CC BY
173
ЦИВ1ЛЬНЕ ПРАВО I ЦИВ1ЛЬНИЙ ПРОЦЕС. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО
Надьон Вiкторiя Валентинiвна,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивльного права № 2, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: novikova.vic@yandex.ru ORCID 0000-0001-8240-7717
УДК 347
ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ
з приводу стдьноУ сум!сноУ власност
У cmammi дослЬджуються обов'язки подружжя, що виникають з приводу спыьног сумкног власностЬ. Аналщеться питання можливостi (неможливостг) укладення правочишв одним ie подружжя з приводу спшьного майна без згоди тшого.
Ключовi слова: обов'язок; приватна власшсть; спшьна сушсна власшсть; pe4i; майно; май-HOBi права; подружжя.
Наден В. В., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры гражданского права № 2, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: novikova.vic@yandex.ru ; ORCID 0000-0001-8240-7717
Обязанности супругов, возникающие в отношении общей совместной собственности
В статье исследуются обязанности супругов, возникающие в отношении общей совместной собственности. Анализируется вопрос о возможности (невозможности) заключения сделок одним из супругов в отношении общего имущества без согласия другого.
Ключевые слова: обязанность; частная собственность; общая совместная собственность; вещи; имущество; имущественные права; супруги.
Постановка проблеми й актуальтсть теми. Одним i3 прюритет-них напрямыв розвитку правового регулювання шституту ^мейного права е законодавча регламентация майнових правовщносин подружжя. ^мей-
ний кодекс УкраТни (далi - СК УкраТни) закршлюе два види майнових пра-вовщносин подружжя, яы будуються на: 1) особистш приватнiй власностi подружжя (гл. 7 СК УкраТни); 2) сшльнш сумкнш власностi подружжя (гл. 8 СК УкраТни). Особистою приватною власнiстю подружжя вважа-еться: а) майно набуте нею/ним до шлюбу; б) за час шлюбу, але на пiдставi договору дарування або в порядку спадкування; в) за час шлюбу, але за кошти, якi належали Тй/йому особисто; г) в шших випадках передбачених ст. 57 СК УкраТни [2].
Приватну власшсть СК УкраТни трактуе шшим термiном - «особиста приватна власшсть». За змктом особиста приватна власшсть розумiеться однаково вiдповiдно до змкту приватноТ власностi, передбаченоТ Цившьним кодексом УкраТни (далi - ЦК УкраТни), i навiть тi питання, що залишилися не розкритими СК УкраТни, розкриваються ЦК УкраТни. Таким чином, тер-мiн «особиста приватна власшсть» ототожнюеться з термiном «приватна власшсть», тому що сiмейнi ввдносини вiдповiдно до ч. 1 ст. 7 СК УкраТни регулюються ним та шшими нормативно-правовими актами, в яких вико-ристовуеться саме термш «приватна власнiсть». Тому правильнiше було б, щоб СК УкраТни мав однакову термшолопю з ЦК УкраТни.
Аналiз остантх до^джень i публтацт. У цивЫстичнш лiтературi питання сшльноТ сумiсноТ власностi дослiджували I. В. Жилшкова, А. брух, О. С. Простибоженко та ш. Водночас питання укладення правочишв одним iз подружжя без згоди шшого з приводу сшльного майна, на жаль, наразi зали-шаеться вiдкритим.
Таким чином, метою статтi е аналiз обов'языв подружжя, що виникають з приводу сшльно'Т сумкноТ власностi, а також можливкть/неможливкть укладення правочинiв з приводу сшльного майна одним iз подружжя.
