CC BY
189
УДК 343.7 Петро Володимирович Олшник,
канд. юрид. наук, асистент Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПРАВО НА МАЙНО» ЯК ПРЕДМЕТА
ЗЛОЧИН1В ПРОТИ ВЛАСНОСТ1
Стаття присвячена встановленню обсягу i 3MiCTy поняття «право на майно» як предмета злочишв проти власностi, передбачених роздiлом VI Особливо'1 частини Кримшального кодексу Украши. З врахуванням iснyючих в наущ кримiнального права точок зору щодо поняття «право на майно» як предмета вказаних злочишв та аналiзy положень цившьного законодавства Украши надане визначення цього поняття. Запропоновано внесення змш до чинного кримшального законодавства у порядку de lege ferenda.
Ключовг слова: злочини проти власносп, предмет злочину, майно, право на майно.
У наущ кримшального права на даний час загального (на рiвнi родового поняття) легального (нормативно-правового) визначення предмета злочишв проти власносп, передбачених роздшом VI Особливо'1 частини Кримшального кодексу Украши*, не юнуе. Здебшьшого науковщ, досшджуючи зазначену проблему, обмежуються вказiвкою лише на майно як предмет цих злочишв, що звюно не виршуе аналiзованy проблему. При цьому тд майном обгрунтовано розyмiються речi, грошi, цiннi папери, документи, що е е^валентом вартосп, та якi характеризуються наступними обов'язковими (конститутивними) ознаками: фгзичною, економгчною, социальною та юридичною. Фгзична ознака майна означае те, що до нього вщносяться предмети матерiального св^у (реч^, що можуть бути вилучеш з володiння власника або шшого 1'х володiльця, привласненi, спожит!, пошкоджеш або знищенi i якi доступш для об'ективного сприйняття зовнi. Економгчна ознака означае те, що майно мае мшову (грошова оцiнка, щна) i споживчу вартiсть (господарсько-економiчна або культурна щншсть, кориснiсть), здатне задовольняти матерiальнi i пов'язанi з ними потреби людини. Виразом вартостi майна е його цша, виражена у грошовому вимiрi. Социальна ознака майна як предмета злочину означае, що до нього вщносять лише т об'екти матерiального св^у, якi е результатом вкладено'1 в них людсько'1 працi i якi мають певну значущють (цiннiсть), важливiсть як для окремо'1 особи, так i певно'1 соцiальноi групи, класу, народу, суспшьства, людства в цiломy. Указанi об'екти мають бути включеними у сферу суспшьних вiдносин власност1, тобто повинш бути залученими до фондiв власника й мати певну цшнють (значущють) для нього та шших суб'екпв вiдносин власност1 (привласнення). Юридична ознака означае, що предметом злочинних посягань на власнють може бути тшьки чуже для злочинця майно i вiн не мае на нього ш дiйсного, нi уявного (сшрного) права. Майно належить на правi власностi iншiй особi (перебувае у ii фондах) або знаходиться у ii володiннi з певних юридичних чи фактичних пiдстав.
Однак виршення цього питання не повинно обмежуватись аналiзом одного (хоча й найпоширешшого) вказаного виду предмета цих злочишв - майна, залишаючи поза увагою iншi. З диспозицiй статей 189 i 190 КК випливае, що предметом вимагання та шахрайства, поряд з чужим майном, визнаеться також i «право на майно». Встановлення обсягу i змюту даного поняття е одним з найбшьш дискусшних i проблемних питань у межах виршення проблем поняття предметiв злочишв проти власносп, передбачених Роздшом VI Особливо'1' частини КК.
* Дал1 - КК.
На сучасному етат розвитку кримшального права залишаеться невирiшеним у данiй галузi права визначення поняття «право на майно». Так, на думку Н. О. Лопашенко, кримiнальне право не дае власного поняття майна, воно користуеться в основному тим, яке юнуе у цившьному прав^ хоча й мае певну специфшу. Враховуючи положення цивiльного законодавства, автор вщносить до майна: 1) речi, у тому чист ïx рiзновид - грошi та цiннi папери; 2) шше майно, якому не властивi ознаки речей - рiзнi види енергл (теплова, електрична, газова); 3) майновi права, якi на рiвнi цивiльного законодавства дорiвнюються до майна [13, с. 44]. Як бачимо, Н. О. Лопашенко не тшьки визнае право на майно предметом злочишв проти власносп, але й ототожнюе його з майновими правами. На ïï думку, право на майно - це права власника або законного володшьця майна вщносно цього майна, що мають будь-яку форму зовшшнього вираження: форму документа чи предмета матерiального свiту. Перелш конкретних прав е настiльки широким, наскшьки це дозволяе винному обернути чуже майно на свою користь або користь третсх оаб. Перш за все, це право володшня, використання та розпорядження майном, також право вимоги майна з шшого володшня та iншi майновi права [13, с. 257].
