CC BY
62
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМ1НОЛОГ1Я
Киричко Василь Миколайович,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримнального права № 1, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харюв e-mail: 7data7@ukr.net ORCID 0000-0003-2442-6842
doi: 10.21564/2414-990x.140.123614 УДК 343.35
ВИМАГАННЯ НЕПРАВОМ1РНО1 ВИГОДИ: ТЕОРЕТИЧН1 I ПРАКТИЧН1 ПРОБЛЕМИ, ВИКЛИКАН1 ЗАКОНОДАВЧИМ В1РУСОМ, ТА IX КОМПЛЕКСНЕ ВИР1ШЕННЯ
Доведено наявнгсть у системг Криминального кодексу Украгни законодавчого вгрусу, дгя якого мае свогм наслгдком безтдставне визнання злочинними дгянь осгб, як1 вимушено запропонували, пообщяли або надали неправомгрну вигоду внаслгдок учиненого щодо них вимагання неправомгр-ног вигоди спецгальними суб'ектами злочингв, передбачених статтями 154, 368, 3683, 3684, 3692 КК. Запропоноване комплексне виршення теоретичних i практичних проблем, викликаних цим вгрусом.
Ключовi слова: корупщя; корупцшш злочини; HenpaBOMipHa вигода; вимагання неправо-MipHo'i вигоди; законодавчий Bipyc.
Киричко В. Н, кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры уголовного права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: 7data7@ukr.net ; ORCID 0000-0003-2442-6842
Вымогательство неправомерной выгоды: теоретические и практические проблемы, вызванные законодательным вирусом, их комплексное решение
Обосновывается наличие в системе Уголовного кодекса Украины законодательного вируса, действие которого имеет своим последствием безосновательное признание преступными деяний лиц, которые вынужденно предложили, пообещали или предоставили неправомерную выгоду вследствие совершенного в отношении их вымогательства неправомерной выгоды специальными
субъектами преступлений, предусмотренных статьями 154, 368, 3683, 3684, 3692 УК. Предлагается комплексное решение теоретических и практических проблем, вызванных данным вирусом.
Ключевые слова: коррупция; коррупционные преступления; неправомерная выгода; вымогательство неправомерной выгоды; законодательный вирус.
Постановка проблеми й актуальтсть теми. Проблематика ще! статт стосуеться кримшально-правових норм, передбачених статтями 154, 368, 3683, 3684, 369, 3692 КК, причому вщразу рiзних !х аспекпв: законодавчого, науко-вого i практичного. Ядром розглядувано! проблематики е социальна сутнiсть вимагання неправомiрно! вигоди та !! юридичне значения - як вони визначеш в Кримшальному кодексi Укра!ни (далi - КК) i розумiються в наущ кримЬ нального права та правозастосовнш практицi. У життевому вимiрi зазначена сутшсть виглядае так: за чинним КК вимагання неправомiрно! вигоди визна-еться обтяжуючою обставиною корупцiйних злочишв, передбачених статтями 154 , 368, 3683, 3684, 3692 КК, причому кримшальнш вiдповiдальностi пiдлягае як особа, яка вимагала неправомiрну вигоду (службова особа або шший спещаль-ний суб'ект), так i та особа, яка внаслвдок таких дiй запропонувала, пообщяла або надала неправомiрну вигоду. Я категорично не згоден з таким законодав-чим ршенням i вважаю, що особа, яка запропонувала, пообщяла або надала неправомiрну вигоду внаслщок вчиненого щодо не! вимагання неправомiрно! вигоди, повинна визнаватися такою, що не вчинювала суспiльно небезпечного дiяння i тому не пiдлягае кримшальнш вщповщальносп, а в разi заподiяння !й шкоди - визнаватися потершлою вiд злочину.
Актуальнiсть теми визначаеться тим, що кнуюче законодавче ршення фактично призводить до безпiдставного порушення прав багатьох людей, причому це вщбуваеться не через порушення формальних юридичних припи-сiв КК, а навпаки - з !х дотриманням. Тобто йдеться про застосування таких норм, в яких е законодавчий вiрус, i тому порушення прав людей е наслщком наявност в самому КК приписiв, неправильнiсть яких схована в глибиш змiсту вщповщних норм. Поняття законодавчого вiрусу в системi КК вперше було введено нами в науковий оби у 2016 р. i тодi ж були визначеш його характерш ознаки та його дiя на прикладi ст. 36 82 КК «Незаконне збагачення» [1]. У той самий перюд я порушував також питання про наявшсть у КК вiрусу, який розглядаеться в цш публiкацГí, i навiть розробив пропозицп щодо «лжування» вiд нього, однак цих зусиль явно недостатньо. Як вбачаеться, ця проблематика е настшьки складною, що лише рiзноаспектний !! аналiз здатний розкрити те, в чому вiрус полягае i виражаеться, а розв'язати теоретичш i практичнi проблеми, спричинеш ним, можна лише комплексним ршенням.
Аналiз остантх дослгджень. Рiзнi аспекти розглядувано! проблематики вiдображенi в шдручниках з Особливо! частини кримшального права Укра!ни, науково-практичних коментарях КК, наукових працях про злочини в сферi служ-бово! дiяльностi та дiяльностi з надання публiчних послуг, а також публшащях щодо вимагання неправомiрно'l вигоди. Зокрема цю проблематику дослщжували П. П. Андрушко (Р. Р. Ап^шЬко), С. В. Гiзiмчук (8. V. Ы1г1шсЬик), О. Ф. Бан-
тишев (O. F. Bantyshev), Ю. В. Гродецький (Iu. V. Hrodetskyi), О. О. Дудоров (O. O. Dudorov), К. П. Задоя (K. P. Zadoia), О. В. Кришевич (O. V. Kry-shevych), В. М. Куц (V. M. Kuts), О. В. Логшов (O. V. Lohinov), М. I. Мельник (M. I. Melnyk), Д. Г. Михайленко (D. H. Mykhailenko), В. О. Навроцький (V. O. Navrotskyi), В. I. Осадчий (V. I. Osadchyi), Я. В. Ризак (Ia. V. Ryzak), А. В. Савченко (A. V. Savcenkho), Т. I. Слуцька (T. I. Slutska), А. А. Стрижевська (A. A. Stryzhevska), В. I. Тютюгш (V. I. Tiutiuhin), М. I. Хавронюк (M. I. Khavro-niuk), Ф. В. Шиманський (F. V. Shymankysi), О. М. Юрченко (O. M. Yurchenko), С. В. Якимова (S. V. Yakymova), Н. М. Ярмиш (N. M. Yarmysh), О. Д. Ярошенко (O. D. Yaroshenko) та iн.
Бiльшiсть науковцiв пояснюють вiдповiднi приписи КК виходячи з презумпций що оскiльки пропозищя, обiцянка або надання неправомiрноï вигоди особою, в яко'1 ïï вимагав спещальний суб'ект, пiдпадають пiд дш вiдповiдних статей КК, то таю ди е суспiльно небезпечними. Деяю вченi при аналiзi таких дш звертали увагу на положення ст. 39 КК про крайню необхщшсть, однак при цьому однi приходили до висновку про ïï наявшсть [2, с. 397], а iншi - про ïï вiдсутнiсть [3, с. 188-189]. Моя позищя принципово вiдрiзняеться, оскiльки я переконаний, що зазначеш дй" хоча й шдпадають пiд статтi КК, але не е сус-пiльно небезпечними, а мають визнаватися правомiрними. Отже, констатую помилкове рiшення законодавця, яке необхщно виправляти шляхом внесення вiдповiдних змш до КК.
