CC BY
12
ЦИВГЛЬНЕ ПРАВО I ЦИВ1ЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Соловйов Олексш Миколайович,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивльного права № 1, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: ansolovyov@ukr.net
ORCID 0000-0001-5518-794X
doi: 10.21564/2414-990x.143.147234 УДК 347.23
ДО ПРОБАЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ОБ'бКТА ПРАВОВ1ДНОШЕННЯ ВААСНОСТ1
Розглянуто проблеми встановлення об'екта правовгдношення власность У результат1 системного аналгзу положень втчизняного законодавства, норм ст. 1 Протоколу № 1 Конвенщ про захист прав людини i основоположник свобод 1950 р. та практики бвропейського суду з прав людини сформульовано аргументоват висновки з даних питань.
Ключовi слова: право власносп; майно; pi4; майновi права; об'ект правоввдношення власно-CTi; принцип мирного володшня майном.
Соловьёв А. Н., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры гражданского права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : ansolovyov@ukr.net ; ORCID 0000-0001-5518-794X
К проблеме определения объекта правоотношения собственности
В статье рассматриваются проблемы установления объекта правоотношения собствен -ности. В результате систематического анализа положений отечественного законодательства, норм ст. 1 Протокола № 1 Конвенции о защите прав человека и основных свобод 1950 г. и практики Европейского суда по правам человека сформулированы аргументированные выводы по исследованным вопросам.
Ключевые слова: право собственности; имущество; вещь; имущественные права; объект правоотношения собственности; принцип мирного владения имуществом.
Вступ. За влучним висловом О. С. Йоффе (O. S. Ioffe), будь-який правоз-навець у свош науковш д1яльност1 повинен прагнути виконувати три функцш
аналггичну, критичну i творчу (прогностичну) [6, с. 161-166]. Дшсно, без Грун-товного дослщження джерел цивiльного права, виявлення ix вад i недолтв неможливе й ix подальше вдосконалення. Тому спробуемо в межах дано'1' статтi критично поглянути на проблему об'екта правовщношення власностi та визна-чити мiсце майнових прав у структурi правовiдношення власностi.
ÄHani3 остантх дослiджень. Питанням об'екта правоввдношення влас-ностi придiляли увагу чимало ввдомих правознавцiв минулого та сучасностi, а саме: Ю. Г. Басiн (Ju. G. Basin), А. В. Венеджтов (A. V. Venediktov), Д. М. Ген-юн (D. M. Henkin), В. П. Грибанов (V. P. Hrybanov), О. С. Йоффе (O. S. Ioffe), В. П. Маслов (V. P. Maslov), Д. I. Мейер (D. I. Meiier), В. П. Мозолш (V. P. Mozolin), Д. В. Мурзш (D.V. Murzin), К. I. Скловський (K. I. Sklovskyi), 6. О. Суханов (Ye. O. Sukhanov), Ю. К. Толстой (Yu. K. Tolstoi), Я. М. Шевченко (Ya. M. Shevchenko), С. I. Шимон (S. I. Shymon), Г. Ф. Шершеневич (H. F. Shershenevych), В. Ф. Яковлев (V. F. Jakovlev) та ш.
Мета cmammi полягае в тому, щоб за результатами дослiдження проблеми об'екта правоввдношення власностi (з використанням мiжнародниx i нацiональниx джерел права) визначити мюце майнових прав у його структура дати вщпо-ввдь на питання про необxiднiсть розширення перелiку об'ектiв цього виду правоввдношення.
Виклад основного Mamepiany. У цившктищ домiнуе точка зору, згiдно з якою об'ектом цивiльного правовiдношення визнаються матерiальнi й нема-терiальнi блага, з приводу яких виник i здшснюеться правовий зв'язок мiж суб'ектами цившьного права [див. наприклад: 24, с. 212-215; 1, с. 154]. Стосовно права власност це знайшло свое закршлення в найпоширенiшому, лашдарному його визначеннi, що збiгаеться з буденними уявленнями про право власност1, вщповщно до якого останне е правом найбшьш повного i виключного панування особи над рiччю, поеднане з вiдношенням до речей як до свогх1. З даного визна-чення випливае, що об'ектом правовщносин власност е рiч. Подiбний погляд переважав у наущ цившьного права ча^в Росшсько'1" iмперii [5, с. 147; 11, с. 54-68; 26, с. 279-280], в епоху юнування «радянського» цившьного права [2, с. 10; 4, с. 365-367; 10, с. 27-31; 3, с. 55] i шзшше, аж до 90-х роыв ХХ ст. [22, с. 25-26; 23, с. 15-16; 12, с. 18], набувши, вщповщно до позицп окремих учених, практично статусу аксюми [20, с. 428]. Дшсно, право власност - це найбшьш повне й абсолютне речове право, а отже, що шше, окрiм реч^ може бути його об'ектом. Дискусп перемутились у сферу виявлення змюту правового поняття «рiч». Одш вченi сприймали цю категорiю широко, вщносячи до не'1' грошi та цшш папери, iншi виводили останш за межi i"i змiсту.
