CC BY
53
®
ребенка
На допомогу пед1атру / То Не1р Иле РеС1а1т1с1ап
к и!
И
УДК 616.23/.24-008.8-003.2-085-053.2 МАРУШКО Ю.В., ГРАЧОВА М.Г.
Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки!в
ТЕРАП|Я ПРИ БРОНХОЛЕГЕНЕВИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ, ЩО СУПРОВОДЖУЮТЬСЯ П1ДВИЩЕНОЮ СЕКРЕЩвЮ В'ЯЗКОГО МОКРОТИННЯ Й ПОРУШЕННЯМ ТРАНСПОРТУ
СЛИЗУ
Резюме. Стаття присвячена проблемi виникнення кашлю при бронхолегеневих захворюваннях, зокрема придлено увагу кашлю з тдвищеною секрещею в'язкого мокротиння, тобто вологому кашлю. Зауваже-но, що до ефективних секретолтичних мукоактивних препаратiв належить похiдне алкалоиду вази-цину — амброксол. Надано огляд дослгджень ефективностi амброксолу в педiатрii, наведена характеристика препарату Амбролтин европейсько1' фармацевтичноi компани «Софарма», дтчою речовиною якого е амброксол.
Ключовi слова: кашель, мокротиння, лкування, амброксол.
Проблема ресшраторно! патологи в педiатрii е актуальною, що обумовлено високою захворюва-шстю, можливими ускладненнями, зниженням якост життя. Кашель — найчастший прояв рест-раторних шфекцш. Кашель — це рефлекторна за-хисно-пристосувальна реакцiя оргашзму, спрямо-вана на виведення з дихальних шляхiв чужорвдних речовин ^або патолопчно змiненого трахеоброн-хiального секрету. Кашель виникае в органiзмi як екстрений механiзм посилення очисно! функцп бронхiв [7].
Загальновiдомо, що кашльовi поштовхи до-зволяють видалити надлишок слизу чи чужорiднi речовини тд тиском до 300 мм рт.ст. i при швид-кост потоку повiтря 5—6 л/с. Проте кашель вщ-грае лише допом1жну роль у процесах очищення дихальних шляхiв, тому що основними мехашзма-ми санацп е мукоцилiарний ^ренс, обумовлений функцiонуванням вiйок миготливого ештелш й оптимальною кiлькiстю, якiстю й транспортабель-нiстю слизу, та перистальтика дрiбних бронхiв. Мукоцилiарний клiренс являе собою найважливь ший механiзм, що забезпечуе санащю дихальних шляхiв. Вш здiйснюеться за допомогою вiйчастих кл™н поверхневого епiтелiю слизово! оболонки бронхiв, кожна з яких мiстить близько 200 вшок, що роблять до 260 коливальних рухiв на хвилину. Вшчастий епiтелiй виводить частинки, що осши в повiтроносних шляхах, у проксимальному напрям-
ку. Швидкiсть мукоцилiарного транспорту у здорово! людини коливаеться вiд 4 до 20 мм/хв [12].
О^м забезпечення функцп мукоцилiарного клiренсу, епiтелiй слизово! оболонки бронхiв бере участь у продукуванш бронхiального секрету (слизу), що виконуе захисну функщю. Слиз на 90—95 % складаеться з води з розчиненими в нш юнами та макромолекулярними сполуками, до яких належать [9]:
— високо- та низькомолекулярш нейтральнi й ки^ глжопротеши (муцини), що обумовлюють в'язкий характер секрету (2—3 %);
— складш бшки плазми — альбумши, глобу-лiни, плазматичнi глжопротеши (молекули яких пов'язанi мiж собою дисульфщними й водневими зв'язками), iмуноглобулiни клаив А, G, Е (2—3 %);
— антипротеолггичш ферменти — альфа-1-антихiмотрипсин, альфа-1-антитрипсин (1—2 %);
— фосфолшди сурфактанту, невелика кшь-юсть глiцеридiв, холестеролiв i вiльних жирних кислот (0,3-0,5 %).