Метою cmammi е: 1) з'ясування причин юнування неправильного законодавчого ршення; такий наголос вбачаеться важливим з урахуванням того, що моя позищя щодо ще'1 проблематики вже була детально вщображена в моногра-фи «Кримiнальна вщповщальшсть за корупщю» [4] та шших публiкацiях [5], однак пiсля внесення низки змш до КК правова ситуащя ще бшьше ускладни-лась; 2) розроблення пропозицш щодо внесення комплексних змш до КК, яы можуть виршити розглядуванi проблеми.
Виклад основного Mamepiany. Виходячи зi змюту проблематики вбачаю правильним таку послщовшсть ïï теоретичного висвiтлення, при якш спочатку аналiзуеться законодавчий, а попм - теоретичний i практичний аспекти, i на завершення - пропозицп щодо виршення проблем шляхом внесення вщповщ-них змiн до КК.
З урахуванням того, хто визнавався спещальним суб'ектом вимагання неправомiрноï вигоди, а також того, як виршувалось питання про вщповщаль-нiсть особи, яка внаслщок вимагання у не'1 неправомiрноï вигоди пропонувала, обiцяла або надала ï"ï, для цiлей даного дослщження вбачаю важливим видiлити таы перiоди:
По-перше, це перiод дй' Кримшального кодексу УРСР 1960 р., який характе-ризувався наступним: 1) щодо посадово'1 особи: а) вимагательство такою особою хабара визнавалось квалiфiкуючою ознакою одержання хабара i тягло вщпо-вщальшсть за ч. 3 ст. 168 Кодексу; б) особа, яка дала хабар внаслщок вимага-тельства у не'1 хабара, звшьнялась вiд кримiнальноï вiдповiдальностi на пiдставi
ч. 3 ст. 170 Кодексу; 2) щодо пращвника шдприемства, установи або оргашзацп, який не е посадовою особою: а) за ст. 1552 (включена до Кодексу в 1981 р.) вш визнавався суб'ектом одержання шляхом вимагательства незаконно!" винагороди ввд громадянина за виконання роботи або надання послуги в сферi торпвл^ громадського харчування, побутового, комунального, медичного, транспортного або шшого обслуговування населення, що входять в коло службових обов'язюв такого пращвника; б) особа, яка внаслщок зазначеного вимагательства надала незаконну винагороду, не шдлягала кримшальнш вiдповiдальностi i визнавалась потершлою вiд цього злочину.
По-друге, з 1 вересня 2001 р., коли набрав чинност КК, i до внесення до нього вщповщних змш: 1) щодо службово1 особи: а) вимагання такою особою хабара визнавалось квалiфiкуючою ознакою одержання хабара i тягло вщповЬ дальшсть за ч. 2 ст. 368 КК; б) особа, яка дала хабар внаслщок вимагання у не1 хабара, звшьнялась вiд кримiнальноï вщповщальност на пiдставi ч. 3 ст. 369 КК; 2) щодо пращвника державного шдприемства, установи чи оргашзацп, який не е службовою особою: а) за ст. 354 КК вш визнавався суб'ектом незаконного одержання шляхом вимагання в будь-якому виглядi матерiальних благ або випд майнового характеру у значному розмiрi за виконання чи невиконання будь-яких дш з використанням становища, яке вш займае на шдприемств^ в установi чи оргашзацп; б) особа, яка внаслщок зазначеного вимагання надала матерiальнi блага або вигоду майнового характеру, не шдлягала кримшальнш вщповщальност i визнавалась потершлою вщ цього злочину.
По-трете, це перюд, коли до КК неодноразово вносились змши та допов-нення, як стосуються розглядувано1 проблематики. Узагальнено ïx результати можна характеризувати так: 1) спещальним суб'ектом вимагання неправомiрноï вигоди визнаються: а) за ч. 4 ст. 354 КК - пращвник шдприемства, установи чи оргашзацп або особа, яка працюе на користь шдприемства, установи, оргашзацп (як не е службовими особами); б) за ч. 3 ст. 368 КК - службова особа, визна-чена в прим^щ до ст. 364 КК; в) за ч. 4 ст. 3683 КК - службова особа юридично!" особи приватного права; г) за ч. 4 ст. 3684 КК - особа, яка здшснюе професшну дiяльнiсть, пов'язану з наданням публiчниx послуг; д) за ч. 3 ст. 3692 КК - службова особа або особа, яка надае публiчнi послуги (такий висновок випливае iз змюту п. 3 примаки до ст. 354 КК та мюця ст. 3692 у системi Особливо! частини КК); 2) у в^х зазначених кримшально-правових нормах вимагання неправо-мiрноï вигоди спещальним суб'ектом визнаеться квалiфiкуючою ознакою, яка обтяжуе ix кримiнальну вiдповiдальнiсть; 3) вимагання неправомiрноï вигоди лише до 18 травня 2013 р. визнавалось самостшною шдставою звiльнення вiд кримшально1 вiдповiдальностi особи, яка внаслiдок цього надала неправомiрну вигоду спецiальному суб'екту, крiм ст. 3692 КК, яка не передбачала подiбниx приписiв, та ст. 354 КК, яка взагалi не визнавала останш дй" злочинними.
1з викладеного можна зробити таи загальш висновки щодо зазначених перiодiв: 1) стосовно спецiальниx суб'ектiв, яю вимагають неправомiрну вигоду: а) коло таких суб'екпв зараз е найширшим; б) вимагання неправомiрноï вигоди
лише за ст. 1552 КК УРСР 1960 р. та до 18 травня 2013 р. за ст. 354 КК визнавалось ознакою основного складу злочину, а в усix шших випадках - квалiфi-куючою ознакою, що обтяжуе покарання та впливае на квалiфiкацiю злочинних дiянь; 2) щодо особи, яка внаслвдок вимагання у не1 неправомiрноï вигоди спещальним суб'ектом надала ïï: а) коло таких осiб зараз е найширшим; б) за статтями 1552 КК УРСР 1960 р. i до 18 травня 2013 р. за ст. 354 КК така особа не шдлягала кримшальнш ввдповщальност i визнавалась потершлою ввд зло-чину; в) стосовно статей 354 (з 18 травня 2013 р.) i 3692 КК взагалi не було законодавчих приписiв про визнання вимагання неправомiрноï вигоди шдста-вою звшьнення особи ввд кримшальноТ ввдповщальностц г) стосовно злочишв, передбачених ст. 370 КК УРСР 1960 р. («Давання хабара») та до 18 травня 2013 р. статтями 3683, 3684, 369 КК, вимагання неправомiрноï вигоди визнавалось самостшною шдставою для звшьнення особи вщ кримiнальноï вщповщаль-ностi; д) з 18 травня 2013 р. юнуе едине законодавче ршення щодо статей 354, 368, 3683, 3684, 369 , 3692 КК, яке полягае в тому, що вимагання неправомiрноï вигоди не визнаеться самостшною шдставою для звшьнення ввд кримшальноТ вщповвдальносп, з чого випливае, що особа, яка внаслщок такого вимагання запропонувала, пообщяла або надала неправомiрну вигоду, визнаеться суб'ектом вщповвдного злочину i за формальними юридичними ознаками на загальних шдставах може нести кримшальну вiдповiдальнiсть.
