CC BY
87
ФУНКЦИИ И ПРИНЦИПЫ ОРГАНИЗАЦИИ ВООРУЖЕННЫХ СИЛ УКРАИНЫ
Поляков С. Ю.
Статья посвящена анализу функций и принципов права, на которых базируется обеспечение организации и функционирования Вооруженных Сил Украины. Предложено авторское определение функций Вооруженных Сил Украины. Представлена общая характеристика принципов деятельности Вооруженных Сил Украины.
Ключевые слова: Вооруженные Силы Украины, законность и правопорядок, принципы права, военная обязанность, функции.
FUNCTIONS AND PRINCIPLES OF ORGANIZATION OF THE UKRAINIAN ARMED FORCES
Polyakov S. Yu.
This article analyzes the functions and principles of the law that underlie the ensure of organization and functioning of the Ukrainian Armed Forces. It was suggested the author's definition of the Armed Forces of Ukraine functions. And it was presented the general description of the principles of Armed Forces of Ukraine's activity.
Key words: Ukrainian Armed Forces, law and order, the principles of the law, military duty, the functions.
НадШшла до редакци 25.02.2013 p.
УДК:342.9:35 О. Б. Червякова,
канд. юрид. наук, доцент Нац'юнальний ушверситет «Юридична академ'!я У крат и ¡меш Ярослава Мудрого», м. Харю в
ЗАКОН УКРАТНИ «ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ»: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
У статп аналЬуються окрем1 положения законодавства про забезпечення конфщенцм-ност1 персональних даних громадян з огляду на Тх охорону та захист. Особлива увага придь ляеться вдосконаленню правового мехаызму реалЬаци ¡нформацмних прав громадян у цш сферк
Ключов/ слова: персоналы^ даы, охорона та захист персональних даних, державна ре-естрацт персональних даних.
У склад1 ¡нформацмних може бути встановлена. Персо-
ресурав вщомосп, як\ стосу- нальы дат зв'язують людину ¡з
ються кожноТ конкретно'! людини, сусптьством \ вама його ¡нсти-
формуються в таку категорю туц1ями, в першу чергу этими, як\
як персональы дан1 - будь-яка для себе обирае кожна окрема
¡нформац1я, що стосуеться ¡нди- людина. Вони е ¡нструментом
вщуума (суб'екта даних), чия соц1ал1зацм та м1рою соц1аль-
особистчсть або вщома, або ност1 особи [5, с. 473-474].
Проблема вщкритосп й доступности даних про ¡нди-вща е одыею з центральних для сучасного ¡нформацмного сусптьства й tîcho пов'язана ¡з питаниям забезпечення без-пеки людини в ¡нформацмнм сферк Зазначеы проблеми були предметом наукового пошуку таких вчених, як I. В. Apic-това, I. Л. Бачило, К. I. Беляков, В. М. Богуш, I. В. Бойко, В. М. Брижко, О. О. Городов,
A. М. Гуз, Р. А. Калюжний, Т. А. Костецька, В. А. ГПпкан,
B. М. ЛопатЫ, А. I. Марущак, О. В. Нестеренко, В. Г. Пилип-чук, Е. Л. ТалапЫа, А. А. Тедеев, В. В. Речицький, О. В. Цимба-люк, М. Я. Швець та багато ¡н.
