CC BY
21
https://doi.org/10.31874 / 2309-1606-2018-22-1-211-223 УДК: 009:168
Томас Сьорен ГОФФМАН Thomas Sören HOFFMANN
(University of Hagen, Germany) thomas.hoffmann@fernuni-hagen.de
ВИТОКИ ТА ВИХ1ДН1 ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО СТАНОВЛЕННЯ НОВО1 Б1ОЕТИКИ ТА ПРОГРАМИ «1НТЕГРАТИВНО1 Б1ОЕТИКИ»
Ч. 1
(переклад з шмецькоТ Ганни Губенко)
Вщ перекладача
Професор Томас Сьорен Гоффман е Членом дослiдницькоi групи «М1жкультурна бюетика» у Бохум1 при Рурському унiверситетi. Ств-iнiдiатор «П1вденно-сх1дноевропейського форуму з бюетики» (Лошинь / Хорватш). Доцент кафедри ф1лософп в Боннському ушверситеп. З 2006 року сп1в-редактор журналу «Synthesis philosophica» (Загреб). У 2007 р. отримав прем1ю Карла Ясперса Ун1верситету Ольденбурга. Нараз1 входить до професорсько-виклададького складу Ферн-ун1верситету м1с-та Хаген (Hagen).
Знайомство перекладача, к.ф1лос.н., доцента Губенко Ганни з про-фесором в1дбулося на Л1тн1й школ1 «Б1оетика як науково-соц1альний проект: 1дея 1нтегративноi бюетики» при Академп полiтичноi освгти у мгста Тутд1нг у Н1меччиш, 19-26 червня 2016 року. Л1тня школа в1дбулася у рамках проекту «1нтегративна бюетика». Проект виник у сп1впрад1 з чотирма ушверситетами П1вденно-Сх1дноi бвропи, до яких на той час приедналися Академ1я полiтичноi освгти (Tutzing), Католицький уш-верситет Айхштетт (Eichstätt) i Католицький приватний ун1верситет в Л1нц1 (Linz). Бюетичш питання б1льше не можуть бути зведеш до проблем у рамках прикладноi етики. Швидше, вони вимагають методоло-гiчноi прив'язки до задач щодо необхiдноi координацп р1зних наукових (наприклад, правових, етичних), а також соц1ально-культурних (на-приклад, полгтичних, соц1ально-психолоичних, релтйних) перспек-
1 © Ганна Губенко, переклад з шмецько'!, 2018.
тив. Термiн «штегративна бюетика» стосуеться як методолог1чних, так 1 прикладних фундаментальних питань бюетично1 теорп та практики, як1 повинш вир1шуватися в св1тл1 нередукц1он1стських, ор1ентованих на д1алог зазначених перспектив. У рамках проекту щор1чно проводиться мiжнародна Л1тня школа, тематика яко1 щоразу присвячена актуальним проблемам медицини та бюетики. У журнал1 ми представляемо матерь ал, який обговорювався професором Гоффманом на Лггнш школ1 у 2016 рощ.
Анотацiя
Устаттi порiвнюються р1зт моделi бюетики. Домтуюча модель бюетики анал1зуеться як нова галузь прикладног етики, що зосереджена на П походжен-ш, особливим чином на питанияхмедичног етики, висхiдних вiдрепродуктивно'г' медицини. В рамках щег концепци формальне застосування етичних принцитв в медичтй практищ зазвичай розумiеться як стратегiя збереження автономи особистостi. 1нша модель, «холктична», пов'язана з iменами Ван Ренсселера Поттера й Ханса Йонаса й акцентуеться на етичних питаннях, що обговорю-ються в ширшому контекстi «загальног медитаци» життя в цыому, природи та людських життевих свМв. «Холктична» бюетика фокусуеться на iдеí щ-лiсностi, а також допускае внутршнш «живий» плюрал1зм перспектив, що вiдповiдае самодиференщаци життя у безлiч життевих свМв. Третя модель — ттегративна бюетика, яка не тыьки намагаеться поеднати, з одного боку, перспективи автономи та, з тшого, життя та природи в цыому, але також показуе, що бюетика заснована на власних джерелах нормативностi (напри-клад, в iдеí щодо життя). З цих джерел також постае завдання «ттегрувати» перспективи рiзних наукових дисциплт про життя в цыому. Устаттiрозгля-нута концепщя «ттегративно'гбюетики» з наступнимихарактеристиками: т-тегративна бюетикарозглядае вЫ види взаемодимiжлюдьми, живими ктота-ми та природою у цыому; вона трансдисциплтарна i тому заснована на дiалозi наук, у яких е бюетична об1знатсть щодо визначених проблем; вона вiдкрита також для ненаукових проявiв iндивiдуальноí та суспыьно'г свiдомостi, й тому тд час обговорення життя в нормативному сенЫ все жзалишаетьсяу контактi з дшсними життевими свтамиреальних людей. Уктщ статтi обговорюеться ттегративна бюетика як приклад сенсу щодо iдеí«природно'г'волV».
