CC BY
36
®
ребенка
На допомогу пед1атру / To Help the Pediatrician
k vJ
í
УДК 615.233:615.322:616-053.2 МАРУШКО Ю.В., ЮВ1ЦА T.B., МАРУШКО £.Ю.
Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки/в, Укра/на
ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСТРАКТУ ЛИСТЯ ПЛЮЩА В ПЕД|АТРИЧН1Й ПРАКТИЦ
Резюме. Симптоматична та патогенетична тератя кашлю в дтей 1з гострими рестраторними за-хворюваннями поадае важливемсце влшуванш дано'Хгрупи захворювань. Застосування експекторантiв рослинного походження, зокрема екстракту листя плюща, е ефективним способом симптоматичноХ та патогенетичноХ тератХ кашлю. Ключовi слова: екстракт листя плюща, кашель.
Tocrpi ресшраторш захворювання (ГРЗ) пось дають проввдне мюце в cTpyKTypi захворюваност дитячого та дорослого населення. 1х частота на одну дитину становить в середньому 6—10 випад-kíb на piK [1]. Саме тому скарги, пов'язаш з ката-ральним проявами, при зверненш батькiв дити-ни до педiатра або ciмейнoгo лiкаря е найбшьш частими. Однiею з основних скарг при запаль-них захворюваннях трахеoбрoнхiальнoi системи е кашель. Кашель часто е причиною значного транзиторного порушення якост життя дитини, ocкiльки може мати високу частоту, нав'язливий, виснажуючий характер та викликати у хворого бо-лгсш вiдчyття. Даний симптом може досить дов-го тривати навиъ пicля зникнення iнших прoявiв ГРЗ. Так, за результатами дослвдження Hay et al. (2003), на 10-й день вщ початку гостро! рестра-торно! вiрycнoi шфекцп кашель персистуе в 40 % дгтей, а на 25-й день — у 10 % [6]. Це означае, що паралельна з етюлопчною тератею ГРЗ симптоматична тератя кашлю направлена також на по-кращення перебiгy захворювання та якост життя дитини, яка переносить ГРЗ iз вираженими ката-ральними проявами.
Мета роботи — узагальнення даних лператури щодо симптоматично! терапп ГРЗ, що супрово-джуеться кашлем, шляхом застосування екстракту плюща.
Кашель е захисним рефлексом, що направлений на вщновлення прoхiднocтi дихальних шляхiв за допомогою видалення надлишку брoнхiальнoгo секрету та мокроти. Вш виникае внаcлiдoк акти-вацп кашльового рефлексу, що активуеться при
впливi механiчних чи хiмiчних подразникiв на iритативнi рецептори мieлiнiзованих нервових волокон iз швидким проведенням, а ^м того, пiд впливом медiаторiв запалення — на С-рецептори немiелшiзованих нервових волокон з повiльним проведенням. Сам по собi кашльовий рефлекс е важливим неспецифiчним механiзмом захисту слизово! оболонки респiраторного тракту вщ ш-фекцiйних агентiв, доповнюе роботу мукоциль арного клiренсу з очищення дихальних шляхiв вiд секрету трахеобронхiального дерева.
Кашель класифiкуеться за рiзними ознаками [4]:
— за характером: непродуктивний (сухий), продуктивний (вологий);
— за штенсившстю: покашлювання, легкий та виражений;
— за тривалютю: етзодичний (короткочасний, нападоподiбний) i постiйний;
— за триванням: гострий (до 3 тижшв), тдго-стрий (вiд 3 до 8 тижшв), хрошчний (понад 8 тижшв).
Поодиною кашльовi поштовхи е фiзiологiч-ними. Так, дни, якi не мають будь-яко! рестра-торно! патологи, можуть покашлювати вiд 10 до 15 разiв за день, бiльше вранцi, що не е ознакою патологи. Навиъ тд час респiраторного захворю-вання кашель, будучи симптомом, залишаеться захисним мехашзмом, сприяючи елiмiнацli збуд-ника i видаленню тдвищено! кiлькостi секрету з дихальних шляхiв, що е дуже важливим, оскшьки в основному при ГРЗ через деякий час ввд початку хвороби включаеться ще один неспецифiчний за-хисний мехашзм — гiперпродукцiя слизу.