Разом iз тим останнiм часом все частше в науковiй лiтературi висловлю-ються думки (Ю. Басин (Yu. Basyn), I. Гумаров (I. Humarov), Д. В. Мурзш
1 Слвд зазначити, що наведене визначення не е нашим «винаходом». Аналопчш або близью до нього дефщщп можна знайти в працях цивтспв (як вичизняних, так i закордонних) i пра-вових актах, починаючи з епохи Римського приватного права i по тепершнш день включно. [Див.: 9, с. 3-6; 11, с. 56; 26, с. 278-279; 4, с. 13-21, 252-306].
(Э. V. Миггш), С. I. Шимон (8. I. 8Ьушоп) та ш.) про необхвдшсть розширення перелiку об'eктiв правоввдношення власноси, пояснюючи це або формаль-но-правовими причинами, або рухом у лоно сiм'í европейських держав, що шну-ють у сферi правовоí дií Конвенцií про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р., норми яко'1', нiбито, закршлюють значно «ширше» уявлення про об'ект права власность
Заявлене вище завдання можна виршити у два способи: або послвдовно викладати позицп прихильниюв розширення «об'ектного складу» правоввдно-шення власностi й наводити контраргументи, або, дистанщюючись вiд окремо"! аргументацп цих науковщв, розглянути проблему об'екта правоввдношення власност бiльш Грунтовно. Перший спосiб «ввддае» казу'1'стикою, оскiльки при подiбному способi доказування в масi аргумента може загубитись основне -проблема об'екта правоввдношення власносп, тому скористаемося другим.
Згвдно з легальним визначенням найбшьш повного речового права, закршле-ного в ч. 1 ст. 316 Цившьного кодексу Украши (далi - ЦКУ), правом власностi е право особи на рiч (майно), яке вона здшснюе вiдповiдно до закону за своею волею, незалежно ввд волi iнших осiб [25]. Таким чином, як об'ект права власност необхвдно розглядати рiч, що ввдповвдае традицiйним уявленням про найбшьш абсолютне речове право. Разом з тим у законодавствi поряд з термшом «^ч» вико-ристовуеться термш «майно», якi не тотожнi за сво'1'м змiстом. Пiд рiччю прийнято розумм предмет матерiального свiту в його природному сташ або створений працею людини. Майном як особливим об'ектом вважаються окрема рiч, сукуп-нiсть речей, а також майновi права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦКУ). Тобто термш «майно» значно ширше за сво!'м змютом i включае речi як складову частину.
Слвд зазначити, що стосовно «легального» визначення права власност законодавець ввд самого початку пропонував обмежувально тлумачити термш «майно», розумшчи пвд останшм лише рiч (реч^. Але у груднi 2005 р. ст. 190 ЦКУ була доповнена ч. 2 суперечливого змкту, ввдповвдно до яко!" «майновi права е неспоживною рiччю; майновi права визнаються речовими правами». У результатi, перелш об'ектiв правовiдношення власностi, ранiше обмежений лише речами, мають намiр доповнити й майновими правами як «неспоживними речами», пояснюючи це новмьою позищею законодавця.
I все ж, чим зараз представлений об'ект правоввдношення власноси? Чи дощльне розширення перелiку об'екта права власностi i чи е для цього правова можливкть?
На останне питання слвд дати категоричну негативну ввдповвдь з огляду на так аргументи.
По-перше, викликае подив квалiфiкацiя майнового права як неспоживно"! реч^ здiйснена в ч. 2 ст. 190 ЦКУ. Ввдповвдно до ч. 2 ст. 185 ЦКУ неспоживною е рiч, призначена для неодноразового використання, яка збериае при цьому свш первюний вигляд протягом тривалого часу. Всi ознаки, що мютяться в даному легальному визначенш неспоживно"! речi, орiентують нас на те, що нею може бути винятково предмет матерiального св^у.
Майнове право неможливо використовувати у буквальному сенсi цього слова, шд яким розумшть вилучення корисних властивостей i якостей саме реч1. Будь-яке майнове право - це, перш за все, суб'ективне цившьне право, що традицшно трактуеться як вид i мiра можливоТ поведiнки уповноваженого суб'екта, що вiдповiдно тягне вiдсутнiсть у нього «властивостей i якостей», яы можна було б експлуатувати в процесi користування. Саме тому майнове право здшснюють, а не користуються 1м. Тим бiльше, що у нього ввдсутнш «первю-ний вигляд». Слово «вигляд» в ч. 2 ст. 185 ЦКУ застосовуеться у значенш «сукупшсть зовнiшнiх ознак чого-небудь, що створюе вiдповiдне враження; те, що доступно погляду» [21], а зовшшш ознаки можуть мати лише об'екти матерiального свiту, якими i е реч1, але не майновi права.
По-друге, в ч. 1 ст. 317 ЦКУ мктиться перелж «класичних» правомоч-ностей власника. Жодну з них неможливо здшснити щодо майнового права, яке пiдлягае виключно здiйсненню, але нiяк не володшню, користуванню або розпорядженню.
