CC BY
355
Герман Миколайович Анiсiмов,
канд. юрид. наук, доцент На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
УДК 343. 72
ЗЛОВЖИВАННЯ ДОВ1РОЮ ЯК СПОС1Б УЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ
У статт1 дослгджуються об'ективт та суб'ективт ознаки зловживання дов1рою як способу вчинення злочину, на пгдстав1 чого визначаеться його родове поняття; окрем1 питання квалгф1-кацп злочиню, що вчиняються шляхом зловживання дов1рою, розмежування сумжних злочиню; спювгдношення обману та зловживання дов1рою як самостшних способ1в вчинення злочину.
Ключовi слова: зловживання довiрою; споаб вчинення злочину; ствввдношення обману та зловживання довiрою
Чинний Кримшальний кодекс (дал1 - КК) у багатьох статтях передбачае зловживання дов1рою (у р1зних його формах) як обов'язкову ознаку складу злочину. Причому ця ознака мае сво! характерш особливост та шдиввдуальш риси, що в кожному конкретному випадку обумовлеш об'ектом кримшаль-но-правово! охорони, предметом злочину, характером сусшльно небезпеч-ного д1яння, особливостями його наслвдыв, мотиву, мети злочину. Внаслвдок цього на практищ нерщко зустр1чалися (1 зустр1чаються) ускладнення при застосуванш окремих норм Особливо! частини КК, що передбачають зловживання дов1рою як ознаку складу злочину. Проте завжди 1 всюди зловживання дов1рою мае загальш риси, що об'еднують його окрем1 види (форми) у «деяке щле» 1 дають можливкть визначити його як родове поняття у структур! складу злочину. В основ1 такого шдходу лежить ввдома теза про те, що той, хто береться дослщжувати окрем1 питання без попереднього вир1шення загальних, неминуче буде на кожному крощ наштовхуватися саме на щ загальш. Установлення загальних ознак зловживання дов1рою, притаман-них ус1м злочинам, що вчиняються зазначеним способом, визначення на цш основ1 родового поняття «зловживання дов1рою» безумовно буде мати важ-ливе значення для правильно! квал1ф1кацп злочишв, розмежування сум1ж-
них злочишв i ввдмежування злочинних дiянь ввд незлочинних, подолання конкуренцп кримiнально-правових норм, установлення сукупност злочинiв, iндивiдуалiзацií покарання та ш.
Зловживання довiрою (на рiвнi родового поняття про нього), як спосiб вчи-нення злочину, становить собою використання правомiрно наданих винному повноважень, зумовлених фактичними чи юридичними шдставами й особли-вим характером вщносин довiри на шкоду довiрителевi (чи [i] третiм особам) та всупереч його воль
Зловживання довiрою завжди Грунтуеться на вщносинах довiри, якi виникають мiж суб'ектами сощального життя i являють собою специфiч-ний рiзновид соцiального зв'язку в системi суспiльних вiдносин. Довiра е частиною людськоí дiяльностi, вона виникае як «за^б» спiльноí дiяльностi iндивiдiв i е реакцiю на и чи iншi аспекти 1'х поведiнки, пов'язанi з матри-цями нормативно визначених ролевих очжувань [12, с. 57-58, 68, 69]. Довiра е «способом» створення на пiдставi делегованих довiрителем повноважень матриць поведшки повiрника для реалiзацií спiльних штере^в. Такi вщ-носини будуються на пiдставi вiдповiдного становища, яке займае кожен у структурi суспiльства ^ вiдповiдно, у системi вiдносин мiж його суб'ектами. Отже, 1'х сутшсть полягае не стiльки у взаемодп конкретних осiб, скiльки тих конкретних сощальних ролей, якi вони виконують. Тому можна сказати, що значення довiри полягае в тому, що вона виступае способом розв'язання проблеми подальшого розвитку дiяльностi довiрителя [12, с. 73-74]. В яких би умовах i формах не здшснювалась би дiяльнiсть людини, яко'1 б струк-тури вона не набувала, п не можна розглядати як вилучену iз суспiльних вiдносин, iз життя суспiльства [6, с. 82].
