CC BY
4
DOI 10.31718/2077-1096.19.4.148 УДК 616.382-071 Федорченко I. Л.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МОРФОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИК1В ФОРМИ ТА АНГ1ОАРХ1ТЕКТОН1КИ ВЕЛИКОГО ЧЕПЦЯ ЛЮДИНИ
Украшська медична стоматолопчна академiя, м. Полтава
В огляд! розглянутi &ко& особливост/ великого чепця людини, його метричнi та топографiчнi па-раметри. Виявлено, що за формою велик чепц можуть бути одно-, дво- та багатолопастними, що визначаеться вльною його частиною. Лiнiйнi розмiри великого чепця людини спвставляють типу статури тла та в/'кового пероду людини. Довжина в'льно)' частини великого чепця колива-еться в широких межах / дор'внюе в'д 20 до 43 см (в середньому 31,58 ± 0,8 см); площа поверхн великого чепця у дорослих людей в середньому досягае 0,81 м2, що складае майже половину все)' по-верхн! очеревини / дор'внюе в середньому 0,40 м2. Д'апазон ¡ндив'дуально)' м'нливост'! величини великого чепця рiзний в р'зн'! в'ков! пероди розвитку дитини. В/'н особливо великий в кнц першого року життя. В наступн 2 - 4 роки життя д'апазон м'нливост'! великого чепця незначно звужуеться, найбльший рют лiнiйних розмiрiв великого чепця спостергаеться протягом першого року життя дитини ! вони збльшуються в 2, а площа - в 3 рази. Асиметр'я поздовжнх розмiрiв великого чепця справа ! злва також збльшуеться. Межами великого чепця е: печнка, селезнка; пристiнкова оче-ревина передньо)' черевно)' стнки, тонка кишка, висхдна i низхдна частина ободово)' кишки. Виявлено, що основним джерелом кровопостачання великого чепця людини е черевна / верхня брижова артерИ, передня дублкатура великого чепця людини отримуе живлення в'д коротких / довгих чеп-цевих артерiй, а у кровопостачанн верхньо)' лвоТ частини чепця беруть участь численнi дрiбнi ар-терiальнi судини, розташован в товщi шлунково-селез'тково)'зв'язки. Зазвичай в'д право)'шлунково-чепцево)' артерп в 'дгалужуються 5 - 13 глок, а в 'д лiво')' - одна. Л'ва шлунково-чепцева артерiя мае довжину в 'д 7 до 21 см, а права чепцево-шлункова артерiя - в 'д 10 до 38 см.
Ключов1 слова: великий чепець людини, артерп, в1ков1 особливост1, кровопостачання.
Зв'язок публкац)з плановими науково-домдними роботами. Дана робота е фрагментом науково-до^дно)'роботи Укра)'нсько)' медично)' стоматологiчно)' академп «Вiковi аспекти структурно)' органiзацi')' органiв iмунноí системи, залоз шлунково-кишкового тракту i сечостатево)' системи людини в нормi та патологи», № державно)' реестрацп 0116 и004192.
Великий чепець людини як предмет анатомн чного дослщження наразi виступае досить часто. Особливу увагу дослщниш привертае його роль в iмунному захист при запальних i ракових про-цесах в органах черевноТ порожнини, а також використання в реконструктивних опера^ях, за-вдяки його ушкальнш пластичнш властивостк Незважаючи на числены науковi розвщки зару-бiжних та в^чизняних вчених, анатомiя великого чепця людини на сьогодн вимагае бтьш детального вивчення з урахуванням заптчв практич-ноТ медицини. Необхщним, на нашу думку, е те-оретичне обфунтування анатомiчноТ будови великого чепця людини у науковш та навчальнш л^ературк
Великий чепець людини - це велика жирова складка, що простягаеться вщ великоТ кривини шлунка i охоплюе бтьшють оргашв черевноТ порожнини [1].
Загальновщомою е морфолопчна будова великого чепця людини: вш складаеться iз закрш-леноТ частини - шлунково-ободовокишковоТ зв'язки та втьноТ, так званого звисаючого «фар-туха» - нижньопоперечноободовоТ кишки [2].
