CC BY
185Культура харчування як складова культури здоров’я людини (валеологічний аспект)
Міхеєнко О.І.
Сумський державний педагогічний університет
Анотації:
Розглянуто сутність культури харчування як чинника, що визначає гармонію взаємозв'язків з навколишнім середовищем та зумовлює якість життя, функціональний стан і здоров'я організму людини. Подані дефініції культури здоров'я та культури харчування. Проаналізовані деякі сучасні теорії, гіпотези, системи та практики харчування. Розкриваються механізми оздоровчого чи руйнівного впливу харчових речовин як психофізіологічних регуляторів життєдіяльності організму людини. Обґрунтовується важливість і необхідність використання харчування в практиці здорового способу життя. Запропоновані правила оздоровчого харчування з погляду валеології.
Ключові слова:
культура харчування, здоров'я, харчові речовини.
Михеенко А.И. Культура питания как составляющая культуры здоровья человека (валеологический аспект). Рассмотрена сущность культуры питания как фактора, что обуславливает гармонию взаимосвязей с окружающей средой и определяет качество жизни, функциональное состояние и здоровье организма человека. Поданы дефиниции культуры здоровья и культуры питания. Проанализированы некоторые современные теории, гипотезы, системы и практики питания. Раскрываются механизмы оздоровительного или разрушительного влияния пищевых веществ как психофизиологических регуляторов жизнедеятельности организма человека. Обосновывается важность и необходимость использования питания в практике здорового образа жизни. Предложены правила оздоровительного питания с точки зрения валеологии.
культура питания, здоровье, пищевые вещества.
Miheenko O.l. Feeding culture as a component of a man’s healthy culture (valeology aspect). The essence of feeding culture gives the harmony of correlation environment and identifies the life's quality, functional state of organism and human's health is described. The definitions of healthy culture and nutrition are given. Some modern theories, hypotheses, systems and practical nutrition are analysed. The mechanisms of the health - improving or deleterions influences of nutritional substances as psychophysi-ologic regulators of vital human's life are denoted. The importance of necessity of using nutrition in the healthy life style is based. The rules of health improving nutrition from the point of view of valeology are offered.
nutrition culture, health, nutritional substances.
Вступ.
Серед різноманітних чинників зовнішнього середовища, які впливають на організм людини, харчування є одним із найважливіших. Немає такої проблеми зі здоров’ям, на яку певною мірою не впливало б харчування. За правильного використання їжа стає ліками, які здатні запобігти чи вивести з хвороби без побічних негативних ефектів, а за неправильного - справляє руйнівний вплив.
Психофізіологія харчування вимагає настільки глибоких знань про людський організм, що осягнути складний внутрішній світ травної системи в єдності з функціональною діяльністю мозку вкрай складно. Навіть вчені, які все своє наукове життя присвятили вивченню таємниць фізіології харчування мають відповіді далеко не на всі питання. Не випадково академік О.М. Уголєв вважав, що саме у проблемі харчування, можливо, більше, ніж деінде, інтегровані етика і наука, добро і зло, знання і загадки [8].
Витоки науки про харчування сягають далекого минулого. Протягом свого існування людство створило найрізноманітніші теорії харчування. І до сьогодні проблема харчування залишається предметом численних наукових і популярних теорій, ідей, гіпотез, іноді досить суперечливих. Наприклад, одні фахівці стверджують, що їжа повинна мати кислу реакцію, інші -лужну. Деякі переконані, що перевагу слід надавати сирим продуктам, інші вважають, що приготована їжа перетравлюється краще і, на відміну від сирої, не викликає подразнення товстої кишки. У будь-якому випадку автори, намагаючись довести правильність своїх поглядів, використовують сучасні знання, наводять приклади феноменальних результатів оздоровлення [2; 6; 9]. Такі дискусії зумовлені, на нашу думку, складністю даного питання, обмеженістю наявних знань і відсутністю індивідуального підходу до його вирішення.
© Міхеєнко О.І., 2011
Більшість сучасних систем харчування орієнтовані на енергетичну цінність, збалансованість і різноманітність харчових інгредієнтів. Однак більш ґрунтовний аналіз останніх наукових досягнень показує, що цих критеріїв замало. Занадто спрощені уявлення про їжу як механічну суміш білків, жирів, вуглеводів та вітамінів призводить до того, що процес травлення ототожнюється зі звичайними хімічними реакціями, які з таким самим успіхом за певних умов відбувалися б у скляній пробірці. Звичайно, такий підхід не може достатньою мірою розкрити сутність цих надзвичайно складних і ще недостатньо вивчених процесів. Маючи однакову калорійність, два продукти можуть суттєво різнитися за впливом на організм і поживною цінністю.
