CC BY
181Комплексна методика оцінки рівня здоров’я організму людини
Міхеєнко О.І.
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка Інститут фізичної культури
Анотації:
Розглянуті найголовніші чинники, що визначають здоров'я (нездоров'я) організму людини. Подано дефініцію поняття “здоров'я”. Встановлено, що здоров'я людини є складною багатокомпонентною структурою, тому найбільшу ефективність оздоровчого впливу може забезпечити комплекс засобів, спрямованих на оздоровлення як соматичної, так і психічної сфер життєдіяльності людини. Визначено показники, що інтегрально відображають функціональний стан всього організму. Запропонована авторська методика, яка дозволяє не лише оцінити рівень здоров'я організму людини, але й орієнтує пересічного індивіда на застосування широкого спектру різних засобів оздоровлення.
Ключові слова:
показники здоров’я, комплексний підхід, оцінка рівня здоров’я.
Михеенко А.И. Комплексная методика оценки уровня здоровья организма человека. Рассмотрены основные факторы, определяющие здоровье (нездоровье) организма человека. Подана дефиниция понятия “здоровья”. Установлено, что здоровье человека является сложной многокомпонентной структурой, поэтому наибольшую эффективность оздоровительного влияния может обеспечить комплекс средств, направленных на оздоровление как соматической, так и психической сфер жизнедеятельности человека. Определены показатели, которые интегрально отражают функциональное состояние всего организма. Предложена авторская методика, которая позволяет не только оценить уровень здоровья организма человека, но и ориентирует рядового индивида на применение широкого спектра разных средств оздоровления.
показатели здоровья, комплексный подход, оценка уровня здоровья.
Mikheenko O.l. Complex method of a health level estimation in a man’s organism. Basic factors determining the health (or illness) in a man's organism are considered. The term “health” is given. It is said that a man's health is a composed multicomponent structure, therefore the most efficiency of the healthy influence can be provided by the complex of the facilities directed on making healthy both somatic and psychical spheres of a man's vital functions. Indexes, which reflect integrally functional condition of the whole organism are determined. An author's method is offered which lets not only calculate the health level of a man's organism, but orientate an ordinary individuum to use a wide spectrum of different healthy means.
health of indexes, complex approach, estimation of health level.
Вступ.
Успішність оздоровлення людини значною мірою залежить від розуміння сутності здоров’я, чинників і процесів, які формують цей стан. Конкретизація сутності індивідуального здоров’я дозволить розв’язати питання про шляхи та можливості оздоровлення людини. У науковому обігу існує широкий спектр тлумачень. На сьогодні нараховується понад триста дефініцій здоров’я, автори яких використовують найрізноманітніші критерії, що, на їх думку, характеризують сутність здоров’я. Таке різноманіття визначень свідчить про відсутність єдиного підходу до цієї проблеми. Безуспішність спроб дійти згоди пояснюється тим, що здоров’я людини є складною понятійною конструкцією, тому досить важко стисло й однозначно виокремити її багатогранні аспекти. Здоров’я було і залишається феноменом, який сучасними дослідниками розглядається з різних позицій [1, 2, 3].
Неодноразові спроби “виміряти” здоров’я наштовхувалися на складність феномену людини. З огляду на існування широкого спектру найрізноманітніших проявів здоров’я сьогодні запропоновано досить велику кількість методик для оцінки здоров’я індивіда. Згідно з концепцією фізичного (соматичного) здоров’я, найбільш важливим чинником, що його визначає, є рівень максимального споживання кисню (МСК), тобто аеробних можливостей організму, від яких залежать життєздатність, захворюваність, тривалість життя людини й ін. Цей інтегральний показник характеризує стан серцево-судинної та дихальної систем, функцій метаболізму та ступінь життєдіяльності організму в цілому. Протягом останніх десятиріч показник МСК став майже універсальним завдяки своїй дуже високій кореляції з фізичним станом людини [2, 6].
Одним із найбільш інформативних і прийнятних з точки зору практичного використання вважається метод експрес-оцінки, коли рівень здоров’я визначають шляхом переведення кількісних показників, що
© Міхеєнко О.І., 2011
характеризують функціонування найбільш важливих систем життєзабезпечення у бали і, відповідно, рівень здоров’я. Кількість таких показників коливається від 4-5 до 16 і більше, серед яких можуть бути рівень холестерину в крові, кислотність шлункового соку тощо. Однак чим більше показників ураховується, тим вища ймовірність того, що останні дублюватимуть один одного. Це зумовлено тим, що всі наведені показники значною мірою взаємопов’язані, як, зрештою, й усе в організмі. Наприклад, зі збільшенням стажу занять оздоровчим бігом, плаванням чи іншим аеробним тренуванням, крім покращання результатів у тестах на витривалість, відзначається зниження частоти серцевих скорочень, підвищення життєвого показника внаслідок зниження ваги тіла та збільшення життєвої ємкості легень, нормалізація рівня холестерину, зниження артеріального тиску тощо.
Така методика визначення рівня здоров’я є достатньо інформативною і може бути використана в оздоровчих центрах, поліклініках, фізкультурних диспансерах. Однак треба усвідомлювати, що визначення рівня здоров’я за допомогою методу експрес-оцінки -це лише скромна спроба відобразити такий складний феномен, як здоров’я людини, мовою математики, обмеживши його вузькими рамками арифметичних формул. Математика, звичайно, є універсальною мовою будь-якої науки, але не слід забувати, що навіть найпростіші явища природи можуть бути набагато складнішими за наші схеми, графіки, гістограми. Існує значний ризик суттєвого викривлення уявлення про загальну картину процесів, що відбуваються, якщо частину інформації розглядати поза контекстом. Організм людини є цілісною, надзвичайно складною і багатогранною біоенергоінформаційною системою, в якій постійно відбувається колосальна кількість найрізноманітніших, іноді діаметрально протилежних процесів, тому спроби зробити людський організм об’єктом вправлянь в арифметиці неприпустимі.
