CC BY
67Досвід формування здорового способу життя учнів старших класів у вітчизняній педагогіці (друга половина ХХ століття)
Єрмакова Т.С.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотації:
Узагальнено та проаналізовано досвід формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття. Виявлено основні напрями формування здорового способу життя старшокласників у досліджуваний період. Схарактеризовано форми навчальної діяльності, форми організації навчального дня, форми виховання, визначено особливості діяльності гуртків та секцій як форм позашкільної роботи школярів. Визначено основні методи формування здорового способу життя старшокласників. Конкретизовано засоби формування здорового способу життя учнівської молоді: засоби наочної агітації та засоби масової інформації.
Ключові слова:
здоровий спосіб життя, старшокласники, формування, напрями, форми, методи, засоби.
Ермакова Т.С. Опыт формирования здорового образа жизни учеников старших классов в отечественной педагогике (вторая половина ХХ столетия). Обобщен и проанализирован опыт формирования здорового образа жизни старшеклассников в отечественной педагогике второй половины ХХ столетия. Выявлены основные направления формирования здорового образа жизни старшеклассников в исследуемый период. Охарактеризованы формы учебной деятельности, формы организации учебного дня, формы воспитания, определены особенности деятельности кружков и секций как форм внешкольной работы школьников. Определены основные методы формирования здорового образа жизни старшеклассников. Конкретизированы средства формирования здорового образа жизни учащейся молодежи: средства наглядной агитации и средства массовой информации.
здоровый образ жизни, старшеклассники, формирование, направления, формы, методы, средства.
Iermakova T.S. Experience forming of healthy way of life of senior pupils in native pedagogic (second half of XX century). Generalized and analysed experience of forming healthy way of life of senior pupils in native pedagogic of the second half of XX century. Basic directions of forming healthy way of life of senior pupils are exposed in a probed period. The forms of educational activity, forms of organization of educational day, forms of education are described. The features of activity of groups and sections are certain as forms of out-of-school work of schoolchildren. The basic methods of forming healthy way of life of senior pupils are certain. Facilities of forming healthy way of life of studying young people are specified: facilities of evident agitation and medium of communication.
healthy way of life, senior pupils, forming, directions, forms, methods, facilities.
Вступ
Сучасне суспільство характеризується різноманіттям негативних впливів оточуючого середовища на здоров’я молоді. Окрім того, різке скорочення заходів оздоровчого спрямування серед молоді і одночасне стрімке зростання привабливих та несприятливих для здоров’я видовищ дають стійкі ознаки зниження якості життя. Про це свідчать неутішні дані всесвітньої організації охорони здоров’я, державних органів влади та інших організацій, що опікуються здоров’ям молоді.
Аналіз літературних джерел із проблеми формування здорового способу життя старшокласників у другій половині ХХ століття свідчить про те, що в цей час відбувався активний процес пошуку нових напрямів, форм, методів та засобів формування здорового способу життя школярів, а також збереження та зміцнення їхнього здоров’я. Рішенню проблем формування здорового способу життя присвячено праці сучасних науковців Л.Сущенко, Г.Апанасенко, М.Гончаренко, Т.Бойченко, Г.Будагьянц, О.Вакуленко,
B.Горащук, О.Дубогай, С.Закопайло, О.Іонова,
C.Кириленко,В.Кузьменко,С.Лапаєнко,С.Омельченко, В.Оржеховська, Н.Побірченко, В.Шпак та інш. Разом з тим сучасна практика потребує більш глибокого вивчення досвіду того історичного періоду, коли рівень здоров’я старшокласників знаходився на значно вищому рівні, ніж сучасний.
Робота виконана згідно плану НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - узагальнити та проаналізувати досвід формування здорового способу життя старшо© Єрмакова Т.С., 2010
класників у вітчизняній педагогіці у другій половині ХХ століття.
Результати дослідження.
Вивчення практики реалізації формування здорового способу життя старшокласників дозволив виділити основні напрями розв’язання даної проблеми: формування здорового способу життя старшокласників у навчальній діяльності (у процесі вивчення обов’язкових предметів оздоровчого спрямування та факультативних курсів); формування здорового способу життя старшокласників у виховній роботі (поза-класній та позашкільній діяльності); взаємодія школи й сім’ї у формуванні здорового способу життя старшокласників.
Отже, формування здорового способу життя старшокласників під час навчальної діяльності на першому визначеному етапі (50-ті - 60-ті рр.) сприяло насамперед викладання таких предметів, як фізична культура та трудове навчання й виховання (труд), що передбачали обов’язкові знання з гігієни й організації правильного режиму дня [2; 18; 36]. Так, заняття фізичною культурою мали різну спрямованість. Відповідно до шкільної програми 1954 р. школярі займалися гімнастикою. Із 1960 р., окрім гімнастики, почали викладати також легку атлетику та баскетбол. Під час занять фізичною культурою активно використовувалися рухові ігри, що проводилися, як правило, на відкритому повітрі. Відповідно до навчальних програм із учнями, яких було віднесено до спеціальної медичної групи за станом здоров’я, передбачалося проведення занять із фізичної культури у спеціальних групах корегуючої й лікувальної гімнастики.
У 50-60-х роках ХХ століття важливого значення набуло активне залучення школярів до занять трудом. Це було пов’язано зі зміною освітньої урядової полі-
тики, запровадженням політехнічного навчання, проведенням експерименту з виробничого навчання учнів старших класів. У зв’язку з цим у шкільній практиці склалася певна методика організації трудової діяльності школярів, що передбачала чітке планування праці, її організований початок, правильну організацію процесу праці та вмілий облік і оцінку її результатів [5, с. 343-348].
Програмою з практичних занять у навчальних майстернях для учнів 8-10 класів було передбачено різні види праці по дереву та металу. Через виконання різноманітних робіт організм школяра отримував різнобічне навантаження. У свою чергу постійний рух тренував мускулатуру та зміцнював нервову систему. Тому шкільні майстерні повинні були відповідати всім санітарно-гігієнічним вимогам. Однією з головних умов роботи в майстерні став інструктаж із техніки безпеки. Тому найголовнішим завданням учителя було докладно пояснити своєрідність такого навчального приміщення, розповісти про машини, верстати та інструменти, з якими доведеться працювати. Особлива увага учнів повинна була привертатися до рухомих частин верстатів та інших деталей, що при неправильному використанні можуть нанести травму. Основними гігієнічними вимогами до здійснення трудового навчання були: освітленість майстерні, провітрювання приміщення, щоденне вологе прибирання, відповідність висоти верстата росту школяра [20].
Важливим засобом формування здорового способу життя старших школярів у процесі навчальної діяльності були також такі дисципліни, як початкова військова підготовка (для хлопчиків), що була введена на початку 50-х років); біологія (анатомія і фізіологія людини), етика та ін. Так, шкільний курс біології, поряд зі завданнями, спрямованими на засвоєння біологічного знання, мав велике значення для гігієнічного виховання школярів, ознайомлення їх з необхідними відомостями з охорони здоров’я, прищеплення учням міцних гігієнічних навичок [17, с. 47-51].
