CC BY
35
(Д55443) гена Р3-субодинищ G-проте'ша. Проводили добове мошторування ЕКГ, Допплер-ехокардiоскопiю. Перiод спостереження склав 3 роки, протягом якого оцшювали перебiг захворювання, враховували розвиток пароксизмiв фiбриляцii передсердь, частоту госпiталiзацiй з приводу декомпенсацй захворювання, смертшсть. Визначено частоту полiморфних варiантiв С825Т (^55443) гена Р3-субодинищ G-проте'шу серед хворих. 47 % пащенив е гомозиготними носiями алелi С825, 47 % пацieнтiв - гетерозиготи (С825Т), 11 з 170 хворих е гомозиготами за Т алелем. Гомозиготш хворi за Т алелем молодшi на 7,5 роюв, порiвняно до гомозиготних пащенив за С алелем та на 6 роюв порiвняно з гетерозиготами (р < 0,01). На протязi 3 рокiв у гомозиготних за Т алелем хворих спостертаеться збшьшення кiнцево-дiастолiчного об'ему лiвого шлуночка (на 6 %, р < 0,05) та зменшення величини фракцй викиду лiвого шлуночка (на 11 %, р < 0,05). У 5 з 11 хворих з серцевою недостатшстю, що е гомозиготними за Т алелем (ТТ) на третш рж спостереження у рееструеться патологiчна юльюсть шлуночково! екстрасистолй. Серед гомозиготних за С алелем (СС) та гетерозиготних (СТ) пацiентiв даний вид порушення ритму рееструеться вiрогiдно рiдше (%2 = 6,854; р < 0,05). Виявлено тенденщю до бшьшо! частоти госпiталiзацii хворих з приводу декомпенсацй серцевоi' недостатност протягом 3 роюв в груш пащен™, що е гомозиготами за алелем Т.
Ключовi слова: серцева недостатшсть, клiнiчний перебiг, фiбриляцiя передсердь, С825Т ^55443) полiморфiзм, ген, Р3-субодиниця G-протеlна.
Стаття надiйшла 10.09.18 р.
С825Т ^55443) гена в3-субъединицы G-протеина. Проводили суточное мониторирование ЭКГ, Допплер-эхокардиоскопию. Период наблюдения составил 3 года, в течение которого оценивали течение заболевания, учитывали развитие пароксизмов фибрилляции предсердий, частоту госпитализаций в связи с декомпенсацией заболевания, смертность. Определены частоты полиморфных вариантов С825Т ^55443) гена в3-субъединицы G-протеина среди больных. 47% пациентов - гомозиготные носители аллели С825, 47% пациентов - гетерозиготы (С825Т), 11 из 170 больных является гомозиготами по Т геному. Гомозиготные больные с Т геном моложе на 7,5 лет, по сравнению с гомозиготных пациентов по С алели и на 6 лет по сравнению с гетерозиготами (СТ) (р <0,01). На протяжении 3 лет в гомозиготных по Т алели больных наблюдается увеличение конечного диастолического объема левого желудочка (на 6%, р <0,05) и уменьшение величины фракции выброса левого желудочка (на 11%, р <0,05). В 5 из 11 больных с сердечной недостаточностью, которые является гомозиготными по Т аллели (ТТ) на третий год наблюдения регистрируется патологическое количество желудочковой экстрасистолии. Среди гомозиготных по С аллели (СС) и гетерозиготных (СТ) пациентов данный вид нарушения ритма регистрируется достоверно реже (%2 = 6,854; р <0,05). Выявления тенденции к большей частоте госпитализации больных в связи с декомпенсации заболевания на протяжении 3 лет в группе гомозиготных больных по Т аллели.
Ключевые слова: сердечная недостаточность, клиническое течение, фибрилляция предсердий, С825Т ^55443) полиморфизм, ген, в3-субъединица G-протеина.
Рецензент Катеренчук 1.Г.
DOI 10.26724/2079-8334-2019-1-67-93 УДК 340.1:614.2
ЗДОРОВ'Я ЯК ПРАВОВА КАТЕГОР1Я
E-mail: alya.kozhushko@gmail.com
У стата розкриваеться змют термшу «здоров'я» з правово! точки зору. Аналiзуються pi3Hi тдходи до висв^лення поняття здоров'я фiзичноi' особи як немайнового блага. Окрема увага придтена з'ясуванню змюту поняття «здоров'я» вiдповiдно до вщкрнто! концепци здоров'я. Окрiм того, у стата наводиться критика чинного легального визначення здоров'я з точки зору його використання у правовш сфер^ Обгрунтовано необхщшсть включення у змют поняття здоров'я не лише соматично!, а й психiчноi' складово!. Зроблено висновок, що здоров'я як особисте немайнове благо повинно охоплюватись наявним соматичним та психiчним станом життeдiяльностi оргашзму, який визначаеться системою яюсних та кiлькiсних медичних показникiв.
Ключовi слова: здоров'я, психiчне здоров'я, соматичне здоров'я, немайнове благо, право на здоров'я, правозастосування.