Зловживання довiрою як спосiб вчинення злочину завжди становить собою виконавчу своерщшсть (операщональний аспект) тако'1 дп винного, що зводиться до використання ввдносин довiри. Одночасно особа не вико-нуе у повному обсязi чи частково покладенi на не'1 обов'язки. Виконавча своерiднiсть дп, що вчиняеться шляхом зловживання довiрою, полягае в застосуванш наданих повноважень всупереч волi довiрителя, супроти покладеного обов'язку. Змiстом зловживання довiрою як способу вчинення злочину е забезпечення операщонально! сторони, виконавчо'1 сутност зло-чинно'1 шляхом використання наданих повноважень всупереч волi довiри-теля, проти тих завдань та щлей, задля досягнення яких вони були надаш. За своею сутшстю зловживання довiрою становить «зраду прийнятого обов'язку», порушення морального обов'язку бути вiрним своему слову, юридичного обов'язку щодо виконання у зобов'язання. Це ввдповвдае уста-леним у кримiнально-правовiй лiтературi уявленням про сутшсть i змiст способу вчинення злочину на рiвнi загального поняття про нього [8] i зловживання довiрою як видового способу [Див.: 2, с. 100 104; 3, с. 134-135; 5, с. 13-14; 9, с. 32-34; 11, с. 110; 11, с. 42-45 та ш.].
Для зловживання довiрою недостатньо одного лише невиконання покладе-ного на винного обов'язку. Тому зловживання довiрою не е способом вчинення тих злочишв, що пов'язаш лише з несумлшним, неналежним виконанням (неви-конанням) договорiв чи покладених на особу обов'язюв (наприклад, службова недбалють, передбачена ст. 367 КК). Об'ективна сторона таких злочишв не мае тако1 виконавчо1 складово1, яка ввдноситься до способу вчинення злочину [8, с. 56-68], винна особа (повiрник) у таких злочинах не використовуе надаш повноваження всупереч волi довiрителя, а лише iгноруе (не виконуе) ix. Для зловживання довiрою недостатньо лише невиправдання надано1 довiри, лише невиконання покладених обов'языв. У зв'язку з викладеним, непереконливим виглядае твердження про те, що зловживання довiрою е невиконання обов'яз-юв особою, яка дiе в чужому майновому штерес на пiдставi юридичних або фактичних вщносин довiри [13, с. 373].
Сторонами у вщносинах довiри виступають дов1ритель i пов1рник. Дов1-рителем виступають будь-яы особи: держава в особi сво1х органiв i представ-никiв, органи мiсцевого самоврядування, установи, шдприемства, оргашзацп (юридичнi особи) або фiзичнi особи. Пов1рник - це особа, якш властивi ознаки суб'екта злочину (ст.18 КК). Ввдносини довiри завжди iснують як двосторонш i породжують для обох сторш взаемнi права й обов'язки. Тшьки взаемоспря-моване волевиявлення довiрителя i повiрника, що вiдбивае ïx волю, здатне створити ввдносини довiри. Ц вiдносини завжди мають конкретно визначений характер, виникають у зв'язку iз взаемними iнтересами довiрителя й повiрника i породжують для них взаемш права i обов'язки. Кожна зi сторiн у таких ввдно-синах вбачае в шший певний «засiб» досягнення свое']" мети. Поеднання прав (повноважень, правомочностей) та обов'язюв на бощ повiрника утворюе його специфiчний статус уповноваженого суб'екта (компетенцiю). У цьому розу-мiннi повiрник набувае статусу специального суб'екта злочину.
Зловживання довiрою як спосiб вчинення злочину та його особливост (рiзновиди) обумовлеш i суттево залежать вiд характеру i виду ввдносин довiри, що складаються мiж довiрителем i повiрником. Ыдносини дов1ри залежно вiд шдстав ïx виникнення можна подiлити на: а) не поеднаш з право-вим (юридичним) обов'язком повiрника дiяти належним, установленим для нього чином («фактичт» в1дносини дов1ри - дружба, партнерство, взаемш симпатп, сшвпраця, особисте знайомство, родинш зв'язки тощо); б) поеднаш з правовим (юридичним) обов'язком повiрника дiяти належним чином -юридичт в1дносини дов1ри.