Що стосуеться вкових особливостей структу-ри великого чепця людини, то юнують погляди, що у дорослих людей передня i задня дублка-тури великого чепця в бшьшосп випадш зрос-таються мiж собою нижче воротарного вщдту шлунка, поперечно ободовоТ кишки. Задня дуб-лкатура великого чепця починаеться на заднш стшц черевноТ порожнини, зростаеться з попе-
речно ободовою кишкою, виключаючи частину ^еТ дублкатури, яка складае дiафрагмово-селезшкову зв'язку [3, 4]. Таким чином, шлунко-во-ободовокишкова, шлунково-селезшкова i шлунково^афрагмова зв'язки являються час-тинами великого чепця. У д^ей раннього вку, у яких передня i задня дублкатури ще не зросли-ся мiж собою або зрослись на невеликому про-мiжку роздтення передньоТ дублкатури, подт на шлунково-ободовокишкову зв'язку i вiльну частину великого чепця е умовним.
Широкого висв^лення у науковш лiтературi знайшли метричн та топографiчнi параметри великого чепця людини. Форма великого чепця визначаеться його втьною частиною ^ в свою чергу, вш може бути однолопастним, дволопас-тним та багатолопастним. Розподт чепця на лопастi зазвичай несиметричний, в бшьшосп випадкiв бтьш вузький фрагмент розташований справа. Основа кожноТ лопастi розташовуеться зазвичай нижче i рiдко - вище поперечноободо-воТ кишки, а Тхнi нижн краТ заокругленi. Одноло-пастна форма великого чепця зус^чаеться у 46 випадках iз 97. У свою чергу, однолопастний чепець може мати трикутну чи чотирикутну форми. У 29 випадках iз 97 спостер^ають дволопастний чепець, вшьна частина якого, зазвичай, бувае частково розщепленою. Лише у одному випадку на 97 спостер^али розщеплення чепця аж до великоТ кривини шлунка. Ще рщше дволопасноТ форми зус^чаеться багатолопастна. Так, роз-членування чепця на 3-6 лопастей у втьнш його
частинi мало мюце у 22 випадках iз 97, розчле-нування фрагментiв, що сягало велико! кривини шлунка, спостер^алося лише раз iз зазначених 97 випадш [5, 6, 7].
Форма великого чепця у дорослих людей мо-же бути у виглядi трапеци, пiвовалу, трикутна [4].
Кулачек Ф. Г. [30] дослiдив 482 нефксованих препаратiв великого чепця людини i висловив думку, що форма чепця мае певне значення в захист оргашв черевно! порожнини, а також у питаннях його подовження при вщновно-реконструктивних пластичних опера^ях.
Найчаспше спостерiгають чотирикутнi великi чепц (48,5%), що беруть активну участь у захис-тi органiв черевно! порожнини, оскiльки мають найбiльшу площу. Вони зручн для розтягнення, iз них висiкаеться широка стрiчка, якою можна замiстити велику частину органа, що важливо для подальших результат оперативного втру-чання.
Трикутнi чепцi зус^чаються у 36,8 % випад-ш. Вони характеризуються широкою основою i вузьким вiльним краем. Рухомiсть втьного краю значна, що дозволяе чепцевi брати участь в па-толопчних процесах органiв черевно! порожнини. У втьнш частинi чепця велика концентра^я судин, особливо у крайових його вщдтах. Ц че-пц меншою мiрою подовжуються. За площею трикутнi чепцi малi.
Найрiдше зус^чаються багатолопастнi ве-ликi чепцi (14,7% випадмв). Вони складаються iз двох i бiльше фрагментiв у вiльнiй частинi зi сш-льною основою, що починаеться на рiвнi попе-речноободово! кишки. Як правило, ц чепцi мають невелику площу. Втьний край цих чепцiв обмежений в рухах, при подовженн можливо отримати тiльки вузьку стрiчку, що спричиняе найменший iнтерес до них з хiрурriчноT точки зо-
ру [8].
У 7 випадках iз 154 препара^в чепцiв, вище-названий автор [8] виявив отвори на !х переднш поверхнi, розташованих злiва вiд центрально! артерiT. Отвори бтя 2 см в дiаметрi, кра! !х глад-кi. Через ц отвори порожнина великого чепця сполучаеться iз черевною порожниною. Цi дат пщтверджуються дослiдженнями iнших авторiв [4, 7].
