CC BY
22
Головкш Богдан Миколайович,
доктор юридичних наук, професор, завдувач кафедри крим'тологи та кримнально-виконавчого права, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-0333-9806
doi: 10.21564/2414-990x.133.72195
УДК 343.91-053.6:177
ЗЛОЧИНН1СТЬ НЕПОВНОЛ1ТН1Х ЯК СУСП1ЛЬНА ПРОБЛЕМА
У cmammi систематизовано знання про явище злочинносте неповнолгтнгх, дано об'ективну оценку фактичного стану такого виду злочинностi, встановлено новтт тенденца гг проявiв.
Ключовi слова: тдвищена кримшальна актившсть неповнолитх; конвергенщя злочинних посягань; гiперболiзацiя корисливо'1 мотивацп; ескалацiя агресп серед дiтей; збiльшення рiвня вуличного насильства у мктах; втягнення неповнолишх у злочинну дiяльнiсть.
Головкин Б. Н., доктор юридических наук, профессор, заведующий кафедрой криминологии и уголовно-исполнительного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-0333-9806
Преступность несовершеннолетних как общественная проблема
В статье систематизированы знания о явлении преступности несовершеннолетних, дана объективная оценка ее фактического состояния, установлены новые тенденции ее проявлений.
Ключевые слова: повышенная криминальная активность несовершеннолетних; конвергенция преступных посягательств; гиперболизация корыстной мотивации; эскалация агрессии среди детей; увеличение уровня уличного насилия в городах; вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность.
Постановка проблемы. У кримшологп проблем! злочинност неповно-л1тшх придшяеться багато уваги. Над и вивченням у р1зш часи працювали таю в1тчизняш науковщ, як: В. С. Батиргареева, О. I. Бугера, М. А. Бшоконь, В. В. Голша, С. В. Горлач, Д. Л. Виговський, В. В. В1твщька, Г. В. Дщывська, О. М. Джужа, Л. С. Дубчак, В. I. Дьордяй, С. Ф. Денисов, В. П. бмельянов, А. П. Закалюк, Т. Л. Кальченко, О. Г. Кальман, Я. М. Кв1тка, О. П. Клименко, О. Г. Колб, С. М. Корецький, Д. В. Петров, М. О. Маршуба, I. М. Михай-
лова, I. О. Топольськова, О. С. Стеблинська, О. М. Чебан, Л. О. Шевченко, В. I. Шакун, Н. С. Юзжова, Н. В. Яницька та ш. Бшьшють iз них на дисерта-цшному рiвнi дослвджували широке коло питань, пов'язаних iз злочиншстю неповнолiтнiх. За результатами !'х наукових пошуюв вiдбулося прирощення нових знань щодо: кримiнологiчноí характеристики найбiльш поширених серед неповнолiтнiх злочинiв; типових рис особистост неповнолiтнього злочинця; детермiнацií цieí злочинностi, а також заходiв запобтання 'й. Однак розробленi теоретичнi положення, висновки та практичш рекомендацп багато в чому ввд-бивають усталеш ще за радянських часiв погляди на проблему злочинност неповнолiтнiх. Бракуе дослiджень сучасного стану цieí злочинность
Аналiз остантх дослгджень свiдчить про встановлення кримшологами деяких особливостей поширення злочинностi неповнолiтнiх i певних юторич-них закономiрностей п розвитку. Серед них можна назвати таке: корисливу спрямовашсть та переважно груповий i вуличний характер злочинних пося-гань; шдвищену кримiнальну активнiсть вихованцiв сощально неблагополуч-них сiмей, а також д^ей, якi мають розлади психжи i поведiнки; надмiрну агресiю й невмотивовану жорстоысть по вiдношенню до жертв насильницьких злочишв [1, с. 17-41; 2, с. 16-32; 3, с. 103-185; 4, с. 20-31].
Невиршеш доЫ проблеми. Необхщно охарактеризувати явище злочинно-ст неповнолiтнiх в умовах збройного конфлжту, описати його новггш прояви, дати об'ективну ощнку сучасного стану.
Метою статтi е осмислення злочинност неповнолiтнiх як сусшльно!' проблеми, встановлення й пояснення и новiтнiх тенденцiй.
Виклад основного матерiалу. За сво!'м змiстом явище злочинност неповнолiтнiх являе собою кримтальну активтсть д1тей в1ком в1д 11 до 18 рок1в. Характер i спрямовашсть кримшально!' активной дiтей визначаеться несприятливими умовами формування й розвитку !'х особистост в пубер-татний перюд, вiковими особливостями мотивацп, способом життя, а також впливом о^б, яы мають кримiнальний досвiд. Неповнолiтнi стають на шлях вчинення злочинiв з чотирьох основних причин: по-перше, !'х втягують у зло-чинну дiяльнiсть дорослi особи, якi мають кримшальний досвiд; по-друге, через заборонену (протиправну) поведшку дiти в iгровiй чи протестнш формi самовиражаються, спотворено реалiзують право на самостiйнiсть (дорослiсть); по-трете, вчинення злочишв - це захисна реакщя на сощальну безпораднiсть, ввдчуття покинутостi, невизначенiсть i страх перед майбутшм; по-четверте, злочинна поведiнка виступае засобом адаптацп до складних умов життя, боротьби за виживання у будь-який спо^б.
Проявами злочинност неповнолггшх е близько десяти найбiльш поширених серед дггей видiв злочишв. Потершлими вiд протиправних посягань непо-внолiтнiх у бiльш як третиш випадкiв виступають також дiти. Понад половина злочишв, вчинених неповнолггшми, належать до категорп тяжких та особливо тяжких. У регюнальному розрiзi злочиншсть неповнолiтнiх iнтенсивнiше поши-рюеться на територп промислових, густонаселених схiдних i пiвденно-схiдних регiонiв, де завжди спостертаеться складна кримiногенна ситуацiя. Шдвище-
ною кримшальною актившстю вирiзняються дгги, якi проживають в депресив-них районах великих м1ст, обласних i районних центрах. Наслiдками зростання рiвня злочинностi неповнолiтнiх е збiльшення через певний час показниыв рецидиву злочишв, що вчиняються дорослими особами.
Виходячи з цих загальних положень, спробуемо дати кшьюсну та яюсну характеристику злочинност неповнолiтнiх.