Вщповщно до статт 3 Конституци Укра'ни життя та здоров'я людини е вищою сощальною цшнютю. Таке високе визнання цього фундаментального особистого немайнового блага людини обумовлюе його глибоку штегращю до правово! матери, створюючи людиш низку правових можливостей, яю спрямоваш на використання та охорону вказаного блага.
Правова регламентащя можливостей у сфер! власного здоров'я ф1зично! особи на сьогодш визначаеться закршленням низки прав, що пов'язаш 1з здоров'ям, зокрема, право на усунення небезпеки, яка загрожуе здоров'ю (ст. 282 ЦК Укра'ни), право на охорону здоров'я (ст. 283 ЦК Укра'ни), право на медичну допомогу (ст. 284 ЦК Укра'ни), право на шформащю про стан свого здоров'я (ст. 285 ЦК Укра'ни), право на таемницю про стан здоров'я (ст. 286 ЦК Укра'ни) тощо. Переважно така правова регламентащя е фактичним калькуванням вщповщних положень Конституци Укра'ни (ст. 49), або положень шшого законодавства.
© Р.О. Стефанчук, А.О. Янчук, 2019
Водночас, такий тдхщ законодавця, на нашу думку, е невиправданим та таким, що безпiдставно звужуе обсяг та змют iснуючих можливостей фiзичноl особи щодо власного здоров'я, здебiльшого переводячи 1х у характер прав, що носять охоронний характер. З огляду на це потрiбно дiйти висновку, що чинне цивiльне законодавство на сьогодш повинно мiстити положення, як б гарантували фiзичнiй особi не тшьки право на охорону И здоров'я, а забезпечували б реальну правову можливiсть вчиняти максимально широку за кiлькiсним та яюсним аспектом суму дш (поведiнки), що спрямована на задоволення сво!х iнтересiв у сферi власного здоров'я. Тому вказане призводить нас до думки, що чинне законодавство Украши повинно закршлювати не низку прав у сферi охорони здоров'я фiзичноl особи, а в першу чергу право на здоров'я, включаючи його активний та пасивний змiст. На таких самих позищях стоять i iноземнi експерти. Так, зокрема, Б. Табес, под^ючи позицiю щодо необхiдностi введення саме поняття «право на здоров'я», зазначае, що доцшьнють цього обгрунтовуеться 3 основними доказами, а саме: 1) цей термш, на думку вченого, е найкращим з точки зору вщповщносп мiжнародним документам та угодам; 2) вш взагалi найбiльш часто використовуеться на мiжнародному рiвнi; 3) вш допомагае усвiдомити, що мова йде не тiльки про охорону здоров'я, але й про право на низку умов, без яких не можливим е здоров'я [24]. Про аналопчний розширений тдхщ щодо розумiння права на здоров'я може свщчиги i розвиток права €С [17].
З'ясування правово! природи та змiсту права на здоров'я не можливе без виршення питання щодо об'екта даного права. На сьогодш пануючою е думка, що об'ектом права на здоров'я е немайнове благо «здоров'я фiзичноl особи». Водночас, попри шби зовшшню простоту цього питання, слщ зауважити, що на сьогодш фактично не юнуе чiткого та здатного до юридичного застосування поняття «здоров'я», тобто поняття «здоров'я фiзичноl особи» саме як немайнового блага.
Перед тим, як перейти до розгляду термш-поняття «здоров'я фiзичноl особи», потрiбно вiдмiтити, що воно за сво1м змiстом е полюемантичним. З огляду на це, його потрiбно розглядати, як мшмум, у двох основних розумiннях. Насамперед, «здоров'я» е загальнофшософською категорiею, яку слщ розумiти як певний об'ект нематерiального свiту. З ще1 позицп воно носить об'ективний психофiзичний характер та е таким, що юнуе i поза межами правового впливу. I тому у найбшьш загальному розумшш «здоров'я людини» визначаеться як природнш стан органiзму, що характеризуеться його повною рiвновагою iз бюсферою та вiдсутнiстю будь-яких виражених хворобливих змiн [27].
Але, крiм такого загального розумiння термiн-поняття «здоров'я» мае ще й свое спещально-правове значення, в якому воно i виступае як певний об'ект вщповщних правовiдносин. Саме на цьому спещальному розумiннi вказаного термiн-поняття ми зупинимо свою увагу. Це необхщно за декшькох основних обставин. Насамперед, таке розумшня дасть можливiсть розглядати «здоров'я» не просто як загальнофшософський субстрат, а, в першу чергу, як спещальний об'ект вщповщних суспшьних вiдносин. По-друге, такий пiдхiд дасть можливють розглядати здоров'я як певну сощальну цiннiсть, яка попри загальний характер мае конкретну юридичну природу. По-трете, вказане значення здоров'я визначить i його спецiально-галузеву (цивiльно-правову) належнють до категорп особистих немайнових благ, що робить вказану категорда такою, що набувае ознак юридично1 небайдужостг
Аналiзуючи чинне законодавство, слiд вщм^ити, що поняття «здоров'я» мае свою лептимну дефiнiцiю як на мiжнародному, так i на нацiональному законодавчому рiвнi, пiд якою розумiють стан повного фiзичного, душевного i сощального благополуччя, а не тiльки вщсутнють хвороб i фiзичних дефектiв. Саме таке визначення термiн-поняття «здоров'я» мютиться в Статутi Всесв^ньо1 оргашзацп охорони здоров'я [26] (далi - ВООЗ), а також екстрапольовано у ч. 2 ст. 3 Основ законодавства Украши про охорону здоров'я [15] та в деяю iншi нормативно-правовi акти. I саме в такому розумшш воно переважно розглядаеться у юридичнш лiтературi [16, 11, 6, 9, 14], коли здшснюеться спроба видшити розумiння даного поняття через таку основну категорiю як «благополуччя» (яюсну характеристику максимального доброго стану), яке може бути диференцшоване на три таких складових: фiзичне здоров'я (стан, який забезпечуе статико-динамiчний речовинно-енергетичний гомеостаз органiзму), психiчне здоров'я (внутршньосистемний i системно-середовищний гомеостаз мозку) та сощальне здоров'я (iнформацiйний i системно-середовищний гомеостаз поведiнки). Водночас, такий шдхщ, на нашу думку, мае декшька основних хиб, через що е неприйнятним для правозастосування.