Фактичт в1дносини дов1ри засновуються на выьному волевиявленш сторш, де обсяг, форма надання (отримання), результати реалiзацiï повноважень визначаються 1'х угодою. Прийняття повноважень повiрником означае й виникнення в нього ввдповвдних обов'язкiв дiяти належним чином. Зловживання фактичними ввдносинами довiри слiд вiдрiзняти вiд використання довiрливостi (риси людського характеру), на пiдставi яко1 особа здатна
легко, без звичайно! для под1бного випадку середньо! норми обережност 1 передбачливост1, перейнятися впевнешстю в чи!й-небудь сумлшность Зловживання дов1рлив1стю, використання ще! властивост1, риси характеру, недосв1дченост1 шшо! особи для введення !! в оману щодо певних обставин чи нам1р1в винного е обманом.
Юридичт в1дносини дов1ри, на вщмшу вщ фактичних, мають упорядковаш зм1ст 1 форму, певш юридичш шдстави !х виникнення 1 тому, по сут1, становлять специф1чний вид правоввдносин. Тут правовий обов'язок д1яти Грунтуеться на законах, шдзаконних нормативних актах, шших юридичних актах 1 документах. Форма зовшшнього вираження таких вщносин, процедура надання повно-важень, обсяг повноважень 1 наслвдки !х реал1зацп в щлому визначаються тими чи шшими нормативними актами, шшими юридично значимими документами й актами. Останш ж визначають 1 вщповщш штересам дов1рителя 1 пов1рника типи !х взаемодш 1 взаемин, обсяг 1 зм1ст прав та обов'язюв. Якщо, наприклад, дов1рителем виступае держава або !! органи в особ1 уповноважених суб'ект1в, зазначеш дГ! можуть бути вт1лен1 у форму шдиввдуального акта застосування права (указ про призначення на посаду, наказ про прийняття на роботу, ршення суду про визнання ошкуном, шклувальником та ш.).
Юридичн1 вщносини дов1ри залежно в1д виду функцш (повноважень), наданих пов1рников1 (завжди спещальних), под1ляються на в1дносини з особами, як1 виконують функцИ": а) службовог особи; б) откуна або тклувальника; в) щодо здшснення професшног д1яльност1, пов'язаног з наданням публ1чних послуг; г) трудов1, профес1йн1 (неслужбов1); д) 1нш1 спец1альн1 функцп, що визначаються угодою, договором, дорученням тощо.
Найбшьш поширеними з юридичних ввдносин дов1ри е вщносини м1ж дов1рителем 1 пов1рником, який мае статус службово! особи. Залежно в1д сфери сусшльних в1дносин, у яких ввдбуваеться реал1зац1я наданих пов1р-ников1 повноважень, вони под1ляються на в1дносини службовог дов1ри загального [ спещального характеру. В1дносини службовог дов1ри загального характеру встановлюються у сфер1 здшснення будь-яко! службово! д1яль-ност1 (статт1 364- 368, 370 КК). В1дносини службовог дов1ри спещального характеру складаються у певнш сфер1 сусшльних ввдносин - забезпечення життя 1 здоров'я (статт1 132, 142, 143 КК та ш.), статево! свободи й статево! недоторканност1 (статт1 154- 156), особистих прав та свобод людини 1 грома-дянина (статт1 157- 159 та ш.), охорони довк1лля (статт1 239, 241, 253 та ш.), зд1йснення правосуддя (статт1 371-375 та ш.) та 1нших, охоронюваних КК. Залежно в1д характеру та сфери права, в якш пов1рен1 особи виконують покладеш на них функцп, вщносини дов1ри под1ляються на: а) в1дносини в сфер1 публ1чного права; б) в1дносини в сфер1 приватного права. Залежно в1д обсягу повноважень, наданих службовш особ1 у сфер1 публ1чного права, вир1зняемо в1дносини дов1ри: а) типовг (прост1); б) з особою, яка займае в1дпов1дальне становище; в) з особою, яка займае особливо в1дпов1дальне ста-
новище. Залежно вщ характеру виконувано'1 функцп видiляемо вiдносини довiри: а) з1 службовою особою, яка е представником влади; б) з1 службовою особою, яка здшснюе функцп, пов'язан1 1з виконанням адм1тстративно-гос-подарських або оргатзацшно-розпорядчих обов'язк1в.