Крім того, існуючі на сьогодні методи експрес-оцінки мають суттєві недоліки, оскільки враховують показники, які залежать переважно від рівня розвитку фізичних якостей. Таким чином, розробники цих методів шлях досягнення здоров’я вбачають лише у застосуванні засобів фізичної культури і, свідомо чи несвідомо, орієнтують пересічного індивіда тільки на заняття фізичними вправами. Не можна заперечувати, що рухова активність є дуже важливим чинником здоров’я, однак спроби виокремити його як домінантний фактор забезпечення здоров’я призводять до того, що фактично ігноруються інші ознаки здоров’я і, відповідно, засоби оздоровлення, які є не менш важливими. Ураховуючи викладене, ми пропонуємо дещо інший підхід до розв’язання даної проблеми.
Дослідження виконувалося за планом НДР кафедри здоров’я людини та фізичної реабілітації Інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка згідно теми “Теоретико-методологічні і організаційно-методичні проблеми здоров’я, фізичної реабілітації та корекцій-ної педагогіки” (№ 0107Ш02826).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження: розробити й обґрунтувати методику оцінки здоров’я індивіда із залученням широкого спектра найсуттєвіших ознак, яка дозволить оцінювати стан здоров’я людини, враховуючи всю складність і багатогранність прояву цього феномену.
Завдання дослідження: проаналізувати чинники формування здоров’я людини; сформулювати дефініцію поняття “здоров’я”; визначити показники, що інтегрально відображають функціональний стан всього організму.
Методи дослідження: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, валеологічний моніторинг.
Результати дослідження.
Ще за часів сивої давнини лікарям було зрозуміло, що для стійкого оздоровлення необхідно створити такі умови, за яких організм як система, здатна до саморегулювання і самовідновлення, самостійно зможе нормалізувати функції органів та систем, активізувати відновлення тканин і таким чином подолати недугу. Організм сам прагне до гармонії та рівноваги, треба тільки йому в цьому допомогти. В організмі людини приховані неймовірно потужні внутрішні творчі сили, які підтримують здоров’я. Вони загоюють рани, зрощують зламані кістки і за сприятливих умов можуть зцілити і/або створити все, що завгодно. Цілющі сили не можуть ефективно діяти, доки причина, яка викликала проблему, не буде усунута. Усуваючи причину хвороби, звільняємося і від самої недуги, характер якої не має значення.
В основі здоров’я лежить принцип взаємодії та взаємозалежності кожної клітини, тканини, органу, системи органів. В організмі людини немає ізольованих підсистем, усі клітини, органи і системи пристосовані одна до одної та діють узгоджено. Якщо фізичні функції організму правильно взаємодіють, значить, існує гармонія у злагодженій роботі інформаційної структури і всіх клітин фізичного тіла. Саме такий стан визначає здоров’я. Це не тільки відсутність зовнішніх проявів хвороби, але й стан внутрішньої та
зовнішньої гармонії, коли структура організму безконфліктна і функціонує в оптимальному режимі. Результатом інформаційного збою є відсутність гармонії або, простіше кажучи, хвороба. Враховуючи зазначене, поняття “хвороба” можна використовувати тільки в однині, так само, як і поняття “здоров’я”. І хвороба, і здоров’я - явища, пов’язані зі станом людини в цілому, а не окремих органів і частин тіла. Симптом є сигналом, який говорить про порушення балансу внутрішніх душевних сил. При цьому безглуздо лікувати окремий хворий орган, конкретну “хворобу”. Треба оздоровлювати весь організм у цілому, інтегративно.
Здоров’я не дається на все життя, не є постійним і незмінним - воно потребує постійної уваги. У живому організмі безперервно відбуваються синтез і розпад речовин, атомний склад нашого тіла постійно оновлюється. Сьогодні наука експериментально доводить процес самооновлення за допомогою методики так званих мічених атомів. Нефахівцеві важко уявити, як швидко це відбувається. Деякі автори твердять навіть про “метаболічний вихор” обмінних процесів у живій матерії. Частина клітин постійно відмирає, а їхнє місце займають мільярди нових. Хоча зовнішньо людина не змінюється, однак насправді організм схожий на будинок, у якому старі цеглини постійно заміняються на нові. Ці процеси, перебуваючи у стані відносної рівноваги, забезпечують життєві функції та відновлення енергетичних і структурних ресурсів організму. Подразники зовнішнього і внутрішнього середовища можуть посилювати чи гальмувати певні процеси життєдіяльності, зумовлюючи зміну рівноваги між ними. В організмі людини постійно має зберігатися “цілюща гармонія”.
Для знаходження більш точного визначення здоров’я доцільно проаналізувати різні формулювання. Творчо-критичне осмислення найважливіших ознак, які використовували автори дефініцій здоров’я, дозволяє запропонувати таке визначення: здоров’я -динамічний стан життєдіяльності людини, який визначається: здатністю організму до саморегуляції, підтримання гомеостазу, самозбереження та самовдосконалення соматичного і психічного статусу за оптимальної та гармонійної взаємодії всіх клітин, органів і систем фізичного тіла; адекватним і гармонійним інформаційним, енергетичним, речовинним обміном між організмом людини і природою (довкіллям), між людиною і суспільством; можливостями резервно-компенсаторних механізмів; рівнем виконання біологічних та соціальних функцій.
Здоров’я є складним динамічним процесом, який тісно пов’язаний зі способом життя людини. За даними сучасних досліджень, проведених найбільш авторитетними науковими центрами різних країн, здоров’я людини приблизно на 8-10% залежить від медицини, на 15-20% - від стану довкілля (екологічного фактору), на 18-20% - від біологічних факторів (спадковості), вирішальним же чинником є спосіб життя людини (близько 50-58%). Брак рухової активності, неправильне харчування, емоційна неврівноваженість, зайва вага, надмірне вживання пігулок, шкідливі звички, несприятливі екологічні чинники, умови праці тощо змушують організм усе більше і більше задіюва-ти адаптаційно-компенсаторні механізми, витрачаючи
при цьому свої життєві сили. Недотримання правил і норм здорового способу життя стає причиною забруднення внутрішнього середовища організму, що також є одним з головних факторів зниження рівня здоров’я. У результаті спочатку виникають незначні відхилення, потім людина регулярно хворіє, а згодом з’являються серйозні розлади в стані здоров’я.
