CC BY
19
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (29), 2021
УДК 340.132(477)
1лля Шутак
Унiверситет Короля Данила, професор кафедри права ПВНЗ, член-кореспондент НАПрНУ, доктор юридичних наук, професор, заслужений дiяч науки i технiки Укра1ни
legaltechnique@gmail. сот ОЯСГО: https://orcid.org/0000-0002-2539-5526
ЮРИДИЧНА ТЕХН1КА П1ДЗАКОННО1 ПРАВОТВОРЧОСТ1
http://doi.org/10.23939/law2021.29.081 © Шутак I., 2021
Метою дослщження е розкрити особливостi юридичноТ техшки пщзаконноТ пра-вотворчостi. Використанi, перш за все, принципи i прийоми формально-лопчноТ методологи. Широке застосування отримали елементи структурно-функцiонального пiдходу. Так, виявлення мiжгалузевих зв'язкiв у пщзаконнш правотворчостi побудоване на функцiональнiй природ! права в цiлому i регулятивних засобах пiдзаконних нормативно-правових ак^в зокрема. Крiм того, в робот отримали застосування дiалектичний, системно-структурний i функцюнальний методи, метод штерпретацн (в застосуванш до пiдзаконних нормативно-правових актв). Наукова новизна полягае в теоретичному осмисленш та окресленнi юридичноТ техшки пщзаконноТ правотворчостi, передумов для встановлення оптимального сшввщношення закону з пщзаконними нормативно-правовими актами шляхом конкретизацн. Обгрунтовуеться узгодження дiй з боку пра-вотворчих органiв, що приймають пщзаконш нормативно-правовi акти та з боку парламенту, який мае враховувати потреби розвитку i конкретизацп положень закону в майбутньому. Результати. В результат дослщження аргументовано, що яккть пщзакон-них актiв залежить вщ якостi закошв. Пiдзаконний акт, прийнятий на виконання неяккного закону, понижуе ефективнiсть права. Пiдзаконний акт, який виданий всупереч закону, навггь якщо це спрямовано на виправлення в ньому помилок i неточностей, е незаконним, отже неефективним. У змкт пiдзаконних нормативно-правових актiв врахо-вуються конкретш умови регулювання певних сусшльних вiдносин, якi розкриваються завдяки використанню рiзних форм розвитку й конкретизацн положень закону. Передба-чаеться вщсутшсть будь-яких розбiжностей i суперечностей iз нормами законiв, оскiльки тiльки позбавлена суперечностей система нормативно-правових актв може бути ефек-тивним регулятором сусшльних вщносин.
Результати дослiдження можна використати у правотворчш дiяльностi з метою вдосконалення пiдвищення якостi та ефективност пщзаконноТ правотворчостi, а також для формування та видання комплексного законодавчого акта, спрямованого на чггке регулювання правотворчоТ дiяльностi всiх суб'ектiв правотворчость
Ключовi слова: юридична технiка, пщзаконна правотворчiсть, правове регу-лювання, нормативно-правовий акт, законодавство.
Постановка проблеми. Потреба функщонування шдзаконно! правотворчостi обумовлена особливостями законотворчостг Законодавець не мае можливосп в процесi правового регулювання досконало встановити правила поведшки суб'екпв для всiх правовiдносин. Представницькi органи
влади законодавчими актами намагаються врегулювати найбiльш важливi суспiльнi вщносини. Конкретизацiю правил поведiнки законодавець передае iншим суб'ектам правотворчостi вiдповiдно до !хньо! компетенции
У разi видання закону необхiдно враховувати, щоб вш не мiстив виключно загальнi норми. 1накше такий закон може перетворитися в декларащю або констатацiю стану. До того ж, конкретизащя його норм з превалюванням норм тдзаконного акта зумовить таке спiввiдношення мiж ними, коли пiдзаконний акт буде сприйматися сильшшим вiд закону.
Щцзаконнш правотворчостi притаманна i така ознака, як рiзноманiття за рiвнем професю-налiзму та юридично! грамотностi суб'екпв, якi видають i застосовують !! норми. Це викликае труд-нощ^ що випливають iз якостi норм, яю мiстять помилки технiко-юридичного й змютовного характеру.
Як показуе практика, обштися без вщомчо! правотворчостi неможливо. Роль, обсяг i масштаб тдзаконно! правотворчосп поступово збiльшуються. Без правотворчих функцш реалiзацiя державно! полiтики в рiзних галузях державного управлiння, з чим саме i пов'язана основна сфера професшно! дiяльностi вiдомств, була б дуже складною i навiть неможливою.