Форму великого чепця подекуди пов'язують з типом статури тта людини. Овсяныков А. В. [9], дослщжуючи форму великого чепця на рентге-нограмах, дшшов висновку, що в людей з мезо-морфним типом статури тта однолопастний че-пець виявляеться в 22 випадках (55%), дволопа-стний - у 10 випадках (25%). Однолопастний че-пець зус^чаеться в 15 випадках (50%), дволо-пастний - у 9 випадках (30%) i багатолопастний - у 6 випадках (20%) при долiхоморфному тип статури. При брахюморфному типi статури тiла у 50 % випадкiв спостерiгають багатолопастний чепець (15 препара^в), у 40 % - однолопастний (11 препара^в), у 10 % - дволопастний (4 пре-парати).
Форму великого чепця людини за вмютом жирово! тканини дослщжено у роботах Гусейнова Т. Г. [2], який дослщив велик чепц на 30 трупах людей зртого вiку ( 31 - 65 рош). Вт ви-значив, що великий чепець може мати вигляд мережива, що спричинено малим вмютом жирово! тканини; або мати нерiвну поверхню з випи-наннями жирових часточок - горбист чепцк
Гатаулiн та ш. [10], дослiджуючи форму великого чепця на 45 трупах людей, стверджуе, що найчаспше (33 випадки) зус^чаеться трикутна форма великого чепця; чотирикутна виявлена у 7 i багатолопастна форма у 5 дослщжених тру-пiв.
Крiм того юнуе думка, що на форму великого чепця впливае положення шлунка. Трикутний однолопастний великий чепець часто зус^ча-еться при вертикальному положены шлунка людини. При косому положены шлунка часпше спостер^аеться чотирикутна форма великого чепця [3].
Рядом авторiв виявлено, що розмiри (ширина, довжина, площа) великого чепця людини представляють значн шдивщуальш розбiжностi у вах вкових групах. За даними Гатаулшо! Н. Г. та спiвавторiв [10] встановлено, що довжина вь льно! частини великого чепця коливаеться в широких межах i дорiвнюе вiд 20 до 43 см (в серед-ньому 31,58 ± 0,8 см); площа поверхн великого чепця у дорослих людей в середньому досягае 0,81 м , що складае майже половину вае! пове-рхн очеревини i дорiвнюе в середньому 0,40 м2.
Великi чепцi трупiв жшочо! статi дослщжува-ла Халiкова Л. В. [11], у ходi дослщження виявлено, що найбiльша площа поверхн великого чепця дорiвнюе 0,928 м2, а найменша - 0,658 м2. Довжина коливаеться вiд 20 до 42 см.
Кулачек Ф. Г. [8] у сво!х працях дослщжував вщповщнють загально! площi поверхн чепця рь знiй його формi i встановив, що чотирикутнi фо-рми великого чепця людини мають велику площу, яка в середньому дорiвнюе 350 - 750 см2, а трикутна форма мае площу 240 - 600 см2, бага-токутна форма великого чепця мае площу в се-редньому 380 - 720 см2.
Метричн показники великого чепця людини у залежност вщ вку дослщжували разом iз сшв-авторами Либерманн-Мефферт Х. та Гусейнов С. Т. [2, 10]: у зртому вiцi довжина великого чепця дорiвнюе 15 - 17 см, ширина 18 - 29 см, площа 0,278 - 0,250 м2, товщина 2,78 - 2,90 см. Однак, iншi дат, що стосуються довжини великого чепця, наводить Большаков О. П.: довжина правого краю великого чепця у чоловшв коливаеться вщ 13 до 39 см, у жшок цей показник дорн внюе 15 - 38 см; великий чепець людини мае довжину 20 - 25 см [13].
Лшшы розмiри великого чепця людини дослн джен Овсяыковим А. В., який визначав ц пара-метри вщповщно типу статури тта та вкового перюду людини. В юнацькому вiцi при долiхомо-рфному тип статури тiла ширина великого чеп-
ця дорiвнюe 14,52±1,26 см, довжина 18,29±2,08 см; у першому зрiлому Bi^ - ширина становить -23,23±1,82 см, довжина - 31,51 ± 2,16 см; у другому зртому Bi^ великий чепець мае ширину 21,69±1,71 см, а довжина становить 29,43±1,47 см. У людей з мезоморфним типом статури тта великий чепець мае ширину 24,38± 1,19 см, до-вжину 17,68±1,87 см у юнаш; ширина 33,77±3,12 см, довжина 25,75±2,41 см, у людей першого зрiлого вiку, а у людей другого перюду зртого вку великий чепець мав вщповщно ширину 29,64± 2,81 см i довжину 24,37±2,32 см. У юнацькому вiцi з брiхiоморфним типом статури ширина великого чепця дорiвнюе 34,65± 1,43 см, а довжина 15,15±1,64 см. У першому зртому вiцi ширина чепця дорiвнюе 44,57± 2,45 см, а довжина - 20,48± 1,96 см, тодi як у другому зртому вiцi ширина чепця дорiвнюе 39,58±2,11 см i довжина - 19,74±1,46 см [9].
