CC BY
964
Петро Володимирович Олшник,
канд. юрид. наук, асистент Нацюнальний юридичний ун1верситет ¡меш Ярослава Мудрого, м. Харк1в
УДК 343.7
ЩОДО ПОНЯТТЯ ПРЕДМЕТА ЗЛОЧИН1В ПРОТИ ВЛАСНОСТ1
На тдстав1 трактування родового об'екта злочишв проти власност1, передбачених роз-дшом VI Особливог частини Кримтального кодексу Украгни, виокремлено чинники, як мають суттевий вплив на визначення сутност1 предмета цих злочишв. До них в1дносяться сощальт, економгчш I правов1 чинники. Виходячи 1з характеру впливу вказаних чинникв на предмет, встановлено ознаки, що притаманж родовому поняттю предмета злочишв проти власност1, та надано його визначення.
Ключовi слова: злочини проти власносп, предмет злочину.
Анал1з диспозицш статей, що становлять зм1ст Роздшу VI Особливо! частини Кримшального кодексу Укра!ни (дал1 - КК), показуе, що предметами злочишв проти власност визнаються: «чуже майно» (статл 185, 186, 187, 189, 190, 191, 193, 194, 195, 196, 197 1 198 КК), «земельт д1лянки» (ст. 1971 КК), «об'екти електроенергетики» (ст. 1941 КК), «енерг1я (теплова та електрична)» (ст. 1881 КК), «право на майно» (статл 189 1 190 КК) та «д1г майнового характеру» (ст. 189 КК). Як видно, щ предмети значною м1рою в1др1зняються 1 мають певш особливосл. Але при цьому вс щ предмети мають багато притаманних !м схожих 1 загальних рис, як1 визначаються, головним чином, об'ектом злочину, тобто вщносинами власносл, як1 кнують з приводу вказаних предмелв. Однак нараз1 аш в закош про кримшальну вщповвдальшсть 1 в судовш практищ, аш в наущ кримшального права загального 1 единого визначення предмета злочишв проти власносл поки що не кнуе. Бшьшкть учених, дослщжуючи вказану проблему, обмежуються загальною вказ1вкою лише на чуже майно як предмет вказаних злочишв, що фактично не вир1шуе дано! проблеми [2, с. 12; 16, с. 32; 25, с. 15; 9, с. 67-68; 18, с. 35; 3, с. 25; 29, с. 15]. Зазначене обумовлюе необ-хщшсть виршення питання бшьш загального порядку щодо формулювання такого визначення на р1вш родового поняття, яке за обсягом 1 за зм1стом охоп-
лювало би всi види предмепв злочинiв проти власностi. Запропонований шд-хiд до дослiдження предмета вказаних злочишв безперечно вiдповiдаe фундаментальному фшософському твердженню про те, що той, хто береться за конкретш завдання без попереднього виршення загальних, той щоразу буде натикатися на щ невирiшенi загальнi питання [11, с. 368]. Зазначену проблему, як уявляеться, можна виршити лише за допомогою розгляду та аналiзу сукуп-ностi обставин (факторiв, чинниыв), що детермiнують, тобто суттево визнача-ють змiст загального (родового) поняття предмета цих злочишв.
Дослвдження проблеми предмета злочишв проти власност пов'язане з необхщшстю вирiшення низки питань щодо родового об'екта цих злочишв. У наущ кримiнального права серед елеменив складу злочину об'ект розгля-дають як елемент, що мае визначальне значення. Його змют суттево впливае як на конструювання складiв злочинiв, визначення 1х об'ективних i суб'ек-тивних ознак, так i на з'ясування суспiльноí небезпечностi дiянь, що визна-ються злочинними.
