CC BY
30
3 огляду на вище наведене, а також беручи до уваги результата досш-джень, що описан! в |2|, можна стверджувати, що використання фкпьтруючих циклошв на шдприемствах деревообробноУ галуз1 е бшьш еконокпчно дощльннм, шж застосування звичайних циклошв i дае можлив1Сть економити до 40 % еле-ктроенергп, що витрачаеться на очищения асшрацшного повггря.
Цей висновок тдтверджуеться практикою. На сьогодш ефективно працюе двоступенева пов1троочисна установка на 6a3i ф1льтруючих циклошв [7].
Лггература
1. Christian Fredriksson Exploratory Experimental and Theoretical Studies of Cyclone Gasification of Wood Powder. Doctoral thesis. Lulea University of technology. Sweden. 1999.
2. Лютий e.M., Нахасв П.П., Ляшеннк А.В. До розподшу тангетцалъно'1 складово! швидкосп потоку у циклон! ЦН-15 i фшьтруючому цикпош. // Науковий «¡сник. 36. наук-техн. праць. - Льв1в: У крД ПТУ. - 2001, вип. 11.4. - С. 190-195.
3. Пирумов А.И. Аэродинамические основы инерщюнной сепарации/Под ред. Н.Я. Фабриканта. - М.: Госстройиздат, 1961. - 120 с.
4. Шлихтинг Г. Теория пограничного слоя. Издательство иностранной литературы, Москва, 1956. - 528 с.
5. Frank Th. Application of Eulerian-Lagrangian prediction of gas-particle flow to cyclone separators. Lecture series 1999-2000. "Theoretical and experimental modeling of particle flow". Brussels. Belgium. 03-07April 2000.
6. "Lagrangian Prediction of Disperse Gas-Particle Flow in Cyclone Separators" Frank Th., Wassen E., Q. Yu. Third International Conference on Multiphase Flow - lCMF'98.Lyon, France, June 812, 1998.CD-ROM Proceedings, Paper No. 217, pp. 1-8.
7. Ляшеник А.В. Високоефективна повггроочисна установка з фшьтрувальними циклонами// CeiT меблш i деревини. 1999, № 2. - С. 28-29.
8. Единая методика сравнительных испытаний пылеуловителей для очистки вентиляционного воздуха//Л.: ВНИИОТ ВЦСПС, 1967. - 103 с.
УДК662.53 Проф. Е.В. Прокопович, к.т.н. - УкрДЛТУ
3 ICTOPIÏ С1РНИКОВОГО ВИРОБНИЦТВА
Описаш ocuoBui ¡сторичш етапи розвитку промислового виробництва аршшв у cei-"ri, у тому чис.ги i в Укранн.
Prof. В. V. Prokopovych - USUFWT From the history of match production
The principal historical stages of development of industrial match production in world and in Ukraine have been described.
Як вщомо, протягом тривалого часу вогонь добували тертям шматка дерева по дереву, або викрешуванням ¡скри на легкозаймистий матер1ал при удар1 твердих тш (камшь по каменю, стал1 по кременю та ¡н.). Незручност! i трудной^ цих cnoco6ÎB змусили взятися за пошуки простшшх i надШшших джерел добу-вання вогню. Тшьки наприюнщ XYIII ст. почали з'являтися пристосування для одержання вогню, засноваш не на мехашчних способах (через тертя, удар), а на х1м1чних реакщях. Перш1 арники з'явились в 30-х роках XIX ст. в Англп [1). Вони були мало под1бн1 на сучасш. Тод1 с1рник являв собою трубочку з паперу, на один юнець яко'1 наносили cyMiui хлористого кашю з цукром, а поряд ставили маленьку скляну пляшечку з арчаною кислотою. Пляшечку розбивали, i кислота, попадаю-
чи на сум1ш, викликапа спалах. Виробництво арнишв одночасно виникло у Францн, ЬПмеччиш, Роспта деяких ¡нших кражах.