Саме по собi утворення бронхiального секрету е одшею з обов'язкових умов нормального функ-цiонування бронхiального дерева. Бронхiальний секрет комплексний за сво!м складом та е сумар-ним продуктом секрецп бокалоподiбних клiтин, транссудацп плазмових компоненлв, метаболiзму рухливих клiтин та вегетуючих мiкроорганiзмiв, а також легеневого сурфактанту. Трахеобронхiаль-ний слиз у нормальних умовах чинить бактери-цидний вплив завдяки вмюту iмуноглобулiнiв та неспецифiчних факторiв захисту ^зоцим, транс-ферин, опсонiни тощо). Порушення дренажно! функцп бронхiального дерева е потужним стимулятором кашльового рефлексу, направленого на очищення просв^у дихальних шляхiв, що в тяжких випадках може призвести до синдрому «забо-лочення» бронхiв та дихально! недостатностi.
У бiльшостi випадюв непродуктивний кашель з'являеться при надто густш мокротi, що не може евакуюватися й подразнюе кашльовi рецептори дихальних шляхiв. По цьому часто для бороть-би з непродуктивним кашлем досить полшшити реологiчнi властивост слизу, що покращить його вщходження та зробить кашель ефективним. Кль нiчно це проявляеться змiною непродуктивного кашлю продуктивним. З огляду на вищенаведене мукоактивна тератя е важливим патогенетичним та симптоматичним компонентом лжування хво-рих на ГРЗ. Оскшьки вираженiсть кашлю, а отже, i його вплив на стан дитини псно пов'язанi з по-рушенням реологiчних властивостей трахеоброн-хiального слизу та змшою iнтенсивностi його про-дукцп, патогенетичний вплив на мукоцилiарний клiренс та фiзичнi якостi секрету дихального ет-телiю справлятиме водночас симптоматичну дш на iнтенсивнiсть та частоту активацп кашльового рефлексу у пащента. Для цього використовують мукоактивш препарати, що впливають на характеристики секрету слизово! дихальних шляхiв. До даного класу лiкiв належать кшька груп медика-ментiв:
— вщхаркувальш — як правило, рослинш пре-парати, що стимулюють гастропульмональний рефлекс (екстракт листя плюща, коршь алтея, трава термопсису, коршь солодки та шш^. Дана група збшьшуе кiлькiсть секрету та зменшуе його в'язкiсть;
— мукогiдратанти — препарати, що сприяють збiльшенню водно! фракцп в шарi золю секрету. До них належать сольовi й лужш розчини, йодо-вмiснi препарати (натрш i калiю йодид);
— протеолггичш ферментнi препарати — фер-ментують складовi елементи слизу (рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза). У дитячiй практицi !х не рекомендуеться використовувати у зв'язку з мож-ливим пошкодженням легеневого матриксу та ри-зиком бронхоспазму;
— тiоловмiснi муколггики — здатнi розщеплю-вати дисульфщш зв'язки глжопротетв слизу за рахунок наявност в !х структурi молекули вшьно!
сульфпдрильно! групи (ацетилцистеш, цистеш). Препарати цiе! групи особливо добре розрвджують гнiйне мокротиння, однак при цьому не покращу-ють його виведення. Тому !х слiд застосовувати з обережшстю при наявностi велико! кшькосп секрету;
— поверхнево-активнi речовини — похщш ва-зициноlдiв (бромгексин, амброксол). Даш препа-рати посилюють синтез сурфактанту, частка якого у складi секрету стае бшьшою, що призводить до розрвдження слизу та покращення мукоцилiарно-го клiренсу;
— мукорегулятори — препарати, що покращу-ють мукоцилiарний клiренс за рахунок нормаль зацП в'язкостi секрету при ввдсутносп значного збiльшення його кiлькостi (карбоцистеш).
Серед перерахованих груп засобiв вщхарку-вальнi препарати рослинного походження займа-ють особливе мiсце, оскiльки мютять природнi речовини та використовуються, у тому чи^ в народнiй медициш, впродовж столiть. Вони належать до так званих секретомоторних засобiв iз рефлекторним типом дй. Власне, дшчими речо-винами е алкаловди, сапонiни та ефiрнi олй. Меха-нiзм дй полягае в подразненш рецепторiв слизово! оболонки шлунка, що активуе парасимпатичну нервову систему. У вщповщь з боку ресшраторно! системи збшьшуеться секрецiя бронхiальних за-лоз, тдвищуеться активнiсть миготливого епiте-лш та частота перистальтичних скорочень брон-хiальних м'язiв.