Як випливае з назви роздшу VI Особливоí частини КК, об'ектом зазна-ченоí групи злочишв е ввдносини власностi. Власшсть виступае предметом дослiдження рiзних наук (фшософп, соцiологií, економiки, полiтологií, юрис-пруденцп тощо) i тому и визначення можуть рiзнитися залежно вiд обраних дослiдницьких завдань. Фiлософи прагнуть до розумшня поняття власностi в и найбiльш загальному значеннi, до встановлення сутностi, iдеí та значення влас-ностi у життi сусшльства. Економiсти вивчають значення власностi для всього товарооб^у, и мiсце у сукупност усiх суспiльно-виробничих вiдносин, яю складають економiчний базис суспiльства [6, с. 73]. Полггологи намагаються визначити найбшьш доцiльнi напрямки розвитку шституив власностi для найбiльш повно!' вщповвдност Тх полiтичним iнтересам суспiльства [5, с. 237]. Юрисив власнiсть, перш за все, щкавить з точки зору правового регулювання цих вщносин та Тх правовоí охорони. Однак виявлення ефективност останнiх безперечно залежить вщ усвiдомлення сутностi i змюту та структури вiдносин власностi як економiчноí категорГí, оскiльки вона належить до економiчного базису суспiльства, складае його основу i в той же час ним визначаеться.
В економiчнiй наущ юнуе декiлька пiдходiв до визначення економiчноí сутностi вщносин власностi. Найбiльш розповсюдженим е визначення змЬ сту економiчних вiдносин власност через категорiю суспiльних вiдносин з точки зору розрiзнення «мое-чуже», або ж категорш «привласнення»1. При цьому привласнення, на думку прихильниыв цiеí теорГí, це процес, що мае свое коршня в сферi виробничих вщносин у результатi поеднання об'екта i суб'екта привласнення, тобто це конкретно-суспiльний спосiб впливу на рiч, що створюеться в процесi виробництва. Воно означае ввдношення суб'екта до певних речей як до власних. Привласнення як форма сусшльного виробництва формуе i визначае конкретш риси тiеí або iншоí форми власност та и
1 Бшьшкть учених у поняття «мое-чуже» та «привласнешсть» вкладають единий зм1ст, а тому вказат категорп не е ввдмшними 1 можуть використовуватися як взаемозамшш [5, с. 3-11].
видiв. Вiднocини привластення oхoплюють веcь вiдтвoрювaльний прoцеc - вiд вирoбництвa дo cпoживaння. Бaзoвим мoментoм привлacнення, згiднo з дaнoю теoрieю, e cферa вирoбництвa. Саме тут, безпocередньo y cферi вирoбництвa, cтвoрюeтьcя oб'eкт влacнocтi i röro вaртicть. Пicля цьoгo прoцеc привлacнення прoдoвжyeтьcя через cфери рoзпoдiлy, oбмiнy i cпoживaння, якi виступають як пoдaльшi i неoбхiднi елементи привластення [6, c. 74].
Власт^ть, в yявленнi прихильникiв тaкoгo пiдхoдy, oзнaчae нaявнicть вщ-нocин мiж людьми з привoдy речей. На oднoмy пoлюci цьoгo вiднoшення зна-хoдитьcя влacник, який cтaвитьcя дo речi як дo cвoeï, на iншoмy - не влacники, тобто вci iншi - третi oco6^ якi зoбoв'язaнi cтaвитиcя дo не1 як чyжoï [4, c. 292293]. Звiдcи випливае, щo без вiднoшення iнших oci6 дo реч^ яка належить влacникy, як чyжoï, не бyлo б вiднoшення дo не1 caмoгo влacникa як дo cвoeï.
Змicт влacнocтi як мaйнoвoгo вiднoшення рoзкривaeтьcя за дoпoмoгoю тих зв'язюв i вiднocин, y яы влacник вcтyпae з iншими людьми y прoцеci вирoб-ництва, рoзпoдiлy, oбмiнy та cпoживaння мaтерiaльних благ. У вiднocинaх мiж людьми з привoдy речей нaгoлoc cлiд рoбити на взaeмoдiï влacникa та шших cyб'eктiв, в тoй чac як вiднocини влacникa дo майна, яке тому належить, нocять прaвoвий, гocпoдaрcький, вирoбничий, технiчний характер i певним чинoм oбyмoвленi пoведiнкoю iнших ocí6 [28, c. 8].