По-трете, переважна частина норм, що мютяться в роздШ 1 Книги 3 ЦКУ, присвячена праву власносп, об'ектом якого е речь Внаслщок цього, наприклад, таю загальноприйнят й невiд'емнi категорп права власносп, як тягар утримання власносп, ризик 'й' випадкового знищення та випадкового пошкодження, кла-сичнi речово-правовi способи захисту порушеного права власност (вшдикацш-ний i негаторний позови) до майнових прав не застосовш.
По-четверте, для того, щоб будь-яке майнове благо стало об'ектом право-ввдношення, необхiднi юридичнi факти, що породжують його. Проте вказанi у главах 24 i 25 ЦКУ шдстави виникнення й припинення права власност (пере-робка (специфiкацiя), знахщка, набувальна давнiсть, реквiзицiя, конфiскацiя та ш.) стосуються лише тих правовщносин, об'ектом яких е речi.
По-п'яте, недолупсть правила, що мiститься в ч. 2 ст. 190 ЦКУ, виявля-еться також у тому, що, будучи розташованим в Книзi 1 ЦКУ, воно формально мае поширюватися на всi цивiльнi правоввдносини, об'ектом яких е майновi блага, а подiбне неприпустимо, оскiльки призведе до змшання рiзних за своею правовою природою режиму речей i режиму майнових прав. Ввднесення всiх майнових прав до категорп речових (як це зроблено в ч. 2 ст. 190 ЦКУ) е абсолютно неправильним ршенням, оскшьки окрiм речових прав (наприклад, перерахованих у ст. 395 ЦКУ) юнують зобов'язальш майновi права, виключнi майновi права (або, шакше, майновi права на об'екти права штелектуальноТ власностi). З шшого боку, вiднесення ч. 2 ст. 190 ЦКУ будь-яких майнових прав до неспоживних речей швелюе шституцшну диференщащю цивiльного права на структурш елементи, що здiйснюеться саме за об'ектною ознакою, i яка вихо-дить з уявлення про речi i майновi права як самостшш об'екти цивiльних прав.
По-шосте, положення ч. 2 ст. 190 ЦКУ, що ототожнюють майнове право з рiччю, суперечать правилу ст. 177 ЦКУ, зпдно з яким як самостшш й рiзнорiднi об'екти цившьних прав розглядаються речi та майновi права. Норми ст. 177 ЦКУ подаш у главi 12 ЦКУ «Загальш положення про об'екти цившьних прав»,
i правила глави 13 ЦКУ, яы присвячеш лише одному з об'екив, не повинш мiстити протирiччя принциповим позищям, викладеним у ст. 177 ЦКУ.
По-сьоме, термш «речове право» е полiсемiчним. Пiд речовим правом розу-мiють i пiдгалузь цивiльного права, i вид цивiльного правовiдношення, i рiз-новид суб'ективного цивiльного права (до яких ввдповвдно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 395 ЦКУ ввднесеш право власносп, право володшня, право користування (серв^ут), емфiтевзис, суперфiцiй). Але школи в термiн «речове право» не вкла-дали значення об'екта цившьних прав, що абсолютно резонно, оскшьки неможна одним термiном визначати правоввдношення i благо, з приводу якого дане ввд-ношення виникло, елемент змюту правовiдношення (суб'ективне право) i його об'ект. 1накше ми зггкнулися б з термiнологiчним хаосом. Але саме до такого хаосу i призвело доповнення ст. 190 ЦКУ ч. 2, згвдно з якою майновi права, як один з об'екпв цивiльних прав, визнаються речовими правами. Буквально тлу-мачачи цю норму, ми можемо дшти висновку, що право власносп, як найбшьш повне речове право, е об'ектом цившьних прав, що, природно, не ввдповвдае дшсность Для позначення ж об'екпв правовiдношення власностi традицiйно оперують термшом «власнiсть», а не «право власностЬ».
По-восьме, дослiдження положень чинного ЦКУ дозволяе зробити висновок про застосування термта «майно» не тшьки у буквальному (легальному) його значент, але й у «вузькому» його сенс1, як синотм термта «р1ч». Наприклад, у ст. 181 ЦКУ значення ^в i словосполучень «нерухомi речЬ>, «нерухоме майно», «нерухомють» - ототожнюеться. Застосований у легальному визначенш права власност (ч. 1 ст. 316 ЦКУ) прийом юридично"! техшки (аналопчний тому, що був використаний у ст. 181 ЦКУ), що полягае у згадщ про майно шсля слова «^ч» («... рiч (майно)...»), також зобов'язуе нас у рамках правоввдношення власност використовувати термш «майно» як синошм термша «рiч». В iншому випадку, тобто при буквальному тлумаченш термiна «майно», вико-ристовуваного в ч. 1 ст. 316 ЦКУ, до об'екив найбшьш повного речового права слвд було б ввдносити, разом iз майновими правами, i юридичнi обов'язки, що було б правовим абсурдом.
