CC BY
48сы тела с использованием упражнений в воде, мы получили следующие результаты.
Занятия в воде:
1. Помогают снизить вес.
Расход калорий при одинаковых упражнениях в водной среде и на суше различен. В воде он выше в два раза благодаря эффекту сопротивления более плотной среды и большей теплопроводимос-ти.
2. Берегут суставы, разгружают позвоночник, способствуют исправлению осанки, что очень актуально для полных людей.
Тело в воде освобождается от большей части своего веса, что благоприятно сказывается на суставах. В воде нагрузка на ноги и в особенности на позвоночник значительно меньше, чем во время бега, прыжков и других аналогичных упражнений на суше.
3. Улучшают состояние кожи.
Массаж, которым всегда сопровождается движение в воде, прекрасно действует на циркуляцию крови в коже и жировые отложения на любом участке тела. Давление воды на поверхность тела и ее охлаждающее действие сначала уменьшают приток крови к кожному покрову, а после увеличивают его, благодаря чему коже человека избавляется от целлюлитных отложений, становиться гладкой и упругой.
4. Занятия в воде укрепляют нервную систему, активизируют обмен веществ, укрепляют сердце, сосуды, нормализуют давление, закаливают.
Выводы.
1. Для снижения избыточной массы тела и укрепления мышц, тренировочный процесс желательно планировать не реже 2 - 3 раз в неделю.
2. Целесообразно использовать в данных занятиях дистанционное плавание в течение 40 минут, стараясь поддерживать максимальную скорость с преодолением дистанции в 800 - 1500 м (в зависимости от индивидуального уровня подготовленности).
3. Желательно менять способ плавания каждые 100 м и использовать в занятии плавание по элементам.
4. Необходимо строгое соблюдение режима питания.
5. Важным элементом занятий является мотивация к дальнейшим занятиям и активному образу жизни.
6. Чем выше скорость выполнения упражнений, тем больше расход энергии.
7. Занятия рекомендуются для широкого контингента занимающихся.
8. Для лиц, склонным к аллергическим реакциям на хлор, возможно проведение занятий в летний период в естественных водоемах.
9. Занятия по оздоровительному плаванию возможны как в самостоятельной форме, так и по программе фитнесс - инструктора.
10. Занятия, направленные на снижение массы тела,
несут в себе лечебно-профилактический эффект. Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем лечебно - профилактического действия и целесообразности применения упражнений в воде, направленных на снижение избыточной массы тела.
Литература
1. Аквааэробика / Сост. Е.А. Яных, В. А. Захаркина. - М.: АСТ; Донецк: Сталкер, 2006. - 127 с.
2. Булич Э.Г Физическое воспитание в специальных медицинских группах. - М.: Высшая школа, 1986.
3. Душанин С.А., Иващенко С.Я., Пирогова Е.А. Тренировочные программы для здоровья. - К.: Здоровье, 1985.
4. Спортивная медицина и лечебная физкультура / Под ред. А.Г.Дембо. - М.: Физкультура и спорт, 1979.
5. Тихомирова И. Аквафитнесс. Тренер Вам не нужен! - СПб.: Питер, 2005. - 128с.
Поступила в редакцию 10.03.2007г.
ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ПІДЛІТКІВ
Коношенко С. В. Санаторно-оздоровчий центр соціальної реабілітації дітей-сиріт «Смарагдове місто»
Анотація. Коношенко С.В. Формування здорового способу життя у підлітків. У статті розкривається проблема формування у підлітків здорового способу життя. Автор описує етапи, форми і методи педагогічної роботи по формуванню здорового способу життя у підлітків та дає рекомендації щодо її оптимізації.
Ключові слова: підлітки, здоров’я, здоровий спосіб життя, мотивація.
Аннотация. Коношенко С.В. Формирование здорового способа жизни у подростков. В статье раскрывается проблема формирования здорового способа жизни у подростков. Автор описывает этапы, формы и методы педагогической работы по формированию здорового способа жизни у подростков и дает рекомендации относительно ее оптимизации.
