CC BY
12
получением, перечислением или использованием ими средств местного бюджета, использованием муниципальной собственности и управлением ею, а также в части предоставленных налоговых и иных льгот и преимуществ [6].
При обнаружении хищений бюджетных средств, подделок документов, подлогов и других злоупотреблений работники Контрольного органа должны принимать меры для обеспечения сохранности подлинников соответствующих документов [7].
Таким образом, понятие «контрольный орган» муниципального образования на порядок шире осуществляемых им функций. Без контрольного органа нельзя организовать эффективную систему муниципального контроля. Полномочия контрольных органов местного самоуправления сформировали модель контрольного органа в широком смысле.
Список использованных источников:
1 Конституция Российской Федерации (принята всенародным голосованием 12.12.1993) (с учетом поправок, внесенных Законами РФ о поправках к Конституции РФ от 30.12.2008 № 6-ФКЗ, от 30.12.2008 № 7-ФКЗ, от 05.02.2014 № 2-ФКЗ, от 21.07.2014 № 11-ФКЗ) [Электронный ресурс] // КонсультантПлюс: справочно-правовая система / Режим доступа : URL: http://www.consultant.ru.
УДК 347.23.
2 Федеральный закон «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации» от 06.10.2003 г. № 131-Ф3 : принят Гос. Думой 16 сент. 2003 г. (ред. от 24.04.2020 № 148-ФЗ) [Электронный ресурс] // «Консультант Плюс» : справочно-правовая система / Режим доступа : http://www.consultant.ru.
3 Аминов И.Р.Юридические коллизии нормативных правовых актов местного самоуправления // Вестник Уфимского юридического института МВД России. 2015. № 3 (69). С. 26-30.
4 Модельное положение о контрольном органе муниципального образования [Электронный ресурс] // Режим доступа : https://deppolitiki.admhmao.ru.
5 Бурмистров А.С. Структура контрольной власти в России // Государственная власть и местное самоуправление. - 2009. № 4. - С. 13.
6 Василенко, И.А. Государственное и муниципальное управление. - М: Гардарики, 2017. - 494 с.
7 Гафаров А.Р., Комаров А.Г. Контроль в системе государственного и муниципального управления // Проблемы современной экономики. -2008. - № 3 (27) - с. 21-24.
8 Елисеева С.В. Предмет контроля за целесообразностью и эффективностью в сфере местного самоуправления // Конституционное и муниципальное право. - 2010. - №8. - с. 57-62.
© Кулаев А.Р., 2020
ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТ1 В ПРАКТИЦ1 СВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Томляк Taïca СерЯгвна
асистент кафедри права, Вгнницький нацюнальний аграрний унгверситет
(м. Втниця)
PROTECTION OF PROPERTY RIGHTS IN THE CASE LAW OF THE EUROPEAN COURT OF
HUMAN RIGHTS
Tomlyak Taisa,
Assistant of the Department of Law, Vinnytsia National Agrarian University
(Vinnytsia)
ЗАЩИТА ПРАВА СОБСТВЕННОСТИ В ПРАКТИКЕ ЕВРОПЕЙСКОГО СУДА ПО ПРАВАМ
ЧЕЛОВЕКА
Томляк Таиса Сергеевна,
ассистент кафедры права, Винницкий национальный аграрный университет
(г. Винница)
DOI: 10.31618/ESU.2413-9335.2020.4.75.850
АНОТАЦ1Я
У статп розглянуто npaBOBi позици £вропейського суду з прав людини (далi - Суд). Зокрема, дослвджено ршення Суду у справах щодо npaBOMipHOCTi втручання у право власносп з огляду на положення Протоколу № 1 до Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод (дaлi Протокол №1 до Конвенцп).
Також, у статп конкретизоваш принципи, як1, на думку Суду, держава повинна дотримуватись при втручанш у право власностi.
Крiм того, установлено, що поняття «власносп» в розумшш ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенцп мае самостшне значения. Тобто, вказане поняття не може залежати ввд юридично! класифжацп його в нацюнальному законодавствi i не може обмежуватися власнiстю на речi.
Також, нами дослщжено широке розумiння в практищ Суду «штереав сустльства» при застосуванш заходiв позбавлення права власностi i забезпечення при цьому пропорцiйного сшввщношення мiж поставленою метою та використаними засобами.
Крiм того, розглянуто взаемозв'язок мiж статтею 1 Протоколу № 1 та шшими статтями Конвенцп, адже питання, що виникають у зв'язку з користуванням сво!м «майном», також можуть стосуватися iнших статей Конвенцп.
Проанатзовано деяк1 рiшення Суду з прав людини та його тлумачення понять «власнiсть», «майно» i «право власносп».
ABSTARCT
The article considers the legal positions of the European Court of Human Rights (hereinafter - Court). In particular, the decision of the Court in cases of legality of interference with property rights was examined in the light of the provisions of Protocol № 1 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamenta l Freedoms (hereinafter Protocol №1 to the Convention).