Рухова активність - один із найважливіших чинників здоров’я. Малорухливий спосіб життя негативно впливає на здоров’я: зменшується маса клітин, потужність їх функціонування, якість засвоєння харчових речовин, газообмін і т. ін. Рух - основний зовнішній вияв діяльності й разом із тим важливий фактор як фізичного, так і психічного розвитку організму. Фізичні вправи не тільки розвивають фізичні якості, забезпечуючи довготривалу фізичну дієздатність, а й сприяють лікуванню будь-яких органів і систем організму. Саме недостатня рухова активність (гіподинамія) сьогодні є однією з головних причин низки тяжких хронічних захворювань внутрішніх органів, порушення обміну речовин, погіршення психічного стану людини. Але й занадто високий рівень фізичного навантаження (гіпердинамія), характерний для висококваліфікованих спортсменів, також може зашкодити здоров’ю [4]. Гіпердинамія, стимулюючи процеси обміну речовин, зумовлює необхідність споживання великої кількості їжі, перенапружує організм, прискорює в ньому процеси старіння, скорочує тривалість життя, тому не має нічого спільного зі здоров’ям. Існує універсальний закон доцільності й відповідності, згідно з яким надмірна стимуляція згубна, недостатня - також. Життєдіяльність організму забезпечують гармонія і рівновага різноманітних процесів та впливів. Найкращій функціональній пристосованості організму відповідають оптимальні (не низькі і не високі) показники артеріального тиску, маси тіла, навіть рівня холестерину в крові тощо. Підтримання здоров’я на належному рівні вимагає оптимальної рухової активності.
Утім, фізичне тренування при однобічному застосуванні не може повністю нейтралізувати або компенсувати вплив різноманітних негативних чинників і значно втрачає свою ефективність, якщо разом із фізичними вправами не використовується такий потужний фактор оздоровлення, як оздоровче харчування [7]. Сьогодні відомо, що виникнення серцево-судинних захворювань і злоякісних пухлин значною мірою зумовлено саме неправильним харчуванням. Крім забезпечення організму поживними речовинами, харчування виконує багато інших важливих функцій. Наприклад, пристосовує організм до певних кліматичних умов, забезпечує імунітет.
Причиною виникнення багатьох захворювань є спільна дія на клітини організму токсинів, шкідливих бактерій та метаболітів. Різноманітні паразити повільно, непомітно, але неухильно руйнують здоров’я людини. Усе починається з дріб’язкових проблем зі здоров’ям, а закінчується, на думку медиків, “невиліковними” хворобами. Накопичення токсичних речовин усередині організму через незадовільний стан довкілля, неправильне харчування, шкідливі звички призводить до забруднення внутрішнього середовища організму і, як наслідок, розладу функціонального стану, погіршен-
ня якості життя людини та інвалідності. Забруднення організму відбувається так поступово і непомітно, що про нього людина навіть не підозрює. Першою ознакою такого забруднення є майже постійне відчуття втоми. Різноманітні методи очищення організму в поєднанні з фізичними вправами та дієтотерапією підвищують імунітет, функціональний потенціал організму та сприяють його загальному оздоровленню. Детоксикація організму людини є предметом уваги багатьох сучасних оздоровчих методик і систем [8].
Потужним чинником, який здатен як зцілювати, так і руйнувати організм людини, є психоемоційна активність. Будь-яка думка породжує емоцію, і жодна емоція не минає так, кожна залишає свій маленький невидимий відбиток в організмі людини. Емоції необхідні людині, оскільки вони регулюють її самопочуття та функціональний стан. Дефіцит емоцій знижує активність центральної нервової системи і стає причиною зниження працездатності. Надмірна емоційність здатна викликати нервово-психічне перенапруження і зрив вищої нервової діяльності. Оптимальне емоційне збудження - умова готовності до будь-якої діяльності та її сприятливого для здоров’я здійснення. Будь-яка емоція супроводжується виділенням певних гормонів, тобто наші думки перетворюються на хімічні речовини та реакції, які впливають на процеси в організмі
- позитивно або негативно. Депресія, апатія, бездіяльність чи пасивність пригнічують центральну нервову систему, погіршуючи стан здоров’я. Не даремно психологи депресію називають “душевною застудою”. Вона може спровокувати будь-яку хворобу. І, навпаки, активна діяльність та позитивні емоції сприяють процесу оздоровлення. Більшість психотерапевтів причини всіх соматичних захворювань вбачає у порушенні психіки людини і будь-яку хворобу розглядає як “мову психічної діяльності”. Хвороба ніколи не виникає з абсолютної та виключної причини зовнішнього шкідливого впливу й обов’язково спирається на співучасть суб’єкта у створенні своєї хвороби. Тоді навіть найкращий лікар не зможе взяти гору над інтенціональ-ністю суб’єкта, який потурає своїй хворобі. Людина скаржиться на свою хворобу, але глибоко в душі не бажає одужання, адже це позбавить її звичного способу життя, до якого вона пристосувалася і отримує певні “дивіденди”. Неспроможність медицини почасти зумовлена тим, що її заходи наштовхуються на суб’єктивні наміри пацієнта, який використовує хворобу як засіб досягнення певної мети, відомої, свідомо чи несвідомо, тільки йому самому [5, 10].
Велике значення для здоров’я й активного довголіття має творча праця, яка стимулює центральну нервову систему, створює оптимістичний, радісний настрій. Мозок, як і м’язи, потребує навантаження в будь-якому віці. Якщо людина постійно займається монотонною працею, від якої не отримує задоволення, вкрай важливо компенсувати її творчими заняттями у вільний час. Творчість - потужне джерело щастя, радості й енергії. До рівня творчості підноситься все, що людина робить із задоволенням, натхненням і любов’ю, навіть найпростіша і груба праця.
Крім охарактеризованих вище факторів, ефективність оздоровчого впливу комплексу заходів ви-
значається духовним рівнем розвитку особистості, морально-вольовими та ціннісно-мотиваційними настановами людини. Ці показники сьогодні є найменш розробленими як у теоретичному, так і в практичному плані, однак саме вони є одними з головних (якщо не сказати більше - головними) у розв’язанні проблеми оздоровлення людини. Проблемі духовності й духовного зцілення сьогодні приділяється особлива увага. Усе частіше вчені отримують докази того, що існує залежність між духовністю і фізичним здоров’ям, між думками людини та її долею. Рівень духовного розвитку людини, впливаючи на її характер і спосіб мислення, а далі - на інформаційно-енергетичні структури, визначає фізіологічні функції організму [11]. Думки людини створюють унікальне біоенергетичне поле, яке перешкоджає розвитку хвороби або, навпаки, спричиняє певне захворювання. Доки не зміняться окремі риси характеру, психоемоційні особливості, ставлення до людей і довкілля, погляди на життя, годі сподіватися на одужання. Якщо моральні якості не зазнають змін, а лікування відбуватиметься лише із застосуванням сильнодіючих засобів, хвороба залишиться на рівні свідомості й знову повернеться, тільки-но закінчиться дія ліків. Отже, без високої моральності й духовності не може бути повноцінного здоров’я.