Аналіз досліджень академіка О.М. Уголєва дозволяє зрозуміти важливість рекомендацій Гіппократа, прихильників натурального харчування, які стверджують, що харчуватися треба відповідно до сезонів року і продуктами, які вирощені в регіоні проживання. Як з’ясовано дослідженнями, харчування не просто акт приймання їжі та забезпечення організму речовинами. Залежно від продуктів, які надходять до шлунково-кишкового тракту, виникає найскладніший потік гормонів та гормоноподібних субстанцій, які контролюють не тільки функції травлення, а й найважливіші ендокринні та метаболічні функції організму в цілому. Таким чином, шлунково-кишковий тракт виконує функції ендокринних залоз і сам є великою залозою внутрішньої секреції. Тому не дивно, що неправильне харчування може спровокувати розвиток низки хвороб центральної нервової системи і навіть викликати порушення психіки [8].
Дослідження виконувалося за планом НДР кафедри здоров’я людини та фізичної реабілітації Інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка “Теоретико-методологічні і організаційно-методичні
проблеми здоров’я, фізичної реабілітації та корекцій-ної педагогіки” (№ 0107Ш02826).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи: розкрити сутність культури харчування з погляду валеології, окреслити шляхи її формування.
Завдання дослідження: подати визначення культури харчування, проаналізувати її складові, надати рекомендації щодо правил оздоровчого харчування.
Для вирішення поставлених завдань використовувалися: аналіз та узагальнення літературних джерел, валеологічний моніторинг.
Результати дослідження.
Згідно з численними дослідженнями, проведеними в різних країнах, розподіл окремих чинників способу життя та деяких інших причин за ступенем впливу на захворюваність і тривалість життя населення є приблизно таким: харчування - 25%, куріння - 25%, рухова активність - 22%, надмірне вживання алкоголю - 10%, інфекційні захворювання - 7%, вплив токсичних речовин, необгрунтоване і надмірне вживання медикаментів - 6%, венеричні захворювання - 2,5%, дорожній травматизм - 1,5%, вогнепальна зброя - 1% [7]. Сьогодні відомо, що виникнення серцево-судинних захворювань і злоякісних пухлин значною мірою зумовлено саме неправильним харчуванням. Крім забезпечення організму поживними речовинами, харчування виконує багато інших важливих функцій. Наприклад, пристосовує організм до певних кліматичних умов, забезпечує імунітет. Отже, саме від культури здоров’я, загалом, і культури харчування, зокрема, значною мірою залежить здоров’я організму людини [5].
Культуру здоров’я ми визначаємо як динамічний стереотип мислення, поведінки та діяльності, який сприяє збереженню і зміцненню здоров’я людини та визначає дбайливе ставлення до здоров’я оточуючих. Культуру харчування ми розглядаємо як систему знань і практичного досвіду, спрямованих на оздоровлення організму людини через споживання їжі. Культура харчування передбачає наявність знань з фізіології травлення, режиму та раціону харчування, кількості та якості їжі, питного режиму, способів приготування, споживання, умов зберігання, правил поєднання, особливостей впливу різних продуктів на психофізіологічний стан людини тощо.
Більшість овочів і фруктів, як відомо, містить близько 70-90% води. Як з’ясовано новітніми дослідженнями, зокрема японським вченим Масару Емото, вода надзвичайно чутливо реагує на інформацію будь-якого характеру, структурується, зберігає в собі отриману інформацію, обмінюється нею з навколишнім середовищем [10]. Отже, доцільно припустити, що крім поживних речовин, їжа має ще й інформаційно-енергетичну цінність, яка є важливою характеристикою продуктів харчування, особливо коли про їжу говорять як про ліки, а не як про білки, жири, вуглеводи та кількість калорій, які вони виділяють при спалюванні. Будь-яку рослину можна розглядати як концентрат інформації, яка записується на її структурах із навколишнього середовища і справляє регуляторний вплив на людський організм. Рослини містять інформацію про пори року, особливості ґрунту, клімату, магнітного та гравітацій-
ного полів тощо. Споживаючи місцеві природні продукти, людина вбирає інформацію про особливості даної місцевості, пори року, пристосовує свій організм до умов довкілля, оздоровлюється завдяки якості, складу і структурі харчових речовин. Натомість надмірне споживання екзотичних продуктів вносить інформацію про особливості іншого клімату і таким чином розлагоджує роботу організму, ослаблює його. Академік І.І. Брехман із цього приводу зазначав: “Речовини харчових продуктів складають головну частину потоку структурної інформації; вони визначають найбільш інтимне спілкування людини із зовнішнім середовищем, яке нібито проходить через організм, створюючи його внутрішню екологію” [3, с. 68].