Насамперед, неможливють використання цього визначення саме в сферi права обумовлюеться певною мiрою його iдеалiстичним характером. Так, запропоноване законодавцем визначення поняття здоров'я радше можна трактувати як визначення поняття «щеальне здоров'я», тобто як поставлену цiль щодо до власного здоров'я, як еталон, до досягнення якого кожен повинен прагнути. Беззаперечно, що наявшсть такого еталону мае важливе призначення, яке полягае в
можливосп сшввщношення реально юнуючого здоров'я i3 щеадьним упродовж перiоду життeдiяльностi фiзичноl особи.
Друга обставина, яка не дозволяе нам погодитись i3 запропонованим визначенням, е те, що, будучи за сво!м характером поняттям щеальним (абсолютним), запропонована дефiнiцiя поняття «здоров'я» не враховуе того факту, що за своею природою е категорiею динамiчною, якш властивi фiзiологiчнi та патолопчш змiни [21]. I вщповщно до цього динамiка тих чи шших ознак загального поняття «здоров'я» дае пiдстави вважати, що вони можуть призвести до порушення поняття «благополуччя» як основоположно! складово! даного визначення. А вiдсутнiсть зазначеного благополуччя, принаймш, в однiй iз вищевказаних сфер свiдчить про фактичну вщсутшсть i самого здоров'я як блага. Так, наприклад, вiдсутнiсть душевного благополуччя в ошб, що страждають на психiчнi розлади, або ж вщсутшсть соцiального благополуччя в осiб, яю не мають надежного соцiального забезпечення, принаймнi, виходячи iз запропоновано! дефшщп, вже свiдчило б про повну вщсутшсть у них вiдповiдного блага «здоров'я». Але це не лише суперечить сутност цього особистого немайнового блага (а саме його невщдшьност вщ особи ношя), аде й заперечуе за таких обставин юнування вщповщного правового режиму даного блага, оскшьки вводить в право невизнану категорда «безоб'ектного права».
Третя обставина, яка унеможливлюе сприйняття запропонованого визначення поняття «здоров'я», тюно пов'язана iз попереднiм аргументом та випливае з нього. Адже, якщо таке благо як здоров'я може бути тддане динамiчним змiнам та диференщюватись задежно вiд факторiв, що впливають на стан життедiяльностi оргашзму, то воно, вiдповiдно, пiддаеться також i вимiрюванню (оцiнцi) за рiзними показниками. I, як правильно вiдмiчае В. М. Соловйов, «... для юридично! практики значения мае не стшьки поняття особистого здоров'я, скшьки оцiнка його якiсного стану. Яюсний стан особистого здоров'я характеризуе рiвень здоров'я людини, який постiйно коливаеться в результат дп ендогенних та екзогенних факторiв» [20].
Аналiзуючи цю проблему, на сьогоднi у Мiжнародному науково-навчадьному центрi iнформацiйних технологш i систем НАН та МОН Украши розроблено вiдкриту концепцiю здоров'я. За щею концепцiею здоров'я розглядаеться як складно оргашзована iнформацiйна система бюлопчно!, псих1чно1, сощадьно! природи, вивчення яко! потребуе системного пiдходу, що дае змогу дослщжувати структурно-функцiонадьну оргашзащю об'екта з погляду речовинних, енергетичних, шформацшних процесiв. Iнформацiйна структура здоров'я, вщповщно до дано! концепцп, здоров'я являе собою iерархiчно органiзовану систему, яка мае, принаймш, п'ять рiвнiв:
1. Перший рiвень - шдивщуадьне iнтегральне здоров'я.
2. Другий рiвень - статуси здоров'я (фiзичний, психiчний, соцiальний).
3. Третiй рiвень утворюють компоненти статушв здоров'я, кожен з яких мае власну структуру i функщю. Компоненти фiзичного здоров'я представлеш внутрiшнiми фiзiологiчними системами i керуючими системами оргашзму. Компонентами психiчного здоров'я е штелект, емоцп i характер. Компоненти сощального здоров'я - «особистюно-середовищна» й «особистiсно-моральна» складовi. Моральний компонент розглядаеться як аналог рiвня духовного здоров'я розвитку особистостi.