Таким чином, наявність тісного взаємозв’язку психічної та соматичної складової людського організму дозволяє стверджувати, що впливати на діяльність організму необхідно як з боку тілесності (фізичні вправи, харчування, очищення, загартування тощо), так і з боку свідомості та психіки (орієнтація на духовні цінності, піднесений настрій, позитивні емоції, образно-вольові настрої, аутотренінг, молитва, медитація тощо). Певні емоції впливають на відповідні фізіологічні процеси в організмі, і, навпаки, певні фізіологічні процеси викликають відповідний настрій та емоції._
Звичайно, різноманіття факторів здорового способу життя, які вивчає наука про здоров’я, не обмежується тільки окресленими вище напрямами впливу на організм. На загальний стан здоров’я у певній системі причиннєво-наслідкових взаємозв’язків впливають найрізноманітніші фактори, а саме: умови праці та відпочинку індивіда, дотримання певного ритму сну і неспання; коло спілкування (наявність чи відсутність прикладу здорового способу життя), сімейні та сексуальні стосунки, якість житла, побутові умови; дотримання біоритмологічних факторів; вплив соціально-економічної й екологічної ситуацій; рівень сформованості загальної культури та розвитку інтелектуальних здібностей і багато інших чинників, які постійно вивчаються й уточнюються дослідним шляхом паралельно з розвитком наук про людину. Однак найбільш суттєвими, можливо навіть стратегічними, факторами впливу на життєдіяльність організму, його психофізіологічні функції, що визначають здоров’я (нездоров’я) людини, слід вважати розглянуті вище напрями оздоровлення. Дані наукових досліджень свідчать, що саме їх ігнорування найчастіше викликає розлади психофізіологічної сфери, які, у свою чергу, спричинюють розвиток різноманітних вад. Згідно з численними дослідженнями, проведеними в різних країнах, розподіл окремих чинників способу життя
та деяких інших причин за ступенем впливу на захворюваність і тривалість життя населення є приблизно таким: харчування - 25%, куріння - 25%, рухова активність - 22%, надмірне вживання алкоголю - 10%, інфекційні захворювання - 7%, вплив токсичних речовин, необгрунтоване і надмірне вживання медикаментів - 6%, венеричні захворювання - 2,5%, дорожній травматизм - 1,5%, вогнепальна зброя - 1% [9].
Здоровий спосіб життя не можна розглядати як щось постійне, непорушне і догматичне. Здійснюючи контроль і самоконтроль, слід вносити зміни у свій спосіб життя: збільшувати чи зменшувати інтенсивність фізичного навантаження, змінювати дієту, вилучати одні елементи способу життя і впроваджувати інші, удосконалювати перевірені. Здоровий спосіб життя - це не одноразова процедура. Шлях до здоров’я передбачає неквапливу, вдумливу і систематичну працю протягом усього життя людини. Залежно від способу життя можна постійно підвищувати (знижувати) рівень здоров’я, відмовляючись, перш за все, від шкідливих звичок, змінюючи режим та якість харчування, доводячи фізичне навантаження до оптимального рівня, розширюючи елементи загартовування, застосовуючи процедури очищення організму, контролюючи свою психоемоційну активність тощо. Усе це поєднується із наявністю внутрішньої, усвідомленої потреби, що й реалізується на практиці.
Організм людини є складною відкритою біосисте-мою, яка постійно взаємодіє з природою (навколишнім середовищем) і суспільством, здійснюючи обмін інформацією, енергією і речовиною. Якість і гармонійність такого обміну визначають і обумовлюють здоров’я людини. Розглянувши механізми, які забезпечують нормальну життєдіяльність людини, можна визначити найважливіші складові (чинники, органи, системи та їх функції), які впливають на організм і визначають здоров’я людини. Серед таких складових слід виокремити: свідомість (психоемоційну активність), дихання і кровообіг, харчування і травлення, шкіру, опорно-руховий апарат і фізичні якості, імунітет і наявність хронічних захворювань. Хоча спектр зазначених складових досить обмежений, але він охоплює найважливіші механізми життєзабезпечення організму людини, характеристика яких інтегрально відображає здоров’я майже кожної клітини організму і дозволяє об’єктивно оцінити стан здоров’я людини. Якісні оцінки зазначених складових у різних людей суттєво відрізняються залежно від стану здоров’я. Це дає можливість розрізняти ознаки здорової та нездорової людини.
Свідомість. Тісний взаємозв’язок психіки і фізіологічних виявів дозволяє визначити стан здоров’я чи нездоров’я людини шляхом оцінки її настрою, думок та емоцій. Не існує такого психоемоційного стану, який би не супроводжувався фізичними процесами, що змінюють фізіологічні константи організму. Конструктивні, оптимістичні думки через певний час (унаслідок певної тілесної інертності) зміцнюють людину; негативні, навпаки, руйнують її. Піднесений настрій - ознака здоров’я. “Весела думка - половина здоров’я”, - говорили наші предки. Поганий настрій свідчить про незадовільний душевний стан, який згодом породжує хвороби тіла. У довгожителів Абхазії є
такий вислів: “Якщо ти абсолютно здоровий, тебе все повинно радувати, якщо ти сердишся - ти захворів”.
Сучасними дослідженнями з’ясовано, що суб’єктивна оцінка здоров’я і відчуття благополуччя тісніше взаємопов’язані, ніж навіть об’єктивний стан здоров’я і благополуччя. Веселі, оптимістично налаштовані люди не тільки почуваються значно здоровішими, але і є такими насправді. Виявляється, існує тісний взаємозв’язок між суб’єктивною оцінкою здоров’я і багатьма об’єктивними показниками стану організму: достовірний взаємозв’язок існує між самооцінкою здоров’я і такими загальноклінічними показниками, як артеріальний тиск, гострота слуху, маса тіла, а також даними психометричних тестів, які відображають пізнавальні функції мозку і патологічні зміни вищої нервової діяльності.
