CC BY
91значимості, на що спрямовувалося озброєння їх необхідними знаннями.
4 етап. Формування у школярів знань, умінь, навичок, необхідних для самостійного успішного дотримання вимог здорового способу життя, які б сприяли формуванню цілеспрямованої діяльності щодо ведення такого способу життя.
5 етап. На основі отриманих знань виховання в учнів переконання про цінність і необхідність здорового способу життя. Основним педагогічним засобом стимулювання успішності оздоровчої діяльності кожного підлітка є оцінювання їхніх досягнень у різних видах оздоровчої діяльності з урахуванням росту особистісних рекордів у порівнянні з попередніми результатами та постановка конкретних і посильних завдань [7]. Ставлення учнів до оздоровлення на цьому етапі набуває ознак активно-позитивного.
6 етап. Виховання у підлітків інтересу на основі знань та позитивних емоцій від успішної діяльності з певних компонентів ЗСЖ. Встановлено, що тривала невдача суттєво знижує інтерес до діяльності, а результат дії різноманітних чинників (як позитивних, так і негативних подразників) на організм людини проявляється через певний проміжок часу (післядія). Багато підлітків довго і незрозуміло випробовують стійкість свого організму до гіподинамії, нікотину, систематичних порушень режиму праці й відпочинку тощо. І тільки через певний час, коли більшість резервних можливостей організму вичерпаються, вони відчувають небажані наслідки цих шкідливих впливів. У дітей, які ведуть здоровий спосіб життя, систематично займаються фізичною культурою і спортом, обсяг функціональних резервів організму поступово зростає, рівень здоров’я збільшується (повільність розвитку фізичної натренованості, загартованості тощо) [8].
7 етап. Виховання у школярів звичок (навичок) ЗСЖ (на основі переважно автоматизованого виконання дій з окремих видів діяльності) досягається багаторазовим, успішним, самостійним виконанням учнями цих дій у стандартних умовах; регулярний контроль рівня здоров’я (перевірка, оцінка, ведення обліку); використання інших засобів активізації (засобів виховання інтересу) оздоровчої діяльності.
8 етап. Виховання в учнів самостійності на основі оволодіння вміннями, необхідними для їх переходу із об’єкта в суб’єкт діяльності, тобто виконання вимоги здорового способу життя за власною ініціативою. Для цього вчитель формує мотиви оздоровчих занять, підбирає і застосовує методи і засоби з кожного компонента здорового способу життя, організує, регулює і коригує оздоровчу діяльність, підбирає і використовує інвентар, обладнання; контролює досягнення учениць і аналізує їх.
Висновки.
Валеологія, фізкультура, безпека життєдіяльності повинна стати пріоритетними дисциплінами в школі. Вчителі цих дисциплін як основні про-
пагандисти валеологічних знань серед учнів і їх батьків повинні вміти:
- визначати вплив несприятливих чинників довкілля на здоров’я школярів і давати рекомендації для їх усунення;
- добирати допоміжні засоби, які сприятимуть підвищенню розумової та фізичної працездатності;
- визначати рівень фізичної та функціональної підготовленості (рівень здоров’я) школярів і вміти визначати оптимальний руховий режим;
- давати конкретні методичні рекомендації щодо самоконтролю за станом здоров’ я школярів;
- надавати дієву допомогу колегам по роботі та батькам учнів у вирішенні питань управлінням власним здоров’ям;
- надавати дієві рекомендації з використання основних складових компонентів ЗСЖ для збереження і зміцнення здоров’я;
- сприяти вихованню у дітей звичок, а згодом і потреб до ЗСЖ;
- формувати у школярів навички прийняття самостійних рішень щодо підтримання і зміцнення свого здоров’я.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем формування здорового способу життя у підлітків.
Література
1. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. - Київ: Здоров’я, 1989. - 62 с.
2. Боян І.П. Виховання у старшокласниць прагнення до фізичного самовдосконалення. - К; 1995. -158 с.
3. Гендін А.М., Ільїн О.І. Методологічні основи дослідження стану факторів розвитку фізичної культури і здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл. - К., 1997. -65 с.
4. Ільїн В.С. Проблема формування мотивації у школярів. -К., 1999. -128 с.
5. Коростелев Н.В. Воспитание здоровых школьников. - М.: Просвещение, 1986. -175 с.
6. Лаптев А. П. Береги здоровье смолоду. - М.: Медицина, 1999.-165 с.
7. Лисицин Ю.П. Здоровий способ жизни. - М., 1993. -166 с.
8. Мартиненко А.В., Валентик Ю.В. Формирование здорового образа жизни молодежи. - М.: Медицина, 1998. - 192 с.
Надійшла до редакції 10.03.2007р.
АКТУАЛЬНОСТЬ ПРОБЛЕМЫ ОЗДОРОВЛЕНИЯ НАЦИИ КАК СОСТАВЛЯЮЩИЙ ФАКТОР ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СПЕЦИАЛИСТОВ В ОБЛАСТИ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ И СПОРТА Максимова И.Б.