Ключовг слова: бюетика, прикладна етика, нормативтсть життя, тран-сдисциплтартсть, «природна воля».
Частина 1
Той, хто вивчае юторда становлення поняття «бюетика» та юторда становлення вщповщно1 науково1 дисциплши, той швидко визначить, що предмет вивчення бюетики е не такою вже й однозначно простою величиною, як могло здатися на початку. I мова зараз йде навпъ не про
т1 дивт непорозум1ння, що виникають час в1д часу - як-от, наприклад, той факт, що у швденних краiнах зустр1чаються вивгски або таблички, на яких великими лгтерами виведене слово «Бюетика», а коли придивиш-ся, виявляеться, що йдеться про СПА-салон. Hi, тут ми говоримо про те, що в межах науковоi бюетики можна виокремити р1зш напрямки, навпъ р1зт науков1 парадигми, як1 1нод1 зовс1м нелегко тдвести п1д сп1льний дах. Згадаймо, наприклад, протестантського пастора Фр1ца Яра (Fritz Jahr, 1895-1953), котрий у 1926 р. в маленькому журнальному допис1 чи не вперше використав довол1 проблематичний (зважаючи на лексичне значення компонет1в цього складеного слова) терм1н «бюетика» (Jahr, 1926: 604-605). Очевидно, що цей неолоизм Фр1ц Яр побудував за ана-лоиею з програмним заголовком «Бю-псих1ка» (1), який зустр1в у роботах дос1 знаного ф1лософа та психолога Рудольфа Айслера (1873-1926). I так само як Р. Айслера, незважаючи на його прихильшсть до твор1в I. Канта, треба розглядати у контекст1 психолоизму кшця 19 - початку 20 столитя, так само i творчкть Фр. Яра вписуеться в той загальний свгтогляд «фшософп життя», у рамках якого вже ран1ше могло бути по-ставлене ключове - як для нашого п1дходу - питання щодо норматив-Hocmi життя. Згадаймо виведений Альбертом Швейцером в 1915 роц1 постулат щодо «благоговшня перед життям», а також, звичайно, «в1-талктичного» взивання до життя у Н1цше та нщшеанств1. Не останн1м чином саме на цьому питант - на питанш, чи бюетика мае виходити з внутртньог, тгерентног mpMamuemcmi/o6oe'.H3Koeocmi життя, чи - як це було в початковш альтернативнш модел1 - мае базуватися на понятл самовизначення та самообмеження власних diü — саме на цьому питан-н1 почнуть в подальшому розходитися шляхи розбудови поняття «б1о-етика». Тож в наш1й прац1 ми докладно проанал1зуемо це «роздвоення шляху» та спробуемо знову поеднати обидв1 стежки. 1ншою альтернативою могла бути в1дкрита та чисто утил1таристська «б1оетика», яка праг-не направити людську д1ю щодо живого якомога ефективн1ше, тобто на максимальне досягнення мети i використання засоб1в. Якщо так1 велик1 вчен1 як Ерв1н Чаргафф (1905-2002), який, як в1домо, е не т1льки одним 1з пров1дних б1ох1м1к1в, але й одним 1з найяскрав1ших критик1в сучасноi б1оетики, - говорять про те, що бюетика в тому сенс1, як ii сьогодн1 ро-зум1ють i практикують, найчаст1ше е «виправданням того, що морально не прийнятне» (2), або, коли той же Ер. Чаргафф, дивлячись на те, що в1н називав «дорогою у генетичну б1йню», констатував, «здаеться, що здшсненшсть ... е единим моральним критер1ем» (Chargaff, 2002: 211) взаемодп з живим, тод1 в1н мав на уваз1 саме цю останню верс1ю чисто утилiтарноi б1оетики, яка мае свое слабке м1сце саме у тому, що вона не в змоз1 дати матер1ального виправдання себе, особливо якщо це стосуеть-
ся ц1лей, що лежать набагато дал1, н1ж вона сама ïx визначила. Можна говорит, що така верс1я «бюетики», яка розвивае саме сусп1льний вплив, посилаючись на прагматику i прост1 повсякденн1 уявлення про життя, зазвичай i п1дсилюе активiзацiю необмежених можливостей, ор1енту-ючись на 1деали теxнiчноï досконалостi, а також теxнiчнi вдосконален-ня життя (включаючи в себе i «вдосконалення» людини (3)). Якраз там вона, врештьрешт, е взаемопоеднуючою з нормами бiотеxн1ки й упус-кае етичне (4) - проблема, з якою ми згткнемося i в 1нших галузях при-кладноï етики, так, зокрема, в певному становленш економiчноï етики, коли ор1ентована на користь лог1ка економ1ки стипзуеться як етичний критер1й i при цьому б1льше не розглядае етичного питання людсько-го самов1дношення та саморозум1ння дiï. У подальшому ми не хочемо трактувати проблему чисто утилiтарноï етики, тобто в кшщ кшщв бю-теxнологiчноï бюетики, а залишаемо ïï на вищевикладеному р1вш. При цьому ми не хочемо пнорувати або применшити цю проблематику, ми почнемо тепер з дискусп або з1 спор1в м1ж ними, з нормативноï ор1ента-цп бюетики на осмислення свободи та життя. У цьому дискурс1 ми буде-мо говорити i про модел1 «1нтегративноï етики», яка буде зад1яна дал1 i про яку ми хочемо вже сказати як про громадський узагальнюючий проект. Почнемо мабуть з1 спор1в м1ж напрямками бюетики про «свободу» та про «життя», як1 можна було спостер1гати при становлення самоï дисциплши у друг1й половит ХХ столптя.
