CC BY
47ханизмов организма и ликвидацию с помощью применения методов и способов физической и психологической реабилитации вторично возникающих изменений деятельности нервной, эндокринной, сердечно-сосудистой, мышечной и других систем организма женщины.
4. Поскольку инфекция внутренних половых органов у женщин в настоящее время почти всегда имеет смешанный характер (гонококки, хламидии, грамотрицательные и грамположительные аэробы и анаэробы), проводимая лекарственная терапия обязательно должна «перекрывать» спектр обнаруженных возбудителей.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем клинико-физиологического обоснования использования современных методов физиотерапии и физической реабилитации при лечении гинекологических заболеваний.
Литература
1. Бодяжина В. И. Хронические неспецифические воспалительные заболевания женских половых органов. - М., 1988. - 200с.
2. Герасимов И. Г., Тедеева Т. А., Самохина Е. В. Действие переменного магнитного поля низкой частоты на некоторые показатели гемодинамики и температурного гомеостаза женщин. // Вопр. курортол. - 1998. - N 5. - С. 30 - 32.
3. Гинекология: диагностика и лечение. Новейший справочник / Под общ. ред. А. А. Суслопарова. - М.: ЭКСМО, 2006 - С. 402 - 440.
4. Исследование системы крови в клинической практике / Под ред. Г И. Козинца и В. А. Макарова. - М., 1997. - 200с.
5. Милюкова Н. В., Евдокимова Т. А. Лечебная физкультура. Новейший справочник / Под общ. ред. проф. Т. А. Евдокимовой. - СПб.: Сова, М.: ЭКСМО, 2003 - С. 575 - 578.
6. Пшеничникова Т. Я. Бесплодный брак. - М.: Медицина, 1991. - 200с.
7. Савельева Г. М., Антонов Л. В. Острые воспалительные заболевания внутренних половых органов женщины. - М.: Медицина, 1987 - 158 с.
8. Симарова А. В., Смотров В. А., Тедеева Т А., Герасимов И. Г. Проявление индивидуальных особенностей реактивности организма при воздействии на него переменным магнитным полем // Педагогика, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. -2006. - № 10, С. 219 -225.
9. Сметник В. П., Тумилович Л. Г. Неоперативная гинекология. / Руководство для врачей.- М.: Медицинское информационное агентство, 1999 - 592 с.
10.Стругацкий В. М. Физические факторы в акушерстве и гинекологии. - М.: Медицина, 1981 - 208 с.
11.Супрун Л. Я., Мацуганова Т. Н., Ржеусская Л. Д., Радец-кая Л. Е. Методика применения постоянного магнитного поля (ПМП) в акушерско-гинекологической практике // Магнитология. - 1991. - N 2. - С. 47.
12.Тедеєва Т. О., Сімарова А. В., Герасимов І. Г. Індивідуальне призначення та коректування режимів впливу в магніто терапії за показниками гемодинамики та температури. Тези доповідей ХІ конгресу СФУЛТ. - Полтава, 2006. - С. 616.
13.Улащик В. С. Новые методы и методики физической терапии - Минск, 1986.
14.Холодов Ю. А. Организм и магнитные поля // Успехи физиол. наук. - 1982. - Т. 13, N 2 - С. 48-64.
15.Шведько Т. Б., Мацуганова Т. Н., Дейкало Н. С. Изменение уровня гормонов гипофизарно-яичниковой системы у больных с эрозией шейки матки и хроническим эндоцервици-том при лечении ПМП и диоксидином // Медико-биологическое обоснование применения магнитных полей в практике здравоохранения. - Л., 1989. - С. 174 - 184.
Поступила в редакцию 01.11.2007г.
КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ЯК ОБ’ЄКТ СТСТЕМНО-МОТИЕАЦШНИХДОСЩДЖЕНЬ У СФЕРІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СОЦІА ЛЬНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЛЮДИНИ
Штереб В.О.
