CC BY
92- розгортання кваліфікованої ефективної навчально-реабілітаційної роботи серед учнівської молоді, спрямованої на профілактику алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, пропаганди здорового способу життя. Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем здорового способу життя як складової життєвої компетентності учнів.
Література
1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: Особисті-сно орієнтований підхід: теоретико - технологічні засади: Наук. видання. - К.: Либідь, 2003.-280с.
2. Здоров’я кожного - основа благополуччя держави. - Урядовий портал: http;// www.Kmu.gov.ua
3. Єрмаков І.Г.. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики.
4. Єрмаков І.Г., Г.Н.Несен. Життєтворчість особистості: концепція, досвід, проблеми.
5. Єрмаков І.Г,Пузіков Д.О. Проектне бачення компетентн-існо спрямованої 12-річної середньої школи.
6. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України-№33.-23 квітня.-2002.
7. Скрипник М.І.Видавнича діяльність у методичній роботі: навчальне видання.-К:ЦІППО АПН України,2006.-27с.
Надійшла до редакції 05.11.2007р.
ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У ХІРУРГІЇ ТОВСТОЇ КИШКИ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ
Васькін К.Є.
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Анотація. У статті розглядається найважливіша роль фізичної реабілітації в хірургії товстої кишки. Приведено клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації в післяопераційний період. Визначено показання та протипоказання до призначення засобів і методів фізичної реабілітації. Розглянуто подальші перспективи розвитку фізичної реабілітації хірургічних хворих, які перенесли ко-лектомію.
Ключові слова: хірургія товстої кишки, колектомія, післяопераційний період, фізична реабілітація, фізичні вправи. Аннотация. Васькин К.Е. Целесообразность применения физической реабилитации в хирургии толстой кишки в послеоперационном периоде. В статье рассматривается важнейшая роль физической реабилитации в хирургии толстой кишки. Приведено клинико-физиологическое обоснование применения средств физической реабилитации в послеоперационный период. Определены показания и противопоказания к назначению средств и методов физической реабилитации. Рассмотрены дальнейшие перспективы развития физической реабилитации хирургических больных, которые перенесли колэктомию. Ключевые слова: хирургия толстой кишки, колэктомия, послеоперационный период, физическая реабилитация, физические упражнения.
Annotation. Vaskin K.E. Expediency of physical rehabilitation's application in surgery of intestinum crassum in the postoperative period. The major role of physical rehabilitation in surgery of intestinum crassum is considered in this article. The clinical and physiological substantiation of use of physical rehabilitation means in the postoperative period is given in the article. Indications and contra-indications are determined to the prescription of means and methods of physical rehabilitation. The further prospects of development of physical rehabilitation of the surgical patients which have suffered from colectomy are considered here.
Key words: surgery of intestinum crassum, colectomy, postoperative period, physical rehabilitation, physical exercises.
Вступ.
Хірургічні захворювання товстої кишки та подальша фізична реабілітація таких хворих на даний час лишаються найменш вивченим розділом гастроентерології [1].
Хірургічні втручання на органах черевної порожнини, а зокрема операції, направлені на видалення товстої кишки приводять до суттєвих розладів в організмі хворого, обумовлені як самим захворюванням, так і порушеннями в організмі, які пов’язані з оперативним втручанням, а саме лапаротомією, наркозом та гіпокінезією [10]. До таких хірургічних хвороб, що вимагають видалення товстої кишки, відносять кишкові нориці, заворот кишок, захворювання, які пов'язані з дивертикулами, ішемічний коліт, псевдомембранозний коліт, неспецифічний виразковий коліт і хвороба Крона, кишкова непрохідність, поліпи та новоутворення (аденоматозні поліпи) товстої кишки та ін.
На сучасному етапі розвитку хірургії у відновному лікуванні хворих переважає хірургічна корекція та медикаментозна терапія. Недостатня увага приділяється природним та фізичним методам лікування [5,6,7,9]. З давніх часів відомо про позитивний вплив рухової діяльності на організм взагалі. Тому лікування таких хворих повинно відбуватися в комплексній взаємодії хірургічної корекції, медикаментозної терапії та засобів фізичної реабілітації.