У 1816 р. вперше були зроблеш спроби використати для одержання вогню фосфор, але перил арники були винайдеш тшьки в 1833 р., коли у масу арнико-вих головок був введений бший фосфор - надзвичайно вогненебезпечна й отруй-на речовина, дуже шк!длива для здоров'я людини, тому на перших арниковнх мануфактурах працювали переважно тшьки д1ти бщних людей. Головки з маси, ви-готовленоУ таким способом, легко запалювалися при терт1 по шорсткш поверхш. Безпечш арники почали виробляти спочатку в Швеци (1855 р.), у зв'язку з чим вони д1стали назву "шведських арнимв". У 1874 р. Дашя, а шзшше й ¡нил краТни припинили виробництво арнимв з бшим фосфором, замшивши його жовтим, а в 1903 р. М1жнародний конгрес ужитково'Г х1м!1 висловився за цшковиту заборону виробництва арнимв ¡з застосуванням бшого фосфору.
У Росп перше шдприемство для виготовлення арнимв було вщкрито 1837 р. у Петербурз1 |2|. Незабаром арников1 заклади стали з'являтися у Москв1 й Ризк У початковий перюд розвитку арникового виробництва в Роси його центром були Петербург 1 Петербурзька губершя. У 1842 р. тут уже працювало дев'ять арни-кових фабрик. Чималий попит населения на арники сприяв подальшому розвитку арникового виробництва, появ1 нових 1 розширенню д1ючих шдприемств. На ю-нець 1848 р. в Роем нараховувалось уже близько тридцяти арниковнх фабрик.
Подальше десятир!ччя (1849-1859 рр.) було перюдом занепаду 1 застою фабричного виробництва арнимв при одночасному прихованому розвитку кустарного виготовлення фосфорних арнимв у сшьськш м1сцевост!. Р1ч у т1м, що 29 листопада 1848 р. був прийнятий закон "Про закриття у губершях заклашв для приготування запалювальних арнимв". Уряд хот1в покласти край виникненню пожеж внаслщок того, що "шдпалювач1 дуже часто здшенювали свш злочин за допомогою арнимв". Вщповщно до цього закону, уа арников1 фабрики Росп, за винятком столичних (у Петербурз1 й Москв|), тдлягали закриттю через мюяць вщ дня оголошення про це пщприемцям. Слрники були обкладеш надзвичайно висо-ким податком. Продаж арнимв уроздр1б був заборонений. СМрникова промисло-вють фактично припинила свое ¡снування. Менш шж через р1к теля виходу закону в Росп була зареестрована тшьки одна арникова фабрика.
Пщ тиском каштал1стичних вщносин, що розвивалися у РоаУ, царський уряд був змушений скасувати закон 1848 р. I 7 листопада 1859 р. дозволити виготовлення фосфорних арнимв та Ух продаж без особливих обмежень на вай тери-торп Роен на основ1 загальних постанов про заснування фабрик 1 торпвлю фабри-чними виробами. Закон 1859 р., який поставив арникове виробництво в однаков1 умови з ¡ншими видами промисловоТ д!яльно<гп, позитивно вплинув на вщнов-лення 1 подальше зростання арниково! промисловосп. У 1862 р. на доповнення до закону 1859 р. було видано спец!альне розпорядження про обмеження продажу бшого або жовтого фосфору, необхщного для виробництва арнимв. Вш був вынесений до сильнод1ючих отруйних речовин, тому придбання його для виробни-чих потреб допускапося тшьки з дозволу полщм. У зв'язку з цим нимало фабрик 1 кустарних закладш, що рашше працювали таемно, змушеш були заявити про себе; ¡накше Ух позбавляли можливоелч купувати фосфор, необхщний для виробництва арнимв.