Адреса для листування з авторами: Марушко Ю.В.
Е-тяП: Pr-Marushko@yandex.ru
© Марушко Ю.В., Грачова М.Г., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
За фiзико-хiмiчною структурою бронхiальний секрет являе собою багатокомпонентний коло-1дний розчин, що складаеться з 2 фаз — золю та гелю, яю визначають реолопчш властивостi мо-кротиння (в'язкiсть, еластичшсть, текучiсть).
У нормальних умовах рух вiйок вiдбуваеться в бiльш рщкш частинi секрету — в золь Золь складаеться iз секрету залоз, катлярного транссудату, мiжтканинноI рiдини та розчинених хiмiчних сполук. В'язюсть цього шару вiдповiдае в'язкост плазми, що забезпечуе ефективнi коливання за-нурених у золь вшок [1]. Зовнiшня фаза — гель — складаеться з глжопроте'щв, яю секретуються келихоподiбними клiтинами, крiм цього, мютять лiзоцим, альбумiн, альфа-1-антитрипсин, iму-ноглобулiни А, комплекс лiпiдiв, сурфактант, пов'язаш мж собою дисульфiдними, юнними та iншими зв'язками. В'язкiсть i еластичнiсть брон-хiального секрету залежать вщ кiлькостi води й гль копроте'1шв (муцинiв), що входять до його складу.
Добовий обсяг бронхiального секрету в нормi становить 10—150 мл, у середньому близько 0,1— 0,75 мл на 1 кг маси тша [9].
При запальному процес в бронхах (наприклад, ГРВ1, бактерiальних iнфекцiях тощо) вiдбуваеться перебудова слизово'1 оболонки, у тому чи^ етте-лiю. Значно зростае юльюсть келихоподiбних кль тин, змiнюеться фiзико-хiмiчний характер слизу, пiдвищуеться його в'язюсть (зменшуеться питома вага води та тдвищуеться концентрацiя муцинiв), що призводить до порушення дренажно'1 функцп бронхiв [2]. Муцини секрету належать до двох рiз-них типiв: 60 % — пдрофшьш кислi иало- i сульфо-муцини та нейтральш фукомуцини — гiдрофобнi. Для бшьшосп захворювань органiв дихання харак-терне зниження рiвня сiаломуцинiв, що зменшуе водний компонент секрету. Зниження рiвня пдро-фiльного компонента призводить до збшьшення гiдрофобних фукомуцинiв, що робить бронхiаль-ний секрет бiльш в'язким i густим [1]. При запа-леннi в дихальних шляхах значно збшьшуеться вмiст продуктiв розпаду мiкроорганiзмiв, ексудату (вода, бiлки, iони), що також шдвищуе в'язкiсть.
Пiдвищення в'язкосп бронхiального секрету призводить до порушення процесу фiзiологiчно-го очищення дихальних шляхiв — мукоцилiарного клiренсу, що е основним мехашзмом очищення трахеобронхiального дерева в дiтей i в нормi забез-печуеться перистальтичними скоординованими рухами дрiбних бронхiв i вiйок миготливого етте-лш. Чим вище в'язкiсть слизу, тим нижче швид-кiсть його проксимального просування по респi-раторному тракту.
Запалення нижшх дихальних шляхiв не тшь-ки призводить до порушень реологiчних влас-тивостей трахеобронхiального слизу, але й може супроводжуватися розвитком структурних змш клiтин миготливого епiтелiю у виглядi порушення ультраструктури вiйок i 1х просторово'1 орiентацil, деструкцп клiтинних органел та ш. [13]. Усе це
сприяе порушенню роботи миготливого ештелш й зниженню ефективностi мукоцилiарного кль ренсу в цiлому. Вiдбуваеться застш мокротиння, у результатi страждае дренажна функцiя бронхiв, порушуеться вентиляцiйно-респiраторна функ-цiя легенiв, знижуеться ефективнiсть захисних механiзмiв, таких як мукоцилiарний транспорт i кашель, наростае колонiзацiя бронхiв патогенною мiкрофлорою.