4. Четвертий рiвень утворюють складовi компонента. Для компонента внутршньо! фiзiологiчноl системи - це окремi фiзiологiчнi системи оргашзму, наприклад, серцево-судинна система, система дихання, система кровг Для керуючо! системи органiзму - нервова система, iмунна система й ендокринна система. Складовими iнтелектуадьного компонента виступають особливоси мислення, пам'ятi, уваги i сприйняття. Складовi емоцiйного компонента - це суб'ективш переживання iндивiда - власне внутршш (iмпресивний складник) i зовшшш вияви емоцiй (експресивний складник), яю можна визначити за мiмiкою, мовою, руховими актами i поведiнкою людини. Складовими компонента характеру виступають якосп особистосп, що найбiльше вiдповiдають за збереження здоров'я, а показниками обраш - соцiадьна активнiсть, мобiлiзацiя вол^ емоцiйне забарвлення дiяльностi, генерацiя поведшкових виявiв. Складовими соцiадьного «особистiсно-середовищного» компонента е адаптащя особи до фiзичних умов життя; умов трудово! дiяльностi; морадьно-етичних норм суспiльства. «Особистiсно-морадьний» компонент утворюють таю п'ять ключових якостей соцiально зрiлоl особи: гiднiсть, совють, честь, доброчеснiсть, вiдповiдадьнiсть. 1х наявшсть, ступiнь вияву допомагають визначити можливий рiвень духовного розвитку людини.
5. П'ятий рiвень структури здоров'я формують окремi показники всiх його складниюв [5]. Попри те, що положення вказано! концепцй в окремих сво!х аспектах е доволi спiрними, а И застосування буде ускладнюватись необхщшстю комплексного застосування знань у сферi рiзних наукових гадузей знань (бюлоги, передуем И пiдроздiлiв: фiзiологil, анатоми, бiохiмil, бiофiзики та
ш.; медицини, зокрема, ендокринологп, ¡мунологи та ш.; нейроф1з1ологИ, психологи, неврологи, психолшгвютики, соцюлоги, сощально! психологи, екологи, шформатики тощо), все ж загальним висновком тут повинно стати те, що якраз для права довол1 важливим е не стшьки визначення «здоров'я» через будь-яку щеальну категорда, скшьки через систему певних кшьюсних та яюсних показниюв, яю можуть тдлягати оцшюванню.
Четвертою обставиною, яка, на нашу думку, робить неможливим застосування такого визначення поняття «здоров'я» саме для цившьного права, е вщсутшсть видшення у ньому публ1чних та приватних моменпв. Адже поняття здоров'я, як в1рно зазначае I. Х. Бабаджанов, е «... не лише особисте, але й суспшьне благо» [3], { тому за сво!м змютом включае в себе як поняття «суспшьного здоров'я», так { поняття «здоров'я шдивщуального». Так, розглядаючи поняття «суспшьного здоров'я», О. В. Тихомиров доходить висновку, що ним повинен охоплюватись сукупний стан здоров'я кожного окремого громадянина в масштабах усього населення краши, шдтримання стабшьного р1вня, який гарантуеться державою як мшмально допустима межа [22]. На думку В. I. Акопова та С. М. Маслова, суспшьне здоров'я розглядаеться як поняття статичне та характеризуеться такими демограф1чними показниками, як народжуванють, смертнють, захворюванють, р1вень ф1зичного розвитку, середня тривалють життя [1].
З огляду на такий тдхщ зрозумшо, що забезпечення суспшьного здоров'я в першу чергу повинно вщбуватись Дз урахуванням державного штересу, 1 тому вказана категор1я { И забезпечення здебшьшого повинна перебувати у сфер! публ!чного права. Натомють поняття «шдивщуального здоров'я» е категорiею приватно-правовою. Саме ця категорiя реально характеризуе основу приватного iнтересу фДзично! особи, е мотиватором И поведшки у приватнш сферi та складае основу особистого немайнового блага, яким е здоров'я. Тому визначення поняття шдивщуального здоров'я повинно стати вщправною точкою у визначенш його правового режиму, який, на нашу думку, повинен визначатись, в першу чергу, у межах права цившьного.
При розгляд1 питання щодо розумшня поняття шдивщуального здоров'я, його чомусь переважно зводять лише до розумшня «здоров'я соматичного» [11, 23, 19]. Але такий шдхщ, на нашу думку, е доволД обмеженим. Адже попри те, що здоров'я, як вДрно зазначае О. В. Тихомиров: «... знаходить натуратзований прояв у матерiальному об'екп, фДзичному втiленнi - органiзмi людини» [23], воно далеко не обмежуеться лише визначенням стану «тшесно! оболонки оргашзму людини». Такий шдхщ неминуче призведе до того, що ушчення розумшня об'екта вплине i на безшдставне обмеження його правового режиму, а вщповщно обмеження змюту i обсягу прав ф1зично1 особи, яю виникають стосовно цього об'екта. На нашу думку, поняття «здоров'я», як особисте немайнове благо, е бшьш комплексним поняттям, яке вщнаходить свш вияв не лише в оргашзм^ тобто тш людини, а й у психДчних процесах, стан яких також впливае на оргашзм. I тому при аналiзi поняття «здоров'я» як особистого немайнового блага, яке е об'ектом вщповщних особистих немайнових прав фДзично! особи, стд розум^и як двоедину сутшсть людського оргашзму, що включае в себе дв1 основних складових: соматичну (тiлесну) та психДчну (духовну), кожна ¡з яких характеризуеться певним станом.
