CC BY
21
Б1ОЕТИКА: ТРАНСДИСЦИПЛ1НАРНИИ ПРОЕКТ
https://doi.org/10.31874 / 2309-1606-2018-22-1-199-210 УДК: 17.025
Ганс-Март/н ЗАСС Hans-Martin SASS
(Ruhr- University, Germany) [email protected]
ЗАСАДИ Б1ОЕТИКИ З ПРОТЕСТАНТСЬКО! ТРАДИЦП1
(частина 2)2
(переклад з шмецькоТ i примiтки Ганни Губенко)
Вщ перекладача
Ганс-Март1н Засс, Почесний професор ф1лософп (Рурський Ун1вер-ситет, Бохум, HiMe44MHa); Засновник i член правл1ння Центру медично1 етики, Бохум, Нiмеччина; Почесний старший науковий спiвробiтник 1нституту Кеннедi Джорджтаунського Ун1верситету, Вашингтон, округ Колумбiя; Почесний професор науково-досл1дного центру бюетики, Пек1н. В1н написав б1льше 60 книг i брошур, б1льше 250 статей у фахових журналах. Редактор серп Ethik in der Praxis / Practical ethics, Muenster: Lit, Засновник та сшвредактор брошур «Medizinethische Materialien», Бохум: ZME. Читав лекци в Аргентинi, Австрп, Бельгп, Болгарп, Бра-зилп, Канадi, Кит, Хорватii, Чехи, 1ндп, Iранi, 1зраЫ, 1талп, Японп, Францп, Н1дерландах, Ф1л1пп1нах, Польщ1, Португалп, Росп, 1спанп, Швейцарп, Тайван1.
Нараз1 ми представляемо другу частину перекладу статт1 в1д № 2/2016. У перш1й частин1 ми розкрили перш1 3 розд1ли публжацп:
1. Виникнення та зм1ст поняття б1оетики;
2. Антропоцентричний 1мператив Канта i бюетичний 1мператив Яра;
3. Сп1вчуття як транс-культурна чеснота та категоричний 1мператив. Анал1зуючи погляди Фрща Яра в контекст1 становлення бюетичних
знань, Г.-М. Засс доходить висновку, що фактично пастор i3 Галле, не маючи впливу тогодення, тим не менш заклав терм1нолог1чн1 й концеп-туальн1 засади для розвитку сучасного розум1ння б1оетики.
1 © Ганна Губенко, переклад з шмецько'^ 2018.
2 Першу частину статт1 див.: Ф1лософ1я осв1ти. Philosophy of Education, 2016, №2 (19), 221-230.
АнотацЫ
Термт та концепщя бюетики (Bio-Ethik) булирозроблен Фрщем Яром (Fritz Jahr), протестантським пастором в Micmi Галле, у 1927рощ, тобто задовго до того, як у 1970-х в Америщ виникла бюетика у сучасному розумтт й пошири-лася по всьому свту. Бюетичний мператив Яра, nid впливом християнських та гуматстичних традищй вiд Франциска Асизького до Артура Шопенгауе-ра, а також фыософп буддизму, набув такого визначення: «Поважай все живе взагалiяк самого себе i, якщо це можливо, стався до всього живого як до самого себе!». Яр Ытерпретуе заnовiдь «Не вбий» як принцип «загальног морали, який включае в себе зобов'язання тклуватися про свое здоров'я, громадську охорону здоров'я й медико-саттарну освту в быьш широких рамках утверсального бю-етичного iмnеративу.
У статтi артикулюються актуальн для сьогодення думки щодо бюетич-ного iмnеративу, який виступае не тыьки об'ектом мiждисциnлiнарного до-слiдження, а й практичним niдходом щодо набуття вiдnовiдальностi та еколо-гiчного образу мислення. Дидактичн мiркування Яра виходять за межi патер-налктичного виховання, вони вказують на змктовну та методологiчну щль викладання, на етичний дискурс. На думку Яра, етика не регулюе фыософсьт, теологiчнi чи полтичн знання, не виступае як диктатура способу nоведiнки. Етика це ведення дискусш, культура обговорення, стлкування. Слiдуючи фыософп Яра, професор Ганс-Мартт Засс сформулював гео-етичний iмnератив: «Поважай Матiнку Землю i все природне життя як таке, за яке вiдnовiдаль-ною е людина, яке е самощллю, i поводься по можливостi саме таким чином!». Саме повага до усього живого мае бути основою взаемовiдносин мiж людиною i тваринами, рослинами та природою в щлому, включаючи систему охорони здоров'я, дiяльнiсть освтнЫ та до^дних оргатзащй.