В хірургічній практиці ще не набула широкого застосування комплексна фізична реабілітація для хворих, які перенесли колектомію [5]. В хірургічних центрах переважно застосовують лише окремі методи реабілітації, які використовують завдяки особистому досвіду лікарів. Однак для повного відновного лікування необхідне комплексне поетапне застосовування методів фізичної реабілітації.
Указане зумовлює необхідність розгляду проблеми застосування фізичної реабілітації для хворих, які перенесли колектомію.
Робота виконана у відповідності до плану НДР Відкритого міжнародного університета розвитку людини «Україна».
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - довести доцільність застосування засобів фізичної реабілітації для хворих, які перенесли колектомію.
Завдання дослідження:
1. Узагальнити теоретичні основи й досвід використання фізичної реабілітації у хірургічних хворих, прооперованих з приводу видалення товстої кишки.
2. Обґрунтувати вплив засобів фізичної реабілітації на організм хірургічних хворих, які перенесли колектомію.
Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми фізичної реабілітації' хірургічних хворих з приводу видалення товстої кишки.
Результати дослідження.
Щоб зрозуміти доцільність впливу засобів фізичної реабілітації на організм хворих, які перенесли колектомію, треба знати: 1) загальні ускладнення, які можуть виникати й розвиватися в органах та сис-
темах у зв'язку з операцією; 2) спеціальні, які пов'язані з відсутністю видаленого органа, а саме товстої кишки, адже фізична реабілітація сприяє зниженню негативних післяопераційних наслідків.
Внаслідок оперативного втручання та подальшої гіподинамії спостерігається недостатність постачання тканин киснем - гіпоксія [10]. Вона позначається на діяльності всіх органів і тканин, але раніш усього на ЦНС, особливо чуттєвої до кисневого голодування. До найбільш яскравих проявів відноситься задишка, невеликий ціаноз шкірних покривів, особливо помітний на губах, кінчику носа і кінцівках. Усі ці порушення можуть мати місце при загальному задовільному стані хворого.
Внаслідок гіпокінезії спостерігається знижена засвоюваність вітамінів. Наслідком цих порушень є погіршення процесів регенерації тканин, імунобіо-логічних властивостей організму. Зміни, що спостерігаються, приводять до зниження опору організму, роблять хворих більш сприйнятливими до інфекції -грипової, ГРЗ, ангіни. Розвиток загального захворювання може привести до загноювальних процесів в області післяопераційної рани як зовні, так і усередині черевної порожнини, викликати розбіжність швів, перитоніт та інші ускладнення [4, 5, 10].
У ЦНС спостерігається перевага гальмових процесів і порушення рівноваги між процесами збуд -ження і гальмування. Змінюється діяльність органів кровообігу: знижується ударний і хвилинний об'єм серця; сповільнюється швидкість кровообігу, незважаючи на помірну тахікардію, що розвивається, зменшується маса циркулюючої крові, підвищується її в'язкість, змінюється час згортання крові [10].
Після операції больові відчуття по ходу операційного розрізу на черевній стінці ускладнюють подих. Основний дихальний м'яз - діафрагмальний - частково, а іноді і цілком, виключається з акта подиху, особливо на боці операції. Різко знижується глибина подиху, зменшується життєвий об'єм легень, порушується легенева вентиляція, особливо в нижніх частках легень. Болі і токсична дія наркотичних речовин можуть викликати спазм дрібних і середніх бронхів. Знижується перистальтика і функція війкового епітелію дрібних і середніх бронхів, що може порушити рефлекс їхнього самоочищення, тобто дренажну функцію, привести до скупчення мокротиння, закупорці нею бронхів та розвитку ателектазів і пневмонії. При цьому значно погіршується газообмін між легенями і кров'ю.
Крім того, характерним для таких хворих є порушення постави. Звичайно ці хворі мають типовий вигляд: тулуб злегка нахилений уперед, голова і плечі опущені, живіт підтримують руками, щоб зменшити хворобливість в операційній області під час рухів. Така постава затруднює діяльність дихальної і серцево-судинної системи.
Колектомія є трудомісткою операцією, що часто кровоточить, і шокуючою, тому що торкається важливих рефлексогенних зон [7]. Гемостаз вимагає особливої уваги: потрібно пам'ятати, що при повній
колектомії, зробленої в найкращих умовах, утрата крові досягає 600-700 мл, а при розширеній колектомії ця кількість доходить до 1800-2000 мл [2].
