CC BY
41ня емоційного тонусу та фізичний розвиток працівників без відхилень в стані здоров’я, “практично здорових”. Ця робота проводиться з працівниками віком 20 - 45 років за стандартними методиками та з використанням сучасних засобів фізичної рекреації (степ-платформ, фітболів, масажних фітболів, еспандерів, бодібарів, слайд-платформ тощо). Заняття проводяться 3-4 рази на тиждень. З метою зміцнення серцево-судинної та дихально-транспортувальної систем і витривалості проводяться заняття в спеціалізованій залі на кардіотренажерах (бігові доріжки, орбітреки, велотреки, степери, райдери тощо) та в тренажерному залі.
Оздоровчо-профілактичний напрям роботи спрямований на покращення стану здоров’ я працівників із незначними відхиленнями у здоров’ї та на профілактику початкових стадій захворювань різної етіології. Для зняття втоми після трудової діяльності та фізкультурно-оздоровчих занять додатково використовуються процедури гідромасажу (душ Шарко, циркулярний, дощовий та висхідний). Використання душу Шарко дозволяє зняти напруження з працюючих м’язів, знизити запалювальні процеси у волокнах м’язів, прискорити процес відновлення після окислювальних змін та процес відновлення загальної працездатності. Циркуляційний та контрастний душі забезпечують зняття нервового стресу, зміцнення імунітету та збільшення адаптивних можливостей організму тих, хто займається.
Значна увага на ВАТ “ХТЗ” приділяється безпосередньо реабілітаційній роботі. Так, серед 637 підприємств та організацій Донецької області, незалежно від форми власності та підпорядкування, ВАТ “ Харцизький трубний завод” у 2006 р. посів І-е місце за показником забезпечення місць праці інвалідів та проведення для них реабілітаційних заходів. Так, на дільниці трудової реабілітації цеху оздоровлення та трудової реабілітації працює біля 200 працівників з обмеженими фізичними можливостями. Вони на 100% забезпечують потреби підприємства в спецодязі. [2].
Реабілітаційна діяльність на цьому заводі здійснюється за такими напрямами:
1) професійна реабілітація (пошив інвалідами спецодягу для працівників ВАТ “ ХТЗ”);
2) медична реабілітація (надання інвалідам частково безкоштовної медичної допомоги через поліклініку заводу, отримання консультацій фахівців, профілактичні заходи на дільниці “Профілакторій”, санаторно-курортне лікування);
3) лікувально-фізкультурний напрям оздоровлення (групові та індивідуальні фізкультурно-оздоровчі заняття на базі цеху оздоровлення та трудової реабілітації).
Вибір засобів фізичної культури та дозування навантаження здійснюється під керівництвом лікаря цеху оздоровлення та трудової реабілітації разом з лікарем поліклініки та лікарями-фахівцями.
При плануванні будь-якої рекреаційної діяльності тренери-інструктори індивідуально знайомляться з рівнем здоров’я працівників. Відповідно до щомісячних та щорічних аналізів захворювання
працівників заводу формуються групи для занять оздоровчою фізичною культурою з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичної підготовки, інтересів та потреб тих, хто займається. Постійно діють всі види лікарського та педагогічного контролю.
Висновки.
Рекреаційна робота на ВАТ “ХТЗ” ґрунтується на загальноприйнятих сучасних новітніх методиках оздоровчої спрямованості з максимальним використанням матеріально-технічної бази підприємства.
Передбачається провести подальші дослідження щодо вивчення впливу фізкультурно-оздоровчих занять на рівень фізичного стану працівників різного віку, що займаються у фізкультурно-оздоровчих та лікувальних групах на базі цеху оздоровлення та фізичної реабілітації ВАТ ” ХТЗ”.
Література
1. Борисюк, М. В. Перспективы развития отдельных видов физической рекреации в Донецкой области /М. В. Борисюк //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. монограф. за ред. проф. Єрмакова С. С. - Харків, ХДАДМ (ХХПІ). -2006. - №10. - С. 191 - 193.