Слов’янський державний педагогічний університет
Анотація. У статті викладені теоретичні та методичні основи формування позитивної мотивації до систематичних занять у галузі фізичного виховання, соціальній реабілітації людини, представлені критерії оцінки рівня культури здоров’я людини, та види соціально-формуючої її діяльності в галузі формування соматичного здоров’я і здорового способу життя. Ключові слова: культура здоров’я, мотиваційна домінанта, креативні методи, практичні методи, когнітивна діяльність, аксіологічна діяльність, праксіологічна діяльність, мотивац-ійно-потребносна діяльність.
Аннотация. Штереб В.А. Культура здоровья человека как объект системно-мотивационных исследований в сфере физического воспитания и социальной реабилитации человека. В статье изложенные теоретические и методические основы формирования позитивной мотивации к систематическим занятиям в отрасли физического воспитания, социальной реабилитации человека, представленные критерии оценки уровня культуры здоровья человека, и виды социально-фор-мирующей ее деятельности в отрасли формирования соматического здоровья и здорового образа жизни.
Ключевые слова: культура здоровья, мотивационная доминанта, креативные методы, практические методы, когнитивная деятельность, аксиологическая деятельность, праксиологическая деятельность, мотивационно-потребностная деятельность. Annotation. Shtereb V.O. The culture of men’s health as object of system-motivational researches in the field of physical education and social rehabilitation of man. In the article are expounded theoretical and methodical bases of forming positive motivation for systematic employments in the field of physical education and bases for social rehabilitation of man. There are presented criteria of estimation of a level of men’s culture of health. There are also described types of social-forming activity of man in the system of forming somatic health and healthy way of life.
Key words: culture of health, motivational dominant, creative methods, practical methods, cognitive activity, axiological activity, praxiological activity, motivational-requiremental activity.
Вступ.
Однією з проблем нашого суспільства, є проблема культури здоров’я, дорослого і підростаючого покоління, таким чином, перед, системою здоров’я, науки і освіти України, стоїть відповідальна задача оздоровлення, з використанням природних прифор-мированих фізичних чинників. З урахуванням поширеності гострих респіраторних, всіляких хронічних захворювань, географічних, кліматичних, економічних і екологічних умов нашого середовища одним з найважливіших заходів, що проводяться фахівцями, є використовування спеціально розроблених засобів і методів фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої роботи, спортивної підготовки і загартування організму, як дорослого населення України, так і її підростаючого покоління.
За даними багатьох авторів, основною проблемою культури здоров’я людини, є його соціально-мотиваційна сфера фізичного виховання і соціальної реабілітації [ 1,4,6]. Для вирішення цієї актуальної проблеми недостатньо традиційних науково-практичних засобів, форм і методів. Необхідна реформа нау-
кових основ, зміна парадигми спеціальних знань про здоров’я людини. Фундаментальні наукові роботи [ 2,3,5,7], дозволяють нам стверджувати, що основний педагогічний напрямок ефективного вирішення цієї проблеми є формування у людини, в процесі її генезису, культури здоров’я [ 5,6,8,9]. Культура здоров’я при такому підході повинна розглядатися тільки як соціально-особиста цінність людини (у всіх демографічних групах). Як стверджують багато фахівців, у цій галузі знань [ 3,10,11], найсприятливішою демографічною групою для вирішення цієї проблеми є шкільний вік. Багато відомих вчених, такі як: Г Л. Апанасенко [1], В.Г Григоренко [ 6,7], Т.Ю. Круцевіч [8], Л.П. Сергієнко [10], в своїх роботах доводять, що проблема формувань культури здоров’я є актуальною, а у зв’язку з цим необхідна і сфера досліджень.
Робота виконана за планом НДР Слов’янського державного педагогічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета означеної статті була спрямована на теоретичне та методичне обґрунтування сучасних науково-методичних підходів до формування культури здоров’я людини як особистої соціальної цінності в галузі фізичного виховання і реабілітації. На основі системоутворюючих можливостей мети дослідження нами були визначені наступні завдання:
1. Теоретичне обґрунтування культури здоров’я людини як об’єкту системних досліджень;
2. Систематизувати методи та засоби медико-педагогічного формування культури здоров’я в практиці фізичного виховання та реабілітації людини.