Таким чином, фактично з 18 травня 2013 р., коли набрав чинност Закон Украши «Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Украши щодо приве-дення нацiонального законодавства у вщповщшсть iз стандартами Кримшально1 конвенцп про боротьбу з корупщею» вщ 18 квiтня 2013 р. № 221-VII, маемо унiфiковане, на мш погляд, неправильне рiшення законодавця щодо визнання злочинними дш осiб, яю вимушено запропонували, пообiцяли або надали непра-вомiрну вигоду внаслiдок вимагання у них неправомiрноï вигоди спещальними суб'ектами злочинiв, передбачених статтями 354 , 36 8 , 36 83 , 36 84, 36 92 КК. Стверджую, що таю дп в усix випадках не лише не е сусшльно небезпечними, а повинш визнаватися правомiрними. Вони не можуть визнаватися злочинами, тому що сусшльна небезпечшсть е обов'язковою ознакою злочину вщповщно до ч. 1 ст. 11 КК, а вчинення особою саме сусшльно небезпечного дiяння входить до шдстави кримшально1 вiдповiдальностi зпдно з ч. 1 ст. 2 КК. З погляду прав i свобод людини це означае, що наслщком такого неправильного законодавчого ршення (законодавчого вiрусу) може бути безшдставне: а) притягнення особи до кримшально1 вщповщальносп i б) невизнання особи потершлою ввд вимагання у не'1 неправомiрноï вигоди спецiальним суб'ектом.
Щоб «вилiкувати» КК вiд розглядуваного законодавчого вiрусу, необxiдно знати ввдповщ на питання про те: 1) яким чином проникли до КК заражеш вiрусом положення i де вони зараз юнують у системi норм КК; це дозволяе вста-новити те, що потребуе змш; 2) в чому полягають недолжи тих законодавчих приписiв, що приховують в собi вiрус; це дозволяе розробити пропозицп щодо усунення таких недолМв.
У пошуку вщповщ на перше запитання спочатку звернемо увагу на вщсут-шсть офщшного обгрунтування необхiдностi прийняття зазначених змш до КК Законом Украши вщ 18 квiтня 2013 р. № 221-VII як на одну з причин появи розглядуваного законодавчого вiрусу. !з назви законопроекту та змюту поясню-вально1 записки авторiв законопроекту видно, що вiн спрямований на приве-дення змiсту положень КК до стандарта Кримiнальноï конвенцп' про боротьбу з корупцiею та на врахування рекомендацш, наданих УкраТш за результатами третього раунду оцшювання Групою держав Ради бвропи проти корупцп. Однак фактично цим Законом були внесли так змiни, яю не вiдповiдали цiй метi i не мали обгрунтування необхщност ïx внесення до КК.
По-перше, стосовно кримiналiзацiï дiянь осiб, якi запропонували, пообЬ цяли або надали неправомiрну вигоду внаслiдок вимагання у них тако1 вигоди працiвником пiдприемства, установи чи оргашзацп або особою, яка працюе на користь шдприемства, установи, оргашзацп (яы не е службовими особами). Така кримiналiзацiя «обгрунтована» авторами законопроекту одшею тезою -спрямовашстю змiн на «кримiналiзацiю всix елемента активного та пасивного хабарництва». Однак ця теза не витримуе критики, адже йдеться про дй", яю вчинюються особами вимушено, шд погрозою заподiяння im шкоди, а тому вони завжди не мають ознак активного хабарництва в розумшш зазначено'1' Кримiнальноï конвенцп'. Так, у ст. 7 Конвенцп буквально вказано на те, що дача хабара в приватному секторi мае своею метою заохочення осiб, «яю обшмають керiвнi посади в приватних пiдприемстваx або працюють на них у будь-якш якостЬ», «до виконання чи невиконання наданих ïm повноважень на порушення 1'хшх обов'языв». У бiльш широкому контекст ця сутнiсть вiдображена у ст. 1 Закону Украши «Про запобиання корупцп» вщ 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII, де активна корупщя характеризуеться як «общянка/пропозищя чи надання неправомiрноï вигоди особ^ зазначенiй у частинi першiй статл 3 цього Закону, або на ÏÏ вимогу iншим фiзичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих 1и службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей». Очевидно, що дiяння осiб, яю запропонували, пообщяли або надали неправомiрну вигоду внаслщок вимагання у них тако1 вигоди працiвником пiдприемства, установи чи оргашзацп або особою, яка працюе на користь шдприемства, установи, оргашзацп, не мають спрямовано-сп на те, щоб схилити таких осiб до порушення 1хшх обов'язюв i не е актив-ним хабарництвом у розумшш Кримшально1 конвенцп' та названого Закону Украши. Це означае, що зазначеш дй' осiб, учинеш внаслвдок вимагання у них неправомiрноï вигоди, фактично кримiналiзованi за частинами 1 i 2 ст. 354 КК за вщсутносл обгрунтування необхвдносл ix кримiналiзацiï в пояснювальнiй записцi та фактичних пiдстав для ix кримiналiзацiï.
По-друге, стосовно виключення з КК приписiв щодо вимагання непра-вомiрноï вигоди як самостiйноï шдстави звiльнення особи вiд кримiнальноï вщповвдальность Автори законопроекту аргументували це спрямовашстю змш на «усунення ризику зловживання шститутом дiйового каяття». Сама
рекомендащя Групи держав Ради бвропи проти корупцп полягала в тому, щоб проаналiзувати та ввдповвдно переглянути автоматичне - та обов'язково повсюдне - звшьнення ввд кримшальноТ ввдповвдальност осiб, якi вчинили активне хабарництво i заявили про це до правоохоронних оргашв (пункт 71). Отже, йдеться лише про одну з шдстав звшьнення особи ввд кримшальноТ вiдповiдальностi - добровiльну заяву про те, що сталося, адже лише так дп е дiйовим каяттям. Звiльнення вiд кримiнальноï вщповщальност у зв'язку з тим, що стосовно особи мало мюце вимагання неправомiрноï вигоди, не е проявом дшового каяття, воно взагалi не пов'язане з жодною поведшкою особи шсля вимушеного надання неправомiрноï вигоди. Це означае, що заявлена авторами законопроекту мета усунення ризику зловживання шститутом дшового каяття взагалi не стосуеться цього виду звшьнення, i не стосуються зауваження Групи держав Ради бвропи проти корупцп. Отже, виключення з КК приписiв щодо вимагання неправомiрноï вигоди як самостшно1 шдстави звшьнення особи вщ кримшальноТ вiдповiдальностi так само не мало обгрунтування в поясню-вальнiй записщ, а фактичних пiдстав для цього також не було. Головне науко-во-експертне управлшня Верховно!" Ради Украши в своему висновку на проект зазначеного Закону рекомендувало його вщхилити за результатами розгляду в першому читанш.