Саме тому, шр вci третi ocoби беззaперечнo визнають aбcoлютне панування влacникa над cвoeю рiччю (cтатика вiдноcuн влатоcrni), такий влacник oтри-муе не тiльки фoрмaльний cтaтyc зaкoннoгo влacникa речi, але й oтримye фак-тичну мoжливicть, за вiдcyтнocтi перепoн з бoкy yciх iнших ocí6, втiлювaти у життя таке панування, реaлiзyючи у шщальних актах вoлoдiння, гаристу-вання та рoзпoрядження мaйнoм (динамжа вiдноcuн влатоcrni).
Однак, власткть виcтyпae кoмпoнентoм не тiльки екoнoмiчнoï, але й юридичнoï cфери буття, де прaвoвiднocини влacнocтi виcтyпaють як ^o6-хщна прaвoвa фoрмa екoнoмiчних вiднocин, яы в iнcтитyтивнo oргaнiзoвa-нoмy cycпiльcтвi не мoжyть icнyвaти iнaкше як у вiдпoвiднoмy юридичнoмy зaкрiпленнi, шo знaхoдить cвoe вираження як у cиcтемi прaвoвих нoрм, якi yтвoрюють iнcтитyт права влacнocтi, так i в юридичнo зaбезпеченiй мiрi здшстення пoвнoвaжень кoнкретнoгo влacникa вiднocнo принaлежнoгo йoмy майна та ycyнення втручання у^х третiх ocí6 у cферy фaктичнoгo панування над мaйнoм чи шшими мaтерiaльними цiннocтями, шo зaкрiплюeтьcя зага-нoм за влacникoм [4, c. 325]. У цьoмy œ^i Г. А. Крiгер oбrрyнтoвaнo ^вер-джував, шo даючи хaрaктериcтикy oб'eктy пocягaння при рoзкрaдaннях, не мoжнa oбмежyвaтиcя лише вкaзiвкoю на прaвo влacнocтi як юридичну кате-шрш, а cлiд рoзкрити екoнoмiчний змкт вiднocин влacнocтi, яким зaпoдiю-eтьcя шкoдa при рoзкрaдaннях держaвнoгo i cycпiльнoгo майна. Тiльки aнaлiз cycпiльних вiднocин влacнocтi як екoнoмiчнoï катешрп i з'яcyвaння характеру riel шкoди, яка 1и зaпoдiюeтьcя рoзкрaдaннями, дае мoжливicть виявити cyтнicть cycпiльнoï небезпечнocтi цих злoчинiв [1G, c. 29]. Указана пoзицiя, вiдпoвiднo дo якoï oб'eктoм злoчинiв прoти влacнocтi визнaeтьcя влacнicть як
соцiально-економiчна категор!я, як вщносини мiж людьми в процесi сусшль-ного виробництва матерiальних благ, обмшу, розподiлу i споживання продукт працi, а також i як право власност у суб'ективному ceHci, одержала найбiльше визнання серед учених-кримшалкив [14, с. 13; 27, с. 54; 12, с. 46; 1, с. 107]. На необхщшсть розгляду власност у едност ïï економiчного та правового змiсту вказують i вчеш-цивтсти [30, с. 302].
Отже, родовим об'ектом злочитв проти власност1 е економiчнi ввдно-сини власност як система суспiльних вiдносин з виробництва матерiальних благ, що включають до себе приналежнiсть зазначених благ, ïx використання, розподiл та споживання. Ц вiдносини обумовлюють ставлення власника до майна чи до шших предмеив (явищ) матерiального свiту, що кнують об'ек-тивно i ввдокремлеш вiд людини та виступають об'ектами сусшльних вироб-ничих вiдносин, як до своТх, тобто належних йому (привласнення), що, за загальним правилом, реалiзуеться у правових ввдносинах власность Останне знаходить вираження в суб'ективних правомочностях суб'екта власноси: володiннi, користуванш й розпорядженнi майном (та шшими предметами чи явищами) як об'ектом цих ввдносин.