Виршення проблеми
захисту персонально'! ¡нформа-ци в Укра'1'Hi здмснюеться шляхом закр1плення вщповщних положень у ст. 32 Конституци УкраТни, прийняття закоыв «Про захист персональних даних» (дал1 - Закон) [3; 2010. - № 34. - Ст. 481], «Про ¡нформац1ю» [3; 2011. - № 32. - Ст. 313], «Про доступ до публ1чноТ ¡нформа-ци» [3; 2011. - № 32. - Ст. 314], ратифкацм в 1981 р. Конвенцм' про захист oci6 у зв'язку з авто-матизованою обробкою персональних даних (дал1 - Конвенц1я 108) [3; 2010. - № 46. - Ст. 542] та Додаткового протоколу до Конвенцм тощо. Btîm, вщдаючи належне заходам ¡з забезпе-
чення м1жнародних стандарте захисту персональних даних в наимй державу внесению остан-н1х зм1н до Закону [3; 2011. -№ 50. - Ст. 549], вважаемо, що правове регулювання захисту ¡нформацм про ф1зичну особу потребуе подальшого вдоскона-лення. Адже в численних дер-жавних органах, органах м1сце-вого самоврядування, суб'ектах господарювання та ¡н. в об1гу знаходяться вщомост1 проф1зич-них оаб, як\ можуть бути щенти-ф1кован1. 1нформац1я накопичу-еться, перш за все, внаслщок реал1зацм наданих громадянам прав або виконання покладених на них законом обов'язюв, проте не завжди пщдаеться автома-тизован1й чи неавтоматизова-шй обробц1 й впорядкуванню у вщповщних реестрах та картотеках. Вочевидь, така ¡нформа-ц\я також потребуе вщповщного захисту, адже, наприклад, пункт «Ь» ст. 2 Директиви СС трактуе обробку персональних даних у бтьш широкому розум1нн1, н1ж у ст. 2 вп"чизняного Закону, а саме й шляхом Тх запису, орган1-зацИ', витягу, консультування чи ¡ншого надання доступу до них.
Незважаючи на велику кть-кють наукових праць, присвя-чених ¡нформацмним правам особи, питаниям забезпечення конфщенц1йност1 персональних даних прид1лено недостатньо уваги. Тому дослщження право-
вого регулювання ¡нформацм-них вщносин на пщстав1 анал1зу Закону та м1жнародноТ практики набувае важпивого значения.
Метою даноТ статп е роз-криття сутност1 охорони та захисту персональних даних \ розробка пропозицм щодо подальшого вдосконалення мехаызму реал1заци прав гро-мадян у ц1й сферк
Вщповщно до ст. 32 Консти-туци УкраТни, не допускаеться збирання, збер1гання, викорис-тання та поширення конфщен-цмноТ ¡нформаци про особу без м згоди, кр1м випадюв, визначе-них законом. Таку ¡нформацю про ф1зичну особу (персональы дат) складають вщомост1 про ф1зичну особу, яка щентифко-вана або може бути щентифн кована (ч. 1 ст. 11 Закону «Про ¡нформацю», абз. 7 ст. 2 Закону). Конкретизуючи положения ст. 32 Конституцп УкраТни, ч. 2 ст. 11 Закону «Про ¡нформацю», до персональних даних про особу вщносить, зокрема, дан1 про м нацюнальнють, осв1ту, амей-ний стан, релИйы переконання, стан здоров'я, а також адресу, дату \ мюце народження. Доступ до такоТ ¡нформаци можпивий лише за бажанням особи або на вимогу ¡нших оаб у випадках \ в порядку, передбачених законом. Потреба у встановлены такого правового режиму доступу до персональних даних, як вказуе
О. О. Городов, мае бути засно-вана на виршенж об'ективно ¡снуючого протир1ччя м1ж недо-торканютю приватного життя та вимушеним збиранням, зберн ганням, використанням та пере-даванням певних вщомостей про це життя. Сукупнють таких вщомостей, оформлена вщ-повщними перелками, у раз1 включения Ух до певних ¡нфор-мацмних ресурав, мае бути закр1плена у законах [3].
3 метою забезпечення кон-ституцмних прав суб'ект1в персональних даних на невтру-чання у приватне життя, Закон зобов'язуе оаб, як\ обробляють таю дан1 ¡з застосуванням авто-матизованих чи неавтоматизо-ваних засоб1в (шляхом форму-вання картотек), здмснювати державну реестрац1ю баз персональних даних (кр1м випад-юв, визначених у частинах 2 \ 3 ст. 1 Закону) та пред'являе певы вимоги до обробки таких даних.