Виклад основного матерiалу. Набуття майна за час шлюбу створюе пре-зумпщю права сшльноТ сумкноТ власностi. Вважаеться, що якщо майно було набуте за час шлюбу, воно е сшльним. Ввдповщно до ст. 51 Конституцп УкраТни кожен iз подружжя мае рiвнi права та обов'язки у шлюбi й сiм'Т. З даного положення слвдуе рiвнiсть прав та обов'язюв подружжя з приводу майна, що набуватиметься у шлюбь
СК УкраТни визначае й шший варiант. Зпдно зi ст. 74, якщо жшка та чоловiк проживають однiею ^м'ею, але не перебувають у шлюбi мiж собою, майно, набуте ними за час сшльного проживання, належить Тм на правi спiльноТ сумкноТ власностi, якщо iнше не встановлено письмовим договором мiж ними. На майно, що е об'ектом права сшльноТ сумкноТ власност жшки та чоловiка, якi не перебувають у шлюбi мiж собою? поширюються положення гл. 8 СК УкраТни. I. В. Жилшкова вщзначала, що фактичш шлюбнi вiдносини за своею суттю - це шлюбш ввдносини, якi не мають державного визначення та реестрацп. Вони ввдзначаються серйознiстю намiрiв сторiн i спрямоваш на тривале спiвжиття жiнки та чоловжа. У зв'язку з цим
для теорп та практики важливим е визначення ознак фактичних шлюбних ввдносин [2, с. 251].
Верховний Суд УкраТни у своТй постановi вiд 20.02.2012 р. зазначив, що дана норма поширюеться на випадки, коли чоловж та жшка не перебувають у будь-якому шшому шлюбi i мiж ними склалися усталеш вiдносини, що притаманнi подружжю. Крiм того, для визначення о^б як таких, що перебувають у фактичних шлюбних ввдносинах, для виршення майнового спору на пiдставi ст. 74 СК УкраТни суд повинен встановити факт проживання одтею Ым'ею чоловжа та жшки без шлюбу в перюд, протягом якого було придбано стрне майно.
Так, ршенням Залщицького районного суду ввд 31.12.2013 р. задо-волено позов Л. Д. ВисоцькоТ до М. С. Висоцького про визнання права власност на 1/2 частину квартири як об'екта сшльноТ сумкно'Т власност подружжя. Суд виходив з того, що сшрна квартира набута сторонами шд час перебування сторш у фактичних шлюбних ввдносинах вiдповiдно до ст. 74 СК УкраТни.
Однак колепя суддiв не погодилась з таким висновком i 20.02.2014 р. ухвалила нове ршення, яким скасувала ршення мiсцевого суду i вiдмовила позивачцi у задоволеннi позовних вимог про подш квартири. При цьому колепя виходила з того, що ст. 74 СК УкраТни, на яку посилались пози-вачка та суд, набула чинност з 2004 р., а сшрна квартира придбана в 1992 р. Таким чином, правоввдносини, яы виникли мiж сторонами, повинш регу-люватись нормами закону, що дiяли на той час, а саме Законом УкраТни «Про власшсть», за змктом якого майно, придбане внаслвдок сшльноТ пращ члешв ^м'Т, е Тх сшльною сумiсною власнiстю, якщо iнше не встановлене письмовою угодою мiж ними.
У зв'язку з конкретними питаннями, яы поставали у практищ, Консти-туцiйний Суд УкраТни 03.06.1999 р. прийняв ршення про офiцiйне тлума-чення термiну «члена сiм'Т». У ньому, зокрема, було наголошено, що стосовно поняття «член сiм'Т» КС УкраТни виходить з об'ективноТ ввдмшносп його змiсту залежно вiд галузi законодавства (п. 6). Таким чином, на думку КС УкраТни, визначити едине поняття «член ^м'Т», яке б мало застосовуватися в прав^ неможливо, бо кожна галузь права тлумачить це поняття по-своему, шдкреслюючи т чи iншi ознаки ^м'Т, яы набувають певного значення для тих чи шших вiдносин [7].