1з трактування родового об'екта злочинних посягань на власшсть можна зробити висновок, що економiчний змкт вщносин власностi складають сусшльш вiдносини привласненостi (приналежностi) конкретного майна або шших матерiальниx цiнностей певному власнику; ïx використання у процесi виробництва, розподiлу, обмiнi, споживаннi, а правовий змкт - правомочностi власника: права по володшню, користуванню i розпорядженню майном чи шшими матерiальними благами. Отже, серед складових змкту вказаних ввдно-син можна видшити соцiальнi, економiчнi та правовi чинники, як мають сутте-вий (i, навггь, визначальний) вплив на визначення сутност предмета злочинiв, що посягають на щ вiдносини, тобто виступають детермшантами змiсту най-бiльш суттевих властивостей вказаного предмета. Розглянемо ïx детальшше.
Сощальт чинники свiдчать про нерозривний зв'язок предмета злочишв проти власност iз суспiльними вiдносинами власност як об'ектом даних злочишв. Вплив соцiальниx чинникiв проявляеться в тому, що до предме™ злочишв проти власност вiдносять лише ri об'екти матерiального свiту, якi е результатом вкладено1 в них людсько1 працi i якi мають певну значущкть (цiннiсть), важливiсть як для окремо1 особи, так i певно1 соцiальноï групи, класу, народу, сусшльства, людства в щлому. Указан об'екти завжди е включеними у сферу сусшльних вщносин власностi, тобто залучеш до фондiв власника, включеш в них i мають певну значущкть - цiннiсть для нього та шших суб'екпв ввдно-син власность Необxiдно зазначити, що сощальш чинники мають вирiшальне значення при розмежуванш розглядуваних злочинiв у випадках, коли предметом сусшльно небезпечних дiянь (незаконного заволодiння, знищення чи пошкодження) виступають предмети природного середовища: зеленi наса-дження, дерева та чагарники; звiрi, птахи, iншi види тваринного свггу; риба рiзниx видiв, воднi тварини тощо, що знаходяться у природному сташ. Дом^
нуючим шдходом у вщмежуванш злочишв проти власност вщ злочинiв проти довкiлля за предметом злочину ми визнаемо, у зв'язку з цим, концепщю трудового вкладу (внеску) людини у створення цих предмеив у процесi вироб-ництва матерiальних благ. Предметом злочишв проти власносл, як ввдомо, може бути тiльки рiч, створена людською працею або вилучена у такий спосiб iз природного стану. Таким чином, для визнання предмеив, що знаходяться у природному середовишд, як майна, тобто предметом злочишв проти власно-сл, необхiдно, щоб щ предмети були вилученi iз даного середовища щлеспря-мованою працею людини, ïï працею (виловлена риба, зрублене дерево тощо) або вщокремлеш ввд нього (звiр чи птах, яы вiдловили капканом, риба, злов-лена у сiтки чи помщена в пiдводнi садки) та включеш до фондiв власника як майно. Предмети природи слщ визнавати майном i тодi, коли вони, не будучи вщокремленими вiд природного середовища, спещально розводяться чи виро-щуються на природнiй основi i е продуктом незавершеного циклу товарного виробництва (риба, що вирощуеться в нагульних ставках рибгосподарств або розводиться на рибоводних заводах; молодняк щнних хутрових звiрiв, що утри-муеться в звiророзплiдниках i вольерах державних або приватних заповщниюв чи спецiалiзованих господарств; дерева i декоративний чагарник чи iншi наса-дження, висаджеш на товарних плантацiях лiсорозплiдникiв тощо) [13, с. 43]. На вщмшу вщ цього, наприклад, заволодiння предметами живо!" та неживо'1' природи, як знаходяться у природному станi i не вилучеш iз цього стану щле-спрямованою працею людини, чи знищення ïx або пошкодження, складае, при наявност всix необxiдниx умов, посягання на довюлля [26, с. 146]. Даний шд-xiд знайшов свое вiдображення у постановi Пленуму Верховного Суду Украши вiд 10.12.2004 р. № 17, у п. 9 яко1 зазначено, що заволодшня деревами, зруба-ними та шдготовленими до складування або вивезення, залежно вщ обставин справи слiд квалiфiкувати за вiдповiдними частинами ст. 185 КК або шшими статтями, якими передбачена ввдповщальшсть за вчинення злочишв проти власность Аналогiчнi по сул роз'яснення щодо квалiфiкацiï подiбниx дш сфор-мульованi i у п. 12 ще1 ж Постанови, де зазначено, що вилов риби чи водних тварин зi спещально облаштованих або пристосованих водоймищ, у яких вони вирощуються шдприемствами, органiзацiями чи громадянами, за ст. 249 КК квалiфiкувати не можна. За наявноси всix необxiдниx пiдстав подiбнi дп вин-но'1 особи слiд квалiфiкувати за статтями роздiлу VI Особливо1 частини КК як злочини проти власносл [24, с. 572-579].