Законодавець обмежив перюд вчинення злочинiв неповнолiтнiми за критерiем нижньо! межi досягнення вiку кримшально! вiдповiдальностi (14 рокiв) та верхньо! межi досягнення вiку повнолiття (18 рок1в). Однак фактично межi кнування явища злочинностi неповнолiтнiх визначаються самою кримшальною реальшстю, що об'ективно склалася у середовишд неповнолiтнiх та набула закономiрного характеру. Практика показуе, що д1ти починають експериментувати iз вчиненням правопорушень i суспiльно небезпечних дiянь, як правило, з 11 рок1в. З цього вiку за вчинення сусшльно небезпечних дiянь, за яы Кримiнальним кодексом Укра!ни передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк понад п'ять роыв, неповнол1тш правопорушники помiщуються до приймальникiв-розподiльникiв для д1тей. Частина з них за р1шенням суду направляеться до спещальних навчаль-но-виховних закладiв. Так, за даними Держкомстату Укра!ни, в приймаль-никах-розподiльниках для дiтей у 2000 р. за вчинення сусшльно небезпечних дiянь утримувалось 754 особи у в1щ ввд 11 до 14 рок1в, у 2005 р. !х кшь-кiсть майже вдвiчi зменшилась i становила 443, у 2010 р. - 90, 2011 р. - 97, 2012 р. - 88, 2013 р. - 52, 2014 р. - 21 особа1 [5, с. 49]. Наведена статистика враховуе лише кшьккть неповнол1тшх, яы вчинили тяжы i особливо тяжы злочини до досягнення вшу кримшально! ввдповвдальность
Про рiвень кримiнально! активност неповнолiтнiх у масштабах держави сввдчать вiдомостi про неповнолiтнiх, якi перебувають на облiку в органах кримшально! мшщп у справах дiтей2. Як випливае з офщшних джерел, у 2000 р. на такому облшу перебувало 39 806 неповнолггшх, у 2005 р. - 41 506, 2010 р. - 20 267, 2011р. - 16 971, 2012 р. - 14 213, 2013 р. - 8 308, 2014 р. -5 232 правопорушниыв [5, с. 53]. Вжовий розподш поставлених на профшак-тичний облш правопорушниыв приблизно такий: 6-10 роыв - близько 2 %, 11-13 роыв - 16 %, 14-18 роыв - 82 % [4, с. 195].
1 1нформащя за 2014 р. наведена без урахування тимчасово окуповано! територп АРК, м. Севастополя та частини зони проведения АТО у Донецькш та Луганськш областях.
2 Поставленню на проф1лактпчнпй облж тдлягае дитина, яка: засуджена судом до покарання, не пов'язаного з позбавленням вол1 та за ршенням суду звшьнена ввд крпмiнально! вщ-повщальносп iз застосуванням примусових заходiв впховного характеру без помщення до спецiальнпх навчально-впховнпх закладiв; вчинила адмiнiстратпвне або крпмiнальне право-порушення i якiй закладом охоронп здоров'я встановлено дiагноз «наркомашя», «токсикома-шя», «алкоголiзм»; два i бшьше разiв вчпнпла адмiнiстратпвне правопорушення; за ршенням суду звiльнена вiд кримшально! вщповвдальносп та покарання на пiдставi Закону Укра!нп «Про амшспю»; звшьнена зi спецiально! установи Державно! пештенщарно! службп Укра!нп; якiй повiдомлено про тдозру у вчпненнi крпмiнального правопорушення; впнесено офщшне попередження про непрппустпмкть учпнення наспльства в сiмr! [6].
Найбшьш шформативною для аналiзу рiвня злочинностi неповнолiтнiх е кшьккть облiкованих злочинiв, учинених неповнол^шми та за !'х участю у вщ 14-18 рокiв. Починаючи з 2005 р., число таких дiянь зменшувалося: 2005 р. - 26 470 злочишв, 2006 р. - 19 888, 2007 р. - 18 963, 2008 р. - 15 846,
2009 р. - 15 445, 2010 р. - 17 342, 2011 р. - 17 847, 2012 р. (10 мк.) - 13 383,
2013 р. - 8 781, 2014 р. - 7 467, 2015 р. - 7 171 [7, с. 113]. Наведет показники слвд доповнити ведомостями про кшьккть виявлених неповнол^шх, яы вчинили злочини: 2005 р. - 22 767, 2006 р. - 16 966, 2007 р. - 15 572, 2008 р. -13 541, 2010 р. - 13 950, 2011 р. - 13 655, 2012 р. - 10 706, 2013 р. - 7 360,
2014 р. - 6 840, 2015 р. - 6 647 [5, с. 50].
Отже, за останшх десять роюв рiвень злочинност неповнол^шх зни-зився у понад 3,5 рази. Починаючи з 2010 р., встановилася стшка тенденщя до зниження кримшально!' активной д^ей в Укра'ш за всiма групами вище наведених показниыв. З огляду на це виникае необхщшсть пояснити змши у сучасному сташ злочинност неповнолггшх.
По-перше, з 2010 р. в Укра'ш запроваджуеться нова державна пол^ика у сферi захисту прав д^ей. З метою належного виконання Укра'ною мiж-народних зобов'язань було розроблено Концепщю розвитку кримшально! юстицп щодо неповнолiтнiх. 1! особливiсть полягае у змш стратег!! пово-дження з дггьми, якi потрапили у конфлжт iз законом. Новий пiдхiд перед-бачае прiоритет соцiально-правового захисту i профiлактики правопорушень серед дiтей, яы потрапили у конфлiкт iз законом, над притягненням IX до кримшально! вiдповiдальностi за вчинення злочинiв. Одшею iз цiлей реалiза-цп Концепцп визначено зниження рiвня злочинностi серед д^ей. Виконання цього завдання виступае показником ощнювання стану реформування сис-теми захисту прав дiтей в Укра!ш.