1. Два головних напрямки «бюетики»
Цей стр виявився не в останню чергу в фаз1 становлення бюетики як науковоï дисципл1ни, як «прюритетний сшр>> (Korff, 2000: 7-16), який протягом деякого часу повинен був збуджувати розуми, - так, наче в1д першого використання слова залежить практично все стосовно його концептуального наповнення. Що стосуеться цього спору, часто поси-лаються на 1970 р1к, коли, звичайно в П1втчн1й Америщ, пролунало два «стартових постр1ли» для створення новоï дисциплши. Грубо кажучи, тут протиставляються, з одного боку, модель, яка розглядае «бюетику» як нову спещальну область етики, що головним чином зосереджена на медичному аспект1, а з 1ншого - як «холктичний» концепт, який стосуеться лише етичних питань в контекст1 «загальноï медитаци» життя або взагал1 природи. Тут ми розглянемо щ дв1 модел1, а пот1м запропонуемо, як могла б сприйматись третя 1нтегративна модель бюетики.
1.1. Патвна модель: мiж репродуктивною етикою та захистом особистоТ свободи
Почнемо з «мейнстриму» - розумшня бюетики як обласп етики на зразок полпично^ npaBOBOï та HayKOBOï етики. У випадку б1оетики йдеться про концепт, який tîcho пов'язаний з Центром досл^джень ре-продукцп людини та бюетики Джозефа та Роуз Кеннеди, заснований в 1971 рощ в Джорджтаунському ушверситеп. Назва «бюетика» у контекст! появи шституту в 1970 рощ, здаеться, неочжувано була знайдена пол1тиком Сарджентом Шрайвером (1915-2011), близьким другом сш^ Кеннед1. 3i свого боку, сам Шрайвер не тшьки розглядав суто казугстич-ну медичну етику, але й хотiв надати бюлогп нового значення в пошу-ках вщповщей на етичнi питання (5) (Cook, 2011). Звичайно, ця цшком сщентично-натуралктична здогадка жодним чином не змушуе серця фiлософiв битись швидше, але й не шкодить популярной новоï дис-циплiни. Пiдсумовуючи це питання, у даному випадку йдеться, по суп, пере важно про принципово-казугстичну норматившсть втручань на живi субстрати, зокрема, про зовншню нормативнiсть дiй в обласп наук (насамперед, медицини), яю стосуються життя або виживання людства (6). Один з основних нормативних шпульсш цього типу бiоетики походить - i, звичайно, стосуеться поширення використання термiна навiть за межами вузького кола засновникв у Вашингтон^ округ Колумбiя -головним чином вщ орiентацiï сучасноï етики на самовизначену волю як нормативний орган i не в останню чергу вщ зусилля, спрямованого на те, щоб шдкреслити варiанти лiберальноï суб'ективностi проти гетеро-номних структур. Слщ згадати медичний патерналiзм, який тривалий час був панiвним, або шституцшш, економiчнi, полiтичнi та iншi зовнiшнi обмеження, якi можуть поиршити або повнiстю вимкнути самовизна-чення особливо у пащента. У вщповщних дослiдженнях передiсторiï (у тому чи^ до 1970 року) провiдних мотивацш бiоетики було доведено, що ïх початок був пов'язаний з науково-критичними емансипацiйними iмпульсами, якi суперечили домшуючому у Пiвнiчнiй Америцi мислен-ню утилiтаризму, зокрема, в медичнiй професп, а також прагнули надати впливу суворому обов'язку обГрунтування науковоï та медичноï дiяль-ностi (Stevens, 2000). Загально кажучи, «бiоетика» - це по-справжньому лiберальна нормативна справа, яка в значенш принципiв просвiтництва служить звшьненню суб'ективностi вiд патерналiзму через iнституалiзо-ванi науки. Виходячи зi своïх iсторичних i систематичних базових iм-пульсiв, бiоетику у цьому виглядi слiд розумiти в найкращому сенсi як спробу свободозберiгаючого рацюнального регулювання окремих дiй вiдносно життя та смерп, в цьому сен^ вона [бiоетика] охоплюе сучас-ний масштабний етичний проект рацiонально вщображеного практич-
ного самозбереження суб'ективност1 як такоï. До сьогодн1шнього дня в1дпов1дний тип бюетики можна розглядати як пан1вний. Тобто тип, п1д яким розушемо формальне застосування принцишв та зм1ст1в як стратеги збереження автономiï в життевих контекстах. М1жнародт до-кументи, так1 як «Загальна декларац1я про бюетику та права людини» ЮНЕСКО в1д 2005 року досить точно в1дображае в1дпов1дний напрямок (Deutsche UNESCO-Kommission: 37-49).
