CC BY
33Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 2. С. 136-141.
УДК 347.12
РЕПРОДУКТИВН1 ПРАВА Ф1ЗИЧНО1 ОСОБИ В СИСТЕМ1 ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ
Мухамедова Е.Е.
Тавршський нацюнальний утверситеш м В.1. Вернадського, м Смферополь, Украша
В статп наводиться теоретико-правовий аналiз природи репродуктивних прав ф1зично! особи як особистого немайнового права ф1зично! особи на здоров'я. Дослвджено законодавче закршлення дано-го права як на национальному рiвнi, так i його нормативне врегулювання на м1жнародному рiвнi. Розг-лянуто погляди науковщв на визначення приватно - правово! природи репродуктивних прав.
Ключовi слова: особиста немайновi права, фiзична особа, репродуктивш права, право на здоров'я, репродуктивне здоров'я.
В даний час надзвичайно! актуальностi набуло питания правового регулю-вання феномену вщтворення людиною собi подiбиих. Свiдоцтвом цього може слу-гувати поява в мiжнародних документах i иауковiй лiтературi термiиу «репродукти-виi права» людини. Дане питання актуатзуеться сьогодиi й на рiвиi всього суспшь-ства, адже як вiдомо в Укра!ш протягом остаииiх десятирiч спостерiгаeться тенден-цiя змеишеиия чисельиостi населения, зниження иароджуваиостi тощо. За даиими щомюячно! статистично! шформацп Державного комiтету статистики Укра!ии щодо чисельиостi населения Укра!ии спостерiгаeться теидеицiя змеишеиия кiлькостi пос-тiйиого населения. Так, якщо стаиом иа 1 вересия 2012 р. чисельшсть всього пос-тiйиого населения Укра!ии складала 45 мли. 559 тис., то вже стаиом иа 1 жовтня 2012 р. - 45 мли. 378 тис. Така ж динамша змеишеиия чисельносп населения спо-стерп-алася й у 2011 р. [1].
Необхщшсть охороии репродуктивного здоров'я сьогодш усвiдомлеиа иа державному рiвиi, про що свiдчить схвалення Концепцп Державно! програми «Ре-продуктивне здоров'я наци на 2006 - 2015 роки». Мета програми полягае у полш-шеннi репродуктивного здоров'я населения Укра!ни як важливо! складово! забезпе-чення соцiально-економiчного потенцiалу кра!ни [2]. Врегулювання даних питань здшснюеться й на мiжнародному рiвнi. Так, у Програмi дiй Мiжнародноl конферен-цп з народонаселения та розвитку (Ка!р, 1994 р.) зазначено, що репродуктивне здоров'я е не просто свщченням вщсутност хвороб репродуктивно! системи або пору-шень !! функцiй, а е станом повного фiзичного, розумового i соцiального благопо-луччя, що передбачае можливiсть задовшьного та безпечного сексуального життя, здатшсть до вiдтворення, право чоловiкiв i жiнок на iнформацiю та доступ до безпе-чних, ефективних, прийнятних за вартютю методiв планування им'! та iнших обра-них ними методiв регулювання народжуваностi, що не суперечать закону, а також право на доступ до вщповщних послуг з охороии здоров'я, що дають змогу жшщ безпечно перенести ваптшсть та пологи, а батькам - створити найкращi умови для народження здорово! дитини [3, с. 39] тощо.
136
Четверта Всесв^ня конференщя щодо становища жiнок (Пекiн, 1995 р.), ро-зробила Статут про статевi i репродуктивнi права, який включае наступнi 12 прав: право на життя; право на свободу i безпеку особи; право на рiвнiсть та свободу вiд вшх форм дискримшаци; право на приватне життя; право на свободу думки; право на шформащю та осв^у; право на виршення питання щодо вступу в шлюб, право на створення им'1 та 11 планування; право на прийняття рiшення: мати чи не мати дтей, а також щодо часу 1х народження; право на охорону та захист здоров'я; право на користування досягненнями наукового прогресу; право на свободу зборiв та уча-стi в полггичнш дiяльностi; право бути вшьним вiд тортур та принизливого ставлен-ня [4]. Таким чином репродуктивш права розглядаються як комплексна категорiя. Особливiстю даного документа е те, що до репродуктивних прав особи вщносяться основнi загальновизнанi права людини, якi тлумачаться з точки зору рiзних аспектiв репродуктивних прав. Таким чином, питання визначення певного мюця репродуктивних прав особи в системi особистих прав людини не виршено й на мiжнародно-му рiвнi. Адже дана категорiя прав знаходить свое вщображення у змют багатьох прав людини.