Пастор Фрщ Яр, який за доби свого життя не мав безпосереднього впливу на розвиток концепци, тим не менш побудував першу протестантську основу для сучасних богословських та етичних концепцш в галузiмедичног етики, бюетики й твайронментально'г'етики.
Ключовг слова: Фрщ Яр, бюетика, бюетичний iмnератив, категоричний iм-ператив, гео-етичний iмnератив.
4. П'ята заповщь як бюетичний моральний закон
У 1934 рощ теолог та педагог Яр у журн^ «Сощальна та сексуальна етика» використовуе штерпретацда п'ято1 заповш, щоб прошюструвати ушверсальну та нормативну функцп бюетичного шперативу у трьох рiз-них шдходах: (а) п'ята заповщь як вираз загального морального закону; (б) як етичний обов'язок самозбереження та самовщдач^ (с) як бюетичний шператив (1) (Jahr, 1934: 101-102; 363-364).
А: «Як ми робимо добро?» - На це питання дае вщповщь «золоте правило»: «Усе, що ви бажаете, щоб люди вам чинили, те ви чинпъ ш»
(Матвiй 7, 12; Лука 6, 31). «Категоричний iмператив» Канта: «Чини так, щоб максими, якими керуеться твоя воля, могли б стати принципами загального законодавства». Проте таю формулювання дають лише, так би мовити, формальну характеристику «правильного» способу поведш-ки. Не дивлячись на це, мотивом повед1нки може стати навпъ крайнiй его!зм, а саме, свого роду, взаемозгода: «Не роби мет тчого, тодi i я тчого тобi не зроблю». Як про це пише, наприклад, Артур Шопенгау-ер у своему трактата «Про основу моралЬ>. У кантшському формалiзмi золотого правила та утилгтарнш етицi договору уникають того, що мотивом може бути «любов, як виконання морального закону» (Послання до Римлян 13,10), i звертають увагу на конкретну змктовну форму, яку Артур Шопенгауер назвав кращим конкретним описом морально! пове-дiнки: «Neminem laedo, imo omnes, quantum potes, juva! (Не роби шкоди ткому, але допомагай усш наст1льки, наск1льки ти можеш)». Яр додае до цього: «Б1льш н1ж за дв1 тисяч1 рокв до того як Артур Шопенгауер використав знання п'ято! запов1дi, вона вже принесла таю знання з 61ль-шого аспекту н1ж корись або шкода, а саме з точки зору святосп життя та його прояв1в. Ми знаемо в1д 1суса, що п'ята запов1дь забороняе не тшьки вбивство, але й неправом!рш дп проти 1нших, зл1 слова, недобрi думки. Це означае: заповщь забороняе не т1льки зловмисне або необе-режне знищення життя, а й усе, що таким чи шшим чином порушуе або перешкоджае життю...».
Для протестантського пастора Фр. Яра в!ра у безсмертя е додатковою мотивацiею для етичних д1й не через страх бути покараним, а тому що Бог поважае життя i не дае йому минути просто так (2) (Jahr, 1934: 217218; 1938: 182-188).
(Б): Зобов'язання по вщношенню до життя включають також в себе обов'язки щодо себе, шдкреслюе Яр у спогадах про роз'яснення М. Лютером п'ято! заповш - «Не роби н1кому шкоди в житл, але допомагай та заохочуй в ус1х потребах тша та життя, де б ти не був». Орiентуючись на Послання до Коринфян (3,16f), Яр визначае: «Збереження життя, не виключаючи свое власне, е обов'язком. А знищення або пошкоджен-ня життя, знову ж таки i свого особистого, е етичним гр1хом». Кон-сервативний теолог описуе цю диференц1йно-етичну конкретизащю обов'язку по самозбереженню та самозабезпеченню як критичну, з точки зору культури та часу, з чого виходять деф1н1цlI: «Як етичш обов'язки п'ято1 запов1дi практично впливають на особисте життя? Це виражаеть-ся у неможливостi позбавляти життя, вкорочувати його, послаблюючи свое здоров'я порочтстю, нестриманiстю у гж1 та напоях, сильному гшв1, легковажн1й нерозсудливосп i таке 1нше. Особливо важливим е збереження статево! чистоти, а також запобггання зловживанням алко-
гольними напоями». Стосовно першого твердження особливо чiтким е мiркування i3 Нового Заповiту: «Хто живе розпустою, той спричиняе злод1яння своему власному життю» (Послання до Коринфян. 6,18).