Твердження, що поперечний розмiр великого чепця залежить вiд положення шлунка в черев-нiй порожниш, висунуто Кулачеком Ф. Г. Ц роз-мiри можуть бути визначен до оперативного втручання шляхом рентгешвського обстеження шлунку [8].
Дiапазон шдивщуальноТ мiнливостi величини великого чепця рiзний в рiзнi вiковi перiоди роз-витку дитини. Вiн особливо великий в кшц першого року життя. В наступи 2 - 4 роки життя дн апазон мшливосп великого чепця незначно зву-жуеться, найбiльший рiст лiнiйних розмiрiв великого чепця спостерiгаеться протягом першого року життя дитини i вони збтьшуються в 2, а площа - в 3 рази. Асиметрiя поздовжых розмiрiв великого чепця справа i злiва також збтьшуеть-ся [7].
Середня площа поверхн великого чепця у дн тей коливаеться вщ 0,2 до 0,6 м2 [5, 12].
Межами великого чепця е: 1) зверху i справа - печшка; 2) зверху i злiва - селезшка; 3) спере-ду межуе з пристшковою очеревиною передньоТ черевноТ стiнки ; 4) позаду - органи черевно!' порожнини (тонка кишка, висхщна i низхщна час-тина ободовоТ кишки [2].
Топографiя великого чепця залежить вщ статi людей: у жшок вiльна частина його бтьш змще-на влiво вiд серединноТ лiнiï, у чоловiкiв - вправо. Рют i маса людини на топографш великого чепця впливу не мають [18].
Передня поверхня великого чепця прилягае до задньоТ поверхн передньоТ стiнки черевноТ порожнини, нижнш його край може розташову-ватися над входом або опускатися в порожнину малого тазу коли поперечно ободова кишка роз-ташована низько, хоча сам великий чепець мае малi розмiри довжини. При високому розташу-ваннi поперечно ободовоТ кишки навiть довгий чепець опускаеться лиш на рiвень мiжостьовоï лiнiï. Задня поверхня великого чепця покривае тонку i товсту кишку, при цьому задня пластинка чепця зростаеться з чепцевою сечкою поперечно ободовоТ кишки i ïï брижею [3, 4, 15].
У д^ей вiд 6 мюя^в життя до 4 рош великий чепець часто змiщений вправо, незначно рщко розташовуеться симетрично i значно рщко -змщений влiво. Рiвень нижнього краю великого чепця у д^ей може бути вкрай рiзним:опущений нижче поперечно ободовоТ кишки; нижче мiжос-тьовоТ лiнiï; нижче пупка [3].
Питання кровопостачання великого чепця людини знайшло свое вщображення в роботах А. В. Некрутова та ш.[16], Я. Ю. Вой^ва [5], Н. А. Ходова [17], А. Н. Машменкова [3], Ф. Г. Кула-чека [8], А. В. Овсяыкова [9], О. М. МакуршоТ [18], Н. Г. Гатаулша та ш. [10].
Основним джерелом кровопостачання великого чепця людини е черевна i верхня брижова артерп'. Кожна пластинка (дублкатура) великого чепця мае власне кровопостачання, при цьому передня, в основному живиться за рахунок право!' шлунково-чепцевоТ артерп. Задня пластинка живиться за рахунок нижньоТ пщшлунково-дванадцятипалокишковоТ артерп, середньоТ ободовокишковоТ та лiвоï шлунково-чепцевоТ ар-терiй [10]. Балзанов А. С. [19] вказуе на те, що передня дублкатура великого чепця людини отримуе живлення вщ коротких i довгих чепце-вих артерш. Поряд з цим, у кровопостачанн верхньоТ лiвоï частини чепця беруть участь числены дрiбнi артерiальнi судини, розташованi в товщi шлунково-селезшковоТ зв'язки.
Бiля великоТ кривини шлунка права i лiва шлунково-чепцевi артерп' анастомують i утво-рюють верхню артерiальну дугу чепця [3].