Базою даних визнаеться ¡менована сукупнють упоряд-кованих персональних даних в електроннм форм1 та/або у форм1 картотек персональних даних (ст. 2 Закону). Стаття 9 Закону мютить положения щодо державноТ реестраци бази персональних даних шляхом внесения вщповщних даних до Державного реестру баз персональних даних. Але м змют не повною м1рою враховуе
Кер1вш принципи регламента-ц!"Г комп'ютеризованих картотек, як\ мютять дан1 особистого характеру, прийнят1 резолюц1ею 45/95 ГенеральноТ АсамблеТ ООН вщ 14.12.1990 р. Йдеться, перш за все, про дотримання таких принцитв, як\ торкаються мУмальних гарантм, що мають передбачатися в нацюнальному законодавств1, а саме: а) принцип законное^ та лояльности (вщповщно до якого збирання та обробка даних, як\ стосуються оаб, не повинш здмснюватися незаконними або нелояльними методами, \ не повины вико-ристовуватися всупереч цтей та принцитв Статуту ООН); б) принцип мети (мета створення картотеки та м використання мають бути визначеы, обфун-товаш та пщ час м створення \ доведен! до вщома громад-ськостч чи зацкавленоТ особи з тим, щоб у подальшому можна було перев1рити: чи вщповща-ють уа з1браы та зареестроваы дат особистого характеру мет1, яка переслщуеться; чи не вико-ристовуються та не розголошу-ються дан1 особистого характеру без згоди зацкавленоТ особи з метою, несум1сною ¡з визначе-ними цтями; чи не перевищуе термЫ збер1гання даних особистого характеру термши, як\ дозволяють досягти мети Тх рее-страцГО; в) принцип доступу зац\-кавлених оаб (будь-яка особа,
яка заевщчуе свою особиспсть, мае право отримувати ¡нфор-мацю про обробку даних, як\ м стосуються, про передачу таких даних трепм особам тощо).
Актуальним е питания про обсяг персональних даних, як\ пщлягають обробцк Вочевидь, вщнесення ваеТ ¡нформацм про особу до такоТ, що пщлягае обробц1, не вщповщае европей-сьюй практик, де прийнято роз-р1зняти загальну та «чутливу» ¡нформацю про особу. Так, ст. 6 Конвенцм' 108 («особлив1 катего-рм даних») передбачае, що пер-сональы дат, як\ евщчать про расову належнють, пол1тичы, релтйы чи ¡ним переконання, а також дан1, що стосуються здоров'я, статевого життя, дан1 судимости особи не можуть пщдаватися автоматизованм обробц1, якщо внутршне законо-давство не забезпечуе вщповщ-них гарантм. Якщо ж пор1вняти положения ст. 7 Закону - «Особлив! вимоги до обробки персональних даних», то вони не зб1гаються ¡з зазначеними вимо-гами Конвенцм РС: впадае в око, що забороняючи в ч. 1 обробку зазначеноТ «чутливоТ» ¡нформацм взагал1, законодавець зазна-чае, що така заборона, зокрема, не поширюеться на обробку персональних даних, яка здм-снюеться за умови надання суб'ектом персональних даних однозначно'!' згоди на там дм.
Вт1м, а як бути ¡з гарантиями кон-фщенц1йност1 такоТ ¡нформацм'?