Скупчення бронхiального секрету не тшьки впливае на дренажну функщю бронхiв, а й попр-шуе мiсцевi iмуннi процеси. Змша складу слизу супроводжуеться зниженням бактерицидних влас-тивостей бронхiального секрету за рахунок змен-шення в ньому концентрацп секреторного iмуно-глобулшу А [2].
У даний час юнуе безлiч препаратiв, що впли-вають на мокротиння та застосовуються при рiз-них гострих i хронiчних захворюваннях дихальних шляхiв.
При виршенш питання про вибiр препарату, що впливае на кашель у дггей, слщ враховувати те, що непродуктивний кашель у дiтей раннього в^ частiше обумовлений пiдвищеною в'язюстю мокротиння, порушенням його ковзання по брон-хiальному дереву, недостатньою активнiстю миготливого ештелш бронхiв i скороченням брон-хiол. Тому оптимальними при л^ванш гострого або хронiчного кашлю в дггей е муколiтичнi (або секретолггичш) препарати, що впливають на гель-фазу бронхiального секрету i ефективно розрiджу-ють мокротиння, не збшьшуючи iстотно його кiль-косп [4, 6, 7, 10].
До ефективних секретолггачних мукоактив-них препарапв належить похiдне алкало1ду ва-зицину — амброксол. Його мукол™чний ефект пов'язаний iз деполiмеризацiею мукопроте1нових i мукополiсахаридних волокон [1].
Крiм цього, амброксол стимулюе вироблен-ня та секрещю сурфактанту альвеолоцитами й уповшьнюе його розпад, що покращуе ковзання секрету по ештелш, його текучють. Будучи пд-рофобним прикордонним шаром, сурфактант полегшуе обмiн неполярних газiв, чинить про-тинабрякову дш на мембрани альвеол, посилюе актившсть вiйок миготливого епiтелiю, що в по-еднаннi з полiпшенням реолопчних властивостей бронхiального секрету призводить до ефективно-го очищення дихальних шляхiв, сприяючи вiд-кашлюванню, полiпшенню дренажно'1 функцп, зменшенню застою бронхiального вмюту, норма-лiзацl1 в'язкоеластичних характеристик секрету й швидкосп мукоцилiарного транспорту. Амброксол також стимулюе регенеращю вшчастих клiтин миготливого епiтелiю, пiдвищуе його актившсть, покращуючи мукоцилiарний клiренс [13]. Муко-лiтичний ефект амброксолу не супроводжуеться збiльшенням кiлькостi секрету.
Амброксол посилюе проникнення антибютиюв у бронхiальний секрет та слизову оболонку брон-
xiB, пiдвищуючи ефектившсть антибактерiальноï терапп та скорочуючи ïï тривалiсть. Ефект шдви-щення концентраций антибактерiальних 3aco6iB у легеневiй тканиш при одночасному призначеннi амброксолу та антибютиюв описаний при терапИ амоксицилшом, еритромiцином, цефуроксимом i доксициклiном [1].
Проведено ряд робгт, у яких амброксол засто-совувався з позитивним ефектом у терапИ респiра-торних захворювань.
