комплексному лкуваны хворих на ЦД2 та 1ХС комбшацп метформiну та
шогттазону призводить до статистично значимого зменшення рiвня постпрандiальноí| глiкемií| та кращо'' компенсаци цукрового дiабету 2. Комбшована терапiя метформiном i пiоглiтазоном добре переноситься хворими, пщвищуючи якiсть життя па^ен^в.
Лiтература
1. Hotamisligil G.S. Inflammation and metabolic disorders / G.S. Hotamisligil // Nature. - 2006. - V.444, №7121. - P.860-867.
2. Libby P. Inflammatory mechanisms: the molecular basis of inflammation and disease / P. Libby // Nutrition reviews. - 2007. -V.65, №12. - P.140-146.
3. Расин А.М. Пероксисом пролифератор-активирующие рецепторы и их роль в системном воспалении, атерогенезе, артериальной гипертензии и хроническом обструктивном заболевании легких (обзор литературы) / А.М. Расин, И.П. Кайдашев, М.С. Расин // Укра'нський терапевтичний журнал. -2006. - №2. - С.100-108.
4. Gerstein H.C. Effects of intensive glucose lowering in type 2 diabetes/ H.C. Gerstein // N Engl J Med. - 2008. - V.358. -P.2345-2359.
5. Duckworth W. Glucose control and vascular complications in veterans with type 2 diabetes / W. Duckworth, C. Abraira, T. Mortiz [et al.] // N Engl J Med. - 2009. - V.360. - P.129-139.
6. Patel A. Intensive blood glucose control and vascular outcomes in patients with type 2 diabetes / A. Patel, S. MacMahon, J. Chalmers [et al.] // New Engl J Med. - 2008. - V.358. - P.2560-2725.
7. Кайдашев И.П. NF-kB-сигнализация как основа развития системного воспаления, инсулинорезистентности, липотоксичности, сахарного диабета 2-го типа и атеросклероза / И.П. Кайдашев // Международный эндокринологический журнал. - 2011. - №3 (35). - C.35-40.
8. DeFronzo R. A. Insulin resistance, lipotoxicity, type 2 diabetes and atherosclerosis: the missing links / R. A. DeFronzo // Diabetologia.
- 2010. - V.53 (7). - P.1270-1287.
9. Kashyap S.R. The insulin resistance syndrome: physiologic considerations / S.R. Kashyap, R.A. DeFronzo // Diab Vasc Dis Res. - 2007. - V.4. -
10. P.13-19.
11. Prato S. Effect of sustained physiologic hyperinsulinemia and hyperglycaemia on insulin secretion and insulin sensitivity in man / S. Prato, F. Leonetti, D.C. Simonson [et al.] // Diabetologia. - 1994.
- V.37. - P.1025-1035.
12. Koopmans S.J. Chronic physiologic hyperinsulinemia impairs suppression of plasma free fatty acids and increases de novo lipogenesis in conscious normal rats / S.J. Koopmans, R.S. Kushwaha, R.A. DeFronzo // Metabolism. - 1999. - V.48. - P.330-337.
13. Bell D.S. Do sulfonylurea drugs increase the risk of cardiac events? / D.S. Bell // CMAJ. - 2006. - V.174, №2. - P.185-186.
14. Cryer PE. Hypoglycemia and cardiovascular risk / P.E. Cryer // European Heart Journal. - 2013. - V.34. - P.3137-3144.
15. UKPDS: Statton et al. BMJ. - 2000. - V.32. - P. 405-412
16. Патент 83145 Укра'на. МПК А61К31/00. СпоЫб рацюнально!' комплексно'' терапи хворих з iшемiчною хворобою серця та цукровим дiабетом 2 типу / З.О. Шаенко, М.С. Расш, 1.П. Кайдашев, О.В. Лконенко, I.I. Д^яр (Укра'на). - Заявл. 18.03.13 ; опубл. 27.08.13 // Бюл. №16.