3 початку 60-х рр. XIX ст. починаеться швидке збшьшення млькосп cip-никових заклад1в. Уже 1862 р. зареестровано майже 40 нових шдприемств, а дагн Ухня мльмсть невпинно зростапа (1865 р. - 73, 1870 р. - 156, 1875 р. - 223, 1880 р. - 230). У 1886 р. в Pocii нашчувалося 312 малих арникових фабрик, на яких пра-цювало 16 тис. роб1тник!в. Загальна потужшсть ycix шдприемств становила 2, 7 млн. ящимв. Ящик с1рник1в - це м1жнародна Mipa Ух обл1ку; в ящик пакуеться 1000 коробок по 50 с1рник1в у кожнш. Найбшьшого розповсюдження арникове виробництво отримало в Рязансьмй, Калузьмй, В'ятськш, Пензенсьмй, Новгород-ськш, Тверсьмй i Чершпвськш губершях.
4 ачня 1888 р. прийнято новий закон про арники, за яким було встановле-но стягнення акцизу з арнимв у po3Mipi одшеУ чверт1 копшки з коробки, що Mic-тила вщ 75 до 300 арнимв. Цим же законом був встановлений i патентний 36ip ¡з арникових шдприемств - 50 крб. у piK з фабрик, що використовували ручш верс-тати, 100 крб. у piK - з фабрик, що працювапи на мнному привода i 150 крб. - з фабрик, що використовували napoei машини. Розвезення, розсилання i кушвля ci-рнимв дозволен! були ткпьки запакованими у бандероли ям фабриканта повинш були брати щор1чно у державши скарбнищ на суму вщ 1500 до 3000 крб. Пюля опубл1кування вказаного закону почали надходиги скарги на непосильний тягар, що падав на cipHHKOßi фабрики. У деяких губершях стали з'являтися у продажу сурогати арнимв: "бенгальсьм" вопи, так зваш вггряки, пристосоваш для запа-лювання на eiTpi, смужки i губки, що складались з паперових смужок ¡з арнико-вою масою на одному кшщ. Виробництво таких сурогатт пояснювалось бажан-ням обшти закон 1888 р., осмльки там арники не були обкладеш податком i для Ухнього продажу не noTpiÖHi були дороп бандероль "В1тряки", смужки i губки широкого розповсюдження не мали, а "бенгальсьм" арники використовували до-сить широко. На початку 1892 р. там арники виробляли 13 арникових фабрик. 3 квггня 1892 р. спешальною постановою виготовлення i реал1защя бенгапьських cipHHKiß були заборонеш. У 1892 р. вийшла нова постанова про акциз на арники. На небезпечш фосфорш арники (з бшим фосфором) податок було пщвищено удв1ч1, а на прив1зш з-за кордону - вчетверо. Податок, встановлений законом 1888 р., розповсюджувався тшьки на безфосфорш ("шведсьм") арники. У 1891 р. без-фосфорш арники вже випускала чверть ycix арникових фабрик.
Закони 1888 i 1892 рр. завдали серйозного удару др1бним Ырниковим пщ-приемствам, як1 почали закриватися, осмльки не могли витримувати конкурентна з великими фабриками. Продовжувалась i загострювалась конкурентна боротьба великих арникових ф!рм проти др1бних шдприемств i м1ж собою за ринки збуту. Концентращя i центрашзащя виробництва та кашташв призвели до створення у 1908 р. единого арникового синдикату шд назвою "Росшське товариство cipmi-ковоУ торпвл! (РТСТ)". До складу товариства увшшло 39 арникових фабрик, з часом мльмсть Ух зростапа. Вщповщно до угоди м1ж товариством i паризьким синдикатом останшй зобов'язувався продавати бертолетову ешь у Pocii тшьки фабрикантам, ям входили до РТСТ. Отже, "Росшське товариство арниковоУ торпвлГ' захопило майже все виробництво cipHHKiß у краУш.