У дослщженш N. Princioi et al. (1986) вивчала-ся ефективнiсть поеднаного застосування анти-бiотикiв i муколпиюв у дiтей iз пневмонiями. У рандомiзованому плацебо-контрольованому кль нiчному дослвдженш брали участь 120 дiтей вжом вiд 1 мiс. до 11 роюв. Дiти були розподiленi на двi групи: в основнiй груш дгти (60 осiб) протягом 10 дшв отримували антибiотик (ампiцилiн, або амок-сицилiн, або еритромiцин) у поеднанш з амброк-солом у дозi 1,5—2 мг/кг/добу. У контрольнш групi 60 дiтей отримували тгльки антибiотик. Зникнення кашлю, покращання рентгенолопчних параметрiв наставало вiрогiдно швидше (вГропдш вiдмiнностi вiдзначались уже на 3-й день терапИ) в основнiй груш. У ходi клiнiчного дослiдження було вста-новлено, що амброксол шдвищуе клiнiчну ефек-тивнiсть антибiотикiв у дггей з iнфекцiями нижнiх дихальних шляхГв, збшьшуючи ïx проникнення в легеневу тканину.
Протизапальну дш амброксолу пов'язують з переважною дiею на продукщю мононуклеара-ми медiаторiв запалення i збгльшенням макрофа-гальноï активностi [1]. У ходГ проведеного J. Kern i ствавт. (1988) дослiдження доведено здатшсть амброксолу зменшувати синтез 1Л-1 i ФНП-а кль тинами моноцитарно-макрофагальноï системи, а отже, зменшувати стутнь пошкодження легене-воï тканини при рГзних запальних процесах. При з'ясуваннi мехашзму даноï дГх амброксолу показано, що препарат дiе аналогiчно стеровдним гормонам [15].
При затяжному перебГгу загострення бронхь альноï астми в дней призначення протиастматич-roï терапИ рекомендуеться поеднувати ¡з застосу-ванням амброксолу, оскгльки, крГм полшшення реолопчних властивостей мокротиння, цей препарат здатний пригшчувати вивгльнення пстамшу, лейкотрГешв i прозапальних цитоюшв ¡з тучних клгтин [1, 14]. Прояви обструктивного синдрому зменшуються також унаслщок зменшення обтура-цИ бронхГв в'язким слизом.
1снують експериментальш даш про регулящю амброксолом рГвшв захисних ¡мунних факторГв у дихальних шляхах, що стимулюе вивгльнення шп-бгтора секреторноï лейкопротеази в ранню фазу, а також вироблення ¡муноглобулшу А в тзню фазу при шфГкуванш вГрусом грипу А [16]. У численних експериментальних дослщженнях in vitro та in vivo на тваринних моделях доведена також ферментна антиоксидантна актившсть амброксолу [5].
Ефектившсть та безпека застосування амброксолу пдрохлориду в педiатрn була показана в численних клжчних дослщженнях.
А.В. Зубаренко та ствавт. (2011) було проведено двоцентрове порiвняльне контрольоване до-слщження серед 260 дггей iз кашльовим синдромом вжом вiд 6 мюящв до 18 рокiв, яю перебували на стацiонарному та амбулаторному л^ванш в м. Одесi. 130 пащенпв основно'1 групи для лжу-вання кашлю отримували амброксолу гдрохло-рид, 130 пацiентiв контрольно'1 групи отримували iншi препарати ввдхаркувально! й муколгтично! да iнших груп (препарати рослинного походжен-ня, комбiнованi препарати) у вжових дозуваннях. Тривалiсть спостереження становила 2 тижш. Ефективнiсть лжувально! да препарату оцшюва-ли за динамжою кашльового, iнтоксикацiйного синдрому (гiпертермiя, зниження апетиту, головнi болi), динамжою параклiнiчних показникiв (рент-генографiя оргашв грудно'1 клiтки та/або придат-кових пазух носа, загальний аналiз кров^. Безпека i переносимiсть препарату оцшювалися за наяв-нiстю або ввдсутшстю очiкуваних побiчних дiй, зо-крема алерпчних реакцiй, випадкiв шдиввдуально! непереносимость
У дггей основно'1 групи на фон прийому амброксолу характер кашлю почав змшюватися до кшця першо'1 доби вiд початку лжування — вiн став бiльш вологим у 101 дитини (78 %), до 5-го дня кашель зменшився до нечастого у 127 пащенпв (98 %), а до 6-7-го дня прийому препарату припинився в 100 % дггей основно'1 групи. У дггей контрольно'1 групи, яю отримували iншi препарати вщхаркувально! й муколпично! да, динамжа кашлю була менш вираженою. У вих пащенпв осно-вно1 групи прийом амброксолу сприяв швидшому регресу штоксикаца з нормалiзацiею температури на 2-3-й день вiд початку лiкування, ввдновлен-ням апетиту на 5-6-й день вщ початку лiкування, зникненням головного болю, полшшенням само-почуття пащенпв. У дней основно'1 групи, на ввд-мшу вiд контрольно'1, ввдзначена бiльш швидка нормалiзацiя показникiв загального аналiзу кровi (лейкоцитоз iз зсувом формули влiво, пщвищен-ня ШОЕ на 5-7-й день вiд початку л^вання) i даних рентгенографа оргашв грудно'1 клики та придаткових пазух носа (рентгенолопчш прояви бронхiту та синусипв на 5-7-й день ввд початку лiкування).