Also, the article specifies the principles that, in the opinion of the Court, the state must adhere to when interfering in property rights.
In addition, it is established that the concept of "property" within the meaning of Part 1 of Art. 1 of Protocol No. 1 to the Convention has an independent meaning. That is, this concept cannot depend on its legal classification in national law and cannot be limited to ownership of things.
Also, we considered a broad understanding in the practice of the Court "interests of society" in the application of measures of deprivation of property rights and ensuring a proportional relationship between the goal and the means used.
In addition, the relationship between Article 1 of Protocol No. 1 and other articles of the Convention is considered, as issues arising in connection with the use of one's "property" may also relate to other articles of the Convention.
Some decisions of the Court of Human Rights and its interpretation of the concepts of "property", "property" and "property rights" are analyzed.
АННОТАЦИЯ
В статье рассмотрены правовые позиции Европейского суда по правам человека (далее - Суд). В частности, исследованы решения Суда по делам о правомерности вмешательства в право собственности с учетом положений Протокола № 1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее Протокол №1 к Конвенции).
Также, в статье конкретизированы принципы, которые, по мнению Суда, государство должно соблюдать при вмешательстве в право собственности.
Кроме того, установлено, что понятие «собственности» в понимании ч. 1 ст. 1 Протокола № 1 к Конвенции имеет самостоятельное значение. То есть, указанное понятие не может зависеть от юридической классификации его в национальном законодательстве и не может ограничиваться собственностью на вещи.
Также, нами рассмотрено широкое понимание в практике Суда «интересов общества» при применении мер лишения права собственности и обеспечения при этом пропорционального соотношения между поставленной целью и использованными средствами.
Кроме того, исследовано взаимосвязь между статьей 1 Протокола № 1 и другими статьями Конвенции, ведь вопросы, возникающие в связи с использованием своим «имуществом», также могут касаться других статей Конвенции.
Проанализированы некоторые решения Суда по правам человека и его толкование понятий «собственность», «имущество» и «право собственности».
Ключовi слова: право власносп, Свропейський суд з прав людини, Конвенция про захист прав людини i основоположних свобод, держава, майно, баланс мiж приватним та публiчним штересом.
Key words: property rights, the European Court of Human Rights, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the state, property, the balance between private and public interest.
Ключевые слова: право собственности, Европейский суд по правам человека, Конвенция о защите прав человека и основных свобод, государство, имущество, баланс между частным и публичным интересом.
Постановка проблеми. Зважаючи на евроiнтеграцiю нашо! держави, великого значення набувають вивчення досвщу та правово! доктрини, яш бшьш за все реалiзовано в ршеннях Суду та
приведення нацюнального законодавства у ввдповщшсть до норм мiжнародного права.
Основною метою удосконалення
нацюнального законодавства е досягнення европейських стандарпв життя та пдного мюця
Укра!ни в свт, а також об'еднання суспiльства довкола розумшня цiнностi прав i свобод людини, як1 захищаються на основi принципу рiвностi та недискримшацп, вирiшення основних системних проблем у сферi захисту прав i свобод людини.
У зв'язку iз цим, безумовно, посилюеться актуальнiсть наукових дослвджень у сферi прав людини як фундаментально! цшносп громадянського суспiльства, !х реал1заци, правово! активностi носив прав, дiяльностi держави щодо забезпечення прав людини. Окреме, важливе мiсце в цьому посвдае i захист права власностi, особливо з огляду на полiтичнi, економiчнi i соцiальнi проблеми в Укра!ш упродовж останнiх рошв.
Пiсля ратифшаци Укра!ною Конвенци виникла необхiднiсть iмплементацi! Конвенци та рiшень Суду в нацюнальне законодавство. Але наск1льки це вщповщае сучасним реалiям укра!нсько! судово! практики й укра!нському законодавству? Спробуемо розiбратися.
Оск1льки Конвенцiя е м1жнародним договором, а отже, процес тлумачення i застосування И положень вщповщае м1жнародно-правовим правилам. Поряд з цим, вважаемо, що на рiвнi Суду дiе незалежне ввд нацюнального тлумачення поняття власностi, а тому дослщження статтi набувають особливо! актуальносп.
Аналiз останнiх досл1джень i публжацш. Найбiльш грунтовно проблеми захисту права власносп у практицi Суду викладено в роботах таких юристiв: I. М. Арцибасова, Ю. М. Антонян, I. П. Блiщенко, Ю. Ю. Берестнево!, I. В. Бобровського, Н. Т. Блатово! та iншi.
Формулювання цiлей статтi. Метою статтi е визначення основних пiдходiв европейсько! правово! традици щодо захисту права власносп через рiшення £вропейського Суду з прав людини.