Н. О. Антонюк зауважуе, що у цившьно-правовому розумшш праву на майно вщповщае поняття «майновi права», а тому вважае, що точшшим е визначення предмета злочишв проти власносп як речей, майнових прав i дш майнового характеру [1, с. 63 - 64]. Ид правом на майно дослщниця розумiе майновi права стосовно набуття права власностi на рiч шляхом вiдповiдного документального оформлення або ж набуття права на отримання майна у майбутньому [2, с. 158].
Г. М. Борзенков навпаки зазначае: «Якщо тд правом на майно розумiеться право власносп у повному обсяз^ то нагадування про це мае значення лише для уточнення моменту закшчення злочину» [19, с. 213]. Саме тому предметом злочину у таких випадках також виступае майно.
З. А. Незнамова тлумачить право на майно як юридичну категор^, яка включае певш повноваження власника, тобто право володшня, використання, розпорядження належним майном. При цьому вона вважае, що поняття «право на майно» не тотожне поняттю «майновi права». Останш можуть виступати предметом тшьки одного злочину -спричинення майново'1' шкоди шляхом обману або зловживання довiрою [21, с. 261]. Аналогично сприймае право на майно А. Ю. Чупрова, яка як обов'язкову ознаку додае оформлення цього права документально [16, с. 414-415].
Ю. I. Ляпунов, не даючи точного визначення поняття права на майно, перераховуе види докумешив, у яких воно може бути закршлено: заповгт, страховий полю, доручення на отримання певних цшностей, рiзнi види цшних паперiв [22, с. 243]. Тако'1' ж думки притримуеться О. М. 1гнатов [8, с. 369].
За твердженням Б. В. Волженкша, при шаxрайствi отримання права на майно може бути пов'язане з придбанням незаконним шляхом не тшьки окремих правомочностей власника на чуже майно, але й права вимоги майна: вклад у банку, безготiвковi грош^ бездокументарш щнш папери, закладене майно та шше [4, с. 23]. Його думку подшяе В. I. Лесняк [12, с. 11].
Широке тлумачення поняттю «права на майно» надаеться у робот Л. В. Григорьевой Вона вказуе: «Матерiальним вираженням права на майно виступають документи майнового характеру (ощадш книжки, доручення, квитанцп, жетони, пластиковi кредитш картки)» [5, с. 16].
«Упредметнити» майнове право шляхом визнання предметом злочину докумешив, в яких це право закршлюеться, пропонуе В. М. Куц: «Що стосуеться права на майно, то... його можна розглядати як предмет лише умовно. У реальнш дшсносп предметом злочину виступае не право у власному сена, а наявш документи, що тдтверджують вказане право» [11].
Л. М. Кривоченко предметом злочину, поряд iз майном, визнае право на майно. Ид правом на майно розумiеться документ, що дозволяе отримати в свою власшсть майно
(наприклад, запов^ на квартиру, договiр дарування машини, боргова розписка тощо) [10, с. 505]. Визнання предметом злочишв проти власносп, о^м майна, права на майно проголошують ряд шших науковцiв [14, с. 389-390; 15, с. 447]. При цьому тд правом на майно розумieться набута в результат дш потерпiлого можливють шахрая чи вимагача користуватися, волод^и i розпоряджатися чужим майном.
С. М. Кочо'1 вважае, що предметом уах складiв злочинiв проти власносп е майно. Право ж на майно охоплюеться поняттям майна i е зайвим у диспозицп статп про шахрайство [9, с. 90-91].
О. I. Бойцов розглядаючи питання про предмет шахрайства зазначае: «Беручи до уваги, що безпредметних майнових вiдносин не бувае (як не бувае безпредметних суспшьних вiдносин), можна стверджувати, що шахрайство також мае свш предмет. Однак таким виступае не право на майно, а саме майно» [3, с. 217].
Своерщною виявляеться точка зору Н. Гуськово'1, яка визнае право на майно не тшьки предметом шахрайства i вимагання, але й шших форм розкрадання. Так, на ïï думку, не викликае сумнiвiв, що вимога негайного переоформлення права власносп на будь-яке нерухоме майно або видача доручення на вчинення вказаних дш тд погрозою насильства в залежносп вщ характеру насильства повинне бути квалiфiковане як розбш чи замах на грабiж [6, с. 18].