Але етичний обов'язок полягае не тшьки в утримант в1д розпусного життя, а, зокрема, й вщ усього, що спричиняе порочшсть: безсоромнi погляди, нещира й двозначна мова, жарти й шсш, аморальт твори й картини, непорядт 1гри, танцi, в1двертий одяг тощо. Порочне життя i зловживання алкогольними напоями може зашкодити не тшьки власному життю, але й оточуючим, особливо власним нащадкам. «Невiрно виконуючи сво1 духовнi обов'язки, ми можемо нанести велику шкоду шшим людям. Нашi нащадки будуть вразливими, тому що вони успад-кували слабку й болящу природу, що як наслщок спричинить шкоду прийдешньому сусп1льству. Хто в цьому вщношенш веде правильний спосiб життя, той тим самим виконуе св1й обов'язок перед суспшьством. Також тому, хто е залежним в1д пияцтва, може загрожувати фiзична й духовна небезпека. Також вш ставить п1д загрозу не т1льки самого себе, але й свою с1м'ю, свогх нащадюв, св1й народ, свою расу» (Jahr, 1934: 184).
В шшш публгкацп, Яр наводив схож соцiально-етичнi аргумента щодо того, що етика по вщношенню до тварин не суперечить людськ1й етицi, а доповнюе та посилюе и. П1дх1д Яра методолоично пов'язуе етичний 1мператив до всього живого з новими вим!рами шдивщуально1 та суспшьно1 етики. Крайностi людсько1 повед1нки, егогзм й альтругзм вш вважае небажаними. Але баланс м1ж «двома основними етичними проблемами, м1ж гх протилежностями й союз1 у сощальному житт1» п1д-креслюе роль здорово1 взаемоди обох принцип1в, як для розвитку шди-в1дуума, так i для побудови i розвитку культури та сусп1льства. Зокрема, членство в оргашзащях, як i «колективний егогзм» сп1льноти у ц1лому, здаеться Яру корисним i, тому е формою альтруизму (Jahr, 1929: 341-346).
Яр також знався на вищезгаданих роботах Айслера та 1нших про взаемодгю 1ндив1дуального життя з шшими 61олог1чними системами, взаемозв'язки органiзм1в у екосистемах.
(В): З третього й найдовшого розд1лу Яра п1д назвою «Бю-етичний 1мператив» основним положенням е «Не вбий!», так говорить нам п'ята заповщь. З поняттям «вбивство» сп1вв1дноситься терм1н «живе». Але жи-вими органiзмами е не лише люди, але й тварини та рослини. Оскшьки у формуванш п'ято1 запов1дi не ясно, чи заборонено вбивство тшьки лю-дини, чи не буде лоичним поширити цю заборону на тварин та рослини?» (Jahr, 1934: 185). У вщповщь на це питання Яр цитуе вже згаданих автор!в, пщкреслюючи необх1днiсть переходу в1д 61опсих1ки до бюетики. По суп, аргумента витжають з обох 1нших статей, а також з поси-лань на «параграфи охорони оточуючого середовища i тварин у р1зних
високорозвинених кра!нах». Яр зак1нчуе розд1л наступними словами: «Ун1версальна сфера д1яльност1 п'ято! заповiдi виявляе себе у ставлент до всього живого. 1нтерпретащею п'ято! заповiдi виступае бю-етичний iмператив: «Поважай кожне живе створння перед yciM як таке, чие ic-нування е самоцллю, i обходься з ним по можливоcтi саме таким чином!».
5. Етика в теорп та на практиц
«Навчання образу мислення»: для Яра бюетичний iмператив е не т1льки об'ектом мiжпредметного вивчення серед академiчних дисци-плiн, а й практичним п1дходом щодо вiдповiдальностi та образу мислення. В одн1й i3 спецальних статей 1930 року (як i у своему есе 1927 року), Яр ще раз дискутуе про взаемозв'язок етики та науки, але цього разу п1д питанням «диктатура образу мислення або ж свобода мислення?». В1н розрiзняе вирази з точки зору мислення та науки: «Образ мислення за-вжди так чи 1накше п1дносить до морального судження. На противагу до будь-якого образу мислення наука не визнае так! оцшочт судження основою свое! роботи». Звичайно, наука може обГрунтувати образ мислення, точн1ше кажучи, надати матерiал для цього (Jahr, 1930: 200-202). У переломш роки перед Трет1м Рейхом Фрщ Яр виступае за лiберальне впровадження урок1в етики та навчання критичному мисленню на уроках етики: «не дресирування, а лiбералiзацiя, точн1ше кажучи «демокра-тизацiя» образу мислення».