У процесі вивчення етики прищеплення гігієнічних навичок тісно пов’язувалося з естетичним вихованням, доглядом за тілом і одягом, дотриманням особистої гігієни тощо [20].
Слід відмітити, що значну роль у гігієнічному вихованні школярів відігравали й належні умови в школі. До уваги бралися такі моменти, як предмети обладнання шкільного кабінету, що повинні були відповідати гігієнічним вимогам (перш за все зросту та віку школяра); правильне розташування шкільних парт у класі; достатнє освітлення (природне або штучне) кабінету; колір приміщення та обладнання. Усі ці вимоги мали відповідати санітарним нормам та держ-стандартам [7].
У 70-80-х роках ХХ століття було внесено певні зміни в шкільні навчальні плани. Зокрема було збільшено кількість годин, що відводилися на заняття фізичною культурою у старших (9-10) класах. Так, за навчальним планом 1971/1972 навчального року на фізичну культуру відводилось 2 години на тиждень і
додатково 1 година (зі середини 80-х рр.. - 2 години) за рахунок факультативних занять [3]. За навчальною програмою, що діяла в досліджуваний період, окрім уже звичних для школярів спортивних ігор (гімнастика, легка атлетика, баскетбол), у заняття фізичною культурою було введено лижну підготовку (за відсутністю снігу - кросову підготовку) та за вибором школярів - баскетбол або волейбол. Таке чергування видів спорту було зумовлено умовами матеріальної бази кожної школи та спеціалізацією вчителя фізичної культури. Як і в попередні роки, значна увага приділялася дотриманню правил безпеки та гігієнічних вимог на уроках фізичної культури [15]. Як і раніш, у школах проводилися окремі заняття з фізичної культури зі школярами з погіршеним станом здоров’я. Такі школярі об’єднувалися у групи, де для них під наглядом шкільних лікарів проводили лікувальну фізичну культуру.
На початку 70-х рр.. відбулася диференціація навчання хлопців та дівчат: для хлопців-старшокласників програма фізичного виховання передбачала військову підготовку, що містила в собі елементи фізичної культури, а для дівчат було розроблено комплекс з художньої гімнастики з метою формування в них естетичних рухів [36, с. 158-165]. Завдяки цьому військова підготовка з цього часу набула значної «популярності».
На формуванню здорового способу життя школярів у процесі трудового навчання значною мірою вплинуло прийняття рішення про реформу загальноосвітньої та професійної школи (1984 р.). Завдяки цьому було збільшено час на трудове навчання та продуктивну працю, введено урочну суспільно-корисну продуктивну працю [23]. Так, обов’язкова суспільно корисна продуктивна праця передбачала у 8-9 класах 3 години на тиждень, у 10-11 класах - до 4 годин на тиждень; щорічна трудова практика учнів 9 класів -16 днів по 4 години, у 10 класах - 20 днів по 6 годин; залучення школярів до праці під час літніх канікул у складі різних трудових об’єднань - для учнів 9 класів
- до 4 годин, 10-11 класів - до 6 годин на день [26, с. 18-26].
Не менш важливе значення у вирішенні проблеми формування здорового способу життя старшокласників мав курс біології, завдяки якому школярі засвоювали знання з особливостей будови людського тіла, прийоми визначення правильної постави людини, впливу фізичних навантажень на організм, фактори, що зберігають або руйнують здоров’я людини тощо.
Варто підкреслити, що на розглядуваному етапі не лише вчителі біології, а й усі шкільні педагоги були зобов’язані проводити гігієнічне виховання школярів у процесі викладання своїх дисциплін, здійснювати заходи, спрямовані на формування здорового способу життя учнів. Це було наслідком реформи школи (1984 р.), що поклала на вчителів і адміністрацію школи відповідальність перед державою за збереження й зміцнення здоров’я школярів [11].
Міністерством освіти СРСР було видано спеціальний документ із гігієнічного виховання школярів «Приблизний обсяг знань та навичок школярів різних
вікових груп із питань гігієни та охорони здоров’я», якого дотримувалися шкільні вчителі й у якому було викладено такі теми для проведення занять: оздоровче значення фізичної культури та загартування; гігієна розумової праці; гігієна політехнічного навчання; суспільна та особиста гігієна, запобігання інфекційних хвороб; гігієна харчування; профілактика травматизму; статеве виховання. Визначений приблизний обсяг гігієнічних знань та навичок відповідно до віку школяра сприяв чіткому контролю за проведеною вчителем роботою [27].
Особливістю здійснення гігієнічного виховання старшокласників під час навчальної діяльності на досліджуваному етапі була тісна співпраця школи з Товариством Червоного Хреста (Червоний Півмісяць). Завданням такої організації було надавати допомогу відділам народної освіти, охорони здоров’я та санітарно-гігієнічному вихованню школярів [8]. Разом з лікарями та вчителями учні проводили дослідження з вимірювання шуму в майстернях, у коридорах під час перерв; визначали рівень освітленості класу та робочих міст; вимірювали склад повітря у класах до та після занять.
Важливим кроком у практиці формування здорового способу життя школярів на етапі, що вивчається, було введення в розклад занять обов’язкової щоденної «години здоров’я» відповідно до ухваленого Міністерством освіти СРСР рішення (1984 р.) про проведення «години здоров’я» в режимі навчального дня в усіх школах та класах [29]. Організаційно-методичне забезпечення «години здоров’я» покладалося на вчителів фізичної культури й військових керівників. Їхнім завданням було визначити зміст «години здоров’я» для кожної вікової групи, погодити його з навчальними вимогами своїх предметів, забезпечити оздоровчу спрямованість занять та їх безпеку, обладнати місця занять необхідним спортивним інвентарем. У організації «години здоров’я» шкільні педагоги спиралися на досвід учителів-новаторів, відшукували нові шляхи підвищення результативності фізкультурно-оздоровчих заходів, удосконалювали методику їх проведення.
Значним моментом для формування здорового способу життя школярів було прийняття наприкінці 80-х рр.. програми курсу «Людина та її здоров’я» (9 клас, 65 годин) у рамках шкільної дисципліни «Біологія», що розширювала коло необхідних школярам знань і вмінь гігієнічного змісту [14].
Формування здорового способу життя старшокласників у процесі викладання шкільних предметів залишалося одним з провідних напрямів і у 90-х роках ХХ століття. До таких навчальних дисциплін, які тим чи іншим способом містили знання про здоров’я людини, його зміцнення та збереження, відносилися: фізична культура, труд, основи безпеки життя, основи здоров’я, основи валеології, біологія, допризовна підготовка та медико-санітарна підготовка.