Економ1чн1 чинники випливають iз трактування економiчного змiсту вiдно-син власностi, ввдповвдно до яких предмети злочинних посягань на власшсть мають мiнову (грошову оцiнку, цiну) i споживчу варткть (господарсько-економiчну або культурну щншсть, кориснiсть) i здатнi задовольняти матерЬ альнi й пов'язанi з ними iншi потреби людини. Вираженням вартоси предмета е його цiна у грошовому обчисленш. У бiльшостi випадыв шкода власностi (ÏT вид та розмiр) е пiдставою притягнення особи вщповвдно до цивiльноï, адмiнiстративноï або кримшально! вiдповiдальностi (хоча вона й не е еди-
ним KprnepieM розмежування цих видiв юридично! вiдповiдальностi). Перш за все, варткть майна чи шших предмепв злочинiв проти власностi впли-вае на вирiшення питання про притягнення винно! особи до кримшально! вiдповiдальностi. Так, дрiбне викрадення чужого майна е адмiнiстративним проступком, а викрадення такого майна в шших розмiрах - злочином. Зпдно 3i ст. 51 Кодексу Укра!ни про адмшктративш правопорушення [8] викрадення чужого майна шляхом крадiжки, шахрайства, привласнення чи роз-трати вважаеться дрiбним, якщо вартiсть такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищуе 0,2 неоподатковуваного мтмуму доходiв гро-мадян (далi - нмдг). При цьому варпсть таких предмепв визначаеться за роздрiбними (закупiвельними) цшами, що iснують на момент скоення зло-чину [23; 22]. За ввдсутносп зазначених цш на майно його варпсть може бути визначено шляхом проведення вщповщно! експертизи [23].
Хоча законодавчш та судовiй практищ вiдомi випадки, коли вартiсть пред-метiв злочинiв проти власностi не визнавалась за основний (головний) крите-рш вiдмежування дрiбних викрадань як адмшктративних правопорушень вiд злочинних посягань на ввдносини власностi, надаючи перевагу шшим обтяжу-ючим (квалiфiкуючим) ознакам. Так, Законом Укра!ни вiд 30 червня 1993 р. № 3351-Х11 було, як ввдомо, викладено в новш редакцп частину першу ст. 51 КУпАП, а саме дрiбним вважалось розкрадання державного або колективного майна шляхом крадiжки (крiм випадыв вчинення !! з проникненням у при-мiщення чи iнше сховище), шахрайства, привласнення чи зловживання служ-бовим станом [19]. Далi постановою Пленуму Верховного Суду Укра!ни вщ 13 сiчня 1995 р. № 3 було внесено змши до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду Укра!ни вщ 27 березня 1987 р. № 2 «Про практику застосування судами Укра!ни законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна на шдприемствах i в оргашзащях агропромислового комплексу», зпдно з якими «дрiбне розкрадання державного або колективного майна шляхом крадiжки з проникненням у примщення чи шше сховище слад квалiфiкувати за ч. 3 ст. 81 КК» [21]. I лише в 2005 р. законодавцем було визнано не зло-чинним дрiбне розкрадання державного або колективного майна шляхом кра-дiжки з проникненням у примщення чи шше сховище та внесено вщповщш змши до ч. 1 ст. 51 КУпАП [20]. Таким чином, законодавець i Пленум Верховного Суду Укра!ни дрiбне розкрадання державного або колективного майна (зараз дрiбне викрадення - П. О.), яке само по собi е адмшктративним пра-вопорушенням, вчинене за обтяжуючих обставин, пропонували розглядати як злочин. Однак з таким ршенням, безумовно, неможливо погодитись, осюльки варткть майна (економiчнi чинники) мае слугувати основною (головною) шд-ставою (критерiем) вiдмежування злочишв проти власност вiд адмшктра-тивних правопорушень. Отже, якщо варпсть майна, яке викрадаеться шляхом крадiжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, не перевищуе 0,2 нмдг (при ввдсутносп умислу на вчинення бшьш тяжких дiянь), у цьому випадку вка-заш дп особи аж нiяк не можуть квалiфiкуватися як злочин проти власност (у тому числГ вчинеш за попередньою змовою групою осГ6, повторно, поеднанi
з проникненням у житло, шше примщення чи сховище тощо). Таку точку зору щлком обгрунтовано шдтримували П. С. Матишевський [15, с. 153], О. В. 1лына [7, с. 53] та iншi науковцi.