Виклад основного матерiалу дослiдження. Вiдповiдно до ст. 53 Конвенци, загальновизнано, що механiзм захисту, передбачений Конвенщею, е субсидiарним до мехашзму, який зобов'язана забезпечити держава-учасниця Конвенцi! на нацiональному рiвнi, осшльки нiщо в Конвенцi! не може тлумачитись як таке, що обмежуе чи нiвелюе будь-як1 права людини та основоположш свободи, як1 можуть бути визнанi на пiдставi закошв будь-яко! Високо! Договiрно! Сторони чи будь-якою шшою угодою, стороною яко! вона е [1].
В практищ Суду також неодноразово зауважувалось, що Конвенцiя не е застиглим правовим актом, вона вiдкрита для тлумачення з огляду на потреби сьогодення. Предмет i мета Конвенци як правового акта, що забезпечуе захист прав людини, вимагае, щоб !! норми трактувались i застосовувались таким чином, щоб зробити !! гарантi! ефективними i реальними [2, а 90-91].
У контексп захисту права власносп такими гарантiями, на нашу думку, перш за все е сама ст. 1 Першого Протоколу «Захист власносп».
Зауважимо, що право власносп не було видшене у Конвенци як окреме право, але стаття 1 Першого протоколу передбачила: «Кожна фiзична або юридична особа мае право мирно володгги
сво!м майном. Нiхто не може бути позбавлений свое! власносп шакше, як в штересах суспiльства i на умовах, передбачених законом i загальними принципами м1жнародного права. Проте попередш положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дш так1 закони, як1 вона вважае за необхвдне, щоб здiйснювати контроль за користуванням майном вiдповiдно до загальних iнтересiв» [3].
Аналiз практики Суду показуе, що Суд розглядае захист права власносп саме через тлумачення поняття «власшсть».
Так, Суд у справi «Кечко проти Укра!ни» ввд 8 листопада 2005 р. (Заява № 63134/00) зазначив, що поняття «власносп», яке мютиться в ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, мае автономне значения, яке не обмежене власшстю на фiзичнi речi i не залежить ввд формально! класифжаци в нацiональному законодавствi: деяк iншi права та iнтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майновi права», ^ таким чином, як «власшсть» у щлях вказаного положення. Питання, що потребуе визначення, полягае в тому, чи мав вщповщно до обставин справи, взятих в цшому, заявник право на матерiальний штерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 [5].
Варто зазначити, що скарга заявника стосувалась надбавок до заробггно! плати. У контекстi ст. 1 Протоколу № 1 Суд додав: «Держава може вводити, призупиняти чи зашнчити виплату таких надбавок, вносячи ввдповщш змiни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачае виплату певних надбавок i дотримано всi вимоги, необхiднi для цього, органи державно! влади не можуть свщомо ввдмовляти у цих виплатах, доки вщповщш положення е чинними. Вщповвдно було порушено ст. 1 Протоколу 1 до Конвенци.» [5].
Разом з тим, у справi «Балан проти Молдови» вад 29 сiчня 2008 р. (Заява № 19247/03) Суд бтш ширше розтлумачив поняття «власнiсть», зазначивши наступне: «Власнiсть» може бути або «наявним майном», або майном, включаючи претензи щодо яких заявник може стверджувати, що вiн чи вона мае принаймш «законне сподiвання» на отримання ефективного користування правом власностi. На ввдшну вiд цього, надiя на визнання права власностi, яке було неможливо здiйснити ефективно, не може вважатися «володшням» у значеннi ст. 1 Протоколу № 1, а також умовна претензiя, яка не випкае в результап невиконання цiе! умови [6].
Осшльки справа «Балан проти Молдови» стосувалася незаконного використання
Мшютерством Внутршшх Справ Молдови зроблено! заявником фотографi!, Суд у контексп ст. 1 Протоколу № 1 нагадав, що ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод застосовуеться до штелектуально! власносп.
Поряд з цим, варто зазначити, що у практищ Суду е i ршення, в яких суд дшшов висновку, що майновий iнтерес за своею природою е вимогою,
яка може розглядатися як «майно» лише в тому випадку, коли вш мае достатню тдставу у нацюнальному законодавствi.
Зокрема, у спраш «Воловiк проти Укра!ни» вщ 6 грудня 2007 року (заява № 15123/03) Суд визнав, що поняття «власнiсть», яке передбачене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод, мае автономне значения, яке не обмежуеться правом власносп на матерiальнi речi та не залежить ввд формально! класифжацп у нацiональному законодавста, певнi iншi права та штереси, як1 становлять майно (наприклад заборгованють), можуть також розглядатись як «право на власнють» та вiдповiдно як «власнють» для цiлей ще! статп. Там, де майновий iнтерес за своею природою е вимогою, вш може розглядатися як «майно» тшьки тод^ коли вiн мае достатню пвдставу у нацiональному законодавствi або у разi встановлення такого штересу остаточним судовим рiшенням, яке може бути виконано. Суд вважае, що вимоги заявника за укра!нським законодавством щодо страхово! виплати та грошово! компенсацп не можуть розглядатись як «власнють» у розумiннi ст. 1 Протоколу № 1, осшльки вони не були визнаш та закршлеш у судовому рiшеннi, яке набрало законно! сили. В укра!нському законодавста також не передбаченi положення, як могли б дозволити зробити висновок, що заявник принаймш, мав легггимш очiкування щодо отримання сум, яш вiн вимагав [7].