За приписами ч. 2 ст. З СК УкраТни ^м'ю складають особи, яы сшльно проживають, пов'язаш спiльним побутом, мають взаемнi права та обов'язки. Для визначення «члена ^м'Т», як було визначено, можуть використовува-тись Тх ознаки, наведеш у ст. 3 СК УкраТни, ст. 1 Закону УкраТни «Про засади запобтання i протидп корупцп» вiд 07.04.2011 р. № 3206-У1. Такими ознаками е: а) сшльшсть проживання; б) спiльнiсть побуту; в) взаемшсть прав та обов'язкiв.
Вщповвдно до зазначених положень, можна стверджувати, що у будь-якому випадку вщносини осiб, як перебувають у фактичних шлюбних вщносинах, пов'язаш сшльним проживанням, побутом, мають взаемш права та обов'язки, вважаються сiм'eю (членами сiм'ï), а, отже, майно, набуте шд час спiльного проживання, вважаеться спiльним.
Таким чином, у данш статтi аналiзуватимуться обов'язки як осiб, якi перебувають у зареестрованому шлюб^ так i осiб, якi проживають однiею сiм'ею, але не перебувають у шлюбi мiж собою.
Режим спiльностi майна означае: а) майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважаеться сшльним, якщо шше не встановлено договором сто-рш або законом; б) дружина та чоловж мають рiвнi права ввдносно майна, що належить im на правi спiльноï сумiсноï власностц в) майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у правi власностц г) права подружжя на майно визнаються рiвними незалежно вщ того, що один iз них не мав з поважно'Т причини (навчання, ведення домашнього господарства тощо) самостiйного заробiтку (доходу); д) до того часу, поки не буде дове-дене протилежне, вважаеться, що кожен iз подружжя при розпорядженш сшльним майном дiе в штересах подружжя.
Таким чином, як правило, за винятком положень ст. 57 СК УкраТни, кожна рiч, набута у шлюб^ е об'ектом права сшльно'Т сумкно'Т власност подружжя.
До об'ектiв права сшльно'Т сумiсноï власностi подружжя СК УкраТни ввд-носить (ст. 61):
- будь-як1 реч1, за винятком речей, на як1 потр1бен спец1альний дозвш, тобто це реч^ що набуваються подружжям за час перебування у шлюб^ ^iM передбачених ст. 57 СК УкраТни. Ввдповщно до ст. 179 ЦК УкраТни р1ччю е предмет матерiального св^у, щодо якого можуть виникати цивыьш права та обов'язки. Згщно зi ст. 190 ЦК УкраТни майном як особливим об'ектом вважаються окрема рiч, сукупшсть речей, а також майновi права та обов'язки. Майновi права е неспоживною рiччю й визнаються речо-вими правами. З аналiзу чинного законодавства (стати 190, 656, 717 ЦК УкраТни, закони УкраТни «Про заставу» ввд 02.10.1992 р. № 2654-Х11, «Про шотечне кредитування, операцп з консолвдованим iпотечним боргом та шотечш сертифiкати» вiд 19.06.2003 р. № 979-IV, «Про iпотеку» ввд 05.06.2003 р. № 898-IV), а також з урахуванням висновыв Верховного Суду УкраТни за результатами розгляду спорiв з приводу майнових прав (справи № 6-29429св09, 6-52295св10, 6-32594св10), вбачаеться, що майновi права, поряд з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, щнними паперами, е об'ектами цивильного обороту. До майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникае з приводу володшня, користування та розпорядження майном (наприклад, спадковi права; права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона е кредитором; виключш права автора тощо), право вчиняти дп щодо оформлення права власност на майно.
У nocTaHOBi Судово'Т палати у цившьних справах Верховного Суду УкраТни ввд 30.01.2013 р. у cпрaвi № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очжування», е складовою частиною майна як об'екта цившьних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права надыений певними, але не в^ма правами власника майна, та яке засвщчуе правомочшсть його власника отри-мати право власност на нерухоме майно чи шше речове право на ввдповвдне майно в майбутньому [8];
- заробгтна плата, пенс1я, стипенд1я, Ыш1 доходи, отриманг одним з подружжя або внесет до с1мейного бюджету чи внесет на особовий рахунок в бантвську установу;
- грош1, тше майно (в тому числ1 гонорар, виграш, отриманг за ним грош1) отриманг в результат1 укладеного в ттересах сгм'г договору;
- реч1 для професшних занять (музичн1 тструменти, оргтехнта, лжарське обладнання), набут1 за час шлюбу для одного з подружжя.