Програма розвитку організму змінюється під дією різноманітних чинників, але найбільш потужним джерелом інформаційного впливу є сама людина, її думки, переконання, звички. Думка, впливаючи на інформаційно-енергетичні структури, змінює стан організму і здатна корегувати програму життя людини. Саме тому говорять: які думки (який інформаційний простір), така й людина та стан її організму. Кожен особисто створює своє життя, своє щастя і нещастя, своє здоров’я і нездоров’я власними думками.
Здоровій людині притаманні життєрадісність, урівноваженість, задоволеність життям, гарна пам'ять, швидке мислення, допитливість, прагнення до пізнання себе і навколишнього світу, доброзичливість, толерантність, терплячість. Екстремальні ситуації така людина сприймає тверезо, розумно, без зайвих емоцій.
Нездорова свідомість відрізняється пригніченим станом, сильним хвилюванням, нав’язливими думками, негативними емоціями (злість, заздрість, ненависть, страх, песимізм), відчуттям втоми та байдужістю до життя. Така людина постійно відчуває незадоволення, стає дратівливою через дрібниці, будь-яка подія викликає в неї стрес з яскравим емоційним забарвленням.
Дихання і кровообіг. Для здорової людини нормою є 5-8 дихальних циклів за хвилину (чим їх менше, тим здоровіша людина). Час затримки дихання після середнього видиху дорівнює 60 с і більше. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у стані спокою становить близько 60-70 скор./хв, артеріальний тиск (АТ)
- (110-120)/(70-80) мм рт. ст.
Про незадовільний стан здоров’я свідчать такі показники: дихання - значно більше восьми дихальних циклів за хвилину, а затримка дихання після середнього видиху - значно менше ніж 60 с; частота серцевих скорочень у стані спокою - значно більше 70 скор./хв; АТ - або значно вищий, або значно нижчий за норму.
Однак недостатньо вимірювати показники регуляторних систем лише в стані спокою. Для визначення функціонального резерву організму з метою регламентації навантажень і прогнозування ймовірних наслідків проводять функціональне тестування. Існує багато різних функціональних проб із навантаженням, застосування яких дозволяє отримати більше інформації про стан серцево-судинної системи, краще оцінити резерви організму і вчасно відкоригувати програму оздоровлення. Ми з цією метою використовували пробу Руф’є.
Артеріальний тиск є важливим показником, що характеризує надійність серцево-судинної системи. З погляду медичної практики вважається нормою, коли АТ збільшується з віком людини, проте обстеження осіб старших вікових груп, які займаються фізичними вправами і дотримуються правил здорового способу життя довели, що їх АТ вимірюється, як правило, у межах (115-125)/(75-80) мм рт. ст. Нормалізувати артеріальний тиск на початкових стадіях гіпертонії чи гіпотонії можна за допомогою певного виду вправ: силові і швидкісно-силові вправи підвищують АТ, а малоінтенсивні циклічні - знижують.
Одним із найважливіших засобів контролю життєздатності організму є життєвий показник, який визначається шляхом ділення життєвої ємності легень (ЖЄЛ) на масу тіла. Відомо, що надмірна вага є причиною виникнення різних розладів організму, зменшує тривалість життя людини. Встановлено залежність між ЖЄЛ і працездатністю, витривалістю та стійкістю організму до хвороб. Нижня межа життєвого показника, за якою різко зростає ризик виникнення захворювань, становить: для чоловіків - 55 мл/кг, для жінок - 45 мл/кг. У разі регулярних занять оздоровчим фізичним тренуванням цей показник навіть у 60-річних осіб може перевищувати 70 мл/кг для чоловіків і 60 мл/кг для жінок, тобто з віком, у міру зростання тренованості, життєвий показник не зменшується, як це відбувається за пасивного способу життя, а стабілізується або збільшується.
Харчування і травлення. Спосіб харчування є досить інформативним показником стану здоров’я, оскільки тісно пов’язаний із психоемоційною сферою. Дехто може їсти, щоб заспокоїтись, знічев’я або задля емоційної насолоди. Бажання щось скуштувати часто виникає внаслідок психоемоційної неврівноваженості та незадоволеності. Якщо людина не може отримати ззовні того почуття чи уваги, яких вона потребує, і, якщо вона сама не здатна створити у свідомості внутрішню рівновагу, вона вдається до останнього засобу - штучних стимуляторів фізичного світу (алкоголь, наркотики, солодощі, секс тощо). Ці засоби дають необхідну енергію задоволення і тимчасово втамовують відчуття порожнечі та болю, але не усувають глибокі причини психоемоційного характеру. Часто ми їмо не тільки корисне й потрібне для фізичного тіла, але й те, що шкодить йому, хоча знаємо, що це шкодить. Іноді люди їдять тому, що нещасливі, з нудьги, для зняття стресу чи напруження. Тільки зміна стану свідомості та способу мислення здатні по-справжньому відновити стан рівноваги і гармонії та, відповідно, суттєво вплинути і на поведінку, і на спосіб харчування. Психоемоційна врівноваженість дозволяє гармонійно й вільно циркулювати енергії в організмі. За таких умов для задоволення своїх потреб людині достатньо невеликої кількості їжі.
Здорова людина задовольняється невеликою кількістю смачної натуральної їжі, споживаючи її не частіше трьох разів на день, не переїдає (встає з-за столу до того, як з’явиться відчуття ситості).
Хоча дефекація є кінцевим етапом процесу травлення, але екскременти надають важливу інформацію про стан травної системи і процес травлення. Про гарне функціонування травної системи і правильне
харчування свідчать: швидке і легке випорожнення не рідше одного разу на день, тривалість дефекації у 4-5 разів менша, ніж сечовипускання; калові маси, що не залишають слідів на емалі унітазу, без неприємного запаху і мають вигляд “ковбаски” напівм’якої консистенції, на початку щільнішої, а в кінці більш м’якої. Це пояснюється більшим зневодненням початкової ділянки калових мас, ніж кінцевої, і вказує на нормальне всотування води в товстому кишечнику. Відсутність неприємного запаху і неперетравлених шматочків їжі вказує на наявність правильної мікрофлори.