У спраш «Фабрi проти Францi!» ввд 7 лютого 2013 року (заява № 16574/08) Суд прийшов до подiбного висновку щодо наявностi права на набуття майна. Зокрема, Суд вказав, що стаття 1 Протоколу № 1 не гарантуе право набуття майна, зокрема, шляхом успадкування за законом або дарування. Однак поняття «майна» може включати як «дшсне майно», так i майновi цiнностi, включно з правом вимоги, на шдсташ чого заявник може стверджувати, що мае принаймнi «законне очiкування» отримати у дiйсне володшня право власностi. Законне очiкування повинно мати «достатню нацюнальноправову основу». Також поняття «майно» може поширюватись на отримання певних послуг, яких защкавлеш особи були позбавленi через дискримшацшш умови надання. Разом з тим, оч^вання на визнання права власносп за набувальною давнiстю, яке протягом достатньо тривалого часу нема можливосп ефективно здiйснювати, не можна вважати «майном» в розумiннi ст. 1 Протоколу № 1; те саме стосуеться й надання послуги тд умовою, яка не була здшснена через невиконання умови. Хоча переважно декларативний характер рiшень Суду залишае державам вибiр засобiв для усунення наслiдкiв порушення, слад водночас нагадати, що вжиття загальних заходiв накладае на державу обов'язок сумлiнно запобтати новим порушенням, подiбним до констатованих у ршеннях Суду. Це накладае на нацюнальш суди обов'язок забезпечити, ввдповщно до конституцiйного ладу i з повагою до принципу правово! визначеностi,
повноцiнну дш iнтерпретованих Судом норм Конвенци [9, с. 43-52].
Проводячи аналiз рiшень Суду, яю стосуються податкових спорiв, можна зробити висновок, що до тако! категори справ Суд також застосовуе ст. 1 Протоколу №1 до Конвенци. Суд розглядае незаконне стягнення податшв як втручання держави у володшня особи сво!м майном чи коштами.
Так, у справi "1нтерсплав" проти Укра!ни" ввд 09 сiчня 2007 року (заява № 803/02) платник податшв, стльне пвдприемство "1нтерсплав", здшснював дiяльнiсть iз виробництва продукцi! з використанням переробленого металу, що купуеться в Укра!нi, придбання якого оподатковувалося ПДВ за ставкою 20 %. Велика частина продукцп заявника експортувалася з Укра!ни за нульовою ставкою ПДВ, тому заявник, на його думку, мав право на вщшкодування ПДВ. Заявник стверджував про порушення державою в особi податкових органiв Першого протоколу до Свропейсько! Конвенцi! про захист прав людини i основоположних свобод ввд 04.11.1950 (Конвенщя) через систематичну затримку вiдшкодування ПДВ. У данш справi Суд визнав порушення статп 1 Першого протоколу, осшльки фактично постiйнi затримки вщшкодування i компенсацi! у поеднаннi iз вiдсутнiстю ефективних засобiв запобiгання або припинення тако! адмiнiстративно! практики, так само як i стан невизначеносп щодо часу повернення коштiв заявника, порушив «справедливий баланс» мiж вимогами публiчного iнтересу та захистом права на мирне володiння майном [8].
Отже, у вказанш справi, Суд прийшов до висновку, що при наявносп зловживань в системi оподаткування певною органiзацiею державнi органи повинш застосовувати вiдповiднi заходи впливу саме до винного суб'екта, а не розповсюджувати на шших осiб негативш наслiдки.
Аналiзуючи рiшення Суду, що стосуються захисту права власностi можна зробити висновок, що Суд звертае велику увагу на принципи, яких повинна дотримуватись держава при втручант у право власносп.
Зокрема у справi «Зеленчук i Цицюра проти Укра!ни» вiд 22 травня 2018 року (Заяви № 846/16 та № 1075/16) Суд зауважив, що будь-яке втручання у здшснення конвенцшного права мае переслщувати законну цiль. Аналогiчно у справах, пов'язаних з позитивним обов'язком, мае юнувати законне виправдання бездiяльностi держави. Принцип «справедливого балансу», притаманний ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенци сам по собi передбачае юнування загального iнтересу сустльства. Крiм того, сл1д нагадати, що рiзнi норми, закрiпленi у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенци не е окремими, тобто не пов'язаними м1ж собою, та що друга i третя норми стосуються лише конкретних випадшв втручання у право на мирне володшня майном. Одним iз наслщшв цього е те, що юнування сустльного iнтересу, яке вимагаеться
вщповвдно до другого речення, або загального штересу, посилання на яке метиться у другому пункп, випливае з принципу, встановленого у першому реченнi, а отже втручання у здiйснення права на мирне володiння майном у розумiннi першого речення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенци також повинно переслвдувати мету у суспiльному штереа (див. рiшення у справi «Алшич та iншi проти Босни i Герцеговини, Хорвати, Серби, Словени та Колишньо! югославсько! Республiки Македони», заява № 60642/08, п. 105) [4].