Далi звернемо увагу на те, в якому виглядi розглядуваний вiрус був занесений до системи Особливо! частини КК та яким чином вш викликае негативш наслщки. У цьому аспектi видшимо три групи дiянь.
Перша з них - це дiяння осiб, якi пропонували, обiцяли або надали непра-вомiрну вигоду внаслiдок вимагання у них тако! вигоди пращвником шдприем-ства, установи чи оргашзацп або особою, яка працюе на користь шдприемства, установи, оргашзацп (як не е службовими i не надають публiчнi послуги) (ч. ч. 1 i 2 ст. 354 КК). Ix безшдставну кримiналiзацiю можна назвати прямою, оскшьки до 18 травня 2013 р. так дiяння взагалi не передбачались у КК. Осо-бливу увагу звернемо на сощальний вимiр такого помилкового ршення, адже йдеться про кримiналiзацiю таких дiянь, якi не визнавалися злочинними як за ст. 354 КК до 18 травня 2013 р., так i за ст. 1552 КК УРСР 1960 р. Бшьше того, особи, яш вчинили таш дiяння в зазначений перюд, визнавалися потершлими вiд злочину, а тепер у разi вчинення таких дш безпiдставно визнаються злочин-цями. Отже, виходячи з викладеного можна стверджувати, що законодавчий вiрус, який стосуеться ще1 групи дiянь, з'явився в КК шляхом прийняття ст. 354 КК у новш редакцп Законом Украши ввд 18 квiтня 2013 р. № 221-VII та юнуе у видi недосконало1 редакцп' ще1 статтi КК, яка охоплюе собою зазначеш дiяння, що не е сусшльно небезпечними.
Друга група - це пропозищя, общянка або надання неправомiрноï вигоди за вплив на прийняття ршення особою, уповноваженою на виконання функцш держави, вчиненi внаслщок вимагання тако1 вигоди, про що йдеться в складi зловживання впливом (ст. 3692 КК). Вiрус у цш статтi КК з'явився з моменту включення ïï до КК зпдно з Законом УкраТни вщ 7 квiтня 2011 р. № 3207-VI.
Стосовно ст. 3692 у КК не було приписiв щодо вимагання як самостшно1 шд-стави звшьнення особи вщ кримiнальноï вiдповiдальностi, але застосування ч. 3 ще1 статтi, де йдеться про вимагання, на практищ фактично було заблоковано невизначешстю змiсту вимагання, який не може бути таким самим, як в шших розглядуваних статтях [4, с. 254-261], i не визнаеться таким законодавцем. Це блокування збериаеться i зараз, однак одночасно при цьому збериаеться реальна можливють настання негативних насладив внаслщок зараження ще'1 норми законодавчим вiрусом.
Третя група - це дiяння осiб, якi пропонували, обiцяли або надали непра-вомiрну вигоду внаслщок вимагання у них тако1 вигоди службовою особою або особою, яка надае публiчнi послуги (статт 3683 , 3684, 369 КК). Недосконалi законодавчi положення, в глибинi змiсту яких юнуе законодавчий вiрус, харак-теризують поведшку тих осiб, якi здшснюють активний пiдкуп, тобто йдеться про диспозицп частин перших зазначених статей КК, а ще рашше - ч. 1 ст. 170 КК УРСР 1960 р. Однак така недосконалють юнувала весь перюд дй' зазначених кримшально-правових норм. Основна ïx законодавча вада полягае в тому, що вони сво'1'ми формально-юридичними ознаками вщповщно до змюту кожно'1' з норм охоплюють розглядуванi дiяння, якi не е суспiльно небезпечними. Разом з тим, можливкть законодавчого вiрусу проявляти себе була значною мiрою заблокована законодавчими приписами щодо визнання вимагання неправомiр-но1 вигоди самостшною пiдставою для звiльнення особи вщ кримiнальноï вщпо-вiдальностi. Таю приписи передбачалися в ч. 3 ст. 170 КК УРСР 1960 р., а також до 18 травня 2013 р.: у ч. 5 ст. 3683; у ч. 5 ст. 3684; у ч. 3, а попм у ч. 6 ст. 369 КК. Це блокування було частковим, оскшьки негативш наслвдки вiрусу проявляли себе на практищ у виглядi невизнання особи, яка внаслщок вимагання надала неправомiрну вигоду, потершлою вщ злочину i невщшкодування 1и заподiяноï шкоди. Так негативнi наслiдки «пробивались» через недосконалкть законо-давчих формулювань про вимагання неправомiрноï вигоди: в КК наявшсть останнього помилково визначалась як шдстава для звiльнення, замiсть того, щоб визнаватись шдставою, яка завжди i безумовно виключае вщповщальшсть особи [4, с. 171-175]. Зазначене блокування було фактично знято приписами Закону Украши вщ 18 квггня 2013 р. № 221-VII про те, що вимагання неправомiрноï вигоди не е самостшною шдставою звшьнення особи вщ кримшально1 вщпо-вiдальностi. Як наслщок цього з 18 травня 2013 р. вщбулась повна фактична кримiналiзацiя дiянь осiб, якi пропонували, общяли або надали неправомiрну вигоду внаслщок вимагання у них тако1 вигоди службовою особою або особою, яка надае публiчнi послуги. З цього самого дня законодавчий вiрус проявляе себе у видi безшдставного визнання злочинцями осiб, якi вчинили таю дiяння.
Законодавчий вiрус мае однаковi за своею сутнiстю негативнi наслщки для всix зазначених трьох груп дiянь. Фактичнi ж наслiдки е рiзними, оскiльки рiзним може бути покарання за вчинення таких дiянь i розмiри невiдшкодо-вано1 шкоди. Отже, вщповщаючи на перше з поставлених вище питань, можна стверджувати, що для «лшування» КК вщ розглядуваного законодавчого вiрусу
необхщним е комплексне ршення щодо вдосконалення норм, передбачених статтями 354, 368, 3683, 3684, 369, 3692 КК.
Дал^ щодо другого питання: в чому полягають недолши законодавчих при-пи^в, що приховують в собi вiрус? Як вбачаеться, основними законодавчими вадами зазначених кримшально-правових норм е те, що вони: 1) не врахову-ють особливостей сусшльно небезпечного характеру вимагання неправомiрноï вигоди порiвняно з шдкупом i 2) не вщображають зв'язок вимагання непра-вомiрноï вигоди з ввдносинами у сферi дiяльностi спецiальниx суб'ектiв, якi виступають основними об'ектами злочишв.