Про концентрашю арникового виробництва евщчать так! дат: за перюд з 1890 до 1913 рр. мльмсть арникових шдприемств скоротилася з 169 до 88, при-чому мльмсть др1бних шдприемств (з мльмстю робггнимв вщ 16 до 50) зменши-
лася у 5 раз1в, а великих (з юльюстю роб1тниюв понад 500) зросла бшьше, шж у два рази, а випуск продукцп на них збшьшився у 10 раз1в. До ЖовтневоУ револю-Ц11 1917 р. найбшьша юльюсть арниюв у Роем була випущена в 1914 р. - 5115 тис. ящиюв. У наступи! роки обсяг виробництва неперервно скорочувався 1 в 1917 р. вш становив тшьки 1614 тис. ящиюв. Наарникових шдприемствах переважала ручна праця. Тривал1сть робочого дня становила 14-16 годин. Широко використо-вувалась дешева дитяча праця. У 80-х роках на арникових шдприемствах Ново-зибкова колишньоУ ЧершпвськоУ губернм (сьогодш - м1Сто у Брянськш обл. Ро-сшськоУ ФедерашУ) майже половину роб1тниюв становили д1ти в1ком до 12 роюв, майже третину - шдлггки до 16 роюв 1 ттьки решта - дороаш роб1тники.
Розвиток машинного виробництва Ырниюв вщбувався паралельно з розви-тком техшки, охоплюючи, насамперед, найбшьш важю операцп (виготовлення а-рниковоУ соломки, а також шпону для коробок, склеювання коробок, наповнення коробок арниками тощо). Одшею з перших машин у цьому виробництв1 була "машина для нар1зання дерева для с1рниюв 1 для укладання Ух у коробки", винай-дена в 1863 р. А. Мусшим-Пушюним. У 1874 р. отримав прившеУ на винайдення "машини для стругання арниковоУ соломки" рижанин К. Иогансон. У 1901 р. С. Логинов створив машину неперервноУ дм для автоматичного сушшня арниковоУ соломки I коробок. Перша в РоиУ машина для склеювання коробок була запатентована в 1905 р. техшком Я. Войцех!вським, який згодом подав заявку на машину для обклеювання коробок бандеролями. Другу аналопчну машину запропо-нував ¡нженер Д. Попов у 1913 р. Поряд ¡з рацюнал1защею способ1в виробництва арниюв ! конструюванням в^дповщного обладнання вдосконалювалась рецептура арникових головок.
У перил роки радянсько'У влади для управления арниковими пщприемства-ми у рамках ВищоУ Ради Народного Господарства (ВРНГ) був створений Голо-вний арниковий комггет (Головарник). 3 83 фабрик, що були у вщанш Головар-ника в 1920 р., протягом щлого року працювало тшьки 12 шдприемств, решта або не д1яли, або працювали з великими перебоями. Загапьний випуск арниюв змен-шився з 3757 тис. ящиюв в 1913 р. до 633 тис. в 1920 р., тобто майже в 6 раз!в. Се-реднш виробггок, що припадав на одну фабрику, в 1914 р. становив 53 тис. ящиюв, а в 1920 - 9,2 тис., або в 5,8 рази менше. Продуктившсть праш роб1тника скороти-лася з 210 ящиюв у 1914 р. до 58 в 1920 р., або в 3,6 рази. У 1921 р. було л1квщо-вано Головне управлшня арниковоУ промисловосп, зам1сть нього була створена вщповщна секщя у Головх1мпром1 ВРНГ. У 1922-1923 рр. у л1сообробшй проми-словоспт д1яло 65 арникових шдприемств, у 1925-1926 рр.-тщьки 37. Р1вень 1913 р. щодо випуску арниюв був вщновлений 1 перекритий (3950 тис. ящиюв) у 1925 р., тобто на два роки рашше, шж люопильною I фанерною промисловютю. Випуск арниюв продовжував зростати 1 навггь став предметом експорту.