Потребують подальшого вдосконалення й мехаызми реа-л1зацм таких положень Закону, як забезпечення права суб'екта персональних даних знати про мюцезнаходження бази, що мю-тить його персональы дат, м призначення та найменування, мюцезнаходження та/або м1сце проживания (перебування) володтьця чи розпорядника персональних даних; отриму-вати ¡нформацю про умови надання доступу до персональних даних, зокрема, про трет1х оаб на доступ до своТх персональних даних тощо. Йдеться, перш за все, про збирання персональних даних та Т'х подальшу обробку численними суб'ектами господарювання шляхом запо-внення громадянами р1зномашт-них анкет як учасниюв безпро-грашних конкурав, прямого чи опосередкованого маркетингу (замовниюв товар1в через 1нтер-нет-магазини, власниюв ю"пент-ських карток заклад1в торпвл1 та громадського харчування) й надсилання Тх на адресу або-нентських скриньок, причому у вщкритому виглядк Громадяни надають вщповщы дан1 персонального характеру та згоду на Т'х обробку «з метою реалЬаци уставноТ господарськоТ' д1яль-ност1 ф1рми, визначених у статут! товариства цтей у сфер1
проведения маркетингових дослщжень, рекламних акцм, продажу товар1в тощо, за умови передач! таких даних трет1м особам та ¡н.» \ нав1ть без обме-ження терм1ну дп Т'х обробки аж дов1чно. До того ж мета такоТ' д1яльност1 й ¡ним вщомост1, як\ мае знати особа, сформульоваы у занадто загальному вигляд1, що суперечить ст. 9 Закону. За таких умов вкрай проблема-тичним виглядае усвщомлення суб'ектом персональних даних згоди на обробку вщповщноТ' ¡нформацм - тобто волевияв-лення (за умови пошформова-ностО щодо надання дозволу на обробку його персональних даних вщповщно до сформульо-ваноТ' мети Т'х обробки, вислов-лене у письмов1й форм1, що дае змогу зробити однозначний висновок про ТТ' надання (абз. 4 ст. 2 Закону).
Виникае питания й про мож-ливють реал1зацм громадяни-ном наданих йому прав у сфер1 захисту персональних даних та здмснення контролю за право-м1рним доступом до них. Зазна-чене потребуе доповнення ч. 4 ст. 9 Закону положениям про те, що володтець бази персональних даних у перюд збирання та обробки вщповщноТ' ¡нформацм мае повщомляти суб'екта персональних даних про внесения бази персональних даних до Державного реестру та м рее-
страцмний номер. Таю допов-нення сприятимуть посиленню державного й громадського контролю в цм цариш, свое-часному виявленню порушни-юв Закону. Адже ¡снуюче право доступу ф1зичних оаб до вщо-мостей Реестру через веб-сайт, який ведеться адмЫютратором реестру - ДП «1нформац1йний центр» МЫюсту УкраТни (п. 15 Положения про Державний реестр баз персональних даних та порядок його ведения) [9; 2011. - № 45. - Ст. 615] через зрозумт1 причини громадянами не реал1зуеться.
Частина 9 ст. 6 Закону визначае, що обробка персональних даних в юторичних, статистичних чи наукових цтях здмснюеться лише за умови забезпечення Тх належного захисту. М1ж тим, пщ час вико-ристання такоТ форми навчаль-ного процесу як практична пщго-товка, що здмснюеться шляхом навчально-виробничоТ практики (ст. 43 Закону УкраТни «Про вищу освп-у») [3; 2002. - № 20. - Ст. 2984], студенти мають доступ до персональних даних, як\ м1стяться в документах судо-вих та правоохоронних оргаыв, обробляють, ксерокопюють Тх у навчальних цтях й подають як матер1али практики (навпъ у першоджерелах!). Усе це потре-буе доповнення ч. 9 ст. 6 Закону вщповщними застереженнями
щодо знеособлення персональних даних у под1бних випадках.
Законодавчого врегулю-вання вимагае й визначення часу виникнення режиму кон-фщенц1йност1 персональних даних, що зумовлюе застосу-вання заход ¡в щодо 1'х захисту. Вважаемо, що обов'язок обме-ження доступу до такоТ' ¡нформа-ци виникае з моменту надання м суб'ектом персональних даних за його бажанням ¡нш1й особ1 або отримання м за ¡ншими пщставами, передбаченими законом, незалежно вщ часу обробки. Заходи щодо захисту персональних даних мають вжи-ватися аж до 1'х знищення, знеособлення або надання згоди суб'екта на 1'х розголошення.