Вiдхаркувальнi засоби рослинного походження мають м'яку дш та можуть використовуватися в комплексному лжуванш патологiчних процесiв верхнiх дихальних шляхiв навiть у дiтей раннього вжу. Важливим застереженням е те, що, маючи рефлекторну подразливу дш, ввдхаркувальш засоби рослинного походження повинш з обережнiс-тю використовуватися при гастритах та виразко-вiй хворобi шлунка.
Серед вiдхаркувальних засобiв рослинного по-ходження привертае увагу екстракт листя плюща, який чинить мукол™чну, мукокшетичну, помiр-ну спазмолiтичну дiю, зумовлену присутшми в ньому глiкозидами (сапоншами). Секретолiтич-ний ефект екстракту пояснюеться дiею сапонiно-вих глiкозидiв, що входять до складу листя плюща. Спазмол™чш властивостi його проявляються завдяки парасимпатол™чним ефектам певних глiкозидiв, що входять до складу препарату. Ак-тивашя P2-рецепторiв у клiтинах м'язiв бронхiв та епiтелiю легень стимулюе адренерпчш ефекти. Це призводить до зниження складу внутршньо-клiтинного Са2+ у м'язах бронхiв та розслаблен-ня бронхiв. Одночасно з цим процесом внаслвдок стимуляцй P2-активностi епiтелiальнi альвеолярнi клiтини легень II типу продукують бшьшу кiль-кiсть сурфактанту. Екстракт листя плюща не призводить до попршення центрально! регуляцп ди-хання [2].
На украшському фармацевтичному ринку одним i3 представникгв npenapaTiB екстракту листя плюща е Пектолван Плющ. 3aci6 доступний у ви-глядi сиропу по 100 мл, у якому 5 мл сиропу MiC-тять: плюща звичайного листя екстракту сухого 35 мг. Показаннями до призначення е наявнгсть гострих запальних захворювань дихальних шля-xiB, що супроводжуються кашлем; симптоматич-не лiкування xронiчниx запальних захворювань бронxiв.
Препарат застосовують дiтям вгком вiд 2 до 6 рокгв — по 2,5 мл 3 рази на добу. Дгтям вгком вiд 6 до 10 рокгв — по 5 мл 3 рази на добу. Дорослим та дггям вгком вiд 10 рокгв — по 5—7,5 мл 3 рази на добу. Сироп слгд застосовувати вранцг, вдень i ввечерг. Тривалгсть лгкування визначаеться лгка-рем гндивгдуально. У легких випадках тривалгсть лгкування становить 1 тиждень. Для досягнення стгйкого терапевтичного ефекту рекомендуеться продовжити терапгю ще 2—3 доби пгсля покра-щання стану пащента. Препарат зазвичай добре переноситься, але гнодг можуть розвинутися дга-рея, нудота, блювання, бгль у животг, алерггчш ре-акцп [2].
Ефективнгсть препарату Пектолван Плющ була показана вгтчизняними авторами. У дослгджен-нг G.I. Юлгша та спгвавт. [4] пгд спостереженням перебували 30 дгтей з гострою респграторною вг-русною шфекщею та гострим бронхгтом, яким у комплекснгй тераш! призначався препарат Пектолван Плющ. На 2-гу — 3-тю добу в усгх хворих вгдмгчалося посилення вологого кашлю та вгдхо-дження слизистого мокротиння. На 4—5-ту добу кглькгсть мокротиння зменшувалася, проте його характер не змгнювався, що вказувало на мукоре-гулюючий ефект препарату, за рахунок якого зни-жувалася штенсившсть кашлю. На 10-ту добу лгку-вання в 76,6 % пащентгв кашель повнгстю зникав, а у 23,3 % дгтей спостерггалися поодинокг кашльо-вг поштовхи з невеликою кглькгстю мокротиння. Позитивна динамгка вгдмгчалася вже на 4—5-ту добу лгкування та характеризувалася полгпшен-ням загального стану та самопочуття, нормалгза-цгею температури тгла, зменшенням гнтенсивностг катаральних проявгв. У 86,7 % дгтей на 10-ту добу хвороби на фонг комплексного лгкування гз вико-ристанням препарату Пектолван Плющ спостерг-галася нормалгзацгя параклгнгчних показникгв — кглькостг лгмфоцитгв та нейтрофглгв.