Беручи до уваги зазначене, можна стверджувати, що в процесі оздоровлення вирішальну роль відіграють інформаційно-енергетичні характеристики їжі, які мають лише натуральні продукти. Штучно виготовлені препарати не містять цілющої природної інформації, тому зловживати ними небезпечно [4]. Інформація, що надходить із рецепторів язика до центральної нервової системи, трансформується там у сигнали, які стимулюють виділення травних соків і впливають на функції низки органів і систем. Різноманітна гармонійно підібрана смакова гама здатна викликати відчуття задоволення, насолоди, покращити настрій. Їжа неодмінно має бути смачною. При цьому “смачно” зовсім не означає “шкідливо”. Можна приготувати безліч страв із природних продуктів, які будуть одночасно і смачні, і корисні.
Відомо також, що в овочах, фруктах, оболонках зернових та інших рослинах містяться так звані харчові волокна. Це складні вуглеводи, такі як целюлоза, клітковина, пектин та інші речовини. Переважна більшість харчових волокон не перетравлюється в шлунково-кишковому тракті, за що дістала назву “баластні речовини”. Однак їх роль важко переоцінити. Харчові волокна механічно очищують шлунково-кишковий тракт, запобігаючи утворенню калових каменів, а також абсорбують і виводять з організму токсини та важкі метали. Здійснюючи протизапальну і антитоксичну дію, харчові волокна допомагають уникнути багатьох захворювань товстої кишки, виникнення яких зумовлене постійним контактуванням слизової оболонки з продуктами обміну речовин, токсинами і канцерогенами, які знаходяться в продуктах або утворюються в процесі травлення. Крім того, харчові волокна створюють відчуття насиченості, стимулюють перистальтику кишечнику і жовчовиділення, нормалізують швидкість усмоктування харчових речовин у тонкому кишечнику, тиск у порожнинах органів травлення. Позитивна дія харчових волокон поширюється на весь організм: вони поглинають холестеринові та жовчні кислоти, запобігають процесам каменеутворення в жовчному міхурі, нормалізують обмін речовин. Одна з найважливіших властивостей харчових волокон - це здатність утримувати воду. Вона благотворно впливає на формування харчової грудки, створюючи потрібну консистенцію, масу і електролітний склад фекалій.
Умовно харчові волокна поділяють на ніжні (картопля, яблука, абрикоси та інші подібні продукти),
які організм здатен засвоїти, і грубі (морква, буряк, капуста та ін.), засвоєння яких ускладнене. Проте наявність харчових волокон украй необхідна, адже вони впливають на середовище існування бактерій у кишечнику, сприяють розвитку корисної мікрофлори і пригнічують розмноження шкідливої. Харчові волокна є важливим джерелом харчування корисних бактерій. Донедавна вважалося, що наявність бактеріальної флори в кишечнику - явище небажане і навіть шкідливе. Однак подальші дослідження спростували таке твердження. У процесі еволюції сформувалися взаємовигідні відносини між організмом людини і бактеріями шлунково-кишкового тракту, тобто своєрідний симбіоз [8]. Між ними здійснюється обмін продуктами життєдіяльності (метаболітами), до складу яких входять поживні речовини, різноманітні неорганічні компоненти, стимулятори, інгібітори, гормони та інші фізіологічно активні речовини. Перебуваючи в екологічній єдності з організмом людини, бактеріальна флора бере активну участь у процесі травлення та формуванні імунітету.
Однак далеко не всі бактерії такі корисні. Харчування переважно рафінованою і білково-крохмальною їжею викликає розвиток патогенних мікроорганізмів, які в процесі своєї життєдіяльності утворюють шкідливі та навіть отруйні продукти. Більше того, змінюється середовище зі слабокислого на гнильне. Через неправильне харчування в кишечнику людини (особливо товстому) виникає осередок інтоксикації, розсадник хвороб. Так, латвійські вчені з’ясували, що під час гниття білків у товстому кишечнику, зокрема при запорах, утворюється метан, який руйнує вітаміни групи В, що здатні виконувати функцію протиракового захисту [6].
І.І. Мечников довів, що виникнення багатьох захворювань спричинене впливом метаболітів і токсинів мікробів, які населяють кишечник. Під час своїх експериментів він уводив тваринам гнильні продукти з кишечнику людини, після чого спостерігав у них виражений склероз аорти [1]. На думку І.І. Мечникова, тривалість життя значно зростає, а темпи старіння знижуються, якщо за допомогою молочнокислих бактерій зменшити активність гнильної мікрофлори і припинити всмоктування в кров її токсичних метаболітів. Нормальна мікрофлора, завдяки сильним антагоністичним властивостям щодо патогенних мікробів, позитивно впливає на організм і забезпечує підтримку імунітету. Зокрема, корисні біфідо- і лактобактерії утворюють на стінках кишечнику своєрідну біоплів-ку, яка не дозволяє зачепитися хвороботворним найпростішим і бактеріям, а також захищає кишечник від дії токсинів патогенної мікрофлори. Зміна нормальної мікрофлори на патогенну спричинює дисбактеріоз -захворювання, унаслідок якого різко слабшає імунітет і організм стає практично беззахисним перед будь-якою інфекцією.