При цьому вщзначимо, що мiжнародно-правовi документи у сферi прав людини не закршлюють будь-якi репродуктивнi можливостi чи права: не йдеться про них ш в Загальнш декларацп прав людини, ш в Мiжнародних пактах про права людини, i в регюнальних документах, зокрема, Свропейськш конвенци про захист прав людини i основних свобод. Мiжнароднi документи не мютять конкретних рекомен-дацш державам щодо реалiзацil репродуктивних прав та розумдать репродуктивнi можливостi у склащ невiд'емних прав людини. Ще одним прикладом може слугува-ти Вщенська декларацiя i програма дш, прийнята 25 червня 1993 р. на II Всесв^нш конференци з прав людини, яка, закршлюючи право кожного на користування результатами наукового прогресу та його практичного застосування, тшьки тдкрес-люе важливють мiжнародноl спiвпрацi, особливо в бюмедичних i бiологiчних науках. Вщенська декларацiя загалом передбачае право кожно! жшки на доступне i на-лежне медичне обслуговування i на можливо широкий спектр послуг у сферi планування им'1 тощо [5].
Враховуючи особливiсть статусу Свропейського суду з прав людини, особ-ливий iнтерес викликають скарги, що подаються до нього державами-учасницями Свропейсько1 конвенци. У вирiшеннi таких специфiчних питань Свропейський суд виходить з того, що держави мають певну свободу вибору в !х регулюванш. Прикладом такого шдходу Свропейського суду е ршення у справi Косси проти Сполуче-ного Королiвства, у справi Брюггеманн i Шойтен проти Федерально1 Республiки Нiмеччина, у справi Херц проти Норвеги та ш.). У всiх рiшеннях Суд ухилявся вщ формулювання будь-яких самостшних репродуктивних прав. Така загальна обереж-нiсть притаманна всiм мiжнародним оргашзащям [6]. Це пояснюеться вiдсутнiстю едино1 концепцп визначення репродуктивних прав як на мiжнародному рiвнi, так i на нацiональних рiвнях.
В нашш кра1ш значним каталiзатором розгляду дано1 проблеми е новiтнi до-сягнення у сферi бiомедицини, що ютотно розширили можливостi лiкування без-плщдя за допомогою нових репродуктивних технологш. В даний час вiтчизняне за-конодавство не закрiплюе окремо1 самостшно1 категори «репродуктивнi права», разом з тим багато норм книги друго1 Цившьного Кодексу Укра1ни (далi - ЦК Укра1-
137
ни) можуть розглядатися як основа для формування концепци репродуктивних мо-жливостей. Ст. 281 ЦК Украши в контекстi права на життя закрiплюе репродуктивнi можливостi фiзичноl особи. Можливо використання тiльки дозволених на територп Укра1ни допомiжних репродуктивних технологш. Вiдповiдно до ст. 290 ЦК Украши повнол^ня дiездатна фiзична особа мае право бути донором кров^ И компонентiв, а також оргашв та iнших анатомiчних матерiалiв та репродуктивних клiтин тощо [7].
Проблема репродуктивних прав або окремих репродуктивних можливостей обговорювалася й в цившстичнш науцi. Питання правового регулювання народжу-ваностi пiднiмалися ще за радянських часiв М. Н. Малешою. Проте в
сво1х роботах вчена не застосовуе термш «репродуктивш права». Наприклад, у дос-лщженш «Людина i медицина в сучасному правЬ> вона використовуе термiн «регулювання репродуктивно1 дiяльностi». Саме через таке поняття розглядаються такi права, як право на штучне переривання вагiтностi, штучне заплiднення, медичну допомогу при безплiддi та iн. [8]. Тобто, репродуктивш права як самостшна катего-рiя особистих прав фiзичноl особи не визнавалася, оскiльки мова йшла бiльшою м> рою про методи державного впливу на одну iз сфер людсько1 дiяльностi.