Аналiз дослiдження проблеми. Варто зазначити, що розробкою питань тдзаконно! правотворчосп займаються вiтчизнянi та закордоннi дослщники, зокрема: Ю. Кувiтанова [6], Ю. Лепех [5], I. Онищук [7], А. Пиголкш [8; 9], Т. Поличко [10], В. Риндюк [2], В. Ротань [3], М. Румянцев [1], I. Самсш [3], В. Шатило [4], А. Ярема [3] та шшь
Питання про юридичну техтку тдзаконно! правотворчосп потребуе детально! детальтшо! розробки, адже створюе основу для реалiзацi! законiв i упорядкованого здшснення функцiй виконавчо! влади. В цьому й полягае актуальтсть, важливють i науковий iнтерес до тдзаконно! правотворчостi.
Постановка завдання. Мета дослщження - розкрити особливостi юридично! техтки пiдзаконно! правотворчостi.
Методологiя дослщження. Використаш, перш за все, принципи i прийоми формально-логiчно! методологи. Широке застосування отримали елементи структурно-функцiонального тдходу. Так, виявлення мiжгалузевих зв'язкiв у тдзаконнш правотворчостi побудоване на функцюнальнш природi права в цiлому i регулятивних засобах пiдзаконних нормативно-правових акпв зокрема. Крiм того, в робой отримали застосування дiалектичний, системно-структурний i функцiональний методи, метод iнтерпретацi! (в застосуванш до пiдзаконних нормативно-правових акпв).
Виклад основного матерiалу. 1снуе величезний масив суспшьних вiдносин, для впоряд-кування яких нема потреби використовувати законотворчють. Регулювання таких суспiльних вщносин здiйснюеться нормами пiдзаконно! правотворчостi, яю приймаються i вводяться в дда органами держави, що не належать до !! вищих представницьких оргашв. Пiдзаконна право-творчiсть необхiдна для забезпечення застосування закону. Це пов'язано з тим, що законодавчi норми найчаснше носять занадто загальний, абстрактний характер, що не завжди дозволяе !х застосування без додатково! конкретизацп норм пiдзаконно! правотворчостi. Крiм того, е безлiч життевих ситуацiй, регулювання яких доцшьно передати на нижчий рiвень вiдповiдно до компетенц^! суб'екпв тдзаконно! правотворчосп. Тим самим буде забезпечено розробку правил регулювання ще! життево! ситуаци органом, який бшьш квалiфiковано може !х виробити, оскшьки володiе необхiдною компетенцiею, i в коротший термiн, нiж законодавчий орган [1, с. 107].
Щцвидами правотворчо! дiяльностi, залежно вiд рiвня владних повноважень !! суб'ектiв, е законотворчють та тдзаконна правотворчiсть. Змiст законотворчо! дiяльностi полягае в установ-ленш, змiнi та скасуваннi норм права на загальному рiвнi в юридичнш формi нормативно-правових актiв вищо! юридично! сили (законодавчi акти). Вiдповiдно до Конституци Укра!ни, виключно
законами Укра!ни визначаються права i свободи людини i громадянина, гарантп цих прав i свобод; основнi обов'язки громадянина (п. 1. ч. 1 ст. 92); засади цившьно-правово! вщповщальносп; дiяння, якi е злочинами, адмiнiстративними або дисциплшарними правопорушеннями, та вiдповiдальнiсть за них (п. 22. ч. 1 ст. 92). Отже, нормативш приписи, яю визначають права i свободи, основш обов'язки людини i громадянина, засади юридично! вiдповiдальностi, тобто диспозищю та санкцiю норми права, мають мiститися в нормативно-правових актах вищо! юридично! сили, тобто в Конституци та законах Укра!ни [2, с. 139].