Під час операції щогодини губиться близько 1000 мл води, до якої приєднується велика втрата електролітів, що неминуче при будь-якій травмі очеревинної порожнини, і про це не можна забувати ні під час операції, ні після неї - у післяопераційному періоді [7].
Крім загальних ускладнень через особливі умови патологічного фону, при якому виконується втручання, нових топографічних відносин і, особливо, морфофункціональних змін дистальної частини товстої кишки, повна колектомія в післяопераційний період може бути відповідальна за ускладнення, до деякої міри спеціального характеру.
Інфекційні ускладнення виявляються різним чином, в залежності від типу виконаної колектомії. В усіх випадках з великими відшаруваннями існує ризик септичної засівби ретроперитонеальної клітковини, особливо небезпечної при повній колектомії з приводу гнійного, геморагічного або некрозуючого ректоколіту.
Усунення дигестивного резервуару веде до збільшення числа випорожнень; стілець стає рідким через зменшення абсорбції води, і коли це порушення не коригується, з'являються серйозні і навіть не-зворотні електролітичні розлади [7].
Незважаючи на просторість екзерезу, повна колектомія не веде до значних порушень харчування, хоча 15 % здатності кишкової абсорбції - представлені товстою кишкою - відсутні. Людина може прожити в майже нормальних умовах без товстої кишки, навіть без товстої і прямої кишок, але адаптація до но-вого положення триває місяцями і навіть роками.
Виходячи з вищевикладеного, провідним фактором профілактики можливих ускладнень і найшвидшої ліквідації наслідків перенесеної операції є засоби фізичної реабілітації, а саме: лікувальна фізична культура, лікувальний масаж, фізіотерапія, механотерапія, працетерапія [3,4,5,8].
Лікувальна фізична культура (ЛФК) сприяє відновленню порушених операцією органів і систем, утворенню тимчасових компенсацій, протидіє атрофії м'язів[3, 4]. ЛФК зменшує негативний вплив вимушеного спокою, підвищує тонус і активізує тонус організму, мобілізує його захисні і компенсаторні реакції, попереджує ускладнення, відновлює і розширює функціональні можливості організму, наближує і функціональне одужання, скорочує термін лікування.
Засоби, форми й методика ЛФК залежать від загального стану хворого, змісту і обсягу хірургічного втручання, перебігу післяопераційного періоду, наявності супутніх захворювань, віку хворого, рухового режиму, періоду реабілітації і періоду застосування фізичних вправ. У хворих, які перенесли колектомію розрізняють наступні періоди: І період—ранній післяопераційний, триває 3 -5 днів; II період — пізній післяопераційний, продовжується до виписки хворого з лікарні; III період—віддалений післяопераційний, триває до відновлення працездатності пацієнта [4, 5].
Завданням лікувальної фізичної культури у ранньому післяопераційному періоді є: профілактика ускладнень (застійна пневмонія, ателектаз, атонія кишечнику, тромбози, емболії і т.д. ); поліпшення діяльності серцево-судинної і дихальної системи; поліпшення психоемоційного стану хворого; профілактика спайкового процесу; формування еластичного, рухливого рубця. Протипоказання для застосування ЛФК, окрім загальних, такі: важкий стан хворого, різкий біль в операційній рані, небезпека відновлення кровотечі, наявність недренованих абсцесів у черевній порожнині, перитоніт, порушення ритму серцевої діяльності, гостра серцево-судинна недостатність.
Завдання ЛФК у пізньому післяопераційному періоді: поліпшення діяльності серцево-судинної і дихальної систем, процесів обміну і регенерації тканин; поліпшення функції органів травлення; зміцнення м'язів живота; формування рухомого післяопераційного рубця; підготовка організму до фізичних навантажень, що поступово збільшуються.
Головними завданнями ЛФК у віддаленому післяопераційному періоді є: ліквідація залишкових явищ після операцій і нормалізація функції органів травлення; адаптація серцево-судинної і дихальної систем до помірно зростаючого фізичного навантаження й подальшого тренування; поліпшення загального функціонального стану; підготовка хворого до навантажень побутового характеру. Також ЛФК застосовують для відновлення функції оперованої кишки й травневої системи в цілому, зміцнення м'язів тулуба і живота, відновлення працездатності пацієнта.