Ю.П. Харченко (2008) було дослвджено ефек-тивнiсть застосування амброксолу в 60 дггей вь ком вщ 1 до 18 роюв iз ГРВ1, що ускладнилися бронхiтом, ларинготрахе'1том (1-ша група), та ГРВ1 на тлi бронхiальноI астми (2-га група). На тлi застосування амброксолу, починаючи з друго'1 доби прийому, у 36,6 % хворих ввдзначалося полшшення загального стану, зникнення задишки, осиплосп голосу, пщвищення ефективносп кашлю, пов'язане з полшшенням реолопчних влас-тивостей мокротиння. Значне зменшення кашлю
спостерiгалося до 5-6-го дня; до цього ж термшу в 65,7 % дiтей з 1-ï групи та 36,3 % з 2-ï регресували фiзикальнi змши в легенях. У 82,5 % хворих, яю отримували амброксол, достатньо було 7-10-ден-ного курсу терапп. Продовження курсу до 14 дшв було потрiбне 7 пацieнтам з 1-ï групи (18,4 %) i 12 хворим i3 2-ï групи (54,5 %). Позитивна клшГчна динамжа пiдтверджувалась показниками функцп зовшшнього дихання, що дослiджувалася до лжування й через 2 тижнi. Виражена позитивна динамжа клiнiчноï симптоматики й показниюв функцИ зовнiшнього дихання як у хворих iз ГРВ1, що ускладнилась бронхiтом, ларинготрахе'гшм, так i у хворих iз ГРВ1 на xni бронхiальноï астми в результат лiкування амброксолом пов'язана з полшшенням реологiчних властивостей мокротиння, що ввдображае можливiсть бiльш активно впливати на покращення показникiв функцИ зовшшнього дихання й тривалють хвороби при да-нiй патологш
Рандомiзоване мультицентрове вiдкрите порГв-няльне дослщження було проведене в м. МосквГ для оцiнки клiнiчноï ефективностi та переноси-мостi амброксолу в дггей iз хворобами органiв дихання [3]. У дослщження були включеш 219 дiтей вiком вiд перших дшв життя до 15 роюв. Амброксол отримували 149 дггей iз гострим бронхiтом на rai перебпу ГРВ1 (54 дитини, ¡з них з обструктив-ним синдромом — 24, у тому числГ 5 дггей перших мюящв життя з бронхюлгтом), гострою пневмош-ею, бронхiальною астмою, хрошчними захворю-ваннями нижшх дихальних шляхГв, аспiрацiйним синдромом i/або внутршньоутробною пневмош-ею новонароджених. 70 пацiентiв становили гру-пу порГвняння (¡з них 30 хворим був призначений бромгексин, 20 — екстракт алтеï в таблетках, 20 дГтей муколГтичних або вiдхаркувальних засобiв не отримували). При тривалостi терапИ 5—15 дшв оцiнювали строки появи продуктивного кашлю, зменшення його штенсивносп й термiни оду-жання, також оцшювалася в'язюсть мокротиння. При наявност гострого бронхГту в переважноï бгльшост пацiентiв на 2-гу добу тсля призна-чення амброксолу кашель ставав продуктивним, на 3-4-й день лжування вiдзначалося ослаблення кашлю, а на 4-6-й день — його зникнення. У щ-лому було показано, що в дггей ¡з гострими i хрошчними захворюваннями дихальних шляхГв амброксол мае високу терапевтичну ефектившсть. Позитивний результат лГкування був пщтвердже-ний клшГчними й лабораторними тестами, а також бронхоскотею, проведеною в динамщь При порГвняльному дослщженш встановлено, що при застосуванш амброксолу продуктивний кашель з'являеться швидше, а курс лжування коротше, нгж при лжуванш бромгексином i екстрактом ал-reï в таблетках.
