CC BY
1
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (33), 2022
УДК 342.7
1рина Жаровська
Нацюнального унiверситету '^bBiBCbra полтехшка", д-р юрид. наук, професор кафедри теорп права та конституцiоналiзму
ел. пошта irazhar@ukr.net ORCID 0000-0003-3821-8120
ЗАХИСТ ЕКОЛОГ1ЧНИХ ПРАВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА ПРАКС1ОЛОГ1ЧНИЙ ХАРАКТЕР
http: //doi.org/10.23939/ © Жаровська I., 2022
Статтю присвячено аналiзу з погляду теоретичноТ юриспруденцп та практичного аспекту захисту еколопчних прав в сучасному глобалiзованому cуcпiльcтвi. Акценто-вано, що навколишне середовище е спшьним надбанням людства, важливо знайти прогресивш та полiвалентнi р1шення для його захисту i збагачення. Цi р1шення мають комплексних характер, та вмiщують правов1, iнcтитуцiйнi та оргашзацшно-управ-лшсью заходи.
Констатовано, що захисники довкшля та землi вiдiграють вирiшальну роль у спробах уповшьнити екологiчнi змши та подолати нерiвнicть влади у використанш землi та розвитку ресурав. Екологiчнi права мають бути захищеш на мiжнародному р1вн1, оcкiльки питання проблем з навколишшм середовищем зазвичай не обмежуеться кордонами окремот держави. Проте первинне забезпечення еколопчних прав громадян -це зобов'язання держави. Умотивовано, що захист прав людини е необхщним елементом його функщонування. Без системи захисту та гарантування можливост не перетворю-ються в реальн права, так i залишаючись декларативними гаслами.
Екологiчнi права - це права в^ального значення. Змша навколишнього природнього середовища критично впливае на життя людини, спричиняючи катастроф!, що загрожують icнуванню людства. Право на життя загальновизнано як основне або фундаментальне право людини, здшснення якого е необхщною умовою здшснення вс1х 1нших прав людини.
Захист еколопчних прав мае пршритетне значення для суспшьства, держави i людини. Проблема полягае в тому, що захист природи часто входить в дисонанс з iнтереcами певних клашв, олiгархiчних груп та конгломерацш. Право на безпечне для життя та здоров'я довкшля е ключовою основою еколопчних прав громадян, на реалiзацiю якого спрямоваш iншi еколопчш права.
Констатовано, що вирiшення проблеми захисту довкшля знаходиться в контекс^ еколопчнот глобальнот оcвiти та досягнення Цшей сталого розвитку. Юридична освгта вiдiграе важливу, але недостатньо визнану роль в антропогенних змшах навколишнього середовища. Активiзацiя оcвiтньот екологiчнот сфери виршуе ключовi проблему -пошук оптимальних позицш при вирiшеннi еколопчних проблем, так вирiшуетьcя питання захисту еколопчних прав.
Ключовi слова: еколопчне право, захист, навколишне природне середовище, еколопчна оcвiта, екологiчне громадянство.
Постановка проблеми. Ниш людство по-новому визначае свое юнування та свое при-родне середовище. Беручи до уваги те, що навколишне середовище е спiльним надбанням людства, важливо знайти прогресивнi та полiвалентнi рiшення для його захисту i збагачення. Ц рiшення мають комплексних характер, та вмщують правовi, шституцшш та оргашзацшно-управлiнськi заходи.
Захисники довкшля та землi вiдiграють виршальну роль у спробах уповiльнити еколопчш змiни та подолати нерiвнiсть влади у використаннi землi та розвитку ресуршв. Основне право людини на навколишне середовище е вщносно новим елементом у мiжнародних каталогах прав людини. Це право людини поступово утвердилося в мiжнародному публiчному правi з 1970-х рокiв. Воно урегульовуеться джерелами двох галузей мiжнародного публiчного права - мiжна-родного еколопчного права та мiжнародного права прав людини, яю закрiплюють матерiальне право людини на навколишне середовище, а також визначення вщповщних мiжнародно-правових механiзмiв прямого та непрямого захисту цього права.
Законодавство Свропейського Союзу закршлюе загалом шiсть екологiчних прав людини. Першу групу цих прав складають матерiальнi екологiчнi права людини - право на навколишне середовище, право на воду та право на право на безпечш гшешчш умови навколишнього сере-довища. Друга група - це три процесуальш еколопчш права людини - право на доступ до шформаци про навколишне середовище, право на участь громадськост у прийнятп ршень з питань навколишнього середовища та право на доступ до правосуддя з питань навколишнього середовища.