Головною особливістю, яка виділяє ЛФК від усіх інших методів лікування, є свідома і активна участь хворого у процесі лікування фізичними вправами. Хворий, який знає для чого потрібно застосовувати фізичні вправи (мету), свідомо виконує призначені рухи, інколи зусиллям волі змушує себе перебороти просто лінощі чи неприємні відчуття, що можуть виникнути в процесі виконання вправ. При застосуванні всіх інших методів лікування хворий є відносно пасивним, а укол, операція, фізіотерапевтичні процедури, масаж і т. ін. лікувальні дії виконує медичний персонал [4].
Висновки
Застосування фізичної реабілітації для хворих, які перенесли оперативне втручання з приводу видалення товстої кишки є необхідною складовою частиною відновного лікування.
За допомогою комплексної фізичної та медичної реабілітації можливо домогтися значних покращень, що можуть сприяти скороченню етапів лікування, профілактиці післяопераційних ускладнень, поліпшенні загального стану хворого.
В даний час існує необхідність у вдосконаленні сучасних реабілітаційних програм для хворих, які перенесли колектомію на етапах лікування (лікарняний, амбулаторно-поліклінічний, санаторно-курортний). Подальші дослідження повинні будуватися на комплексному застосуванні засобів та методів лікувальної фізичної культури, масажу та фізіотерапії.
Література
1. Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих: Матеріли симпозіуму; Ред. В. П. Піщак. -Чернівці, 1996. - 444 с.
2. Ducourau M. — Medecine operationelle dans la colectomie totale, These, Lyon, 1971, p. 122.
3. Мурза В.П. Фізична реабілітація. Навчальний посібник. -К.: «Олан», 2004. - 559 с.
4. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000. - 424 с.
5. Пархотик 1.1. Фізична реабілітація при захворюваннях органів черевної порожнини. - К.: Олімпійська література, 2003. - 223 с.
6. Петровский Б.В. Избранные лекции по клинической хирургии. - М.: изд-во «Медицина», 1968. - 407 с.
7. Симич П. Хирургия кишечника. - Бухарест: Медицинское издательство, 1979. - 400 с.
8. Смотров В. А., Симарова А. В., Томашевский Н. И., Нечаев С. В. Профессиональная подготовка студентов-реабилитоло-гов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2006. - № 10. - С. 222 - 225.
9. Факультетська хірургія / За ред.. В.О. Шідловського, М.П. Захараша. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - 544 с.
10.Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры / Под общей ред. проф. С.Н. Попова. - Ростов н / Д: изд-во «Феникс», 1999. - 608 с.
Надійшла до редакції 24.10.2007р.
ОКРЕМІ АСПЕКТИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З НАБУТИМИ КОНТРАКТУРАМИ
Герцик А. М.
Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. У статті подано короткий аналіз окремих аспектів реабілітації осіб з набутими контрактурами, розглянуто метод тестування суглоба «кінцевим відчуттям». Необхідною умовою для початку фізичної реабілітації є встановлення лікарем виду контрактури за локалізацією первинних змін. Ця класифікація допомагає фахівцю фізичної реабілітації отримати інформацію для створення індивідуальної програми реабілітації, основою якої є застосування фізичних вправ. Ключові слова: фізична реабілітація, контрактура, міжнародний досвід, обстеження.
Аннотация. Герцик А.М. Отдельные аспекты физической реабилитации лиц с приобретенными контрактурами. В статье приводится короткий анализ отдельных аспектов реабилитации лиц с приобретенными контрактурами, рассмотрен метод тестирования суглоба «конечным ощущением». Необходимым условием для начала физической реабилитации является установление врачом вида контрактуры по локализации первичных изменений. Эта классификация помогает специалисту физической реабилитации получить информацию для создания индивидуальной программы реабилитации, основой которой являются применения физических упражнений. Ключевые слова: физическая реабилитации, контрактура, международный опыт, обследование.
Annotation. Gertsik A.M. Separate aspects of physical rehabilitation of persons with acquired contracture. Brief analysis of separate aspects of physical rehabilitation of persons with acquired contractures is presented in this article. The method of testing “end feel” is revealed. Necessary condition for the beginning a physical aftertreatment is the establishment the doctor of a kind of a rigor contraction on localization of initial changes. This classification helps the expert of a physical aftertreatment to receive the information for building the individual program of an aftertreatment which basis are applications of physical exercises. Key words: physical rehabilitation, contracture, international experience, assessment.