Початок 90-х років минулого століття ознаменувався започаткуванням нових підходів до формування здорового способу життя школярів, що вплинуло на
процес навчання всіх предметів. Зокрема школярі під час занять фізичними вправами на заняттях з фізичної культури отримували міцні знання не лише з гігієни (як це було на попередніх етапах), а й з анатомії та фізіології, культури рухів, формування правильної постави. Учні, які займалися у спеціальних медичних групах, обов’язково відвідували уроки фізичної культури, брали участь у підготовчій і заключній частинах, а під час основної частини виконували вправи, вивчені на заняттях у спеціальній групі. Такі заняття вже проводилися без нагляду лікарів.
Важливе значення в контексті досліджуваної проблеми на розглядуваному етапі мало вивчення навчальної дисципліни «Основи безпеки життя», об’єктом якої було визначено безпеку життя й здоров’я особистості. Не меншу значущість у навчанні учнів старших класів мали такі предмети, як «Основи здоров’я» та «Основи валеології».
Для формування вмінь і навичок здорового способу життя важливе значення мало вивчення таких навчальних дисциплін, як: допризовна підготовка хлопців, що, поряд з формуванням навичок виконання прийомів, дій і нормативів з військової справи, сприяла здійсненню медико-санітарної та фізичної підготовки школярів; медико-санітарна підготовка дівчат, яка надавала можливість школяркам попрактикуватися в наданні першої медичної допомоги при переломах та опіках; накладанні стерильних пов’язок та джгутів тощо.
Однак, протягом досліджуваного етапу деякі шкільні предмети почали втрачати своє значення в цілому й для формування здорового способу життя школярів зокрема. Перш за все це стосується трудового навчання. Причиною такого явища стало погіршення навчально-матеріальної бази, неконкурентно-спроможність виробів, виготовлених учнями. Лише в деяких школах країни трудове навчання залишилося на належному рівні.
Другим важливим напрямом формування здорового способу життя була участь старшокласників у виховній роботі - позакласній та позашкільній діяльності.
Однією з принципових особливостей виховної роботи на першому встановленому етапі (50-ті - 60-ті рр.. ХХ століття), як і всієї радянської системи освіти й виховання, було охоплення всіх учнів виховним впливом у процесі навчання і поза ним. Система по-заурочної роботи продовжувала виховання під час уроків - світоглядне, розумове, трудове, естетичне, фізичне, гігієнічне [1, с. 1-14].
Особливо масовий характер позакласна та позашкільна фізкультурно-оздоровча й спортивна діяльність набула після затвердження другого фізкультурного комплексу «Готовий до праці й оборони (ГПО)» [22]. Із метою залучення якомога більшої кількості школярів у навчальних закладах створювалися фізкультурні колективи, які формували навчальні групи з підготовки та здачі норм комплексу ГПО.
При школах створювалися також спортивні секції для тих учнів, яким подобалося займатися спортом.
Завданнями таких секцій було виховання інтересу до занять спортом, підвищення рухової активності школярів, підготовка школярів до участі в районних та міських змаганнях за команди школи [6].
Самою масовою формою діяльності на досліджуваному етапі, що охоплювала всіх школярів, було проведення «днів фізичної культури та спорту» (з періодичністю 5-6 разів протягом навчального року) [12, с. 230-231]. Основними заходами, що проводилися в ці дні, були екскурсії, прогулянки, походи, рухові ігри на свіжому повітрі, атракціони, катання на санчатах та лижах, масові відвідування катка, фізкультурні свята, спортивні змагання. Такі заходи мали позитивний вплив на здоров’я школярів, сприяли організації правильного відпочинку в житті школярів, підносили фізичне виховання та спорт на більш високий рівень.
Найважливішим і найцікавішим видом позакласної діяльності школярів було проведення спортивних змагань, що передбачалися річним планом. Основою для складання програми змагань слугувала шкільна навчальна програма з фізичної культури [24, с. 71-73].
Із 1954 р. в низці шкіл Радянського Союзу почали організовувати фестивалі для підлітків, а також «товариські зустрічі». На зустрічах, у які залучали велику кількість учасників та глядачів, проводилися лише рухомі ігри, що прищеплювали школярам любов до різних спортивних ігор, сприяли підвищенню загального рівня фізичної підготовленості школярів, оволодінню ними елементами техніки та тактики в команді.
Для формування здорового способу життя старшокласників у позакласній роботі важливе значення мали також клуби суботнього та недільного днів фізкультурно-оздоровчої спрямованості та шкільні спортивно-оздоровчі та туристичні табори, що почали організовуватися з 60-х років ХХ століття та відвідувалися школярами під час канікул [4; 456].
Найважливішу роль у позашкільній діяльності школярів мали також такі заклади, як дитячі юнацько-спортивні школи (ДЮСШ), будинки піонерів, дитячі туристські станції, піонерські табори. Важливого значення надавалося також різним напрямам виховання школярів за місцем мешкання.
Слід відмітити, що по всій країні активно створювалися ДСТ, що були основною формою організації фізкультурно-спортивного руху в СРСР на громадських засадах. Діяльність громадсько-добровільних товариств сприяла реалізації індивідуальних запитів та бажань людей щодо занять спортом або фізичною культурою. Окрім ДСТ, у СРСР активно діяли клуби за інтересами, спортивно-технічні клуби ДТСААФ і ТСОВІАХІМ та інші. Спільно з Міністерством охорони здоров’я УСРС щорічно розглядалися підсумки роботи з фізичного виховання та зміцнення здоров’я школярів. Тому Міністерством освіти УСРС було запропоновано розширити мережу дитячих спортивних шкіл, особливо в сільській місцевості та створити на їхній базі спеціалізовані школи [31, с. 14].
Значну роботу з фізичного виховання старшокласників проводили домоуправління, робітники яких разом із батьками та дітьми будували постійно діючі спортивні майданчики.
За місцем мешкання створювали фізкультурно-спортивні підліткові та юнацькі клуби, метою яких було зміцнення здоров’я, організація активного відпочинку та дозвілля. Завданнями такого клубу були популяризація та пропаганда фізичної культури, масових видів спорту, туризму, Всесоюзного фізкультурного комплексу ГПО, залучення до систематичних занять фізичною культурою та спортом, перевиховання «важких» дітей та підлітків. За місцем мешкання школярів також організовувалося проведення ранкової гімнастики, занять груп, секцій або команд з різних видів спорту, спортивні змагання серед школярів одного дому або декількох домів, туристські походи, колективні лижні походи тощо [12, с. 252-259].
Великою популярністю користувалися щорічні спартакіади серед старшокласників (зокрема «Юність» та «Здоров’я»), що влаштовувалися при ЖЕО та збирали велику кількість не тільки учасників, а й глядачів. Не меншу популярність мали змагання дитячих дворових команд на призи «Шкіряний м’яч» та «Золота шайба» [31, с. 239-245].
Улітку велика робота проводилася в літніх піонерських таборах, що мали великі можливості для організації різноманітних форм дозвілля школярів. Зокрема на території табору проводилися естафети, що мали туристську спрямованість, спортивні конкурси, спортивні вечори, присвячені початку або закінченню зміни, рухові ігри. Для тих школярів, які не мали змогу поїхати кудись влітку, в місті організовувалися міські піонерські табори, що мали такий же план роботи, як і звичайний табір.