17. Diamanti-Kandarakis E. Metformin: an old medication of new fashion: evolving new molecular mechanisms and clinical implications in polycystic ovary syndrome / E. Diamanti-Kandarakis , C.D. Christakou, E. Kandaraki [et al] // European Journal of Endocrinology. - 2010. - V.162. - P.193-212.
18. Orasanu G. The peroxisome proliferator-activated receptor-gamma agonist pioglitazone represses inflammation in a peroxisome proliferator-activated receptor-alpha-dependent manner in vitro and in vivo in mice / G.Orasanu // J Am Coll Cardiol. - 2008. - V.52 (10). - P.869-881.
19. Амосова К.М. Актуальш питання лкування хворих на iшемiчну хворобу серця у поеднанш з цукровим дiабетом / К.М. Амосова // Укра'нський медичний часопис. - 2001. - №3 (23). - C.37-42.
20. Shiraiwa T. Post-prandial hyperglycemia is an important predictor of the incidence of diabetic microangiopathy in Japanese type 2 diabetic patients / T. Shiraiwa, H. Kaneto, T. Miyatsuka [et al.] // Biochem Biophys Res Commun. - 2005. - V.336 (1). - P.339-345.
21. Woerle H.J. Impact of fasting and postprandial glycemia on overall glycemic control in type 2 diabetes Importance of postprandial glycemia to achieve target HbA1c levels / H.J. Woerle, C. Neumann, S. Zschau [et al.] // Diabetes Res Clin Pract. - 2007. -V.37 (12). - P.2312-2317.
22. Ceriello A. Effect of postprandial hypertriglyceridemia and hyperglycemia on circulating adhesion molecules and oxidative stress generation and the possible role of simvastatin treatment / A.
Ceriello, L. Quagliaro, L. Piconi, [et al.] // Diabetes. - 2004. - V.53 (3). - P.701-710.
23. Винник Н.И. Особенности клинической эффективности применения пиоглитазона в комплексной терапии больных с ишемической болезнью сердца на фоне метаболического синдрома / Н.И. Винник, Л.А. Куценко, Н.Л. Куценко [и др.] // Артерiальна гiпертензiя. - 2011. - №1 (15). - C.32-37.
24. Лавренко А.В. Влияние метформина на продукцию провоспалительных цитокинов и инсулинорезистентность (NF-kB-сигнальный путь) / А.В. Лавренко, Н.Л. Куценко, Л.А. Куценко // Проблеми ендокринологп. - 2012. - т.58, №2. - C.34-37.
25. Kaul S. Thiazolidinedione drugs and cardiovascular risks. A Science Advisory From the American Heart Association and American College of Cardiology Foundation / S. Kaul, A.F. Bolger,
D. Herrington [et al.] // J. Am. Coll. Cardiol. - 2010. - V.55. -P.1885-1894.
26. Charbonnel B. The Prospective Pioglitazone Clinical Trial in Macrovascular Events (PROactive) Can pioglitazone reduce cardiovascular events in diabetes? Study design and baseline characteristics of 5,238 patients / B. Charbonnel, J. Dormandy,
E. Erdmann [et al.] // Diabetes Care. - 2004. - V.27 (7). - P.1647-1653.
27. Талаева Т.В. Инсулинорезистентность: патогенетическая значимость и возможности фармакологической коррекции / Т.В. Талаева, Л.Л. Вавилова, В.В. Братусь // УкраТнський кардюлопчний журнал. - 2009. - №1. - С.64-82
28. Ziccardi P. Reduction of inflammatory cytokine concentrations and improvement of endotheliai functions in obese women after weight loss over one year / P. Ziccardi, F. Nappo // Circulation. - 2002. -V.105 (7). - P.804-809.
29. Камшський А.В. Синдром шсулшорезистентност у хворих на цукровий дiабет 2 типу та його медикаментозна корек^я / А.В. Камшський, А.А. Самойлов, 1.А. Кисельова // Клтчна ендокринолопя та ендокринна хiрургiя. - 2002. - №1. - C.12-22.