Потр16но вщмДтити, що школи в лiтературi ставиться питання про необхщшсть виокремлення права на бюполе. Так, В. С. Толстой вважае, що «... бюполе е матерiальним утворенням, що складаеться з надзвичайно тонких вiбрацiй, яю несуть iнформацiю та енерпю... Поля споконвДчно притаманнi людиш, щоправда, з рДзних причин кожна людина володiе полями р1зного кольору, а також рДзно! штенсивносп, сили та величини» [25]. Водночас, автор i сам визнае, що далеко не вс люди мають змогу фактично використовувати свое бiополе. I тому нам видаеться, що все ж таки бшьш правi е шш1 автори [12], яю вщносять можливост щодо бюполя не унiверсальними, а «нетрадицшними». Кр1м цього, окремi Дз правомочностей щодо бюполя включаються до змюту права на здоров'я.
Дослщжуючи вказане питання, в загальнiй лiтературi домiнуе думка, що тд поняттям «психiчне здоров'я» слщ розум^и психДчний стан органiзму, що характеризуеться сукупнютю установок, якостей та функцiональних здiбностей, яю дозволяють осо61 адаптуватись до середовища [8]. На продовження ще! думки, автори водночас вДрно зазначають, що практично нереально звести до одного юнуючД погляди на це питання, яю склались у рiзноманiтних соцiальних групах. Ускладнюе таку ушверсальшсть також i культурний та часовий аспект, адже з плином часу вщношення до тих чи шших процешв у рДзних культур, а також в межах одше! i пе! ж культури в р1зш часи було рДзним. Наприклад, у багатьох племенах iндiанцiв на вщмшу вщ шших американських народiв, вважають галюцинаци нормальним явищем. Натомiсть, в межах загальноевропейсько! культури з плином часу, гомосексуатзм розглядався спочатку як злочин, пот1м - як психiчна хвороба, а тепер - як варiант сексуально! адаптаци.
Водночас, майже незмшним залишалось вiдношення до особи, яка в результат того чи шшого стану психiчного здоров'я чимось вiдрiзнялась у сво1й поведшщ вiд iнших членiв сощально1 групи. Так, як зазначаеться в однш iз доповiдей ВООЗ, «... питания психiчного здоров'я продовжують розглядатись так, як у минулi часи, а до псиичних розладiв упродовж тривалого часу вiдносились не лише як до рщюсного, але й такого, що вщуе зло та е соромним явищем» [18]. Тому завжди iсиувала висока ймовiрнiсть визнання дано1 фiзичноl особи психiчно хворою та застосування до не1 низки сощальних та правових обмежень. I тому основним сощальним призначенням психiчного здоров'я як певного блага фiзичноl особи слщ визнати забезпечення сощально1 адаптаци людини. При цьому слiд шдкреслити, що псиичне здоров'я людини повинно сшввщноситись зi стадiею його розвитку, його генетичною спадщиною та культурним оточенням, або, як вiрно вщзначае В. М. Волков, «психiчне здоров'я завжди слщ оцiнювати в цшому з урахуванням бiологiчних та сощальних закономiрностей, що здiйснюють прямий та опосередкований вплив на стан його психши» [4].
Що стосуеться юридичного тдходу до розумiння питання «психiчного здоров'я», то аналiз сучасно1 лiтератури дае нам пiдстави стверджувати, що дане поняття здебiльшого розглядаються не як певний стан чи складова загального поняття здоров'я, а радше, як певна ознака. Так, Н. О. Ардашева пише, що поняття психiчного здоров'я е шщо шше, як «... ознака, що iндивiдуалiзуе громадянина та впливае на його правовий статус - дiездатнiсть» [2]. Близько1 точки зору дотримуеться i М. А. Курбанов, який, визначаючи поняття «психiчне здоров'я», виходить iз того, що це е «... зашб освоення оточуючо1 дiйсностi, яка дозволяе здiйснювати самостшну поведiнку, отримувати задоволення вiд матерiальних та нематерiальних благ, не вщчувати утруднень у вiдносинах iз зовшшшм свiтом, знаходитись в умовах досяжного духовного та фiзичного комфорту, отримувати вигоди iз матерiальноl та нематерiальноl природи» [10]. Однак, на нашу думку, поняття психiчного здоров'я не можна доводити через розумшня його як певно1 ознаки чи засобу. На нашу думку, щ характерш ознаки вже випливають iз функцюнального призначення даного блага. В першу чергу, психiчне здоров'я е складовою загального поняття здоров'я, а тому i пiддаеться певному кiлькiсному вимiру, який утворюе таку категорiю як стан психiчного здоров'я. I тому психiчне здоров'я, з правово1 точки зору, потрiбно розглядати як складову загального здоров'я фiзичноl особи, а значить, як стан особи, який характеризуеться цшсшстю та узгоджешстю ушх психiчних функцiй органiзму, що забезпечують, насамперед, внутршне почуття суб'ективно1 психiчноl комфортностi, а також здатнiсть до цшеспрямовано1 усвщомлено1 дiяльностi та адекватш форми поведiнки. I саме у такому розумшш поняття психiчного здоров'я повинна зайняти свое належне мюце як структурна складова загального поняття здоров'я.