Результати досліджень.
Розглядаючи проблему людського фактору у світі сучасних вимог, можна сказати одне: використовуючи досягнення педагогічної, психологічної і медичної наук, рекомендації вчених по застосуванню фізичних природних і приформированих чинників, постійних занять фізичною культурою, можна добитися багато чого, а головним чином різко скоротити число простудних захворювань, підвищити фізичну працездатність і імунологічний статус людини. Немає сумніву в тому, що в зміцненні здоров’ я населення, гармонійному розвитку особи, зростає значення фізичної культури і спорту впровадження їх в повсякденне життя людини як найважливіших компонентів культури здоров’я. Отже, треба організувати освіту і виховання дітей, школярів, студентів так, щоб кожний з них піклувався свідомо про своє здоров’я, фізичну досконалість володів знаннями з таких дисциплін як гігієна і медична допомога, вів здоровий спосіб життя, займався загартуванням.
Школа є найважливіша ланка державної турботи, оскільки в ній формуються основи характеру, знань, здоров’я, соціальної активності майбутнього громадянина України. Проте рішення цієї найважливішої проблеми можливо тільки за умови, що сучасна загальноосвітня школа, за аргументованим твердженням В.П.Горащука [5] забезпечить формування у школярів високого рівня загальної, інтелектуальної культури і культури здоров’я.
В даний час ми переконані більш ніж коли-небудь раніше, в тому, що поведінка людини в житті обумовлена його особистим відношенням до навколишнього світу, до особистого стану свого здоров’я завдяки якому він може реалізувати свої здібності, обдарованість, розвивати талант і потреби.
Навички на сприйняття руху, хоча і сприяють застосуванню їх в житті, але не підкріплені відповідно сильними стимулами (відсутність вчителя) швидко зникають. Якщо ми хочемо, щоб все підростаюче і доросле населення регулярно займалося фізичною рекреацією, туризмом і спортом, щоб вони уміли і хотіли жити, як того вимагає здоровий спосіб життя, то слід визнати необхідність і підкреслити, що безпосередньою і основною метою фізичної культури є формування у людини відношення до фізичного стану і розвитку, здоров’я, формуванню інтересу, і установки до цінностей фізичної культури. Отже при такому підході, на думку, ГЛ. Апанасенко [1], В.П. Горащука [5], В.Г. Григоренко [6,7], Т.Ю. Круцевіч [8], та ін., викладена система цілей трансформується (за умови їх досягнення) у явище культури здоров’я людини.
Таким чином, немає сумніву в тому, що це -головна задача шкільного фізичного виховання і фізкультурно-оздоровчої роботи. І якщо дану точку зору визнати справедливою, тоді потрібно відповідно такої мети пристосувати методи і прийоми, освітні технології апробовані за результатами досягнень в теорії і методиці фізичного виховання, для переходу на якісно інший етап в розвитку фізичної культури, науки про формування у людини культури здоров’я.
З тенденцій національного виховання і освіти витікає, що сучасна школа зобов’язана готувати всебічно і гармонійно розвинуту особу, здатну творчо перетворювати дійсність. Здійснення цих задумів вимагає, щоб шкільний процес, не виключаючи і фізичного виховання, орієнтувався на формування наступних вузлових відносин:
- відносин, налаштованих на реалізацію головних ідейно-етичних цінностей;
- активних відносин, тобто налаштованих на дію;
- творчих відносин, налаштованих на перетворення;
- відносин, прагнучих до самореалізації (до всебічного розвитку особи).
Досягти цієї мети не можна за допомогою тільки традиційних поглядів на методи. Виникає необхідність нових вимог до оцінки системи методів, які застосовуються у фізичному вихованні, спортивній підготовці, фізкультурно-оздоровчій роботі, формування позитивної мотивації у школярів до систематичних занять фізичними вправами, до здорового способу життя і т.д. Тобто необхідна нова парадигма спеціальних знань. Ця система методів повинна бути спрямована на формування у школярів фундаментальних основ культури здоров’я, практичних навичок і умінь його збереженні і розвитку.