Зміну мікрофлори на патогенну спричинюють: харчування переважно рафінованими продуктами, а також жирною їжею з малою кількістю овочів, зелені, фруктів і надмірним споживанням тваринних білків та крохмалів; малорухливий спосіб життя; нервово-емоційні перевантаження; безпідставне вживання різ-
них ліків, особливо антибіотиків. Сучасні технології харчової промисловості в основному спрямовані на виробництво рафінованих продуктів, орієнтуються на їх смакові якості, умови зберігання, транспортування та реалізацію, тому значну частину раціону більшості населення складають продукти, які не містять харчових волокон. У результаті сьогодні пересічна людина споживає харчових волокон значно менше, ніж необхідно організму.
До рафінованих продуктів належать цукор, вироби з білого борошна, очищена від скоринки картопля, а також шліфовані зернові (наприклад, білий рис). Ці продукти легше зберігати (вони меншою мірою уражаються паразитами), транспортувати, реалізовувати, з них простіше виробляти інші види продуктів шляхом змішування. Однак організм людини пристосований до споживання цілісних продуктів, споживання яких забезпечує надходження усіх необхідних поживних речовин і рівномірно розподіляє навантаження на всі органи травлення. При вживанні рафінованих продуктів травна система функціонує нерівномірно: одні її ланки перевантажуються, а інші практично не працюють. Наприклад, цукор, білий хліб, солодкі напої посилено навантажують підшлункову залозу, але зовсім не стимулюють перистальтику кишечнику. Крім того, відбувається самоотруєння організму внаслідок застою калових мас через недостатню стимуляцію перистальтики кишечнику, яку забезпечують грубі харчові волокна.
Під час рафінізації відбувається процес видалення з продуктів украй необхідних компонентів, серед яких вітаміни, мікроелементи, клітковина, пектини, солі, ферменти, рослинні гормони та інші біорегулятори. Тому при засвоєнні такого високоочищеного продукту, як цукор, організм змушений віддавати з крові і тканин власні вітаміни та мікроелементи, які мають забезпечити складні процеси хімічних перетворень цукру. Зокрема, потрапляючи в кров, цукор вступає в хімічну реакцію з вільним кальцієм у крові. Причому ця реакція відбувається з великими витратами енергії та вітамінів групи В. Кальцій, як відомо, забезпечує ріст кісток, нормальну роботу мембран клітин, кровотворної системи, тонус судин тощо. Рафінований цукор перевантажує підшлункову залозу, погіршує травні властивості, змінює мікрофлору кишечнику, знижує захисні функції організму. Натомість споживання цукру, який міститься в ягодах, фруктах та інших солодких плодах, йде лише на користь людині [3].
Біле борошно високого ґатунку не містить оболонки і зародка зерна, а отже, і ферментів, які необхідні для нормального травлення та засвоєння. У разі надмірного вживання виробів з білого борошна в кишечнику утворюється клейковина, яка порушує нормальний процес травлення, спричиняє атрофію ворсинок кишечнику, що є першим кроком до розвитку патології, і не тільки системи травлення.
Скоринка картоплі і тонкий шар під нею, так само як і оболонки зернових, містять ферменти, які допомагають розщеплювати крохмаль картоплі. Знімаючи скоринку, ми перешкоджаємо повноцінному засвоєнню крохмалю. Отже, картоплю краще готувати і вживати разом зі скоринкою, ретельно вимивши її щіткою.
Мудра природа передбачила механізм самозасвоєння продуктів. Рафіновані продукти позбавлені ферментів, тому погано засвоюються і забруднюють організм.
Людина як жива система постійно обмінюється з довкіллям інформацією, енергією та речовиною, що зумовлює далеко не тільки якість фізіологічних процесів. У цьому сенсі їжу рафіновану, синтезовану, надмірно оброблену термічно, з додаванням штучно виготовлених хімічних домішок слід вважати інформаційно неповноцінною. Викривлена інформація так чи інакше справляє свій негативний вплив на життєдіяльність організму. Ігнорування правил оздоровчого харчування стало причиною поширення так званих “хвороб цивілізації” (діабет, ішемічна хвороба серця, атеросклероз, гіпертонія та ін.). Існують відомості, що відсутність харчових волокон у дієті є однією з причин раку прямої кишки [8].