В умовах збройного конфлжту та глибоко! соцiально-економiчноí кризи проблема розбудови системи кримшально! юстицп щодо неповнол^шх вiдiйшла на заднiй план. У силу багатьох обставин держава не змогла при-дшити достатньо уваги для п вирiшення. Брак досвiду, обмеженi часовi межi та ресурсш можливостi змусили владу шти спрощеним шляхом часткового реформування. Органи центрально! i мiсцевоí виконавчо! влади здшснюють окремi заходи та реалiзують бюджетнi програми, спрямованi на розбудову системи кримшально"! юстицп щодо неповнолггшх. Розпочато модершзащю органiв i служб у справах д^ей та спещальних установ для дiтей, змiнилися прюритети IX дiяльностi, вiдбувся перерозподiл повноважень мiж суб'ектами профiлактики правопорушень i злочинiв, що вчиняються неповнолiтнiми. Якщо до 2010 р. неповнолiтнiми, схильними до вчинення правопорушень i злочинiв, в основному займалися органи охорони правопорядку, зокрема, вщповщш пiдроздiли МВС Украши, органи прокуратури Украши, то шсля
2010 р. панiвна роль у робот з дiтьми, яы перебувають у конфлiктi iз законом, выводиться соцiальним службам для сiм'í та дiтей.
На виконання загально! стратеги гумашзацп державно! полггаки у сферi сощально-правового захисту прав дiтей були внесет змши у законодавче забезпечення та правозастосовну дiяльнiсть органiв кримiнальноí юстицп i судiв. Так, головним завданням органiв прокуратури стало забезпечення ефективного захисту прав та штере^в неповнол^шх, особливо на етапах досудового розслвдування i судового розгляду. При здшсненш правосуддя щодо неповнолiтнiх правопорушникiв взято курс на гумашзащю покарання. За останш роки суди все частше вдаються до практики звiльнення непо-внолiтнiх правопорушникiв вiд кримiнальноí ввдповвдальност, признача-ють альтернативнi позбавленню волi покарання, а також масово звшьняють неповнолiтнiх вiд вiдбування покарання з випробуванням. Але при цьому кримiнально-виконавчi шспекцп (нинiшня служба пробацп) не можуть забез-печити повний i достатнiй контроль за поведiнкою неповнол^шх, якi про-ходять випробувальний термш, що породжуе вiдчуття безкарностi i сприяе продовженню ними злочинно! дiяльностi. Для виправлення ситуацп фактичного зростання рiвня рецидиву серед неповнол^шх кримiнально-виконавчi органи змушенi вдаватися до фальшування статистики i занижувати показ-ники рецидиву мiнiмум удвiчi (20-25 % офщшних замiсть 40-50 % реальних).
У контекст реалiзацií ново! пол^ики поводження з неповнолiтнiми правопорушниками Мшктерство внутрiшнiх справ Украши переглянуло прюритети дiяльностi Нацiональноí полiцií, ввдповвдно до яких протидiя злочинностi неповнол^шх поки що не входить до першочергових завдань. Ця обставина негативно позначилася на робот кримшально! мшщп у справах д^ей (КМСД). Дiяльнiсть основного суб'екта запобiгання злочинност неповнолiтнiх поступово звелася до розкриття вже вчинених неповнол^-нiми злочишв. А тим часом, пщвищення ефективност профiлактичноí роботи даного пiдроздiлу не спостерпаеться.
По-друге, на зниження рiвня дослiджуваноí категорп злочинiв пiсля 2010 р. суттево вплинули змши в системi ведення единого облжу кримшальних правопорушень. Вiдповiдно до Порядку ведення единого реестру досудового роз-слщування облiковувати злочин, як вчинений неповнол^шм, можна лише пiсля встановлення особи злочинця i висунення !и пiдозри у вчиненнi злочину. Доки не буде встановлено, що злочин вчинив саме неповнолмш, таке дiяння неможливо облжувати за цiею ознакою. Саме через це юльюсть облжованих злочинiв, вчинених неповнолiтнiми, та число виявлених неповнолгтшх злочин-цiв наближуються один до одного, починаючи з 2013 р.
По-трете, з 2010 р. в УкраМ фжсуеться зменшення кшькост постш-ного населення у вщ 14-17 рокiв: 2010 р. - 2 077 391, 2011 р. - 1 969 036, 2012 р. - 1 867 321, 2013 р. - 1 779 339, 2014 р. - 1 684 604, 2015 р. -1 527 673 [5, с. 23]. Зменшення чисельност неповнол^шх у вщ^ з якого настае кримшальна ввдповвдальшсть, об'ективно призводить до зниження кшькост злочишв, що вчиняються останшми.
По-четверте, зниження р1вня злочишв, вчинених неповнол1тшми, пояс-нюеться також змшою структури штерес1в та способу життя сучасного поко-лшня д1тей. Життя 1 д1яльшсть шдл1тк1в поступово перем1щуеться з вулищ у к1берпрост1р. 1нтернет знеособив спiлкування, зробив його аношмним, сформував новий тип сусшльних вщносин та цшност1, як1 поки що не захи-щеш кримiнально-правовими заборонами. Одночасно, у сучасних шдл1тк1в значно розширився дiапазон небезпечно! поведiнки, що формально не пщ-падае шд д1ю Кримiнального кодексу.
По-п'яте, контингент неповнол1тшх, як1 перебувають у конфл1кт1 1з законом, втратив колишню стратифжащю за сощальним походженням. Ниш кримшальна поведшка однаково притаманна як д1тям, с1м'! яких опи-нилися у тяжких життевих обставинах, так I вихованцям формально бла-гополучних с1мей. У сучасних д1тей не сформован! моральш бар'ери, немае ч1тко! меж1 дозволено! I недозволено! поведшки, а ставлення до дотримання кримшально-правових норм - шдиферентне. 1ншими словами, правом1рна поведшка чергуеться 1з неправом1рною при вщсутност явних ознак сощ-ального в1дчуження I схильност1 до вчинення правопорушень та злочишв. Виявити таких правопорушник1в складно, а тому бшьшкть 1з них не потра-пляють до поля зору уповноважених оргашв I сощальних служб. Зазначена обставина сприяе традицшно високим показникам латентност1 злочишв, що вчиняються неповнол1тшми та за !х участю.