Відхиленням від норми є: прийом їжі частіше, ніж три рази на добу і тим більше за відсутності відчуття голоду; споживання великої кількості термічно оброблених або неприродних продуктів; бажання поспати після їжі. Усе це говорить про споживання надмірної кількості їжі. Ознаками незадовільного функціонування травної системи є ускладнене випорожнення або його відсутність протягом доби, тверді або рідкі калові маси, а тим більше наявність у них слизу чи якихось інших виділень.
Шкіра. Унікальним органом, завдяки якому здійснюється зв’язок організму з довкіллям, є шкіра. Вона захищає, регулює температуру тіла, дихає, може поглинати і виділяти речовини, енергію тощо. Як зазначав О.С. Залманов, шкіра є своєрідним периферійним мозком, який сприймає вплив навколишнього середовища, передає отриману інформацію далі до головного мозку, який, у свою чергу, скеровує внутрішні органи на максимальне пристосування до умов довкілля. Таким чином, шкіра пов’язана з усіма внутрішніми органами: впливаючи на певні ділянки шкіри, можна цілеспрямовано впливати на внутрішні органи. Існує і зворотний зв’язок, коли негаразди внутрішніх органів позначаються на шкірі. Цей зв’язок добре ілюструє стародавня мудрість: “Хвороби шкіри лікують у кишках”. Як правило, хвороба шкіри - це виверження токсичного вмісту із середини назовні і намагання організму через шкіру звільнитися від отруйних речовин, коли через тотальне забруднення кишечник та нирки вже не можуть впоратися із функцією виділення. Стан шкіри тісно пов’язаний із роботою імунної та нервової системи. Деякі хвороби шкіри, наприклад псоріаз, вітиліго, можуть бути наслідком зниження імунітету через нервові розлади та ураження шкіри паразитами і грибами, які спричиняють дефекти шкіри, свербіж, а на рівні психіки - комплекс меншовартості.
Зважаючи на зазначене, шкіру можна назвати “дзеркалом” здоров’я організму. Про здоров’я свідчать чиста, красива, еластична, без різних вад і неприємних запахів шкіра, а також належна теплорегуляція. Про незадовільний стан здоров’я свідчить нездорова землисто-сірого кольору, в’яла, із синцями або мішками під очима, пронизана червоними прожилками, масна або суха в тріщинах, з вуграми, прищами та неприємним запахом шкіра.
Опорно-руховий апарат і фізичні якості. Тілесна краса людини обумовлена найкращим функціональним пристосуванням до навколишнього середовища. Однакові на зріст люди можуть мати різні пропорції тіла. Наприклад, один має завеликий живіт; в іншого
- широкий таз і вузькі плечі; у когось - міцна груд-
на клітка, а ноги тонкі. Але навіть маючи чудову будову тіла, найкращий зріст і вагу, можна сформувати небезпечні для здоров’я звички рухатися, сидіти чи стояти. Для цього достатньо набути неправильної постави - згорбитися, випнути живіт, перекривитися. Багато людей звикло сутулитися, їх м’язи і зв’язки стають надто слабкими, щоб підтримувати хребет у правильному положенні. У результаті окремі хребці зміщуються один відносно одного і виникають підвивихи хребта. Будь-яке порушення хребта може негативно позначитися на стані інших частин тіла, а також призвести до дисгармонії між фізичним і психічним станом. Загальне здоров’я людини безпосередньо залежить від функціональної дієздатності хребта, адже саме від нього надходять електричні імпульси, які керують функціонуванням органів. Порушення постави і підвивихи хребта призводять до низки серйозних захворювань корінців спинного мозку і, як наслідок, погіршення функціонування тих органів, якими вони керують. Наприклад, при затисканні нервового корінця в шийному відділі можуть виникнути сильний головний біль, з’явитися запаморочення, біль у руках, плечових і ліктьових суглобах. Якщо затискання сталося в грудному відділі, то з’являються фантомні болі, наче болить серце, шлунок чи кишечник. У такому випадку людина може роками безрезультатно лікуватися від захворювання, якого не існує. Варто лише застосувати спеціальні фізичні вправи для хребта, провести відповідну корекцію, і уявні болі зникають.
Красива постава позитивно впливає не лише на фізичне самопочуття, але й на психіку. Саме вміння правильно триматися і рухатися значною мірою визначає зовнішній вигляд. Змінюючись зовнішньо, людина змінює себе внутрішньо, тому гарна постава є найважливішою складовою тілесної краси людини і може розглядатися як вияв внутрішньої повноцінності, потенційних можливостей.
Для здорової людини характерні гарна постава, пропорційна будова тіла, невеликий жировий прошарок, еластичні, витривалі, помірно сильні, пропорційно розвинені м’язи, гарна гнучкість зв’язок і суглобів.
Хвора людина має негарну поставу, непропорційну будову тіла, надлишок або брак жиру, швидко втомлюється, у неї слабкі, в’ялі, непропорційно розвинені м’язи, погана гнучкість зв’язок і суглобів.