Зловживання довiрою належить безпосередньо сусшльно небезпечнш про-типравнш дп. У бiльшостi випадюв цей спосiб входить до змкту дп, так би мовити «схований у нiй», визначае форму ïï зовнiшнього вираження (статтi 109 ч. 3, 110 ч. 2, 142, 158, 167, 173, 225, 364, 372 КК та ш.) Але ^i вш виступае у виглядi окремо'1 дй' допомiжного характеру щодо iншого основного суспiльно небезпечного дiяння [7, с. 31], при цьому забезпечуе ïï виконання i, перебуваючи з нею в оргашчнш едносп, виконуе функцп способу, прийому виконання останньо'1 (статт 190, 191, 362 КК та ш.).
У структурi складу злочину зловживання довiрою за загальним правилом виступае обов'язковою ознакою простого складу злочину. Воно визначае внутршню (виконавську) сутшсть злочинного дiяння, або як дiя допомiж-ного характеру виступае ознакою, що помiж шшим характеризуе соцiальнi властивост злочину, характер та ступiнь його сусшльно'1 небезпечностi. Зловживання довiрою може виступати обтяжуючою обставиною у квалiфi-кованому складi злочину (статтi - 109 ч. 3, 110 ч. 2, 157 ч. 2, 160 ч. 2, 161 ч. 2, 364 ч. 3, 368 ч. 4 та ш.). Воно, тим самим, визначае шдвищену стушнь сусшльно'1 небезпеки квалiфiкованого складу злочину порiвняно з простим, що знаходить свое ввдображення в санкцп кримшально-правово'1 норми.
Форма зовшшнього вираження зловживання довiрою може бути рiзною залежно ввд виду i змiсту вiдносин довiри. Форма додае змiсту зловживання довiрою фактичну визначенiсть в об'ективнiй дшсност i уможливлюе його дослiдження й аналiз. У спiввiдношеннi форми i змкту провiдну роль вiдiграе змкт, а форма виникае пiд його безпосередшм тиском, впливом [14, с. 191]. Шдлегле становище форми шдтверджують також i особливостi законодавчо'1 техшки, використанi в КК Украши. У переважнш бiльшостi злочинiв форма зловживання довiрою не згадуеться як ознака складу. Законодавець через об'ек-тивш процеси динамiчного розвитку економiки, сощально'1 сфери, суспiльства в цiлому не в змозi передбачити й вичерпно перелiчити в нормах права всi форми, у яких може кнувати зловживання довiрою. Установити ту чи шшу форму, у якiй може кнувати зловживання довiрою, можливо тшьки шляхом застосування певних видiв тлумачення закону (наприклад, стата 190, 192, 227, 212, 222, 232, 364 КК та ш.). У деяких випадках законодавцем указуеться або орiентовний перелж форм зловживання довiрою у складi злочину - заняття житлово'1 плошд, використання майна, що залишилося пiсля смертi бать-кiв, i т. д. (ст. 167 КК), або вони вказуються вичерпним чином - наприклад, надання недостовiрниx ведомостей (ст. 220 КК). У цих складах форма виступае обов'язковою, конститутивною ознакою, що мае бути встановлена в процесi квалiфiкацiï. Необхщно встановити й довести, що дiяння здшснено шляхом
зловживання довiрою i саме у форм^ зазначенш у закош. Вiдсутнiсть останньо1 буде сввдчити i про вiдсутнiсть складу злочину в щлому.
З'ясування конкретно! форми виявлення зловживання довiрою мае важ-ливе для квалiфiкацiï зокрема тих злочишв, що вчиняються шляхом зловживання владою або службовим становищем (статл 109 ч. 3, 110 ч. 2, 172, 191 ч. 2, 364, 3641, 365, 366, 371-375 КК та ш.), зловживання шшими повноваженнями (статл 167, 192, 354, 3652 КК та ш.). У таких злочинах зловживання довЬ рою виявляеться у формi використання всупереч iнтересам служби влади або службового становища [1, с. 250-268], або використання шших спещальних повноважень, наданих для ïx реалiзацiï та захисту.