Отже, у наведеному дослгдженнг G.I. Юлгш та спгвавт. показали, що комплексне лгкування гз включенням препарату Пектолван Плющ було ефективним в абсолютно! бгльшостг хворих. Препарат значно знижував вираженгсть кашльового синдрому, покращував дренажну функцгю трахео-бронхгального дерева та сприяв вгдходженню мо-кротиння. Дослгдники також вгдзначали добру пе-реносимгсть дгтьми препарату Пектолван Плющ. Досвгд застосування показав, що лгки мають при-емний смак г тому, як правило, не викликають
стресу та вгдмови вгд прийому в дгтей. Форма сиропу зручна для застосування в дитячому вщг. Ав-тори зробили висновок, що з урахуванням добро! переносимостг та безпеки препарат Пектолван Плющ може бути рекомендований для призна-чення в комплекснгй терапп як протикашльовий г вгдхаркувальний лгкарський засгб при лгкуваннг гострих та хронгчних запальних захворювань ди-хально! системи в дгтей.
Важливим питанням у педгатрг! е безпечнгсть застосування препаратгв. У частини педгатргв та сгмейних лгкаргв гснуе стереотипна впевненгсть, що рослиннг препарати е високоалергенними, а !х призначення при респграторних алергозах е не-безпечним через можливгсть загострення алерггч-ного процесу, наприклад провокування нападу в пацгентгв гз бронхгальною астмою. Для того щоб визначитися в даному питаннг щодо препаратгв екстракту листя плюща, необхгдно звернутися до фармакодинамгки його складових та до даних до-казово! медицини.
Вгдомо, що препарати з листя плюща вже давно використовуються як вгдхаркувальнг засоби, у тому числг й у пацгентгв гз бронхообструктив-ним синдромом (БОС). Речовини, що мгстяться у плющг, мають не тгльки виражений вгдхаркуваль-ний, а й спазмолгтичний терапевтичний ефект. Важливим компонентом екстракту листя плюща е сапонгни олеанолового типу. Сапонгни плюща рефлекторно стимулюють секрецгю бокалоподгб-них клгтин слизово! оболонки бронхгв, тим самим збгльшують об'ем секрету та покращують його рео логгчнг властивостг.
Сапонгни сприяють зволоженню слизово! оболонки дихальних шляхгв, зменшують в'язкгсть секрету та полегшують кгнетику вгйок дихального еттелгю. Однак тгльки рефлекторною дгею сапо-нгнгв не можна обГрунтувати секретолгтичний та бронхолгтичний ефект екстракту листя плюща, що був продемонстрований у клгнгчних дослг-дженнях. Greunke et al. (2014) [5] було показано, що складовг екстракту листя плюща посилюють чутливгсть Р2-адренорецепторгв до адреномгмети-кгв, у тому числг ендогенного походження. Отже, екстракт листя плюща чинить опосередкований адреномгметичний вплив.
Кргм того, альфа-гедерин, що походить гз са-понгнгв листя плюща, запобггае блокуванню Р2-адренорецепторгв, полегшуючи !х повноцгн-не функцгонування. Наведений механгзм до-датково обумовлюе бронхолгтичний та спазмо-лгтичний ефект екстракту листя плюща. Так, у систематичному оглядг 5 рандомгзованих до-слгджень за участю дгтей, хворих на бронхгаль-ну астму, Hofmann et al. (2003) [7] показали, що екстракт плюща мае властивостг, подгбнг до таких Р2-симпатомгметикгв.
Також альфа-гедерин сприяе виробленню сурфактанту клгтинами альвеолярного епгтелгю 2-го типу. Сурфактант забезпечуе оптимальнг ре-
ологiчнi властивостi трахеобронхiального секрету. В експериментальних дослiдженнях доведено та-кож протизапальну, бактерицидну та протигриб-кову дiю екстракту листя плюща.
Отже, фармакодинамiчнi властивостi компо-нентiв екстракту листя плюща дозволяють при-пустити позитивний ефект ввд його застосування при бронхообструктивних захворюваннях. Дане припущення було пiдтверджено в робот Zeilа et al. (2014) [8]. Для вивчення ефективност екстракту листя плюща в комплекснш терапп брон-хiальноï астми автори провели подвшне слiпе плацебо-контрольоване дослвдження за участю 30 дiтей (середнш вiк — 9 рокiв, штервал — 6—11 рокiв) iз недостатньо контрольованою бронхь альною астмою. Протягом 4 тижшв пащенти отримували шгаляцшш глюкокортиковди з екс-трактом листя плюща або разом iз плацебо. Через мюяць дослiдження в грут хворих, якi отримували екстракт листя плюща в комплекснш тера-mï, вiдмiчали вiрогiдне покращення показниюв максимальноï швидкостi видиху та життевоï ем-ностi легень порiвняно з групою плацебо. Отже, наведене дослщження показуе, що застосування екстракту листя плюща не тшьки е безпечним у хворих iз респiраторною алерпею, але й покра-щуе перебп одного iз найтяжчих ïï проявiв — бронхiальноï астми.