Також юнують данi, що у 5 iз 16 випадкiв права i лiва шлунково-чепцевi артерiï не з'еднувались [17].
Зазвичай вщ право!' шлунково-чепцевоТ арте-рiï вiдгалужуються 5 - 13 гток, а вщ лiвоï - одна. Лiва шлунково-чепцева артерiя мае довжину вiд 7 до 21 см, а права чепцево-шлункова артерiя -вщ 10 до 38 см [14]; середня довжина лiвоï i право!' шлунково-чепцевих артерш становить 24,43 ± 3,44 см [20].
Машменков А. Н. [3] дослщив, що вщ право!' шлунково-чепцевоТ артерiï вiдходить 3 - 10 чеп-цевих артерiй, як направляються радiально до нижнього краю втьноТ частини великого чепця. Права шлунково-чепцева артерiя довша i товща лiвоï. Ïï гiлки аностомують мiж собою. В правiй i середнш частинах передньоТ дублiкатури великого чепця вони переходять в задню дублкатуру чепця i там анастомують з гтками середньо-ободовокишковоТ, нижньоТ дванадцятипало-пiдшлунковоï i селезiнково-чепцевоï артерш.
Лiва шлунково-чепцева артерiя розташована у вор^ селезiнки, далi проходить в шлунково-поперечноободовокишковiй зв'язцi. Лiва шлун-ково-чепцева артерiя вiддае 2 - 6 чепцевих артерш, як переходять до нижнього краю втьноТ частини чепця. Лiва шлунково-чепцева артерiя коротша i тонша правок Ïï гтки розташовуються в лiвiй третин передньоТ дублiкатури великого чепця. Анастомози мiж ïï гiлками вираженi мен-
ше, шж у правiй частит чепця, рщко зус^ча-ються анастомози i3 судинами задньо'1 дублка-тури чепця. lнодi лiва шлунково-чепцева артерiя вiдсутня (2 випадки i3 77) [3].
При однолопастнш формi великого чепця лн ва i права половина мае однакове кровозабез-печення. При дволопастнш формi великого чепця в бтьш вигщних умовах по кровопостачанню знаходиться права його частина [9].
Вщ верхньо'1 артерiальноï' дуги великого чепця вщходить 7 крупних артерiальних стволiв, якi е основним джерелом внутршньоорганного жи-влення великого чепця. Центральна артерiя -найбтьша iз чепцевих артерiй, зустрiчаеться в 100 % випадш, i дае велику ктькють вщгалу-жень. Права парацентральна артерiя зус^ча-еться в 9о,2 % випадкiв, вона дещо менша за дь аметром, досягае втьного краю чепця, далi ïï' rï-лки переходять на задню його дублiкатуру. Лiва парацентральна артерiя зустрiчаеться в 89,2 % випадш, вона довга i мае великий дiаметр. Права паралатеральна артерiя непостшна, зу-стрiчаеться в 41,1%; дiаметр ïï' значний, крово-постачае вона правий латеральний вщдт чепця. Кiнцевi ï'ï гiлки досягають нижнього краю втьно'Г частини великого чепця, вступають в анастомоз з гiлками латерально'1 артерп'. Лiва паралатеральна артерiя також, як i права, розташовуеться ближче до боково'1 частини чепця. Галуження ïï дихотомiчне до артерш 3 - 4 порядку. Ц гiлки короткi, невеликого дiаметра, анастомують бiля нижнього краю чепця з гтками лiвоï латеральноï' артерп'. Вона значно непостшна гтка iз уах мап-стральних артерiй великого чепця, зус^чаеться в 39,2% випадкiв, е джерелом кровозабезпечен-ня двох дублкатур невелико'! дiлянки чепця в ль вiй його половинi. Права латеральна артерiя -довга судина великого дiаметра, зустрiчаеться в 95,1% випадш, розташовуеться в латеральнiй частинi чепця, бтя його правого боку, почина-еться вiд початково'1 частини право'! шлунково-чепцево'Г артерп'. Вiд право'! латерально'Г артерiï' вiдходить велика ктькють гток, якi далi дiляться на артерп 3 - 4 порядку, значна Тх ктькють переходить на задню дублкатуру великого чепця, пщымаючись вгору на 7 - 8 см. У 69% вона ана-стомуе з лiвою латеральною артерiею, утворю-ючи нижню артерiальну дугу великого чепця [8].