В1дновлення арниковоУ промисловост1 супроводжувалось концентрашею виробництва на найбтьших 1 техшчно оснащених шдприемствах. Юльюсть д1ю-чих арникових шдприемств в 1927-1928 рр. проти 1921 р. скоротилася з 59 до 27, тобто бшьше, шж у два рази, а випуск арниюв за цей перюд збшьшився майже у в1ам раз!В (з 773 до 5559 тис. ящиюв). Дал1 виробництво арниюв продовжувало зростати 1 сягнуло максимального р1вня у 1930 р. - 9,4 млн. ящиюв. Водночас на арникових шдприемствах полшшувалось використання палива, сировини й осно-
вних матер1агйв. Але подальший розвиток виробництва стримувався тим, що красна не мала тод1 у достатшй млькост1 необхщних х1м1кат1в. Бертолетову Ыль (а и щор1чно використовувапось майже 5 тис. тонн), червоний фосфор, триарнисту сурму, гумпрагант, гум1араб1к, барвники доводилося ¡мпортувати з-за кордону. Кр1м того, у зв'язку з перенасиченням ринку виробництво арнимв стало штучно скорочуватись, зменшившись у 1932 р. до 5,6 млн. ящиюв.
У 1934 р. вс! арников! пщприемства були пщпорядковаш единому центру -Головарникпрому Наркомлюу СРСР. Була створена науково-дослщна \ констру-кторська база. За короткий перюд Центральна науково-дослщна лаборатор1я ар-никовоУ промисловости (ЦНДЛСП) розробила рецептури 1 технолопю виробництва широкого асортименту арнимв, у тому чисш безполуменевих арнимв, фотось рнимв, сигнальних штормових арнимв тощо. Зростання мехажзацп 1 автомати-зацГУ виробництва забезпечило шдвищення продуктивности пращ, скорочення м-лькост1 робггнимв, а обсяг виробництва в 1940 р. досяг майже 10 млн. ящиюв. За обсягами виробництва арнимв на душу населения Радянський Союз вийшов на р1вень передових краУн свггу. Розвитку арникового виробництва сприяло ство-рення в1тчизняного арникового машинобудування 1 х1м1чноУ промисловост1. С1р-никова промисловють отримувала вггчизняне обладнання 4 працювала на вггчиз-няних матер1апах. До реч1, необхщна мльюсть видт матер!ашв для виготовлення арнимв охоплюе понад 40 найменувань.
У перюд ВеликоУ В1тчизняноУ вшни 1941-1945 рр. арников1 фабрики по-стачали фронту запапювальш пристроУ (велим арники 1 терки) для пляшок з го-рючою рщиною, для саперних частин випускапи спещальш арники, ям запалю-вались у будь-яку погоду й нав1ть шд водою [3]. РПмецько-фашистсьм загарбники цижом знищили 10 арникових пщприемств, арникова промиелов1СТь утратила за час вшни понад 60 % довоенноУ потужность Для заповнення втрат арниковоУ промисловосгп, майже 70 % потужности якоУ перебувало на тимчасово окупованш територП', у м1стах Бшську, Барнаул!, Баку 1 Мцхет1 в 1942 р. були побудоваш сф-ников1 фабрики. Незважаючи на це, у 1945 р. вдалося випустити Т1льки 2 млн. ящиюв арнимв, тобто в 5 раз!в менше, шж у 1940 р.
У шслявоенний перюд поряд з вщновленням потужностей арникового виробництва багато уваги прид1лялось шдвищенню якосп продукщУ. Тшьки за чо-тири роки (1948-1951) були введен! в експлуатащю 93 нов1 арников1 автомати. Створювались потужш автомати для виготовлення арникових коробок. Унасль док цього в 1950 р. випущено 10,2 млн. ящиюв арнимв, тобто вщновлеш й пере-крит1 довоенш потужностк У цей перюд (1947 р.) у США нараховувалось 29 фабрик з 6612 робггниками 1 загальною продуктившстю близько 10 млн. ящиюв. В ¡нших передових краУнах св1ту арники теж випускали мшьйонами ящиюв: 1нд1я -4,0, Япошя - 2,8, Анпия - 1,8, Швещя - 1,3, Бельпя - 1,1. Значну частину цього виробництва названих краУн контролював шведський арниковий трест.