При цьому в ЦКУ власник школи не ототожнюеться з володшьцем май-нового права (див., наприклад, ч. 2 ст. 583, ч. 1 ст. 761 ЦКУ), що слвд було б робити у разi ввднесення майнових прав до об'екпв права власность I доповнення у 2005 р. ст. 190 ЦКУ критикованим правилом, що метиться в п ч. 2, загально"! правово"! позицп не змшило.
Втизняна наука цившьного права оперуе категорiею «об'ект цившьних прав» як класифшацшним критерiем для диференцiацГí цившьних правовiдно-син на речовi, зобов'язальш, корпоративнi та правовiдносини iнтелектуальноí власность Дана класифiкацiя вже набула не просто статус «абстрактного тео-ретизування», а використана законодавцем при формуванш структури чинного ЦКУ, що ввдображено в його подiлi на шють книг (наприклад, третя Книга присвячена речовим правоввдносинам, четверта - правоввдносинам iнтелекту-ально"! власностi, п'ята - зобов'язальним правоввдносинам). Тому ухвалення
i таке тривале юнування критиковано'! норми ЦКУ як мшмум припускае «зне-важливу» вiдмову вiд тих вдей, що були закладенi в «Конститущю приватного права» ученими, якi брали участь в ТТ розробцi, i якi отримали значення норми цившьного права, як мiнiмум, з 2003 р.
Шдсумовуючи короткий аналiз, слщ зробити так висновки. Правила, що мютяться в ч. 2 ст. 190 ЦКУ, е «мертвонародженою» i небезпечною нормою, що е чужою для втизняноТ системи права, яка вщноситься до романо-германськоТ правовоТ сiм'!. Зазначена норма абсолютно не доречна в системi права власностi, ТТ застосування може призвести до правового хаосу, тому вона мае бути скасо-вана. До об'ект1в правов1дношення власност1 сл1д зараховувати виключно реч1. Термт «майно», який використовуеться в роздт 1 книги 3 ЦКУ, треба тлума-чити обмежувально, розумтчи тд таким р1ч або сукуптсть речей. Пропоноване тлумачення термша «майно» як об'екта правовщношення власност виправдано ще й тим, що, незважаючи на наявшсть його легально! дефшщп, в рiзних главах i параграфах ЦКУ вш наповнюеться рiзним значенням.
Крiм того, подiбне тлумачення термша «майно» як об'екта правовщношення власност вiдповiдае вггчизняним правовим традицiям. У першому легальному визначенш права власностi, що мютилося в ст. 420 т. Х ч. 1 Зводу закошв Росш-ськоТ iмперiТ (у виданнi Зводу закошв 1857 р.), згадувалось лише про майно. Але це не заважало класикам цивШстичноТ думки заявляти, що «об'ектом права власност закон визнае майно - не в техшчному сенс^ а як рiч. Насправдi право власност може мати своТм об'ектом тiльки матер1альн1 предмети, але не дГТ або права, яы по сутi своТй не можуть шдлягати абсолютно тим же юридичним правилам, яы встановленi для перших. Наше законодавство, визнаючи воло-дшня одним з iстотних моменив права власностi, очевидно, мае на увазi тiльки фiзичнi речi» [26, с. 279-280].
Перейдемо до розгляду наступного, висловлюваного все частше, мотиву для розширення перелшу об'екпв правоввдношення власностi.
Законом УкраТни вiд 17.07.1997 р. було ратифшовано Конвенцiю про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р. (далi - 6КПЛ), включаючи й Протокол № 1 до неТ [8]. Таким чином були дотримаш вимоги ст. 9 Конституцп УкраТни вiд 28.06.1996 р. i 6КПЛ стала частиною нащонального законодавства УкраТни. Даний юторичний екскурс важливий для продовження мiркувань щодо об'ектiв правовiдношення приватноТ власноси, оскiльки положення 6КПЛ все частше використовуються прихильниками «розширеного перелiку об'екив» для обгрунтування своеТ позицй. Проаналiзуемо дану точку зору на предмет ТТ обгрунтованосп та переконливостi.
Зпдно з першим, другим i трепм реченнями частин 1 i 2 ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ «Кожна фiзична або юридична особа мае право мирно володгги своТм майном. Шхто не може бути позбавлений своеТ власност1 шакше як в штересах сусшльства i на умовах, передбачених законом i загальними принципами мiжнародного права. Проте попередш положення жодним чином не обме-жують право держави вводити в дш такi закони, яю вона вважае за необхщне,
щоб здшснювати контроль за користуванням майном вщповщно до загальних iHTepeciB або для забезпечення сплати податюв чи шших зборiв або штрафiв». Наведена норма е результатом офiцiйного перекладу положень Конвенцп на украшську мову, затвердженого Мшстерством закордонних справ Украши вщ 27.01.2006 р., i саме в даному виглядi ми дослiджуватимемо 6КПЛ. Прихиль-ники «розширеного перелiку об'екпв» правовiдношення власностi звертають увагу на найменування ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ («Захист власностЬ»), на вживання в ïï текстi термов «власнiсть» i «майно», i тим самим пояснюють IX ототожнення. Подальша логiка подiбних мiркувань нiбито зрозумша: якщо 6КПЛ е частиною нащонального законодавства, то й ототожнення термтв «власнiсть» i «майно» вiдповiдае йому; а раз у ч. 1 ст. 190 ЦК Украши закрЬ плено найбшьш широке визначення «майна», то саме так слщ представляти об'екти права власность Проте, як буде показано нижче, для под1бних висновк1в немае тдстав н1 в самш 6КПЛ, н1 в практиц1 бвропейського суду з прав людини (дал1 - 6СПЛ).