Балзанов А. С. [19] на 67 трупах людей рiзно-го вку дослщив внутрiшньоорганне кровоносне русло великого чепця в нормi i стверджуе, що короткi i довгi чепцевi артерп', якi супроводжуе одна вена, не зменшуються в дiаметрi, розгалу-жуються на порядковi гiлки по магютральному типу, що формують велику петльову атку, все-рединi петель розмщен артерiоли, прекапiляри, капiляри, посткаптяри, венули. Дiаметр самоï' крупно'1' ланки мiкроциркуляторного русла великого чепця не перевищуе 60 - 70 мк. В стшц ар-терюл (дiаметром 30 - 40 мк) виразно вирифн куються веретеноподiбнi витягнут уздовж суди-ни ядра ендотелiальних клiтин та спiралеподiб-
не розташування гладком'язових клiтин. За ра-хунок останшх у мiсцях переходу артерюл в пре-капiляри утворюються мiкросфiнктери, якi регу-люють рух кровi по капiлярам.
Макурiною О. Н. [20] встановлено, що для великого чепця людини вах вкових пер^в ха-рактерний високий коефiцiент стввщношення артерiол i венул, а також наявнють капiлярних клубочкiв. Модулi мiкроциркуляторного русла представленi: артерiолами, прекапiлярними ар-терiолами, капiлярами, посткапiлярними вену-лами, венулами i артерюловенулярними анастомозами. У втьнш частит великого чепця ар-терюли i венули розташовуються мiж листками очеревини, капiляри i посткаптярш венули без-посередньо пщ мезотелiем очеревини. Редук^я мiкроциркуляторного русла великого чепця людини починаеться в грудному вщк З вком у великому чепц людини з'являються мало- i без судинн зони [19].
Вени великого чепця людини повторюють хщ артерш. Дiаметр вени в 1,5 - 2 рази бтьший дь аметра артерп, яку вона супроводжуе [19]. Вщтк венозно'1 кровi iз задньо'1 дублкатури великого чепця людини вiдбуваеться через чепцевi вени, в пiдшлунково-дванадцятипалокишкову i селезн нкову вени. З передньо'1 дублiкатури великого чепця людини венозна кров з венозних верхшх i нижшх дуг через латеральнi чепцевi вени над-ходить справа у праву шлунково-чепцеву вену, а з лiвоï частини чепця в селезшкову вену [10, 21].
Узагальнюючи погляди в^чизняних та зару-бiжних вчених, якi дослщжували метричнi та то-пографiчнi параметри великого чепця людини, ми дшшли наступних висновш:
1. великий чепець складаеться iз двох час-тин: закртлено'Г - шлунково-ободовокишково'1 зв'язки та втьно'Г (так званого звисаючого «фар-туха») - нижньопоперечноободово'1 кишки;
2. форма великого чепця визначаеться його втьною частиною, вш може бути однолопаст-ним, дволопастним та багатолопастним, розподт чепця на лопасп зазвичай несиметричний, в бтьшосп випадюв бiльш вузький фрагмент роз-ташований справа;
3. форма чепця мае певне значення в захист оргашв черевно'1 порожнини;
4. форму великого чепця iнодi пов'язують з типом статури тта людини;
5. розмiри великого чепця людини представ-ляють значнi шдивщуальы розбiжностi у всiх вь кових групах;
6. основним джерелом кровопостачання великого чепця людини е черевна i верхня брижо-ва артерп'; кожна пластинка (дублкатура) великого чепця мае власне кровопостачання, при цьому передня, в основному живеться за раху-нок право'! шлунково-чепцево'1 артерп'; задня пластинка живиться за рахунок нижньо'1 пщшлу-нково-дванадцятипалокишково'Г артерп', серед-ньо'Г ободовокишково'1 та лiвоï' шлунково-чепцево'Г артерiй.
Перспективами подальших дослщжень вба-чаемо дослщження топографи' великого чепця людини i його зовшшню будову в pi3Hi вiковi пе-рiоди в нормi та при деяких патологiях.
Лтература
1. Wilkoz S, Mutsaers SE. Structure and function of mesothelial cells. 2007; (134): 1 - 19
2. Guseynov TG, Guseynova ST, Suleymanova RG, Atayeva DA, Khalilov MA Osobennosti anatomii bil'shogo sal'nika. 2018. 206 р.