Процес освіти і виховання - це не що інше, як ланцюг цілеспрямованих дій вчителя і учнів для здійснення завдань які прямують одне за одним. Завдання, як одиниці цього процесу, повинні реалізову-
ватися за допомогою відповідно підібраних методів і технологій. На наш погляд, методи які використовуються у фізичному вихованні, - це способи, приведення учнів до ситуації завдань, в яких учні під керівництвом вчителя роблять зміни в розвитку власного організму і його функцій, набувають знання, уміння і навички у сфері фізичної культури, а також формують позитивне відношення до неї. Такий підхід фахівці називають створенням педагогічних і психологічних умов формування у школярів культури здоров’я.
Залежно від того рівня внутрішньої активності учнів завдання, реалізовані в процесі фізичного виховання, можна розділити на п’ять основних груп, яким належить мотиваційна домінанта:
1. Завдання, точно визначені, вимагають повного зовнішнього управління, такі, як навчання техніці і спортивній тактиці, корекції постави, реабілітації після травм і т. п.
2. Завдання частково визначені, які учні можуть в міру своїх зусиль виконати самостійно.
3. Завдання, що вимагають повної творчості від тих що навчаються.
4. Завдання, що вимагають від учня свідомого відношення, до особистого здоров’я, як індивідуально-соціальної цінності.
5. Завдання, що формують у учнів системну структуру культури здоров’я (знання, навички, уміння, психолого-емоційні, морально-вольові, мотиваційні якості, загартування, психорегуляція і т.д.)
Кожна з перерахованих груп вимагає особливого методичного підходу в процесі їх реалізації. Таким чином, завдання, точно визначені, вимагають застосування методу завдань; завдання, частково визначені, вимагають застосування проактивних методів; проблемні завдання вимагають застосування креа-тивних (творчих) методів.
Метод завдань на думку багатьох вчених має перевагу над імітуючим методом, оскільки в результаті відповідних мотивуючих дій, використаних вчителем, учень «відчуває себе» в ситуації завдань, яку можна передати так:
1) від внутрішнього мотивування до досягнення певного результату;
2) вдосконалення фонду життєво-важливих рухових навичок і умінь;
3) розвиток адаптаційних можливостей організму адекватно фізичним навантаженням, фізкультурно-оздоровчим факторам;
4) формування мотиваційно-потребностної сфери у школярів до фізичної культури, спортивної підготовки, до здорового способу життя, до культури здоров’я;
5) розвиток творчих можливостей школярів в умовах як організованих так і самостійних занять.
За допомогою методу програмованого навчання, учень самостійно навчається певним руховим завданням за допомогою програми, викладеної текстуально, або у виді наочної таблиці, що містить відповідні вказівки (інструкції), або ж програми записаної на відеоплівці. В цьому методі на першому плані самоконтроль і самооцінка, проте самостійність
обмежується тим, що в процесі вивчення учень вимушений точно відтворювати однозначно визначені, автором програми завдання - вправи.
Проактивні методи. Активізація учнів в процесі фізичного виховання вимагає створення цікавих для них ситуацій (завдань), які відповідають їх схильності. Крім того, учні повинні вирішувати завдання більш самостійно, щоб вчитися самоконтролю і самооцінці власних дії. Слід підкреслити, що в дитячому садку і початкових класах школи мотивація повинна з’являтися у дітей не стільки як розуміння мети дії, скільки як усвідомлення ними значення самої рухової функції організму і пов’язаними з нею емоціями. Саме діяльність повинна бути вільною і в міру самостійною. Досягти цього можна за допомогою певних завдань і наступних методів:
1. Ігровий метод — імітаційний, полягає в наслідуванні механізмів тварин та людей, що знаходяться в русі, а також і явищам природи (вітру, грому, дощу і т.п.). В цьому випадку до рухової активності дітей спонукають теми з великим запасом емоцій, що підказує вчитель;
2. Ігровий метод — класичний, при якому учнів ставлять в ситуації завдань за допомогою сюжетів (в іграх), або правил (в спортивних іграх);
3. Метод програмованого удосконалення, в якому прикладом служать різні «стежки здоров’я», мета яких полягає в самостійному удосконаленні за тими ж правилами, як і в методі програмованого навчання, тільки у відомій свободі при виборі рішень;
4. Метод прямої доцільності рухів, який полягає в тому, що вчитель ставить учнів в ситуації, знайомі їм по повсякденному життю.