По-перше, щодо неврахування особливостей сусшльно небезпечного характеру вимагання неправомiрноï вигоди порiвняно з шдкупом. Розглядуваш кри-мiнально-правовi норми охоплюють собою вимагання неправомiрноï вигоди, вчинене спещальним суб'ектом, яке за сво1м характером не е шдкупом, а суттево вiдрiзняеться вщ останнього за характером сусшльно1 небезпечностi. Так, вимагання неправомiрноï вигоди за чинним КК визначено у п. 5 примггки до ст. 354 КК як едине для статей 354, 3683, 3684, 369 (на ст. 3692 воно не поширюеться) i означае «вимогу щодо надання неправомiрноï вигоди з погрозою вчинення дш або бездiяльностi з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надае неправомiрну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомiрну вигоду з метою запобтання шкщливим наслщкам щодо сво1х прав i законних iнтересiв». Отже, вимагання неправомiрноï вигоди за попередшми i чинним його законодавчими визначеннями завжди поеднано з погрозою заподiяння шкоди правам, свободам або законним штересам особи, у яко1 вимагають вигоду. На цьому неодноразово наголошував i Верховний Суд Украши. Наявшсть погрози заподiяння шкоди правам, свободам або законним штересам особи, з якою спещальний суб'ект вступае в службовi вщносини, суттево змшюе характер вщносин сторiн, порiвняно з шдкупом. При шдкуш обидвi сторони вчинюють взаемообумовлеш дiяння, якi визнаються корупцшними i пiдлягають крим^ нальнш вiдповiдальностi. При цьому той, хто шдкуповуе спецiального суб'екта, дiе добровольно з метою схилити останнього до протиправного використання службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей i в такий спосiб задовольнити свш або шшо'1 особи незаконний штерес. При вимаганш непра-вомiрноï вигоди мае мюце протилежний за напрямком вплив - спещальний суб'ект примушуе шшу особу до надання неправомiрноï вигоди, погрожуючи заподiяти шкоду ïï правам, свободам або законним штересам. Тому остання особа, яка надае неправомiрну вигоду за таких обставин, дiе вимушено i з метою захистити свог права, свободи або законт ттереси.
Таким чином, при шдкуш обидвi сторони вчинюють корупцшш дп i шдляга-ють за це кримшальнш вщповщальноси, а при вимаганш неправомiрноï вигоди лише спещальний суб'ект вчинюе корупцшш дп, а шша сторона вчинюе дп, яш не пiдпадають пiд визначення корупцп, наведене в ст. 1 Закону Украши «Про запобпання корупцп» вщ 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII, i повинна визнаватися
потершлою вщ корупцшних дiй. На не'1 повною мiрою повиннi поширюватись приписи Цившьно1 конвенцп' про боротьбу з корупщею, пiдписаноï Украшою 4 листопада 1999 р. i ратифшовано'1 Законом Украши вщ 16 березня 2005 р. № 2476-IV. Вщповщно до ст. 3 ще'1 Конвенцй' особа, якш заподiяна шкода внас-лiдок корупцшних дш, мае право на повну компенсацiю за заподiяну шкоду, яка може охоплювати матерiальнi збитки, втрачену вигоду та немайнову шкоду.
При такому сшвввдношенш шдкупу i вимагання неправомiрноï вигоди ïx спiвiснування в рамках одше'1 кримiнально-правовоï норми мае суттевi негативнi наслiдки. Насамперед вони полягають у тому, що ïx вщмшност в xарактерi сусшльно'1 небезпечностi е малопомiтними, i як похвдний наслiдок цього - зазна-чена вище кримiналiзацiя тих дiянь, якi не е суспiльно небезпечними. ^iM того, та сама вщмшшсть означае, що вимагання за своею сутшстю не е обтяжуючою ознакою шдкупу i юнуе в такому юридичному статусi лише тому, що юридичш формулювання основних складiв розглядуваних злочишв е широкими за змю-том. Тому, наприклад, за ст. 368 КК вщповщальшсть за шдкуп диференцiюеться залежно вiд розмiру неправомiрно'ï вигоди - у значному (ч. 2), великому (ч. 3) i особливо великому (ч. 3) розмiраx, а одержання неправомiрно'ï вигоди шляхом вимагання - лише за ознакою особливо великого розмiру (ч. 4). Як вбачаеться, диференщащя кримшально'1 ввдповщальноси за вимагання неправомiрно'ï вигоди залежно вщ розмiру вигоди повинна бути окремою, осюльки вона вщо-бражае не тшьки рiзнi рiвнi незаконного збагачення спещального суб'екта, як це мае мюце при пiдкупi, а одночасно також рiзнi рiвнi шкоди, яка може бути або заподiяна потершлому. Подiбнi вади стосуються й шших квалiфiкуючиx ознак. Так, ознаки повторност i вчинення злочину за попередньою змовою групою осiб указан як квалiфiкуючi ознаки в частинах четвертих статей 354, 3683 та 3684, а також у ч. 3 ст. 368 КК альтернативно вимаганню неправомiрно'ï вигоди, що означае вщсутшсть у КК бшьш суворо'1 вiдповiдальностi за вчинення самого вимагання неправомiрно'ï вигоди повторно або за попередньою змовою групою осiб. Так само вщсутня пiдвищена кримiнальна вщповщальшсть за вимагання неправомiрно'ï вигоди службовою особою, яка займае ввдповщальне становище (ч. 3 ст. 368 КК), порiвняно з вимаганням, учиненим службовою особою, яка не займае такого становища.
Отже, iз викладеного випливае, що вимагання неправомiрно'ï вигоди спещ-альним суб'ектом повинно бути видшено iз кримшально-правових норм, передбачених статтями 354, 368, 3683, 3684 КК. З щею метою пропоную: 1) вимагання неправомiрно'ï вигоди службовою особою i особою, яка надае публiчнi послуги, видшити в окрему статтю 3685 КК; 2) вимагання неправомiрно'ï вигоди працiв-ником або шшою уповноваженою особою пiдприемства, установи чи оргашзацп, яка не е службовою i не надае публiчнi послуги, видшити в ст. 3541 КК. В обох пропонованих статтях необхщно також диференщювати кримiнальну вщпов^ дальнiсть. Таке рiшення включае в себе правильне ввдображення особливостей характеру сусшльно'1 небезпечностi дiй спецiальниx суб'екпв, якi вимагають неправомiрну вигоду, а також юридичну констатащю вiдсутностi сусшльно'1
небезпечност в дiяx особи, в яко1 вимагають таку вигоду, та визнання останньо1 потершлою вщ злочину.
Вимагання неправомiрноï вигоди в складi зловживання впливом (ч. 3 ст. 3692 КК) мае важливi особливосп, якi ми детально вщображали ранiше [4, с. 254-261]. Злочинш дп, передбаченi ст. 3692 КК, за характером сусшльно1 небезпечностi е спещальним видом шдкупу, який на ввдмшу вiд зазначених статей КК бшьш конкретизований за сво1ми юридичними ознаками. Тому вимагання з таким змютом, як у шших статтях КК, е непридатним для зловживання впливом, що шдтвердив i законодавець, не вказавши на ст. 3692 КК у визначенш вимагання неправомiрноï вигоди в п. 5 примггки до ст. 354 КК. Це означае, що ознаку вимагання неправомiрноï вигоди достатньо просто виключити iз ч. 3 ст. 3692 КК. Таку пропозищю я висловлював рашше i вона шдтримана в науко-вiй лiтературi [6, с. 245].