2. Забелова, Н. ХТЗ признан лучшим работодателем /Н. Забелова //Харцызский трубник. - 2007. - 18 мая. - С. 1.
3. Физкультурно-оздоровительная работа с людьми пожилого возраста: метод. рекомендации. - М.: Советский спорт, 2003. - Ч. 1. - 208 с.
4. Фурманов, А. Г Оздоровительная физическая культура/ А. Г. Фурманов, М. Б. Юспа. - Мн.: ТЕСЕЙ, 2003. - 528 с.
5. Храмов В. В. Цель и задачи физкультурно-оздоровительных занятий/ В. В. Храмов //Физическая культура и спорт в системе образования. - Красноярск, 2003. - 200 с.
Надійшла до редакції 05.11.2007р.
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК СКЛАДОВА ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ
Васічкина О.В., Смоляр В.О. Загальноосвітня школа спортивного профілю N° 10, м. Донецька
Анотація. У статті розглянуті актуальні напрямки формування життєвої компетентності у молоді засобами сприйняття цінностей здорового засобу життя як особисто важливих в умовах загальноосвітньої школи. Зображені інноваційні шляхи оздоровлення школярів. Показано шляхи узгодження діяльності різних ланок навчально-виховного процесу. Представлена організація постійно діючої системи валеологічно-го контролю. Розроблена система профілактики захворювань учнів та їх оздоровлення.
Ключові слова: життєва компетентність учнів, здоровий засіб життя, рухлива активність, самоосвіта, самовиховання, самопідготовка.
Аннотация. Васичкина Е.В., Смоляр В.А. Здоровый способ жизни как составляющая жизненной компетентности учащихся. В статье показаны актуальные направления формирования жизненной компетентности у молодежи средствами восприятия ценностей здорового способа жизни как личностно важных в условиях общеобразовательной школы. Показаны инновационные пути оздоровления учащихся. Показаны пути согласования деятельности разных звеньев учебно-воспитательного процесса. Представленная организация постоянно действующей системы вале-ологического контроля. Разработана система профилактики заболеваний учеников и их оздоровление.
Ключевые слова: жизненная компетентность учащихся, здоровый способ жизни, двигательная активность, самообразование, самовоспитание, самоподготовка.
Annotation. Vasichkina E.V., Smolyar V. Healthy way of living as a constituent part of vital competence of the pupils. This article emphasizes actual directions of formation of vital competence of the young people by way of perception the importance healthy way of living values in the conditions of the secondary school. Innovational ways of protection of the health of the pupils are shown there. Ways of the coordination of activity of different parts of teaching and educational process are shown. The submitted organization of permanent system valeological the control. The system of preventive maintenance of diseases of pupils and their improvement is developed.
Key words: vital competence of the pupils, healthy way of living, active way of living, self education, self training.
Вступ.
Педагогічні проблеми соціалізації молоді тісно пов’язані з негативними соціально-економічними факторами. Нехтування власним життям у представників молодого покоління є причиною самогубства, алкогольних отруєнь та інших трагічних випадків. До негативних явищ у суспільстві належить злочинність серед неповнолітніх. Лише за останні 10 років підліткова злочинність зросла у 1,4 рази. З кожним роком зростає кількість підлітків із діагнозом - хронічний алкоголізм, наркоманія, токсикоманія. Не можна не відзначити також , що викликає тривогу стан здоров’я школярів. От же, тема запропонованого дослідження гостра та вкрай актуальна.
Робота виконана у відповідності до плану роботи загальноосвітньої школи спортивного профілю № 10.
Формулювання цілей роботи.
Завданнями даної статті є : а)визначити теоретичні та методичні засади щодо формування здорового способу життя як складової життєвої компетентності учнів; б) визначити шляхи формування здорового способу життя в умовах загальноосвітньої школи на базі ДЗОШ І —ІІІ ступенів № 10.
Результати дослідження.
Донецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10 є навчальним закладом з багатими традиціями, які пов’язані зі здоровим способом життя. Вона задовольняє потреби дітей в отриманні глибоких знань з основ наук та вихованню гармонійно розвинених, фізично загартованих, психологічно стійких громадян України. Школа прагне до виховання установок особистості на самоосвіту, самовиховання, творче становлення до діяльності, розвиває критичність мислення, гуманістичне ставлення до людей і природи.
Враховуючи стан здоров’я учнів їх інтелектуальний та культурний рівень, педагогічний колектив вирішив звернутись до проблеми “Здоровий спосіб життя”. Чому разом із знанням інтегралів і формул діти отримують невротичні, психосоматичні захворювання, зміни в опорно-руховому апараті, серцево-судинній системі?
Із зазначеного вище зрозуміло, що у зв’язку з цим психічна саморегуляція повинна носити гідне місце у нашому житті, допомагати виховати в собі позитивне мислення, позитивні риси характеру і позбутися негативного, навчитися керувати своїми емоціями, необхідно навчити людей спілкуватися так, щоб вони не створювали ситуацій, які можуть стати причиною захворювань.
Для реалізації цієї мети склали слідуючи пріоритети:
- виробити негативне ставлення до шкідливих звичок;
- формувати чуття самоповаги;
- виховувати гуманність і моральність;
- навчити об’єктивному ставленню до невдач;
- підняти рейтинг фізичної культури;
- вчитися, як корисно проводити вільний час; мистецтву спілкування;
- навчити між особистісним відносинам та гуманному спілкуванню в родині.
Як же ми реалізуємо складену програму?
Серед форм - бесіди “Алкоголь та паління”, “Палити - шкодити здоров’ю”, рольова гра “Це небезпечно? Дуже!!!”. На виховні години та на батьківські збори запрошувались медичні працівники та психологи.
Кожній людині, незалежно від віку, котра постійно займається інтенсивною розумовою працею (яким і є навчання в школі) фізичні навантаження також необхідні, як повітря та їжа. Тому особливу увагу приділяємо відвідуванню учнями уроків з фізкультури. 85% учнів додатково відвідують спортивні секції.
“Через здоров’я до відродження нації - це гасло нашої школи”. Ми бажаємо, щоб з наших учнів виросли різносторонні, гармонійно розвинуті люди, тому багато уваги приділяємо їх духовному зросту.
Для того, щоб наші діти росли здоровими і міцними необхідно виховувати підростаюче покоління фізично і духовно розвинутими. Школяр повинен стати не тільки освіченою та культурною людиною, але й сильним, спритним, витривалим.
Що ж треба для того, щоб вирости здоровою та діяльною людиною? Перш за все слід виховувати в себе вміння правильно організовувати свій день. Завдання це не важке, але потребує свідомого відношення до нього та наполегливості. Що означає правильно організовувати свій день? І яке це має значення для здоров’я?
Правильно організувати день - це означає додержуватися режиму. А правильний режим дня - це такий розпорядок життя, запобігає перевтомленню, забезпечує гарну працездатність, зміцнює здоров’ я та одночасно дозволяє успішно виконувати всі завдання і гарно відпочивати.
Серед школярів зустрічаються діти, які вчаться на “добре” та “ відмінно”, багато уваги приділяють заняттям, а часу на спорт, прогулянки та інші розваги у них немає. Є школярі, котрі вчаться посередньо, нічого не встигають зробити, спати лягають пізно і в школу приходять в’ялі, не висипаються. Але є й такі, які гарно вчаться, встигають займатися улюбленою справою, допомагати батькам в домашніх справах, погуляти, вчасно лягти спати і на другий день до школи приходять бадьорими та життєрадісними. Чому ж так відбувається? Все залежить від розпорядку, за я ким школяр живе. Підставою для успіху служить суворе дотримання режиму дня. При дотриманні правильного режиму дня у дітей, виробляється звичка займатись, грати, спати та їсти у визначений час.