На думку Р. О. Стефанчука тлумачення репродуктивних прав виключно як складово1 права на життя, що сприйняв ЦК Украши, е неприпустимим, оскшьки право на життя мае свою ч^ко визначену структуру. Даш права вщмежовуються за об'ектом. Так, якщо об'ектом права на життя е особисте немайнове благо - життя особи ношя цього права, то об'ектом репродуктивних прав е здшснення репродуктивное' функци, що спрямоване на зачаття життя шших ошб. Розумшня репродуктивних прав виключно як складово1 права на охорону здоров'я також вважаеться вче-ним доволi вузьким розумiнням, оскiльки даним правам властива i низка позитив-них повноважень. Репродуктивнi права повинш розглядатись як система вщокрем-лених особистих немайнових прав фiзичних ошб, що забезпечують 1'х природне ю-нування та спрямованi на здшснення репродуктивно1 функци фiзичних осiб [9, с. 348-349].
Аналiз наукових джерел дае шдстави зробити висновок про те, що в юриди-чнш науцi склалося декiлька напрямiв розумшня природи та мiсця репродуктивних прав особи: репродуктивш права носять самостшний вщокремлений характер; дру-гий напрямок грунтуеться на тому, що репродуктивш права мають свою приналеж-шсть або до права фiзичноl особи на життя та / або як складовий елемент права на здоров'я.
Схиляемось до того, що репродуктивним правам бшьшою мiрою притаманна природа особистого немайнового права фiзичноl особи на здоров'я, невщ'емним елементом якого вони виступають. Здшснення особою репродуктивних можливостей вщбуваеться в межах реалiзацil особистого немайнового права на здоров'я кож-но! фiзичноl особи, яке визначаеться як стан повного фiзичного, душевного i соща-льного благополуччя, а його приватноправове врегулювання дае можливiсть кожнiй особi самостiйно обирати тi чи iншi способи реалiзацil власних можливостей, в тому чи^ й репродуктивних.
Разом iз тим, уявляеться, що природа та сутнють репродуктивних прав фiзи-чно! особи мають похiдний характер вщ права людини на здоров'я. З цього приводу слушною видаеться думка Л. О. Красавчиково1 щодо розумшня права на здоров'я в широкому сми^ слова, яке являе собою сукупнють юридичних норм, що покликаш
138
забезпечити нормальну життедiяльнiсть людини, ïï фiзичне i псих1чне благополуччя [10, с. 140]. Дшсно, до структури TaKOÏ комплексноï категорп «здоров'я» належать й склaдовi, що сприяють реaлiзaцiï репродуктивних можливостей особи як в сферi ïï бюлопчного iснувaння, так i в сферi забезпечення ïï духовного i сощального буття. Тому ïx розгляд та розумшня сутностi бiльш доцiльним уявлясться саме в контекстi права людини на здоров' я.
Адже вщносини, що складаються з приводу здоров'я особи, регулюються нормами рiзномaнiтниx галузей права (aдмiнiстрaтивного, цивiльного, трудового, кримшального права тощо). Кaтегорiя право на здоров'я - це ушверсальна катего-рiя, що дозволяе охопити ус прaвовi приписи (як оxороннi, так й регулятивш), що iснують в цш сферi.
Виходячи з визначення "здоров'я", закршленого в Стaтутi Всесвгтньо].' орга-нiзaцiï охорони здоров'я, яке розумiеться як стан повного фiзичного, душевного i соцiaльного благополуччя, вважаемо, що особисте немайнове право фiзичноï особи на здоров'я носить бшьш широкий характер, шж право на охорону здоров'я або права, яю виникають у сферi медичних вiдносин як, наприклад, у зв'язку зi вступом особою "модусу "пащент".