Донецкий государственный институт здоровья, физического воспитания и спорта
Аннотация. В статье научно обосновано значение оздоровительной физической культуры, как для нации, так и для специалистов в области физической культуры и спорта, которые должны профессионально ориентировать население на здоровый образ жизни.
Ключевые слова: профессиональная, подготовка, специалист, физическая культура, спорт, нация, активность, преподаватель, физическое воспитание.
Анотація. Максимова І.Б. Актуальність проблеми оздоровлення нації як чинник професійної діяльності фахівців, що становить, в області фізичної культури і спорту. У статті науково обґрунтоване значення оздоровчої фізичної культури, як для нації, так і для фахівців в галузі фізичної культури і спорту, які повинні професійно орієнтувати населення на здоровий спосіб життя. Ключові слова: професійна, підготовка, фахівець, фізична культура, спорт, нація, активність, викладач, фізичне виховання.
Annotation. Macsimova I.B. АсШаШу of problem of making healthy of nation as making factor of professional activity of specialists in area of physical culture and sport. In the article the value of health physical culture is scientifically grounded, both for nation, and for the teacher of physical education, which must professionally orient the population on the healthy way of life.
Keywords: professional, preparation, teacher, physical education, nation, activity, physical education.
Введение.
Научный подход к проблеме оздоровления нации должен быть неразрывно связан с подготовкой будущих специалистов в сфере физического воспитания. Сущность этого подхода заключается в том, что каждый специалист по оздоровительной физической культуре должен не только уметь научно обосновывать значение здорового образа жизни для населения, но и сам придерживаться принципов оздоровительной физической культуры.
В современных условиях развития нашего общества наблюдается резкое снижение здоровья населения и продолжительности жизни [4-6]. Наблюдения ученых доказывают, что лишь около 10 % населения имеют нормальный уровень здоровья. Научно - технический прогресс, механизация и автоматизация труда (80 % всех видов профессий приходится на долю умственного труда и невысоких физических нагрузок) свидетельствуют о том, что человек теряет важный элемент стимулирования своей деятельности - физическую нагрузку и приобретает нервно - эмоциональную перегрузку. Недостаток движений, свойственный современному человеку, сопровождается целым рядом отрицательных изменений и нарушений во всем организме (избыточный вес тела, нарушение обмена веществ, снижение умственной и физической работоспособности, заболевания сердечно - сосудистой, нервной, дыхательной систем, опорно-двигательного аппарата, сокращение продолжительности жизни, снижение сопротивляемости к воздействию факторов внешней среды и т. д.). Ученые даже определили эти нарушения как «гипокинетическая болезнь». Наукой доказано, что здоровье человека только на 10-15 % зависит от деятельности учреждений здравоохранения, на 15-20% - от генетических факторов, на 2025 % - от состояния окружающей среды и на 50-55 % - от условий и образа жизни людей [1].
Физическое воспитание - неотъемлемая часть общей и специальной культуры личности современного специалиста, составляющая фундамент его физического и духовного благополучия, успеха в производственной деятельности. Она служит ка-
чественной динамичной характеристикой уровня развития и реализации возможностей человека, обеспечивает биологический потенциал его жизнедеятельности, необходимой для гармоничного развития, проявления социальной активности, творческого труда. Все это обуславливает социальный запрос на овладение личностной физической культурой в высших учебных заведениях, где закладываются основы профессиональной подготовки [2].
Таким образом, видно, что в настоящее время возрастает необходимость компенсации дефицита мышечной деятельности для нормального функционирования организма человека. Поэтому для внедрения здорового образа жизни в широкие слои населения необходимо качественно подготавливать специалистов в этой сфере. Проблема оздоровления нации обусловлена социальными проблемами общества и решает важную государственную задачу -системную подготовку квалифицированных специалистов в сфере физического воспитания, которые должны содействовать повышению общей и профессиональной работоспособности людей, сохранению и укреплению здоровья, увеличению продолжительности жизни.
Работа выполнена по плану НИР Донецкого государственного института здоровья, физического воспитания и спорта.
Формулирование целей работы.
Цель исследования: обосновать значение оздоровительной физической культуры, как для населения, так и для специалистов в сфере физической культуры и спорта.
Результаты исследований.
Основной из главных задач подготовки специалистов в области физического воспитания является процесс приобщения студентов к ценностям физической культуры через теорию и практику, расширение его мировоззрения, повышение духовного потенциала, содействие формированию активной жизненной позиции. Однако в настоящее время роль физического воспитания недооценивается рядом специалистов в этой области и не осознается молодежью.
Поэтому специалист в сфере физической культуры и спорта должен владеть теоретической базой своей деятельности, сознательно формировать у всех категорий населения творческое мышление, умение самостоятельно добывать новые знания, перестраивать свою двигательную деятельность в изменяющихся условиях, соблюдать принципы здорового образа жизни [2].