Таким чином, правильна за змктом щея щодо змши ставлення держави до дггей, як1 перебувають у конфл1кт1 1з законом, а саме - примат превенцп над кримшальним покаранням, - дос1 залишаеться лише частково реал1зова-ною на практищ. Розпочата реформа просуваеться пов1льно, носить деклара-тивний I незавершений характер. З одного боку, держава дшсно послабила кримшальне пересл1дування та покарання неповнол1тшх правопорушник1в. Це дезор1ентувало органи охорони правопорядку, що звикли займатися вияв-ленням та розкриттям злочишв, вчинених неповнолггшми та за !х участю. З шшого - ще й дос1 не вдаеться запустити державний мехашзм повноцш-но! профшактично! роботи серед д1тей, як1 перебувають у конфл1кт1 1з законом. Не вистачае пол1тично! вол1, бюджетного фшансування та належного контролю за ефектившстю виконання державних щльових програм щодо сощально-правового захисту дггей. Як результат, зниження р1вня злочинност1 неповнол1тшх головним чином в1дбуваеться не за рахунок сощально! проф1-лактики злочинно! поведшки серед неповнолiтнiх, а через неналежне вияв-лення та неповний обл1к злочишв, вчинених неповнолiтнiми та за !х участю. З боку оргашв охорони правопорядку спостер1гаеться помггна втрата оперативного штересу до виявлення I розслвдування сусшльно небезпечних д1янь, вчинених неповнолiтнiми. 1ншими словами, мае м1сце занепад проф1лактич-но! роботи серед неповнолiтнiх правопорушникiв при одночасному згортанш протидп злочинност1 неповнол1тшх на р1вн1 держави в щлому. Зареестрована к1льк1сть злочин1в, вчинених неповнол1тшми загалом, в1дпов1дае «пропус-
кнш спроможностЬ» реформованих нашвидкуруч шдроздтв КМСД МВС Украши. На зменшення кшькост зареестрованих злочинiв, що вчиняються неповнолiтнiми, також помiтно вплинуло неврахування статистичних показ-никiв злочинiв, вчинених на тимчасово окупованих територiях Донецько1, Лугансько1 областей, а також анексованих м. Севастополь та Автономно!' Рес-публжи Крим. Мiж тим, зазначеш регiони посiдали провiднi мiсця за кшьы-стю зареестрованих злочинiв дослвджувано! категорп.
Насправдi ситуацiя iз злочиншстю неповнолiтнiх в Украïнi набагато складшша. Кризовий стан суспiльного життя суттево вплинув на збшьшення чисельностi дггей, якi перебувають у тяжких життевих обставинах та вступили у конфлжт iз законом. За шдрахунками фахiвцiв, в Украïнi чисельнiсть так званих «дотей вулищ» коливаеться в межах 120-300 тис. осiб. З початку збройного конфлжту iз тимчасово окупованих територш Донецько1 та Луган-сько1 областей в iншi регюни Украши було перемiщено близько 130 тис. дггей. У кожнш п'ятш родинi переселенцiв дiти голодують [8, с. 97]. Тяжка пси-холопчна травма, соцiальна i побутова невлаштовашсть, гострi психологiчнi проблеми iз адаптащею на новому мiсцi та ослаблений сощальний контроль формують кримiногенну орiентацiю новоприбулих дiтей, а також посилю-ють кримiнальну спрямованiсть поведiнки тих iз них, якi ранiше перебували у конфлжт з законом. Об'ективно це призводить до пщвищення кримшально1 активност дiтей загалом у державi i особливо у регiонах, що межують iз зоною проведення антитерористично1 операцп. Проте, офiцiйна статистика не вщо-бражае зазначену закономiрнiсть. До того ж, в умовах тотального зубожшня населення спостерпаеться посилення тенденцп до втягнення у злочинну дiяль-нiсть неповнолiтнiх з боку 1хшх батькiв i близьких родичiв. За нашими даними, у 50% неповнол^шх, яю вiдбувають покарання у видi позбавлення волi, батьки i близьы родичi мають судимостi. Бiльшiсть iз них передають кримiнальний досвiд i втягують у злочинну дiяльнiсть сво1х та чужих дiтей.
Про невщповвдшсть статистичного облiку злочинiв, що вчиняються непо-внолiтнiми та за ïx участю, фактичному стану злочинностi серед неповнолгтшх свiдчить загальна тенденцiя до зростання рiвня усiеï злочинностi в державь Враховуючи залежнiсть мiж злочиншстю неповнолгтшх та загальнокримшаль-ною злочиншстю дорослих осiб, стабiльне зниження злочинност неповнол^-нix в умовах зростання рiвня злочинностi в цiлому, неможливе.
Як1сн1 показники злочинност неповнолiтнix ввдображають соцiальну спрямованiсть i мотивацiю протиправних посягань, а також закономiрностi ïx злочинно'1 поведiнки [9, с. 329].
Неповнолгтшм правопорушникам у цiлому притаманш двi основнi моделi злочинно'1 поведшки - пол1мотивацшна i мономотивацшна. Перша характеризуемся амбiвалентнiстю бажань i почутлв, конкуренцiею потреб та ште-ресiв, розсiюванням цiлей, невизначенiстю умислу щодо шляxiв, способiв i засобiв протиправних посягань, високою залежнiстю реалiзацiï намiру вiд колективного рiшення, сприятливого розвитку передзлочинно'1 ситуацп та
поведшки жертви. Для неповнолГтшх загалом характерне явище конвергенцп рiзних видiв злочинно1 дiяльностi. Понад 40 % учинених ними протиправ-них дiянь становлять реальну або ¡деальну сукупнiсть з iншими злочинами. Притаманна ïm пiдвищена пошукова актившсть реалiзуeться в «блукаючому» цiлеутвореннi, виборi навмання об'екта посягання та жертви, супутньому вчи-неннi злочинiв, не пов'язаних единим умислом з основним дiянням. Зазна-чена модель поведшки бгльш характерна для неповнолiтнiх, яы тiльки стають на шлях вчинення злочишв та експериментують з рiзними формами небез-печно1 поведiнки, тим самим прагнуть набути первинний злочинний досввд i пiдняти свiй статус у референтнш групi.
В основi мономотивацiйноï моделi злочинно!" поведiнки неповнолГтшх лежать однорiднi потреби та штереси, спiльнi мотиви i цiлi, прюритетш форми i способи злочинно!" поведшки, що охоплюються единим умислом. Найчастше такi злочини заздалегiдь плануються i вчиняються у злочинних групах змГшаного вiкового складу неповнолiтнiх i на илька рокiв старших вiд них дорослих злочинщв. Переважно це злочини проти власност або проти життя й здоров'я особи.