Таким чином, вс точки зору вщносно поняття «право на майно», що мають мюце у наущ кримшального права, можуть бути зведеш до наступних основних, принципово вщмшних одна вщ одно'1': 1) право на майно виступае окремим рiзновидом майна i повшстю охоплюеться поняттям майно; 2) право на майно повшстю ствпадае з поняттям «майновi права» у цившьному законодавства 3) право на майно е правомочностями власника майна (тобто правомочносп володшня, використання, розпорядження певним майном); 4) право на майно включае в себе не тшьки правомочносп власника, але й права вимоги майна; 5) право на майно ототожнюеться з правами володшьця обмеженого речового права.
Ми не згодш з тими науковцями, яю вважають, що право на майно виступае окремим рiзновидом майна i повшстю охоплюеться поняттям майно. Так, законодавець у диспозищях статей 189 i 190 КК встановив кримшальну вщповщальшсть за незаконне заволодшня не тшьки чужим майном, а й правом на майно, тобто предметами злочину у складi вимагання i шахрайства поряд iз чужим майном е також i право на майно.
Для встановлення змюту поняття «право на майно» як предмета злочишв проти власносп вважаемо за доцшьне звернутися перш за все до розгляду положень чинного цившьного законодавства Украши, в якому закршлений такий спорщнений цившьно-правовий шститут як «майновi права».
Цившьний кодекс Украши* майновi права визнае складовою частиною майна (ч. 1 ст. 190 ЦК). Аналiз норм цившьного права дае пщстави зробити висновок, що майновими правами е суб'ективш права учасниюв цившьних правовщносин, пов'язаш з володшням, користуванням i розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають мiж учасниками цившьного об^у з приводу цих речей та обмшу цих речей, роб^ i послуг. У ст. 3 Закону Украши «Про оцшку майна, майнових прав та професшну оцшочну дiяльнiсть в Укрш'ш» [18] майновi права визначаються як будь-яю права, пов'язаш з майном, вщмшш вщ права власносп, зокрема права, що е складовими елементами права власносп (права володшня, розпорядження, користування), а також iншi специфiчнi права (права на провадження дiяльностi, використання природних ресурав тощо) та права вимоги. Одночасно слщ зазначити, що названий Закон застосовуе поняття «майновi права» як вщмшне вщ поняття «майно», тд яким слщ розум^и назваш об'екти в матерiальнiй формi, зокрема, земельш дiлянки, будiвлi й споруди (також ïx невiд'емнi частини), машини, обладнання, транспортнi засоби тощо; па'1', цшш папери; нематерiальнi активи, у тому чист об'екти права штелектуально'1' власносп; цшсш майновi комплекси всix форм власносп.
* Дал1 - ЦК.
Вщ дня набрання чинност ЦК об'екти, що охоплювалися поняттям «майно», вщповщно до названого Закону належать до поняття «речЬ» А поняття «майно», згщно з розглянутою статтею, охоплюе як pe4i, так i майновi права.
Банкiвське законодавство визначення майнових прав мiстить у пунктi 1.4 постанови Правлшня Нацiонального Банку Украши № 49 вщ 08.02.2000 р., яким затверджено Положення про валютний контроль, а саме: майновi права - це права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона е кредитором [17]. Вщповщно до ст. 509 ЦК зобов'язанням е правовщношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь шшо'1 сторони (кредитора) певну дш (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошi тощо) або утриматися вщ певно'1 дп, а кредитор мае право вимагати вщ боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, найбшьш повним визначенням майнових прав слщ визнати положення статп 3 Закону Украши «Про оцшку майна, майнових прав та професшну оцшочну дiяльнiсть в Укрш'ш», яке включае не тiльки право вимоги, але й суб'ективш права учасниюв правовiдносин, пов'язаних, у тому чист, з правом володiння, використання та розпорядження майном.
Майновi права виникають з юридичних фактiв, передбачених ЦК, шшими актами законодавства, а також таких, як хоч i не передбачеш законом, але на пiдставi загальних засад i змюту цивiльного законодавства породжують цивiльнi права та обов'язки. Майновим правам, до яких фактично зведеш права вимоги, кореспондують обов'язки боржниюв, що також входять до складу майна i е дзеркальним вщображенням майнових прав [23, с. 238]. Майновi права, вщповщно до ч. 2 ст. 190 ЦК, е неспоживною рiччю i визнаються речовими правами.