Наведенi дат щодо властивостей екстракту плюща тдтверджуються даними науково! ро-боти вичизняних авторiв. Так, у дослiдження О.М. Охотшково'1 та спiвавт. [3] були включеш 50 дiтей вiком ввд 1 до 3 рокiв з бронхообструк-тивним синдромом. Дiти основно'1 групи (n = 25) отримували тератю згiдно з вiдповiдними протоколами л^вання бронхiальноï астми та обструк-тивного бронхiту iз включенням до комплексно'1 терапп препарату Пектолван Плющ у виглядi сиропу в дозi 2,5 мл 3 рази на добу протягом 10—14 дшв. Дгги групи порiвняння (n = 25) одержували лжування зпдно з вiдповiдними протоколами. Як критерИ клiнiчноï ефективностi лiкування ви-вчали виражешсть та тривалiсть iнтоксикацiйного синдрому, характер кашлю, хритв, вираженiсть задишки, динамiку показникiв гемограми, рiвень IgE в сироватцi кровi. Для тдтвердження вiрусноï етюлогИ бронхообструктивного синдрому визна-чали наявнiсть антигенiв вiрусiв (парагрип, рес-пiраторно-синцитiальний вiрус, аденовiрус) за даними iмунофлуоресценцlï змиву слизу з носа. Безпеку препарату оцiнювали за наявшстю по-бiчних реакцiй. На момент госпiталiзацlï усi хворi мали типовi клiнiчнi прояви, основними з яких були дихальна недостатшсть II ступеня за рахунок задишки змшаного характеру з переважанням екстраторного компонента, сухий нападоподiб-ний кашель. Задишку спостерiгали в усiх дiтей обох груп, при цьому штоксикацшний синдром виявили в 56 % дггей основно'1 групи й у 52 % — групи порiвняння. До лжування у пацiентiв обох
груп переважав сухий кашель. На ™ комплексно! терапп впродовж 4 дшв л^вання прояви шток-сикацп ютотно зменшилися у хворих обох груп, на 10-й день штоксикацшний синдром не був за-фжсований у жодно! дитини. Поряд iз цим до 5-го дня лжування вiрогiдний (р < 0,05; р < 0,01) регрес проявiв дихально! недостатност та задишки ввд-значено у 84 % дггей основно! групи, тодi як у хворих групи порiвняння покращення дихання ввд-булося лише в 68 % випадюв. На 5-й день терапп у дней обох груп спостерпали вiрогiдне (р < 0,01) збшьшення частки дiтей з вологим кашлем i змен-шення вiдсотка пашен™ iз сухим кашлем. Це пояснюеться зменшенням проявiв обструкцп та покращенням евакуацп бронхiального секрету. Треба зазначити, що в дней основно! групи дина-мiка проявiв кашлю була бшьш вираженою, i до 10-го дня л^вання лише 12 % пащенпв, якi отри-мували Пектолван Плющ, мали вологий кашель, тодi як у груш порiвняння частка хворих iз вологим кашлем становила 24 %. Даш щодо динамжи клжчних проявiв свiдчать про бшьш швидкий регрес проявiв обструктивного синдрому в осно-внiй групi, що тдтверджуе ефективнiсть додаван-ня до комплексно! терапп БОС у дней препарату Пектолван Плющ. Аналiз гемограми проводили на момент надходження дней до вщдшення та на 10-й день лжування. За даними дослвдження пе-риферично! кровi не зафжсовано виражених змiн рiвня еозинофiлiв iз збереженням !х пiдвищеного рiвня в обох групах.