По-друге, щодо невщображення в статтях 354 , 368 , 3683, 3684 КК зв'язку вимагання неправомiрноï вигоди з вщносинами в сферi дiяльностi спецiальниx суб'ектiв, якi виступають основними об'ектами злочишв. У зазначених статтях КК йдеться про таке вимагання, яке вчинюеться вже шсля того, як спещальний суб'ект вступив у вщносини з шшою особою саме в такому статус^ а не як приватна особа. Шдтвердженням цього е наявшсть у зазначених складах злочишв юридичних ознак, що ввдображають те, за що вимагае спещальний суб'ект неправомiрну вигоду. Наприклад, у ч. 1 ст. 368 КК зазначено: «за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в штересах того, хто пропонуе, общяе чи надае неправомiрну вигоду, чи в штересах третьо1 особи будь-яко1 дй' з викорис-танням надано1 1и влади чи службового становища». Однак, оскшьки щ ознаки поширюються й на шдкуп, то вони не вщображають особливостей зв'язку вимагання неправомiрноï вигоди з вщносинами, якi е основним об'ектом злочину.
Тому в запропонованих мною нових статтях КК про вимагання неправо-мiрноï вигоди необхвдно вiдобразити: 1) що вимагання неправомiрноï вигоди спецiальним суб'ектом вчинюеться шсля того, як такий суб'ект у такому статусi вступив у вщносини з шшою особою, i саме по собi е порушенням цих вщносин; 2) що порушення в сферi основного об'екта за сво1м змютом завжди полягае в поставленш спецiальним суб'ектом належного (законного) здшснення сво1х повноважень щодо iншоï особи в залежшсть вiд надання йому неправомiрноï вигоди, тобто як необхвдно1 умови належного (законного) здiйснення сво1х повноважень; 3) що вимагання неправомiрноï вигоди, на вiдмiну вiд ïï про-хання, е не пропозищею добровiльно надати неправомiрну вигоду, а примусом до надання тако1 вигоди; 4) що такий примус може здшснюватись рiзними способами чи ïx поеднанням, зокрема: а) погрозою заподiянням шкоди (iнфор-мацiйною дiею), або б) виражатись як дiяння, яким створюеться в об'ективнш реальностi небезпека заподiяння шкоди, або в) фактичним заподiянням шкоди; 5) що всi способи примусу повиннi мати зв'язок iз службовим становищем або повноваженнями спещального суб'екта; 6) що спещальний суб'ект не вступае в корупцшну змову з шшою стороною вщносин, як це вщбуваеться при шдкуш,
а вчинюе корупцшне службове зловживання проти прав, свобод чи законних iнтересiв шшо'1 особи, яка визнаеться потершлою вщ його дш; 7) що основний законний штерес особи, яка вступила у вщносини зi спецiальним суб'ектом, полягае в належному (законному) здшсненш останшм сво1х службових повноважень i виникае ще до вимагання неправомiрноï вигоди; 8) що вимушено надаючи спещальному суб'екту неправомiрну вигоду, особа захищае свш законний штерес, наприклад, у виглядi одержання на законних шдставах певного документа або шшо'1 адмiнiстративноï (публiчноï) послуги, i уникае шкоди, можливютю запод^ яння яко1 залякуе спецiальний суб'ект; 9) що характер сусшльно'1 небезпечностi вимагання неправомiрноï вигоди визначаеться тим, що воно навт без надання потершлим неправомiрноï вигоди здатне заподiяти ютотну шкоду суспiльним вiдносинам, зокрема це може виражатися в незадоволенш зазначеного законного штересу особи (неотриманнi особою адмшстративно']" послуги тощо).
Отже, якщо при аналiзi вимагання неправомiрноï вигоди в контекст сшв-вiдношення з шдкупом я наголошував на дiяx потерпiлого з метою захисту сво'1'х прав, свобод або законних штере^в, то у разi вiдображення в закош викладених вище положень така спрямовашсть отримае бiльшу конкретизацiю в сферi основних об'ектiв злочинiв. Тобто ^iM захисту вiд реалiзацiï погрози чггке вiдображення в законi знайде спрямовашсть дш потерпiлого на задово-лення законного iнтересу у сферi основного об'екта, який полягае у належному (законному) здшснент спещальним суб'ектом свогх службових повноважень. Це означае, що таю дй' потершлого завжди не шдпадають шд законодавче визна-чення корупцп, тому що не вчинюються з метою схилити спещального суб'екта до протиправного використання наданих йому службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей, i не е сусшльно небезпечними, осюльки не заподшють i не можуть заподiяти не лише ютотно']", а й будь-яко1 шкоди об'екту кримшально-правово']" охорони.
Така юридична конкретизащя також дозволить подолати труднощi у вир^ шеннi питання про вщмежування вимагання неправомiрноï вигоди, вчиненого спещальним суб'ектом, вiд вимагання, вчиненого службовою особою з вико-ристанням свого службового становища (ч. 2 ст. 189 КК), як злочину проти власность Це питання я дослвджував з наданням теоретичних рекомендацш щодо його виршення [4, с. 162- 164]. Разом з тим, недостатшсть законодавчих розмежувальних ознак обумовлюе збереження його дискусшного характеру. У разi реалiзацiï мо1х пропозицiй щодо встановлення вщповщальносп за вимагання неправомiрноï вигоди спещальними суб'ектами в статтях 3541 i 3685 КК вiдносини власносп в структурi складiв злочинiв займуть мюце додаткового об'екта, на вщмшу вiд ст. 189 КК, де вони е основним об'ектом, але заподiяння шкоди такому об'ектовi буде створювати однакову юридичну шдставу для ввд-шкодування заподiяноï шкоди потершлому1. Водночас зберiгаеться вимагання,
1 Моя позищя принципово в1др1зняеться в1д позицц Д. Г. Михайленка, який запропонував вид1лити вимагання неправом1рно1 вигоди службовою особою чи особою, яка надае публ1чт послуги, як злочин проти власносп [2, с. 399].
вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, коли вщносини у сферi службово!" дiяльностi виступають додатковим об'ектом злочину (ч. 2 ст. 189 КК). Отже, ri норми про вимагання неправомiрноï вигоди, необхщшсть розроблення i прийняття яких аргументована вище, повинш також включати в себе юридичш ознаки, як б однозначно ввдображали те, що вимагання неправомiрноï вигоди спещальним суб'ектом мае сво'1'м основним об'ектом сусшльш вщносини у сферi дiяльностi вiдповiдниx спещальних суб'ектiв.
Крiм того, вбачаю за необхщне в запропонованих нормах по-новому вирЬ шити питання про момент закшчення злочину - перенести його з моменту одержання неправомiрноï вигоди чи прийняття пропозицп чи общянки тако1 вигоди на момент вчинення самого вимагання неправомiрноï вигоди. Таке ршення системно узгоджуеться з конструкщями норм про пiдкуп i про вимагання за ст. 189 КК. Важливо також вщобразити те, що вимагання неправомiрноï вигоди може стосуватися прав, свобод або законних iнтересiв потершлого або його близького родича чи члена сiм'ï, причому з урахуванням того, що понят-тям потершлого за ч. 1 ст. 55 Кримшального процесуального кодексу Украши охоплюються як фiзична, так i юридична особи.