Залежно ввд суми викраденого злочини проти власност суттево рiзняться за ступенем тяжкост та караностi. Так, згiдно з пунктами 2, 3 та 4 примггки до ст. 185 КК значною шкодою визнаеться спричинення збитыв на суму ввд ста до двохсот п'ятдесяти нмдг, у великих розмiраx визнаеться злочин, що вчи-нений одшею особою чи групою о^б на суму, яка в двкт п'ятдесят i бшьше разiв перевищуе нмдг на момент вчинення злочину, а в особливо великих розмiраx визнаеться злочин, що вчинений на суму, яка в шктсот i бшьше разiв перевищуе нмдг. Таким чином, економiчнi чинники виступають важли-вим засобом диференцiацiï, по-перше, кримiнальноï та адмiнiстративноï ввд-поввдальност за посягання на вiдносини власност (розмiр вартостi майна на рiвнi 0,2 нмдг е нижчим порогом кримшальноТ вiдповiдальностi), по-друге, диференцiацiï кримшальноТ вiдповiдальностi за злочини проти власноси за ступенем тяжкостi (склади злочишв з квалiфiкуючими та особливо квалiфi-куючими ознаками залежно вiд вартост майна).
Правов1 чинники складають «юридичну оболонку» економiчниx вщно-син власност та проявляються в тому, що, по-перше, майно та iншi предмети (явища) матерiального свiту е чужими для винного i вш не мае на них ш дшс-ного, нi уявного (спiрного) права. Якщо ж особа самовольно, всупереч встанов-леному порядку, в щлях здiйснення свого уявного права, обгрунтовашсть якого оспорюеться, незаконно вилучае щ предмети, будучи переконаним у правомiр-ностi сво1х домагань, - таке дiяння слiд квалiфiкувати, за наявност пiдстав, як самоправство (ст. 356 КК) або посягання на iншi правоохоронюваш iнтереси.
Крiм цього, вказаш предмети належать на правi власност iншiй особi (перебувають у ïï фондах) або знаходяться у ïï володiннi з певних юридичних чи фактичних шдстав. При цьому не мае значення, в законному або незаконному володшш знаходяться так предмети у момент здшснення посягання на них. Тому розглядаеться як злочин протиправне вилучення чужого майна не тшьки у його власника i не тшьки у законного його володшьця, але й у незаконного володаря, наприклад, у особи, що рашше викрала це майно (так зване «розкрадання викраденого»).
По-друге, слвд зазначити, що варткть майна чи шших предметiв злочишв проти власносл не абсолютна i не у всix випадках мае визначальне значення для виршення питання щодо кримшально1 вiдповiдальностi. Так, як було вка-зано вище, викрадення чужого майна шляхом крадiжки, шахрайства, привлас-нення чи розтрати вважаеться дрiбним, якщо вартiсть такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищуе 0,2 нмдг, i не тягне кримшально1 ввд-повщальность Зввдси випливае, що у разi викрадення чужого майна у шших формах, наприклад, шляхом грабежу, розбою, вимагання, заволодшня майном шляхом зловживання службовою особою сво1м службовим становищем, кри-мшальна ввдповщальшсть настае незалежно ввд вартостi предмета злочину, в тому чиси коли вартiсть предмета менша шж 0,2 нмдг. Отже, визначальне
значення для притягнення винно'1 особи до кримшально'1 ввдповщальност за вчинення злочину проти власност у вказаних випадках мае не сам по собi розмiр викраденого майна (економiчнi чинники), а характер дiяння та спосiб вчинення злочину (правовi чинники).