Утім, як не можна знайти двох однакових людей, так не можна знайти єдину дієту, придатну для всіх без винятку. Адже в кожної людини своя духовна, психічна, анатомо-фізіологічна індивідуальність, свій метаболізм, швидкість травлення, активність ферментів і безліч інших особливостей, притаманних тільки їй одній. Тому дієта, що стала порятунком і панацеєю для одного, може призвести до серйозної хвороби іншого, за винятком, щоправда, тих рідкісних випадків, коли автор і послідовник близькі за своїми тілесними й духовними характеристиками. Однак попри диску-сійність багатьох питань стосовно харчування існують певні правила, які витримали перевірку часом.
Процес травлення починається з ротової порожнини. Саме в ротовій порожнині знаходяться нервові закінчення, які “оцінюють” їжу за смаком, вологістю, консистенцією та іншими параметрами і передають інформацію до центральної нервової системи. На підставі отриманої інформації головний мозок складає відповідну програму послідовного включення окремих відділів травної системи, визначає ферментативний, гормональний і кислотно-лужний склад травних соків. Дослідження І.П. Павлова та І.М. Сєченова виявили важливу роль головного мозку в організації складного багатоступеневого процесу переробки їжі. Для того щоб мозок мав змогу отримати вичерпну інформацію про склад і структуру їжі та виробити відповідну програму дій для органів травлення, важливо ретельно пережовувати їжу. Добре пережована і змішана зі слиною їжа вже стає частиною людського організму, і подальше її перетравлення значно полегшується.
Розпочинати їсти бажано із сирих продуктів (фруктів, овочів, салатів), оскільки вони створюють найбільш сприятливі умови для травлення. Сирі продукти містять біологічно активні компоненти, які протидіють збудникам хвороб і запобігають харчовому лейкоцитозу. Термічна обробка порушує структуру складних вуглеводів, спричинює втрату бактерицидних і протизапальних властивостей їжі, позбавляє її здатності дезінфікувати ротову порожнину. Така їжа легко пережовується, недостатньо навантажує зуби та ясна, погіршує їх кровопостачання і стає однією з причин захворювання зубів. Крім того, в клітинах сирої їжі ферменти знаходяться в активному стані. Під дією кислоти шлункового соку руйнуються мембрани
лізосом, і в клітину потрапляють лізосомні ферменти, які розщеплюють тканини клітини. Таким чином, розщеплення клітин харчових структур відбувається завдяки ферментам, які знаходяться в клітинах сирої їжі. Цей процес академік О.М. Уголєв назвав автолізом [8]. І, навпаки, весь тягар процесу травлення припадає на організм людини, коли ферменти знищені термічною обробкою.
Однак, якою б корисною не була сира їжа, але всім рекомендувати повністю відмовлятися від застосування теплової обробки і переходити на сироїдіння не можна, адже термічна обробка, змінюючи смакові якості їжі та її консистенцію, корегує психоемоційний і психофізіологічний стан залежно від індивідуальної конституції, сезонів року, віку людини. Крім того, термообробка просто необхідна в разі споживання продуктів, що містять інгібітори, наприклад, бобові.
Будь-яке однобічне харчування, якщо застосовується тривалий час, може мати свої негативні наслідки. Немає сумнівів у тому, що їжа вегетаріанця-сироїда насичена вітамінами та іншими біологічно активними речовинами, але такий раціон також не позбавлений недоліків, оскільки зумовлює нерівномірне навантаження секреторного апарату шлунково-кишкового тракту. На процес приймання їжі можна подивитися як на необхідний стресовий фактор, який має навантажувати різні ланки організму. Відомо, що якщо людину постійно тренувати незначними стресовими ситуаціями, то в разі великих навантажень організм зможе краще і швидше впоратися з ними. У зв’язку з цим варто навести досвід професора І.П. Неумивакі-на: “У нашій практиці був випадок, коли чоловік пив тільки кип’ячену воду протягом усього життя. Його товариші вирішили пожартувати: із фляги вилили кип’ячену воду і налили сиру, яку він і випив. Ми, лікарі, бачили різних хворих, але те, що робилося з цим чоловіком, спостерігали вперше. Практично миттєво почали працювати всі отвори, і, якби не кваліфікована реанімаційна допомога протягом трьох днів, важко сказати, залишився б він живий чи ні. Організм треба тренувати, щоб на будь-який стрес, у тому числі й на приймання змішаної їжі він реагував нормально. Але це має бути не правилом, а винятком” [6, с. 232].
Практичний висновок більшості фахівців такий: переважну частину раціону мають становити фрукти, овочі, ягоди, зелень, злаки здебільшого у сирому вигляді (близько 60-80%) і з мінімальною тепловою обробкою (20-40%). Експерименти виявили ще одну особливість, яка свідчить на користь мінімальної термічної обробки. З’ясувалося, що в процесі травлення “живих” продуктів їх тканини розщеплювалися повністю, на відміну від термооброблених, структури яких частково зберігалися.