Ввдповвдно до ст. 62 СК УкраТни передбачено також виникнення права сшльноТ' сумкно'Т власност подружжя на майно, що належало до шлюбу дружиш, чоловжов^ якщо майно за час шлюбу ктотно збшьшилось у сво'Тй вартост внаслвдок сшльних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя i воно у рaзi спору може бути визнане за ршенням суду об'ектом права сшльноТ' сумкно'Т власност подружжя. А також, якщо один з подружжя своею працею i коштами брав участь в утриманш майна, належ-ного другому з подружжя, то дохвд, одержаний ввд майна, у рaзi спору за ршенням суду може бути визнаний об'ектом права сшльно'Т сумкно'Т влас-ност подружжя.
СК УкраТни передбачае право подружжя на розпорядження майном, що е об'ектом права сшльно'Т сумкно'Т власност подружжя (ст. 65). Дружина, чоловж розпоряджаються майном, що е об'ектом права сшльно'Т сумкно'Т власност подружжя за взаемною згодою.
Дане положення стосуеться дoгoвoрiв, яы подружжя або один iз них укла-дае з шшими особами щодо майна, яке належить Т'м на прaвi cпiльнo'T cумicнo'T власность Один iз подружжя, укладаючи той чи шший дoгoвiр, не тшьки роз-поряджаеться cпiльним майном подружжя, а й створюе для подружжя додат-кoвi обов'язки. При укладенш дoгoвoрiв одним iз подружжя вважаеться, що вш дiе за згодою з другим.
Законодавець передбачив так звану презумпщю згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя дoгoвoрiв щодо ввдчуження сшльного майна. Однак не можна не погодитися з твердженням, що вста-новивши таку презумпщю, законодавець не передбачив правових наслщ-ыв укладення правочишв одним iз подружжя без згоди другого, а також не встановив критерпв, яы слугували б шдставою для висновку, щоб не вважати, що той з подружжя, який е учасником правочину, дiяв за згодою
другого, i якими доказами мае пщтверджуватися вщсутшсть тако'Т згоди. Не знайшло це питання однозначного виршення ш в юридичнiй л^ера-турi, нi в судовiй практищ [3, с. 456].
У правовш доктринi европейських держав правовiдносини мiж подружжям щодо укладення одним з них (без згоди шшого) правочишв з третiми особами зазвичай визнають вщносинами представництва. Так, нiмецька правова доктрина визнае вщносини мiж подружжям, як виникають при укладенш одним iз них договорiв у межах наданих йому зако-нодавством повноважень, як при цьому породжують права та обов'язки для шшого з подружжя (ст. 1357 ЦУ Шмеччини), вщносинами законного представництва [4, с. 237]. У французькш правовш доктрин таю вщносини спочатку розглядались як представництво за мовчазною довiренi-стю (йшлося в цьому випадку про право дружини як обмежено'Т у сво'Тй дiездатностi дiяти вiд iменi чоловiка). Однак у зв'язку iз внесенням змiн у ст. 220 ЦК Францп, яка надае можливкть самостiйно укладати договори одним iз подружжя, такi вщносини були визнаш представництвом в силу закону [5, с. 408-410]. У ЦК 1талп (ст. 180) ч^ко вказуеться про представництво одним iз подружжя шшого при здшсненш звичайного управлшня спiльним майном. Таким чином, европейське законодавство називае пра-вочини вчинеш одним iз подружжя без згоди шшого з приводу сшльного майна представництвом.