Нарешп, законодавець не дае визначення термЫа «захист персональних даних» та суб'ект1в, як\ здмснюють такий захист (ст. 4 Закону називае суб'ект1в вщносин, пов'язаних ¡з персональними даними, що, вочевидь, не е однозначним). Вт1м зазначене питания потре-буе ретельного з'ясування. Захист взагал1 розум1еться як забезпечення, вщгородження вщ посягань, незаконних дм, запоб1гання будь-якого впливу тощо [1, с. 359]. У науковм юри-дичн1й л1тератур1 терм1н «адм1-нютративно-правовий захист» визначаеться як можпив1сть держави, м орган1в захищати т\
чи ¡ним права, не конкретизуючи, чи йдеться про захист поруше-них прав чи про гарантм, форми реал1заци тих чи ¡нших ще не порушених прав [2, с. 67]. В юри-дичшй науц1 використовуеться два р1зних термЫи - «захист» та «охорона», як\ не е р1вно-значними. Окрем1 автори бачать р1зницю м1ж ними в Тх функцю-нальному призначеннг «охорона» мютить заходи, як\ засто-совуються до порушення прав \ свобод \ мають на мет1 поперед-ження Тх порушень, а «захист»
- заходи, що застосовуються п1сля правопорушення, спрямо-ваш на поновлення порушеного права людини [14, с. 11-15]. Вченими висловлювалися таю думки щодо Тх стввщношення: охорона за своТ'м змютом ширше захисту [13, с. 162-164] або навпаки [7, с. 7]. С. I. Ожегов визначае охорону через поняття «захист» \ тлумачить слово «захищати» як «охороня-ючи, вщгородити вщ посягань, ворожих дм, вщ небезпеки» [8, с. 185]. На думку В. Я. Пона-рина, залежнють м1ж охоро-ною та захистом визначаеться за формулою: О = П + 3, де О
- охорона, П - профтактична д1яльнють, 3 - захист [10, с. 86]. Як слушно вказуе М. I. Мату-зов вщносно прав особистост1, «охороняються вони постмно, а захищаються ттьки тод1, коли порушуються» [6, с. 131].
Тож засоби охорони спрямову-ються на запоб1гання, зокрема, на перешкоджання чи унемож-ливлення порушень таких прав громадян у сфер1 персональ-них даних (наприклад, попере-дня державна реестрац1я баз персональних даних, забезпе-чення конфщенц1йност1 персо-н1ф1кованоТ' ¡нформацм тощо). Ц1 засоби стають ефектившше лише тод1, коли вони поед-нуються ¡з засобами захисту, тобто юридичними ¡нструмен-тами поновлення, «реставрацм» порушених прав та притягнення до вщповщальност1 оаб, винних у цих порушеннях. Без такого «оснащения» засоби охорони переважно не спрацьовують, не застосовуються, а, отже, й не досягають своеТ' мети [12, с. 101]. Незастосування в дея-ких випадках засоб1в охорони прав людини - одна з основних проблем у справ1 юридичного гарантування останшх. На нашу думку, поняття «охорона» та «захист» прав громадян лежать в одшй площиш, осктьки мають сптьний предмет. Разом ¡з тим розмежування цих понять дозволяе визначити особливост1 д1яльност1 державних оргаыв у механ1зм1 юридичних гарантм прав громадян: охорону Тх персональних даних мають здм-снювати вщповщно до закону вс\ державы органи та органи м1сцевого самоврядування, гро-
мадсью оргаызаци, юридичы та ф1зичы особи, яким таю вщомосп стали вщом1, а захист - лише суб'екти, надтеы державно-владними повноваженнями.