Таким чином, позакласна та позашкільна діяльність зі школярами на першому встановленому етапі міцно ввійшла в життя як невід’ємна частина всієї системи роботи радянської школи, зробила значний внесок у справу формування здорового способу життя учнів.
Як і на попередньому, на другому встановленому етапі (70-ті - 80-ті рр.. ХХ століття) для формування здорового способу життя старшокласників величезне значення мала позакласна та позашкільна робота зі школярами. Так, у основу річних навчально-виховних планів роботи школи з гігієнічного виховання старшокласників покладалися заходи, що були передбачені в п’ятирічних цільових комплексних програмах «Здоров’я», що було розроблено відповідними міністерствами та відомствами.
Із прийняттям нового Всесоюзного фізкультурного комплексу «Готовий до праці та оборони СРСР» (ГПО) (1972 р.) в позакласну та позашкільну фізкультурно-оздоровчу й спортивну діяльність прагнули залучити все більшу кількість школярів.
Фундаментом позакласної діяльності залишалися, як і раніш, спортивні змагання. Основою цих змагань у школі стали Всесоюзні дитячі спортивні старти «Старти надії», що були найважливішим кроком у розвитку фізичної культури і спорту серед молоді [13].
На етапі, що вивчається, провідну роль у системі позашкільної виховної роботи належала, як і раніш, позашкільним дитячим закладам: дитячі екскурсійно-
туристські станції, дитячо-юнацькі спортивні школи, клуби, секції, при будинках та палацах піонерів, гуртки зі загальної фізичної підготовки (гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри) та з технічних видів спорту (стрілецькому, мотоциклетному), з різних видів туризму, позашкільна робота місцем мешкання школярів.
Досить популярними серед школярів були також змагання дворових команд із різних видів спорту. Такі клуби ЦК ВЛКСМ, як «Золота шайба», «Нептун», «Плетений м’яч», «Біла тура», «Стрімкий м’яч», «Чудо шашки», об’єднували дитячі команди різних віків [7, с. 11-15].
У 90-х роках ХХ сторіччя безперечним позитивним моментом організації формування здорового способу життя школярів у позакласній та позашкільній діяльності слід вважати проведення обов’язкових днів здоров’я з періодичністю один раз, а за бажанням школи й два рази на рік.
У школах України проводилися загальношкільні заходи валеологічної спрямованості: «Тижні екології й здоров’я», інсценовані «Вечори здоров’я», тематичні книжні виставки, читацькі конференції, театралізовані вистави («Суд над цигаркою», «Алкоголь - ворог людини»), вікторини, олімпіади, конкурси, КВК та ін.
На розглядуваному етапі позитивний вплив на формування здорового способу життя мала участь школярів у дитячо-юнацьких організаціях - таких, як «Гарт», «Пласт», «Соколи», «Зелений світ», «Рух за здоровий спосіб життя» та ін.
Разом із тим ті негативні тенденції, що протягом 1990-х рр.. спостерігалися в позакласній та позашкільній роботі в цілому, не могли не вплинути й на формування здорового способу життя учнів. Так, спортивні змагання серед школярів на етапі, що вивчається, проводилися. До того ж, за ініціативою Президента України щорічно проводилися Всеукраїнські літні спортивні ігри. Водночас шкільні спортивні гуртки через недостатність фінансування було спочатку зроблено платними, а деякі зовсім закрито.
Некращим чином були справи й у організації позашкільної діяльності. Свою роботу припинила більшість спортивних клубів, гуртків при ЖЕКах: тільки за три роки (з 1991 по 1993) закрились більш ніж 900 таких закладів, було скорочено 500 посад педагогів-організаторів спортивної роботи з населенням за місцем проживання [10]. Як і раніш, працювали лише спортивні секції при ДЮСШ.
На жаль, значним чином потерпіла також і унікальна налагоджена система оздоровлення й відпочинку дітей у літніх таборах, розташованих у мальовничих місцях. За часів незалежності з економічних причин перестало працювати багато позаміських таборів: більшість територій, на яких було розташовано табори, стали приватною власністю, а самі табори почали використовуватися не за прямим призначенням.
Важливе значення в досліджуваний період мала реалізація тісного зв’язку школи та сім’ї й формування здорового способу життя старшокласників у родині. Саме сім’ї належить вирішальна роль у забезпеченні таких складових здорового способу життя, як закалю-
вання організму, виховання навичок особистої гігієни в побуті, формування правильної осанки, зміцнення й подальше вдосконалення рухових умінь і навичок. У сім’ї виховуються звички до систематичних занять фізичними вправами і правильного використання повітря, води, сонця. До того ж, від особистого прикладу матері або батька, від змісту виховання дитини в сім’ї залежить виробка «імунітету» до шкідливих звичок, до негативних впливів, з якими старшокласник буде стикатися з розширенням кола його взаємодії й спілкування зі зовнішнім середовищем у процесі соціалізації й соціальної адаптації до нових умов.
Отже, для 50-60-х років характерною була взаємодія школи та сім’ї у формуванні здорового способу життя школярів, а саме: педагогічна пропаганда серед батьків, виховання здоровим духом та тілом. До того
ж, яскравим прикладом такого співробітництва стала педагогічна практика В.Сухомлинського, який був переконаний, що турбота про здоров’я дитини неможлива без зв’язку зі сім’єю [32, т.3; с.103].
У 70-80-х роках педагогами також робився особливий наголос на необхідності єдності сімейного й суспільного виховання школярів, на посиленні ролі сім’ї для розв’язання завдань усебічного розвитку особистості. Для даного етапи характерними у цьому питанні було: пожвавлення роботи шкіл із батьками, проведення значної роз’яснювальної роботи серед батьків з питань підготовки дітей до життя, до участі в продуктивній праці, різнобічне вивчення сім’ї учня (відвідування на дому, проведення бесід), батьки надавали значну допомогу в справі фізичного, трудового, гігієнічного виховання, формування їхнього здорового способу життя школярів.
На першому (50-ті - 60-ті рр..) та другому (70-ті
- 80-ті рр..) визначених етапах широкого розповсюдження набули різноманітні форми педагогічної пропаганди - лекції, семінари, конференції, бесіди, а також позакласний педагогічний всеобуч (з кінця 70-х
- початку 80-х рр..); організовано роботу університету педагогічних знань для батьків (працював кожну другу суботу місяця), тематика лекцій якого стосувалася широкого кола питань, пов’язаних із формуванням здорового способу життя школярів; регулярно проводилися зустрічі учнів і батьків з відомими й цікавими людьми (медичними працівниками, спортсменами та ін.), організовувалися різні спільні заходи.