Розглянутi чинники впливають на характер предмета злочишв проти власност не вщокремлено, вони знаходяться в едност i у свош сукупност визначають основнi риси даного предмета. Виходячи iз характеру впливу вказаних чинниюв на предмет, яю, в свою чергу, обумовленi суттю i характером об'екта злочишв - вщносин власносп, та екстраполюючи ïx властивост на змiст поняття «предмет злочишв проти власностЬ», можна зробити висновок, що родове поняття предмета цих злочишв включае в себе наступш обов'язковi (конститутивш) ознаки: фiзичну, економiчну, соцiальну та юридичну. Отже, шд предметом злочитв проти власностi слгд розумти майно чи приргв-нет до нього 1нш1 об'екти (предмети) або 1нш1 об'ективн явища матергального свту, як1 е об'ектами економ1чних в1дносин власност1 та характеризуються при цьому ф1зичною, економ1чною, социальною i юридичною ознаками й виступають матергальною формою вираження («субстратом») або необхiдною умовою функцгонування сустльних економгчних вгдносин власностг, що охороняються кримтальним законом i шляхом безпосереднього впливу на ят та (або) у зв'язку з якими чи з приводу яких учиняються злочинш посягання, передбачет Роздшом VI Особливог частини КК. Саме з цього поняття, на нашу думку, слвд виходити при дослщженш всього кола питань, що вщносять до сфери проблем кримЬ нально'1 вщповщальност за злочини проти власность
Список л^ератури:
1. Бойцов А. И. Преступления против собственности / А. И. Бойцов. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. - 775 с.
2. Борзенков Г. Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации) / Г. Н. Бор-зенков. - М. : Юрид. лит., 1971. - 168 с.
3. Владимиров В. А. Социалистическая собственность под охраной закона / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. - М. : Юрид. лит., 1979. - 200 с.
4. Гражданское право : учеб. / под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. - СПб. : Теис, 1996. -Ч. 1 . - 552 с.
5. Економ1чна енциклоиед1я : у 3 т. - Т. 1 / редкол. : С. В. Мочерний [та щ.]. - К. : Вид. центр «Академ1я», 2000. - 864 с.
6. Економ1чна теор1я. Пол1теконом1я : тдруч. / за ред. В. Д. Базилевича. - К. : Знання-Прес, 2006. - 615 с.
7. 1лына О. В. Кримшально-правова характеристика квал1ф1куючих ознак корисливих злочишв проти власносп : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / 1лына Оксана Валерпвна ; Ктвськ. нац. ун-т 1м. Тараса Шевченка. - К., 2007. - 201 с.
8. Кодекс Украши про адмшстративш правопорушення // Ввдом. Верхов. Ради Украш-сько'1 РСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.
9. Кригер Г. А. Борьба с хищениями социалистического имущества / Г. А. Кригер. - М. : Юрид. лит., 1965. - 328 с.
10. Кригер Г. А. Квалификация хищений социалистического имущества / Г. А. Кригер. - М. : Юрид. лит., 1974. - 336 с.
11. Ленин В. И. Полн. собр. соч. / В. И. Ленин. - Изд. 5-е. - М. : Изд-во полит. лит., 1972. -Т. 15. - 577 с.
12. Ляпунов Ю. И. Корыстные правонарушения нетерпимы / Ю. И. Ляпунов. - М. : Сов. Россия, 1989. - 126 с.
13. Ляпунов Ю. Отграничение хищений социалистического имущества от преступлений в области охраны природы / Ю. Ляпунов // Социалистическая законность. - 1973. - № 11. -С. 42-44.
14. Матышевский П. С. Ответственность за преступления против социалистической собственности / П. С. Матышевский. - К. : Вища шк., 1983. - 174 с.
15. Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П. С. Матышевский. - К. : Юринком, 1996. - 240 с.
16. Матышевский П. С. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в Украинской ССР / П. С. Матышевский. - К. : Изд-во Киев. ун-та, 1972. - 200 с.
17. Панов Н. И. Об объекте преступлений против социалистической собственности / Н. И. Панов // Проблемы социалистической законности. - 1984. - № 14. - С. 3-11.
18. Пинаев А. А. Уголовно-правовая борьба с хищениями / А. А. Пинаев. - Х. : Вища шк., 1975. - 191 с.
19. Про внесення до деяких законодавчих аклв Украши змш i доповнень щодо удоскона-лення попереднього розслвдування : Закон Украши ввд 30.06.1993 р. № 3351-Х11 // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 1993. - № 34. - Ст. 355.
20. Про внесення змш до Кодексу Украши про адмшстративш правопорушення : Закон Украши ввд 02.06.2005 р. № 2635-IV // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 2005. - № 28. - Ст. 374.
21. Про внесення змш i доповнень у деяю постанови Пленуму Верховного Суду Украши в кримшальних справах [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верхов. Суду Украши : ввд 13.01.1995 р. № 3. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi7nreg =v0003700-95.
22. Про практику застосування судами Украши законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарiв, 1х втрату i псування в системi державно! торгiвлi та споживчо'1 кооперацп [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верхов. Суду Украши ввд 24.06.1983 р. № 3. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi7nreg =v0003700-83.
23. Про судову практику у справах про злочини проти власносп [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верхов. Суду Украши ввд 06.11.2009 р. № 10. - Режим доступу : http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0010700-09.
24. Про судову практику у справах про злочини та iншi правопорушення проти довкшля : постанова Пленуму Верхов. Суду Украши ввд 10.12.2004 р. № 17 // Зб. постанов Пленуму Верхов. Суду Украши (1972-2008). - Х. : Вид. ФО-П Вапнярчук Н. М., 2008. - С. 572-579.
25. Сирота С. И. Преступления против социалистической собственности и борьба с ними / С. И. Сирота. - Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1968. - 230 с.
26. Сташис В. В. Уголовно-правовая охрана социалистического хозяйства (научно-практический комментарий действующего уголовного законодательства УССР) / В. В. Сташис. - Х. : Вища шк., 1973. - 160 с.
27. Тенчов Э. С. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности / Э. С. Тен-чов. - Иваново : ИвГУ, 1980. - 87 с.
28. Тихенко С. И. Борьба с хищениями социалистической собственности, связанными с подлогом документов : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / С. И. Тихенко. - К., 1958. - 36 с.
29. Тишкевич И. С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность / И. С. Тишкевич. - Мн. : Изд-во «Университетское», 1984. - 168 с.
30. Цившьне право Украши : пвдруч. : у 2 т. / В. I. Борисова, Л. М. Баранова, I. В. Жилшкова [та ш] ; за заг. ред. В. I. Борисово'1, I. В. Спасибо-Фатеево1, В. Л. Яроцького. - К. : Юршком 1нтер, 2004. - Т. 1. - 480 с.
Олейник П. В. О понятии предмета преступлений против собственности.
На основании трактовки родового объекта преступлений против собственности, предусмотренных разделом VI Особенной части Уголовного кодекса Украины, выделены факторы, которые имеют существенное воздействие на определение сущности предмета данных преступлений. К ним относятся социальные, экономические и правовые факторы. Исходя из характера воздействия указанных факторов на предмет, установлены признаки, присущие родовому понятию предмета преступлений против собственности, а также дано его определение.
Ключевые слова: преступления против собственности, предмет преступления.
Oliinyk P. V. As to the concept of the subject of crimes against property.
On the basis of the interpretation of generic subject of the property crimes under Section VI of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine there have been distinguished the factors, which have significant impact on the definition of the essence of the target of such crimes. These are social, economic and legal factors. Also taking into account the nature of the impact of these factors on the target the author established the characteristics of generic subject of property crimes and gave its definition.
Key words: crimes against property, the subject of crime.
Надшшла до редколегй 06.02.2015 р.