Результаты исследований свидетельствуют о том, что из всех факторов, влияющих на приобщение человека к двигательной активности, наиболее важным является личность специалиста - профессионала в сфере физического воспитания.
Профессиональная деятельность специалиста в области физической культуры и спорта должна заключаться не только в обучении основам физической культуры, но и в достижении и сохранении
высокого уровня физического состояния у представителей различных социальных и возрастных групп населения. Также преподаватель физического воспитания должен повышать уровень своей физической подготовленности, укреплять состояние здоровья, соблюдать принципы здорового образа жизни [1].
Специалист в сфере физической культуры и спорта должен владеть современными методиками оздоровительных программ, творчески составлять программы занятий, соблюдать принцип индивидуализации по отношению к каждому индивиду. Также преподаватель физического воспитания и специалист по оздоровительной физической культуре и рекреации должны знать состояние здоровья каждого своего занимающегося. Это связано с тем, что по данным современных исследований только около 38 % населения Украины можно назвать практически здоровыми, остальные 62 % находятся в предпатологических и патологических состояниях. Следовательно, каждый специалист - профессионал в сфере физической культуры и спорта, прежде чем приступить к практическим занятиям с определенным контингентом занимающихся, должен тщательным образом изучить состояние здоровья каждого индивидуума (клинический и функциональный диагноз), знать уровень физической подготовленности и физической подготовленности и физической работоспособности (по данным анализа и тестирования), а также дать рекомендации по выбору двигательного режима, по допустимому объему физических нагрузок, по назначению, каких - либо профилактических мероприятий, по организации рационального режима труда и отдыха (с учетом интересов каждого человека) [3].
Следует отметить, что содержание и характер любой профессии диктуются, в первую очередь, объективными требованиями в обществе. Для специалиста в сфере физической культуры и спорта они определяются возрастающей необходимостью средствами оздоровительной физической культуры и рекреации противостоять возникновению заболеваний сердечно - сосудистой, нервной систем, опорно - двигательного аппарата и ликвидации отрицательных последствий научно - технического прогресса. Профессиональная деятельность преподавателя физического воспитания или специалиста по оздоровительной физической культуре должна базироваться на следующих компонентах: проектировочном, конструктивном, организационном, коммуникативном, гностическом и двигательном [2]. В оптимальном варианте все перечисленные компоненты находятся в определенной взаимосвязи. Педагоги могут отличаться высоким уровнем мастерства в одних видах деятельности, но отставать в других сферах.
Следовательно, каждый специалист в области физической культуры и спорта должен стремиться к умению на практики применять теоретические знания, повышать уровень своего физического состояния, формировать у различных слоев населения сознательное и активное отношение к собственно-
му здоровью, обучать основам знаний и умений в сфере оздоровительной физической культуры.
Поэтому одной из важных социальных задач на современном этапе развития нашего общества является воспитание бережного отношения к собственному здоровью, поддержание высокого уровня жизнедеятельности в процессе обучения, работы, досуга как специалистов в области физического воспитания, так и всех категорий населения.
Выводы:
1. Специалист в сфере физической культуры и спорта, который соблюдает принципы оздоровительной физической культуры намного профессиональнее может донести свои знания, умения и навыки до всех категорий населения.
2. Каждый индивидуум на протяжении всей жизни должен ориентироваться на здоровый образ жизни.
3. Основные причины ухудшения здоровья нации: условия и образ жизни людей, состояние окружающей среды, генетические факторы и деятельность учреждений здравоохранения.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем оздоровления нации.
Литература
1. Деминский А.Ц., Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Методические основы оздоровительной физической культуры. -Донецк, 2001. - 360с.
2. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. - К.: Олимпийская литература, 2003. - 364с.
3. Мильнер Е.Г. Формула жизни: Медико-биологические основы оздоровительной физической культуры.- М.:ФКиС, 1991. - 280 с.
4. Пащенко Віктор, Булкіна Неллі, Авксентієв Леонід, Ярошенко Петро, Ніколаєва Олена. Нові технології оздоровлення, профілактики і реабілітації дітей та підлітків з ве-гето-судинною дисфункцією // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту /зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №4. - С-140-143.
5. Севрюк М.П., Ціпов’яз А.Т. Вплив занять городковим спортом на здоров’я людини //.// Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту /зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. -Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №1.- С. 92-97.
6. Соколовский В.С., Юшковская О.Г Современные валео-логические аспекты мониторинга, оценки и коррекции здоровья здорового человека .// Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту /зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №4. - С-172-176.
Поступила в редакцию 10.03.2007г.
ПРОБЛЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ З РЕВМАТИЧНИМ КАРДИТОМ
Нестеренко Н. Т.
Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. У статті подано характеристику основних наслідків ревматичного кардиту. Розглядається питання вдосконалення процесу фізичного виховання шко -лярів, які за станом здоров’я належать до спеціальної медичної групи.
Ключові слова: ревматичний кардит, фізичне вихован-