Для правильного розумшня викладених мною аргуменив i пропозицш важливе значення мае правильне розумшня змкту конвенцшних норм, оф^ цшно перекладених украшською мовою, в яких е словосполучення «вимагання неправомiрноï переваги». Зокрема, воно е: а) в статтях 15, 16, 18, 21 Конвенцп ООН проти корупцп, причому в назвi статей 15, 16, 21 вказано на шдкуп; б) у статтях 3, 8, 12 КримшальноТ конвенцп про боротьбу з корупщею. Змкт «вимагання неправомiрноï переваги» за текстом цих конвенцш е iншим, нiж у КК, тому що в конвенщях не вимагаеться поеднання вимоги неправомiрноï вигоди з погрозою, а в розглядуваних статтях КК таке поеднання е обов'язко-вим вщповщно до п. 5 примггки до ст. 354 КК. Я вже звертав увагу на те, що в офщшних текстах конвенцш англшською мовою розглядуване поняття воображено як «solicitation of an undue advantage» (в Конвенцп ООН) i «request of any undue advantage» (в бвропейськш конвенцп), що у перекладi означають вщповщно прохання i запит неправомiрноï переваги, можуть позначати iншi дй", але вони не характеризуються обов'язковим поеднанням ïx з погрозами [4, с. 259-260]. Шзшше на це звертали увагу й iншi вчеш [6, с. 245]. Зреагував на мо'1 зауваження i законодавець, включивши до статей 354 , 368, 3683 i 3684 КК альтернативну дш «прохання неправомiрноï вигоди», яка узгоджуеться з шдкупом. Альтернативним варiантом такого законодавчого ршення е вклю-чення до зазначених норм КК заметь «прохання» термша «вимога», але без обов'язкового поеднання з погрозою (наприклад, як у ч. 2 ст. 183 та ч. 1 ст. 184 КК). Однак у будь-якому разi визначення вимагання неправомiрноï вигоди як «вимога, поеднана з погрозою..» (п. 5 примаки до ст. 354 КК) вказуе на його специфiчний змют у системi КК. Тому воно потребуе видшення в окремi стата КК як таке, що мае шшу сощальну природу та повинно мати окрему кримшаль-но-правову оцшку i квалiфiкацiю. Отже: 1) до включення термша «прохання» до
зазначених статей КК поняття «вимагання неправомiрноï вигоди» не сшвпадало з конвенцшним «solicitation/request of an undue advantage»; 2) шсля зазначеного доповнення КК «прохання неправомiрноï вигоди» стало ввдповщати конвенцшним приписам; 3) вимагання неправомiрноï вигоди, яке завжди поеднано з погрозою, стало явно не ввдповщати конвенцшним приписам i повинно бути виключено iз зазначених статей та отримати самостшну кримшально-правову оцшку в статтях 1541 та 36 85 КК, яю я пропоную прийняти.
З урахуванням викладеного, пропоную внести до КК таю змши i доповнення:
1) доповнити статтями 3541 i 3685:
«Стаття 3541. Вимагання неправом1рно! вигоди пращвником або шшою уповноваженою особою шдприемства, установи чи оргатзаци
1. Вимагання неправомiрноï вигоди пращвником або iншою уповноваженою особою шдприемства, установи чи оргашзацп, яка не е службовою i не надае публiчнi послуги, тобто вимога такою особою надання неправомiрноï вигоди для себе чи шшо'1 особи як умови належного (законного) здшснення нею сво1х повноважень стосовно потершлого, його близького родича чи члена riM'ï, поед-нана з погрозою чи створенням небезпеки заподiяння або заподiянням шкоди ïx правам, свободам або законним штересам шляхом умисного протиправного використання свого становища або повноважень - караеться1 ...
2. Те саме дiяння, поеднане з фiзичним насильством або предметом якого була неправомiрна вигода у великому розмiрi, або за попередньою змовою групою осiб, або повторно - караеться ...
3. Дiяння, передбачене частиною першою або другою ще'1 статп, предметом якого була неправомiрна вигода в особливо великому розмiрi або якщо воно спричинило тяжю наслщки - караеться ...».
«Стаття 368-5. Вимагання неправом1рно*1 вигоди службовою особою або особою, яка надае публ1чш послуги
1. Вимагання неправомiрноï вигоди службовою особою або особою, яка надае публiчнi послуги, тобто вимога такою особою надання неправомiрноï вигоди для себе чи шшо'1 особи як умови належного (законного) здшснення нею сво'1х повноважень стосовно потершлого, його близького родича чи члена riM'ï, поеднана з погрозою чи створенням небезпеки заподiяння або заподiянням шкоди ïx правам, свободам або законним штересам шляхом умисного проти-правного використання влади, свого службового становища або повноважень -караеться .
2. Те саме дiяння, поеднане з фiзичним насильством або предметом якого була неправомiрна вигода у великому розмiрi, або вчинене службовою особою, яка займае вщповвдальне становище, або за попередньою змовою групою осiб, або повторно - караеться .
3. Дiяння, передбачене частиною першою або другою ще'1 стати, предметом якого була неправомiрна вигода в особливо великому розмiрi або вчинене
1 Конкретш види та розм1ри покарання не пропоную, оскшьки це питання потребуе окремого дослщження i теоретичного обгрунтування.
службовою особою, яка займае особливо вщповвдальне становище, або якщо воно спричинило тяжкi наслщки - караеться ...»;
2) у примггщ до ст. 45 шсля цифри 354 доповнити цифрою 3541;
3) у примiтцi до ст. 354: а) у пункт 2 слова «у цш статтЬ> замшити на «у статтях 354 i 3541 цього Кодексу»; б) у пункт 3 слова i цифри «у статтях 354, 368, 3683 - 370» замшити на «у статтях 354 , 368, 3683, 3684, 369 , 3692, 370»;
в) у пункт 4 слова i цифри «у статтях 354 , 368, 3683, 3684 i 369 цього Кодексу» замшити на «у статтях 354 , 3541, 36 8, 36 83 , 36 84, 36 85 i 369 цього Кодексу»;
г) пункт 5 виключити;
4) виключити: а) словосполучення «або поеднане з вимаганням неправомiр-но! вигоди» в ч. 3 ст. 368; б) словосполучення «чи поеднаш з вимаганням непра-вомiрноí вигоди» в ч. 4 ст. 354 , ч. 4 ст. 36 83, ч. 4 ст. 3684; в) частину 3 ст. 3692;
5) у примггщ до статт 3641 шсля цифри «3684» доповнити цифрою «3685»;
6) у примiтцi до ст. 368: а) у пункт 1 шсля сив «у великому розмiрi» та «в особливо великому розмiрi» доповнити словами i цифрами «у статтях 368 i 3685 цього Кодексу»; б) у пунктах 2 i 3 пiсля цифри «3682» доповнити цифрою «3685».
Висновки. 1. У чинному КК е законодавчий вiрус, який стосуеться вимагання неправомiрноí вигоди спещальними суб'ектами злочинiв, передбачених статтями 354 , 368, 3683, 36 84, 3692 КК. Вiн iснуе у виглядi законодавчих при-писiв, як охоплюють дiяння осiб, що не е сусшльно небезпечними, а тому не повинш визнаватися злочинними.