Цившьне законодавство УкраТни, навпаки, не визначае аналопчш правовщ-носини представництвом. Проаналiзуемо дане положення. Вщповщно до ч. 1 ст. 237 ЦК УкраТни представництвом е правовщношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або мае право вчинити правочин вщ iменi друго'Т сторони, яку вона представляе. СК УкраТни визначае загальне правило щодо правочишв укладених одним iз подружжя вщносно сшльного майна, а саме вважаеться, що вш дiе в штересах riM'T, вщ власного iменi. Вщповщно до положень ч. 2 ст. 237 ЦК УкраТни не е представником особа, яка хоч i дiе в чужих штересах, але вщ власного iменi. Також ч. 3 ст. 238 ЦК УкраТни зазначае, що представник не може вчиняти правочин вщ iменi особи, яку вш представляе, у сво'Тх штересах. Таким чином, укладення правочину з приводу сшльного майна одним iз подружжя не е представництвом.
Представництво буде мати мкце, наприклад, у випадках: втрати працездат-носп одним iз подружжя (виключно в рамках ст. 237 ЦК УкраТни); за довiре-шстю (ст. 244 ЦК УкраТни) та в шших випадках.
Вщповщно до положень СК УкраТни дружина, чоловж мають право на звернення до суду з позовом про визнання договору недшсним як такого, що укладений другим iз подружжя без ïï/його згоди, якщо договiр виходить за межi дрiбного побутового. Вперше ^мейне законодавство закршлюе поняття дрiбного побутового правочину, але не дае його визначення. Застосовуючи ст. 31 ЦК УкраТни можна зазначити, що дрiбним побутовим правочином,
який укладаеться одним iз подружжя, е правочин, якщо вш задовольняе пoбутoвi потреби подружжя та стосуеться предмета, який мае невисоку вар-ткть. Визначати вимiр щодо ввдповвдност правочину фiзичнoму, духовному чи сощальному розвитку одного iз подружжя немае потреби, бо мова йде про повшстю дiездaтну особу [2, с. 227].
Для укладення одним iз подружжя дoгoвoрiв, якi потребують нотарЬ ального пocвiдчення i (або) державно!" реестрацп, а також дoгoвoрiв сто-совно цiннoгo майна, згода другого з подружжя мае бути подана письмово. На питання, яке саме майно слвд ввдносити до щнного, ш СК, нi ЦК УкраТни не дають чпкоТ ввдповвд та не мicтять визначення критерпв цiннocтi майна. На думку А. брух, члена Кoмiciï з aнaлiзу, методологи та прогно-зування нoтaрiaльнoï практики Украшсько1 нoтaрiaльнoï палати, нoтaрiуc змушений caмocтiйнo oрiентувaтиcя в ситуацп, беручи до уваги не лише реальну варткть майна, але, мабуть, i мaтерiaльний стан ^м'1, подружжя, якому таке майно належить [1, с. 8]. З цього положення випливае, що не тыьки нoтaрiуcи повинш, таким чином, розумпи термiн «цiнне майно», а й суди при рoзглядi даного питання.
1з змicту ст. 65 СК Украши випливае, що подружжя може укладати правочини щодо майна, яке не е щнним. Згода шшого з подружжя на укладення таких правочишв може висловлюватися в уснш формь Разом iз тим дружина та чоловж мають право на звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недшсним, якщо його було укладено без ïï (його) згоди (ч. 2 ст. 65 СК УкраТни). Незрозумшим залишаеться питання, як конкретно правочини можна вщнести до ще1 категорп. I. В. Жилiнкoвa зазначала, що проблема пов'язана з ввдсутшстю законодавчого визначення поняття «щнне майно». Внаслвдок цього рiзниця мiж правочинами з щнним майном, або з таким, яке до ще1 категорп не належить, мае невизначений характер. Головне полягае в тому, що практично будь-який правочин може бути оскаржений другим з подружжя в cудi на тш шдстав^ що його було вчинено без його усно1 згоди [2, с. 226].