Ратифкувавши Конвенцю 108 та Додатковий протокол до неТ, наша держава взяла на себе зобов'язання створити один (чи бтьше) незалежний орган нагляду, вщповщальний за забезпечення дотримання захо-д1в, як\ передбачеы внутршньо-державним правом \ яю вттю-ють принципи, зазначеы в таких м1жнародних документах. Дослн дження положень ст. 23 Закону свщчить, що уповноважений державний орган в цм цариы створено як Державну службу УкраТ'ни з питань захисту персо-нальних даних (дал1 - ДСЗПД), д1яльнють якоТ' спрямовуеться та координуеться Урядом УкраТ'ни через МЫютра юстици УкраТ'ни (п. 1 Положения про ДСЗПД) [9; 2011. - № 38. - Ст. 468]. Тобто йдеться про централь-ний орган виконавчоТ влади, бтьшють функцм якого скла-дае надання адмЫютративних послуг ф1зичним та юридичним особам, а не здмснення нагляду (ст. 17 Закону «Про центральы органи виконавчоТ влади») [3; 2011. - № 38. - Ст. 385]. Вщповщно ДСЗПД надтена повноваженнями щодо: а) надання адмУстративних послуг (рее-струе бази персональних даних
та веде Державний реестр баз персональних даних; надае володтьцям \ розпорядникам персональних даних \ суб'ектам персональних даних ¡нформа-ц1ю щодо Тх прав та обов'язюв; видае рекомендаци щодо практичного застосування положень законодавства про захист персональних даних; погоджуе корпоративы кодекси поведЫки вщповщно до ч. 2 ст. 27 Закону); б) виявлення порушень закону (розглядае пропозицм, запити, звернення, вимоги та скарги ф1зичних \ юридичних оаб, контролюе додержання вимог законодавства шляхом проведения перев1рок володтьц1в та/ або розпорядниюв персональних даних); в) усунення порушень закону (видае обов'язков1 для виконання приписи про усунення порушень законодавства). Кр1м того, вщповщно до Закону «Про внесения зм1н до деяких законодавчих акт1в УкраТ'ни щодо посилення вщповщальност1 за порушення законодавства про захист персональних даних» [3; 2011. - № 50. - Ст. 549] з 1 липня 2012 р. ДСЗПД УкраТ'ни надано право складати прото-коли про адмУстративш право-порушення, передбачеш стат-тями 188-39 та 188-40 КУпАП. Зазначене свщчить, що цей орган уповноважений здмсню-вати не лише захист персональних даних шляхом застосування
заход1в адмЫютративного примусу, а й Тх охорону. Так само, як це мають забезпечити й суб'екти вщносин, пов'язаних з персональними даними (ст. 4 Закону). Проте, на нашу думку, такий перелк суб'ект1в е занадто обмеженим, адже доступ до персональних даних мають числены органи виконавчоТ влади та органи м1сцевого самовряду-вання, покликан! забезпечити реал1зац1ю прав та обов'язюв громадян, ¡ним суб'екти (яю, наприклад, розглядають звер-нення громадян), атакожзасоби масовоТ ¡нформацм тощо. На них також покладаеться обов'язок охороняти таку конфщенцмну ¡нформацю \ забезпечити невтру-чання в особисте життя громадян. Зазначеы питания можуть бути врегульоваы шляхом при-йняття так званих «¡нформацм-них регламенте» вщповщних суб'екпв, яю здмснюють обробку персональних даних.