Реферат
ДИНАМИКА ГЛИКЕМИИ У БОЛЬНЫХ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА И ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА ПРИ КОМБИНИРОВАННОМ ЛЕЧЕНИИ МЕТФОРМИНОМ И ПИОГЛИТАЗОНОМ Шаенко З.А.
Ключевые слова: сахарный диабет, ишемическая болезнь сердца, метформин, пиоглитазон.
Сегодня одним с наиболее серьезных вызовов для мировой диабетологии является раннее развитие и высокая частота сердечно-сосудистой патологии у больных с сахарным диабетом 2 типа (ЦД2). Цель работы - определить динамику гликемии у больных с сахарным диабетом 2 типа и ишемической болезнью сердца при комбинированом лечении метформином и пиоглитазоном. Материалы и методы. Нами пролечено 95 больных с ИБС и СД 2 типа. Все пациенты были рандомизированы на 2 групи: группа сравнения (37 пациентов), которые получали МФ в дозе 17002550 мг/сутки и препараты сульфонилмочевины в суточной дозе от 30 до 60 мг , в зависимости от массы тела и группа наблюдения (58 пациентов), которым к МФ в терапию был включен препарат из группы инсулиновых сенситайзеров (тиазолидиндионов) - пиоглитазон в дозе 30 мг 1 раз в сутки. Результаты и обсуждение. Предложенный нами курс терапии длился 6 месяцев. Через 3 и 6 месяцев лечения всем пациентам проводили контроль гликемии натощак, постпрандиальной гликемии и уровень гликозилированного гемоглобина. Через 6 месяцев лечения уровень постпрандиальной гликемии в группе наблюдения снизился до 8,05±0,34 ммоль/л (на 25,5%), тогда как в группе сравнения - до 8,21±0,39 ммоль/л (на 18,7%) (р=0,029). Выводы. Использование в комплексном лечении больных с СД 2 типа и ИБС в комбинации метформина и пиоглитазона приводит к статистически достоверному уменьшению уровня постпрандиальной гликемии и компенсации сахарного диабета, хорошо переносится больными, улучшает качество жизни больных.
Summary
DYNAMIC CHANGES OF GLYCEMIA IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES AND CORONARY HEART DISEASE UNDER THE COMBINED TREATMENT WITH METFORMIN AND PIOGLITAZONE Shayenko Z.A.
Key words: diabetes mellitus, coronary heart disease, metformin, pioglitazone.
One of the most serious challenges for the world diabetology is the early development and high incidence rate of cardiovascular disease in patients with type 2 diabetes mellitus (DM2). This study was aimed to determine the dynamic changes of blood glucose in patients with DM2 and coronary heart disease resulted from the combined therapy with metformin and pioglitazone. 95 patients with coronary artery disease and DM2 underwent the course of treatment. All the patients included in the study were randomized into 2 groups: the control group (n=37) who received MF in a dose of 1700-2550 mg/day and sulfonylurea medication in a dose of 30 to 60 mg/day depending on body weight, and the test group (n=58), whose therapy also included the medication with insulin sensitizers (thiazolidinediones) as pioglitazone in a dose of 30 mg once a day. The course of therapy proposed lasted for 6 months. In 3 and 6 months of the treatment all the patients were subjected to fast postprandial blood glucose and glycosylated hemoglobin. After 6 months of the therapy the level of postprandial glycemia in the test group decreased to 8,05 ± 0,34 mmol / l ( 25.5%), while in the control group - up to 8,21 ± 0,39 mmol / l (by 18.7 %) (p = 0.029). The introduction of metformin and pioglitazone combination into the complex therapy of patients with type 2 diabetes mellitus and coronary artery disease leads to a statistically significant reduction in postprandial glycemia and better compensation of diabetes mellitus, thus improving the patient's quality of life.