Сукупнiсть злочишв, що вчиняються неповнолггшми, умовно можна подГ-лити на декглька категорш, залежно ввд специфiки мотивацп та причин при-йняття злочинного ршення: 1) «злочини-виживання» (вчиняються у зв'язку ¡з скрутними життевими обставинами, гострою нуждою у задоволеннi базових потреб, або ¡з екстримальними умовами життя, пов'язаними ¡з вимушеним переселенням, життям у зош бойових дш); 2) «злочини-залежност1» (вчиняються на грунт алкогольно!', наркотично1 та Ггрово1 залежност з метою отримання необхiдних коштв); 3) «злочини-насл1дування» (вчиняються на виконання попередньо1 домовленостi, з мотивГв солвдарност, шдпорядку-вання, взаемовиручки, доведення ввдданост злочиннш груш, приховування шшого злочину); 4) «злочини-примусу» (вчиняються внаслвдок примушу-вання до певних дш, погроз, рГзних видГв насильства над дпъми); 5) «зло-чини-розваги» (вчиняються для пошуку пригод, ввдчуття ризику або заради щкавост); 6) «злочини-протесту» (вчиняються з мотивГв невдоволення сво1м становищем, ображеност, зневаги, незгоди, озлобленостi, самоствердження; 7) «злочини-парадокси» (переважно вчиняються задля задоволення шдсвЬ домих потяпв i бажань, хворобливих уявлень, позбавлення ввд внутршного страху або на грунт розладiв психши i поведiнки).
Наведена класифшащя злочишв носить науково-пiзнавальний та ощ-ночний характер. Вона не е оригшальною i новою у кримшологп. Нашим завданням було синтезувати вщомГ теоретичш положення i багаторГчний дослщницький досвГд автора у вивченш психологи та поведшки неповнолГт-шх злочинщв, описати типовГ для них форми поведшки, у загальних рисах вказати на причиншсть. Запропоноваш категорп злочишв можуть мати як корисливу, так i насильницьку спрямовашсть, рГзш способи вчинення, нео-днаковий ступшь сусшльно1 небезпечностг Не завжди вони зустрГчаються
на практищ у чистому виглядг Однак така класифжащя наближае нас до злочинност неповнолгтшх у ïï природньому сташ, вщбивае поширеш форми злочинноТ поведшки, що об'ективно склалися у кримшальнш реальност, а не штучно створеш за правилами формально!" лопки.
Як показують кримшолопчш дослвдження, структура злочишв, що вчиняються неповнолГтшми, впродовж багатьох рокГв залишаеться стабгльною. Найбшьша питома вага припадае на злочини проти власност (в серед-ньому - 75 %), злочини проти безпеки руху та експлуатацп транспорту (10 %), злочини у сферГ обГгу наркотичних засобГв i злочини проти гро-мадського порядку (по 4 % кожна група), проти життя й здоров'я особи (1,5 %), решта - шшГ [5, с. 45]. ПорГвняно ¡з 2005 р. намГтилася тенденщя до певного зростання частки злочишв проти власност, а також незаконного заволодшня транспортними засобами [1, с. 23].
Значне переважання корисливих мотивГв у злочиннш поведшщ неповно-лгтшх вказуе на змшу ¡ерархп щнностей у шдлгтковому середовищг попршення рГвня життя 1хшх батьюв, свщчить про загальну тенденщю до споживання матерГальних благ та гедошстичш настро1 серед неповнолГтшх делжвентв.
НадмГрна зосереджешсть неповнолгтшх на вчиненш злочишв проти влас-ност пояснюеться домшуючою мотиващею до виживання в умовах бщност, вимушеного переселення, а також задоволенням потреб у здобутт коштв на придбання психоактивних речовин та забезпечення беззмютовного дозвглля. 1нститущональна комерщалГзащя життя шдштовхуе неповнолГтшх до агресив-но'1 боротьби ¡з дорослими за матерГальш блага, а також активно! участ у масо-вому викраденш чужого майна, що перетворилося на основний рад занять, швидке й доступне джерело незаконних доходГв у депресивних мюцях про-живання. Як правило, неповнол^ш вГддають перевагу викраденню майна, до якого ¡снуе вгльний або полегшений доступ.
Найбгльш поширеними злочинами проти власност, що вчиняються непо-внолгтшми, тривалий час залишаються крадГжки. Серед предметв крадГжок найчастше фГгурують вироби ¡з чорного i кольорового металу (39 %). На другому мющ йдуть крадГжки майна i щнностей ¡з квартир, гуртожитыв, складГв та шших примщень (36 %). Бгльш складш у виконанш i через це менш поширеш серед неповнолГтшх крадГжки товарГв ¡з торговельних об'ектв та мереж (11 %), а також «кишеньковЬ» крадГжки (9 %). ЗустрГчаються випадки крадГжок майна ¡з транспортних засобГв (2 %) [10, с. 82].
Перша група крадГжок вчиняеться спонтанно, шд час перманентного збирання металобрухту, а також пошуку вживаних речей, що становлять хоч якусь цшшсть. Це крадГжки предметв та виробГв з металу на зане-дбаних промислових i сгльськогосподарських об'ектах, а також викрадення виробГв ¡з металу в результат розукомплектування залишкГв промислового обладнання, трубопровГдних мапстралей, руйнацп покинутих примщень, незаконного проведення розкопок, пошкодження лшш електропередач, пошкодження могил тощо.
Крадiжки iз проникненням в житло, шше примщення чи сховище, як правило, вчиняються за умов неналежно!" охорони майна. Способами вчинення таких злочишв е проникнення шляхом вшьного доступу до житла, викрадення ключiв або заволодшня ними шляхом обману. Також практикуеться пошко-дження вшон i проникнення через квартирку, зламування замюв та зашрних пристроТв. Мiсцями вчинення таких злочишв частше за все виступають квар-тири, приватнi будинки, студентсьы гуртожитки, в яких мешкають рашше знайомi для неповнолiтнix злочинцiв особи. Привабливими об'ектами злочин-них посягань залишаються й iншi мiсця зберпання майна та цiнностей: госпо-дарсью i пiдсобнi примiщення, приватнi домогосподарства, склади i сховища товарно-матерiальниx щнностей пiдприемств, установ й органiзацiй, мкця збе-реження комунального майна. У таких випадках предметами злочинних пося-гань виступають грошовi кошти, комп'ютерна техшка, а також малогабаритне i високолшвщне майно широкого побутово-господарського вжитку [11].
Крадiжки товарiв з торговельних об'ектв та мереж вчиняються в магазинах, супермаркетах, на ринках тощо. Серед предметв злочинних посягань перевага вщдаеться гаджетам, продовольчим товарам, одяговi i взуттю.