В оздоровчому харчуванні важливо готувати страву безпосередньо перед вживанням у тій кількості, яка необхідна для одного прийому. Не слід готувати їжу про запас, оскільки при повторному нагріванні страва псується і втрачає свою цінність.
Треба намагатися менше вживати різних продуктів за один прийом. Різноманітність у харчуванні забезпечується шляхом прийому різних продуктів протягом дня чи тижня. Людський організм значно краще орга-
нізований, ніж це уявляють собі деякі дієтологи, і не потребує надмірного різноманіття страв. Більше того, повноцінне засвоєння харчових речовин відбувається за умов, коли людина вживає за один прийом не більше 2-3 різних страв. Природа створила людський організм досконалим, самодостатнім і здатним забезпечити себе всім необхідним. У разі необхідності за участі нормальної мікрофлори відбувається перетворення одних елементів на інші.
Не бажано одночасно вживати продукти, повноцінне перетравлення яких вимагає різних умов. Наприклад, вуглеводні та білкові страви, крохмалі та солодощі. Білки і вуглеводи у шлунково-кишковому тракті перетравлюються різними реактивами. Вживання картоплі з м’ясом, плову, пирогів з м’ясом, ватрушок, бутербродів з ковбасою та чаєм значно збільшує витрати реактивів, зумовлює бродіння в шлунку, порушує травлення і призводить до хвороб. Допоки організм молодий і сильний, людина може і не помічати шкідливого впливу такого поєднання, але з часом воно дається взнаки. Особливо необхідне дотримання правил поєднання харчових продуктів під час хвороби, оскільки правильне їх поєднання дозволяє зменшити навантаження на організм і прискорити одужання.
Їжа повинна відповідати клімату й навколишньому середовищу. Чим ближче вирощені рослинні продукти від місця проживання людини, і чим вони свіжіше, тим вище їх оздоровчі властивості. З цієї точки зору, морква, буряк чи петрушка, щойно принесені з грядки, незрівнянно кращі, ніж заморські банани, ківі чи ананаси, які є повноцінними продуктами для місць, де вони ростуть, але не в нашій місцевості, де їх слід розглядати як ласощі. Продукти рослинного походження мають бути вирощені в радіусі не більше ніж 800 км від місця проживання людини. Якщо ж з якихось причин доведеться скуштувати щось екзотичне, то їсти треба маленькими порціями, щоб “внутрішня гармонія” змогла пристосуватися до незвичної інформації. Більше того, перший раз у сезоні навіть “свої”, місцеві фрукти і овочі не можна вживати у великій кількості.
Не слід приймати їжу при болях, розумовому перенапруженні, фізичному нездужанні чи навіть дискомфорті, а тим більше, якщо підвищена температура тіла. Хворий не повинен вживати їжу, доки температура не знизиться до норми і не з’явиться відчуття голоду. Годувати хворого - означає годувати хворобу. Відомо, що тварини під час хвороби голодують. Інстинктивно так само поводяться і маленькі діти. Одна з найперших ознак хвороби в дитини - відмова від їжі, бажання пити і спати. У цьому випадку, батьки повинні повірити природному голосу своєї дитини, покласти її в тепле ліжко, давати пити чисту воду або, у крайньому разі, вітамінізовані напої, а не годувати силоміць. Тільки-но дитині стане краще, вона сама попросить їсти.
Слід обмежити споживання таких продуктів: цукру і всього виготовленого на його основі; виробів з білого борошна; консервованих продуктів; кухонної солі, копченого, смаженого; жирних продуктів; рафінованих олій, маргарину, синтетичних жирів; га-зованих напоїв, алкоголю; свинини і продуктів з неї; гострих приправ (кетчупів, м’ясних і рибних соусів,
маринадів, столового оцту); несвіжих, в’ялих овочів і фруктів; порошкового і згущеного молока, морозива. Сучасна харчова промисловість пропонує величезну кількість украй шкідливих для нашого здоров’я продуктів, серед яких супи швидкого приготування, солоні горішки, сухарики, солодкі газовані напої, чіпси, кетчупи, кури-гриль, ковбасні вироби, а також йогурти, молоко та молочні продукти, які мають тривалий термін зберігання. Для покращення кольору і смаку, подовження терміну зберігання продуктів застосовуються барвники, ароматизатори, нітрати, антибіотики та інші хімічні речовини, які забруднюють і поволі отруюють організм, стимулюючи розвиток різних хвороб. Споживання цього харчового сміття позбавляє людину шансу на довге і здорове життя.