Перш1 с1м 1з його десяти тез говорять: «1. Не потр16но навчати якомусь ф1ксованому образу мислення. - 2. Суворо уникати того, що упередже-на думка з ймовгрною об'ективнiстю та окрасою може бути фальшиво замаскована п1д так званий робочий образ мислення. - 3. Методично неприпустимо, розглядати тшьки те, що в1дбуваеться та приховувати незручнi факти, заперечувати або перекручувати по необх1дностi. - 4. Завжди брати до уваги р1зт точки зору. - 5. Навгть взаемо суперечлив1 переконання повинт розглядатися р1вною м1рою неупереджено у вс1х сво!х перевагах та помилках (Не так щоб одт розглядали щось через ро-жев1, а 1нш1 - через чорш окуляри). - 6. Якщо висловлюеться особиста точка зору, то вона не повинна завжди обов'язково в1дбутись. Також не можна забувати проблематику свое! точки зору. - 7. Зам1сть будь-якого тенденцшного способу мислення учням повинна бути надана можли-в1сть сформувати св1й особистий погляд або ж надати !м об'ективний матер1ал для подальшого формування свого образу мислення.
Дидактичш мгркування Яра виходять за меж! вузько! методолоично! суперечки м1ж реформаторською педагог1кою та традиц1йним патер-налктичним вихованням, оскшьки вони вказують на змктовну та ме-
тодологiчну ц1ль викладання етики та етичний дискурс. На думку Яра, етика не регулюе ф1лософськ1, теологiчнi чи полiтичнi знання, не виступае як диктатура способу повед1нки; етика - це ведення дискус1й, культура обговорення, сп1лкування не ст1льки завдяки своïм теоретич-ним д1ям, скшьки завдяки практищ. Отже, таким чином визначаеться методолоичний канон для консультування по бюетичним питанням XXI столiття, для сучасноï медичноï та клiнiчноï етики, для сп1лкування м1ж лiкарем та пащентом, визначаеться форма вирiшення конфлiктiв у свггському та глобальному сусп1льств1, яка не втрачае актуальност1 по цей день. Стаття Яра з'явилась у журнал1 «Нове виховання. Альманах за вир1шальну шк1льну реформу та л1беральну шк1льну полггику» та була заборонена у 1933 рощ з початком загострення диктатури мислення на-щонал-сощал1стами.
1з щоденног преси: Напередодн1 1нформац1йноï епохи, епохи засоб1в масовоï шформащг та швидкого розповсюдження радю, Пастор Яр усв1-домлюе вплив сучасних ЗМ1 на повед1нку та в1дношення м1ж людьми. У статл «Сощальна та сексуальна етика у щоденних газетах» в1н в1ддае перевагу саме спещал1зован1й прес1 та публ1чним виступам на лекц1ях та курсах, але нар1кае на поиршення в1дв1дування таких заход1в. Тому в1н як етик та педагог виявляе особливий штерес 1 до щоденноï преси (Jahr, 1928: 149-150). «М1льйони очей пробпають день у день м1льйони стовпщв у газетах. Навггь найважлив1ша спещальна преса або найпо-пулярн1ша книга не завойовують такоï популярность». Яр п1дн1мае су-перечливе питання: чи е щоденна газета виразом громадськоï думки або ж вона ïï формуе? Так чи шакше, засоби масовоï 1нформащг генерують громадську думку. Якщо ви шукаете на шпальтах мотив, щоб сформува-ти громадську думку або намагаетеся вплинути на не^ то, з точки зору етики, ви зобов'язаш брати активну участь у формувант 1дей (у м1ру знань та сов1ст1). До реч1, практичт поради - справа професюналгв в етичн1й та газетнш сферах. Використання цiеï можливост1 рекоменду-еться у сферах соцiальноï та сексуальноï етики. Правила сп1лкування в спещальнш та щоденнш прес1 р1зш; фах1вщ з питань етики повинш ще розумгги, i, наск1льки ще можливо, самим стати фах1вщями з комун1ка-щг: «Якщо розглядати щоденну пресу як ту, яка зр1дка подае невелик етичт нариси i здатна завоювати 1нтерес та розумшня у непрофесюнала через фейлетонну форму, то, з щеï точки зору, значення преси для етики не можливо 1гнорувати».