Слід підкреслити, що особливої актуальності ця проблема набула у 90-х рр.. ХХ століття, протягом яких намітився значний розрив між школою й сім’єю, відбулося ослаблення виховної функції сім’ї та відповідальності батьків за виховання дітей. Це негативно вплинуло на процеси виховання школярів у цілому й у формуванні їхнього здорового способу життя зокрема. Досить поширеною формою організації спільної діяльності, спілкування педагогів і батьків у досліджуваний період було надання консультативно-інформаційної допомоги батькам із формування здорового способу життя учнів.
Форми організації формування здорового способу життя старшокласників у другій половині
ХХ століття. У наукових джерелах існує багато класифікацій організаційних форм навчання й виховання учнів. Насамперед форми поділяються на навчальні й виховні. За часовою ознакою розрізняють постійноді-ючі й епізодичні; за способом організації виділяють індивідуальні, колективні, фронтальні, групові форми; за простором - шкільні (класні й позакласні) та позашкільні. Зокрема до класних форм відноситься перш за все урок; до позакласних - домашня робота школярів, екскурсія, факультативи, консультації, додаткові заняття з учнями, предметні гуртки, наукові товариства, олімпіади, конкурси, виставки.
На підставі аналізу еволюційного шляху розвитку проблеми формування здорового способу життя старших школярів, було схарактеризовано форми навчальної діяльності, форми організації навчального дня, форми виховання, визначено особливості діяльності гуртків та секцій як форм позашкільної роботи школярів.
Навчальні форми. Найбільш ефективним способом отримання систематизованих знань про здоров’я, оволодіння вміннями і навичками ведення здорового способу життя є навчання. Тому однією з основних форм організації формування здорового способу життя старшокласників на розглядуваному етапі був урок, за допомогою якого засвоювався навчальний матеріал шкільних предметів оздоровчої спрямованості (фізична культура, труд, біологія, етика, щоденна «година здоров’я», основи безпеки життя, основи здоров’я, основи валеології, допризовна підготовка та медико-санітарна підготовка). Починаючи з 50-х років було сформульовано вимоги до уроку в цілому, до яких належали: сучасність, спрямованість на виконання соціальних вимог держави, врахування новаційних досягнень педагогіки, соціології, психології та інших наук, передового педагогічного досвіду.
Так, для уроку фізичної культури на першому етапі дослідження характерним було чітке планування уроків та розподіл вправ за принципом наступності проходження матеріалу [9]. На другому ж етапі, із уведенням нових програм з фізичної культури (1983/1984 навчальний рік), значно розширилися можливості для творчості й ініціативи вчителів на уроках фізичної культури, вибору видів спорту відповідно до умов і можливостей школи, спеціалізації педагога, географічних і кліматичних умов, в яких знаходилася школа [30].
Поряд з уроками фізичного виховання провідне місце у формуванні здорового способу життя старшокласників посідали уроки труда (трудового навчання). В радянський період удосконалення уроків трудового навчання й виховання було предметом постійної турботи школи. Заняття проводилися в учнівських бригадах у шкільних майстернях. Учитель з метою забезпечення безпечності занять не менш 20 хвилин відводив інструктажу. Окрім звичної роботи в майстернях, на уроках труда старшокласники читали художні твори, що розкривали роль праці в житті суспільства, писали твори на різні теми («Труд - справа честі», «Про слова й діла», «У труді народжується щастя» та ін.). Напи-
сання таких творів вимагало від школярів не тільки ознайомлення з певною літературою, а й спостереження за роботою інших людей під час екскурсій. Заняття працею пов’язувались з іншими предметами (зокрема з математикою), життєдіяльністю людей [5; 456].
Після прийняття постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про подальше вдосконалення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовку їх до праці» (1977) [31], у старших класах учні влітку проходили виробничу практику. Здійснення трудової підготовки мало різну спрямованість. Вона організовувалась у навчально-виробничих комбінатах, навчальних цехах підприємств, шкільних і трудових бригадах. Для цього широко залучалися кваліфіковані кадри підприємств і організацій [28].
Важливе значення надавалося педагогами організації уроків на третьому визначеному етапі (90-ті рр.. ХХ століття). Так, особлива увага під час уроків з фізичної культури зверталася на самовдосконалення рухової активності школярів, прищеплення їм здорового способу життя, на формування фізично загартованого й здорового покоління в цілому [19].
Значно змінився зміст уроків фізичної культури. Старшокласники, займаючись фізичними вправами на уроках з фізичної культури, поряд із знаннями з гігієни засвоювали й знання з анатомії та фізіології, культури рухів, формування правильної постави. Окрім обов’язкових теоретичних відомостей з фізичної культури, школярі займалися такими видами фізичної культури, як: основна гімнастика, легка атлетика, баскетбол (для хлопців), волейбол (для дівчат), лижна підготовка, ковзанярська підготовка та обов’язково рухливі ігри. Програмою було передбачено також проведення максимальної кількості уроків на відкритому повітрі [33].
Уроки початкової військової підготовки залишилася майже без змін: тільки було вилучено військово-спортивні ігри, що мали масовий характер.
Протягом 90-х років минулого століття трудове навчання й виховання дещо втратило свої позиції.
Суттєвим нововведенням було впровадження уроків з таких навчальних предметів, як «Основи безпеки життя», «Основи валеології» та «Основи здоров’я».
Поряд з уроком важливою формою навчання старшокласників були семінарські заняття, запроваджені в 80-х рр.. минулого століття. Вони мали багато чого спільного з уроком: постійний склад школярів, лімітований навчальний час, відповідність навчальних програм, керівна роль учителя. Відмінністю ж була вікова особливість - залучення старших школярів, від яких семінарське заняття вимагало більшої зосередженості, більшої підготовки, ніж до уроку [16, с. 72-74].
Навчальні курси оздоровчого спрямування доповнювалися факультативними заняттями. У 90-х рр.. в освітню практику втілювалися різні факультативні курси оздоровчого спрямування: «Людина», «Особистість», «Діяльність людини», «Моє здоров’я» [35].
З огляду на проблему формування здорового способу життя школярів особливо важливим і цікавим
у педагогічній шкільній практиці другої половини ХХ століття було використання форм організації навчального дня. Зокрема на першому етапі це були такі форми: гімнастика до занять у школі, фізкультурна пауза, фізкультурні хвилинки, організоване проведення перерв (фізкультурні перерви). Такі форми мали фізкультурно-оздоровчу спрямованість та сприяли фізичному розвитку, зміцненню здоров’я, підвищенню якості навчання, вихованню дисциплінованості та почуття колективізму.
На другому етапі гімнастика до занять проводилася у 90 % усіх шкіл Радянського Союзу. А в таких республіках, як Білорусія, Латвія, Литва, Молдавія, Україна, цей показник був ще більшим [39]. Значно збільшилася також кількість шкіл, у яких почали організовано використовувати рухливі перерви та щоденні годинні заняття з фізичних вправ у групах подовженого дня [30, с. 81-90]. Водночас на відміну від попереднього етапу дещо втратили свої позиції фізкультурні хвилинки під час уроку. Такі хвилинки почали проводитися переважно в початковій школі.