Отже, стосовно шшо'1 точки зору фахiвцiв у галузi кримшального права на те, що право на майно повшстю сшвпадае з поняттям «майновi права» у цившьному законодавствi, зазначимо, що об'ектом права власносп з врахуванням положень цившьного i кримшального законодавства можуть бути реч^ сукупнють речей, у тому чист грошi та цiннi папери. Проблема майнових прав як об'екта права власносп потребуе особливого розгляду, пам'ятаючи, що вщносно двох складiв злочишв проти власносп - шахрайства та вимагання, законодавець використовуе, поряд з термшом «майно», термш «право на майно», i, як було розглянуто вище, останне низка вчених розглядае як предмет цих злочишв. Для вщповвд на питання, чи входять майновi права у склад майна як предмета злочишв проти власносп та чи можливо визнати право на майно предметом цих злочишв, необхщно встановити сшввщношення понять «майно», «майновi права» та «право на майно».
Виходячи з наявносп рiзних визначень поняття «майно», воно може сшввщноситися з поняттям «майновi права» як цше i частина або як самостшш поняття. Ус цившьш права можна подшити на майновi i особист немайновi. Першi пов'язанi з майном i захищаються шляхом вiдшкодування заподiяних збиткiв, другi - пов'язанi не з майном, а з благами нематерiального характеру i основними засобами 1'х захисту виступають iншi способи. Оскшьки право на майно не може бути не пов'язане з майном, то поняття «майновi права» i «право на майно» повинш сшввщноситися як цше та частина. Частину майнових прав складають права зобов'язальш, що за своею суттю е правами на дп' зобов'язано'1 особи, яю полягають у передачi майна, виплат боргу, виконаннi роботи тощо. Так, кредитор мае право як на грош^ яю вш передав у борг, так i на дп' боржника щодо повернення боргу з дотриманням умов договору, тобто право вимоги. Якщо майно включае до себе вщповщно до цившьного законодавства майновi права, то воно повинно включати i право на майно як частину цшого, однак статп 189 i 190 КК використовують щ термши «майно» та «право на майно» як зовшшш один одному. У зв'язку з цим висновок може бути тшьки один - поняття «майно» включае до себе тшьки речi матерiального св^у, а саме рiч, сукупнють речей, у тому чист грошi та цшш папери.
Стосовно права на майно, то ототожнювати вказане поняття з поняттям «майновi права» е неприйнятним, у тому чист виходячи з того, що закон про кримшальну вщповщальшсть прямо говорить не про «майнове право», а про «право на майно», недвозначно вказуючи на речово-документарну природу предмета посягання, тодi як «роботи, послуги, результати творчо'1' дiяльностi майном не виступають, хоча права на них i входять до складу майна» [7, с. 14]. Таким чином, правом на майно виступае речове право стосовно певного виду майна, яке полягае в отриманш уаа сукупносп або окремо'1' частини прав власносп на майно, а саме права володшня, користування або розпорядження [20, с. 193].
Зрозумшо, що предмет дослщжуваних злочишв повинен знаходитися у межах змюту поняття предмета злочину взагаль Бшьшютю вчених пщтримуеться теза про те, що предмет злочину це завжди рiч матерiального св^у, у зв'язку з чим слщ визнати, що i предметом злочину проти власносп може бути тшьки рiч матерiального св^у, а саме майно (у вузькому розумшш цього слова, а саме рiч (сукупшсть речей), грошi та цшш папери). При заволодшш правом на майно виннш особi для того, щоб реалiзувати це право, тобто заволодгти самим майном, необхщно вчинити ще й шш^ додатковi дп. Наприклад, здiйснити державну реестращю об'екта неруxомостi, транспортного засобу, отримати готвку в банкоматi (при використанш банювсько'1' платжно'1' картки, якою особа заволодша шляхом шахрайства чи вимагання), установi банку (при використаннi ощадно'1' книжки на пред'явника тощо), пройти процедуру нотарiального оформлення об'ектiв спадкового майна та ш. Таким чином, кшцевою метою злочинця при заволодшш чи вимозi передачi права на майно теж е майно, що володiе фiзичною, економiчною, соцiальною та юридичною ознаками та яке намагаеться отримати винний шляхом вимагання або шахрайства. Однак законодавець, враховуючи небезпечшсть таких форм викрадань (коли особа не тшьки фактично заволодiвае майном, але й отримуе певш зовшшньо законш атрибути влади над ним (документи, доручення, спадщина тощо)) переносить момент закшчення такого злочину на бшьш ранню стад^. У цьому випадку об'ективна сторона злочину конструюеться за формою уаченого складу, вiдрiзняючись вщ загального розумiння викрадення лише моментом закшчення злочину. Така позищя законодавця пояснюеться, зокрема, значною розповсюджешстю на тепершнш час використання серед населення безготйвкових грошових розраxункiв, в тому чист за допомогою банювських платжних карток, випадкiв незаконного заволодiння як рухомим, так i нерухомим майном громадян тощо.