Амброксол довГв клшГчну ефектившсть i в тера-mï захворювань рестраторного тракту в дГтей ран-нього вГку [8]. Пд спостереженням перебували 53
дитини вжом вщ 6 мгсящв до 3 роив з ураженням дихальних шляхГв: 24 дитини з бронхгшм, ларинготрахе'гшм, 23 хворих спостерпалися з приводу обструктивного бронхГту, у 10 дгтей була пневмо-шя. Ефектившсть комплексного лГкування ¡з за-стосуванням амброксолу ощнювалася на тдставГ динамжи клГшчних симптомГв (динамжа та характер кашлю, симптоми бронхiальноï обструкцИ, дихальноï недостатностГ, фГзикальш симптоми в бронхах i легенях). Характер кашлю тсля призна-чення препарату почав змшюватися вже через добу прийому: вш став вологим, менше подразнював до 2—3-ï доби терапп (85 % хворих), до 7-го дня його кратшсть зменшилася, вш став рщюсним, кашель практично зник до 8-ï доби в 97 % хворих. Характер мокротиння змшювався паралельно зГ змшами характеру кашлю: вже з 2 ± 1 доби воно стало менш в'язким, до 3 ± 1 доби нападоподГбного кашлю з вщходженням в'язкого слизу не спостерпалося в жодному випадку. Аускультативна картина у хворих на початку терапИ ввдповщала поставленому дГагнозу, тому реестроваш змши також були рГзни-ми: у хворих ¡з бронхГтом кгльюсть вологих хритв поступово зменшувалась, i до 5,0 ± 0,9 дня тера-mï рееструвались поодиною хрипи у 92 % хворих; у дгтей з обструктивним бронхгшм, пневмошею, бронхГальною астмою сухГ хрипи змшилися воло-гими до 4,0 ± 1,2 дня терапИ, поодиною зберпали-ся до 7 ± 1 дня терапИ в 90 % дГтей.
Серед ряду препарата на фармацевтичному ринку Украши свою ефектившсть шдтвердив i препарат Амбролгтин европейсь^ фармацевтич-roï компанИ «Софарма», дшчою речовиною якого е амброксолу пдрохлорид.
Показанням до призначення Амбролгтину е секретолгтична терапГя при гострих i хрошчних бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжу-ються пщвищеною секрешею в'язкого мокротин-ня й порушенням транспорту слизу.
Амбролгтин випускаеться в зручнш для засто-сування в педГатричнш практиш формГ сиропу (15 мг амброксолу в 5 мл сиропу).