6. Сфери застосування поняття «бюетика»
I хоч протягом 30 рок1в розвитку б1оетики твори Яра були нев1доми-ми, його погляди резонують 1з сучасними: Уорен Райх у 1995 роц1 ви-значае бюетику як «the systematic study of human conduct in the area of the life sciences and health care, in as far as this conduct is examined in the light of moral values and principles» («систематичне вчення про поведш-ку людини в област1 природничих наук та здоров'язбереження, а також наск1льки ця поведшка досл1джена в контекст1 моральних ц1нностей та принцип1в»). Для термшолоичного уточнення поняття б1оетики автор пропонуе вживати диференц1йован1 прикметники в1дносно до сфер, як1 викликають заклопотан1сть в галуз1 б1оетики: «to use the term bioethics in its original, global sense, as referring to the ethics of the life sciences and health care; and then use adjectives to specify particular areas of concern with bioethics. For example, one might speak of medical bioethics, environmental bioethics, clinical bioethics, or nursing bioethics without implying, with these terms, any particular approach» (Reich, 1995: 29). Як бачимо, така дифе-ренц1ац1я повшстю сшвпадае 1з настановою Яра.
Саме ч1тка та зрозум1ла термшолопя в етиц1 е нев1д'емною передумо-вою ясного та ч1ткого анал1зу i оц1нки, так само як у природничих науках (1 в цьому б1оетика схожа з природничими науками). Тому неможливо прийняти той факт, що сьогодт медико-етичт заклади, у тому числ1 Н1меччини, називають себе «б1оетичними», не припустимо використо-вуючи неясн1 судження. Це призводить до плутанини в осмисленш та оц1нц1.
Б1оетику можна розум1ти багатогранно: як науку, що оц1нюе вплив науково-техн1чного прогресу, як 1ндив1дуальну та професшну чесноту та характер, як соц1альну ц1ль та обов'язок. I все для того, щоб ч1тко визна-чити взаемозв'язок 1ндив1дуальноi, соцiальноi та економiчноi етики, що неодноразово п1дкреслював Яр, а також, щоб зробити зрозум1лою нашу в1дпов1дальн1сть за б1олог1чний св1т. В модел1 Яра сусп1льн1, економ1чн1, соц1альн1 та полпичш в1дносини необх1дно прир1внювати до в1дносин людини до тварин, рослин та космосу, як в1дносини м1ж «живими ктота-ми» як 1з нами, так i пом1ж собою. Давайте розум1ти б1оетику як загальне визначення в1дпов1дальност1 перед життям, а отже таку в1дпов1дальн1сть можна сформулювати як категоричний 1мператив, який не залежить в1д реакцп 1нших людей, а т1льки в1д сов1ст1, сшвчуття та в1дпов1дальност1 за свое життя та за життя 1нших. П1д загальним терм1ном «б1оетика» ми можемо об'еднати медичну етику досл1дницьку етику, кл1н1чну етику етику здоров'я, а також спещальт ситуативн1 етичн1 проблеми, так1 як аборти, евтаназ1я, генетичт мантуляцп з людьми, тваринами, рослина-
ми та 1нше. Окремими напрямками були б мгжгенеращйна справедли-в1сть та етика форм сп1льного життя, спрямована не на окремих тварин чи рослин, а на природш або культурн середовища та бютопи.
Яр, виходячи з особливостей страждання окремоï рослини або тва-рини, п1дкреслював, хоча й не так чгтко як Айслер або як наш1 сучасн науковщ, еколоичний взаемозв'язок всього кнуючого в умовах життя та п1д впливом ф1зичного та кл1матичного навколишнього середовища як багатофункцiональноï живоï ктоти. Але в1н схематично зобразив про-щесуальний та 1нтерактивний характер життя як живого середовища на прикладах органзащи, установи, щоденноï преси та освгти. Без сумн1ву, частиною щього е i гео-етика, яка т1льки зараз фокусуеться у зв'язку з еколоичними проблемами та природним глобальним потеплшням, щоб прояснити в1дпов1дальн1сть перед нашою матшкою землею, i акщенту-вати на тому, що вона мае свое власне життя, яке частково можна ви-м1ряти м1льйонами рокв, частково в1дчути у порах року та ïх в1дносн1й передбачуваност1/непередбачуваност1, б1льш довгими або короткими кл1матичними змшами, як1 ми можемо визнати та культурно на них в1д-реагувати: власне життя в своему розвитку та зм1нах, котр1, в щлому, навряд чи можуть вплинути на нас людей, нагадуе нам про свою гщтсть та вимагае в1д нас поваги; у зв'язку з чим ми не можемо i не повинш спри-яти труднощам та звинуваченням. За думкою Яра, ще одне 1з застосувань бюетичного 1мперативу.