Ключевые слова: подростки, здоровье, здоровый способ жизни, мотивация
Annotation. Konoshenko S.V. Shaping the sound way to life’s beside teenager. The problem of the shaping the sound way opens in the article to life’s beside teenager. The Author describes the stages, the forms and methods of the pedagogical work on shaping the sound way to life’s beside teenager and gives the recommendations for her optimization.
Keywords: teenager, health, sound way to life’s, motivation.
Вступ.
Глибокі соціальні зміни, які відбуваються в нашій державі, вимагають від навчально-виховних та реабілітаційних закладів значного підвищення якості навчально-виховного процесу в усіх його напрямках. Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є охорона і зміцнення здоров’я учнів. Дану проблему розкривали у своїх працях сучасні вчені Г. Апанасенко, Т. Бойченко, Б. Бутенко, Д Ізуткін, П. Лисицин, В. Петленко, Я. Сущенко та ін. [1-8].
Аналіз структури захворюваності українських школярів переконливо свідчить про те, що в процесі шкільного навчання зростає кількість учнів із захворюваннями дихальної, серцево-судинної систем, системи травлення, більш частими є порушен-
ня постави, все більше дітей оправдають захворюваннями здорового аналізатора, розладами нервової системи (нервово-психічні розлади).
Причиною цього є передусім елементарна валеологічна безграмотність педагогів і батьків, байдужість та формальне ставлення до своїх обов’язків. Особливе занепокоєння викликає погіршення стану здоров’я та формування вести здоровий спосіб життя серед такої категорії дітей як підлітки. Саме розв’язанню даної проблеми присвячена дана стаття.
Робота виконана у відповідності до практичних завдань Санаторно-оздоровчого центру соціальної реабілітації дітей-сиріт «Смарагдове місто». Формулювання цілей роботи.
Мета роботи полягає у розкритті проблеми формування у підлітків мотивації вести здоровий спосіб життя. Завданнями статті є визначення сприятливих чинників оздоровлення підлітків та розкриття етапів формування у підлітків знань, умінь, навичок, переконань і потреби у здоровому способі життя.
Результати дослідження.
Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) - це спосіб життєдіяльності, спрямований на збереження і покращення здоров’я людей. Він забезпечує досягнення високого рівня психічного і фізичного розвитку, високу працездатність і реалізацію генетичного запрограмованого довголіття.
До сприятливих чинників оздоровлення, що є складовими ЗСЖ (стилю і устрою життя), належать такі: активна рухова активність; оптимальний режим дня; збалансоване харчування; дотримання правил особистої гігієни; відсутність шкідливих звичок; позитивні емоції.
Існуюча сьогодні в нашій країні система шкільного навчання не формує необхідної мотивації до ЗСЖ і „знання” школярів про ЗСЖ, на жаль, не стали їх переконанням. Основною причиною цього, на думку Г.К. Зайцева[2], є те, що рекомендації по ЗСЖ нав’язуються дітям частіше всього в навчально-категоричній формі, яка не викликає у них позитивних емоційних реакцій. Крім того, самі дорослі рідко дотримуються вказаних порад у повсякденному житті, а діти це добре бачать.
На основі аналізу теоретичних джерел, результатів, отриманих вченими-експерементаторами [3-4], досвіду вчителів фізичної культури і власних спостережень доцільно виділити такі етапи зміцнення здоров’я:
- потреба бути здоровим;
- установка на оздоровчу діяльність;
- мотив зміцнення здоров’я за допомогою заходів
оздоровчого спрямування;
- знання, вміння, навички у виконанні завдань ЗСЖ;
- переконання у необхідності дотримуватись вимог
ЗСЖ;
- звичка до виконання вимог ЗСЖ;
- самостійність у проведені заходів оздоровлення
організму;
- прагнення до здорового способу життя.
Для формування необхідної мотивації вчитель повинен використовувати сукупність фактів, доказів.