2. Негативш наслiдки зазначеного вiрусу проявляються у безпiдставному визнаннi злочинними дш осiб, якi вимушено внаслiдок вимагання у них спещ-альним суб'ектом неправомiрноí вигоди запропонували, пообiцяли або надали таку вигоду.
3. Запропоноваш змiни i доповнення до КК е комплексним виршенням розглядуваних у цiй публжацп проблем. У разi !х прийняття: а) дп особи, яка запропонувала, пообщяла або надала неправомiрну вигоду спещальному суб'екту, зазначеному в статтях 354 , 368, 3683, 3684, 3692 КК, який вимагав у не! таку вигоду, не пiдпадатимуть шд дiю норм КК, а особа, яка вимушено надала таку вигоду, визнаватиметься потершлою ввд корупцiйного злочину; б) вклю-чення до КК спещальних норм про вимагання неправомiрноí вигоди спещаль-ними суб'ектами (статей 1541 i 3685) дозволить правильно вщобразити в них характер сусшльно! небезпечност таких дiянь, !'х зв'язок з вщносинами у сферi дiяльностi спецiальних суб'ектiв (основними об'ектами злочишв), вiдрiзняти такi злочини вiд шдкупу i вимагання як злочину проти власноси (ст. 189 КК), а також диференщювати кримiнальну вiдповiдальнiсть за !х учинення.
Список лiтератури:
1. Киричко В. М. Законодавчий в1рус у систем! КК Укра!ни: визначення 1 актуал1защя проблеми на приклад1 ст. 3 682 КК «Незаконне збагачення». Проблеми законность 2016. Вип. 133. С. 142-151. БО!: 10.21564/2414-990х.133.70893.
2. Михайленко Д. Г. Правова природа вимагання хабара та неправом1рно1 вигоди. Акту-альт проблеми держави i права. 2010. Вип. 55. С. 395-401.
3. Дудоров О. О., Ризак Я. В. Проблемы питання вимагання неправом1рно1 вигоди при вчи-нент тдкупу службово'1 особи юридично'1 особи приватного права. Вкник кримтального судо-чинства. 2015. № 1. С. 180-191.
4. Киричко В. М. Кримшальна ввдповвдальтсть за корупщю. Харюв: Право, 2013. 424 с.
5. Киричко В. М. Про ввдсуттсть суспшьно1 небезпечносп в д1ях особи, яка пропонувала, общяла або надала неправом1рну вигоду внаслвдок вимагання тако'1 вигоди, та необхвдшсть вдо-сконалення ч. 2 ст. 11 та пункту 5 примики до ст. 354 КК Украши. Вкник асощаци криминального права Украти. 2015. № 2 (5). С. 278-289. URL: http://nauka.nlu.edu.ua/wp-content/ uploads^^^/^^^^^.
6. Настшьна книга детектива, прокурора, суддк коментар антикорупцшного законодав-ства / за ред. М. I. Хавронюка. Ктв: ВД «Дакор», 2016. 496 с.
References:
1. Kyrychko, V.M. (2016). Zakonodavchyi virus u systemi KK Ukrainy: vyznachennia i aktualizatsiia problemy na prykladi st. 368-2 KK «Nezakonne zbahachennia» [Some state - Legislative virus in the system of the Criminal Code of Ukraine: definition and actualization of the problem on the example of Article 368-2 of the Criminal Code of Ukraine]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 133, 142-151. DOI: 10.21564/2414-990x.133.70893 [in Ukrainian].
2. Mykhailenko, D.H. (2010). Pravova pryroda vymahannia khabara ta nepravomirnoi vyhody. Aktualni problemy derzhavy i prava - Actual problems of state and law, issue 55,395-401 [in Ukrainian].
3. Dudorov, O.O., Ryzak, Ia.V. (2015). Problemni pytannia vymahannia nepravomirnoi vyhody pry vchynenni pidkupu sluzhbovoi osoby yurydychnoi osoby pryvatnoho prava. Visnyk kryminalnoho sudochynstoa - Bulletin of criminal proceedings, 1, 180-191 [in Ukrainian].
4. Kyrychko, V.M. (2013). Kryminalna vidpovidalnist za koruptsiiu. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
5. Kyrychko, V.M. (2015). Pro vidsutnist suspilnoi nebezpechnosti v diiakh osoby, yaka proponuvala, obitsiala abo nadala nepravomirnu vyhodu vnaslidok vymahannia takoi vyhody, ta neobkhidnist vdoskonalennia ch. 2 st. 11 ta punktu 5 prymitky do st. 354 KK Ukrainy. Visnyk asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy - Bulletin of the Association of Criminal Law of Ukraine, 2 (5), 278-289. URL: http:// http://nauka.nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/01/18_Киричко.pdf [in Ukrainian].
6. Khavroniuk, M.I. (Ed.). (2016). Nastilna knyha detektyva, prokurora, suddi: komentar antykoruptsiinoho zakonodavstva. Kyiv: VD «Dakor» [in Ukrainian].
Kirichko V. N., PhD in Law, Associate Professor of Criminal Law Department № 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: 7data7@ukr.net ; ORCID 0000-0003-2442-6842
The solicitation of an undue advantage: theoretical and practical problems caused by the legislative virus, and their comprehensive solution
There is a legislative virus in the system of the Criminal Code of Ukraine. It concerns articles 154, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2. The virus exists in the form of such legislative provisions, according to which the specified articles of the Criminal Code of Ukraine cover actions that should be recognized as lawful. As a result of the virus, those persons who must be recognized as victims of a crime are convicted of crimes.
The legislative virus is associated with the notion of "solicitation of an undue advantage" contained in Articles 15, 16, 18, 21 of the UN Convention against Corruption and the notion of "request of any undue advantage" contained in Articles 2, 8, 12 of the Criminal Law Convention on Corruption (ETS 173). In accordance with conventions, these concepts do not include the threat of causing harm to
KupuHKO B. M. Вимаганнa HenpaB0MpH0'iвигоди: meopemu^Hi inpaKmuHHinpodneMu, BUKnuKaHi...
human rights. In the aforementioned articles of the Criminal Code of Ukraine, there are two types of "solicitation/request of an undue advantage". The first kind is the same as in the conventions. The second type is always combined with the threat of violation of rights. The virus belongs to the second of these values.
The negative consequences of the legislative virus are the condemnation of persons who were giving of any undue advantage to protect their rights from threats and did not intend to persuade another person to violate their official duties. As a result of the legislative virus, those who did not commit corrupt acts and who should be recognized as victims of a crime are condemned for committing a crime. Such a violation of the rights of citizens is subject to legislative provisions that the author considers to be false and requires correction.
The solution to the theoretical and practical problems caused by the specified virus is possible only by introducing several changes to the system of the Criminal Code of Ukraine. Projects of such changes are developed by the author and reflected in the publication. In case of their adoption, the specified legislative virus will be completely eliminated.
Keywords: corruption; corruption crimes; undue advantage; solicitation/request of an undue advantage; legislative virus.
Hadiumna do pedKorniii 15.02.2018 p.