Креативні методи. Сучасне життя як окремої особи, так і суспільства в цілому складається з безперервного ряду проблем, потрібних для вирішення творчого мислення. Головна задача школи - підготувати молоде покоління до життя, тобто до рішення суспільних і особистих проблем, у тому числі і в сфері рухів, будь то спортивна або виробнича діяльність, навчання або відпочинок. Для цього школа не повинна спочатку обмежувати учнів заборонами, а потім вимагати від них самостійного і творчого рішення проблем. Якщо сучасна школа прагне до того, щоб її вихованці оволоділи умінням бути самостійними, вона повинна частіше створювати учням ситуації (проблеми) для їх вирішення. В процесі фізичного виховання можна використовувати два методи, які відповідають цій меті:
1. Метод рухової творчої експресії, за допомогою якого вчитель ставить учнів в ситуації (завдання), наказуючи виразити рухом його ідеї (задуми) фізичного удосконалення, або ж проінсценувати дану тему (звичайно в ритмі музики). Кожне продемонстроване рішення учня вважається правильне;
2. Проблемний метод. Вчитель ставить учнів в ситуацію (завдання), з якою вони зустрічаються вперше і не знають способу її вирішення. Учні самостійно аналізують ситуацію, створюють програми рішення та перевіряють її вірність на практиці.
Разом з методами по реалізації рухових задач в процесі фізичного виховання повинні знайти своє
місце і методи, націлені на озброєння учнів знаннями у сфері фізичної культури та її місце як засіб виховання. В старших класах загальноосвітньої школи прийнятні тренувальні методи.
Таким чином, результати теоретичного дослідження, аналізу фізкультурно-оздоровчої практики свідчать про те, що засоби, методи і форми фізичної культури повинні формуватися у підростаючого покоління свідоме ставлення до свого здоров’я як до особистістно-соціальної цінності на основі якої формується культура здоров’я людини. При цьому потрібно звернути увагу на те, що культура здоров’я структурується та формується через реалізацію наступних видів свідомої діяльності людини:
1. Гностична діяльність вимагає формування системи загальних та спеціальних знань в галузі: фізичної культури, спорту; фізкультурно-оздоровчих технологій, програм, методик; технологій формування фонду життєво-актуальних рухових навичок і умінь; методики розвитку фізичних якостей; нервово-м’язової працездатності; загартування тіла; фізичної корекції та реабілітації людини з певними вадами здоров’я; формування здорового способу життя;
2. Аксиологічна діяльність включає систему ціннісних орієнтацій людини в галузі: фізичної культури; виховання; спортивної підготовки; фізкультурно-оздоровчої діяльності; фізичної і соціальної реабілітації; формування досконалості рухів; розвитку фізичних якостей адекватно формам соціальної діяльності людини. Формування культури здоров’я людини в системі доцільних навчально-виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, навчальних закладів середньої та вищої професійно-технічної освіти, виробництві та сім’ ї;
3. Праксіологічна діяльність охоплює: формування практичних навичок та умінь доцільного використання фізичних вправ; фізичних навантажень; методи формування рухових дій; розвитку фізичних якостей; нервово-м’язевої працездатності; загартування тіла; формування соматичного здоров’я та здорового способу життя людини;
4. Мотиваційно-потребносна діяльність охоплює формування комплементарних мотивів та потреб до систематичних занять: фізичною культурою; спортом; фізкультурно-оздоровчою роботою; корек-ційно-реабілітаційною діяльністю, формування соматичного здоров’я та здорового способу життя як соц-іально-особистісної цінності людини, суспільства.