Звичка - це ланцюг умовних рефлексів; якщо рефлекси закріпилися, то діяльність організму протікає легше, швидше, та правильніше. Тому необхідно виховувати у себе звички, але тільки правильні, такі, котрі б допомагали працювати і жити. Звичка лягати і вставати в одні й ті ж години дуже корисна для організму, тому що це сприяє швидкому засипанню та швидкому пробудженню. Приймання їжі у визначені години визиває появу апетиту та виділення травного соку саме в ті часи, що підвищує засвоєння приймаємої їжі. Регулярні прогулянки та ігри на свіжому повітрі виробляє звичку гуляти саме в ці години, що благотворно позначається на настрої та самопочутті. Усе це разом взяте сприяє зміцненню здоров’я. Окрім того, якщо діти суворо дотримуються розпорядку дня, то це сприяє вихованню дисциплінованості, акуратності та почуття відповідальності.
Основним принципом раціональної побудови режиму дня є чергування різних видів діяльності та відпочинку, їх правильне дозування у часі з урахуванням віку та стану здоров’я.
Дослідженнями нашого чудового вченого, основоположника фізіології І.М. Сєченова було встановлено, що самим ефективним засобом для усунення втоми, відновлення сил, отже, підвищення працездатності є так званий активний відпочинок, коли людина знаходиться не у спокої, а змінює характер своєї діяльності, наприклад від розумової праці переходить до фізичної. У подальшому дослідженні най-видатніших фізіологів було доведено, що різноманітні вправи та фізична праця виявляються кращими стимуляторами для розумової праці.
Чому ж, змінюючи один вид праці іншим, можливо відпочивати?
Розумова праця викликала певні враження, котрі, як сигнали, спрямовувалися на одну й ту ж групу клітин кори головного мозку. Працездатність цих клітин була вичерпана, вони втомились. Інші ж зони кори в цей час відпочивали. А зараз вони стали працюючими центрами, здобувши потік сигналів вже іншого характеру. Перша група клітин тепер відпочиває та відбудовує свою працездатність. Тому більш вірно у праці чергувати різнохарактерні предмети.
Як же правильно організувати дозвілля дітей, щоб воно служило гарним відпочинком, укріплювало здоров’я, виховувало корисні звички та сприяло загальному розвитку дітей?
Насамперед не весь вільний час треба відводити для розваг. Намагайтесь захопити дитину активним відпочинком, вмілим поєднанням розваг з оздоровчими заходами. На допомогу прийдуть рухливі ігри.
Гра - це перше проявлення активної діяльності дитини, яка служить для нього засобом пізнання навколишнього світу. У грі діти поглиблюють та закріплюють свої уяви про дійсність. Граючі, дитина отримує дуже багато життєво необхідних рухливих навичок у ходінні, бігу, стрибках, метанні та ін. Ігрові рухи проробляються цілеспрямовано і мають великий емоційний вплив на кожного. Вони виявляють дуже сильну загальну фізіологічну дію на організм
дітей, як маленьких, так і великих, гарно зміцнюючи їх нервово-м’язову систему, поліпшуючи дихання, кровообіг, травлення, та підвищуючи обмін речовин.
Участь у правильно організованих іграх розвиває у дітей вольові якості, творчу ініціативу, винахідливість, відчуття товариства. Дитина стає дисциплінованою, у неї виховується самовладання, вміння стримувати свої егоїстичні пориви. У колективних іграх у дітей стають більш розвинутими організаторські здібності і наполегливість у досягненні мети, відповідальність перед товаришами за свої дії.
Таким чином, рухливі ігри, особливо на свіжому повітрі, виявляються кращою формою проведення дозвілля, гарним активним відпочинком після навчання та гарним засобом для покращення розвитку та здоров’я дітей.
Поряд з рухливими іграми усім дітям корисно по можливості кожного дня займатись спортивними розвагами на свіжому повітрі: зимою кататися на санчатах, ковзанах, лижах, а літом плавати, кататися на човні, велосипеді. Ці розваги відрізняються від спорту тим, що не ставлять своєю метою отримати визначні досягнення, як при участі у змаганнях. Вони виявляються відмінним активним відпочинком та гарним засобом для розвитку дітей та зміцненню їх здоров’я.