Дискусійним залишається питання щодо кількості кухонної солі, хоча однозначно доведено, що обмежене її вживання сприяє зниженню кров’яного тиску, зменшує кількість інфарктів та інсультів. Однак зовсім відмовлятися від солі не слід, особливо у спеку, коли сіль втрачається з потом, але приймати не більше 5 г в день з урахуванням “прихованої солі”, яка знаходиться у готових продуктах. Надлишок солі навантажує видільну та серцево-судинну системи, затримує воду в організмі, призводячи до підвищення кров’яного тиску, набряків тощо. Малосольова або безсольова дієти також не позбавлені недоліків і можуть спричинити спазм судин, зниження вироблення інсуліну, порушення рівноваги обміну речовин як у самій клітині, так і клітинних мембранах. Отже, в цьому питанні необхідно знати міру. Фахівці радять приймати близько 2-3 г на день, а решту замінити більш корисними продуктами, такими як: хрін, часник, цибуля, перець, морська капуста, кислі соки, журавлина, лимони, апельсини, сливи, алича, м’ята, кмин, петрушка, селера, кріп, топінамбур, редька та інші спеції і трави.
Від цукру краще відмовитися зовсім, замінивши його медом, солодкими фруктами, сухофруктами, ягодами. Дуже шкідливі цукерки-карамель, оскільки містять хімічні речовини і синтетичні барвники. Фрукти і ягоди слід вживати натще до основного прийому їжі не пізніше ніж за 20-30 хвилин. Єдиний виняток із цього правила становлять груші, їх слід вживати після їди. Фрукти і ягоди повноцінно засвоюються в тонкому кишечнику, а спожиті натще затримуються в шлунку всього на кілька хвилин. Якщо спожити їх після їди або разом з їжею, яка довше перебуває у шлунку, то фрукти чи ягоди, не маючи змоги потрапити до кишечнику, починають бродити, псуватись і псувати вміст шлунка.
Не рекомендується пити під час їжі. Після потрапляння страви до шлунка починається процес травлення: виділяються травні соки, ферменти і т.п. Якщо в цей час або наприкінці трапези випити якусь рідину, то вона розбавить шлунковий сік і послабить його дію. Шлунок буде змушений виділяти додаткову порцію соку. Відбувається перенапруження секреторного апарату шлунка. Крім того, кислий шлунковий сік швидко потрапляє у дванадцятипалу кишку, де середовище лужне, руйнуючи тим самим її захисний слиз. У зв’язку з цим пити рекомендується (воду, соки, компот, чай і т.д.) до їди за 10-15 хвилин. За-
лежно від виду їжа перебуває в шлунку 2-3 години, а в тонкому кишечнику 4-5 годин. Особливо повільно перетравлюється жирна їжа. Приблизно через 2-4 години травний процес тільки-но набирає силу в тонкому кишечнику. Травлення і всмоктування поживних речовин відбувається у відповідних ділянках тонкого кишечнику. Випита рідина швидко мине шлунок і не лише розбавить травні соки тонкого кишечнику, а й змиє поживні речовини повз ділянки їх засвоєння. У результаті організм недоотримає необхідні поживні речовини. Підшлункова залоза, печінка, а також залози тонкого кишечнику будуть змушені синтезувати нову порцію секрету, виснажуючи ресурси організму. Звідси рекомендація: після крохмальної їжі (каша, хліб, картопля тощо) можна пити через 2 години, а після білкової - через 4-5 годин.
Велике значення для здоров’я травної системи має повітряний міхур. Після їди протягом 1,5-2 годин треба побути у вертикальному положенні, щоб повітряний міхур у шлунку знаходився вгорі і тиснув на їжу, спрямовуючи її донизу. Якщо людина лягає на спину, повітряний міхур зміщується до середини, тисне на їжу, і вона потрапляє до стравоходу. Вміст шлунка, який містить хлоридну кислоту шлункового соку, а також жовчну кислоту, подразнює стравохід, викликаючи його запалення і печію. Шлунок від агресивної дії цих кислот добре захищений слизовою оболонкою, на відміну від стравоходу, слизова якого не пристосована до вирішення таких завдань. Постійні напади печії можуть призвести до серйозних захворювань. Особливо небезпечно лягати відпочивати з переповненим шлунком. Якщо це часто повторюється, то сфінктер, який відділяє стравохід від шлунку, втрачає пружність, стає в’ялим і не може тримати харчову грудку.