На сьогодш, визначаючи поняття здоров'я як особистого немайнового блага, в лiтературi виходять переважно iз його широкого тлумачення. Так, зокрема, Т. Гурська, вважае, що здоров'я -це особисте немайнове благо, не пов'язане з товарно-грошовою формою [7]. На нашу думку, таке визначення мютить лише ознаки, що притаманш ушм без виключення немайновим благам та не розкривае природи та змюту саме здоров'я як особливого немайнового блага. Натомють, О. В. Тихомиров вважае, що тд поняттям «здоров'я» як немайнового блага слщ розум^и: 1) засiб тзнання навколишньо1 дiйсностi; 2) засiб здшснення iндивiдом самостшно1 поведiнки; 3) зашб доступу iндивiда до користування життевими благами; 4) засiб забезпечення автономносп особи [23]. На нашу думку, таке твердження також мiстить певш логiчнi хиби, оскiльки не лише поеднуе в даному поняттi «здоров'я» як об'ект нематерiального свiту та «здоров'я» як об'ект правовое' матери (благо), але й тому, що у даному визначенш «здоров'я» трактуеться як зашб фактично1 дiяльностi, хоча «здоров'я» лише створюе можливють до тако1 дiяльностi.
Аналiзуючи цi та iншi визначення, якi пропонуються в юридичнш лiтературi, ми все ж таки доходимо до основних висновюв, що, по-перше, поняття здоров'я, як особистого немайнового блага повинно визначатись не через поняття «благополуччя» як щеальну категорда, а через наявний стан життедiяльностi органiзму.
До реч^ стан життедiяльностi органiзму, який в медико-юридичнш лiтературi переважно визначаеться через поняття «здатшсть» е основоположною категорiею для вирiшення питання про наявний стан здоров'я людини. З огляду на це проводиться класифшащя основних категорш життедiяльностi на: 1) здатшсть до самообслуговування - це здатшсть самостшно задовольняти сво! основнi фiзiологiчнi потреби, виконувати повсякденну побутову дiяльнiсть та навики особисто1 гiгiени; 2) здатшсть до самостшного пересування у простор^ подолання перешкод, збереження рiвноваги тiла в межах виконання побутово1, суспiльноl, професiйноl дiяльностi; 3) здатшсть до навчання - здатнiсть до сприйняття та вiдтворення знань (загальноосв^шх, професiйних та iнших),
оволодшня навичками та вмшнями (сощальними, культурними та побутовими); 4) здатнiсть до трудово! дДяльносп - здатнiсть здшснювати дДяльшсть вщповщно до вимог щодо змюту, обсягу та умов виконання роботи; 5) здатшсть до орiентацil - здатнiсть визначатись у простор! та часц 6) здатнiсть до спшкування - здатнiсть до встановлення контакту з людьми шляхом сприйняття, переробки та передачi шформацн; 7) здатшсть контролювати свою поведiнку - здатшсть до усвщомлення себе та адекватнш поведiнцi з урахуванням сощально-правових норм [13].
По-друге, стан здоров'я недоцшьно визначати через комплекс нормативних морфо-функцiональних показникiв органiзму людини, оскшьки для його розумшня потрiбна ще й кiлькiсна оцiнка. I тому, з огляду на щ два основш постулати, ми вважаемо, що поняття «здоров'я» як особисте немайнове благо, повинно охоплюватись наявним соматичним та психДчним станом життедiяльностi органiзму, який визначаеться системою яюсних та кшьюсних медичних показникiв.
Тому, як нам видаеться, таке розумшня термiно-поняття «здоров'я» може бути придатшм для його використання у правь I вже визначивши поняття «здоров'я» як особистого немайнового блага, ми повинш перейти до визначення особливостей його приватноправового режиму, який, як вже зазначалось нами вище, найбшьш повно та ефективно мн би охоплюватись в межах права на здоров' я.