Збирання й збер1гання кон-фщенцмноТ ¡нформацм' про особу може вважатися юри-дично бездоганним за умов компетентности суб'екпв такоТ д1яльност1, слушностч мети здм-снюваних заход1в та наявностч Тх загальних й спец1альних право-вих пщстав, додержання визна-чноТ' законом процедури проведения такоТ' д1яльност1. Тому, на нашу думку, правовий погляд на проблему захисту персональних
даних мае мютити не ттьки введения заборони на Тх збирання, обробку та розповсюдження, а й порядку Тх формування у вщ-повщностч ¡з встановленими вщ ¡меш держави правилами в про-цеа входження особи в життя сусптьства (активного чи пасив-ного, корисного чи шкщливого). Зазначене потребуе побудови ново!' правовоТ' концепцм персональних даних, спрямованоТ' на Тх охорону вщ будь-якого несанк-цюнованого доступу, та захисту прав володтьц1в таких даних. 1Т вттенню в життя сприятиме й оновлена редакц1я ст. 188-39 КУпАП, яка мае передбачати вщповщальысть за порушення встановленого законом порядку збирання, реестрацм', накопи-чення збер1гання, адаптування змЫи, використання, поши-рення, знеособлення, знищення ¡нформацм про громадян (персональних даних). Вважаемо, що ниы д1юч1 положения ц1еТ' норми необфунтовано обмеж-ують вщповщальнють у зазна-ченм сфер1 лише порушеннями вимог закону щодо державно!' реестрацм баз персональних даних та Т'х використання.
Не можна оминути й таке питания. НасьогодшДП «1нфор-мацмний центр» МЫюсту Укра-Т'ни вже зареестровано понад 41,3 тис. баз персональних даних. А мае бути ще бтьше, осктьки ратифкувавши Кон-
венцю 108, УкраТна взяла на себе зобов'язання м застосо-вувати до ¡нформаци, що сто-суеться груп оаб, асоц1ац1й, фонд1в, компанм, корпорацм та будь-яких ¡нших оргаызацм, що безпосередньо або опосеред-ковано складаються з окремих оаб, незалежно вщ того, мають чи не мають таю установи статус юридичноТ особи.
ДСЗПД УкраТни по сут1 е единим органом виконавчоТ влади, на який Законом покладаеться здмснення державного контролю у сфер1 об1гу персональних даних, вжиття заход ¡в щодо при-пинення порушень прав грома-дян й притягнення винних оаб до вщповщальностк За вщсут-ност1 розгалуженоТ мереж1 тери-тор1альнихоргашв ДСЗДП, вико-нання зазначених вимог Закону е надто проблематичним. Тому пропонуемо надтити вщповщ-ними контрольними повнова-
женнями в межах Тх компетенци також органи виконавчоТ влади, що документують персональы дат (органи Державно!' реестра-цмно! служби УкраТни, Державно!' арх1вноТ служби УкраТни, Державно!' м1грац1йно!' служби УкраТни та ¡н.), а також Уповно-важеного Верховно!' Ради УкраТни з прав людини, як\ мають розгалужену систему територн альних оргаыв.
Прийняття законодавчих акт1в щодо регулювання об1гу персональних даних е лише першими кроками на шляху до реального вттення в життя положень Конституци УкраТни та норм м1жнародного права щодо визнання безпеки людини й громадянина в держав1 най-вищою соц1альною ц1нн1стю та !!' забезпечення. Актуальним е вироблення вщповщно! стратеги розвитку охорони й захисту персональних даних.