Конституцшний Суд дiйшов висновку про те, що "у законах залежно вщ важливостi i специфши суспiльних вiдносин, що регулюються, термш "законодавство" вживаеться в рiзних зна-ченнях: в одних маються на увазi лише закони; в шших, переду сiм кодифiкованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та iншi акти Верховно! Ради Укра!ни, так i акти Президента Укра!ни, а в деяких випадках - також i нормативно-правовi акти центральних оргашв виконавчо! влади" Наведена констатащя розма!ття розумiння термiну "законодавство" лише вщкрила Конс-титуцiйному Суду шлях до прийняття того ршення, яке вiн вважав доцiльним, тобто до виконання де-факто правотворчо! функци. Так з'явилось рiшення, вiдповiдно до якого термш "законодавство", який використовуеться у частиш третш ст. 21 Кодексу закошв про працю Укра!ни, "треба розумiти так, що ним охоплюються закони Укра!ни, укази Президента Укра!ни, декрети i постанови Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни, прийнятi в межах !х повноважень та вiдповiдно до Конституци i законiв Укра!ни". Законодавство, чинне на час прийняття цього ршення Конституцшним Судом Укра!ни, не давало тдстав для такого тлумачення термшу "законодавство", але критерiю доцшьносп це тлумачення вiдповiдало [3].
Щцзаконна правотворчiсть на вiдмiну вiд законотворчосп мае такi переваги як оперативнють, гнучкiсть, менша ступiнь формалiзацi! процесу розробки i прийняття норм права, високий рiвень компетентностi суб'ектiв правотворчосп, здатнiсть до врегулювання рiзнорiдного спектра суспшьних вiдносин, що вiдрiзняються мiж собою як за сво!м складом, так i за ступенем поширення (наприклад, в масштабах держави, суб'екта федерацп, регiону, вiдомства, окремого виробничого колективу або громадсько! органiзацi!) [1, с. 107].
За загальним правилом Президент Укра!ни не може видавати укази з питань, вже регла-ментованих вщповщними законами. Вш також не може видавати укази з питань, яю за Конс-титуцiею Укра!ни мають бути врегульоваш виключно законами. Якщо з того чи шшого питання, яке передбачало законодавче регулювання, закон ще не прийнятий, воно може бути врегульоване указом Президента Укра!ни. Повноту правового регулювання в Укра!ш необхiдно забезпечити шляхом оптимального поеднання закошв i пов'язаних з ними правових акпв Президента Укра!ни. Нормативнi укази глави держави повинш спрямовуватися не на заповнення прогалин у законах, яю е виключно компетенщею парламенту, а на оргашзащю !х виконання, тобто мати переважно процедурно-допомiжний характер [4, с. 222].
Повноваження Президента Укра!ни у сферi правотворчо! полiтики можна подшити на двi групи: 1) повноваження Президента Укра!ни щодо видання правових акпв, якi регулюють рiзнi сфери правових вщносин; 2) повноваження Президента Укра!ни щодо видання правових акпв, якi змiнюють чи скасовують правотворчють iнших органiв, а саме КМУ та ВРУ. Отже, видання указiв, розпоряджень, шших акпв та тдписання мiжнародних договорiв е прямою правотворчютю Президента Укра!ни. Натомiсть здiйснення права законодавчо! iнiцiативи та використання права вето е формами непрямо! (опосередковано!) правотворчосп Президента. Варто зазначити, що правотворчють Президента Укра!ни тiсно пов'язана iз його повноваженнями. Акти Президента Укра!ни е юридичною формою реалiзацi! його конституцiйних повноважень [5, с. 90-91].
Одшею iз основоположних вимог юридично! техшки е вiдповiднiсть положень нормативно-правових акпв Кабшету Мшс^в Укра!ни Конституцi! та законам Укра!ни. Вiдповiднiсть вiтчизняних урядових актiв конституцшним та законодавчим (у вузькому значенш) положенням е неодмшною частиною !хньо! основно! ознаки - пiдзаконностi. Цю вимогу також можна вважати
вимогою до дотримання iерархп нормативно-правових актiв. Дотримання вимог ieрархiчностi е одним з елементiв системи гарантш законностi урядових нормативно-правових акпв, а також належить до системи гарантш дотримання прав i свобод людини, забезпечуе дотримання принципу верховенства права. В сучасних умовах реформування законнють урядово! правотворчостi мае важливе значення. Тому, нормативно-правовi акти мають прийматися виключно у межах компетенци у законодавчо встановленому порядку, а !хнш змiст мае не суперечити положенням вищих за iерархiею нормативно-правових акпв [6, с. 120].
Необхщно зазначити, що, як i якють реалiзацil права в цiлому, якють пiдзаконних актiв за-лежить вщ якостi законодавчих актiв. Якщо тдзаконний акт приймаеться на виконання неякюного закону, то вiн може лише знизити ефективнють права, але не тдвищити. Через те, що тдзаконний акт видаеться врозрiз з положеннями закону, навггь якщо це спрямовано на виправлення в ньому помилок i неточностей, вш стае незаконним, а це впливае на його неефективнють [7, с. 283].