Внаслідок систематичного використання такого мотивування діяльності з усіх компоненти ЗСЖ вони набували для більшості дітей особистої значимості, у них формувалася стійка потребі зміцнити своє здоров’я. Ця діяльність стає мотивом і метою одночасно.
Для того, щоб заняття оздоровчого характеру набули особистої значимості і стали внутрішньою потребою учнів, мотивування повинно відповідати певним вимогам: враховувати інтереси, рівень інтелектуального і фізичного розвитку та їхні статеві особливості; розкривати особистий і суспільний сенс ЗСЖ (зміцнення здоров’я, підготовка до материнства та трудової діяльності, досягнення високих спортивних результатів тощо).
Якщо підлітків з негативним ставленням до здорового способу життя, або нерозумінням його потреби (мотиви) не вдається спонукати до нього, то певний час таких учнів залучають до оздоровчої діяльності шляхом стимулювання. Серед них: похвала, висока оцінка, подяка батькам, замітка в стінгазеті, зауваження тощо [5].
Як показує практика, що мотивація стає більш ефективною, якщо вона поєднується із стимулюванням, тому що у них спільна мета. У мотивуванні мета досягається шляхом озброєння учнів необхідними знаннями із здорового способу життя, в яких розкривається його значимість (що це таке?), значимість знань, умінь і навичок оздоровчих занять та значущість (для чого це потрібно?) видів діяльності здорового способу життя. У стимулюванні це ж завдання вирішується шляхом організації вчителем зовнішніх впливів, нерідко залежить від змісту здорового способу життя (уникнути неприємностей у випадку низької успішності, перемогти на змаганнях) [6].
Формування у підлітків знань, умінь, навичок, переконань і потреби у ЗСЖ проходить ряд етапів.
1 етап. Формування у вихованців: а) уяви про здоров’я (масу тіла, стан шкіри, волосся, виразу обличчя), привабливого образу здорової людини; б) поняття про здоров’я на основі порівняльних образів здорової і хворої людини, відмінних особливостей функціонування органів і систем здорових і хворих осіб. Внаслідок цього в деяких учнів активно-негативне ставлення змінюється на пасивно-негативне або байдуже.
2 етап. Формування установки-очіку-вання (на основі створення почуття тривоги за станом свого здоров’я) та установки-готовності - на основі глибокого усвідомлення школярами необхідності зміцнення стану свого здоров’я. На цьому етапі байдуже ставлення набуває ознак пасивно-позитивного.
3 етап. Формування у підлітків мотиву зміцнення здоров’я на основі усвідомлення його
значимості, на що спрямовувалося озброєння їх необхідними знаннями.
4 етап. Формування у школярів знань, умінь, навичок, необхідних для самостійного успішного дотримання вимог здорового способу життя, які б сприяли формуванню цілеспрямованої діяльності щодо ведення такого способу життя.
5 етап. На основі отриманих знань виховання в учнів переконання про цінність і необхідність здорового способу життя. Основним педагогічним засобом стимулювання успішності оздоровчої діяльності кожного підлітка є оцінювання їхніх досягнень у різних видах оздоровчої діяльності з урахуванням росту особистісних рекордів у порівнянні з попередніми результатами та постановка конкретних і посильних завдань [7]. Ставлення учнів до оздоровлення на цьому етапі набуває ознак активно-позитивного.
6 етап. Виховання у підлітків інтересу на основі знань та позитивних емоцій від успішної діяльності з певних компонентів ЗСЖ. Встановлено, що тривала невдача суттєво знижує інтерес до діяльності, а результат дії різноманітних чинників (як позитивних, так і негативних подразників) на організм людини проявляється через певний проміжок часу (післядія). Багато підлітків довго і незрозуміло випробовують стійкість свого організму до гіподинамії, нікотину, систематичних порушень режиму праці й відпочинку тощо. І тільки через певний час, коли більшість резервних можливостей організму вичерпаються, вони відчувають небажані наслідки цих шкідливих впливів. У дітей, які ведуть здоровий спосіб життя, систематично займаються фізичною культурою і спортом, обсяг функціональних резервів організму поступово зростає, рівень здоров’я збільшується (повільність розвитку фізичної натренованості, загартованості тощо) [8].