1.2 Альтернатива: бюетика як cnociô «холютичного» досягнення HopMamueHocmi життя
Цьому першому проекту з бюетики, започаткованому в 1нтересах свободи суб'екта, протиставляеться 1нша модель бюетики, також в1до-ма широкш громадськост1 починаючи з приблизно 1970 року. У ц1й 1н-ш1й модел1 йдеться також про «одомашнення» наук, тобто обмеження ïx областей втручання, при цьому головний аспект цiеï модел1 не поля-гае лише у понятл збереження максимально можливого суб'ективного поля д1й, а також i не в ор1ентацп на волю людини. Тут сл1д розушти ту бюетику, концепт якоï пов'язаний з такими 1менами, як Ван Рансселер Поттер (1911-2001), Ганс Йонас (1903-1993) або навпъ Альберт Швейцер (1875-1965), якого нещодавно стали прославляти, i в як1й не в остан-ню чергу мова йде про переосмислення на р1вт величин «життя» або навгть «природи» як горизонту вс1х д1й людини, але, перш за все, про нове усв1домлення життя як штеграла нашого кнування. Ван Рансселер Поттер опубл1кував свою книгу «Бюетика. Micm у майбутне» у 1971 рощ i, таким чином, встановив «холктичний» контрапункт на основ1 щ-л1сност1 життя проти «антропоцентричноЬ» медично-етичноï казуЬти-ки, яка починаеться з людськоï дп. Те, про що тут йшлося - звичайно не лише у Поттера - можна висловити так, що природш науки, враховую-чи природничо-наукову медицину, не сл1д розумпи в сенс1 бекон1всько-го 1мперативу створення «regnum hominis» («панування людини»), за-м1сть цього необх1дна нова чуттев1сть для цЫсносп або iнтегральностi життя, яку можна намагатись обГрунтувати в певн1й м1р1 онтолог1чно, як у Ганса Йонаса, в нових терм1нах досконалост1 буття. Що, зокрема, дозволено i заборонено наущ, виникло в результат! п1дтвердження, що в1дпов1дна практика сприймае живий св1т (Bios) в ц1лому i як загальний взаемозв'язок об'ект1в буття у вигляд1 рефлексй та мае виправдатись перед ним (Bios), не т1льки перед окремими людськими ц1лями. Наре-шт1, представникам цього п1дходу було i е важливо в1дновлення закр1-пленого в життесвт i в1дображаючого саме життя етосу, який охоплюе i самост1йну д1ю, i надае ïй масштаб в1дношення до самост1йного життя, яким вона [д1я] не може одразу ж оволодпи як безпосередн1м проявом
свободосвiдомоï суб'ективнiстi. 1накше кажучи, мова йшла i йде про модель бюетики, яку замють самоствердження суб'ективноси слiд ро-зумiти бiльш загально як модель, яка також мае мюце для iнших вимог окрш самосвiдомоï свободи - для вимог життя взагалi i всього живого, якщо не передумов життя - у цьому сен^ етичнi постулати можуть бути пов'язанi з нею [моделлю]. З систематичноï точки зору, звичайно, тут виникають питання: питання, яю можна застосувати як у новш онтоло-riï, наприклад, за Йонасом, а також у нових шперативах, наприклад, за Швейцером. Отже, як можна було б запровадити та обГрунтувати таку «холiстичну» модель бюетики, принаймш в загальних рисах?