На другому мкщ серед злочинiв проти власност йдуть грабежi й розбшш напади. Ix неповнолiтнi вчиняють на вулицях та в шших громадських мк-цях у складi злочинних груп у темний час доби. Встановлена закономiрнiсть свщчить про поеднання типових для неповнол^шх правопорушникiв кримЬ ногенних форм вуличного дозвiлля та сшлкування у складi неформальних груп антисощально1 спрямованостi iз спробами окремих ïxrnx членiв здобу-вати кошти на особист потреби протиправним способом. Зазвичай, неповно-лгтш пiдстерiгають шдходящу жертву у внутрiшнix дворах багатоквартирних будинюв, бiля входу до пiд'ïздiв, на затемнених алеях, зупинках громад-ського транспорту, а також на прилеглш до розважальних закладiв територп [12, с. 95]. Орiентиром для вибору жертви виступае вж, фiзичнi данi, стан сп'янiння, одиноке перебування у безлюдному мкщ. У половиш випадкiв, перш нiж застосувати насильство, нападники шукають надуманий привщ для виправдовування у вузькому колi правопорушниыв застосування групового насильства проти самотньо1 незнайомо!" людини, яка поводиться правомiрно. З метою провокацй' агресй' жертвi ставляться безглуздi запитання, висуваються вимоги «добровольно» пригостити компанiю, «подiлитися» грошима, «пози-чити» мобiльний телефон, ювелiрнi прикраси та iншi особистi носильш речi, вiдкупитися вiд побиття тощо. Прогнозована вщмова наперед розцiнюеться як грубкть та «неповага», що е приводом i сигналом для застосування групового насильства з метою заволодшня майном жертви. 1нтенсившсть застосованого насильства прямо залежить вщ готовност жертви домовлятися iз нападниками або чинити ошр. Головний розрахунок робиться на брутальний психолопч-ний тиск, чисельну перевагу, несприятливу для захисту обстановку. Жертвами таких злочишв переважно виступають неповнолгтш або особи молодого вжу.
Близько третини грабежiв традицшно вчиняеться шляхом «ривка», кожен п'ятий пов'язаний iз погрозою застосування насильства. Така особли-
вкть сввдчить про боягузливiсть неповнолгтшх грабiжникiв, орiентованiсть не стiльки на розмiр злочинного доходу, скiльки на реалiзацiю попередньо1 домовленостi мiж сшвучасниками про вiдкрите заволодiння майном та негайну втечу з мкця поди. Однак майже половина грабежiв поеднана iз застосуванням насильства, що не е небезпечним для здоров'я жертви. Небез-печною тенденцiею останнього часу е участь неповнол^шх у складi груп дорослих, що вчиняють грабежу розбiйнi напади, поеднанi iз проникненням у житло, до банывських установ, ювелiрниx салонiв, автозаправних станцiй. У таких групах неповнол^ш зазвичай виконують роль пособниыв, хоча iнодi стають активними сшввиконавцями цих злочинiв.
Група насильницьких злочишв, що вчиняються неповнол^шми, охоплюе нанесення тшесних ушкоджень рiзного ступеня тяжкостi, умиснi вбивства, а також згвалтування. Домшуючими мотивами вчинення умисних вбивств i нанесення тшесних ушкоджень виступають неприязш стосунки (72 %) та помста (7 %), що виникають iз конфлжту мiж злочинцем i потерпiлим на вулищ або за мiсцем проживання останнього [2, с. 22-23]. Способами вчинення таких злочишв е нанесення ударiв руками й ногами у рiзнi частини тша (57 %), що сввдчить про раптово виниклий умисел i межовий iз афектом псиxiчний стан неповнолгтшх злочинцiв. Майже кожен п'ятий злочин вчиня-еться iз використанням ножiв та шших колюче-рiжучиx знарядь. Приблизно стiльки ж iз використанням предметiв, безпосередньо пщбраних на мiсцi поди [2, с. 26]. Бшьшкть насильницьких злочинiв неповнол^ш вчиняють у станi алкогольного сп'яшння чи наркотичного збудження.
У щлому слiд вiдмiтити зростання рiвня агресп i насильства у пiдлiтковому середовишд [13, с. 110]. При цьому знижуеться умовний порк застосовування фiзичного насильства. З'являються новi форми дитячо1 агресп, що проявля-ються у негативiзмi, екстремiзмi та садизмi по ввдношенню до фiзично слаб-ших осiб, а також булiнгу, мобшгу, расовiй, релiгiйнiй та етнiчнiй нетерпимости дискримiнацiï ровесникiв за соцiальною ознакою й матерiальним становищем, шантажуваннi ïx. За рiзними оцiнками сучасних дослвдниюв, понад 40 % дiтей стають жертвами насильства в сiм'ï [4, с. 110]. Насильницька модель поведшки засвоюеться певною частиною з них як щлком прийнятна, а згодом вщтворю-еться у вщносинах iз ровесниками та старшим поколiнням.
Значний вплив на психжу дiтей здшснюють военнi дй' та збройне насиль-ство. Дiти-переселенцi, якi стали безпосередшми свiдками бойових дiй, мають серйозш проблеми iз псиxiкою, частина з них озлобилася на людей, заташа образу за знедолення, заздрить однол^кам iз будь-якого приводу, вороже налаштована на помсту та ввдтворення насильства. Пов'язаш iз збройним конфлiктом наслщки психотравми дiтей вiйни можуть проявитися iз часом, що призведе до зростання кшькост умисних вбивств за обтяжую-чих обставин, xулiганств, сершних згвалтувань, квалiфiкованиx та особливо квалiфiкованиx розбiйниx нападiв, викрадень людини, вимагань, поеднаних з насильством, незаконного заволодшня транспортними засобами та шших насильницьких злочишв.