Сл1дуючи ф1лософп Канта i Яра, сл1д сформулювати наступний гео-етичний 1мператив: «Поважай Матмку Землю i все природне життя як таке, за яке в^дпов^дальна людина, яке е самоцылю, i обходься з ним по можливостi саме таким чином!». У поваз1 до живого виокремимо вза-емов1дносини м1ж людиною i тваринами, рослинами, природою, вклю-чаючи систему охорони здоров'я, освгтньо-, шформащйно-дослщш ор-ган1защ11.
Яким би не був розвиток бюетики у майбутньому, ïï диференщащп в глобальному д1алоз1 м1ж старою культурою i традищями з новими тех-н1ками й знаннями, Пеллегршо в 1988 рощ1 зробив наступний прогноз: «Абсолютно точно можна передбачити, що змши в б1оетищ1 стануть ключовим здобутком в iсторiï медищини та в 1сторй людства» (3) (Sass, 1988: 17). Пастор 1з Галле на р1чщ1 Залле Фрщ Яр заклав для подальших «зм1н» вир1шальну терм1нолог1чну й конщептуальну базу.
Примтгки
1. Фр. Яр. Три дослщження щодо 5-ï запов1д1 // Етика. Сексуальна та сощальна етика. - 1934. - № 11. - с. 183-187. - У дослщженш Вагнера «Парсифаль», пастор Фр. Яр пор1внюе страждання 1суса та страждання короля Грааля 1з всеосяж-ною чеснотою - «сп1вчуттям», яку вш називае Любов'ю. В1дпов1дно до сучасно'1
релтйно1 думки свиу з'являеться «Парсифаль» як релiгiя буддистського сшв-чуття, що опосередкована поглядами Шопенгауера. Шопенгауер бачить у цiй релтйноста контраст з християнством. Це не так. Хоча ми у фокус мислення цього «всеосяжного» спiвчуття. Але е в християнствi любов (сшвчуття е лише ïï формою), яка щнуеться вище, нiж будь-яке шше знання, знання, яке називають мудрютю (1 послання до Кор. 13). Те, що ми насправдi маемо тут справу з хрис-тиянськими щнностями, пщтверджуе Нiцше, який критикуе твiр «Парсифаль». Це справедливо для християнсько'1 релiгiï: Любов (яка проявляеться як сшвчут-тя, як жалють) е основою i передумовою для будь-якого шзнання iстини (Jahr, Fr. (1934). Zweifel an Jesus? Eine Betrachtung nach Richard Wagner's ,Parsifal'. Ethik. Sexual- und Gesellschaftsethik, 11, 363-364).
2. Для протестантського пастора Фрща Яра вiра у безсмертя е додатковою моти-вацiею до етичних дай, але не через страх покарання, а тому, що Бог поважае життя (Jahr, Fr. (1934). Jenseitsglaube und Ethik im Christentum. Ethik. Sexual- und Gesellschaftsethik, 11, 217-218). В шшому м1сщ твору вш намагаеться пробудити можливкть нового життя шсля земно'1 смерта, порiвнюючи ïï з болем плода або досвщом плоду до i пщ час народження, який не може собi уявити, що шсля такого болю i уявленого юнця при народженнi це i е справжне життя, яке тшьки починаеться, - схожий iз порiвнянним досвщом болю вмираючоï та безнадiйноï людини (Jahr, Drei Abschnitte des Lebens nach 2. Korinther. Nach dem Gesetz und Zeugnis. Monatsschrift des Bibelbundes 38, 1938, S. 182-188).