Протягом подружнього життя дружина та чоловж можуть брати участь не лише у речових, а й у зобов'язальних правоввдносинах. Найбшьше прак-тичне значення в цьому аспект мають правоввдносини, що виникають з договору позики або кредиту. Нервдко таы договори укладае особа, яка перебувае у шлюб^ тому лопчно виникае питання щодо розповсюдження зобов'язання на другого з подружжя.
Той з подружжя, хто не брав безпосередньо учасп в укладенш договору, стае зобов'язаною стороною (боржником), якщо: а) дoгoвiр було укладено другим iз подружжя в штересах ciм'ï; б) майно, одержане за договором, вико-ристане в штересах ciм'ï.
Поеднання вказаних шдстав надае можливосп розглядати другого з подружжя як зобов'язану особу, незважаючи на те, що така особа не брала
особисто участ в укладенш договору. З цього випливае, що закон при виршенш цього питання закршлюе не суб'ективний, а об'ективний шдхщ, оскшьки не пов'язуе виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на укладення правочину. Нав^ь якщо другий з подружжя не знав про укладення договору вш вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'ективно цей договiр було укладено в штересах dM'ï та одержане майно було використано в штересах dM'ï.
Виникае питання: «А якщо одержане майно за кредитним договором було використане в особистих штересах одного iз подружжя (не в штересах dM'ï')? Яку ввдповщальшсть несе другий з подружжя?».
На наш погляд, другий з подружжя (який не брав участ при укладенш правочину) повинен бути звшьнений ввд ввдповвдальност на тш шдстав^ що майно, отримане одним iз подружжя, було використано для особистих щлей, а не в штересах dM'ï. Ввдповвдальшсть другого з подружжя мала б мкце у випадку, коли б банк або шша фшансова установа, з якою один iз подружжя вступае в кредитш правоввдносини, прошформував другого з подружжя про намiр одного iз подружжя укласти кредитний договiр та зобов'язав того з подружжя, який не виступае стороною правочину, надати письмову згоду на вчинення другим iз подружжя зазначених дш. Тим самим той з подружжя, який не виступае стороною у правочиш, письмовою згодою бере на себе вщповвдальшсть за солвдарне виконання зобов'язання шляхом надано'Т згоди. Згода другого з подружжя обов'язково повинна бути, тому що виконання обов'язку, а саме повернення грошових кошив, буде вщбуватися зi сшльного майна.
Тобто виникае ситуащя: грошi взято на особист потреби одним iз подружжя, а повертатися вони будуть зi сшльного майна.
Вщповвдно до щеТ ситуацп необхвдно отримати письмову згоду другого з подружжя при укладеш правочину.
Таким чином, ми маемо справу з двома групами правочишв:
1) перша група - це домовлешсть на укладення правочину мiж подружжям (можлива в уснш форм^. У цьому випадку один iз подружжя шформуе другого про свш намiр укладення в майбутньому кредитного договору;
2) друга група - це домовлешсть мiж банком або шшою фшансовою устано-вою та одним iз подружжя, який дiе за письмовою згодою другого з подружжя та в штересах dM'i;
Якщо тако1 письмовоТ згоди банк або шша фшансова установа, яка е стороною у правочиш, не отримала, укладений одним iз подружжя кредитний договiр у судовому порядку можна визнати недшсним на пiдставi частин 2, 3 ст. 65 СК УкраТни.
На практищ дана стаття розумiеться з укладеними договорами, в яких предметом виступае сшльне рухоме або нерухоме майно. З приводу грошових кошив, яы взяи одним iз подружжя i витрачеш не в штересах dM'ï,
а повернення ïx ввдбуваеться, наприклад, iз сшльного майна подружжя, вза-гaлi практика чомусь мовчить. Як зазначае О. С. Простибоженко, юридична конструкция ст. 65 СК УкраТни в ïï кнуючому виглядi характеризуеться нетипoвicтю пiдxoду законодавця до регулювання майнових правоввдно-син подружжя, зумовлюючи проблему квaлiфiкaцiï пiдcтaви виникнення зобов'язання в другого iз подружжя, який не брав участ в укладенш договору [6, с. 194].