Протиправне використання ввдносин довiри може бути здiйснене лльки з прямим умислом. Пiд час надання i, ввдповвдно, одержання повноважень довiритель та повiрник мусять прагнути реалiзацiï законних iнтересiв один одного (трелх осiб). Умисел повiрника вчинити конкретний злочин шляхом протиправного використання свое!" компетенцп, тобто шляхом зловживання довiрою, мае виникнути пiсля правомiрного отримання, тобто пiсля фактичного набуття ввдповвдних повноважень. У злочинах з матерiальним складом, що вчинюються шляхом зловживання довiрою, необережним може бути лише псиxiчне ставлення винно1 особи до квалiфiкуючиx наслiдкiв (ч. 2 ст. 364 КК та ш.) або до «похвдних» у злочинах, що квалiфiкуються за наслвдками. У цiлому ж цi злочини мають бути вiднесенi до умисних. Ознакою суб'ектив-но1 сторони злочишв з формальним складом, що вчинюються шляхом зловживання довiрою, виступае лльки прямий умисел.
Будучи «наскрiзним» видовим способом вчинення злочину (статл 173, 192, 364 КК та ш.), в кожному злочиш зловживання довiрою мае бути наповнено змктом, единим для нього як ознаки об'ективно1 сторони будь-якого складу, та вщповвдати як ознакам загального поняття способу вчинення злочину [8], так i родового поняття зловживання довiрою як способу вчинення злочину [1]. У цьому виявляеться дiалектика загального, особливого й окремого. Для правильно!" квалiфiкацiï злочишв, що вчиняються шляхом зловживання довiрою, слвд встановити точну ввдповвдшсть вчиненого дiяння ознакам складу злочину, передбаченого в КК, у тому чи^ ознакам зловживання довiрою як способу його вчинення. Важливо встановити при цьому не лльки основш ознаки зловживання довiрою як родового поняття, а й шдивщуальш ознаки способу вчинення конкретного злочину. Слвд встановити шдстави, характер вщносин довiри; шдстави, змкт та обсяг наданих повiрнику повноважень; характер функцш, покладених на нього; злочин вчинено шляхом зловживання службовими чи шшими, спещально покладеними на особу, повноваженнями; якщо злочин вчинено шляхом зловживання службовими повноваженнями, слвд встановити, в якш сферi права дiяла особа, виконувала загальш чи спещальш повноваження, обсяг повноважень, чи е вона представником влади або службовою особою, яка
здшснюе функцп, пов'язаш iз виконанням адмшктративно-господарських або органiзацiйно-розпорядчиx обов'языв. Важливо з'ясувати також право-мiрнiсть надання повноважень та в чому саме виявилось зловживання довЬ рою, в якш формi, якi саме повноваження використав винний для вчинення злочину. Щ обставини мають важливе значення як для правильно'1 квалiфi-кацп, так i для встановлення ступеня сусшльно'1 небезпечностi вчиненого при iндивiдуалiзацiï кримiнальноï вiдповiдальностi.
Для правильно'1 квалiфiкацiï злочинiв, що вчиняються шляхом зловживання довiрою, важливо також з'ясувати особливост законодавчого встановлення зазначеного способу у кримшально-правових нормах. В одних випадках цей спосiб прямо зазначений в текст закону (стата 173, 190, 192 КК) як обов'язкова ознака складу злочину. В шших - зловживання довiрою однозначно випливае зi змкту кримшально-правових норм при ïx тлумаченш (стата 132, 149 ч. 2, 168 ч. 2, 172, 191, 354, 364, 3641, 308 ч.1 КК та ш.).