7 етап. Виховання у школярів звичок (навичок) ЗСЖ (на основі переважно автоматизованого виконання дій з окремих видів діяльності) досягається багаторазовим, успішним, самостійним виконанням учнями цих дій у стандартних умовах; регулярний контроль рівня здоров’я (перевірка, оцінка, ведення обліку); використання інших засобів активізації (засобів виховання інтересу) оздоровчої діяльності.
8 етап. Виховання в учнів самостійності на основі оволодіння вміннями, необхідними для їх переходу із об’єкта в суб’єкт діяльності, тобто виконання вимоги здорового способу життя за власною ініціативою. Для цього вчитель формує мотиви оздоровчих занять, підбирає і застосовує методи і засоби з кожного компонента здорового способу життя, організує, регулює і коригує оздоровчу діяльність, підбирає і використовує інвентар, обладнання; контролює досягнення учениць і аналізує їх.
Висновки.
Валеологія, фізкультура, безпека життєдіяльності повинна стати пріоритетними дисциплінами в школі. Вчителі цих дисциплін як основні про-
пагандисти валеологічних знань серед учнів і їх батьків повинні вміти:
- визначати вплив несприятливих чинників довкілля на здоров’я школярів і давати рекомендації для їх усунення;
- добирати допоміжні засоби, які сприятимуть підвищенню розумової та фізичної працездатності;
- визначати рівень фізичної та функціональної підготовленості (рівень здоров’я) школярів і вміти визначати оптимальний руховий режим;
- давати конкретні методичні рекомендації щодо самоконтролю за станом здоров’ я школярів;
- надавати дієву допомогу колегам по роботі та батькам учнів у вирішенні питань управлінням власним здоров’ ям;
- надавати дієві рекомендації з використання основних складових компонентів ЗСЖ для збереження і зміцнення здоров’я;
- сприяти вихованню у дітей звичок, а згодом і потреб до ЗСЖ;
- формувати у школярів навички прийняття самостійних рішень щодо підтримання і зміцнення свого здоров’я.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем формування здорового способу життя у підлітків.
Література
1. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. - Київ: Здоров’я, 1989. - 62 с.
2. Боян І.П. Виховання у старшокласниць прагнення до фізичного самовдосконалення. - К; 1995. -158 с.
3. Гендін А.М., Ільїн О.І. Методологічні основи дослідження стану факторів розвитку фізичної культури і здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл. - К., 1997. -65 с.
4. Ільїн В.С. Проблема формування мотивації у школярів. -К., 1999. -128 с.
5. Коростелев Н.В. Воспитание здоровых школьников. - М.: Просвещение, 1986. -175 с.
6. Лаптев А. П. Береги здоровье смолоду. - М.: Медицина, 1999.-165 с.
7. Лисицин Ю.П. Здоровий способ жизни. - М., 1993. -166 с.
8. Мартиненко А.В., Валентик Ю.В. Формирование здорового образа жизни молодежи. - М.: Медицина, 1998. - 192 с.
Надійшла до редакції 10.03.2007р.
АКТУАЛЬНОСТЬ ПРОБЛЕМЫ ОЗДОРОВЛЕНИЯ НАЦИИ КАК СОСТАВЛЯЮЩИЙ ФАКТОР ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СПЕЦИАЛИСТОВ В ОБЛАСТИ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ И СПОРТА Максимова И.Б.
Донецкий государственный институт здоровья, физического воспитания и спорта
Аннотация. В статье научно обосновано значение оздоровительной физической культуры, как для нации, так и для специалистов в области физической культуры и спорта, которые должны профессионально ориентировать население на здоровый образ жизни.
Ключевые слова: профессиональная, подготовка, специалист, физическая культура, спорт, нация, активность, преподаватель, физическое воспитание.