На третьому етапі трансформаційні процеси в загальноосвітній школі, на жаль, негативно позначилися на використанні форм організації навчального дня: вони через щільність навчального матеріалу були повністю викреслені з навчальних програм. Іноді за ініціативи вчителів такі форми застосовувалися, але здебільшого у початкових класах.
Форми виховання. Значною виховною формою, що використовувалася для формування здорового способу життя старших учнів, було проведення тематичних «класних годин». На допомогу вчителеві у підготовці до «класних годин» за часів Радянського союзу на сторінках журналу «Здоров’я» публікувалися спеціальні матеріали.
Важливою виховною формою було й проведення лекцій, спрямованих на гігієнічне виховання школярів. Тематика лекцій була різноманітною. Зокрема на першому встановленому етапі (50-ті - 60-ті рр..) це були лекції на такі теми: «Особиста гігієна», «Раціональне харчування», «Фізична культура та здоров’я школярів», «Паління й здоров’я», «Порушення постави та їх профілактика», «Зміцнення здоров’я під час канікул», «Здоров’я та вибір професії», «Гігієна розумової праці», «Режим дня школяра» тощо. До проведення шкільних лекцій залучалися не лише вчителі фізичного виховання й шкільні лікарі, а й різні відомі спортсмени, лікарі-гігієністи, лікарі-наркологи. Лекції тривали одну годину, 20 хвилин з якої відводили промові лектора, а потім відбувався показ відповідного кінофільму («Етика поведінки та здоров’я», «Алкоголь та потомство», «Для вас, дівчата», «Для вас, хлопці»). Такі лекції, як свідчить проведений аналіз, досить позитивно впливали на свідомість школярів [11, с. 57-58].
На другому етапі (70-80-ті роки), окрім лекцій з гігієнічного виховання старшокласників, було розпочато проведення лекцій з питань військово-патріотичної тематики. Важливий вплив на формування здорового способу життя учнів мали зокрема лекції на тему «Фі-
зична культура і спорт - друзі радянського воїна» [37, с. 100-107].
Із питань гігієнічного й військового виховання старшокласників організовувалися тематичні конференції. Виступи розподілялися між школярами паралельних класів згідно з інтересами учнів. Тематика конференцій пов’язувалася з програмним матеріалом, який вивчався на час проведення конференції. Конференції тривали приблизно 45 хвилин, з яких на виступи відводилося 5-10 хвилин.
Особливе значення для формування здорового способу життя старших учнів мали гуртки оздоровчого спрямування. Невід’ємним складником гігієнічного виховання старшокласників було створення у школі радянського періоду медико-гігієнічних гуртків. У таких гуртках школярі відвідували лекції та проводили бесіди, готували реферати, вели дослідження, ходили на екскурсії, випускали санітарно-просвітницьку газету, робили виступи перед іншими школярами на гігієнічну тематику. Найпопулярнішими гуртками серед старшокласників були «Юний медик», «Юний мікробіолог» та ін. Важливе значення мали й фізкультурно-спортивні гуртки, мета яких полягала в різнобічній фізичній підготовці школярів. Ними керували кваліфіковані керівники. В основному це були або колишні спортсмени або батьки. Із запровадженням у школи валеології широкого розповсюдження отримали ва-леологічні гуртки «Здоровий образ життя», «Хімія та здоровий образ життя», «Біологія та здоровий образ життя» тощо.
Значне місце у формуванні здорового способу життя школярів мали спортивні олімпіади та змагання різного рівня, зустрічі з відомими спортсменами, а також походи й екскурсії.
Особливе значення для вирішення проблеми формування здорового способу життя старшокласників мали форми виховної роботи у фізкультурно-спортивних гуртках і секціях (теніс, фігурне катання, плавання, художня гімнастика, легка атлетика та ін.), що діяли при фізкультурно-оздоровчих дитячих і підліткових закладах.
Виходячи з того, що формування здорового способу життя школярів відбувається як у навчальній, так і у виховній діяльності, нами було розглянуто методи формування здорового способу життя як способи взаємодії педагогів, вихованців, їхніх батьків, унаслідок якої відбуваються певні зміни в розвитку позитивного ставлення школяра до здоров’я, набутті вмінь і навичок ведення здорового способу життя.
Отже, до основних груп методів формування здорового способу життя старшокласників віднесено:: методи формування свідомого ставлення до здорового способу життя; методи формування позитивного досвіду дотримання здорового способу життя; методи стимулювання й корекції здоров’язберігаючої поведінки; методи самовиховання.
Методи формування свідомого ставлення до здорового способу життя використовувалися з метою впливу на свідомість учнів, для роз’яснення, доведення необхідності й доцільності дотримання здорово-
го способу життя. Такі методи, до яких відносилися освічення, пояснення, переконання, розповідь, бесіда, приклад та ін., використовувалися в навчанні школярів предметам оздоровчої спрямованості.
Важливе значення для формування здорового способу життя старшокласників мали методи формування позитивного досвіду дотримання здорового способу життя (методи привчання, вправи, доручення, використання виховних ситуацій і виховних обставин, участь у діяльності).
Значну роль у вихованні учнів старшого шкільного віку в цілому й у формуванні здорового способу життя зокрема відігравали методи стимулювання й корекції здоров’язберігаючої поведінки - методи заохочення й покарання.
У другій половині ХХ століття важливу роль у формуванні здорового способу життя старшокласників відіграли методи самовиховання (самоаналіз, са-монаказ, самоконтроль). Вони полягали в послідовному систематичному підвищенні вимогливості до себе, в усвідомленні не лише значущості здорового способу життя, а безперечного його дотримання. Формування здорового способу життя - це процес поступовий, він розвивається по мірі усвідомлення особистістю цінностей здоров’я та пізнання самої себе під впливом навколишньої дійсності.
Серед методів самовиховання заслуговує на увагу метод самообслуговування, спрямований на розвиток важливих трудових умінь, необхідних у повсякденному житті, виховання особистої та громадської гігієни. Виховне значення самообслуговування полягало в тому, що старшокласники не тільки усвідомлювали необхідність додержання санітарної дисципліни, а й вимагали такої ж поведінки від інших [25, с. 64-68].
Відмітимо, що на визначених нами етапах метод самообслуговування мав певні особливості.
Так, для першого етапу (50-60-ті роки) були характерні такі риси. Перш ніж зайти у клас, учні незалежно від погоди вичищали взуття. За цим стежили чергові. Тим самим учні відчуваючи себе справжніми господарями класу, прагнули якнайкраще виконати свої завдання та посісти перше місце за результатами змагань, що проводилися між класами. Роботу учнів перевіряли спеціальні санітарні бригади.
На другому етапі (70-80-ті роки) санітарні бригади було замінено на ремонтні бригади, однак зміст їхньої роботи майже не змінився. Окрім прибирання класу, бригади прибирали шкільні коридори та робили неважкий ремонт шкільного обладнання. Таким чином, беручи участь у самообслуговуванні, старшокласники привчалися до бережливого ставлення до праці дорослих та на практиці бачили результат гігієнічного виховання.