Аналiз дослщження проблеми. Питания правового регулювання еколопчних прав були предметом розгляду таких науковщв: С. Кравченка, А. Андрусевича, I. Личенко, М. ^рант та шших. В зарубiжнiй лiтературi проблему захисту навколишнього природнього середовища шдшмали Thiede B., Strube J., Andreas Ch., право на чисте довкшля як основне право людини комплексно дослщжував Hancock J. [1].
Однак питання мае особливе значення для суспшьства i держави, змшюються норми права та щеолопчш пiдходи, тому додаткового аналiзу потребують окремi аспекти мехашзму екологiчних прав.
Метою ще! науково! статтi е аналiз з погляду теоретично! юриспруденци та практичного аспекту питання захисту еколопчних прав в сучасному глобалiзованому суспшьствь
Виклад основного матерiалу. Екологiчнi права людини прийнято вважати правами "третього поколшня" - так званими колективними правами або правами солщарносп у зв'язку з тим, що основними !х нолями е народи, наци, об'еднання iндивiдiв, групи, а не окремi iндивiди. Проте, як показуе мiжнародна судова i договiрна практика, кожна людина мае право на сприятливе навколишне середовище i процесуальш еколопчш права так само, як i об'еднання шдивщв чи народи i наци [2, с. 67].
Еколопчш права мають бути захищеш на мiжнародному рiвнi, оскшьки питання проблем з навколишшм середовищем зазвичай не обмежуеться кордонами окремо! держави. Проте первинне забезпечення екологiчних прав громадян - це зобов'язання держави. Аналiз практики Свропейського суду також довiв, що вирiшения проблем захисту еколопчних прав людини повинне здшсню-ватися на нацюнальному рiвнi, зокрема, на нашу думку, шляхом вдосконалення нацiонального законодавства, використання практики Свропейського суду як джерела права нацюнальними судами, що, у свою чергу, дозволить попередити порушення еколопчних прав людини [3, с. 199].
Еколопчне право юнуе на багатьох рiвнях i лише частково складаеться з мiжнародних декларацш, конвенцш i договорiв. Основна частина законодавства про охорону навколишнього середовища е статутною, тобто охопленою актами законодавчих оргашв, i нормативною, тобто створеною органами, уповноваженими урядами охороняти навколишне середовище.
^iM того, багато кра!н включили право на яюсть навколишнього середовища у сво! на-щональш конституци. Наприклад, з 1994 року охорона навколишнього середовища була закршлена в шмецькому Grundgesetz ("Основному закош"), який тепер стверджуе, що уряд повинен захищати для "майбутшх поколшь природнi основи життя".
Конституцiйне унормування передбачае закршлення екологiчних прав i в нашiй державi. Ст. 50 Конституци Укра!ни вказуе право кожного на безпечне для життя i здоров'я довкшля та на вщшкодування завдано! порушенням цього права шкоди; кожному гарантуеться право вiльного доступу до шформаци про стан довкшля, про яюсть харчових продукпв i предметiв побуту, а також право на !! поширення.
Захист прав людини е необхiдним елементом його функщонування. Без системи захисту та гарантування можливостi не перетворюються в реальш права, так i залишаючись декларативними гаслами.
Теорiя права вже давно узгодила питання про форми захисту при цьому видшяе в загальному такi: визнання права; вiдновлення становища, яке юнувало до порушення; припинення дiй, що порушують право; присудження до виконання в натурi; припинення чи змша правовiдношення; стягнення з особи, що порушила право, завданих збитюв. Вс вони е затребуваними i в контекстi захисту еколопчних прав.
Спецiальне законодавство не визначае форм захисту проте у ст. 10 Закону Укра!ни "Про охорону навколишнього природного середовища" виокремлюе гарантп. До них належать такi: а) проведення широкомасштабних державних заходiв щодо пiдтримання, вiдновлення та полш-шення стану навколишнього природного середовища; б) обов'язок центральних органiв виконавчо! влади, пiдприемств, установ, органiзацiй вживати техшчних та iнших заходiв для запобтання шкiдливому впливу господарсько! та шшо! дiяльностi на навколишне природне середовище, виконувати екологiчнi вимоги пiд час планування, розмiщення продуктивних сил, бущвництва та експлуатаци об'ектiв економiки; в) участь громадських органiзацiй i громадян у дiяльностi щодо охорони навколишнього природного середовища; г) здшснення державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; г) компенсацiя в установленому порядку шкоди, заподiяно! здоров'ю та майну громадян внаслщок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; д) невщворотшсть вщповщальност за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) створення та функщонування мережi загальнодержавно! еколопчно! автоматизовано! шформа-цшно-анал^ично! системи забезпечення доступу до еколопчно! шформаци [4].