Висновки. В екстремальних умовах збройного конфл1кту, прискореного реформування оргашв охорони правопорядку та розпочато! розбудови кримшально! юстицп щодо неповнол1тшх в Укра!ш, держава явно недооцшюе загрозу в1д злочинност1 неповнол1тшх та не прид1ляе достатньо! уваги протидГ! !й. Незважаючи на оптим1стичш дан1 статистичного обл1ку за останш роки, злочинн1сть неповнол1тн1х п1сля 2014 року зростае. Це пов'язано 1з загальним ускладненням кримшогенно! ситуац!! в держав1 та стр1мкою крим1нал1зац1ею дев1антного п1дл1ткового середовища. Сучасний стан злочинност1 неповнолГт-н1х характеризуеться наступними тенденщями: г1пербол1зац1ею корисливо! мотивац!!, зумовленням загальнокримшальних злочин1в тяжкими життевими обставинами та боротьбою за виживання в агресивному середовищ1, зростання р1вня вуличного насильства у м1стах, конвергенц1ею р1зних форм злочинно! повед1нки, зб1льшенням частки повторност1 та рецидиву, втягненням неповно-л1тшх у злочинну д1яльн1сть !хн1ми батьками, близькими родичами та шшими особами, як1 мають крим1нальний досв1д. НеповнолГгш правопорушники все б1льше ор1ентован1 на заволодшня грошовими коштами 1 високол1кв1дним майном широкого господарського призначення. Однак при цьому !хня зло-чинна поведшка переважно носить нестшкий характер. Сучасна злочиншсть неповнолггшх, з одного боку, набувае ознак пбридного поеднання 1з право-порушеннями, а з другого, - проявляеться у збшьшенш питомо! ваги тяжких та особливо тяжких злочинних посягань. Встановлена тенденщя негативно позначаеться на ефективност1 запоб1гання цш категорГ! протиправних д1янь.
Список лггератури:
1. КрпмГнологГчнГ проблемп попередження злочинност1 неповнолГтнГх у великому м1ст1: досв1д конкретно-соцГологГчного дослГдження: монограф1я / В. В. Голша, В. П. бмельянов, В. Д. Водн1к, Б. М. Головкш та ш. ; за заг. ред. В. В. Голшп, В. П. бмельянова. - Харюв : Право, 2006. - 292 с.
2. Кримшолопчна характеристика злочишв протп жпття та здоров'я особп, що вчиняються неповнолишми: монограф1я / В. В. Голша, В. П. бмелянов, С. Ю. Лукашевич та щ. ; за ред. В. В. Голши. - Харюв : Кроссроуд, 2007. - 156 с.
3. Юз1кова Н. С. Суспшьство Г злочиншсть неповнолитх у розр1з1 епох (в1д Давнпнп Г Середньов1ччя до XXI стол1ття) : монограф1я / Н. С. Юз1кова. - Дн1пропетровськ : Л1РА, 2015. - 328 с.
4. Двдювська Г. В. Кримшогентсть с1м'! як фактор злочпнност1 неповнол1тн1х: моногра-ф1я / Г. В. Д1дк1вська. - Ки!в : Центр учбов. л-рп, 2016. - 204 с.
5. Захпст дГтей, як1 потребують особливо! уваги суспшьства: зб. статей / в1д. за впп. О. О. Кармазша. - Кп!в : Держкомстат Укра!ни, 2015. - 78 с.
6. Про затвердження 1нструкцГ! з оргашзацГ! роботп п1дрозд1лГв крпм1нально! мЫцГ! у справах д1тей [Електроннпй ресурс] : наказ МВС в1д 19.12.2012 р. № 1176 : Верховна Рада Укра!ни. - Режпм доступу : zakon5.rada.gov.ua/laws/show/=0121-13.
7. Кулик О. Г. Злочиншсть в Укра!ш на початку XXI стол1ття: монограф1я / О. Г. Кулпк. -Ки!в : Юршком 1нтер, 2013. - 272 с.
8. Щор1чна доповвдь про становпще д1тей в Укра!ш за п1дсумкамп 2014 року: «Дотримання прав д1тей в умовах збройного конфл1кту» / С. Ю. Аксьонова, О. В. Вакуленко, О. А. Васильев та ш. - Ки!в : Держ. ш-т с1мейно! та молод1жно! пол1тпкп, 2015. - 160 с.
9. Сметанша Н. В. 1нформац1йна модель злочпнност1 в пострадянськш крпм1нологГ! [Електроннпй ресурс] / Н. В. Сметанша // Пор1вняльно-анал1тпчне право : електрон. наук.
фах. вид. - 2013. - № 3-1. - С. 327-331. - Режим доступу : http://www.pap.in.ua/3-1_2013/8/ Smetanina%20N.V.pdf.
10. Головюн Б. М. Крадiжка як найтиповший злочин неповнолишх / Б. М. Головкiн // Часопис Ктвського ун-ту права. - 2004. - № 1. - С. 82-88.
11. Головюн Б. М. Кримшолопчний аналiз злочишв проти власност [Електронний ресурс] / Б. М. Головюн // Теорiя i практика правознавства: електр. наук. фах. вид. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Украши iM. Ярослава Мудрого». - 2013. - Вип. 2. - Режим доступу : http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/download/el_zbirnik/2.2013/33_1.pdf. - Заголовок з екрана.
12. Головюн Б. М. Злочиншсть на вулицях та в шших громадських мкцях / Б. М. Головюн // Питання боротьби зi злочиншстю: зб. наук. пр. - Вип. 26. - Харюв: Право, 2013. - С. 87-97.
13. Шумшо О. О. Жорстоке поводження з тваринами як явище сощально1 дшсносп / О. О. Шумшо // Национальный юридический журнал: теория и практика. - 2015. - С. 110-115.
References:
1. Golina, V.V., Yemel'ianov, V.P., Vodnik V.D., Golovkin B.M. et al. (2006). Kriminolohichni problemy poperedzhennia zlochynnosti nepovnolitnikh u velykomu misti: dosvid konkretno-sotsi-olohichnoho doslidzhennia. [Criminological problems of prevention of the juvenile crime in a big city: experience of concrete sociological research]. V.V. Goliny, V.P. Yemel'ianova (Eds.). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
2. Golina, V.V., Yemel'ianov, V.P., Lukashevych, S.Yu. et al. (2007). Kryminolohichna kharakter-ystyka zlochyniv proty zhyttia ta zdorov'ia osoby, scho vchyniaiut'sia nepovnolitnimy [Criminological characteristic of crimes against life and health of a person committed by minors]. V.V. Golina (Ed.). Kharkiv: Krossroud [in Ukrainian].
3. Yuzikova, N.S. (2015). Suspil'stvo i zlochynnist' nepovnolitnikh u rozrizi epokh (vid Davnyny i Seredn'ovichchia do XXI stolittia) [Society and juvenile delinquency in the context of the epochs (from the Antiquity and the Middle Ages to the XXI century)]. Dnipropetrovs'k: LIRA [in Ukrainian].
4. Didkivs'ka, H.V. (2016). Kryminohennist' sim'i iak faktor zlochynnosti nepovnolitnikh [The criminogenic state of family as a factor in the juvenile crime]. Kyiv: Tsentr uchbov. literatury [in Ukrainian].