На третьому етапі (90-ті роки) до обов’язків учнів входило лише прибирання класу, що перевірялося класним керівником. Відсутність змагальної діяльності та санітарних й ремонтних бригад призвело до того, що такий метод навчання не мав достатнього впливу на свідомість старшокласників.
Таким чином, виховання необхідних якостей школяра залежить від доцільності використання вчителем
певних форм і методів роботи. У результаті доцільної організації формування здорового способу життя у сполученні з іншими формами і методами шкільної роботи у школярів формуються такі якості, як відчуття обов’язку й відповідальності за своє здоров’я та здоров’я інших людей, нетерплячість до шкідливих звичок. Сформувати ці якості можна лише за умови, якщо в роботі зі старшокласниками будуть використані всі розглянуті вище методи.
Засоби формування здорового способу життя старшокласників. За радянських часів наочна агітація й пропаганда фізичної культури і спорту були найважливішим засобом формування здорового способу життя старшокласників. Пропаганда фізичної культури та спорту супроводжувалася роз’ясненням їх мети та завдань, їх оздоровчого, виховного та навчального значення. При цьому обов’язковою умовою для пропаганди фізичної культури і спорту були не разові заходи, а повсякденна діяльність.
До основних елементів наочної пропаганди відносилися: панно й заклики; календарі найважливіших змагань року й матчів, таблиці розиграшів чемпіонатів із певних видів спорту; плакати й афіші; рекламні листівки з інформацією про значні змагання або фізкультурно-спортивні свята; стінні газети, стенди, спеціальні кутки (або навіть кімнати) в колективах та ін. [31, с. 296-297].
У зв’язку з цим величезне значення надавалося наочній шкільній агітації й пропаганді, що мала відображати все спортивне життя школи та одночасно залучати старшокласників до щоденних фізичних вправ.
Так, важливе місце відводилося оформленню спортивного куточку: фотовиставки, вітрини, стенди, газети, рекорди школи з різних видів спорту, календарний план змагань, розклад роботи спортивних секцій, комплекси щоденних вправ. Найдієвішою формою пропаганди були також спортивні змагання, що обов’язково відбувалися з різноманітною атрибутикою та процедурою нагородження [21].
Із запровадженням у навчання старших школярів валеології у школах України почали оформлюватися «кутки здоров’я та здорового способу життя».
Формування здорового способу життя старшокласників вимагало розв’язання безлічі організаційних питань, зокрема залучення батьків до співпраці зі школою. Для цього у школах установлювали стенди, що відображали всю фізкультурну діяльність школярів. На стендах розміщувалися плани роботи школи з фізичного виховання та спорту, хід виконання даного плану, вивішувалися фотографії з різним шкільних змагань, різні рекомендації батькам та вчителям. Ці матеріали постійно оновлювалися.
У кожній школі щомісяця випускалися стінні газети, зокрема й спеціально для батьків, де розміщувалася інформація щодо поточного фізкультурного життя школи, виступів кращих школярів, давалися поради лікаря та вчителів.
У деяких школах організовувались радіопередачі за допомогою радіогазет [38].
У школах також створювались учнівські агітбригади, які пропагували здоровий спосіб життя. Головною
метою бригад була активна пропаганда проти вживання алкоголю, куріння, наркоманії. Завдання бригади полягало у проведенні різних заходів із антиалкогольної пропаганди, проти куріння, індивідуальної роботи з учнями, які курять або споживають спиртні напої.
Ефективним засобом пропаганди здорового способу життя старшокласників були консультації викладачів, лікарів, тренерів, інструкторів.
Для більш широкої й успішної пропаганди здорового способу життя, засвоєння гігієнічних знань педагогічною громадськістю застосовувалися різні методичні книги, брошури, пам’ятки. Ці засоби пропаганди знаходилися в медичному пункті та у шкільній бібліотеці. У свою чергу бібліотекарі постійно оновлювали виставку видань під рубрикою «Ваше здоров’я». Листівки та пам’ятки, що видавалися великими тиражами центрами служби санітарної просвіти та товариством Червоного Хреста, розкривали різноманітні аспекти гігієни школярів [11, с. 46-47].
У школах незалежної України в досліджуваний період основними наочними засобами пропаганди здорового способу життя, як правило, були тематичні інформаційні буклети, брошури, довідники, листівки, що випускались для учнів Державним центром соціальних служб для молоді (ДЦССМ) з питань збереження здоров’я, здорового способу життя [34, с.52.].
Не меншу, а може й більшу значущість у формуванні здорового способу життя школярів мали засоби масової інформації, що є найвпливовішим суспільно-культурним інститутом.
Таким чином, проведений вище аналіз свідчить про те, що врахування досвіду формування здорового способу життя школярів у другій половині ХХ століття є не лише можливим, а й необхідним, педагогічно доцільним, оскільки це допоможе збагатити зміст сучасного формування здорового способу життя учнів як у навчальній, так і позанавчальний час.
Висновки.
1. На основі вивчення архівних даних, матеріалів педагогічної спадщини узагальнено досвід формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття.
2. Виділено основні напрями формування здорового способу життя старшокласників: формування здорового способу життя старшокласників у навчальній діяльності (у процесі вивчення обов’язкових предметів оздоровчого спрямування та факультативних курсів); формування здорового способу життя старшокласників у виховній роботі (позакласній та позашкільній діяльності); взаємодія школи й сім’ї у формуванні здорового способу життя старшокласників.
3. Схарактеризовано форми навчальної діяльності (уроки, семінарські заняття, факультативні заняття), форми організації навчального дня (гімнастика до занять у школі, фізкультурна пауза, фізкультурні хвилинки, організоване проведення перерв), форми виховання (тематичні класні години, лекції, тематичні конференції, медико-гігієнічні гуртки, фізкультурно-спортивні гуртки, спортивні олімпіади, змагання різ-
ного рівня, зустрічі з відомими спортсменами, походи, екскурсії), визначено особливості діяльності гуртків та секцій як форм позашкільної роботи школярів.
4. Визначено основні методи формування здорового способу життя старшокласників: методи формування свідомого ставлення до здорового способу життя (освічення, пояснення, переконання, розповідь, бесіда, приклад); методи формування позитивного досвіду дотримання здорового способу життя (привчання, вправи, доручення, використання виховних ситуацій і виховних обставин, проведення тренінгів та диспутів); методи стимулювання й корекції здоров’язберігаючої поведінки; методи самовиховання.
5. Kонкретизовано засоби формування здорового способу життя учнівської молоді: засоби наочної агітації та засоби масової інформації.
Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні науково-педагогічної діяльності вітчизняних і зарубіжних педагогів із проблеми формування здорового способу життя старшокласників.