Еколопчш права - це права в^ального значення. Змша навколишнього природнього середовища критично впливае на життя людини, спричиняючи катастрофи, що загрожують юнуванню людства. Право на життя загальновизнано як основне або фундаментальне право людини, здшснення якого е "необхщною умовою здшснення в^х шших прав людини". Порушення еколопчних прав спричиняе рiзке порушення здоров'я людини. Наприклад, доведено, що ктма-тична мiнливiсть впливае на багато основних факторiв недо!дання дiтей, включаючи доступшсть !ж1. Науковцi оцiнили вплив аномалш температури й опадiв на вагу та стан виснаження дтой у вiцi вiд 0 до 59 мюящв у 18 кра!нах Африки на пiвдень вiд Сахари. Лшшш регресiйнi моделi показують, що висою температури та низька кшьюсть опадiв пов'язанi зi зниженням ваги дитини, а висою температури також призводять до шдвищеного ризику виснаження на 43 % [5].
Захист еколопчних прав мае прюритетне значення для суспшьства, держави i людини. Питання в тому, що захист природи часто входить в дисонанс з штересами певних клашв, олiгархiчних груп та конгломерацiй. Право на безпечне для життя та здоров'я довкшля е ключовою основою еколопчних прав громадян, на реатзащю якого спрямоваш iншi еколопчш права. Захисники довкшля - це окремi особи та колективи, яю захищають навколишне середовище та протестують проти несправедливого та нестабшьного використання ресурсiв через сощальш та екологiчнi причини. Серед них можуть бути коршш народи, селяни чи рибалки, чие життя та засоби
до юнування можуть бути шд загрозою через 3MiHy навколишнього середовища або позбавлення майна, а також еколопчш активiсти, громадськi рухи, журналюти чи бyдь-якi iншi, хто активно захищае навколишне середовище, оскшьки порушення екологiчних прав досягли на !х думку неприйнятного рiвня. Рада з прав людини ООН (ООН) одноголосно визнала життево важливу роль захисниюв довкiлля для захисту та сталого розвитку [6].
Таю рухи на захист природи та справедливого використання ресyрсiв е багатообщяючою силою для глобально! стiйкостi та справедливого еколопчного майбутнього. Проте !хня активнiсть коштуе великою цiною як життя, так i здоров'я. Global Witness повщомляе, що в 2018 рощ було вбито 164 захисники навколишнього середовища. За останш п'ятнадцять роюв тенденцiя щорiчно реестрованих вбивств загалом зросла [7].
Прийнятно, якщо дебати вiдбyваються на пол^ико-правовому рiвнi, але часто вони пере-тинають легальнi межi. Iноземнi дослщники вказують, що екологiчнi конфлiкти "високо! штен-сивностГ' найбiльш часто вщбуваються в Азi! та Латинськiй Америщ. У перiод з 2002 по 2018 рш у 53 кра!нах вiдбyлося щонайменше 1734 вбивства захисниюв навколишнього середовища та землi, бшьшють iз них - у Бразили, Фiлiппiнах, Колyмбi!, Гондyрасi, Мексицi та Перу [8].
Iншi показники ще бiльш вражають. Захисники довкiлля часто е членами вразливих груп, як використовують переважно ненасильницькi форми протесту. У 11 % випадюв у всьому свт вони сприяли зупинщ екологiчно рyйнiвних та соцiально конфлштних проектiв, захищаючи навколишне середовище та засоби для юнування. Поеднання стратегш превентивно! мобiлiзацi!, диверсифiкацi! протестiв та судового розгляду може значно збшьшити цей показник усшху до 27 %. Однак у всьому свт захисники також стикаються з високими показниками кримiналiзацi! (20 % випадюв), фiзичного насильства (18 %) та вбивств (13 %), як значно збшьшуються, коли задiянi корiннi народи [9].