Науковці, які займаються проблемами довголіття звернули увагу на дуже високий рівень загальної витривалості довгожителів. Встановлено тісний взаємозв’язок між витривалістю організму та його стійкістю до цілої низки захворювань, у першу чергу, до серцево-судинних і онкологічних. Одним із тестів, що характеризує витривалість серцево-судинної та дихальної систем, а отже, загальну витривалість, є біг на дистанцію два кілометри. Інформативність тесту на загальну витривалість надзвичайно висока. Чоловіки, які долають дистанцію 2 км за 8,00-9,00 хв, і жінки, що пробігають її менш ніж за 11,00 хв, як правило, мають високий і дуже високий рівень здоров’я в будь-якому віці. Дистанція 2 км обрана тому, що вона наближена за довжиною до подібних тестів Купера, але дозволяє певною мірою розраховувати свої сили, долаючи дистанцію, оскільки старт і фініш на доріжці звичайного
Таблиця 1
Комплексна оцінка рівня здоров’я людини
№ з/п Показник Оцінка, бали
1 бал 2 бали 3 бали 4 бали 5 балів 6 балів 7 балів 8 балів 9 балів
1. Свідомість
1. Психоемоційна активність Постійна незадоволеність собою і тими, хто оточує, відсутність емоційної рівноваги, заздрість, злість і т. д. Переваж-но негативне ставлення до себе й інших, хвилювання, знервованість Дратівливість, що періодично виникає, байдужість до життя, психологічна втома Переваж- но приємні думки, гарна пам’ять, оптиміст- тична налашто- ваність Позитив- не ставлення до себе й тих, хто оточує, емоційно-піднесений душевний настрій Постій- ний піднесе- ний настрій, добро-зичливість до тих, хто оточує Постійне ідчуття адості, щира юбов і їдячність о всього, що оточує юдину
2. Дихання і кровообіг
2. Кількість дихальних циклів у стані спокою за 1 хвилину 20-24 16-19 13-15 10-12 7-9 5-6 4 3
3. Час затримки дихання після середнього видиху (сек) 21-30 31^0 41-50 51-60 61-90 91-110 111-130 131-150 151- 180
4. ЧСС у спокої, (скор./хв) Більше 90 76-90 68-75 60-67 51-59 50 і менше
5. Індекс Руф’є 15,1-20 10,1-15 5-10 0,1-5 0 і менше
6. АТ у спокої, (мм рт. ст.) більше 140/90 менше 80/50 131-140/ 81-90 80-89/ 50-54 90-99/ 50-59 121-130/ 76-80 111-120/ 71-75 100-105/ 76-80 106-110/ 60-70
7. Життєвий показник (ЖЄЛ на масу тіла, мл/кг): чоловіки жінки Менше 50 Менше 40 50-55 40-45 56-60 46-50 61-65 51-55 66-70 56-60 Більше 70 Більше 60
3. Харчування і травлення
8. Кількість прийомів їжі Споживання їжі через кожні дві години Більше 6 разів на день 5-6 разів на день 4 рази на день 3 рази 2 рази 1 раз на день
9. Якість продуктів Переважно рафіновані продукти, напівфабрикати або з додаванням консервантів, барвників, копчена, жарена їжа Вживан-ня неякісних продуктів (в’ялих, несвіжих) у безладному поєднанні Великі порції переважно натуральної їжі, дотримуючись правил поєднання Невелика кількість страви зі свіжих природ-них продуктів
10. Дефекація Наявність проносу або запору (випорожнення не частіше ніж один раз на 2-3 дні) Випорожнення один раз на день, але утруднене, калові маси або тверді, або рідкі Випорожнення один раз на добу, калові маси напівм’якої консис-тенттії Випорожнення 1-2 рази на добу, калові маси в нормі без неприємного запаху
4. Шкіра
11. Стан шкіри, її зовнішній вигляд Масна або суха, в’яла із синцями шкіра. Висипання, прищі, вугрі. Незадовільна теплорегуляція. Неприємний запах Нездоровий землисто-сірий відтінок, лущення, зморшки, під очима синці Нормальний тип шкіри, рожевий колір, відсутність вугрів, прищів Чиста, красива, еластична, без різних вад і неприємних запахів шкіра, гарна теплорегуляція
5. Опорно-руховий апарат і фізичні якості
12. Постава Сколіоз четвертого ступеня. Деформація хребта і грудної клітки: передній і задній реберні горби, порушення функцій внутрішніх органів Сколіоз третього ступеня. Асиметрія правої і лівої частин тіла, реберні горби у стадії формування, часткове порушення функцій внутрішніх органів Сколіоз другого ступеня. Хребет має S-подібну форму, з’являється перекіс талії, яскраво виражена асиметрія плечей, трикутників талії, лопаток Сколіоз першого ступеня. Хребет має С-подібну форму, невелика торсія, незначна асиметрія плечей, лопаток, трикутників талії Сколіо-тична постава. Незначне зміщення остистих відростків від вертикальної осі Дефек-ти постави відсутні Дефекти постави відсутні. Пропорційна будова тіла, гармонійний фізичний розвиток
13. Загальна витривалість. Біг 2 км, хв, сек: чоловіки жінки Більше 12.00 Більше 14.00 11.01-12.00 13.01-14.00 10.0111.00 12.0113 00 9.01- 10.00 11.01- 12.00 8.01-9.01 10.01- 11.00 7.30-8.00 9.30-10.00 Менше 7.30 Менше 9 30
14. Силова витривалість. Підтягування на турніку або згинання і розгинання рук в упорі лежачи (чоловіки) Підйом тулуба з положення лежачи на спині, руки за головою, ноги закріплені (жінки) Менше 2 разів Менше 4 разів Менше 10 разів 2-3 4-9 10-19 4-6 10-19 20-29 7-10 20-29 30-39 11-14 30-39 40-49 15 і більше 40 і більше 50 і більше
15. Швидкісно-силові якості, спритність. Стрибки у довжину з місця, (см): чоловіки жінки Менше 200 Менше 140 200-209 140-149 210-219 150-159 220-229 160-169 230-239 170-179 240 і більше 180 і більше
16. Стаж регулярних занять фізичним тренуванням не менше 2 разів на тиждень по 30 хвилин і більше Заняття відсутні До 1 року або менше 2 разів на тиждень 1-2 роки 3-4 роки 5-7 років 8-10 років Більше 10 років
6. Імунітет і наявність хронічних захворювань
17. Кількість застудних захворювань протягом року Більше 5 4-5 3 2 1 1 Не хворіє
18. Кількість хронічних захворювань Більше 1 1 1 1 1 Немає
Примітка. Рівень здоров’я визначається за середньою кількістю балів: дуже високий - 5,0 і вище; високий - 4,0-4,9; середній - 3,0-3,9; низький - 2,0-2,9; дуже низький - 1,0-1,9 балів.
400-метрового стадіону знаходяться в одному місці. Намагання бігти швидше, ніж за 7 хв 30 с (для чоловіків) і 9 хв 30 с (для жінок) не має сенсу, оскільки це вже буде тренування, більш наближене до спортивного, що, у свою чергу, призводить до зниження імунітету та підвищення ризику виникнення захворювань. Оцінюючи витривалість осіб, які тільки-но розпочали займатися оздоровчим фізичним тренуванням, можна обмежитися пробою Руф’є.