3. Maksimenkov A. N. Khirurgicheskaya anatomiya zhivota [Surgical abdomen Anatomy]. Leningrad, 1972. 688 s. (Russian).
4. Feodosiadi LA Morfologicheskaya obyektivizatsiya pokazaniy k sanatsionnym relaparotomiyam v kompleksnom lechenii razlitogo gnoynogo peritonita [Morphological objectification of indications for debridement relaparotomy in the complex treatment of purulent peritonitis] [dissertation]. 2004. 129 p. (Russian).
5. Voytiv Yu. Morfogenez malogo i bol'shogo sal'nika i stanovleniye topografii sal'nikovoy sumki v rannem ontogeneze cheloveka [Morphogenesis of the small omentum and the formation of topography of the omental bursa in early human ontogenesis] [dissertation]. 1985; 24 s. (Russian).
6. Khodov NA Klinicheskaya anatomiya bol'shogo sal'nika [Clinical anatomy of the greater omentum]. Molodoy uchonyy. 2018; 51: 76-80. (Russian).
7. Kulachek FG Kliniko-morfologicheskoye obosnovaniye primeneniya bol'shogo sal'nika cheloveka v khirurgii [Clinical and morphological substantiation of the use of the greater omentum of a person in surgery] [dissertation]. 1971; 17 p. (Russian).
8. Ovsyannikov AV Obosnovaniye novykh tekhnologiy rekonstruktivno - vosstanovitel'noy mammoplastiki [Justification of new technologies for reconstructive mammoplasty] [dissertation]. 2009; 38 p. (Russian).
9. Gataulin NG, Gantsev KH, Khunafin SN Diagnostika i lecheniye zabolevaniy bol'shogo sal'nika [Diagnosis and treatment of diseases of the greater omentum]. Ufa. 1988. 96 p. (Russian). Khalikova LV Bol'shoy sal'nik u bol'nykh rakom yaichnikov. Kreativnaya khirurgiya i onkologiya [Greater omentum in patients with ovarian cancer]. 2013; 5 (4): 80 - 3. (Russian).
10.
11. 12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
Libermann - Meffert D, Uayt KH. Bol'shoy sal'nik: per. s angl. BL Shilova. [Greater omentum]. Moskva: Meditsina; 1989. 336 p. (Russian).
Holovatskyy AS, Cherkasov VH, Sapin MR ta in.; za red. VH Cherkasova, AS Holovatskoho. Anatomiya lyudyny [Human anatomy]. Vinnytsya. Nova knyha. 2016. 456 p. (Ukrainian). Sydorenko PI, Bondarenko HO, Kuts SO Anatomiya ta fiziolohiya lyudyny [Human anatomy and physiology]. Medytsyna. 2007. 248 p. (Ukrainian).
Fedyukovich NK Anatomiya i fiziologiya cheloveka [Human anatomy and physiology]. Rostov-na-donu. 2002. 160 s. (Russian).
Nekrutov AV, Karasev OV, Rashal' LM Bol'shoy sal'nik i morfofunktsional'nyye osobennosti i klinicheskoye znacheniye v pediatrii. Voprosy sovremennoy pediatrii [Greater omentum: morphological and functional features and clinical significance in pediatrics]. 2007; 6 (6): 58 - 63. (Russian).
Khodov NA Klinicheskaya anatomiya bol'shogo sal'nika [Clinical anatomy of the greater omentum]. Molodoy uchonyy. 2018; 51: 76-80. (Russian).
Makurina ON Zakonomernosti morfo-organizatsii bol'shogo sal'nika mlekopitayushchikh [Patterns of morpho-organization of the greater omentum of mammals] [dissertation]. 2001; 208 p. (Russian).
Balzanov AS Vnutriorgannoye krovenosnoye ruslo bol'shogo sal'nika v norme i pri nekotorykh eksperimental'nykh vozdeystviyakh [The intraorgan circulatory bed of the greater omentum is normal and with some experimental influences] [dissertation thesis]. 1975; 20 p. (Russian).
Settembre N, Labrousse M, Magnan PE, Branchereau A, Champsaur P, Bussani R, Braun M, Malikov S Surg Radiol Anat. Surgical anatomy of the right gastro- omental artery: a study on 100 cadaver dissections. 2018; 40(4): 415 - 22. Makurina ON Sosudistyye konstruktsii i immunnyye struktury bol'shogo sal'nika cheloveka [Vascular structures and immune structures of the human omentum]. Vestnik Samarskogo Gosudarstvennogo Uchilishcha. 2001; 4(22): 199 - 208. (Russian).