Виршення проблеми захисту довкшля знаходиться в контекстi екологiчно! глобально! осв^и та досягнення Цiлей сталого розвитку. Стратепя зростання GC i европейське бачення "зелено! економши" вщповщно до Дорожньо! карти GC 2050 [10] придшяють особливу увагу учасп та залученню громадян, а отже, поширення так званого екологiчного громадянства. Мiсiя проекту "Дорожня карта 2050" полягае в тому, щоб забезпечити практичний, незалежний та об'ективний аналiз шлях1в досягнення низьковуглецево! економiки в Gвропi вiдповiдно до енергетично! безпеки, еколопчних та економiчних цiлей Gвропейського Союзу. Екологiчне громадянство визнаеться важливим аспект у вирiшеннi глобальних еколопчних проблем, таких як змша кшмату, надаючи пiдтримкy екологiчним органiзацiям та окремим особам, сприяючи також громадському тиску на полiтичнi дi! (шдписання петицiй, звернення, фyнкцiонyвання ЗМ1). Суть еколопчного громадянства в тому, щоб досягти "проеколопчно! поведшки в громадських мюцях" [11], таким чином сприяючи захисту еколопчних прав людини.
В останш роки свщомий вщхщ вщ антропоцентрично! парадигми в критичних правових i культурних дискурсах можна розглядати як частину процесу еколопчно! адаптаци, концепцi!, яка використовувалася для позначення низки змш вiд технолопчних "виправлень" до змiна сyспiльного ставлення та поведiнки до трансформацi! репону, галyзi чи громади". Однiею з ключових особливостей рiзних теорiй адаптаци е визнання того, що називаеться "адаптивною спроможшстю", пiд якою розумдать здатнiсть або потенцiал yспiшно реагувати на мшливють та змiни ктмату. Юридична освiта вiдiграе важливу, але недостатньо визнану роль в антропогенних змшах навколишнього середовища. Активiзацiя осв^ньо! екологiчно! сфери вирiшyе ключовi проблему -пошук оптимальних позицiй при виршенш екологiчних проблем, так виршуеться питання захисту екологiчних прав.
Вказане впливае на розвиток еколопчного права загалом та еколопчних прав людини зокрема. Тенденщями розвитку варто вважати те, що у майбутньому еколопчне право мае сформувати бшьш тонке розумшня визначеносп правового регулювання та компромюв у сферi захисту довкшля.
Висновок. Захисники довкшля та землi вдаграють виршальну роль у спробах уповiльнити екологiчнi змiни та подолати нерiвнiсть влади у використанш землi та розвитку ресурсiв. Еколопчш права мають бути захищенi на мiжнародному рiвнi, оскiльки питання проблем з навколишшм середовищем зазвичай не обмежусться кордонами окремо! держави. Проте первинне забезпечення екологiчних прав громадян - це зобов'язання держави. Еколопчш права - це права в^ального значення. Змiна навколишнього природнього середовища критично впливае на життя людини, спричиняючи катастрофи, що загрожують юнуванню людства. Захист прав людини е необхщним елементом його функцiонування. Без системи захисту та гарантування можливост не перетворюються в реальнi права, так i залишаючись декларативними гаслами.
Захист еколопчних прав мае прюритетне значення для суспiльства, держави i людини. Проблема полягае в тому, що захист природи часто входить в дисонанс з штересами певних клашв, олiгархiчних груп та конгломерацш. Право на безпечне для життя та здоров'я довкшля е ключовою основою еколопчних прав громадян, на реатзащю якого спрямоваш iншi еколопчш права. Констатовано, що виршення проблеми захисту довкшля знаходиться в контекст еколопчно! глобально! освiти та досягнення Цiлей сталого розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Hancock J. (2021) Environmental Human Rights Power, Ethics and Law. Routledge. 270 р.
2. Кравченко С. М., Андрусевич А. О., Бонайн Дж. Е. (2002) Актуальш проблеми мiжнародного права навколишнього середовища. Л^в: Видавничий центр ЛНУ iм. I. Франка
3. 1ванець I. П. Концепцiя захисту еколопчних прав через призму практики европейського суду з прав людини Наше право. 2013. № 10. С. 195-200.
4. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Украши ввд 25 червня 1991 р. № 126412. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.
5. Thiede B., Strube J. (2020) Climate variability and child nutrition: Findings from sub-Saharan Africa Global Environmental Change. V. 65.
6. UN. (2019). Human Rights Council resolution 40/L.22. Recognizing the contribution of environmental human rights defenders to the enjoyment of human rights, environmental protection and sustainable development.