ГПсля того впродовж двох десятилггь р1вень арникового виробництва майже стабЫзувався. Водночас обладнання старело, зношувалось, а попит на арники зростав. Тому були вжит1 екстреш заходи: на багатьох шдприемствах вста-новили нов{ автомати для виробництва арнимв, узялися за модершзащю обладнання (лущильш верстати були оснащеш центрувальними засобами, а арников1 автомата - мехашзмами завантаження соломкою), почали впроваджувати мехаш-
зоваш пропарювальш камери тощо. Нимало фабрик перейшло на виробництво сь рниюв шдвищеного наповнення (60 I 75 шт. у коробш проти 50). Освоено 14 комплект^ обладнання для випуску побутових арниюв у велимй упаковщ (наповнення 1000 шт.), що дало змогу у три рази знизити трудом1стк1сть виготовлення одного умовного ящика арнишв. Оргажзовано випуск арнимв для кухш по 2000 шт. у коробш. На кшець 80-х роюв випуск арниюв сягнув 22,9 млн. ящикш, що дало змогу щлком виршити питания забезпечення населения арниками. Продук-щя арниковоУ промисловосп знайшла широке визнання на св1товому ринку, сф-ники експортувалися у краУни Свропи, АзГУ та Африки.
Хоча арники е товаром першоУ необхшносп, однак потреба населения у них може значно змшюватися залежно вщ р1зномаштних причин, \ УУ не завжди вдаеться надшно прогнозувати. Тому необхщно мати резервш потужносп, яю дали б змогу у мЫмальш термши нарощувати обсяги виробництва арниюв. ГПсля енерпйних заход1в для збЬьшення виробництва Ырниюв у перюд, коли Ух не ви-стачапо, звичайно, спостер1гався спад Ух споживання, деяким арниковим фабрикам забороняли перевиконувати план, а вщмова торговельних оргашзацш при-ймати арники призводила до закриття фабрик, зокрема у Грузи 1 Латвп. Три фабрики в 1953-1954 рр. були передаш ¡ншим галузям промисловосп: Новгородська1 Великолуцька - меблевш, Череповецька - фанернш. За перюд 1950-1990 рр. через зниження попиту на арники Ух випуск зменшувався п'ять раз1в (у 1953, 1958, 1966, 1978 1 1988 рр.). Кожен такий спад виробництва обходився досить дорого, тому що через рш-два неодмжно зростав попит I доводилося за короткий термш знову нарощувати випуск арнимв.
Сырники на теренах колишнього СРСР випускали 23 пщприемства, серед них у Росшськш Федерацм - 16, Бшоруа - 3, Латв1У - 3, у Литв1 та Естонн - по одному. Обсяги виробництва забезпечували споживання одним мешканцем колишнього Союзу понад 3600 арниюв у р1к (тобто майже 10 шт. у день). Це найви-щий показник у свт. Для пор1вняння: у краУнах, що розвиваються, щор!чна потреба арнимв на людину становить 1500-1600, а у краУнах ЗахщноУ Свропи - вщ 500 до 1300. В европейських краУнах спостер1гаеться тенденщя щор1чного зниження споживання арнимв (у середньому на 5-10%). Це пов'язано з широким використанням кухонних електричних плит, одноразових (без додатковоУ заправки) запальничок курцями тощо. Одне запалювання обходиться Ум у 6-7 раз ¡в де-шевше, шж використаний Ырник.