Аналiзуючи ршення у справi «Зеленчук i Цицюра проти Украши», можна виокремити у прецедентнiй практицi Суду наступш принципи, яких держава повинна дотримуватись при втручаннi у право власносп - принцип мирного володшня майном, принцип демократичного суспiльства, принцип законносп та принцип «справедливого балансу». Поряд з цим, Суд у справi «Зеленчук i Цицюра проти Украши» зробив важливий висновок щодо законностi мораторш на продаж землi в Украíнi.
Зокрема, Суд зазначив «оцшка дотримання ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенци може стосуватись не лише умов отримання фiзичними особами орендноí плати за землю та ступеню втручання держави у свободу договору та договiрних ввдносин на ринку оренди, але також юнування процесуальних та шших гарантiй, якi забезпечують, щоб функцюнування системи та íí вплив на майновi права орендодавця не були свавшьними та непередбачуваними (див. ршення у справi «Амато Гаучi проти Мальти» (Amato Gauci v. Malta), заява № 47045/06, п. 58) [4].
З положень статп 1 Протоколу 1 не передбачаеться обов'язку держави щодо сплати компенсаци за втрату особою íí майна, але сама по to6í вимога дотримуватися справедливого балансу мiж iнтересом особи та суспшьним iнтересом означае виплату такоí' компенсаций
В контекстi зазначеного, Суд у ршенш по справi "Священш монастирi проти Грецп", зазначив, що стаття 1 Першого Протоколу не гарантуе права на компенсацш за вах обставин, оск1льки законнi цiлi в штересах суспiльства можуть зробити необхвдними вiдшкодування в меншому, нiж ринкова варпсть, розмiрi. Особливими обставинами, що виправдовують менше ввдшкодування або ввдсутшсть компенсацií взагал1, можуть бути умови, за яких було придбане майно [14].
Забезпечення принципу справедливого балансу слад розцiнювати, як принцип зпдно якого втручання у право власносп припустиме лише в тому випадку, коли воно передбачае правомiрну мету в суспiльних штересах. Поряд з цим, при втручанш у право користування майном необхвдно дотримуватись «справедливоí рiвноваги» м1ж суспшьними iнтересами та необхiднiстю дотримання прав людини.
Так, у ршенш Суду справа «"1ммобшьяре СаффГ' проти Iталií» вiд 28 липня 1999 року ( заява № 22774/93) Суд наголосив на тому, що втручання,
особливо коли воно мае розглядатися в контексп частини друго! статп 1 Протоколу № 1, мае забезпечити «справедливу рiвновагу» м1ж вимогами загальних iнтересiв i вимогами захисту основних прав людини. Важливiсть забезпечення ще! рiвноваги ввдбиваеться в структурi статтi 1 загалом, а отже, й у частиш другiй. Мае бути розумне сшввщношення мiж засобами, що використовуються, i поставленою метою. З'ясовуючи, чи дотримано ще! вимоги, Суд визнае, що держава мае право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборi засобiв примусового виконання наказiв, так i у з'ясуваннi виправданосп наслiдкiв такого виконання наказiв у свил загальних iнтересiв - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставлено! даним законом. У таких сферах, як житлова, що вщграе центральну роль у забезпеченнi добробуту й економiчноi полiтики в сучасному суспiльствi, Суд поважатиме законодавчi ршення, якщо вони вiдповiдають загальним Пересам i грунтуються на чiтко сформульованому розумному вмотивуваннi (див. рiшення у справi «Мелахер та iншi проти Австри» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рiшення вщ 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справi «Шассанью та iншi проти Францii» (Chassagnou and Others v. France) [GC], ввд 29 квiтня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75) [11].
Необхщно також звернути увагу на те, що дискримшацшш заходи щодо обмеження права мирно володгги майном не можуть ввдповвдати загальному (суспiльному) штересу. Зокрема, в контексп зазначеного штерес становить позицiя Суду у справi «Маркс проти Бельги» вiд 13 червня 1979 року. У данш справi Суд розглядав застосування бельгшського спадкового законодавства. У ньому проводилось розмежування м1ж правом на спадкування дiтей, народжених у шлюб^ та позашлюбних дiтей. Зг1дно з аргументами Уряду Бельги, право на мирне володшня майном було лептимно обмежено з мiркуваньзагального iнтересу. Ввдхиляючи аргументи Уряду БельгИ, Суд зазначив про дискримшацшний характер обмеження i вказав, що дискримiнацiйне обмеження не е розумним, а, ввдтак, не може вважатися лептимним [13].