У зв'язку з викладеним, необхщно вщмежовувати протиправне заволодшня документами або шшими предметами документарно'1' форми, в яких закршлено право на чуже майно (тобто вщповщш правовстановлюючi документи тощо), вщ заволодiння документами або предметами, яю надають виннш особi можливiсть користуватися лише певними послугами майнового характеру i не надають права на заволодшня чужим майном. У даному разi мова йде, наприклад, про про'1'зш бшети на транспорт та транспортш абонементи, у тому чист жетони й картки для оплати про'1'зду у метро; бшети та абонементи на вщвщування театральних спекта^в, концертiв, кшосеанав, циркових та iншиx видовищ тощо; бшети рiзниx лотерей; знаки поштово'1' оплати; жетони, що замiнюють грошц оплаченi магазиннi чеки; талони на паливно-мастильш матерiали, iншi. Усi вказаш та подiбнi документи мають вартють (коли вони оплаченi) i дорiвнюють сумi, яку б заплатили при загальному порядку отримання таких товарiв, а також послуг майнового характеру. Тому зазначеш документи i предмети не можуть вщноситись до поняття «права на майно» як предмета злочишв проти власносп, а незаконне заволодшня такими документами та предметами необхщно вважати заволодшням чужим майном.
Отже, тд правом на майно слщ розум^и речове право, що виражаеться у всш сукупносп або частит правомочностей власника щодо певного майна - права володшня, користування й розпорядження ним. Предметом злочину в такому разi теж е майно, яке намагаеться отримати винний шляхом вимагання або шахрайства. Однак момент закшчення
ще! форми заволодшня чужим майном законодавцем перенесено на бшьш ранню стадш (усiчений склад злочину).
За цими ж пщставами доцiльно, на наш погляд, визнати в кримшальному закош предметом злочину в складi розбою (ст. 187 КК) не тшьки чуже майно, але й право на майно. У цьому разi особа, яка вчиняе розбшний напад, поеднаний iз насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, намагаеться заволод^и чужим майном, право на яке закршлено у вщповщних документах або шших предметах документарно! форми шляхом реашзаци прав на таке майно, зазначених у правовстановлюючих документах. У особи, яка протиправно отримуе право на чуже майно в результат! розбшного нападу, виникае реальна можливють розпорядитися правами на майно, тобто реалiзувати щ права (грошi, реч^ цiннi папери, тощо), що мютяться у предметах документарно! форми, або шшим чином розпорядитися даними предметами, що закршлюють право на майно - передати шшш особi, використати за призначенням, подарувати, шшим чином розпорядитися як сво'ми власними.
Список лггератури: 1. Антонюк Н. О. Кримшальна вiдповiдальнiсть за заподiяння майново! шкоди шляхом обману або зловживання довiрою : моногр. / Н. О. Антонюк. -Львiв : ПА1С, 2008. - 216 с. 2. Антонюк Н. О. Кримшально-правова охорона власносп : навч. поабник / Н. О. Антонюк. - Львiв : ЛНУ iм. 1вана Франка, 2012. - 514 с. 3. Бойцов А. И. Преступления против собственности / А. И. Бойцов. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. - 775 с. 4. Волженкин Б. В. Мошенничество / Б. В. Волженкин. - СПб. : Изд-во С.-Петерб. юрид. ин-та Ген. прокуратуры РФ, 1998. - 36 с. 5. Григорьева Л. В. Уголовная ответственность за мошенничество / Л. В. Григорьева. - Саратов : СГАП, 1999. - 116 с. 6. Гуськова Н. Недвижимое имущество как предмет хищения / Н. Гуськова // Угол. право. - 2003. - № 1. - С. 18-20. 7. Клепицкий И. А. Недвижимость как предмет хищений и вымогательства / И. А. Клепицкий // Государство и право. - 2000. - № 12. - С. 11-19. 8. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. М. Лебедева. - 3 изд., испр. и доп.- М. : Юрайт-Издат, 2004. - 917 с. 9. Кочои С. М. Ответственность за корыстные преступления против собственности : учеб. -практ. пособие / С. М. Кочои. - 2-е изд., доп. и перераб. - М. : Юристъ, 2000. - 288 с. 10. Кримшальний кодекс Украши : Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулш, В. I. Борисов, С. Б. Гавриш [та ш.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тащя. - вид. трете, переробл. та доповн. - Х. : ТОВ «Одюсей», 2006 - 1184 с. 11. Куц В. Н. О непосредственном объекте вымогательства / В. Н. Куц // Проблемы социалист. законности. - Харьков, 1985. - Вып. 17. - С. 113-116.