Одним з найбільш корисних занять у години дозвілля виявляється фізична праця. В шкільні роки дитина повинна виконувати, звичайно, посильну для нього фізичну працю на свіжому повітрі: чистити доріжки від снігу, копати та прополювати грядки на городі, носити воду та надавати допомогу батькам у домашньому господарстві (мести підлогу, мити посуд , купляти продукти).
Фізична праця має виключно велике виховне значення для дітей. Вона виробляє цілий ряд дуже цінних звичок у праці, гарно готує дітей до майбутньої праці на виробництві, сприяє серйозному підходу до вибору професії та формуванню свідомого відношення до праці. Саме тому дотримання режиму праці та відпочинку так необхідні нашому організму.
Що означає правильно організувати свою працю? Це насамперед визначити тривалість занять, правильно поєднувати різні за характером види діяльності та періоди праці та відпочинку і, на кінець, потурбуватися про те щоб навколишня обстановка була придатною та зручною до праці.
Але не треба забувати і про правильну організацію учбової праці. Річ не тільки у тому, що в процесі учбової діяльності діти отримують нові знання, корисні звички, котрі роблять їх у майбутньому освіченими людьми, а ще й у тому, що розумова праця - необхідна умова правильного розвитку людини. Як наполегливі спортивні тренування розвивають силу, спритність, швидкість, так систематичні учбові заняття удосконалюють функції центральної нервової системи. Вони розвивають увагу та пам’ ять, вчать логічно мислити, орієнтуватися у нових наукових даних, яких так багато в наш час, правильно вибирати та оцінювати факти, швидко знаходити потрібні рішення, розвивають високу розумову працездатність. В історії роз-
витку науки та мистецтва багато прикладів, коли велика обдарованість чи мабуть геніальність тільки в поєднанні з високою працездатністю та вмінням систематично працювати дозволяли досягнути вершин -робити наукові відкриття, творити шедеври.
З усього вище висловленого слідує висновок: дотримування основних положень режиму дня допоможе дітям правильно організувати заняття, відпочинок та працю, більш доцільно і разом з тим економно витрачати час, домогтися гарних успіхів у навчанні та зміцнити здоров’я.
Правильно побудований режим є основа доброго розвитку та виховання дитини, запорукою його здоров’ я.
Завдання «Школи культури здоров’я»
- Забезпечення прав дитини на збереження і укріплення здоров’я шляхом втілення в життя школи відповідних педагогічних, медико-профілактичних, гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, спортивно-масових технологій.
- Розробка і реалізація уявлень про СУТНІСТЬ здоров’ я, пошук моделей його вивчення, спостереження і методи оцінки особистості.
- Моделювання розвивального соціально-психологічного простору життєдіяльності комплексу задля максимально широкого пропагування здорового способу життя.
- Розробка і апробація технології особистісно - орієнтованого навчально-реабілітаційного процесу.
- Втілення нового підходу з позицій самоствердження особистості, особистісного спрямування виховного процесу з урахуванням фізичних можливостей на спрямованості на здоровий спосіб життя.
- Формування факторів здорового середовища проживання (гігієна).
- Гігієнічний моніторинг.
- Осмислення цінностей життя і здоров’я, формування еколого-валеологічного світогляду особистості.
- Створення широкої мережі секцій, гуртків, клубів і студій для розвитку здібностей і нахилів учнів.
- Всебічна психологічна та медична діагностика нахилів, здібностей, уподобань і здоров’я учителів і учнів.
- Професійна орієнтація випускників через організацію профільного навчання.
- Розробка і апробація програм зміцнення здоров’я вихованців через індивідуальне здоров’я (елементи систем і методик П. Іванова, М.Єфіменка, козацько-лицарського загартування та інші).
- Реалізація завдань
- Оволодіння системними валеологічними знаннями.
- Прищеплення навичок здорового способу життя.
- Формування валеологічної свідомості.
- Створення психолого-профілактичної програми “Школа здоров ’я”.
- Навчання дітей протистояти нездоровим вадам.
Прогрес людства визначається його духовним, інтелектуальним і фізичним потенціалом.