Важливий висновок щодо принципу «належного урядування» Суд зробив у справi «Рисовський проти Укра!ни» в1д 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04). Так, Суд визнав низку порушень пункту 1 статп 6 Конвенци, статп 1 Першого протоколу до Конвенци та статп 13 Конвенци у справ^ пов'язанш iз земельними правоввдносинами; в нiй також викладено окремi стандарти дiяльностi суб'ектiв владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змюту принципiв «доброго врядування». Так, Суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадковi помилки, навiть тi, причиною яких е !хня власна недбалiсть (див. зазначене вище ршення у справi «Москаль проти
ПольщЬ» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка шша позицiя була б рiвнозначною, inter alia, санкцюнуванню неналежного розподiлу обмежених державних ресурсiв, що саме по co6i суперечило б загальним iнтересам (див. там само). З шшого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорцшним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на лептимнють добросовiсних дiй державного органу (див., mutatis mutandis, ршення у справ «Пшкова та Пiнк проти Чесько! Республши» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). 1ншими словами, державш органи, як1 не впроваджують або не дотримуються сво!х власних процедур, не повинш мати можливiсть отримувати вигоду ввд сво!х протиправних дш або уникати виконання сво!х обов'язшв (див. зазначене вище рiшення у справi «Лелас проти Хорвати» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-яко! помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осiб, яких вони стосуються (див., серед шших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище ршення у справi «Пшкова та Пшк проти Чесько! Республши» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), п. 58, а також ршення у справi «ГашТ проти Хорвати» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, ввд 13 грудня 2007 року, та у справi «Трго проти Хорвати» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, ввд 11 червня 2009 року). У контексп скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державнi органи обов'язок дiяти неввдкладно, виправляючи свою помилку (див., 137 наприклад, ршення у справi «Москаль проти ПольщЬ» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати ввдповвдно! компенсацi!' чи iншого виду надежного ввдшкодування колишньому добросовiсному власниковi (див. зазначеш вище рiшення у справах «Пшкова та Пiнк проти Чесько! Республши» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), п. 53, та «Тошкуце та iншi проти Румуни» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38) [12].
Таким чином, згвдно ршень Суду грань мiж загальним та суспiльним штересом е умовною. У практицi Суду ввдсутня чiтка вказiвка, що для визначення законностi втручання у володшня майном необхiдно використовувати загальний або суспшьний iнтерес.
Аналiзуючи рiшення Суду, можна зробити висновок, що Суд звертае особливу увагу на розумну пропорцiйнiсть мiж застосованими засобами та переслвдуваною метою при втручаннi у власнють. Саме з позицi! розумно! пропорцiйностi мiж застосованими засобами та переслвдуваною метою при втручаннi у власшсть Суд у справ «Свгг розваг, ТОВ та iншi проти Укра!ни» вiд 27 червня 2019 р. (заяви № 13290/11 та двi шших) зазначив, що у будь-якому випадку тлумачення нацiонального права нацюнальними судами означало, що розсуд виконавчо! влади не обмежувався нiяким правилом, яке указувало б з
достатньою читастю обсяг та умови його здшснення. Тому воно не забезпечувало значно! мiри захисту проти свавшля. Цих мiркувань достатньо для того, щоб Суд зробив висновок, що нацiональнi правовi положення не дотримували вимоги якостi «закону» i, таким чином, що зупинення дi! лiцензi!' не було законним. Встановлений принцип прецедентного права Суду полягае в тому, що осшльки свобода розсуду законодавчого органу при реалiзацi! соцiально! та економiчно! полтики е широкою, Суд поважатиме ршення законодавчого органу стосовно того, що е предметом штересу громадськостi, якщо це рiшення не буде явно безшдставним. Суд погоджуеться з висновком нацюнальних органiв влади про те, що заборона переслвдувала загальний штерес та служила законнiй метi запобшання злочинносп, у тому числТ злочинносп неповнолiтнiх, ухилення ввд сплати податшв та сприяла боротьбТ з залежнютю вТд азартних Тгор. Проте Суд повторюе, що ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенцi! про захист прав людини i основоположних свобод (далi — Конвенц!я) вимагае, щоб для уах втручань юнували розумна пропорцТйнТсть мТж застосованими засобами та переслвдуваною метою. Цей справедливий баланс буде порушений, якщо ввдповвдна особа повинна буде нести iндивiдуальний та окремий тягар [10].
Поряд з цим iснуе взаемозв'язок м1ж статтею 1 Протоколу № 1 та шшими статтями Конвенцi!', адже питання, що виникають у зв'язку з користуванням сво!м «майном», також можуть стосуватися шших статей Конвенци.