Якщо зловживання довiрою, зокрема те, що виявляеться у зловживанш владою або службовим становищем, внутршньо притаманне злочинному дiянню, безпосередньо входить до його змкту, то вчинення дiяння таким способом свщчить одночасно i про заподiяння шкоди об'екту кримшально-пра-вово'1 охорони (стата 364, 375 КК тощо). У тих випадках, коли зловживання довiрою утворюе собою окрему допомiжну дш, що забезпечуе виконання основного дiяння, воно створюе безпосередш умови, реальну можливкть заподiяння шкоди основним дiянням. Наприклад, зловживання службовим становищем (ст. 191 КК) створюе необхвдш умови для протиправного заволо-дшня чужим майном i е способом заподiяння шкоди основному об'екту кри-мiнально-правовоï охорони, що завдаеться шляхом порушення додаткового. У таких випадках (ст. 191 КК), коли зловживання довiрою як спосiб вчинення злочину вщповщае ознакам самостшного злочину (ст. 364, 3641 КК), наявш ознаки складеного злочину, що мае квалiфiкуватися за вiдповiдною частиною ст. 191 КК (наприклад, ч. 4 ст. 191). До складених злочишв у разi заподiяння ктотно'1 шкоди або тяжких наслвдыв внаслiдок зловживання владою або службовим становищем слвд також ввдносити злочини, передбачеш ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 382 КК та ш.
Низка злочишв, передбачених в КК, можуть бути вчинеш як шляхом зловживання довiрою службовими особами, так i зловживання довiрою шшими особами внаслвдок протиправного використання професшних, шших спещальних прав та повноважень (стата 120 ч. 2, 142, 143 ч. 3, 144, 145, 154, 236, 239, 245, 268, 283, 327 та ш.). У разi вчинення таких злочишв саме службовими особами, наявна необхщшсть квалiфiкацiï вчиненого за сукуптстю, оскшьки шкода заподшеться декшьком об'ектам кримшально-правово'1 охорони одночасно - безпосередньому об'екту, притаманному кожному iз зазна-чених вище злочишв, а крiм того, нормальнш дiяльностi державного апарату, апарату управлшня органiв мiсцевого самоврядування, держаних шдпри-
емств, установ, оргашзацш (ст. 364 КК) або нормальнш д1яльносл апарату управлшня юридичних ос1б приватного права незалежно вщ форми власно-сл (ст. 3641 КК). Щ злочини посягають на р1зш, неоднорвдш об'екти, жодна з норм не представляе частини шшо!. У шдсумку мае м1сце не один, а два злочини, що свщчить про необхвдшсть використовувати при квал1ф1кацп ще й загальну норму (статл 364, 3641 КК).
Службовими особами як приватного, так 1 публ1чного права шляхом зловживання дов1рою, що виявляеться у використанш службового становища всупереч штересам служби, вчиняються 1 так зваш загальнокримшальш зло-чини, в яких законодавець ознакою складу злочину передбачив загальний суб'ект (наприклад, статл 185, 190, 194 1 355 КК та ш.). Квал1ф1кащя загаль-нокримшальних злочишв, що скоюються службовими особами шляхом вико-ристання свого становища, виключно за статтями 364, 3641 КК, призведе до инорування тих безпосередшх об'еклв загальнокримшальних злочишв, що не входять до зм1сту об'екта зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) або зловживання повноваженнями службовою особою юридично! особи приватного права (ст. 3641). Зазначена квал1ф1кащя призведе до того, що правову ощнку дктане лише використання службового становища всупереч штересам служби (спос1б учинення в1дпов1дного злочину), а не саме сусшльно небезпечне д1яння. Так само неприйнятною е квал1ф1кащя анал1зо-ваних сусп1льно небезпечних д1янь лише за тими статтями, як1 передбачають в1дпов1дальн1сть за загальнокрим1нальн1 злочини. Вчинення таких злочишв службовими особами шляхом використання свого становища необхщно ква-л1ф1кувати за правилами сукупносл 1з службовими злочинами. Для тако! ква-л1ф1кац1! в д1ях службово! особи необхвдно встановити наявн1сть ус1х ознак як загальнокрим1нального злочину, так 1 зловживання владою або службовим становищем (статл 364, 3641 КК) чи перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК). Також сл1д враховувати, що використання службо-вою особою свого становища для вчинення загальнокримшального злочину мае бути поеднане 1з запод1янням ктотно! шкоди чи тяжких наслвдыв.