Ми можемо прокладати шлях для першоï вiдповiдi на це питання, перш за все, якщо з'ясуемо той факт, що «предметна область» бюетики, тобто сфери явищ життя i живого, якщо вони е об'ектами людськоï дшльносп, вщкриваеться насправдi не як проста «достовiрнiсть», або навпъ як науково (наприклад, бюлоично) складена «об'ективнiсть» (Hoffmann, 2015: 5-15; Covté, 2008; Covi^ 2011: 25-34). Звичайно, ми також можемо трактувати життя як «об'ективний факт», що буде спра-ведливим, якщо ми висвплимо це, скажiмо, з точки зору бюх^чного аналiзу, або, наприклад, ботанiчноï чи зоологiчноï таксономп. Однак на-вiть тут ми розвиваемо вiдповiднi об'ективнi поняття життя знов тшьки в певних контекстах життя i для ïх цшей, як, звичайно, науки завжди представляють певш життесвiти, вiд яких ïх теоретичнi результати не можуть бути просто та в усякому вщношенш iзольованi - життя також живе в науцi, i iснування нашого знання, як ми можемо сказати, свщомо реагуючи на Фiхте, е саме життя. Тим не менше ми знаемо в бюетищ, що означае «життя» i, отже, цшьове призначення нашоï дiяльностi в нш лише з науковоï матерiалiзацiï життя; ми лише знаемо про це значення з внутршньо'1 точки зору самого життя, з точки зору живо1 ктоти як учас-ника життя, для якого «об'ект» його знань завжди як внутршшй, так i зовншнш, як осмислений, так i вщчутний. Це вказуе на те, що для «хо-лютичних» бюетициспв у поняти життя вже передбачаеться така рефлексивна едтсть форми та змкту, на яку мае спиратися той, хто в бюети-щ справдi прагне перемютити парадигму з моделi застосування на етику, яка прагне вивести свою орiентацiю навiть з цього максимально штегра-тивного контексту, оскiльки ми розушемо життя як поеднання едносп та множинностi або як об'ект-предметний континуум. У цьому вiдношеннi бюетика стикаеться з безпосередньою силою штеграци в життi, до якоï вона виявляеться зобов'язаною тим, що вона намагаеться вщшукати ви-падки цЫсносп i показати ïх як межi дезiнтегруючих дiй (7).
Таким чином, бюетика, що орiентована на щею цiлiсностi, вiдрiзня-тиметься вiд моделi бiоетики як прикладноï етики тим, що з самого по-
чатку вона допускае внутр1шн1й «живий» плюрал1зм перспектив, який в1дпов1дае самодиференц1юванню життя в множит життесвпи, напри-клад, множинтсть кторично або культурно диференц1йованих життес-втв, тобто вона також буде формально «1нтегративною» бюетикою (8). На цьому етап1 проекту мае сенс окреслити один з двох фундаменталь-них оркнтир1в бюетики - проект, який ми, у вужчому сенс1 (9), хочемо назвати «1нтегративна б1оетика».
2. 1нтегративна бiоетика
Завдання розкрити поняття та запитання «1нтегративноï бюетики» можна вир1шувати на дуже р1зних р1внях. Можна, наприклад, з точки зору концептуальноï кторп показати, коли хто пропонував або викли-кав 1нтегративну бюетику, i з яких, наприклад, науково-теоретичних причин це сталося.
Можна також систематично запитувати, в чому повинна полягати кшцева причина попиту, щоб трактувати «бюетику» 1нтегративно. Ми спробуемо коротко п1дсумувати обидва запитання, при цьому перш за все розглянемо ще раз у вщношенш до поняття життя, наскшьки це по-няття е не просто предметним предметом, а горизонтом вс1х б1оетичних питань.
2.1. Шдходи до «1нтегративно'1бюетики»/Швденно-cxidm-европейська школа
Давайте звернемося до кторичного питання коли, ким i в якому конкретному контекст1 «1нтегративна б1оетика» була затребувана або використовувалась. У н1мецькомовному свт терм1н «1нтегративна бю-етика» зустр1чаеться вже щонайменше 15 рок1в. При цьому ми врахо-вуемо, що в шших сферах ф1лософськоï етики кнували i кнують також «штегративш» етичт п1дходи, найв1дом1шим прикладом е, безумовно, «1нтегративна господарська етика» Петера Ульр1ха (Ulrich, 2016). На-скшьки я знаю, назва «1нтегративна бюетика» спочатку не обов'язково означала радикальний методолог1чний новий п1дх1д, а скор1ше розши-рення класичних б1оетичних питань за межами «антропоцентричност1» класичноï етики свободи; у цьому сенс1 спочатку кнувала безпосеред-ня схож1сть з «холктичною» б1оетикою, як ми ïï щойно описали. Якщо Хейке Баранзке завершуе свое широке досл1дження «Würde der Kreatur? Die Idee der Würde im Horizont der Bioethik» («Пдмсть створтня? 1дея гiд-Ho^i на горизонтi бюетики») 2002 року главою п1д назвою «У пошуках 1нтегративноï бюетики» (Baranzke, 2002: 309-349), згадуючи швейцар-ську федеральну конститущю, як1й в1доме поняття «г1дност1 створшня» з 1992 року - звичайно, сумшвно - ставить запитання, наскшьки не-
людське створ1ння може iнтегруватись в елементарний дискурс г1дност1 в класичному для б1оетики прояв1, а наскшьки не може. Що стосуеться зв'язку з «холктичною» моделлю, то в м1жнародному контекст1 ситуацiя частково под1бна: з 2004 року з координацшним центром в П1вденно-Схiднiй бврош розвинулася бюетична «школа», яка насправд1 сильно обумовлена питаннями як у Швейцера, Йонаса або Поттера, але водно-час привносить нов1 аспекти, особливо на методолог1чному рiвнi (10). Трактоване тут поняття «iнтегративноi бюетики» характеризуеться, зо-крема, такими основними ознаками:
1. В сутносп 1нтегративна бiоетика вiдображае загальну сощальну свiдомiсть взаемозв'язку м1ж людиною та и оточуючим свiтом. П предметом в1дпов1дно е не тшьки класичт питання медичноi чи науковоi етики, але, наприклад, також вс1 автентичт прояви чутливост1 до цього взаемозв'язку, враховуючи мистецтво.