Висновки. Таким чином, ст. 65 СК УкраТни розкривае питання з приводу розпорядження майном, що е об'ектом сшльно1 сумкно1 власносп, та вимагае при укладеш правочину, як правило, письмову згоду того iз подружжя, який не е стороною правочину, для того, щоб у майбутньому не виникало питань хто повинен виконувати взят на себе обов'язки i, ввдповвдно, за чш (сшльш чи особист^ кошти.
Список лiтератури:
1. брух А. Окрем1 питання щодо укладення правочитв 1з стльним майном подружжя / А. брух // Нотар1ат. - 2004. - № 12.
2. С1мейний кодекс Украши: науково-практичний коментар / за ред. I. В. Жилшково1. -Харюв : Ксилон, 2008. - 855 с.
3. Цившьне право Украши : тдручник / Д. В. Боброва, А. С. Довгерта [та in.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецово1. - Ктв : 2004. - 860 с.
4. Эннекцерус Л. Курс германского гражданского права / Л. Эннекцерус, Т. Кипп, М. Вольф ; пер. с нем. И. Б. Новицкого [и др.] ; под ред. Д. М. Генкина, И. Б. Новицкого. - Москва : Изд-во иностр. л-ры, 1950. - Т. 1. - Полутом 2. - 1950. - 483 с.
5. Koziol H. Grundriss des bürgerlichen Reccchts / H. Kosiol, R. Welser. - Wien : Manz, 2006. -Vol. 1. - 13th ed. - XXXVI, 674 s.
6. Простибоженко О. С. Правова квал!фжащя ввдносин, яю виникають мiж подружжям при укладенш одним з ним договору без згоди шшого: украшський та европейський тдходи / О. С. Простибоженко // Проблеми вдосконалення приватноправових меxaнiзмiв набуття, передач^ здшснення та захисту суб'ективних цившьних прав: мaтерiaли «круглого столу», при-свяч. пам'яп проф. Ч. Н. Азiмoвa, м. Харюв, 18 грудня 2015 р. / Нац. юрид. ун-т iм. Ярослава Мудрого - Харюв, 2016. - 292 с.
7. Справа про офщшне тлумачення термша «член шмЪ> (п. 6): Ршення Конституцшного Суду Украши ввд 3 червня 1999 р. // Офщшний вксник Украши 1999. - № 24. - Ст. 1122.
8. Постанова Верховного Суду Украши ввд 30 ачня 2013 р. у cпрaвi № 6-168цс12 [Електро-нний ресурс]. - Режим доступу: /zib.com.ua /15297.
References:
1. Yerukh, A. Okremi pytannya shchodo ukladennya pravochyniv iz spil'nym maynom podru-zhzhya / A. Yerukh // Notariat. - 2004. - № 12. [in Ukrainian].
2. Simeynyy kodeks Ukrayiny: naukovo-praktychnyy komentar / za red. I. V. Zhylinkovoyi. -Kharkiv : Ksylon, 2008. - 855 s. [in Ukrainian].
3. Tsyvil'ne pravo Ukrayiny : pidruchnyk / D. V. Bobrova, A. S. Dovherta [ta in.] ; za red. O. V. Dzery, N. S. Kuznyetsovoyi. - Kyyiv : 2004. - 860 s. [in Ukrainian].
4. Ennektserus, L. Kurs hermanskoho hrazhdanskoho prava / L. Эnnektserus, T. Kypp, M. Vol'f ; per. s nem. Y. B. Novytskoho [y dr.] ; pod red. D. M. Henkyna, Y. B. Novytskoho. - Moskva : Yzd-vo ynostr. l-ri, 1950. - T. 1. - Polutom 2. - 1950. - 483 s. [in Russian].