Можна констатувати, що право на здоров'я в загальному розумiннi вмщуе всi перелiченi немaйновi права у сферi охорони здоров ' я, так i медичних вщносин, кшцевою метою яких е досягнення стану повного фiзичного, душевного i сощального благополуччя. Законодавче закршлення природного права фiзичноï особи на здоров'я гарантуе його охорону здоров'я, а приватно-правова регламентащя даного права надае можливють кожнш людинi на свш розсуд вибирати тi чи iншi способи досягнення стану повного фiзичного, душевного i соцiaльного благополуччя.
Враховуючи багатогалузевий характер регулювання вiдносин, що виникають з приводу здоров'я людини в широкому розумшш, можна вести мову про право на здоров'я в цившьно-правовому аспект!, як частина предмету цившьно-правового регулювання. Здоров'я це особисте немaтерiaльне благо, яке складае основу житте-дiяльностi людини.
Цившьне право регулюе нaйбiльш вaжливi i нaйбiльш типовi суспiльнi вщ-носини шляхом зaкрiплення в цившьно-правових нормах вiдповiднi особистi не-мaйновi права, якi складають ïx змют. Адже цивiльне право не в змозi нормативно регулювати i охороняти абсолютно всi особистi немaйновi правовщносини, якi виникають у суспшьствь Як справедливо вiдзнaчaеться в лтератур^ проведення над-мiрноï дрiб'язковоï детатзацп особистих немайнових прав фiзичноï особи е помил-ковим. Цивiлiстичнi нaуковi дослiдження не повиннi гнатись за кшьюстю особистих немайнових прав. Вдосконалення системи особистих немайнових прав повинно здшснюватися шляхом правового осмислення, а не мехашчно].' юридизaцiï медичних, бюлопчних та iншиx генетичних процеив та явищ. [9, с. 249].
З метою узгодженого регулювання особистих немайнових вщносин особист права слщ розглядати, грунтуючись на сукупностi юнуючих мiж ними приватних i публiчниx зв'язкiв, в едностi природного юнування i соцiaльного буття фiзичноï особи.
В шдтримку дaноï позицiï слщ вiдзнaчити, що вiдносно системи особистих немайнових прав фiзичноï особи спостершаеться тенденцiя розгляду особистих немайнових прав фiзичноï особи у сукупносп з майновими правами. Так I. В. Спаси-
139
бо-Фатеева розглядае «феномен парних прав», який полягае в тому, що будучи про-тилежними за своею природою, вони взаемно пов'язаш. Цей зв'язок призводить до !х взаемообумовленосп, взаемозалежносп, взаемодоповнюваностi [11, с. 139]. Вра-ховуючи ознаку взаемодоповнюваностi «парних прав», вважаемо, що такий пiдхiд сприятиме створенню цшсно1 системи особистих прав людини, що мае метою за-безпечення найбшьш ефективного 1'х регулювання.
Пщсумовуючи наведене, уявляеться доцiльним змшити законодавче ро-змiщення репродуктивних прав шляхом вилучення 1'х iз ст. 281 ЦК Украши, яка рег-ламентуе право на життя фiзичноl особи, та включення репродуктивних прав як вщ-особлену складову права фiзичноl особи на здоров'я. Адже у ЦК Украши прямо не закршлено право людини на здоров'я як таке. Однак, передбачеш його складов^ як покликанi забезпечувати право на охорону здоров'я, а отже i право людини на здоров'я. Ст. 283 ЦК Украши закршлюе право фiзичноl особи на охорону здоров'я, яке забезпечуеться системною дiяльнiстю державних та шших оргашзацш, передбаче-ною Конституцiею Укра1ни та законом. Крiм загального закрiплення права на охорону здоров'я, ЦК Украши також мютить норми, спрямоваш на його забезпечення та реалiзацiю. Зокрема, це положення частини 3 статп 281, статей 282, 284, 285, 286, 287, 290 ЦК Украши тощо. Тому репродуктивш права слщ розмютити серед окре-мих статей ЦК Укра1ни, що вщносяться до елементiв права на здоров'я.