Серед передбачених КК злочишв, що вчиняються шляхом зловживання дов1рою, можна виокремити так1, суб'ектами яких службов1 особи не можуть бути за жодних умов. Зазначене може бути прямо сформульовано в закош - шдкуп пращвника шдприемства, установи чи оргашзацп (ст. 354 КК), а може безпосередньо випливати з його змкту - запод1яння майново! шкоди шляхом обману або зловживання дов1рою (ст. 192 КК), самоправство (ст. 356 КК) та ш. Якщо так1 дп вчиняються службовими особами шляхом використання службового становища й ус1 об'ективш й суб'ективн1 ознаки вчиненого охоплюються складом вщповвдного службового злочину, то вони «трансформуються» в службовий злочин, оскшьки в такому раз1 повн1стю поглинаються статтями КК, в яких встановлюеться вщповвдальшсть за останш (статт1 364, 3641, 365 та 368 КК).
Список л^ератури:
1. Атамов Г. М. Зловживання дов1рою як споаб вчинення злочину: поняття i кримшаль-но-правове значення : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Г. М. Атамов ; Нац. юрид. акад. Украши 1м. Ярослава Мудрого. - Х., 2003. - 20 с.
2. Волженкин Б. В. Ответственность за взяточничество: Социально-правовые и криминологические проблемы / Б. В. Волженкин, В. Е. Квашис, С. Ш. Цагикян. - Ереван : Айстан, 1988. - 200 с.
3. Здравомыслов Б. В. Должностные преступления: понятие и квалификация / Б. В. Здра-вомыслов. - М. : Юрид. лит., 1975. - 168 с.
4. Кон И. С. Социология личности / И. С. Кон. - М. : Политиздат, 1967. - 383 с.
5. Коржанский Н. И. Квалификация следователем должностных преступлений : учеб. пособие / Н. И. Коржанский. - Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1986. - 72 с.
6. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. - М. : Политиздат, 1977. - 304 с.
7. Панов Н. И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана и злоупотребления доверием : учеб. пособие / Н. И. Панов. - К. : УМК ВО, 1988. - 80 с.
8. Панов Н. И. Основные проблемы способа совершения преступления в советском уголовном праве : дис. . д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Н. И. Панов. - Х., 1987. - 514 с.
9. Панов Н. И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием / Н. И. Панов. - Х. : Вища шк., 1977. - 128 с.
10. Пинаев А. А. Ответственность за хищения государственного и общественного имущества путем мошенничества : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. А. Пинаев. - Х., 1969. - 285 с.
11. Светлов А. Я. Ответственность за должностные преступления / А. Я. Светлов. - К. : Наук. думка, 1978. - 304 с.
12. Селигмен Адам. Проблема доверия / Адам Селигмен ; пер. с англ. И. И. Мюрберг, Л. В. Соболевой. - М. : Идея-Пресс, 2002. - 256 с.
13. Хилюта В. В. Формы хищения в доктрине уголовного права : монограф1я / В. В. Хилюта. -М. : Юрлитинформ, 2014. - 528 с.
14. Шептулин А. П. Категории диалектики / А. П. Шептулин. - М. : Высш. шк., 1971. -279 с.
Анисимов Г. Н. Злоупотребление доверием как способ совершения преступления.
В статье исследуются объективные и субъективные признаки злоупотребления доверием как способа совершения преступления, на основании проведенного исследования определяется его родовое понятие; рассматриваются отдельные вопросы квалификации преступлений, совершаемых путем злоупотребления доверием, разграничения смежных преступлений; изучается соотношение обмана и злоупотребления доверием как самостоятельных способов совершения преступления.
Ключевые слова: злоупотребление доверием; способ совершения преступления; соотношение обмана и злоупотребления доверием.
Anisimov G. M. Abuse of confidence as criminal act.
The article studies objective and subjective evidence of abuse of confidence as criminal act, which serves as the base for defining of its generic term; subordinate concept of crimes committed through abuse of confidence, delimiting of adjacent crimes;relation between fraud and abuse of confidence as independent criminal acts.
Key words: abuse of confidence; criminal act; relation between fraud and abuse of confidence Надшшла до редколегп 19.02.2015 р.