Література
1. Алексюк А.М. Завдання організаторів позакласної і позашкільної виховної роботи з дітьми / А.М. Алексюк // Радянська школа. -1969. - № 1. - C. 1-14.
2. Белоусова В.В. Воспитание в процессе занятий физической культурой / В.В. Белоусова, И.Н. Решетень. - М.: «Физкультура и спорт», 1964. - 96 с.
3. Березівська Л.Д. Реформування шкільної освіти в Україні у XX столітті: [монографія] / Л.Д.Березівська. - K.: Богданова А.М., 200S. - 406 с.
4. Богданов Г.П. Внеклассная работа по физической культуре. Методическое пособие для учителей физической культуры, воспитателей и старших пионервожатых / Г.П. Богданов, В.А. Бондаренко, Ю.Д. Железняк. - М.: Просвещение, 1965. - 1S9 с.
5. Болдырев Н.И. Роль школы и семьи в воспитании детей / Н.И. Болдырев. - М.: Учпедгиз, 1954. - 64 с.
6. Вінніченко І.А. ^стема позакласної роботи у восьмирічній школі / І.А. Винниченко, Е.М. Марієнгоф. - K.: «Радянська школа», 196S. - 41S с.
7. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся: Учебнометодическое пособие / Л.В. Волков. - K.: Радянська школа, 19SS. - 184 с.
S. Волкова Н.В. Гигиеническое воспитание школьников / Н.В. Волкова. - М.: «Медицина», 197З. - 2З с.
9. Гугин А.А. Планирование учебного материала по физическому воспитанию в школе / А.А. Гугин //Теория и практика физической культуры. - 1952. - №1. - С71-7З.
10. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні. - K., 1994. - З1 с.
11. Kальченко Е.И. Гигиеническое обучение и воспитание в школе / Е.И. Kальченко, Н.М. Петров, В.Г Георгиев. - Чебоксары: Чувашское книжное издательство, 19S9. - 167 с. - ^нига для учителя и медицинского работника).
12. ^чашкин В.М. Методика физического воспитания. Пособие для учащихся школьных педагогических училищ / В.М. ^чашкин.
- Изд. З-е, испр. и доп. - М.: «Просвещение», 196S. - З04 с.
13. ^селев В. Отарты надежд / В. ^селев, Т. ^знецова. - М.: Молодая гвардия, 1979. - 95 с.
14. Елимова В.И. Человек и его здоровье / В.И. Елимова. - М.: Знание, 19S5. - 192 с.
15. ^жиле^ная программа физического воспитания учащихся 1-11 классов в общеобразовательной школе. - М.: Просвещение, 19S5.
16. ^охановская Л.С Роль семинарских занятий в школе / Л.С K> хановская // ^вет^ая педагогика. - 19S6. - № 5. - C. 72-74.
17. ^аснов И.СМетодологические аспекты здорового образа жизни россиян / И.С ^аснов // Физическая культура. - 2004. - № 2. - C. 61-6З.
18. ^ивицкая Э.И. Умей трудиться - умей отдыхать / Э.И. ^ивиц-кая. - М.: Медицина, 1965. - 4S с.
19. Ляшенко О. Державний стандарт середньої освіти: концептуальні засади та підходи до його створення / О.Ляшенко // Шлях освіти. 199S. - №2. - C.5-S.
20. Манжинская В.П. О политехническом обучении детей. Гигиенические требования при политехническом обучении / В.П. Манжинская. - Ленинград: МЕДГИЗ, 1961. - 48 с.
21. Методические рекомендации по планированию физкультурномассовой и спортивной работы в школе / [сост. А.З. Леонов].
- К., 1985. - 19 с.
22. Никифоров И.И. Новый комплекс ГТО / И.И. Никифоров // Теория и практика физической культуры. - 1959. - № 2. - С.81-87.
23. Об усилении совместной работы органов народного образования и здравоохранения по охране здоровья и гигиеническому воспитанию школьников (от 16.08.84 № 63-М/01-14/9-24) // Основные документы о реформе общеобразовательной школы.
- К., 1986. - 588 с.
24. Планирование учебного материала по физическому воспитанию в школе // Теория и практика физической культуры. - 1952. - № 1. - С. 71-73.
25. Познанський С.С. Самообслуговування і гігієнічне виховання учнів / С.С. Познанський // Радянська школа. - 1956. - № 9. - С. 64-69.
26. Положення про організацію суспільно корисної, продуктивної праці учнів загальноосвітніх шкіл // Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти УРСР - 1985. - № 14. - С. 18-26.
27. Примерный объем знаний и навыков школьников различных возрастных групп по вопросам гигиены и охраны здоровья: Методические рекомендации. - М.: Центр научно-исследовательский ин-т санитарного просвещения Министерства здравоохранения СССР, 1978. - 64 с.
28. Прокофьев М.А. Основные направления развития системы просвещения в 80-е годы // Советская педагогика, 1983. - №6.
- С.3-11.
29. Реформа школы (основные направления). - М., 1984. - 16 с.
30. Сабиров Ю.А. Физическое воспитание - составная часть гармонического развития личности / Ю.А. Сабиров // Советская педагогика. - 1984. - № 3. - С. 81-90.
31. Спутник работника физической культуры и спорта / Под ред. П.Савицкого. - К: Здоров’я, 1990. - 372 с.
32. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. - К.: Радянська школа, 1976-1977. - Т1. - 654 с.; Т.2. - 670 с.; Т.3. - 670 с.; Т. 4. - 640 с.; Т.5. - 639 с.
33. Фізична культура для спеціальної медичної групи 10-11 класів середньої загальноосвітньої школи та І-ІІ курсів професійно-технічних училищ. Програма / Укл. Ф.Ф. Бондарєв, М.С. Дубо-вис, В.В. Снігур. - К.: ІЗИН, 1997. - 52 с.
34. Формування здорового способу життя молоді: стратегія розвитку українського суспільства: у 2-х ч. / О.О. Яременко, О.В. Вакуленко, Ю.М. Галустян та ін. - К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2005. - Ч.1. - 160 с.; Ч.2. - 212 с. - (Сер. «Бібліотечка слухача курсів підвищення кваліфікації Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту).
35. Чабан Л. Факультативи про людину / Л.Чабан // Шлях освіти. -1999. - №4. - С.34.
36. Шахненко В.І. Радянський період розвитку теорії і практики формування здоров’я дітей і підлітків / В.І. Шахненко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2008. - № 8.- С. 158-165.
37. Шашло Т.М. Військово-патріотичне виховання в школі / Т.М. Шашло. - К.: Радянська школа, 1974. - 176 с.
38. Державний архів Харківської області: фонд Р - 4695, зд. од. 4, спр. № 596. - Звіт про роботу шкіл міста Харкова (1943-1962 гг.). - 272 арк.
39. Центральний державний архів вищих органів України: фонд 166, зд. од. 15, спр. № 4771. - 368 арк.
Надійшла до редакції 08.05.2010 р.
Єрмакова Тетяна Сергіївна [email protected]