Список л/тератури: 1. Большой толковый словарь русского языка / сост. и гл. ред. С. А. Кузнецов. - СПб.: НОРИНТ, 1998. - 1536 с. 2. Ведяхин В. М. Защита права как правовая категорт / В. М. Ведяхин, Т. Б. Шубина // Правоведение. - 1998. - № 1. - С. 65-69. 3. Вщом. Верхов. Ради УкраТни. 4. Гэробов О. О. Основы информационного права России : учеб. пособие / О. О. Городов. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. - 305 с. 5. Информационное право: актуальные проблемы теории и практики : колл. моногр. / под общ. ред. И. Л. Бачило. - М. : Изд-во Юрайт, 2009. - 530 с. 6. Матузов Н. И. Правовая система и личность : моногр. / Н. И. Матузов. - Саратов : Изд-во Саратов, ун-та, 1987. - 292 с. 7. Новоселов В. Способы защиты прав и свобод, гарантированных Конституцией СССР / В. Новоселов // Сов. юстиция. - 1979. - № 18. - С. 7-16. 8. Ожегов С. И. Словарь русского язика / С. И. Ожегов. - М. : Русский язык, 1988. - 797 с. 9. ОфЩ. вюн. УкраТни. 10. Понарин В. Я. Охрана имущественных прав личности и государства в уголовном судопроизводстве. Вопросы теории / В. Я. Понарин // Совершенствование правовых основ уголовного судопроизводства. - Ярославль, 1983. -С. 83-86. 11. Права человека. Сб. междунар. договоров. - Т. 1: Универсальные договоры Организации Объединенных Наций. - Нью-Йорк-Женева, 1994. - 186 с. 12. Приватне життя \ полщт (Концептуальы пщходи. Теорт \ практика). - Серт: Людина. Сусптьство. ПолЩт / вщп. ред. Ю. I. Римаренко. - К. : КНТ, 2006. - 738 с. 13. Сергун П. П. Соотношение охраны и защиты прав и свобод граждан при применении мер административного принуждения / П. П. Сергун // Укрепление социалистической законности в деятельности органов внутренних
дел : сб. статей. - М., 1987. - С. 162-164. 14. Тихонова Ю. Б. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита : автореф. дисс. на стиск. учен. степ. канд. юрид. наук / Ю. Б. Тихонова. - М., 1972. - 22 с.
ЗАКОН УКРАИНЫ «О ЗАЩИТЕ ПЕРСОНАЛЬНЫХ ДАННЫХ»: ПРОБЛЕМЫ И ПУТИ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ Червякова Е. Б.
В статье проанализированы и исследованы отдельные положения законодательства об обеспечении конфиденциальности персональных данных граждан в аспекте их охраны и защиты. Особое внимание уделено усовершенствованию правового механизма реализации прав граждан в этой сфере.
Ключевые слова: персональные данные, охрана и защита персональных данных, государственная регистрация персональных данных.
THE LAW OF UKRAINE «ON PROTECTION OF PERSONAL DATA»: PROBLEMS AND WAYS TO IMPROVE Chervyakova O. B.
This article analyzed and studied the individual provisions of the law of confidentiality of personal citizens in terms of their safety and protection. Particular attention is paid to the improvement of the legal framework of citizens' rights in this area.
Key words: personal data, security and protection of personal data, the state registration of personal data.
Надшшла до редакцп 20.02.2013 p.
УДК 342.951 О. М. Шевчук,
асистент при кафедр '1 адмшютративного права та адмшютративно/ д 'мльностi Нац'юнальний ушверситет «Юридична академ'!я У крат и ¡меш Ярослава Мудрого», м. XapKie
АДМ1Н1СТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ Л1ЦЕНЗУВАННЯ ОБ1ГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБ1В1
ПроаналЬовано основы пщходи до визначення ознак та змюту адмЫютративно-право-вого режиму лщензування o6iry наркотичних засобщ, сформульовано його поняття та запро-поновано його структуру.
/Ожзчов/ слова: адмУстративно-правовий режим, o6ir наркотичних засобщ, лщензування.
Сьогодш наркотичы засоби т1сно переплелись ¡з жит-тям сусптьства. Вони ютотно впливають на життя кожного, незалежно вщ того, вживае Тх
людина чи Hi. Наслщками нелегального вживання наркотичних 3aco6iB е втрата працездатностч та здоров'я в молодому в\ц\, смерть унаслщок передозу-
1 У подалыиому, якщо ¡нше спец1ально не застережено, вживаеться один термЫ -«наркотичж засоби», що означае сукупнють - наркотичж засоби, психотропы речовини, Тх аналоги та прекурсори. Це стосуеться i назви статп.