Для збереження і розвитку духовного, інтелектуального і фізичного потенціалу людство протягом
всього періоду існування формує відповідні соціальні інститути.
Інтелектуальний потенціал зберігається і розвивається системою освіти і виховання, наукою.
Фізичний потенціал формують фізичне виховання і спорт, система охорони здоров’я, система реабілітаційних заходів тощо.
Одним із критеріїв будь-якого потенціалу людини є її здоров’я. Воно - найвища соціальна цінність, основні умови виконання людиною своїх біологічних, соціальних функцій, фундамент самореалізації особистості. Прийнято виокремлювати три рівні здоров’я. По-перше, біологічний - фізичне здоров’я, яке передбачає удосконалення саморегуляції організму, покращення процесів функціонування і як результат - оптимальну адаптацію організму до умов побуту, праці, що змінюється, та впливу зовнішнього середовища.
По-друге, соціальний - або здоров’я як міра соціальної активності людини, усвідомлення цінності життя. По-третє, психологічний - подолання хвороби. Існує дві стратегії досягнення підтримання здоров’я населення:
• По перше, через лікування хворих.
• По-друге, шляхом збереження здоров’я практично здорової людини.
Час показав неможливість за допомогою першої стратегії досягти бажаного. Отже, очевидно, що для досягнення здоров’я населення все більше перевагу слід віддати другій стратегії - охороні здоров’я практично здорових людей, пропагуванню концепції здорового способу життя.
Центром такої діяльності має стати “Школа здоров’я”.
Висновки:
1. Узгодження діяльності різних ланок навчально-виховного процесу.
2. Організація постійно діючої системи валео-логічного контролю, що передбачає:
- валеологічний аналіз навчальних занять з основних наук;
- заведення на кожного учня школи “Картки обліку динаміки здоров’я та здійснення його корекції ”;
- комплексне періодичне обстеження здоров’я учнів.
3. Профілактика захворювань учнів та їх оздоровлення:
- визначення дітей в класах, які потребують цілеспрямованого фізичного і психологічного оздоровлення;
- введення лікувальної фізкультури, формування з учнів, які мають відхилення у здоров’ї, спецгруп, припинення практики звільнення дітей від уроків фізкультури;
- встановлення обов’язкових 3 годин на тиждень для занять фізичною культурою;
- запровадження “Години здоров’я” з метою психоемоційного розвантаження вихованців, а також обов’язкове заняття плаванням і обов’язкову годину фізкультури на свіжому повітрі круглорічна;
- організація гарячого харчування вихованців, з максимальним насиченням овоче-фруктових блюд;
- розгортання кваліфікованої ефективної навчально-реабілітаційної роботи серед учнівської молоді, спрямованої на профілактику алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, пропаганди здорового способу життя. Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем здорового способу життя як складової життєвої компетентності учнів.
Література
1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: Особисті-сно орієнтований підхід: теоретико - технологічні засади: Наук. видання. - К.: Либідь, 2003.-280с.
2. Здоров’я кожного - основа благополуччя держави. - Урядовий портал: http;// www.Kmu.gov.ua
3. Єрмаков І.Г.. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики.
4. Єрмаков І.Г., Г.Н.Несен. Життєтворчість особистості: концепція, досвід, проблеми.
5. Єрмаков І.Г,Пузіков Д.О. Проектне бачення компетентн-існо спрямованої 12-річної середньої школи.
6. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України-№33.-23 квітня.-2002.
7. Скрипник М.І.Видавнича діяльність у методичній роботі: навчальне видання.-К:ЦІППО АПН України,2006.-27с.
Надійшла до редакції 05.11.2007р.
ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У ХІРУРГІЇ ТОВСТОЇ КИШКИ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ
Васькін К.Є.
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Анотація. У статті розглядається найважливіша роль фізичної реабілітації в хірургії товстої кишки. Приведено клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації в післяопераційний період. Визначено показання та протипоказання до призначення засобів і методів фізичної реабілітації. Розглянуто подальші перспективи розвитку фізичної реабілітації хірургічних хворих, які перенесли ко-лектомію.