Рівень здоров’я залежить також від рівня розвитку силових якостей. Оцінити силову витривалість м’язів верхнього плечового поясу в чоловіків можна за максимальною кількістю підтягувань або згинань-розгинань рук в упорі лежачи на підлозі. Для жінок більш вагомий рівень розвитку м’язів черевного пресу, який оцінюється за максимальною кількістю згинань тулуба з положення лежачи на спині, руки за головою, ноги закріплені.
За умов відсутності тренувань рівень розвитку гнучкості, спритності та швидкісно-силових якостей із віком значно знижується, що позначається на дієздатності людини. Швидкісно-силові якості (динамічна сила м’язів ніг і черевного пресу), спритність і певною мірою вестибулярну стійкість та гнучкість хребта дозволяє оцінити стрибок у довжину з місця. Тест слід виконувати після обов’язкової розминки з вихідного положення стоячи на невисокій опорі (щоб нога під час поштовху не послизнулася назад).
Ще одним важливим фактором впливу на загальний рівень здоров’я є стаж безперервних занять оздоровчим фізичним тренуванням. Дослідження виявили тісний зв’язок між рівнем здоров’я і стажем занять. Постійні систематичні заняття фізичними вправами сприяють накопиченню резервних можливостей організму, а отже підвищують рівень здоров’я людини.
Імунітет і наявність хронічних захворювань. Від надійності імунної системи залежить стійкість організму до застудних та інших захворювань, тому рівень ефективності функціонування імунної системи можна оцінити за кількістю випадків застудних захворювань протягом року. Крім того, про сильний імунітет і гарне здоров’я свідчить швидке загоювання ран, порізів, опіків, відсутність будь-яких захворювань. Постійна хворобливість, особливо якщо людина часто потерпає від інфекційних захворювань, повільне загоєння ран свідчать про слабкий імунітет.
Не секрет, що й спортсмени високої кваліфікації, маючи високий рівень розвитку рухових якостей, досить часто страждають на різні хронічні захворювання, тому оцінювати стан здоров’я тільки за рівнем функціональної підготовленості не завжди виправдано. Наявність хронічних захворювань внутрішніх органів (серцево-судинних, шлунково-кишкових, органів дихання та ін.) також є показником стану здоров’я людини, який оцінюється залежно від кількості захворювань та їх тяжкості.
Для практичної реалізації даної методики оцінки стану здоров’я людини і визначення його рівня виникає необхідність переведення якісних показників функціонування органів та систем у кількісні (табл. 1).
Наведені показники слід перевести за таблицею в бали. Поділивши суму балів на кількість показників,
визначаємо середній бал, який характеризує рівень здоров’я. Результат від 5 балів і вище свідчить про високий ступінь надійності організму, з такими показниками ризик виникнення захворювання мінімальний. Діапазон 3,0-3,9 вказує на те, що організм знаходиться в стані передхвороби, тому, щоб не потрапити до категорії хронічних хворих, слід серйозно подбати про своє здоров’я. Цифри 2,0-2,9 свідчать, що людина веде злочинний щодо свого здоров’я спосіб життя. Середній бал менше 2 свідчить про критичний стан організму. Необхідно терміново скласти програму виходу з кризи, постійно контролювати її виконання, вчасно вносячи необхідні корективи.
Висновки.
Здоров’я людини визначається станом внутрішньої та зовнішньої гармонії, яку зумовлює величезна кількість різноманітних факторів. Будь-який чинник, застосований окремо, не може охопити всю різноманітність процесів, що відбуваються в організмі людини в результаті її взаємодії з природою, соціальним оточенням і всім, що визначає життєдіяльність і обумовлює здоров’я людини. Вирішення оздоровчих завдань вимагає комплексного підходу.
Існують показники, які інтегрально відображають функціональний стан всього організму. Якісна та кількісна характеристика цих показників дозволяє об’єктивно оцінити рівень здоров’я людини.
Запропонована методика дозволяє не лише оцінити здоров’я людини, але й визначає шляхи його зміцнення, орієнтує пересічного індивіда на застосування різних засобів оздоровлення, дотримання правил і норм здорового способу життя та реалізацію комплексної індивідуальної оздоровчої програми.
Подальшого дослідження потребує необхідність відображення ознак і проявів здоров’я в аспекті їх індивідуалізації.
Література:
1. Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья. Человек и общество / Н.М. Амосов. - Донецк: Сталкер, 2002. - 464 с.
2. Белов В.И. Валеология: здоровье, молодость, красота, долголетие / В.И. Белов, Ф.Ф. Михайлович. - М.: Недра коммюникей-шенс Лтд, 1999. - 664 с.
3. Булич Э.Г Здоровье человека: Биологическая основа жизнедеятельности и двигательная активность в ее стимуляции / Э.Г. Бу-лич, И.В. Муравов. - К.: Олимпийская литература, 2003. - 424 с.
4. Дойзер Э. Здоровье спортсмена / Э. Дойзер; пер. с нем. А.А. Арутюнова. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 137 с.
5. Менегетти А. Психосоматика / А. Менегетти. - М.: ННБФ «Онтопсихология», 2002. - 328 с.
6. Міхеєнко О.І. Валеологія: Основи індивідуального здоров’я людини: навчальний посібник / О.І. Міхеєнко. - 2-ге вид., перероб. і допов. - Суми: Університетська книга, 2010. - 448 с.
7. Міхеєнко О.І. Культура харчування як складова культури здоров’я людини (валеологічний аспект) / О.І. Міхеєнко //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2011. - № 3. - С. 116-121.
8. Неумывакин И.П. Эндоэкология здоровья / И.П. Неумывакин, Л.С. Неумывакина. - СПб.: ДИЛЯ, 2005. - 544 с.
9. Платонов В.Н. Сохранение и укрепление здоровья здоровых людей - приоритетное направление современного здравоохранения / В.Н. Платонов //Спортивна медицина. - 2006. - № 2. - С. 3-14.
10. Синельников В.В. Возлюби болезнь свою / В.В. Синельников. -М.: Центрполиграф, 2005. - 395 с.
11. Тихоплав ТС. Наше духовное исцеление. О чем нас предупреждают новые болезни / Т.С. Тихоплав, В.Ю.Тихоплав. - СПб.: ИД «ВЕСЬ», 2004. - 128 с.
Надійшла до редакції 02.05.2011 р.
Михеенко Александр Иванович [email protected]