Слід зазначити, що далеко не кожному вдається швидко і безболісно змінити свій раціон і отримати від цього користь. Особливо це стосується тих, хто тривалий час не переймався даним питанням і харчувався абияк. Для таких людей етап переходу може тривати до кількох місяців і навіть років. Це пов’язано з тим, що харчування не лише впливає на функції травної системи, а й визначає хімічний склад речовин у клітинах, контролює ендокринні та метаболічні функції організму, впливає на психіку людини. Залежно від особливостей харчування організм виробляє певну програму дій для різних систем і органів. Якщо людина тривалий час практикувала неприродне харчування, організм і кожна його клітина перебудували своє функціонування згідно адаптаційно-компенсаторних програм, метою яких є виживання організму в умовах спотвореного харчування. Це неефективні, виснажливі для організму програми, які призводять до хвороб, скорочують тривалість життя, але вони існують і діють. Викоренити такі програми іноді вкрай важко, адже неправильне харчування - це шкідлива звичка, а звички, як відомо, мають здатність укорінюватися в організмі як на фізіологічному, так і на психічному рівнях. Процес зміни харчування може бути досить тривалим та болісним. Він вимагає поступовості, систематичності, терпіння, наполегливості й усвідомлення важливості даного чинника для здоров’я.
Висновки.
Задоволення гіпертрофованих матеріальних потреб і нездорових пристрастей створює ілюзорне відчуття психологічного комфорту, що в свідомості пересічної людини асоціюється з прогресом людства. Однак підвищений рівень комфорту, розширення його спектру ізолює організм від важливих для здоров’я природних впливів, унаслідок чого знижується стійкість до різних змін довкілля. Людина втрачає здатність протидіяти навіть незначному, але незвичному впливу навколишнього середовища. У зв’язку з цим вирішального значення набуває проблема виховання культури здоров’я і, зокрема, культури харчування, яка є одним з провідних чинників, що визначають і зумовлюють здоров’я сучасної людини. Протягом життя з природною їжею людина споживає величезну кількість біологічно активних речовин, які мають важливе значення для нормального функціонування організму. Не тільки лікарські рослини, а й практично всі фрукти та овочі за умов правильного їх споживання справляють потужний профілактичний і лікувальний вплив. На жаль, сучасна наука та виробництво, зосередивши свої зусилля переважно на вивченні впливу штучно виготовлених фармакологічних засобів, недооцінюють роль натуральних продуктів, створених для здорового життя самою Природою.
Зрозуміло, що розглянути весь спектр питань щодо культури харчування в межах однієї статті практично неможливо. Подальшого дослідження потребує розгляд питань з визначення кількості їжі і режиму харчування як важливих чинників здоров’я та складових культури харчування. Крім того, оскільки активність особистості визначаєкомплексрегуляторівповедінки,компонентами якого є інтелектуальна, емоційно-вольова сфери психіки індивіда, подальшого дослідження потребує пошук і застосування нових педагогічних технологій, засобів, форм навчання, які сприяють створенню потужної мотивації, спонукають до підвищення рівня сформованості культури харчування.
Література:
1. Барановский А.Ю. Дисбактериоз и дисбиоз кишечника / А.Ю. Барановский, Э.А. Кондрашина. - СПб.: Питер, 2000. - 224 с.
2. Брэгг П. Чудо голодания / П. Брэгг; пер. с англ. Е. Александрен-ко. - Донецк: Сталкер, 2000. - 400 с.
3. Брехман И.И. Введение в валеологию - науку о здоровье / И.И. Брехман. - Л.: Наука, 1987. - 125 с.
4. Броуэр Л. Фармацевтическая и продовольственная мафия. Последствия ее деятельности: дискредитация аллопатической медицины и серьезные проблемы состояния здоровья населения Запада / Л. Броуэр; пер. с франц. Н.Н. Сенченко. - К.: ИД «Княгиня Ольга», 2002. - 280 с.
5. Міхеєнко О.І. Валеологія: Основи індивідуального здоров’я людини : навчальний посібник / О.І. Міхеєнко. - 2-ге вид., перероб. і допов. - Суми: Університетська книга, 2010. - 448 с.
6. Неумывакин И.П. Эндоэкология здоровья / И.П. Неумывакин, Л.С. Неумывакина. - СПб.: ДИЛЯ, 2005. - 544 с.
7. Платонов В.Н. Сохранение и укрепление здоровья здоровых людей - приоритетное направление современного здравоохранения / В.Н. Платонов //Спортивна медицина. - 2006. - N° 2. - С. 3-14.
8. Уголев А.М. Естественные технологии биологических систем / А.М. Уголев. - Л.: Наука, 1987. - 317 с.
9. Шаталова ГС. Здоровье человека и целебное питание / ГС. Шаталова. - Ростов н/Д: Феникс, 2000. - 384 с.
10. Эмото М. Послания воды: Тайные коды кристаллов льда / М. Эмото. - М.: ООО «София», 2006. - 96 с.
Надійшла до редакції 08.02.2011 р. Михеенко Александр Иванович ОМЇ^еепко @уа^ех.ги