Професійна педагогічна діяльність вчителя в процесі формування культури здоров’я у школярів є невід’ємною частиною загального педагогічного процесу та орієнтована на творчий прояв професійної компетентності яка формується в період його професійної підготовки на основі збалансованого рішення: освітніх; виховних; оздоровчих і мотиваційних задач в процесі фізичного виховання; впорядкованої системи педагогічного впливу на його інтелектуальну, емоційно-вольову і практичну діяльність за умови, що педагогічна спрямованість професійно-підготовчого процесу є тією системоутворюючою основою, навкруги якої компонується і на яку спирається вся система педагогічних знань, навичок, умінь, професійно-педагогічних дій вчителя.
Висновки.
Теоретичні дослідження дозволили сформулювати висновок про те, що сучасна система фізичного виховання та оздоровлення учнів загальноосвітніх шкіл в неповній мірі відповідає тим вимогам, які на неї покладено державою. Основною метою є відпрацювання моделі такої діяльності в закладах освіти, яка б сприяла збереженню та зміцненню здоров’я школярів шляхом створення відповідного соціального та фізичного середовища, цілеспрямованої роботи з формування валео-логічної свідомості, здорового способу життя.
Таким чином, була розроблена низка спеціальних педагогічних нововведень, які можна адекватно реалізувати лише за умов значної перебудови методичної роботи, що зумовлює як ступінь відповідності змістовного й технологічного забезпечення фізичного виховання, оздоровчого та навчально-виховного процесу означеної школи, її цілям і завданням, так і якість професійної діяльності педагогів.
Основою інноваційних форм і методів фізичного виховання та оздоровлення учнів є процес спільної, оздоровчо-спрямованої діяльності, що припускає самовизначення, свободу вибору й активності кожного вчителя й учня стосовно моделей вирішення педагогічних проблем, актуальних для формування, удосконалення та корекції здоров’я дітей, виховання в них валеологічної свідомості.
Засадами реалізації зазначених форм є система спеціально розроблених методів і принципів, які відображають базові закономірності ефективного вирішення завдань школи сприяння здоров’ю (діагностика, профілактика, формування дидактико-реа-білітаційної мотивації, корекція та реабілітація, просвітницька діяльність, психологічне консультування).
Подальші дослідження планується спрямувати на вивчення інших проблем культури здоров’я людини.
Література
1. Апанасенко Г.Л., Валеология на рубеже веков // Валеоло-гия. - 2000. - №1. - С. 4-11.
2. Байер К., Шейнберг Л. Здоровый образ жизни / Пер. с англ. - М.: Мир, 1997. - 368с.
3. Вернадский М.Е. В каких значениях используется понятие «технология» в педагогической литературе? // Школьные технологии. - 2002. - №1. - С.3-18.
4. Вишневский В.А. Здоровьесбережение в школе (педагогические стратегии и технологии). - М.: Изд. «Теория и методика физической культуры», 2002. - 270 с.
З. Горащук В.П. Формирование культуры здоровья школьников (теория и практика). - Луганск: Альма-матер, 2003. - 376с.
6. Григоренко В.Г. Професионально-педагогическая мотивация и технология ее формирования. - Одесса, Изд. ЮУГАУ им. К.Д. Ушинского, 2003. - 148с.
7. Григоренко В.Г. Логические аспекты обоснования понятия «дифференциально-интегральный оптимум физической нагрузки». Теоретико-методические вопросы понятийного аппарата в сфере физического воспитания и спорта: Тезисы Всесоюзного симпозиума. МАГИФК - Малаховка, 1991. - С.43-4З.
8. Круцевіч Т.Ю. Методи дослідження індивідуального здоров’я дітей та підлітків в процесі фізичного виховання. -К.: Олімпійська література,1999. - 160 с.
9. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена. - К.: Олімпійська література,199З. - 320 с.
10.Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. - К.: «Олімпійська література»,2001. - 438 с.
11.Vandongen R., Inner D.A.,Thompson C.A., Controlled evaluation of a fitness on cardiovascular health in 10-12-year-old // Prey-Med. - 199З. - Jan. 24(1). - P. 9-22.
Надійшла до редакції 01.11.2007р.