3. У передмовi до монографи Г-М. Засса «Бюетика у США» ввдшчеш слова Едмун-да Пеллегршо, Голови Комки з бюетики при Президента Сполучених Штатав. Вони е й по цей день актуальним поглядом на майбутне медицини та бюетики: «Малоймовiрно, що можна дшти згоди щодо рiзнопланових питань, пов'язаних з нинiшньоï метаморфозою бiомедичноï етики, особливо з фундаментальними проблемами, що зачшають життя людини. Тому, ми можемо тшьки чекати на скорочення каношв загальнообов'язкових моральних концепцш, плюралiзму правил або забороняючих заповщей. Речi, якi, швидше за все, будуть загально-визнаними, виходять / виникають з самоï природи медицини - ïï «внутрiшньоï моралi». Але дещо й змiниться: принципи компетентности спiвчуття, конфщен-цiйних вiдносин, благополуччя пацiента та процвiтання медичних знань. А деяю новi принципи будуть активно включеш, такi як повага автономи пацiентiв, при-йняття ршення, згода на евтаназiю / припинення безглуздих, неефективних ме-тодiв лжування невилiковно хворих пацiентiв, повага заповщальних диспозицiй, створення комiтетiв з етики, зростаюча участь в полггищ та бшьш iнтенсивний i бiльш вщкритий монiторинг лiкарiв з точки зору гх компетенцiï. Питання у тому, яким чином ц змти будуть проходити. Ми можемо очжувати широкий дiапазон варiацiй та зменшення знаходження консенсусу з таких питань як евтаназiя «за власним бажанням», аборти, стерктзащя, методи заплiднення, генна iнженерiя тощо. Серед медичних професiоналiв, як i в будь-яких шших професшних гру-пах, з'явиться чiтке визначення протилежних думок з таких питань, оскшьки i серед них (як с^зь у сусп^ьствi) iснують таю ж глибою i непереборнi вщмш-ностi у релiгiйному чи фшософському свiтоглядах. Можливо, найбiльша турбу-лентшсть виходить через рiзновид iнтерпретацiï того, що означае сама профе^ лжаря, особливо суперечки про те, скшьки особистого зобов'язання вимагае медицина / мед. профе^ вiд виконуючих осiб (Sass, H.-M. (1988). Bioethik in den USA, Heidelberg: Springer, S. 17).
Посилання / References
Jahr, Fr. (1934). Drei Studien zum 5. Gebot. Ethik. Sexual- und Gesellschaftsethik, 11, 183187.
Jahr, Fr. (1934). Zweifel an Jesus? Eine Betrachtung nach Richard Wagner's, 'Parsifal'. Ethik. Sexual- und Gesellschaftsethik, 11, 363-364.
Jahr, Fr. (1934). Jenseitsglaube und Ethik im Christentum. Ethik. Sexual- und Gesellschaftsethik, 11, 217-218.
Jahr, Fr. (1938). Drei Abschnitte des Lebens nach 2. Korinther. Nach dem Gesetz und
Zeugnis. Monatsschrift des Bibelbundes, 38, 182-188. Jahr, Fr. (1929). Zwei ethische Grundprobleme in ihrem Gegensatz und in ihrer Vereinigung
im sozialen Leben. Ethik. Sexual- und Gesellschaftsethik, 6, 341-346. Jahr, Fr. (1930). Gesinnungsdiktatur oder Gedankenfreiheit? Gedanken uber eine liberale Gestaltung des Gesinnungsunterrichts. Die neue Erziehung. Monatsschrift fur entschiedene Schulreform und freiheitliche Schulpolitik, 12, 200-202. Jahr, Fr. (1928). Soziale und sexuelle Ethik in der Tageszeitung Ethik. Sexual- und Gesellschaftsethik. Organ des ßthikbundes', 4(10/11), 149-150. Reich, W.-T. (1995). The Word 'Bioethics'. The Struggle over its Meaning. Kennedy Institute
of Ethics Journal, 5(1), 19-34. Sass, H.-M. (1988). Bioethik in den USA, Heidelberg: Springer, 17.
Ганс-Мартин Засс. Протестанские традиции основ биоэтики Перевод с немецкого и примечания Анны Губенко
Термин и концепция биоэтики (Bio-Ethik) были разработаны Фрицем Яром (Fritz Jahr), протестантским пастором в городе Галле в 1927 году, то есть задолго до возникновения ее современного понимания в Америке в 1970-х и распространения по всему миру. Биоэтический императив Яра под влиянием христианских и гуманистических традиций (от Франциска Ассизского до Артура Шопенгауэра, а также буддийской философии) имеет свое собственное определение: «Уважай все живое как самого себя и, если это возможно, относись ко всему живому как к самому себе». Яр интерпретирует заповедь «Не убий» как принцип «общей морали», который включает в себя обязательства заботиться о своем здоровье, общественном здравоохранении и медико-санитарном просвещении в более широких рамках универсального биоэтического императива.