Норми шдзаконно! правотворчосп не е основним засобом правового регулювання суспiльних вщносин. 1хня функцiя: створення механiзму реалiзацil норм, встановлених законодавством. За сво!м статусом вони е похiдними, оскшьки видаються у формi правил, порядюв, положень, шст-рукцiй, регламентiв, або в шшш формi, встановленiй законом. Щцзаконна правотворчiсть зводиться до уточнення змюту правовiдносин, встановлених законом. Так, у формi iнструкцiй приймаються шдзаконш нормативнi акти, що конкретизують питання застосування певних правових акпв, виданих в узагальненому вигляд^ що ускладнюе !хню реалiзацiю. Пiдзаконнi нормативно-правовi акти в формi порядку видаються у тих випадках, коли потрiбна регламентащя послiдовностi здiйснення будь-яко! дiяльностi або взаемопов'язаних мiж собою дiй [1, с. 109-110].
Одним iз чинниюв, що впливае на ефективнiсть дп нормативно-правових актiв е якiсть пра-возастосовно! дiяльностi, яка визначаеться мiрою забезпечення закршлено! в нормативно-правових актах моделi погодження соцiальних iнтересiв. Завдання правозастосування, в кшцевому пiдсумку, полягае в тому, щоб реально забезпечити на практищ закрiплений у нормативно-правових актах баланс сощальних iнтересiв так, щоб реалiзацiя одних не блокувала реалiзацiю iнших. Необхiдно аналiзувати й ощнювати якiсть правового забезпечення правозастосовно! дiяльностi (визначаеться наявнiстю ефективних юридичних гарантш реалiзацil нормативно-правових актiв та, перш за все, правових механiзмiв виршення конфлiктiв i повнотою правового регулювання, яка б мiнiмiзувала обсяг шдзаконно! нормотворчосн [7, с. 264].
Нормативно-правовий акт Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни повинен регулювати тiсно пов'язанi мiж собою типовi суспiльнi вiдносини, яю стосуються здiйснення державно! виконавчо! влади. Регулювання одним актом лише однорщних суспшьних вiдносин свiдчить про вищий рiвень розвитку правотворчо! технiки. Наявнють чiтких меж правового регулювання дозволяе не лише найбшьш повно та якюно розв'язати проблемнi питання, яю iснують у певнiй галузi суспшьних вщносин, але й забезпечуе ефективнють правового регулювання. Нормативно-правовий акт повинен бути пов'язаний спшьним змютом, предмет його регулювання мае бути единим. Видання нормативно-правового акта з двох чи бшьше самостшних питань, яю не е тюно пов'язаними мiж собою е небажаним. Нормативно-правовий акт може бути комплексним та належати до декшькох галузей права, проте, вш мае регулювати одне конкретне питання [6, с. 124].
Видаеться за доцшьне враховувати техшко-юридичну специфшу галузево! законотворчостi. Тi галузi права, де використовуеться в основному диспозитивний метод правового регулювання, потенцшно тяждать до формування !х норм в узагальненому вигляд^ оскiльки суб'екти право-вiдносин конкретизують !х у сво!х угодах (цивiльне право). Галузi права, в яких застосовуеться iмперативний метод, норми права мають конкретний характер (кримшальне право). В укра!нськш правовiй системi допускаеться можливiсть формування галузей права на базi едносн законiв i норм пiдзаконних акпв, якi !х розвивають.
Основним акцентом юридично! техшки тдзаконно! правотворчостi дотримання термшо-логiчних вимог. Для того, щоб пiдзаконнi нормативно-правовi акти були точними, необхщно дотримуватись правил, що стосуються стилю викладу (логiчна послщовшсть та гармонiйнiсть викладу). Аналiзуючи шдзаконш нормативно-правовi акти, треба зокрема звернути увагу на належ-нiсть побудови перелтв. Вони повиннi бути сформульоваш так, щоб не виникало жодного сумшву щодо того, чи елементи перелшу повиннi застосовуватися всi одночасно, чи кожен окремо, чи норма дiе за виконання вшх умов або кожно! окремо! [8, с. 140]; змютова довершенiсть, що полягае у лопчнш завершеностi кожного нормативного положення, яке мютиться у текст нормативно-правового акта. Серед шшого, це також мае важливе значення при формулюванш перелiкiв. Використання таких виразiв "та iншi", "тощо" в кшщ перелiку е небажаним, оскшьки негативно впливають на визначенiсть правового регулювання; одноманiтнiсть способiв викладу однотипних формулювань, що означае, що рiзнi за змютом положення повиннi бути виражеш в однаковий спосiб, iз застосуванням однакових орфографiчно-синтаксичних засобiв [9, с. 23].