Амбролгтин мае клшГчш ефекти, притаманш амброксолу:
— муколгтик (розрщжуе мокротиння за рахунок стимуляцИ серозних клгтин залоз слизовоï оболонки бронхГв, нормалГзуючи сшввщношення серозного й слизового компонента мокротиння, сти-мулюе вироблення фермента, що розщеплюють зв'язки мгж мукополюахаридами мокротиння);
— секретомоторик (стимулюе рух вшок i пере-шкоджае 1х злипанню, що сприяе евакуацiï мокротиння, тобто вщновлюе мукоцилГарний транспорт);
— мае протизапальну дш (шпбуе хемотаксис нейтрофГлГв, впливаючи переважно на продукшю медГаторГв запалення — штерлейкшу-1 i фактора некрозу пухлини альфа);
— мае ¡муномодулюючу дГю (пГдсилюе мГсце-вий ¡муштет, активуючи тканиннГ макрофаги й пщвищуючи продукцГю секреторного 1§А);
— потенщюе дш антибiотикiв (пiдвищуе ефек-тивнiсть антибютикотерапп: успiх антибактерь ально'1 терапп залежить не тiльки вiд чутливостi патогенного мжрооргашзму, а й вiд концентраций препарату у вогнищi шфекцп. Амбролгтин пщви-щуе проникнення антибiотикiв у вогнища шфекцп в дихальних шляхах);
— зменшуе бронхiальну гшерреактившсть;
— стимулюе вироблення сурфактанту. Сурфак-тант перешкоджае проникненню в клггани етте-лiю патогенних мiкроорганiзмiв, також посилюе актившсть вiйок миготливого еттелш, призво-дить до ефективного очищення дихальних шляхiв i запобiгае вторинному шфжуванню;
— не викликае синдрому «затоплення» легень.
Дозволяеться застосування препарату Амбро-
лiтин дiтям iз народження перорально в таких до-зуваннях:
— дгти вiком 6-12 роюв — по 15 мг (5 мл сиропу) 2-3 рази на добу;
— дгти вжом 2-6 роюв — по 7,5 мг (2,5 мл сиропу) 3 рази на добу;
— дгти ввд 0 до 2 роюв — 7,5 мг (2,5 мл сиропу) 2 рази на добу.
Дорослим та дням вжом старше 12 роюв реко-мендуеться застосовувати по 10 мл сиропу 3 рази на добу протягом перших 2-3 дшв iз подальшим зниженням дози до 10 мл 2 рази на добу.
Протипоказанням до застосування Амбролгти-ну е лише пперчутливють до амброксолу або ш-ших компоненпв препарату.
Список л1тератури
1. Бойцова Е.В. Муколитическая терапия у детей // Медицинский совет. — 2013. — № 1. — С. 58-63.
2. Ермакова И.Н. Карбоцистеин (Флюдитек) в комплексной терапии рецидивирующих респираторных инфекций нижних дыхательных путей у детей / И.Н. Ермакова, Ю.Л. Мизерниц-кий // Земский врач. — 2012. — № 5(16). — С. 12-16.
3. Зайцева О.В. Муколитические препараты в терапии болезней органов дыхания у детей: современный взгляд на проблему // РМЖ. — 2003. — № 1, Т. 11. — С. 49-54.
4. Зубаренко А.В. Новые подходы в лечении кашля у детей с использованием раствора Флавамед / А.В. Зубаренко, Е.А. Гу-риенко, Н.Ю. Горностаева // Здоровье ребенка. — 2011. — № 1(28). — С. 33-36.
5. Клячкина И.Л. Муколитик амброксол в программе лечения заболеваний нижних дыхательных путей // Consilium Medicum. Справочник поликлинического врача. — 2010. — № 10.
6. Крамарев С.А. Дифференцированный подход к лечению кашля // Здоровье ребенка. — 2013. — № 6(49). — С. 100-104.
7. Марушко Ю.В., Крамарьов С.О., Шеф Г.Г. та т. Захво-рювання оргатв дихання в дтей. Невiдкладнi стани в дитя-чШ пульмонолог^. — Кшв, Хартв: Планета-Принт, 2013. — 313 с.
8. Недельская С.Н. Клиническая эффективность применения препарата Флавамед у детей раннего возраста с патологией респираторной системы / С.Н. Недельская, И.В. Солодова, Л.Н. Боярская и др. // Здоровье ребенка. — 2007. — № 1(4). — С. 34-36.