5. Koziol, H. Grundriss des bürgerlichen Reccchts / H. Kosiol, R. Welser. - Wien : Manz, 2006. - Vol. 1. - 13th ed. - XXXVI, 674 s.
6. Prostybozhenko, O. S. Pravova kvalifikatsiya vidnosyn, yaki vynykayut' mizh podruzhzhyam pry ukladenni odnym z nykh dohovoru bez zhody inshoho: ukrayins'kyy ta yevropeys'kyy pidkhody / O. S. Prostybozhenko // Problemy vdoskonalennya pryvatnopravovykh mekhanizmiv nabuttya, pere-dachi, zdiysnennya ta zakhystu sub»yektyvnykh tsyvil'nykh prav: materialy «kruhloho stolu», prysvy-ach. pam»yati prof. Ch. N. Azimova, m. Kharkiv, 18 hrudnya 2015 r. / Nats. yuryd. un-t im. Yaroslava Mudroho - Kharkiv, 2016. - 292 s. [in Ukrainian].
7. Sprava pro ofitsiyne tlumachennya termina «chlen sim»yi» (p. 6): Rishennya Konstytut-siynoho Sudu Ukrayiny vid 3 chervnya 1999 r. // Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny 1999. - № 24. -St. 1122. [in Ukrainian].
8. Postanova Verkhovnoho Sudu Ukrayiny vid 30 sichnya 2013 r. u spravi № 6-168tss12 [Elek-tronnyy resurs] /zib.com.ua /15297. [in Ukrainian].
Nadion V. V., Candidate of Legal Sciences, Assistant Professor of Civil Law № 2, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: novikova.vic@yandex.ru ; ORCID 0000-0001-8240-7717
Responsibilities of Spouses that Evolve from the Common Joint Property
One of the priorities of the development of the institution of family law legal control is the legislative regulation of spouses' property relations. The Family Code of Ukraine (the FC of Ukraine) establishes two types of property relations of spouses that are based on: 1) the personal private property of spouses (ch. 7 of the FC); 2) the common joint property of spouses (ch. 8 of the FC).
As to the civil law literature the problems of common property were scrutinized by: I. V. Zhylink-ova, A. Yerukh, O. S. Prostybozhenko and others, but unfortunately the problems of the conclusion of contracts by one spouse without the consent of the other concerning common property remains unconsidered in the literature.
Thus, the purpose of the article is the analysis of the spouses' responsibilities arising on the common joint property and the ability / disability of the conclusion of contracts on common property of one of the spouses.
Property acquisition during the marriage creates a presumption of the common joint property right. It is believed that if the property was acquired during the marriage, it is common. According to art. 51 of the Constitution of Ukraine each spouse has equal rights and responsibilities in the marriage and in the family. It follows from the terms of reference that rights and responsibilities of spouses regarding the property that will be acquired in marriage are equal.
The FC determines one more option. According to art. 74 of the FC, if a woman and a man live as one family, but they are not married to each other or they are not in any other marriage, the property acquired during their cohabitation belongs to them by the right of the common joint property, unless other right isn't determined between them by the written agreement. Terms of reference of art. 8 of the FC apply to the property that is the object of the common joint property of a woman and a man who are not married to each other or who are not in any other marriage.
Thus, in this article responsibilities both of the persons who are in a registered marriage and the persons living as one family but not married to each other are analyzed.
Thus, art. 65 of the FC reveals problems concerning disposition of the property that is the object of the common joint property, and as a rule during the conclusion of contracts requires a written consent of the spouse who is not a party of the contract, so that in the future there would not be questions on the occasion of who must meet the engagements taken upon oneself and, respectively, at the expense of whose (common or private) funds.
Keywords: duty; private property; the common joint property of spouses; things; property; property rights; spouses.
Hadiürnß.a do pedKonszii 26.02.2016 p.