Треба враховувати, що, за загальним правилом, в порядку аналоги закону можуть застосо-вуватись ильки правовi норми, встановлеш законом (ч. 8 ст. 8 ЦПК; ч. 7 ст. 9 КАС). Але до ци-вiльних правовщносин у порядку аналогi! закону можуть застосовуватись правовi норми, встановленi як законами, так i пiдзаконними актами (ч. 1 ст. 8 ЦК). Такий диференцшований пiдхiд не мае будь-яко! об'ективно! пiдстави. Але така воля законодавця, виражена у положеннях названих тут кодекшв, вщступити вщ яко! (волi) неможливо [3].
Щодо прийняття законiв та пiдзаконних акпв - часто в результатi !х правозастосування викликають розбiжностi, що зумовлюють таким чином порушення прав i свободи людини та громадянина. Найчаспше конфлiкти мiж державою та громадянами виникають через ^норування державою конституцшних прав i свобод громадян, шляхом прийняття антиконституцшних законiв. Конституцiйний Суд не дозволяе законодавцям вщступати вщ принципу непорушностi консти-туцiйних прав i свобод людини i громадянина, скасовуючи неконституцшш закони [10, с. 126].
Висновки. Пщзаконна правотворчiсть обумовлена i нерозривно пов'язана з законодавством. Техшко-юридична якiсть пiдзаконних актiв залежить вщ якостi законодавчих актiв. Пщзаконний акт, прийнятий на виконання неяюсного закону, понижуе ефективнiсть права. Пщзаконний акт, який виданий всупереч закону, навпъ якщо це спрямовано на виправлення в ньому помилок i неточностей, е незаконним, отже неефективним.
Правова обумовлешсть випливае з природи нормативно-правових акпв вищо! юридично! сили. Оскшьки суспшьш вiдносини регулюються в них досить узагальненими нормами, в пщсумку виходять правовi абстракцi!, яю не завжди можна реалiзувати в практичнш дiяльностi без !х додаткового нормативного роз'яснення.
У змюн пщзаконних нормативно-правових актiв враховуються конкретнi умови регулювання певних сустльних вiдносин, яю розкриваються завдяки використанню рiзних форм розвитку та конкретизацп положень закону. Передбачаеться вщсутшсть будь-яких розбiжностей i супереч-ностей з нормами закошв, оскiльки позбавлена суперечностей система нормативно-правових акпв може бути ефективним регулятором сустльних вщносин.
Разом з тим, з метою пщвищення рiвня техшко-юридично! якостi пiдзаконних нормативно-правових акпв, видаеться за доцшьне видання комплексного законодавчого акта, спрямованого на чггке регулювання правотворчо! дiяльностi всiх суб'екпв правотворчостi. Спроби вдосконалення правотворчостi вшх рiвнiв на основi лише техшко-юридичних засобiв не можуть дати необхщний тепер якiсний результат. Потрiбнi едиш пiдходи в правовому регулюваннi однакових сустльних вщносин на всш територи кра!ни. Координацiя та взаемодiя мiж суб'ектами правотворчостi, !х нацiленiсть на вироблення ефективно! правово! системи держави значно скоротить кшьюсть видання окремих пщзаконних нормативних правових акпв.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Румянцев М. Б. Правотворчество в Российской Федерации : моногр. Чебоксары: ИД "Среда", 2019.
324 с.
2. Риндюк В. I. Правотворчють як вид юридично! дiяльностi: праксеолопчний аспект. Bíchuk НТУУ "КПГ. Полiтологiя. Соцiологiя. Право. Вип. 4 (44), 2019. С. 137-142.
3. Новине вчення про тлумачення правових актiв : навч. поаб. з курсу тлумачення правов. акпв для суддiв, що проходять тдвищ. квалiфiкащl, i канд. на посади суддiв, що проходять спецiальну тдготовку / В. Г. Ротань, I. Л. Самсш, А. Г. Ярема та ш.; за ред. : В. Г. Ротань. Х.: Право, 2013. 752 с. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Samsin_Ihor/ Novitnie_vchennia_pro_tlumachennia_ pravovykh_aktiv/.