2. 1нтегративна бiоетика не е чисто фшософським д1лом, але створена 1нтер-, мульти- та трансдиципл1нарно, i, отже, спираеться на д!алог ус1х наук, в яких взагал1 може виникнути бюетичне усв1домлення проблеми. На думку деяких автор1в, це може означати, що ф1лософ1я не повинна займати кер1вну функц1ю, навпъ в оргатзацп д1алогу, а е партнером м1ж багатьма науками.
3. 1нтегративна бюетика трактуеться «плюр1перспективно», що озна-чае, перш за все, що вона не закршлюеться з самого початку на науков1й перспектив^ а живе за участю ненаукових прояв1в сусп1льноi св1домос-т1: вона живе з залучення релггп, р1зних культурних горизонлв, взага-л1 життесвтв, в яких реальш люди д1йсно рухаються, 1 через як1 вони повинт показати свое сприйняття життя. Легко побачити, що шзн1ше тут буде представлений надзвичайно вимогливий проект, який зрештою вже Грунтуеться на життево-фшософськш догм1 справжнього життя як справжнього простору штеграцп вс1х життевоважливих голос1в. Разом з цим мова йде не лише про додавання якомога б1льшоi к1лькост1 та роз-б1жност1 голос1в, а скор1ше про перетворення цих голос1в в бюетичт голоси. Для цього я наводжу цитату Хрвое Юр1ча з Загреба, також пред-ставленого у дан1й робот1, який у дослщженш про 1нтегративну бюетику зазначае: «Бюетика не може бути задоволена чисто мехашчним збором р1зних точок зору, дисциплш та свгтогляд1в, але мае прагнути до реальног штеграцп, до створення единоi платформи для обговорення етичних питань, пов'язаних з життевими проблемами, що стосуються життя у ц1лому та у вс1х контекстуально визначених нюансах. Тому поняття ш-тегративностi повинно було б визначити завдання бюетики (або и здат-шсть) збирати вс1 в1дм1нност1, як1 обговорювалися тут, в едину бюетичну точку зору, яка завжди повинна зводити меж1 дисципл1нованоi науковоi
дисципл1ни. Це б1льше стосуеться реал1зацп бiоетичноï точки зору в р1з-них дисциплшах i п1дходах, н1ж примусове залучення р1зних точок зору до дисципл1нарних меж б1оетики. Тому 1нтегративна б1оетика повинна розглядатися як тверде т1ло у певному простор1, завданням якого було б пост1йно поглинати енерг1ю i в1ддавати ïï 1ншим приймаючим т1лам у просторЬ> (Hrvoje: Anm.13, 68-92).
Примтгки
(1) Поняття «Leben» («життя») з грецькш мае два значения: Çrorç i bios, перше означае виконану (vollzugshafte) форму 1снування, яку подшяють ус1 жив1 1стоти, остан-не, проте, вщноситься до «прожитого життя» розумно'1 1стоти - у сенс1 «бюгра-фи» або «способу життя». З появою в 19 столггп неолог1зму «бюлог1я», а тод1 досить невщповщним чином позначали загальну науку про живе, яку потр1бно було вiдрiзияти в1д лише трохи старшо'1 «зоологи». В результата термш «бюлопя» вщноситься до чогось бшьш загального, н1ж це можливо виходячи з етимоло-riï терм1ну, а «зоолог1я» до чогось бшьш спещального, що i пропонуе сама на-зва. «Б1оетика» також несе в соб1 цю проблему, хоча можна також сказати, що виникаюч1 амб1валентност1 вщображають проблеми, пов'язат з причиною. У б1оетики «життя» завжди е як «суб'ектом», так i «об'ектом» етично'1 рефлексп, а р1зн1 шляхи бюетично'1 думки визначають, чи використовуеться життя або живе в якост1 об'екта, суб'екта або об'екта i суб'екта одночасно.
(2) 1нтерв'ю з Чаргаффом (Chargaff), опубл1коване 2 червня 2001 в Frankfurter Allgemeine Zeitung; як один з приклад1в гучного попередження проти захис-но'1 функцп б1оетики в епоху «наук про життя» - Вольфганг Вшанд (Wolfgang Wieland), Бюетика як виклик, Бонн, 2003 год.
