CC BY
13
УДК: 372.8 Фрщ ЯР
НАУКА ПРО ЖИТТЯ ТА МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ1
(1926)
(в перекладi Ганни Губенко)
Старi знання в новому свгш
Сучасна наука про життя, тобто бiологiя, охоплюе не т1льки боташ-ку та зоолог1ю. До не1 також належить антрополог1я, що мае приклад-не значення в медициш: в експериментах на тваринах, у досл1дженнях сироватки i кровi тощо, i, навiть трансплантацш гонад вiд приматiв до людини 6. Штайнаха.
Сучасна психологiя, зокрема експериментальна психолопя, також спираеться не т1льки на вивчення людини. Вона використовуе т1 самi методи в дослщженнях на тваринах, а також е анатомо-зоолопчними досл1дженнями, отриманими в результата порiвнянь людини i тварини. Засв1дчуеться навiть зародження психологií рослин (найб1льш вiдомi досл1дники - Г. Т. Фехнер2, Р. Х. Франсе3 i А. Вагнер4). Отже, сучасна психолопя досл1джуе вс1х живих ютот. Саме на п1дставi цих факт1в Р. Ай-слер5 говорить про бюпсихжу.
Бiопсихiка знаходиться за один крок в1д бiоетики, тобто застосовуе етичш зобов'язання не т1льки щодо людей, а й ус1х живих ктот. Бю-етика - це не нове в1дкриття. Ще богослов Фр. Шляйермахер6 називав неетичним руйнування життя будь-якого твор1ння. Це саме стосуеться тварин 1 рослин. А ще ран1ше Й.Г. Гердер7 просив людей уявити себе на мкщ 1нших ктот у божественному образ1, щоб 1дентиф1кувати й сп1впе-реживати ц1й жив1й гстота наст1льки, наскшьки це можливо. Аналоично ф1лософ К. Хр. Фр. Краузе8, сучасник Фр. Шляйермахера, закликав по-важати кожну живу ктоту як таку й не вбивати и бездумно. В1н вважае,
1 Fritz Jahr: Aufsätze zur Bioethik 1924-1948. Werkausgabe, Lit: Berlin 2013, 19-24. Переклад з тмецькш Г.Губенко.
2 G. Th. Fechner, Nanna oder das Seelenleben der Pflanzen. Leipzig 1848.
3 R. H. France, Pflanzenpsychologie als Arbeitshypothese der Pflanzenphysiologie. Stuttgart 1909.
4 Ad. Wagner, Die Vernunft der Pflanze. Dresden 1926.
5 R. Eisler, Das Wirken der Seele. Stuttgart 1908.
6 Schleiermacher, Philosophische Sittenlehre (Kirchmann) 1870.
7 Herder, Ideen zur Philosophie der Geschichte der Menschheit. Riga und Leipzig 1785.
8 K. Chr. Fr. Krause, Das System der Rechtsphilosophie. (Rqder) Leipzig 1874.
Фрщ ЯР. Наука про життя та моральне виховання
що вс1 ктоти, рослини i тварини, а також люди, мають однаковi права, але не щентичш в правах, кожний залежно в1д певно1 умови для досяг-нення певно1 мети.
Стосовно тварин таке етичне зобов'язання, як хоча б незапод1яння ш страждань без необхiдностi, стало очевидним нещодавно. Якщо згадати найб1льш яскравий випадок з минулих рокiв, то це Франциск Ассизький i його велика любов до тварин. - Ситуац1я з рослинами 1нша: для деяких людей е незрозум1лими певн1 етичш зобов'язання щодо рослин1. Хоча так не повинно бути. Уже св. Павло у своему посланш звертае увагу на слабку над1ю вс1х живих 1стот (тобто тварин 1 рослин) викликати наше сп1вчуття до них2. Для пор1вняння можна взяти трет1й акт з «Парсифа-ля» Р1харда Вагнера 1 його зворушлив1 слова: «У благочестив1й в1дданос-т1 люди принаймш в Страсну п'ятницю повинш поважати стеблинки 1 кшти, акуратно ходити по луках, щоб не завдати шкоди живому». - У цьому контекст1 ми повинш також згадати казку Г. Андерсона про янго-ла, який переносить на небо не т1льки душу дитини, яка померла перед-часно, а також 1 велику кшьюсть квшв, зокрема з1в'ялу дику кштку, яка в темному п1двал1 була найб1льшою 1 единою вт1хою для ще! смертельно хворо1 дитини з бщно1 сш'1. I Бог пров1в з нею вс1 кв1ти, близью и серцю; а бщну з1в'ялу дику квпку в1н поцшував, 1 та приеднала св1й голос до хору янгол1в, як1 оточували Бога. Це тшьки приклади поетичного бачен-ня. Р1хард Вагнер 1 Ганс Сакс вважали: «Уся креативна творч1сть 1 поез1я е не що 1нше, як справжня штерпретащя сновидшь».