1. Akopov VI, Maslov YeN. Pravo v meditsine. M.: Kniga-servis, 2002, 352 s. [in Russian]
2. Ardasheva NA. Slovar terminov i ponyatiy po meditsinskomu pravu. SPb.: SpetsLit, 2007, 528 s. [in Russian]
3. Babadzhanov IKh. Grazhdansko-pravovyye problemy prava na zhizn i zdorovye: Dis.... kand. yurid. nauk: 12.00.03. Dushanbe, 2004, 175 s. [in Russian]
4. Volkov VN. Sudebnaya psikhiatriya: Kurs lektsiy. M.: Yurist, 1998, 408 s. [in Russian]
5. Hryshchenko V, Byelov V, Kotova A, Pustovoyt O. Zdorovya lyudyny yak bahatoaspektna problema. Visnyk Natsional'noyi Akademiyi nauk Ukrayiny. 2006;
6: 51-56. 6. Hurska T. Deyaki aspekty prava lyudyny, zokrema zhinok na okhoronu zdorovya. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2002; 5: 18-21. [in Ukrainian]
7. Hurska T. Pravo na zdorovya v systemi osobystykh nemaynovykh prav. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2002; 6: 3839. [in Ukrainian]
8. Entsiklopediya «Krugosvet» [Elektronnyi resurs]. Rezhim dostupu: http://krugosvet.ru/articles/39/1003901/1003901a1.htm. [in Russian]
9. Kalitenko OM. Pravo na zdorovya: tsyvilno-pravovyi aspekt. Aktualni problemy derzhavy i prava: zbirnyk naukovykh prats. 2004; 23: 70-73. [in Ukrainian]
10. Kurbanov MA. Grazhdansko-pravovoye regulirovaniye i zashchita prava grazhdan na psikhicheskoye zdorovye: avtoref. dis....kand. yurid. nauk: 12.00.03. Moskovskaya akademiya ekonomiki i prava. M., 2006, 25 s. [in Russian]
11. Maleina MN. Lichnyye neimushchestvennyye prava grazhdan: ponyatiye, osushchestvleniye, zashchita. M. : MZ Press, 2000, 242 s. [in Russian]
12. Maleina MN. Pravovoy vzglyad na proyavleniye netraditsionnykh sposobnostey (kachestv) cheloveka. Gosudarstvo i pravo. 1994; 2: 122-129. [in Russian]
13. Mokhov AA. Teoriya i praktika ispolzovaniya meditsinskikh znaniy v grazhdanskom sudoproizvodstve Rossii. SPb.: Izd-vo «Yuridicheskiy tsentr Press», 2003, 464 s. [in Russian]
14. Olkhovyk LA. Pravo na zdorovya za novym tsyvilnym zakonodavstvom Ukrayiny. Aktualni problemy derzhavy i prava: zbirnyk naukovykh prats. 2004; 23: 279-284. [in Ukrainian]
15. Osnovy zakonodavstva Ukrayiny pro okhoronu zdorovya vid 19 lystopada 1992 roku. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. 1993; 4: 19. [in Ukrainian]
16. Peshkova OA. Otvetstvennost i zashchita pri prichinenii vreda neimushchestvennym pravam i nematerialnym blagam grazhdan i yuridicheskikh lits: dis kand. yurid. nauk: 12.00.03. Volgograd, 1997, 1165 s. [in Russian]
17. Pravo na zdorovya u normatyvnykh aktakh Yevropeyskoho Soyuzu. Ukrayinske pravo. 2016, 27.04 - [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://ukrainepravo.com/international_law/european_union_law/pravo-na-zdorov-ya-u-normatyvnykh-aktakh-evropeys%60kogo-soyuzu/. [in Ukrainian]
18. Psikhicheskoye zdorovye naseleniya Yevropeyskogo regiona VOZ: Fakty i tsifry YERB VOZ. Kopengagen, Vena, 8 sentyabrya 2003 g. [Elektronnyi resurs]. Rezhim dostupu: http://www.euro.who.int/document/mediacentre/fs0303r.pdf. [in Russian]
19. Punda OO. Ponyattya ta problemy zdiysnennya osobystykh nemaynovykh prav, shcho zabezpechuyut pryrodne isnuvannya lyudyny: Monohrafiya. Khmelnytskyi-Kyiv: Vyd-vo Serhiya Pantyuka, 2005, 463 s. [in Ukrainian]
20. Solovyev VN. Grazhdansko-pravovoye regulirovaniye otnosheniy, voznikayushchikh pri realizatsii konstitutsionnogo prava grazhdan na meditsinskuyu pomoshch': Dis....kand. yurid. nauk. Krasnoyarsk, 1999. 193 s. [in Russian]
21. Spizhenko YuP, Uvarenko AR, Nahorna AM. Zdorovya naselennya Ukrayiny. Visnyk Akademiyi nauk Ukrayiny. 1991; 10: 80-87. [in Ukrainian]
22. Tikhomirov YuA. Meditsinskoye pravo: Uchebnoye posobiye. M.: Statut, 1998, 418 s. [in Russian]
23. Tikhomirov YuA. Organizatsionnyye nachala publichnogo regulirovaniya meditsinskikh uslug. M.: Statut, 2001, 256 s. [in Russian]
24. Tobes B. Pravo na zdorovye: teoriya i praktika. — M.: Ustoychivyi mir, 2001, 349 s. [in Russian]
25. Tolstoy VS. Lichnyye neimushchestvennyye pravootnosheniya. M.: Izd-vo «Elit», 2006, 198 s. [in Russian]
26. Ustav Vsemirnoy organizatsii zdravookhraneniya, prinyat Mezhdunarodnoy konferentsiyey zdravookhraneniya 22 iyulya 1946 goda [Elektronnyi resurs]. Rezhim dostupu: http://policy.who.int/cgi- =basicdoc& Document42. [in Russian]
27. Frolov VA. Zdorov'ye [Bolshaya meditsinskaya entsiklopediya] Gl. red. akad. Petrovskiy BV. 8: Yevgenika; Zybleniye. M.: Izd-vo «Sovetskaya entsiklopediya», 1978, 528 s. [in Russian]
ЗДОРОВЬЕ КАК ПРАВОВАЯ КАТЕГОРИЯ Стефанчук Р. А., Янчук А. А., Стефанчук М.Н., Стефанчук М.А.