(3) Вщповщт фантази щодо «полiпшения» техтчними засобами людини з самого початку переходять не в галузь науковост1, а скор1ше в галузь науково'1 фантастики.
(4) Якщо у бюетичних ком1с1й де-факто збережуться тшьки завдання щодо забезпе-чення, прийняття та шдтримки нових бютехнологш в суспшьств1 та в медицин1, то бюетика перетвориться на додаток бютехшки; вона не буде бшьше займатися ставленням людини до живих 1стот i впливом цих в1дносин на поведшку.
(5) До фундаментальних труднощ1в передач1 единого наукового (б1олог1чного) з нормативною (етичною) перспективою Шрайвер, здаеться, був мало чутливим; вщповщно, поняття «бюетика» у його розумшт жодним чином не веде до проблеми питання «нормативност1 життя».
(6) Хоча у Шрайвера (а також в повнш назв1 1нституту Кеннед1) може ч1тко вид1-лятися особливе вщношення до репродуктивно'1 медицини, значення «бюетики» незабаром розширюеться приблизно до аналопчного значення «медично'1 етики» як спещально'1 галуз1 «прикладно'1 етики». Протилежна перспектива, як, наприклад, у Ван Рансселера Поттера, яку ми будемо обговорювати шзтше, починаеться з всеосяжного поняття норм життя, вимережуючи висновки для медико-етичних, 1нод1 також для репродуктивно-етичних питань (наприклад, у ставленн1 до пол1тики контролю над народжуван1стю).
(7) Такий приклад цшсност1 вже знаходиться в цшсност1 людського тша, а не тшьки в самосвщомост1 суб'ективност1: ми торкаемось цшсноста людини не просто всу-переч ш, але обмежуючи чи цшком припиняючи ïï ф1зичну можлив1сть кнування.
(8) Бшьше програмних статтей з проекту також у значент методично'1 «плюршер-спективност1» «штегративно'! б1оетики» можна знайти у: Ante Covic / Thomas
Soeren Hoffmann (Hg.), Integrative Bioethik. Beitraege des 1. Sbdosteuropdischen Bioethik-Forums, Mali Losinj 2005/ Integrative Bioethics. Proceedings of The 1. Southeast European Bioethics Forum, Mali Losinj 2005, St. Augustin 2007.
(9) Деяк1 автори, як правило, вже розум1ють «цшсний» пщхщ як «штегративний». Тут слщ зазначити, що «штегративною» сл1д називати систематично бшьш складну форму передач! ор1ентовано'1 на свободу та засновано'1 на житт1 б1оетики.
(10) Два видання ще'1 «П1вденно-европейсько'1 школи» вже згадувалися в прим1тц1 8 та статт1 Hoffmann Th. S. (2015). The Philosophical Concept of Life and its Role in the Foundation of an Integrative Bioethics. Synthesis Philosophica, 59, 5-15.
(далi буде)
Посилання / References
Jahr, Fr. (1926). Wissenschaft vom Leben und Sittenlehre. Alte Erkenntnisse in neuem Gewande. Die Mittelschule. Zeitschrift fur das gesamte mittlere Schulwesen, 40 (45), 604605.
Chargaff, E. (2002). Epilog: Im genetischen Schlachthaus. In: Doris Weber, Den Genrausch stoppen. Personliche Geschichten, engagierte Gespache und klare Positionen. Oberursel, 211-218.
Korff, W. (2000). Einfuhrung in das Projekt Bioethik. In: P. Mikat, L. Beck, W. Korff (ed.), Lexikon der Bioethik, Gutersloh, 7-16.
Cook, M. (2011). Notes Sargent Shriver and the Birth of Bioethics. URL:http://www.bioedge. org/bioethics/bioethics_ article/sargent_ shriver_ and_ the_birth_ of_ bioethics (останне звернення 17.2.2017).
Stevens, T. (2000). Bioethics in America: Origins and Cultural Politics, Baltimore.
Kollek, R. (2009). Den Bericht von Regine Kollek. In: Deutsche UNESCO-Kommission (Hg.), Allgemeine Erklärung bber Bioethik und Menschenrechte. Wegweiserfbr die Internationalisierung der Bioethik, Bonn O.J., 37-49.
Hoffmann, Th. S. (2015). The Philosophical Concept of Life and its Role in the Foundation of an Integrative Bioethics. Synthesis Philosophica, 59, 5-15.
Covic, A. (Hg.) (2008). Bioethik als Reflexion des Lebens. Prolegomena zu einer nichtreduktionistischen Bioethik. Integrative Bioethik und Pluriperspektivismus / Integrative Bioethics and Pluri-Perspectivism. Beitrage des Sudosteuropdischen BioethikForums, Opatija/ Proceedings of the 4th Southeast European Bioethics Forum, Opatija (2008), Sankt Augustin (2011), 25-34.