Ключові слова: хірургія товстої кишки, колектомія, післяопераційний період, фізична реабілітація, фізичні вправи. Аннотация. Васькин К.Е. Целесообразность применения физической реабилитации в хирургии толстой кишки в послеоперационном периоде. В статье рассматривается важнейшая роль физической реабилитации в хирургии толстой кишки. Приведено клинико-физиологическое обоснование применения средств физической реабилитации в послеоперационный период. Определены показания и противопоказания к назначению средств и методов физической реабилитации. Рассмотрены дальнейшие перспективы развития физической реабилитации хирургических больных, которые перенесли колэктомию. Ключевые слова: хирургия толстой кишки, колэктомия, послеоперационный период, физическая реабилитация, физические упражнения.
Annotation. Vaskin K.E. Expediency of physical rehabilitation's application in surgery of intestinum crassum in the postoperative period. The major role of physical rehabilitation in surgery of intestinum crassum is considered in this article. The clinical and physiological substantiation of use of physical rehabilitation means in the postoperative period is given in the article. Indications and contra-indications are determined to the prescription of means and methods of physical rehabilitation. The further prospects of development of physical rehabilitation of the surgical patients which have suffered from colectomy are considered here.
Key words: surgery of intestinum crassum, colectomy, postoperative period, physical rehabilitation, physical exercises.
Вступ.
Хірургічні захворювання товстої кишки та подальша фізична реабілітація таких хворих на даний час лишаються найменш вивченим розділом гастроентерології [1].
Хірургічні втручання на органах черевної порожнини, а зокрема операції, направлені на видалення товстої кишки приводять до суттєвих розладів в організмі хворого, обумовлені як самим захворюванням, так і порушеннями в організмі, які пов’язані з оперативним втручанням, а саме лапаротомією, наркозом та гіпокінезією [10]. До таких хірургічних хвороб, що вимагають видалення товстої кишки, відносять кишкові нориці, заворот кишок, захворювання, які пов'язані з дивертикулами, ішемічний коліт, псевдомембранозний коліт, неспецифічний виразковий коліт і хвороба Крона, кишкова непрохідність, поліпи та новоутворення (аденоматозні поліпи) товстої кишки та ін.
На сучасному етапі розвитку хірургії у відновному лікуванні хворих переважає хірургічна корекція та медикаментозна терапія. Недостатня увага приділяється природним та фізичним методам лікування [5,6,7,9]. З давніх часів відомо про позитивний вплив рухової діяльності на організм взагалі. Тому лікування таких хворих повинно відбуватися в комплексній взаємодії хірургічної корекції, медикаментозної терапії та засобів фізичної реабілітації.
В хірургічній практиці ще не набула широкого застосування комплексна фізична реабілітація для хворих, які перенесли колектомію [5]. В хірургічних центрах переважно застосовують лише окремі методи реабілітації, які використовують завдяки особистому досвіду лікарів. Однак для повного відновного лікування необхідне комплексне поетапне застосовування методів фізичної реабілітації.
Указане зумовлює необхідність розгляду проблеми застосування фізичної реабілітації для хворих, які перенесли колектомію.
Робота виконана у відповідності до плану НДР Відкритого міжнародного університета розвитку людини «Україна».
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - довести доцільність застосування засобів фізичної реабілітації для хворих, які перенесли колектомію.
Завдання дослідження:
1. Узагальнити теоретичні основи й досвід використання фізичної реабілітації у хірургічних хворих, прооперованих з приводу видалення товстої кишки.
2. Обґрунтувати вплив засобів фізичної реабілітації на організм хірургічних хворих, які перенесли колектомію.
Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми фізичної реабілітації' хірургічних хворих з приводу видалення товстої кишки.
Результати дослідження.
Щоб зрозуміти доцільність впливу засобів фізичної реабілітації на організм хворих, які перенесли колектомію, треба знати: 1) загальні ускладнення, які можуть виникати й розвиватися в органах та сис-