Stepanchuk AP. Osoblyvosti budovy orhaniv travnoyi systemy lyudyny, yikhniy rozvytok i vady: navch. Posib [Features of the structure of the digestive system, their development and deviations]. Poltava: 2017. 123 p. (Ukrainian).
Реферат
ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ГЛАВНЫХ МОРФОМЕТРИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ФОРМЫ И АНГИОАРХИТЕКТОНИКИ БОЛЬШОГО САЛЬНИКА ЧЕЛОВЕКА Федорченко И. Л.
Ключевые слова: большой сальник человека, артерии, возрастные особенности, кровоснабжение.
В обзоре рассмотрены возрастные особенности большого сальника человека, его метрические и топографические параметрами. Выявлено, что по форме большие сальники могут быть одно, двух- и многолопастными, что определяется свободной его частью. Линейные размеры большого сальника человека сопоставляют типу телосложения и возрастного периода человека. Длина свободной части большого сальника колеблется в широких пределах и составляет от 20 до 43 см (в среднем 31,58 ± 0,8 см); площадь поверхности большого сальника у взрослых людей в среднем достигает 0,81 м2, что составляет почти половину всей поверхности брюшины и составляет в среднем 0,40 м2. Диапазон индивидуальной изменчивости величины большого сальника разный в разные возрастные периоды развития ребенка. Он особенно велик в конце первого года жизни. В следующие 2 - 4 года жизни диапазон изменчивости большого сальника незначительно сужается, Наибольший рост линейных размеров большого сальника наблюдается в течение первого года жизни ребенка, и они увеличиваются в 2, а площадь - в 3 раза. Асимметрия продольных размеров большого сальника справа и слева также увеличивается. Пределами большого сальника являются: печень, селезенка; пристеночная брюшина передней брюшной стенки, тонкая кишка, восходящая и нисходящая часть ободочной кишки. Выявлено, что основным источником кровоснабжения большого сальника человека является брюшная и верхняя брыжеечная артерии, передняя дубликатура большого сальника человека получает питание от коротких и длинных сальниковых артерий, а в кровоснабжении верхней левой части сальника участвуют многочисленные мелкие артериальные сосуды, расположенные в толще желудочно-селезеночной связки. Обычно от правой желудочно-сальниковой артерии ответвляются 5 - 13 веток, а от левой - одна. Левая желудочно-сальниковая артерия имеет длину от 7 до 21 см, а правая сальни-ково-желудочная артерия - от 10 до 38 см.
Summary
GENERAL CHARACTERISTICS OF THE MAIN MORPHOMETRIC INDICATORS OF THE SHAPE AND ANGIOARCHITECTURE OF THE HUMAN GREATER OMENTUM Fedorchenko I.L.
Key words: human greater omentum, arteries, age characteristics, blood supply.
The review examines the age characteristics of the greater omentum, its metric and topographic parameters. It has been revealed that the shape of the greater omentum can be single-, two- and multi-lobular, which is determined by its loose part. The linear dimensions of the greater omentum are consistent with the stature type and age range. The length of the loose portion of the greater omentum varies widely and ranges from 20 to 43 cm (average 31.58 ± 0.8 cm); the area of the surface of the greater omentum in adults reaches an average of 0.81 m2, which is almost half the entire surface of the peritoneum and is on average 0.40 m2. The range of individual variability in the size of the greater omentum varies at different ages of the child's development. It is especially large at the end of the first year of life. In the next 2-4 years of life, the range of variability of the greater omentum narrows slightly, the largest growth of linear sizes of the greater omentum is observed during the first year of life of the child and they increase by 2 times, and the area - by 3 times. The asymmetry of the longitudinal dimensions of the greater omentum on the right and left also increases. The boundaries of the greater omentum are: liver, spleen, parietal peritoneum of anterior abdominal wall, small intestine, ascending and descending part of the colon. It has been revealed that the main source of blood supply of the human greater omentum is the abdominal and upper mesenteric arteries, the anterior duplication of the greater omentum receives nutrition from the short and long omental arteries, and numerous small arterial vessels are involved in the blood supply of the upper left part of the omentum; they are located in the thickness of the gastro-splenic ligament. Usually 5-13 branches ramify from the right gastrointestinal artery, and one branches off from the left one. The left gastrointestinal artery has a length of 7 to 21 cm and the right gastrointestinal artery - from 10 to 38 cm.