7. Global Witness, (2019). Enemies of the state? How government and business silence land and environmental defenders. London.
8. Le Billon P., Lujala P. (2020) Environmental and land defenders: Global patterns and determinants of repression. Global Environmental Change. V. 65.
9. Scheide A. (2020) Environmental conflicts and defenders: A global overview Global Environmental Change. V. 63. 102-104.
10. Roadmap 2050: a practical guide to a prosperous, low-carbon Europe URL: https://www.roadmap2050.eu/.
11. Andreas Ch. and al. (2020) Conceptualizing Environmental Citizenship for 21st Century Education. Springer Nature. Switzerland AG.
REFERENCES
1. Hancock J. (2021) Environmental Human Rights Power, Ethics and Law. Routledge. 270 р. [in English]
2. Kravchenko S. M., Andrusevych A. O., Bonain Dzh. E. (2002) Aktualniproblemy mizhnarodnoho prava navkolyshnoho seredovyshcha. Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU imeni I. Franka [in Ukraine].
3. Ivanets I. P. Kontseptsiia zakhystu ekolohichnykh prav cherez pryzmu praktyky yevropeiskoho sudu z prav liudyny Nashe pravo. 2013. No. 10. S. 195-200 [in Ukraine].
4. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha: Zakon Ukrainy vid 25 chervnia 1991 r. No. 126412. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 [in Ukraine].
5. Thiede B., Strube J. (2020) Climate variability and child nutrition: Findings from sub-Saharan Africa Global Environmental Change. V. 65 [in English].
6. UN. (2019). Human Rights Council resolution 40/L.22. Recognizing the contribution of environmental human rights defenders to the enjoyment of human rights, environmental protection and sustainable development [in English].
7. Global Witness, (2019). Enemies of the state? How government and business silence land and environmental defenders. London [in English].
8. Le Billon P., Lujala P. (2020) Environmental and land defenders: Global patterns and determinants of repression. Global Environmental Change. V. 65 [in English].
9. Scheide A. (2020) Environmental conflicts and defenders: A global overview Global Environmental Change. V. 63. 102-104 [in English].
10. Roadmap 2050: a practical guide to a prosperous, low-carbon Europe URL: https://www.roadmap2050.eu/ [in English].
11. Andreas Ch. and al. (2020) Conceptualizing Environmental Citizenship for 21st Century Education. Springer Nature. Switzerland AG [in English].
Дата надходження: 07.02.2022р.
Iryna Zharovska
Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law,
Professor of the Department of Theory of Law and Constitutionalism el. mail irazhar@ukr.net, ORCID 0000-0003-3821-8120
PROTECTION OF ENVIRONMENTAL RIGHTS: THEORETICAL AND PRACTIOLOGICAL NATURE
The article is devoted to the analysis from the point of view of theoretical jurisprudence and practical aspect of protection of ecological rights in the modern globalized society. It is emphasized that the environment is the common property of mankind, it is important to find progressive and multifaceted solutions to protect and enrich it. These decisions are comprehensive and include legal, institutional and organizational and managerial measures.
It has been stated that environmentalists and landowners play a crucial role in trying to slow down environmental change and overcome inequalities in land use and resource development. Environmental rights must be protected at the international level, as environmental issues are not usually limited to the borders of an individual state. However, the primary protection of citizens' environmental rights is the responsibility of the state. It is motivated that the protection of human rights is a necessary element of its functioning. Without a system of protection and guarantee, opportunities do not become real rights, and remain declarative slogans.
Environmental rights are rights of vital importance. Changes in the natural environment have a critical impact on human life, causing catastrophes that threaten human existence. The right to life is universally recognized as a fundamental or fundamental human right, the exercise of which is a necessary condition for the exercise of all other human rights.
Protection of environmental rights is a priority for society, the state and man. The problem is that nature conservation is often at odds with the interests of certain clans, oligarchic groups and conglomerates. The right to a safe environment for life and health is a key basis for the environmental rights of citizens, which other environmental rights are aimed at.
It is stated that the solution to the problem of environmental protection is in the context of environmental global education and the achievement of the Sustainable Development Goals. Legal education plays an important but insufficiently recognized role in anthropogenic changes in the environment. Activation of the educational environmental sphere solves the key problem - the search for optimal positions in solving environmental problems, thus solving the problem of protection of environmental rights.
Key words: environmental law, protection, environment, environmental education, environmental citizenship.