Вщповщно до ч. 1 ст. 17 Закону Украши «Про виконання ршень та застосу-вання практики бвропейського суду з прав людини» вщ 23.02.2006 р. [13] суди застосовують при розглядi справ 6КПЛ та практику 6СПЛ як джерело права. А зпдно зi сталою практикою 6СПЛ ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ м1стить три речення, що в1дпов1дають трьом самостшним правилам, i саме перше з них мае загальний характер i засновуе принцип «мирного володшня майном». Вказане тлумачення положень ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ вперше було здшснено 6СПЛ у п. 61 свого ршення у справi «Спорронг i Льоннрот проти Швецп» вщ 23.09.1982 р. [18] i даного шдходу 6СПЛ дотримуеться i в подальших сво1х ршеннях (див. наприклад, п. 37 ршення 6СПЛ у справi «Джеймс та iншi проти Сполученого Королiвства» вiд 21.02.1986 р. [15], п. 44 ршення 6СПЛ у справi «Iммобiльяре Саффi» проти 1талп» вiд 28.07.1999 р. [16], п. 166 ршення 6СПЛ у справi «East/West Alliance Limited» проти Украши ввд 23.01.2014 р. [17]).
Проте з самим принципом «мирного володшня майном» передбаченим першим реченням ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ не все так просто. Якщо звернутися до офщшного перекладу 6КПЛ на росшську мову, то перше речення ст. 1 Протоколу № 1 до не'1 мктить наступне правило: «Каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности». Як можна бачити в даному варiантi положень 6КПЛ, що мае силу норми права на територп Росшсько1 Федерацп, немае i слова про «мирне володшня майном». Перш шж починати дискусш на тему «чий переклад краще i точшше» звернемося до Закону Украши «Про виконання ршень та застосування практики бвропейського суду з прав людини» вщ 23.02.2006 р., зпдно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 18 якого «для щлей посилання на текст Конвенцп суди використовують офщшний переклад Конвенцп украшською мовою; у разi вщсутност перекладу Ршення та ухвали Суду чи ухвали Комкп суд користуеться оригтальним текстом; у раз1 виявлення мовног розб1жност1 м1ж перекладом та оригтальним текстом суд користуеться оригтальним текстом». Таким чином, вказаною
нормою шдкреслюеться (i це загальний шдхщ для Bcix краш-учасниць 6КПЛ), що вишу юридичну силу мае «оригшальний текст» 6КПЛ i будь-якi колiзiï мiж перекладом i «оригiнальним текстом» повинш вирiшуватися на користь останнього. Отже, необхщно до нього i звернутися, пам'ятаючи при цьому, що оригшальних текстiв 6КПЛ два - на англшськш i французькiй мовах.
Вщповщно до першого речення французького варiанту оригiнального тексту ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ «Toute personne physique ou morale a droit au respect de ses biens», що в перекладi означае «Кожна ф1зична або юридична особа мае право на повагу свого майна». Як ми бачимо, саме французький варiант оригшального тексту 6КПЛ був узятий за основу при шдготовщ офщшного перекладу росшською мовою. Але у французькому варiантi оригшального тексту також вщсутне згадування про «мирне володшня майном», i метиться iстотна вiдмiннiсть вiд росiйського офщшного перекладу. Так слово «biens» перекладаеться саме як «майно» i суттево вiдрiзняеться вщ використаного в росшському офщшному перекладi термiна «властсть», що перекладаеться французькою мовою як «propriété».
Зпдно з англiйською версiею оригшального тексту першого речення ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ «Every natural or legal person is entitled to the peaceful enjoyment of his possessions», що перекладаеться як «Кожна фiзична або юридична особа мае право мирно володгги сво1м майном». Таким чином, саме англшський варiант оригшального тексту 6КПЛ став основою для шдготовки офщшного ïï перекладу украшською мовою, i саме в ньому метиться згадка про «мирне володшня майном», що вщсутня у французькому варiантi ïï оригшального тексту.
Подiбне «выьне» поводження з термiнами «власнiсть» i «майно» спостерпаеться i в оригшальних текстах другого речення ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ. Так французьким варiантом оригшального тексту ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ передбачено, що «Nul ne peut Ktre privй de sa propriété que pour cause d'utili^ publique et dans les conditions pmvues par la loi et les principes gmmaux du droit international», але вже замкть слова «biens» («майно»), використаного в першому реченш, вказано слово «propriété» («властсть»). Дана норма у росшському офщшному перекладi Конвенцп звучить як: «Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права». Як бачимо, в цьому перекладi вже термш «propriété» («властсть») з оригшального французького тексту «творчо» замшено на зовсiм шше слово - «майно». Такий шдхщ може i е творчим, але далекий вщ буквального перекладу, який потрiбен при дослщженш юридичних докуменив.