За даними авторiв, рiвень сироваткового 1§Б в основнш групi становив 138,7 ± 24,4 МЕ/мл, а в груш порiвняння — 142,4 ± 32,1 МЕ/мл (при нормi до 100 МЕ/мл). На ™ лiкування до 10-го дня ввдбувалося помiрне зниження рiвня сироваткового 1§Б до 134,4 ± 27,8 МЕ/мл в основнш груш й до 129,3 ± 23,6 МЕ/мл у груш порiвнян-ня. Збереження шдвищеного рiвня загального сироваткового 1§Б в обох групах, на думку авторiв, е вщображенням атопп, поряд iз цим вщсутшсть зростання рiвня 1§Б i появи алергiчних реакцiй на ™ прийому препарату е додатковим свщченням безпечностi використання лiкарського засобу в дней, схильних до атопп.
Переносимють препарату Пектолван Плющ у дослщженш була доброю. Вiдмови вiд прийому препарату, випадюв дисфункцп шлунково-киш-кового тракту чи алерпчних реакцiй не зафжсо-вано.
Отже, пiдбиваючи пiдсумки наведених вище даних, можна зробити таю висновки:
1. Симптоматична та патогенетична терапiя кашлю в д!гей з гострими рестраторними захво-рюваннями посдае важливе мiсце в лiкуваннi дано! групи захворювань.
2. Застосування експектораплв рослинного походження, зокрема екстракту листя плюща, е ефективним способом симптоматично! та патоге-нетично! терапп кашлю. Сироп Пектолван Плющ
е ефективним та безпечним засобом терапИ кашлю, у тому чи^ у хворих i3 бронхообструктивним синдромом.
Список л1тератури
1. Баранов А.А. Педиатрия: Национальное руководство: В 2 т. / Баранов A.A. — М: ГЭОТАР-Медиа, 2009.
2.1нструкцы i3 застосування препарату Пектолван Плющ.
3. Охотткова О.М., Руденко С.М., Гладуш Ю.1. та т. Можливостi застосування фтотерапи у дтей перших п 'яти ротв життя, хворих на обструктивний бронхт i бронхiаль-ну астму // Здоров 'я Украти. — 2012. — Спец. випуск «Педiа-тры». — С. 38-39.
4. Юлш G.I., Чернишова О.Е., Сорока Ю.А., Фоменко Т.А., Левченко Т.А. Патогенетична тератя кашлю у дтей //Здоров 'я Украни. — 2011. — Спец. випуск «Педiатрiя». — С. 3-4.
5. Greunke C., Hage-Hulsmann A., SorkaUa T. et al. A systematic study on the influence of the main ingredients of an ivy leaves dry extract on the b2-adrenergic responsiveness of human airway smooth muscle cells//Pulmonary Pharmacology & Therapeutics. — 2015. — Vol. 31. — P. 92-98.
6. Hay A.D. The duration of acute cough in preschool children presenting to primary care: a prospective cohort study // Family Practice. — 2003. — Vol. 20. — P. 696-705.
7. Hofmann D., Hecker M., Volp A. Efficacy of dry extract of ivy leaves in children with bronchial asthma — a review of randomized controlled trials//Phytomedicine. — 2003. — Vol. 10. — P. 213-220.
8. Zeila S., Schwanebeckb U., Vogelberga C. Tolerance and effect of an add-on treatment with a cough medicinecontaining ivy leaves dry extract on lung function in children withbronchial asthma // Phyto-medicine — 2014. — Vol. 21. — P. 1216-1220.
ynepwe 0ny6niK0BaH0 b xypHani «CynacHa negiaTpin», 2016, № 1 ■
Марушко Ю.В., Иовица Т.В., Марушко Е.Ю. Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев, Украина
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭКСТРАКТА ЛИСТЬЕВ ПЛЮЩА В ПЕДИАТРИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ
Резюме. Симптоматическая и патогенетическая терапия кашля у детей с острыми респираторными заболеваниями занимает важное место в лечении данной группы заболеваний. Применение экспекторантов растительного происхождения, в частности экстракта листьев плюща, является эффективным способом симптоматической и патогенетической терапии кашля.
Ключевые слова: экстракт листьев плюща, кашель.
Marushko Yu.V., lovitsa T.V., Marushko Ye.Yu.
National Medical University named after O.O. Bohomolets,
Kyiv, Ukraine
USING IVY LEAF EXTRACT IN PEDIATRIC PRACTICE
Summary. Symptomatic and pathogenetic therapy of cough in children with acute respiratory diseases occupies an important place in the treatment of this group of diseases. The use of herbal expectorants, in particular ivy leaf extract, is an effective method of symptomatic and pathogenic therapy for cough.
Key words: ivy leaf extract, cough.