5. Karmazina, O.O. (Eds.). (2015). Zakhyst ditej, iaki potrebuiut' osoblyvoi uvahy suspil'stva [Protection of children in need of special attention of society]. Digest of articles. Kyiv: Derzhkomstat Ukrainy - State Statistics Service of Ukraine [in Ukrainian].
6. Pro zatverdzhennia Instruktsii z orhanizatsii roboty pidrozdiliv kryminal'noi militsii u spra-vakh ditej: nakaz MVS vid 19.12.2012 № 1176: Verkhovna Rada Ukrainy [On approval of Instruction on the organization of departments of the criminal police for children [electronic resource]: the order of the Interior Ministry 19.12.2012 No. 1176: Verkhovna Rada of Ukraine. zakon5.rada.gov.ua. Retrieved from: zakon5.rada.gov.ua/laws/show/=0121-13 [in Ukrainian].
7. Kulyk, O.H. (2013). Zlochynnist' v Ukraini na pochatku XXI stolittia [Criminality in Ukraine at the beginning of the XXI century]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
8. Aks'onova, S.Yu., Vakulenko, O.V., Vasyl'iev, O.A. et al. (2015). Schorichna dopovid' pro stanovysche ditej v Ukraini za pidsumkamy 2014 roku: «Dotrymannia prav ditej v umovakh zbrojnoho konfliktu» [The annual report on the situation of children in Ukraine in 2014: "Observance of the rights of children in conditions of the armed conflict"]. Kyiv: Derzh. in-t simejnoi ta molodizhnoi pol-ityky - State Institute of Family and Youth Policy [in Ukrainian].
9. Smetanina, N.V. (2013). Informatsijna model' zlochynnosti v postradians'kij kryminolohii [The information model of crime in the post-Soviet criminology]. Porivnial'no-analitychne pravo : elektron. nauk. fakh. vyd. - Comparative analytical law: electronic scientific refereed edition of Uzh-horod National University, 3-1, 327-331. www.pap.in.ua. Retrieved from: http://www.pap.in.ua/3-1_2013/8/Smetanina%20N.V.pdf [in Ukrainian].
10. Golovkin, B. M. (2004). Kradizhka iak najtypovishyj zlochyn nepovnolitnikh [Theft as the most typical juvenile crime]. Chasopys Kyivs'koho un-tu prava - Scientific Journal "Chronicles of KUL', 1, 82-88 [in Ukrainian].
fonoeKiH 5. M. 3nonuHHicmb HenoBHonimHixaKcycninbHa npodneMa
11. Golovkin, B.M. (2013). Kryminolohichnyj analiz zlochyniv proty vlasnosti [Criminological analysis of crimes against property]. Teoriia i praktyka pravoznavstva: elektr. nauk. fakh. vyd. Nats. un-tu «Yuryd. akad. Ukrainy im. Yaroslava Mudroho» - Theory and Practice of Jurisprudence: electronic scientific refereed edition of National University "Yaroslav Mudryi Law Academy of Ukraine", 2. http://nauka.jur-academykharkov.ua. Retrieved from: http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/down-load/el_zbirnik/2.2013/33_1.pdf [in Ukrainian].
12. Golovkin, B.M. (2013). Zlochynnist' na vulytsiakh ta v inshykh hromads'kykh mistsiakh [Crime on the streets and in other public places]. Pytannia borot'by zi zlochynnistiu: zb. nauk. pr. Issues of fight against crime: collection of scientific works, 26, 87-97 [in Ukrainian].
13. Shumilo, O.O. (2015). Zhorstoke povodzhennia z tvarynamy iak iavysche sotsial'noi dijsnosti [Cruelty to animals as a phenomenon of social reality]. Natsyonal'nyj iurydycheskyj zhurnal: teoryia y praktyka - National law magazine: theory and practice, 110-115 [in Ukrainian].
Golovkin B. M., Doctor of Law, Full Professor, Full Professor of Department of Criminology and Penitentiary Law, Yaroslav Mudryi National Law University Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-0333-9806
Juvenile crimes as a social problem
The article is dedicated to the problem of juvenile crime under conditions of armed conflict and socio-economic crisis in Ukraine. Since 2010 the level of juvenile crime has been constantly decreasing. Generally, this is determined by transformation of state policy for the treatment of juvenile offenders, literally, reducing the severity of charge in prosecuting children in conflict with the law.
With the onset of economic and political crises, the state does not pay enough attention to the above mentioned category of children; while the national network of social workers fail to maintain relevant prevention coverage. As a result, being especially vulnerable, juveniles turn en masse to lucrative crimes in order to survive, get involved in urban violence, join criminal groups and take part in grave crimes together with adult delinquents.
The crime situation becomes more complex due to the consequences of the economic crisis and the ongoing armed conflict in Eastern Ukraine. According to estimates of independent experts, the number of "street children" in Ukraine has increased dramatically. Their estimated number ranges from 120 to 300 thousand. The boost of "street children" in total results in escalation of urban violence, thefts, robberies, rapes etc. The author presumes that the risk of involvement in criminal activities is especially high for the children of internally displaced persons from the temporarily occupied territories of Donetsk and Lugansk regions (approximately 130 thousand minors).
It has been stated that children are starving in every fifth internally displaced family. Continuous military activities and armed violence make devastating psychological impact on these children. Displaced children, who witnessed the hostilities, have grievous psychological problems; some of them have embittered towards other people, nursed a grudge, are jealous of peers for any reason and aimed at revenge and replicating violence.
The current state of juvenile crime could is characterized by the following trends: amplification of lucrative motivation, causation of common crimes by poor life circumstances and the struggle for survival in a hostile environment, increase of urban violence, the convergence of various patterns of criminal behaviour, the boost of recidivism, the involvement of minors in criminal activities by their parents, close relatives and other negatively experienced persons. On the one hand, modern juvenile crime acquires the features of a hybrid combination with criminal offenses, but on the other hand, it turns out in the escalation of grave crimes and felonies. The discovered trend impacts the effectiveness of crime prevention in the relevant scope.
Keywords: boost of juvenile criminal activities; convergence of criminal offenses; spread of lucrative motivation; escalation of aggression among children; increase of urban violence; involvement of minors in criminal activities.
Hadiumna do pedKomzii 17.06.2016 p.