В англшському ж варiантi оригшального тексту другого речення ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ використовуеться той самий термш, що i в першому -«possessions» («майно»): «No one shall be deprived of his possessions except in the public interest and subject to the conditions provided for by law and by the general principles of international law». Але при шдготовщ офщшного перекладу
Конвенцп украшською мовою на цей факт чомусь не звернули уваги, i використали у другому реченш ст. 1 Протоколу № 1 бКПЛ слово «власшсть»: «Шхто не може бути позбавлений своег власностх такше як в ттересах сустль-ства i на умовах, передбачених законом i загальними принципами м1жнародного права».
Отже, немае жодних суперечностей мiж верфями офщшних перекладiв бКПЛ на росшську i украшську мови. 1х у принцип бути не може, осюльки вже шдкреслювалася вища юридична сила саме оригшальних ïï текста, з якими i треба порiвнювати переклади (що нами i було зроблено). Але в результат здшсненого вище аналiзу ми виявили значнiший факт - розбiжнiсть мiж двома версiями оригшального тексту ст. 1 Протоколу № 1 бКПЛ. Дана обста-вина була встановлена i суддями бСПЛ1, якими був вироблений шдхщ, що полягае в штерпретацшному усуненнi розбiжностей, формуючи при цьому практику бСПЛ, яка набувае значення норми права. Даний шдхщ сприйня-тий i нащональним украшським законодавством. У ч. 5 ст. 18 Закону Украши «Про виконання ршень та застосування практики бвропейського суду з прав людини» ввд 23.02.2006 р. [13] зазначено, що у разi виявлення мовно'1 розбiжностi мiж оригшальними текстами та/або в разi потреби мовного тлумачення оригшального тексту використовуеться вщповщна практика бСПЛ.
Згiдно зi сталою практикою бСПЛ поняття «власностi», вказане в ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 6КПЛ, мае автономне значення, яке не обмежуеться влас-тстю на фiзичнi речi i не залежить вiд формальног класифжацй в нащональному законодавствi (див., наприклад, п. 22 ршення бСПЛ у справi «Кечко проти Украши» вщ 08.11.2005 р. [19]). Тим самим бСПЛ шдкреслюе неприпустимють ототожнення термшв «власшсть» i «право власностЬ», i «автономне», самостшне значення поняття «власшсть», обумовлене завданнями, що стоять перед бКПЛ (тобто для щлей дано'1 Конвенцп), незалежне вщ штерпретацш «власностi», заснованих на нацiональних законодавствах.
Висновки. Резюмуючи викладене, слiд констатувати, що вгдповгдно до ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ i практикою 6СПЛ принцип «мирного володшня майном» розповсюджуеться на майновi вiдносини (у широкому сена цих тв), при цьому майновi вiдносини i вiдносини власностi спiввiдносяться як родове i видове поняття. Останне вже щлком вщповщае впчизняним уявленням про мкце вщносин власност в структурi предмету цившьного права. Заснована на ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 бКПЛ концепщя «майна» тлумачиться бСПЛ дуже широко, i включае широкий спектр економiчних iнтересiв [7, с. 4], як можуть бути не тшьки майновими, але i немайновими. При цьому шдкреслюеться «автоном-шсть», самостшшсть i незалежнiсть дано'1 концепцп вiд поглядiв, що спираються на нащональш законодавства краш-учасниць Конвенцп' (що лише вщображае унiверсальний характер ïï положень). Як зазначала М. Карсс-Фрюк (M. Karss-Frisk) «важливо враховувати, що для приведення в дш ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1
1 Див. наприклад: п. 63 Ршення бвропейського суду по правах людини ввд 13.06.1979 р. у справ1 «Маркс (Marckx) проти Бельгп» [14].
6КПЛ зовс1м не обов'язково, щоб вщповщний iHTepec особистостi визнавався б правом власност1 за внутрiшнiм законодавством Tiei' або iншоi краТни - поняття «майно» мае автономне значення для ц1лей Конвенци» [7, с. 17]1. Отже, немае жодног необх1дност1 штучно розширювати перел1к об'ект1в правов1дношення приватног власност1 «для усунення суперечностей» м1ж нацюнальним цившьним законодавством i ст. 1 Протоколу № 1 6КПЛ, зважаючи на гх в1дсутн1сть.
Список л^ератури:
1. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. Москва : Юрид. лит-ра, 1982. Т. 2. 360 с.
2. Амфитеатров Г. Н. О праве личной собственности. Социалистическая законность. 1945. № 8. С. 10-16.
3. Васильев Ю. С. Право государственной социалистической собственности. Москва, 1984.
76 с.
4. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность. Москва-Ленинград : Изд-во АН СССР, 1948. 841 с.