В УкраУш перил арники [4| побачили свгг у 1999 р. на поки що единому шдприемств1 - БерезшвськШ арниковш фабрищ в Р1вненськж область Нове шд-приемство в Березному створено не на голому мюцк У його розпорядження нада-но каштальш, добре в1дремонтоваш й доглянуп виробнич1 плоил колишньоУ "оборонки" - м1сцевого фшалу р1вненського об'еднання "Газотрон", що зумовило скорочення затрат I виграш у чаек Постачапьником арниковоУ техшки виступила шведська ффма "Аренго", вщома у б1льш як ста краУнах свпу, куди надходить УУ продукщя. Серед таких краУн е 1 Сполучеш Штати Америки. До реч1, кр1м УкраУ-ни, фах!вц1 "Аренго" такий самий проект втшили 1 в КитаУ. Фабрика покривае майже половину потреби краУни у арниках. Козирною особлив1стю украУнського арника е його висока ямсть, яку забезпечують найсучасшше обладнання та висо-коквал1ф1кований персонал. Арники випускаються у яскравш упаковщ з нащона-
льною симвсхшкою. У виробництв! украУнського арника активну участь беруть й жил вггчизняш товаровиробники: осикою забезпечуе об'еднання "Р1внел!с", картоном - Обухтський картонно-паперовий комбжат, парафшом - Дрогобицький нафтопереробний комбшат, клеем - Ссверодонецьк, тарою - Жидач1вський ком-бшат, пакувальним папером - мюцева Моквинська паперова фабрика. Для потреб фабрики щор1чно потр!бно 15-17 тис. м3 осики, а щор1чний обсяг УУ вирубок тальки на Р!вненициж перевищуе 35 тис. м3. Осика - едина порода, яка легко пцщаеть-ся подр1бненню на соломку, причому вона мусить бути певного в1ку, осюльки стару неможливо добре обробляти. Дефщитним матер1апом етшьки червоний фосфор, без якого вогонь не добуваеться. Але на м1жнародному ринку його достат-ньо. Пропонують Шмеччина, Казахстан, Роая та ш. Р1чна потреба у ньому стано-вить тшьки млька тонн. Потужшсть нового виробництва - 630 млн. коробок, у грошовому вираженш - 18 млн. гривень. Кр1м звичайних, нове шдприемство пла-нуе випускати й святково-подарунков1, ювшейш, рекламы та шил арники з бар-вистими етикетками, у веселому яскравому упакуваннк
Анал1зуючи ¡стор1ю розвитку арникового виробництва, не можна не зга-дати про деяю шкав! та курйозш факти, пов'язаш з арниками. У свт е два музеУ |5|, присвячен1 арникам 1 арниковому виробництву. Перший - у м. Сушице (Че-хш), функщонуе з 1959 р. при мюцевш арниковж фабрищ, ямй майже 170 ромв. В експозишУ музею старовинш машини для виготовлення арнимв, зразки проду-кцп за весь перюд ¡снування виробництва, арников1 етикетки. Один з найрщмс-шших експонат1в - арники у круглих коробках - пенальчиках: Ух випускали в Ав-стро-Угорщиш. Другий музей - ум. Калуз1 (Росшська Федеращя). В експозицп музею - ус« вщом1 види I р!зновиди арнимв (звичайш, мисливсьм, сигнальш то-що), а також ушкапьний експонат - коробка арнимв, що пролежала у в1чнш мерзлот! 70 ромв I належить мужньому дослщнику-полярнику Е.В. Толлю, який на шхуш "Зоря" у 1990 р. зимував бшя берепв Таймиру.
Багато людей захоплюеться колекцюнуванпям арникових етикеток. Тх на-зивають фшуменютами. Перил фшумешсти з'явилися в 60-т1 роки XIX ст. Вщомо, що пристрасними фитумешстами були шдерландська королева Вщьгемша, президент США Рузвельт та ¡н. У багатьох краУнах св1ту видаються каталоги етикеток. Ц1каво вщзначити, що фшумешсти ставали часом героями художньоУ лггератури. Про них писали А. Франц, Я. Гашек та ¡нцл письменники. Орников! етикетки можуть розповюти багато щкавого (портрети пoeтiв 1 письменнимв, президенте 1 полководщв, голл1вудських мноз!рок 1 королев краси, фауна 1 флора земноУ кул1, ¡стор1я краУн, воен тощо).