В статье акцентируются актуальные для настоящего времени мыслеполагания о термине «биоэтический императив», который выступает не только объектом междисциплинарного исследования, но и практическим подходом в приобретении чувства ответственности и экологического образа мышления. Дидактические рассуждения Яра выходят за пределы патерналистского воспитания, они указывают на содержательную и методологическую цель преподавания этики, на этический дискурс. По мнению Яра, этика не регулирует философские, теологические или политические знания, не выступает как диктатура способа поведения. Этика — это ведение дискуссий, культура обсуждения, общение. Следуя философии Яра,
профессор Ганс-Мартин Засс сформулировал гео-этический императив: «Уважай Матушку Землю и жизнь как такую, за которую ответственен человек, которая является самоцелью, и поступай по возможности именно таким образом». Через уважение ко всему живому рассматриваются взаимоотношения между человеком и животными, растениями, природой в целом, включая систему здравоохранения, образовательные и исследовательские организации.
Пастор Фриц Яр, который во время своей жизни не имел непосредственного влияния на развитие концепции, тем не менее построил первую протестантскую основу для современных богословских и этических концепций в области медицинской этики, биоэтики и инвайронментальной этики.
Ключевые слова: Фриц Яр, биоэтика, биоэтический императив, категорический императив, гео-этический императив.
Hans-Martin Sass. Protestant traditions of the Backgrounds of Bioethics. Part 2.
Translation from German and Notes by Ganna Hubenko
Term and concept of bioethics (Bio-Ethik) originally were developed by Fritz Jahr, a Protestant Pastor in Halle an der Saale in 1927, long before the period, when bioethics in the modern sense was recreated in the US in 1970s and since that time has spread globally. Jahr's bioethical imperative, influenced by Christian and humanist traditions from Assisi to Schopenhauer and by Buddhist philosophy holds its own position against Kant's anthropological imperative and against dogmatic Buddhist reasoning: 'Respect each living being as an end in itself and treat it, if possible, as such'. Jahr interprets the 5th Commandment 'Thou shall not kill' offensively and liberally as 'common morality' which includes the obligation of caring for one's own health, public health and health education within the wider framework of a universal bioethical Sittengesetz.
In the article-translation the actual contemporary thoughts about the bioethical imperative, which serves not only the object of interdisciplinary study, but also the practical approach to acquiring responsibility and environmental image ofthinking, are found. Didactic considerations of Yahr go beyond the paternalistic upbringing, they point to the content and methodological purpose of teaching ethics to ethical discourse. According to Yahr, ethics does not regulate philosophical, theological or political knowledge, does not act as a dictatorship of a way of behavior. Ethics is the conduct of discussions, the culture of discussion and communication. Following the philosophy of Yahr, Professor Hans-Martin Zass formulated the geo-ethical imperative: "Respect the Mother Earth and all natural life as it is, for which the responsible person is an end in itself, and get around as much as possible in this way!". In respect for all living things, there is a relationship between man and animals, plants, nature, including the health systems, educational-informational and research organizations. Pastor Fritz Jahr, who had no immediate influence during his times, built a strong first Protestant foundation for contemporary
theological and ethical concepts in medical ethics, bioethics, and environmental ethics.
Keywords: Fritz Jar, bioethics, bioethical imperative, categorical imperative, geo-ethical imperative.
Ганс-Мартш Засс, Заслужений професор фшософи 1нституту фшософп, Рурський унiверситет, GA3, D44780 Бохум, Нiмеччина, e-mail:Hansmartin. [email protected]
Засновник та член Правлшня Центру медично!' етики NABF 04/297, D44780 Бохум, Нмеччина, e-mail:[email protected]
Старший науковий спiвробiтник Кеннедi 1нституту Етики, Джорджта-унський унiверситет, Вашингтон, округ Колумбш 20057, e-mail:SassHM@ aol.com
Почесний професор Наукового центру бiоетики, Пекiнський медичний коледж,
5 Донг Ден Сан Тяо, Пекн 100005, Китай, e-mail:[email protected]
Hans-Martin Sass, Emeritus Professor of Philosophy, Institut fbr Philosophie, Ruhr-Universi^t, GA3, D44780 Bochum, Germany, [email protected]
Founder and Member of the Board, Zentrum fer Medizinische Ethik, NABF 04/297, D44780 Bochum, Germany, [email protected]
Emeritus Senior Research Scholar, Kennedy Inst. of Ethics, Georgetown Univ., Washington DC 20057, [email protected]
Honorary Professor, Research Center for Bioethics, Peking Union Medical College
5 Dong Dan San Tiao, Beijing 100005, PR China, [email protected]