5. Евецкий А. Принцип права собственности по теории новейших цивилистов. Журнал гражданского и уголовного права. 1880. Кн. 6. С. 140-148.
6. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права». Москва : Статут, 2000. 777 с.
7. Карсс-Фриск М., Жеребцов А. Н., Меркулов В. В., Эртель А. Г. Европейская конвенция
0 защите прав человека и основных свобод. Статья 1 Протокола № 1. Право на собственность. Москва, 2002. 112 с.
8. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод. URL: http://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 17.10.2018).
9. Курдиновский В. И. К учению о легальных ограничениях права собственности на недвижимость в России. Одесса : «Экономическая» типография, 1899. 387 с.
10. Маслов В. Ф. Осуществление и защита права личной собственности в СССР. Москва : Госюриздат, 1961. 238 с.
11. Нольде А. Э. Обзор новейших учений о праве собственности. Вестник права. 1904. № 7. С. 54-102.
12. Право собственности в Украине / под ред. Я. Н. Шевченко. Киев : Блиц-Информ, 1996. 320 с.
13. Про виконання ршень та застосування практики бвропейського суду з прав людини : Закон УкраТни ввд 23.02.2006 р. № 3477-IV. Вiдомостi Верховног Ради Украгни. 2006. № 30. Ст. 260.
14. Ршення 6СПЛ ввд 13.06.1979 р. у справi «Маркс (Marckx) проти Бельгп». URL: http:// hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-104012 (дата звернення: 17.10.2018).
15. Ршення 6СПЛ ввд 21.02.1986 р. у справi «Джеймс та iншi проти Сполученого Королiв-ства» (Case of James and others v. the United Kingdom). Офщшний сайт Верховног Ради Украгни. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/980_180 (дата звернення: 17.10.2018).
16. Ршення 6СПЛ ввд 23.07.1999 р. у справi «1ммобшьяре СаффЬ» проти 1талп» (Case of Immobiliare Saffi v. Italy). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/980_075 (дата звернення: 17.10.2018).
17. Ршення 6СПЛ ввд 23.01.2014 р. у справi «East/West Alliance Limited» проти УкраТни». URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974_994 (дата звернення: 17.10.2018).
1 Не будемо надзвичайно суворi до представника англо-американськоТ школи права, але ввдзна-чимо, що в наведенш цитап мова повинна йти не про «право власносп», а про «властсть». «Право власносп», будучи або пвдгалуззю цившьного права, або суб'ективним правом, школи не може бути ототожнено з об'ектом цившьних правоввдносин. - О. С.
18. Ршення 6СПЛ ввд 23.09.1982 р. у cnpaBi «Спорронг i Льоннрот проти Швецп» (Case of Sporrong and Lonnroth v. Sweden). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/980_098 (дата звернення: 17.10.2018).
19. Ршення ССПЛ вiд 8.11.2005 р. у c^aBi «Кечко проти Украши». Офщшний сайт Верхов-ног Ради Украгни. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/974_025 (дата звернення: 17.10.2018).
20. Скловский К. И. Собственность в гражданском праве. 2-е изд. Москва : Дело, 2000. 512 с.
21. Словник украшсько1 мови в 11 томах (1970-1980). URL: http://www.inmo.org.ua/sum. html (дата звернення: 17.10.2018).
22. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности. Москва : Юрид. лит., 1991. 240 с.
23. Толстой Ю. К. К учению о праве собственности. Правоведение. 1992. № 1. С. 15-23.
24. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. Москва : Юрид. лит., 1974. 351 с.
25. Цившьний кодекс Украши. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2003. №№ 40-44. Ст. 356.
26. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права : в 2 т. Москва : Изд-во бр. Башмаковых, 1914. Т. 1. 483 с.
References:
1. Alekseev, S.S. (1982). Obshhaja teorija prava. (Vols. 1-2; Vol. 2). Moscow: Jurid. lit-ra [in Russian].
2. Amfiteatrov, G.N. (1945). O prave lichnoj sobstvennosti. Socialisticheskaja zakonnost', 8, 10-16 [in Russian].
3. Vasil'ev, Ju.S. (1984). Pravo gosudarstvennoj socialisticheskoj sobstvennosti. Moscow [in Russian].
4. Venediktov, A.V. (1948). Gosudarstvennaja socialisticheskaja sobstvennost'. Moscow-Leningrad: Izdat-vo AN SSSR [in Russian].
5. Eveckij, A. (1880). Princip prava sobstvennosti po teorii novejshih civilistov. Zhurnal grazhdanskogo i ugolovnogo prava, 6, 140-148 [in Russian].
6. Ioffe, O.S. (2000). Izbrannye trudy po grazhdanskomu pravu: Iz istorii civilisticheskoj mysli. Grazhdanskoe pravootnoshenie. Kritika teorii «hozjajstvennogo prava». Moscow: Statut [in Russian].