Ми визнаемо це, коли знайомимось 1з серйозними рослинно-етич-ними поняттями прозаиного фшософа Е. фон Гартмана3, який помер лише двадцять рокв тому. У стати, присвяченш квпковш розкош1, в1н пише про зр1зан1 кв1ти: «Це орган1зм, який смертельно поранили, зали-шилися незруйнованими тшьки кв1ти рослини, голова ще цша, але вщ-дшена вщ тулуба. Кожного разу, коли я бачу троянди в склянщ води або в букет1, я не можу змиритися з неприемною думкою, що людина вбила квпку з единою метою, щоб насолодитися нею очима, безсердечно не пом1чаючи неприродну смерть шд виглядом життя. I якщо я бачу шедевр квпково1 композицп, великий кошик, переповнений все ще живи-ми дорогими китами, я вщчуваю себе пригшченим, щоб вщнайти сили помилуватися ним. Це саме стосуеться 1 головних убор1в дам, прикра-шених приколотими, але вбитими метеликами, як1 тршочуть з останнгх
1 The best publication in this area still is J. Bregenzer. Tierethik. Bamberg 1894.
2 Romerbrief Kap. 8; 19-22. Recently J. Martius published „Die Unsterblichkeit der Pflanze", Stuttgart 1838.
3 Psychological aspects are discussed by W. v. Schnehen. E. v. Hartmann und die Planzenpsychologie. Stuttgart 1908.
сил»1. Етичш зобов'язання в1дносно рослин, що виникають у зв'язку i3 цим, звичайно ж зрозумЫ.
Реалiзацiя таких етичних зобов'язань стосовно Bcix живих îctot вида-еться утопieю. Однак ми не повинш нехтувати етичними зобов'язаннями по в1дношенню до живих iстот у практичнш дiяльностi, пов'язаними з ïx «необхщшстю» (Гердер) або гх «призначенням» (Краузе). Вимоги тварин щодо гх кiлькостi та догляду е набагато менш складними, н1ж тi самi вимоги людини, не говорячи вже про рослини. Тому етичш зобов'язання в1дносно рослин - як1 вже (якщо не в ц1лому, то на практицi) е менше прийнятими, н1ж стосовно тварин - менш складш Також важливим е принцип боротьби за життя - принцип, який певною м1рою навпъ змь нюе нашi етичнi зобов'язання вщносно людей.
З урахуванням цих показникiв е багато можливостей для бiоетичноï д1ялъност1. Iлюстрацiею, як це може бути досягнуто в галуз! тваринноï етики, е р1зн1 пщходи до захисту тварин, описанi в кримшальному ко-декс1 р1зних цивтзованих краги2. У сферi етики рослин наше сшвчуття наст1лъки незначне, що ми п1д час прогулянок, не замислюючись, лама-емо рослини направо i налiво тростиною, зриваемо кшти i безжалiсно викидаемо гх через певний час. Проте ми розлючено лаемо хлопчакв, як1 ламають стебла молодих дерев уздовж дороги. Як результат усього цъого вимальовуеться провщний принцип наших д1й у бюетичному 1м-перативi: «Поважай все живе в:загал1 як самого себе i, якщо це можливо, стався до всього живого як до самого себе!»
Стосовно навчання, то з допомогою р1зних наукових дисциплш можна педагоично впливати на моральшсть. Тобто щ дисциплши мо-жуть також певною м1рою виконувати роль дисциплш формування моральности що мае велике значення з погляду захисту довклля. Ми не повинш закликати до його захисту т1льки з естетичних м1ркувань, сл1д наголошувати на тому, як жахливо п1ддавати тортурам тварин, бездушно знищувати рослини, забруднювати створену Богом природу, ви-кидаючи папр, шкаралупу в1д яець, бите скло. Це е i буде серйозними зобов'язаннями (функщями) етики.
1 Ed. von Hartmann. Der Blumenluxus. 1885.
2 These materials are collected and discussed by R. v. Hippel. Die Tierquälerei in der Strafgesetzgebung des In- und Auslandes. Berlin 1891. For additional practical recommendations see Kyber: Tierschutz und Kultur, Stuttgart and Heilbronn 1925.