Аналiзуючи ршення ССПЛ, варто зазначити, що ряд справ розглянутих ССПЛ стосуються як статп 8 Конвенцi!, так i статтi 1 Протоколу № 1 мають в1дношення до житла. Зокрема, у справi Surugiu v. Romania ССПЛ дшшов висновку, що може юнувати дублювання понять «власнiсть» та поняття «житло» та згТдно зТ ст. 1 Протоколу № 1, проте наявнТсть «житла^» не залежить вТд Тснування права або штереав щодо нерухомого майна.
Також, в ршеннях Суду спостерТгаеться взаемозв'язок мТж статтею 1 Протоколу 1 та шшими статтями Конвенци: ст. 2 - право на життя, ст. 3 - заборона катування, ст. 4 - заборона рабства i примусово! пращ, ст. 6 - право на справедливий суд, ст. 7 - шякого покарання без закону, ст. 8 -право на повагу до приватного i амейного життя, ст. 10 - свобода вираження поглядТв, ст. 11 - свобода зТбрань та об'еднання, ст. 13 - право на ефективний зааб юридичного захисту, ст. 14 - заборона дискримшацп.
Висновки.
Укра!на, визнавши норми КонвенцТ! i практику Суду джерелом права, взяла на себе обов'язки дотримання конвенцшних гарантТй у сферТ захисту прав людини й основоположних свобод.
Проте, брак розумшня гарантТй прав i свобод людини мае мТсце у нацюнальнш правозастосовнТй дТяльностТ, оскТльки остаточнють судових рТшень Суду та обов'язковють !х виконання слТд
розглядати як найважливiшу загальну умову гарантування прав i свобод людини.
Виходячи з проведеного дослiдження, резюмуемо що:
Суд дiе за принципом автономносп тлумачення понять i у свош практицi самостiйно встановлюе визначення дослiджених питань;
Суд мае власне розумшня концепцй' власностi;
Суд розглядае категорiю «майно» як те, яке можуть становити як наявне майно, так i активи та вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона мае сподiвання на реалiзацiю майнового права.
Дiйсно, на нашу думку, Суд значно розширив розумшня власносп i «майна» в значенш статтi 1 Першого протоколу, проте не можна назвати жодного права чи свободи людини, яш б встановив Суд щодо розвитку положень Конвенци.
Крiм того, аналiзуючи практику Свропейського суду, у контексп Свропейсько. конвенцiï, можна зробити ще один висновок, що розумшня власносп, майна, постшно розширюеться. Цьому безумовно сприяе позищя Свропейського суду, який постiйно повторюе, що «власнють, у розумшш Конвенцiï та Протоколу до не].', це самостiйне явище, яке жодним чином не пов'язане iз нацюнальним його розумiнням та мае тлумачення незалежне вiд нацiонального.
Список використаних джерел
1. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод вщ 04 листопада 1950 року. Урядовий кур'ер. 2010. № 215.
2. Туманов В.А. Свропейський Суд з прав людини: нарис оргашзаци та дiяльностi. Норма. 2001. с.90-91.
3. Протокол до Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод: Рада Свропи; Протокол ввд 20.03.1952 року.URL: https://zakon.rada.gov. ua/l aws/show/ 994_535 (дата звернення 05 червня 2020 року).
4. Ршення ССПЛ у справi «Зеленчук i Цюцюра проти Украши» вiд 22 травня 2018 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_c79 (дата звернення 06 червня 2020 року).
5. Ршення ССПЛ у справi «Кечко проти Украши» ввд 8 листопада 2005 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_025 (дата звернення 06 червня 2020 року).
6. Ршення ССПЛ у справi «Балан проти Молдови» ввд 29 сiчня 2008 р. URL : http ://www.nsj.gov.ua/files/1529653117151749 3988%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80D0%BD %D0%B8%D0%BA%20%D1%80%D1%96%D1%88 %D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%84%D0%A 1%D0%9F%D0%9B_30.01.2018%20%D0%BD%D0 %B0%20%D1%81%D0%B0%D0%B9%D1%82.pdf (дата звернення 06 червня 2020 року).
7. Рiшення ССПЛ у справi «Воловiк проти Украши» ввд 6 грудня 2007 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_336 (дата звернення 10 червня 2020 року).
8. Ршення ССПЛ у cnpaBi "1нтерсплав" проти Украши" ввд 09 сiчня 2007 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_194 (дата звернення 10 червня 2020 року).
9. Сидорова Л.В. Захист права власносп в практищ Свропейського Суду з прав людини Видавничий Ддм «Ратю ДещдендЬ>. 2019. с. 43-52.
10. Ршення ССПЛ у справi «Свгг розваг, ТОВ та iншi проти Украши» ввд 27 червня 2019 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_e05 (дата звернення 10 червня 2020 року).
11. Ршення ССПЛ у справi «"Iммобiльяре СаффГ' проти Ггали» вiд 28 липня 1999 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_075 (дата звернення 10 червня 2020 року).
12. Ршення ССПЛ у справi «Рисовський проти Украши» вiд 20 жовтня 2011 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_854 (дата звернення 10 червня 2020 року).