7. Karss-Frisk, M., Zherebcov, A.N., Merkulov, V.V. et al. (2002). Evropejskaja konvencija o zashhite prav cheloveka i osnovnyh svobod. Stat'ja 1 Protokola № 1. Pravo na sobstvennost'. Moscow [in Russian].
8. Konventsiia pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/995_004.
9. Kurdinovskij, V.I. (1899). K ucheniju o legal'nyh ogranichenijah prava sobstvennosti na ned-vizhimost' v Rossii. Odessa: «Jekonomicheskaja» tipografija [in Russian].
10. Maslov, V.F. (1961). Osushhestvlenie i zashhita prava lichnoj sobstvennosti v SSSR. Moscow: Gosjurizdat [in Russian].
11. Nol'de, A.Je. (1904). Obzor novejshih uchenij o prave sobstvennosti. Vestnikprava, 7, 54-102 [in Russian].
12. Pravo sobstvennosti v Ukraine. (1996). Ja.N. Shevchenko (Ed.). Kiev: Blic-Inform [in Rus-
13. Pro vykonannia rishen ta zastosuvannia praktyky Yevropeiskoho sudu z prav liudyny: Zakon Ukrainy vid 23.02.2006 r. № 3477-IV. (2006). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30, art. 260.
14. Rishennia YeSPL vid 13.06.1979 r. u spravi «Marks (Marckx) proty Belhii». URL: http:// hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-104012 [in Ukrainian].
15. Rishennia YeSPL vid 21.02.1986 r. u spravi "Dzheims ta inshi proty Spoluchenoho Korolivstva" (Case of James and others v. the United Kingdom). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/980_180 [in Ukrainian].
16. Rishennia YeSPL vid 23.07.1999 r. u spravi «Immobiliare Saffi» proty Italii» (Case of Immo-biliare Saffi v. Italy). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/980_075 [in Ukrainian].
17. Rishennia YeSPL vid 23.01.2014 r. u spravi «East/West Alliance Limited» proty Ukrainy». URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974_994 [in Ukrainian].
18. Rishennia YeSPL vid 23.09.1982 r. u spravi "Sporrong i Lonnrot proty Shvetsii" (Case of Spor-rong and Lonnroth v. Sweden). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/980_098 [in Ukrainian].
19. Rishennia YeSPL vid 8.11.2005 r. u spravi «Kechko proty Ukrainy». URL: http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/974_025 [in Ukrainian].
20. Sklovskij, K.I. (2000). Sobstvennost' v grazhdanskom prave. Moscow: Delo [in Russian].
21. Slovnyk ukrainskoi movy v 11 tomakh (1970-1980). URL: http://www.inmo.org.ua/sum. html [in Ukrainian].
22. Suhanov, E.A. (1991). Lekcii o prave sobstvennosti. Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
23. Tolstoj, Ju.K. (1992). K ucheniju o prave sobstvennosti. Pravovedenie, 1, 15-23 [in Russian].
24. Halfina, R.O. (1974). Obshhee uchenie o pravootnoshenii. Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
25. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy. (2003). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 40-44, art. 356.
26. Shershenevich, G.F. (1914). Uchebnik russkogo grazhdanskogo prava. (Vols. 1-2; Vol. 1). Moscow: Izd-vo br. Bashmakovyh [in Russian].
Soloviov O. M., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of Civil Law Department № 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : ansolovyov@ukr.net ; ORCID 0000-0001-5518-794X
To the problem of determining the object of property legal relationship
The article deals with the problems of establishing the object of legal relationship property. A systematic analysis of the provisions of the domestic civil law allowed to conclude that the rules of Part 2 of Art. 190 of the Civil Code of Ukraine (CCU) represent a "stillborn" and dangerous rule, which is alien to the domestic legal system relating to the Roman-German legal family. The aforementioned norm is absolutely inappropriate in the system of property rights, its application can lead to legal chaos, and therefore it should be abolished. The objects of the property legal relationship should be attributed exclusively to things. The term "possessions", which is used in Section 1 of Book 3 of the CCU, should be interpreted restrictively, meaning such a thing or a set of things (which corresponds to domestic legal traditions). The proposed interpretation of the term "possessions" as an object of legal relationship property is also justified by the fact that, despite the presence of its legal definition, it is filled with different meanings in various chapters and paragraphs of the CCU.
Study norms art. 1 of Protocol No. 1 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 (the European Convention on Human Rights, ECHR) and the practice of the European Court of Human Rights suggests that the principle of "peaceful enjoyment of possessions" applies to possessions relationship (in the broad sense of these words), while possessions relationship and property relationship are related to both generic and species concepts. It emphasizes the "autonomy", self-support and independence of the concept of "possessions", enshrined in the ECHR from views based on the national laws of the countries parties to the ECHR. Consequently, there is no need to artificially expand the list of objects of legal relationship of private property "to eliminate contradictions" between national civil law and art. 1 of Protocol No. 1 of the ECHR, because such are absent.
Keywords: the right to property; possessions; thing; property rights; the object of property legal relationship; principle of peaceful enjoyment of possessions; property.
Hadiuwna do pedKomzii 13.11.2018 p.