Ulrich, P. (2016). Integrative Wirtschaftsethik. Grundlagen einer lebensdienlischen Ökonomie. Aufl. 5, Berin.
Baranzke, H. (2002). Wurde der Kreatur? Die Idee der Wurde im Horizont der Bioethik. Wurzburg.
Hrvoje, J. Stutzpunkte fur eine integrative Bioethik im Werk von Van Rensselaer Potter, in: Covi'c/Hoffmann (Anm.13), 68-92.
Томас Серен Хоффман. Истоки и подходы в становлении новой биоэтики и
программы «Интегративная биоэтика». Ч.1 (перевод с немецкого Анны Губенко)
В статье сравниваются различные модели биоэтики. Доминирующая
модель биоэтики анализируется как новая область прикладной этики, сосредоточенная на ее происхождении, особенно на вопросах медицинской
этики, восходящих от репродуктивной медицины. В рамках этой концепции формальное применение этических принципов в медицинской практике обычно понимается как стратегия сохранения частной автономии личности. Другая модель, «холистическая», связана с именами Ван Ренсслера По-ттера и Ганса Йонаса и акцентируется на этических вопросах, обсуждаемых в более широком контексте «общей медитации» жизни в целом, природы и человеческих жизненных миров. «Холистическая» биоэтика фокусируется на идее целостности, а также допускает внутренний «живой» плюрализм перспектив, что соответствует самодифференцированию жизни во множество жизненных миров. Третья модель — интегративная биоэтика, которая не только пытается совместить, с одной стороны, перспективы автономии и, с другой, жизни и природы в целом, но также показывает, что биоэтика основана на собственных источниках нормативности (например, в идее жизни). Из этих источников также встает задача «интегрировать» перспективы различных научных дисциплин по вопросам жизни в целом. В статье рассмотрена концепция «интегративной биоэтики» со следующими характеристиками: интегративная биоэтика рассматривает все виды взаимодействия между людьми, живыми существами и природой в целом; она трансдисциплинарна и поэтому основана на диалоге наук, у которых может возникать биоэтическая осведомленность о проблеме; она открыта также для ненаучных проявлений индивидуального и общественного сознания, и, поэтому при обсуждении жизни в нормативном смысле все же остается в контакте с действительными жизненными мирами реальных людей. В конце статьи обсуждается интегративная биоэтика как пример смысла идеи «естественной воли».
Ключевые слова: биоэтика, прикладная этика, нормативность жизни, трансдисциплинарность, «естественная воля».
Thomas Soeren Hoffmann. The origins and basic approaches of the emergence of a new bioethics and the program «Integrative Bioethics». Part 1 (translation from German by Ganna Hubenko)
The article compares different models of bioethics. The dominant model considers bioethics as just a new area of applied ethics focusing in its origin mainly on questions of medical ethics like those rising from reproductive medicine. Within the framework of this concept, the formal application of ethical principles on medical practices is normally understood as a strategy for the preservation of personal autonomy of the individual. Another model linked e.g. to the names of Van Rensselaer Potter or Hans Jonas can be called a "holistic" one and refers to ethical issues discussed within the greater context of "general meditation" of life in general, nature and human life-worlds. Holistic bioethics focuses on the idea of integrity, and it also allows an internal "living" pluralism of perspectives, which corresponds to the self-differentiation of life in a plurality of life-worlds. The third model is an integrative bioethics which not only tries to combine the perspectives of autonomy
on the one hand, life and nature as a whole on the other, but also shows that bioethics is founded on its own sources of normativity (e.g. in the idea of life). From these sources also rises its task of "integrating" the perspectives of different scientific disciplines on issues of life in general. The concept of "integrative bioethics" is promoted in the article because of the following characteristics: integrative bioeth-ics considers all kinds of interaction between autonomous persons, living beings and nature in general; it is transdisciplinary and therefore based on a dialogue of all sciences in which bioethical awareness of the problem may arise; it is open also to non-scientific manifestations of individual and social consciousness and therefore in discussing live in a normative sense nevertheless stays in contact with the real life-worlds of real people. At the end of the article integrative bioethics is discussed with regard to the example of the meaning of the idea of a "natural will".
Key words: bioethics, applied ethics, normativity of life, transdisciplinarity, natural
Thomas Soren Hoffmann, Dr., Prof., Distance teaching University of Hagen at Faculty of Art and Social Sciences / Department of Philosophy. E-mail: thomas.hoffmann@fernuni-hagen.de
Томас Сьорен Гоффман, Професор факультету мистецтв та соц1альних наук, Ф1лософський факультет Ферн-ун1верситету мкта Хаген (Hagen). E-mail: thomas.hoffmann@fernuni-hagen.de