13. Ршення ССПЛ у справi «Маркс проти Бельги» ввд 13 червня 17979 року. URL: http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_Marckx_v_Be lgium_13_06_ 1979.pdf (дата звернення 11 червня 2020 року).
14. Ршення ССПЛ у справi «Священш монастирi проти Греци» вiд 09.11.1994 року. URL: http://europeancourt. ru/uploads/ECHR_The_Holy_ Monasteries_v_ Greece_09_12_1994.pdf. (дата звернення 11 червня 2020 року).
References
1. Konvenciya pro zahist prav lyudini i osnovopolozhnih svobod vid 04 listopada (1950) [Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]. Uryadovij kur'er (2010, №215) [in Ukrainian].
2. Tumanov V.A. (2001). Yevropeys'kyy Sud z prav lyudyny: narys orhanizatsiyi ta diyal'nosti [European Court of Human Rights: an outline of the organization and activities]. Norma.
3. Protokol do Konventsiyi pro zakhyst prav lyudyny i osnovopolozhnykh svobod [Protocol to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms]. (1952, March 20) Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 994_535 [in Ukrainian].
4. Rishennya YESPL u spravi «Zelenchuk i Tsyutsyura proty Ukrayiny» vid 22 travnya 2018 roku [Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Zelenchuk and Tsyutsyura v. Ukraine of 22 May 2018]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_c79 [in Ukrainian].
5. Rishennya YESPL spravi «Kechko proty Ukrayiny» vid 8 lystopada 2005 r. [Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Kechko v. Ukraine of 8 November 2005]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_025 [in Ukrainian].
6. Rishennya YESPL u spravi «Balan proty Moldovy» vid 29 sichnya 2008 r. [Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Balan v. Moldova of 29 January 2008]. Retrieved from: http://www.nsj.gov.ua/files/1529653117
1517493988%D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80% D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1%80%D1%96 %D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%8 4%D0%A1%D0%9F%D0%9B_30.0L2018%20%D0 %BD%D0%B0%20%D1%81%D0%B0%D0%B9%D 1%82.pdf [in Ukrainian].
7. Rishennya YESPL u spravi «Volovik proty Ukrayiny» vid 6 hrudnya 2007 roku [Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Volovik v. Ukraine of 6 December 2007]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws /show/974_336 [in Ukrainian].
8. Rishennya YESPL u spravi "Intersplav" proty Ukrayiny" vid 09 sichnya 2007 roku. [Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Intersplav v. Ukraine of 9 January 2007]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua /laws/show/974_194 [in Ukrainian].
9. Sidorova L.V. (2019) Zakhyst prava vlasnosti v praktytsi Yevropeys'koho Sudu z prav lyudyny [Protection of property rights in the case law of the European Court of Human Rights]. Vydavnychyy Dim «Ratio Detsidendi»
10. Rishennya YESPL u spravi «Svit rozvah, TOV ta inshi proty Ukrayiny» vid 27 chervnya 2019 roku. [Judgment of the European Court of Human Rights in the case "Entertainment World, LLC and others against Ukraine" of June 27, 2019]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_e05 [in Ukrainian].
11. Rishennya YESPL u spravi «"Immobil'yare Saffi" proty Italiyi» vid 28 lypnya 1999 roku. [Judgment of the European Court of Human Rights in
the case "Immobiliare Saffi v. Italy" of 28 July 1999]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov. ua/ laws/show/980_075 [in Ukrainian].
12. Rishennya YESPL u spravi «Rysovs'kyy proty Ukrayiny» vid 20 zhovtnya 2011 roku. [Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Rysovsky v. Ukraine of 20 October 2011.]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov. ua /laws/show/974_854 [in Ukrainian].
13. Rishennya YESPL u spravi «Marks proty Bel'hiyi» vid 13 chervnya 1979 roku. [Judgment of the European Court of Human Rights in the case of Marx v. Belgium of 13 June 1979. ] Retrieved from: http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_ Marckx_v_Belgium_13_06_ 1979.pdf [in Ukrainian].
14. Rishennya YESPL u spravi «Svyashchenni monastyri proty Hretsiyi» vid 09.11.1994 roku. [Judgment of the European Court of Human Rights in the case "Sacred Monasteries v. Greece" of November 9, 1994 ]. Retrieved from: http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_The_Holy_M onasteries_v_Greece_09_12_19 94.pdf. [in Ukrainian].
Ввдомост про автора
ТОМЛЯК ТаТса Сергпвна - асистент кафедри права, Вшницький нацюнальний аграрний ушверситет (21008, м. Вшниця, вул. Сонячна, 3).
TOMLYAK Taisa - Assistant of the Department of Law, Vinnytsia National Agrarian University (21008, Vinnytsia, 3 Soniachna Str).
ТОМЛЯК Таиса Сергеевна - ассистент кафедры права, Винницкий национальный аграрный университет (21008, г. Винница, ул. Солнечная, 3).