В статье раскрывается содержание термина «здоровье» с правовой точки зрения. Анализируются различные подходы к освещению понятия здоровья физического лица в качестве неимущественного блага. Особое внимание уделено выяснению содержания понятия «здоровье» в соответствии с открытой концепцией здоровья. Кроме того, в статье приводится критика действующего легального определения здоровья с точки зрения его использования в правовой сфере. Обоснована необходимость включения в содержание понятия здоровья не только соматической, но и психической составляющей. Сделан вывод, что здоровье как личное неимущественное благо должно охватываться имеющимся соматическим и психическим состоянием жизнедеятельности организма, определяется системой качественных и количественных медицинских показателей.
Ключевые слова: здоровье, психическое здоровье, соматическое здоровье, неимущественное благо, право на здоровье, правоприменение.
Стаття надшшла 26.11.18 р.
HEALTH AS A LEGAL CATEGORY Stefanchuk R.O., Yanchuk A.O., Stefanchuk M.M., Stefanchuk M.O.
The article discloses the meaning of the term "health" from the legal point of view. Different approaches to disclosure of the concept of the physical person's health as a non-property benefit are analyzed. Particular attention is paid to clarifying the meaning of the concept of "health" in accordance with the open concept of health. In addition, the article criticizes the current legal definition of health from the point of view of its use in the legal field. The necessity of including not only the somatic, but also the psychic component into the notion of health content is substantiated. It is concluded that health as a personal non-property benefit should be covered by the existing somatic and mental state of the body, which is determined by the system of qualitative and quantitative medical indices.
Key words: health, mental health, somatic health, non-property benefit, right to health, law enforcement.
Рецензент Гаврилюк А.О.
DOI 10.26724/2079-8334-2019-1-67-99 UDC 616.831-005.1:549.321
ZINC DEFICIENCY IN PATIENTS WITH ACUTE CEREBRAL INSUFFICIENCY REQUIRING INTENSIVE CARE: RISK FACTORS AND PREDICTIVE MARKERS
E-mail: teriv.pierre@ukr.net
A double reporting observational clinical study was conducted with the participation of 60 patients with acute cerebral insufficiency requiring intensive care. The following indicators were recorded for all patients: sex, age, clinical characteristics of the patient, drug support and zinc content in the blood. Among the examined patients, the frequency of registration of hypozincemia was equal to 35%. It was established that in these patients the sex, age, assessments of depth of consciousness disorders and the severity of the patient's condition, the presence of features of the syndrome of the systemic inflammatory response, gastrointestinal insufficiency, arterial perfusion pressure, need for artificial ventilation of the lungs and appointment of ataractics are risk factors for zinc deficiency occurrence, on the basis of which the model for predicting the development of zinc-deficient state was formed.
Key words: zinc, acute cerebral insufficiency, intensive therapy, prediction.
The study is a fragment of the research project "Optimizing the quality of anaesthesia and intensive care of patients based on age and gender dimorphism clinical and functional, immune and metabolic changes", state registration No. 0114U006326.
Zinc is an essential bio-regulator of basic metabolic reactions and gene expression. The importance of the biological role of zinc is demonstrated in all organs and tissues. In particular, zinc interferes with damage of the structures of the blood-brain barrier, modulates the activity of receptors in case of synaptic transmission, the cognitive activity of the brain, and reparative processes of the mucous membrane of the gastrointestinal tract [4, 6].
Most of the patients treated in the intensive care (IC) departments are the patients with acute cerebral insufficiency. Annually in the world about 7 million of cases of the acute cerebrovascular disorders and 1,4 million cases of craniocerebral trauma are registered being the main causes of primary acute cerebral insufficiency (ACI), are registered. At the same time, hypoxia and ischemia, which are universal pathogenetic mechanisms of development of critical states, cause the secondary ACI, facilitate the damaging of the gastrointestinal tract, impair the physiological intake of nutrients, including - zinc, forming the gastrointestinal insufficiency (GIN), which occurs in such patients in 62% of cases [2, 3, 6, 14].
The purpose of the study was to optimize the prediction of the development of zinc deficiency in patients with acute cerebral insufficiency requiring intensive care.
Material and methods. An observational clinical study was conducted involving 60 patients with primary ACI who needed IC. The study included patients aged 18 and over with acute cerebrovascular disorders, craniocerebral traumas (sections of the International Classification of Diseases, the X revision, "Cerebrovascular syndromes in cerebrovascular diseases (G46), " Head traumas "(S00-S09), respectively),
© P.S. Teriv, N.O. Udovytska, 2019