Не можна забувати, що маленький арник часом стае причиною великих неприсмностей. За статистикою, в США щортно вщбуваеться 10 000 пожеж, причиною яких е необережна поведшка з1 арниками. Американсьм учет винай-шли арники, деревина яких просочена спещальною х1м1чною речовиною; особ-ливють УУ полягае у тому, що через 15 с шсля запалювання арника вона активно гасить полум'я за рахунок видьлення вщповщних газ1в. 15 с - це час, достатнш аби скористатися арником. Учеш стверджують, що таю "модершзоваш" арники зме-ншать випадков1 загоряння на 80 %. Але це завтрашнш день арника. А конструк-тори працюють уже над шслязавтрашшм.
Сьогодш арники - звичш i необхщш предмета нашого домашнього вжит-ку. Але водночас вони е елементом icropiï розвитку техшчно'Г культури людства. А тому написане вище про TaKi недавш й специф1чш аспекти д1яльносп арникових тдприемств допоможе краше вивчити i знати icrropiio арникового виробництва.
JliTepanrypa
1. Прокопович Б.В. IcTopin л1СОобробно'1 промисловосгп. Лекцп з курсу. - Льв1в: УкрДЛТУ, 2002.- 104 с.
2. Прохорчук U.C. Лесообрабатывающая промышленность СССР. - М.: Леси, пром-сть, 1969.-200 с.
3. Лесная индустрия СССР// Н.В. Тимофеев, H.A. Медведев, Т.С. Лобовиков и др. Под редакш!ей Н.В. Тимофеева. - М.: Леси пром-сть, 1980. -407 с.
4. Юркова А., Нмсаренко С. Была сорняком, стала спичкой. Газета "Голос Украины", 10 ноября 2000 г. №207 (2454).
5. Лаврова Т. Кое-что о спичках/ Газета "Леси, пром-сть", 19 июня 1982 г.
УДК674.028.2+684.4.058 Проф. Б.В. Прокопович, к. т.н.;
доц. ¡.Г. Войтович, к.пьн.; тж. B.C. Кшко- УкрДЛТУ
ДОСЛ1ДЖЕННЯ М1ЦНОСТ1 ШКАНТОВИХ З'еДНАНЬ 3 ВИКОРИСТАННЯМ КЛЕЙОВИХ КАПСУЛ
Дослщжено вплив технолопчннх фаю-opiB на мвднеть шкантових з'еднань з внкори-станням клейових капсул у деревообробшй промисловосгп.
Prof. В. V. Prokopovych, doc. I.II. Voytovych, eng. VS. Kiyko - USUFIVT Investigation of the strength of Glue Bullets tenon joining
Influence of technological factors on the strength of Glue Bullets tenon joining in woodworking industry has been investigated.
Шкантов! з'еднання представляють досить поширений cnoci6 з'еднання деталей з деревних матер!ал1в з метою одержання мщних нерозшмних i (або) розш-мних вузл1в Bnpo6iB з деревини. Яюсть, мщшеть i економшшеть шипового з'еднання залежить вщ точности регламентацп i виготовлення елемент1в з'еднання, виду клею, його витрати i piBHOMipHOCTi нанесення на елементи з'еднань, режимт склеювання вузл1в (вироб1в), орган1зацп робочого мюця склеювання тощо. Не менш важливе значения при цьому мае забезпечення стабшьноТ життездатносгп клейового розчину при р1зних температурних умовах збер1гання, економ1чне ви-користання останнього, створення безпечних умов npaui на робочому Micui, усу-нення додаткових операцш приготування робочих розчишв клею i зачищення клейового з'еднання вщ надлишюв клею, у першу чергу для личкованих i опоря-джених поверхонь деталей та складальних одиниць.
Анал1з лп-ературних джерел, впгчизняного та заруб1жного доевщу викорис-тання р1зних метод!В нанесення клеУв на елементи шипових з'еднань показав, що найбшьш поширеш py4Hi методи - за допомогою пензля або зануренням шканта у розчин клею - не мають перспективи, оскшьки е досить примггивними, вимага-ють використання ручноУ npaui та не дозволяють регламентувати витрати клейового MaTepiany. Серед ¡нших метод1в у Л1тератур1 [3, 6, 7] знайшли вт1лення бшьш