9. Оковитый С.В. Фармакологические подходы к противо-кашлевой терапии/ С.В. Оковитый, Н.А. Анисимова//РМЖ. — 2011. — № 23. — С. 1450-1458.
10. Практическая пульмонология детского возраста: Справочник / Под ред. В.К. Таточенко. — М, 2008.
11. Харченко Ю.П. Эффективность Флавамеда в лечении ОРВИ у детей // Здоровье ребенка. — 2008. — №5 (14). — С. 8-12.
12. Юлиш Е.И. Дифференцированный подход к лечению кашля у детей /Е.И. Юлиш, О.Е. Чернышева, Е.В. Глинская// Здоровье ребенка. — 2013. — № 1 (44). — С. 33-39.
13. Юлиш Е.И. Дифференцированный подход к проведению муколитической терапии при респираторной патологии у детей // Здоровье ребенка. — 2013. — № 7 (50). — С. 127-133.
14. Gibbs B.F. Differential modulation oflgE dependent activation of human basophils by ambroxol and related secretolytic analogues// Int. J. Immunopathol. Pharmacol. — 2009, Oct-Dec. — 22 (4). — Р. 919-927.
15. Kern J.A., Lamb R.J. et al. Dexamethasone inhibition of in-terleukin 1 beta production by human monocytes. Posttranscriptional mechanisms// J. Clin. Invest. — 1988. — 81. — 237-244.
16. Kido H., Okumura Y., Yamada H. et al. Secretory leuko-protease inhibitor and pulmonary surfactant serve as principal defenses against influenza A virus infection in the airway and chemical agents upregulating their levels may have therapeutic potential//Biol. Chem. — 2004, Nov. — 385 (11). — Р. 1029-1034.
17. Principi N., Zavattini G., Daniotti S. Possibility of interaction among antibiotics and mucolytics in children //Int. J. Clin. Pharmacol. Res. — 1986. — Vol. 6, № 5. — Р. 369-372.
Отримано 10.01.15 ■
Марушко Ю.В., Грачева М.Г. Национальный медицинский университет им. A.A. Богомольца, г. Киев
ТЕРАПИЯ ПРИ БРОНХОЛЕГОЧНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ,
СОПРОВОЖДАЮЩИХСЯ ПОВЫШЕННОЙ СЕКРЕЦИЕЙ ВЯЗКОЙ МОКРОТЫ И НАРУШЕНИЕМ ТРАНСПОРТА СЛИЗИ
Резюме. Статья посвящена проблеме возникновения кашля при бронхолегочных заболеваниях, в частности уделено внимание кашлю с повышенной секрецией вязкой мокроты, т.е. влажному кашлю. Отмечено, что к эффективным секретолитическим мукоактивным препаратам относится производное алкалоида вазицина — амброксол. Представлен обзор исследований эффективности амброк-сола в педиатрии, дана характеристика препарата Амброли-тин европейской фармацевтической компании «Софарма», действующим веществом которого является амброксол.
Ключевые слова: кашель, мокрота, лечение, амброксол.
Marushko Yu.V., Hrachova M.H.
National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv, Ukraine
THERAPY IN BRONCHOPULMONARY DISEASES ASSOCIATED WITH INCREASED SECRETION OF VISCOUS SPUTUM AND IMPAIRED MUCUS TRANSPORT
Summary. The article deals with the problem of cough in bronchopulmonary diseases, in particular, the attention is paid to cough with increased secretion of viscous sputum, i.e., productive cough. It is noticed that derivative of vasicine alkaloid — ambroxol belongs to effective secretolytic mucoactive drugs. A review of researches on ambroxol efficacy in pediatrics is provided, the characteristics of Ambrolitin manufactured by European pharmaceutical company «Sopharma», which active ingredient is ambroxol, are given. Key words: cough, sputum, treatment, ambroxol.