В свою чергу репродуктивш права слщ розумгги як права, що пов'язаш iз в> дтворенням людини, спрямоваш на досягнення стану повного фiзичного, психiчно-го i сощального благополуччя у сферi здiйснення репродуктивних можливостей (репродуктивного здоров'я) шляхом вшьного виршення питань дiтородiння i пла-нування шм% та полягають у можливосп вiльного здiйснення жiнкою штучного переривання вагiтностi, здiйснення за бажанням жшки або чоловiка стерилiзацil, застосування допомiжних репродуктивних технологiй лише за медичними показан-нями, а також характеризуються властивостями особистого немайнового права фь зично1 особи на здоров'я, у складi якого вони передбачаються, або невщ'емним елементом якого виступають.
Список використаних джерел:
1. Статистична шформащя Державного KOMiTeTy статистики Украши. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. ukrstat.gov.ua.
2. Про схвалення Концепци Державно! програми «Репродуктивне здоров'я наци на 2006 - 2015 роки»: Постанова Кабшету Мшстр1в Укра!ни ввд 27 квiтня 2006 р., № 244-р // Офiцiйний вiсник Украши. - 2006 р., № 18, ст. 1352.
3. Доклад Международной конференции по народонаселению и развитию. Каир, 5-13 сентября 1994 года. - Нью-Йорк, 1995 г. - 189 с. (Издание Организации Объединенных Наций).
4. Статут про статeвi i репродуктивш права (IPPF Charter on Sexual and Reproductive Rights). [Електронний ресурс]: Сайт Мiжнародноi федерацй планування им'! (IPPF Central Office). Режим доступу:
http://www.ippf.org/en/Resources/Statements/IPPF+Charter+on+Sexual+and+Reproductive+Rights.htm.
5. Ввденська дeкларацiя i програма дш, прийнята 25 червня 1993 р. на II Всесвггнш конференцй з прав людини. [Електронний ресурс]: Режим доступу :http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=995_504&p=-1270046853758371.
140
6. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / [Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак]; науч. ред. Л. Б. Архипова. [Монография]. - М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1998. - 598 с.
7. Цившьний кодекс Укра!ни вщ 16 ачня 2003 року. // Ввдомоста Верховно! Ради. - 2003. - № 40 -44. - Ст. 356; з наступними змшами i доповненнями.
8. Малеина М. Н. Человек и медицина в современном праве: уч. и практ. Пособие / М. Н. Малеина. - М.: БЕК, 1995. - 272 с.
9. Стефанчук Р. О. Особиста немайнов1 права ф1зичних оиб у цившьному правг Поняття, змгст, система, особливоста здшснення та захисту / Р. О. Стефанчук. - Хмельницький: Хмельницький ушверситет управлшня та права, 2007. - 626 с.
10. Красавчикова Л. О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными, прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: дис... доктора юрид. наук: 12.00.03/ Красавчикова Лариса Октябриевна. - Екатеринбург, 1994. - 435 с.
11. Спасибо-Фатеева И. В. Парные права или еще одна попытка разобраться с личными неимущественными правами, сопоставить их с имущественными правами и определить значимость категории «парные права» и их виды / Спасибо-Фатеева И. В. - К.: Юринком Интер, 2010. - 1040 с. - (Личные неимущественные права: проблемы теории и практики применения) (сборник статей и иных материалов).
Мухамедова Э.Э. Репродуктивные права физической личности в системе личных неимущественных прав / Э.Э. Мухамедова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 2. 2012. - С. 136-141.
В статье приводится теоретико-правовой анализ природы репродуктивных прав физического лица как личного неимущественного права физического лица на здоровье. Исследовано законодательное закрепление данного права, как на национальном уровне, так и его нормативное урегулирование на международном уровне. Рассмотрены взгляды ученых на определение частно - правовой природы репродуктивных прав.
Ключевые слова: личные неимущественные права, физическое лицо, репродуктивные права, право на здоровье, репродуктивное здоровье.
Mukhamedova E.E. the Genesial rights for physical personality in the system of the personal unproperty rights / E.E. Mukhamedova // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 2. 2012. - Р. 136-141.
The article deals with theoretical legal analysis of reproductive rights as the personal non-property right of natural persons on a health. The legislative reserving of this right is investigational, both at national level and his normative settlement at an international level. The views of scientists are considered to determination privately-legal nature of reproductive rights.
Keywords: personal non-property rights, natural person, reproductive rights, right on a health, reproductive health.
141