12. Лесняк В. И. Мошенничество : уголовно-правовой и криминологический аспекты : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право» / В. И. Лесняк. - Екатеринбург, 2000. - 21 с.
13. Лопашенко Н. А. Преступления против собственности : теоретико-прикладные исследования : моногр. / Н. А. Лопашенко. - М. : ЛексЭст, 2005. - 408 с. 14. Науково-практичний коментар до Кримшального кодексу Украши / вщп. ред. С. С. Яценко. - 2-ге вид., переробл. та доповн. - К. : А.С.К., 2002. - 968 с. 15. Науково-практичний коментар Кримшального кодексу Украши вщ 5 кв^ня 2001 року / за ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка. - К. : Каннон, А.С.К., 2002. - 1104 с. 16. Научно-практический комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации : в 2-х т. / под ред. П. Н. Панченко. - Н. Новгород : НОМОС, 1996. - Т. 1. - 622 с. 17. Про затвердження Положення про валютний контроль [Електронний ресурс] : Постанова Правлшня Нацюнального Банку Украши вщ 08.02.2000 р., № 49. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0209-00. - Заголовок з екрана. 18. Про оцшку майна, майнових прав та професшну оцшочну дiяльнiсть в Укрш'ш : Закон Украши вщ 12.07.2001 р., № 2658-Ш // Вщомосп Верховно!' Ради Украши. - 2001. - № 47. - Ст. 251. 19. Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть : учеб. / под ред. Г. Н. Борзенкова, В. С. Комиссарова. - М. : Олимп-АСТ, 1997. - 752 с. 20. Уголовное право.
Особенная часть : учеб. / отв. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнамова, Г. П. Новоселов. - М. : ИНФРА-М-НОРМА, 1997. - 768 с. 21. Уголовное право. Особенная часть : учеб. / отв. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнамова, Г. П. Новоселов. - М. : Норма, 2001. - 960 с. 22. Уголовное право. Особенная часть : учеб. / под ред. Н. И. Ветрова, Ю. И. Ляпунова. - 3-е изд., испр. и доп. - М. : Нов. юрист, 1998 - 768 с. 23. Цившьний кодекс Украши : постатейн. комент. у 2-х ч. / кер. авт. кол. та вщп. ред. А. С. Довгерт, Н. С. Кузнецова. - К. : Юстишан, 2005. -Ч. 1. - 680 с.
К ВОПРОСУ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ПОНЯТИЯ «ПРАВО НА ИМУЩЕСТВО» КАК ПРЕДМЕТА ПРЕСТУПЛЕНИЙ ПРОТИВ
СОБСТВЕННОСТИ Олейник П. В.
Статья посвящена установлению объема и содержания понятия «право на имущество» как предмета преступлений против собственности, предусмотренных разделом VI Особенной части Уголовного кодекса Украины. С учетом существующих в науке уголовного права точек зрения относительно понятия «право на имущество» как предмета указанных преступлений и анализа положений гражданского законодательства Украины дано определение этого понятия. Предложено внесение изменений в действующее уголовное законодательство в порядке de lege ferenda.
Ключевые слова: преступления против собственности, предмет преступления, имущество, право на имущество.
AS TO THE DEFINITION OF "THE RIGHT TO PROPERTY" AS THE SUBJECT OF
CRIMES AGAINST PROPERTY Oliinyk P. V.
Article is devoted to establishing the scope and content of the concept of "right to property" as the subject of crimes against property under Section VI of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. Given the existing criminal law in science perspectives on the concept of the "right to property" as the subject of these crimes and the analysis of the provisions of the civil legislation of Ukraine provides a definition of the concept. Proposed amendments to existing criminal laws in order of de lege ferenda.
Key words: crimes against property, the subject of crime, property, the right to property.
Надтшла доредакцИ 04.06.2014р.