4. Шатило В. А. Нормативно-правовые и другие акты Президента Украины в механизме реализации государственной власти. TEISÉ, 2013. Vol. 87. С. 217-230.
5. Лепех Ю. С. Президент Укра!ни як суб'ект правотворчосп: адмшстративно-правовий аналiз. Юридичний eicHUK. Повiтряне i KOCMÍnne право, 2018. № 4. С. 89-95.
6. Кувпанова Ю. I. Нормативно-правовi акти Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни: загальнотеоретична характеристика: дис. ... канд. юрид. наук; 12.00.01. Львiвський нацiональний ушверситет iменi 1вана Франка, Львiв, 2018. 285 с.
7. Онищук I. I. Правовий мониторинг: проблеми методологи, теори та практики : моногр. 1вано-Франк1вськ - Дрогобич: Коло, 2017. 512 с.
8. Язык закона / под ред. А. С. Пиголкина. М.: Юрид. лит., 1990. 192 с.
9. Пиголкин А. С. Подготовка проектов нормативных актов: организация и методика. М.: Юридическая литература, 1968. 168 с.
10. Поличко Т. В. Верховенстсво конституцшних норм у нацюнальнш системi права: порiвняльно-аналiтичне дослiдження: дис. ... канд.. юрид. наук; 12.00.02; Державний вищий навчальний заклад "Ужго-родський нацюнальний ушверситет". Ужгород, 2020. 209 с.
REFERENCES
1. Rumyancev M. B. Pravotvorchestvo v Rossijskoj Federacii: monografiya. Cheboksary: ID "Sreda", 2019.
324 p.
2. Ryndiuk V. I. Pravotvorchist' iak vyd iurydychnoi diial'nosti: prakseolohichnyj aspekt. Visnyk NTUU "KPF. Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo. Vyp. 4 (44), 2019. P. 137-142.
3. Novitnie vchennia pro tlumachennia pravovykh aktiv: navch. posib. z kursu tlemachennia prav. aktiv dlia suddiv, scho prokhodiat' pidvysch. kvalifikatsii, i kand. na posady suddiv, scho prokhodiat' spetsial'nu pidhotovku / V. H. Rotan', I. L. Samsin, A. H. Yarema ta in.; za red. : V. H. Rotan'. Kh.: Pravo, 2013. 752 p. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Samsin_Ihor/ Novitnie_vchennia_pro_tlumachennia_ pravovykh_aktiv/.
4. Shatilo V. A. Normativno-pravovye i drugie akty Prezidenta Ukrainy v mekhanizme realizacii gosudarstvennoj vlasti. TEISÉ, 2013. Vol. 87. P. 217-230.
5. Lepekh Yu. S. Prezydent Ukrainy iak sub'iekt pravotvorchosti: administratyvno-pravovyj analiz. Yurydychnyj visnyk. Povitriane i kosmichne pravo, 2018. No. 4. P. 89-95.
6. Kuvitanova Yu. I. Normatyvno-pravovi akty Kabinetu Ministriv Ukrainy: zahal'noteoretychna kharakterystyka: dys. ... kand. iuryd. nauk; 12.00.01; L'vivs'kyj natsional'nyj universytet imeni Ivana Franka, L'viv, 2018. 285 p.
7. Onyshchuk I. I. Pravovyj monitorynh: problemy metodolohii, teorii ta praktyky: monohrafiia. Ivano-Frankivs'k - Drohobych: Kolo, 2017. 512 p.
8. Yazyk zakona / pod red. A. S. Pigolkina. M.: YUrid. lit., 1990. 192 p.
9. Pigolkin A. S. Podgotovka proektov normativnyh aktov: organizaciya i metodika. M.: YUridicheskaya literatura, 1968. 168 p.
10. Polychko T. V. Verkhovenstsvo konstytutsijnykh norm u natsional'nij systemi prava: porivnial'no-analitychne doslidzhennia: dys. ... kand.. iuryd. nauk; 12.00.02. Derzhavnyj vyschyj navchal'nyj zaklad "Uzhhorods'kyj natsional'nyj universytet". Uzhhorod, 2020. 209 p.
Дата надходження: 05.01.2021 р.
Wpudunna mexHiKa mdsaKOHHOi npaeomeopnocmi
Ilya Shutak
King Danylo University, Professor of the Department of Law, Corresponding Member of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, Doctor of Legal Sciences, Professor, Honored Personality of Science and Technique of Ukraine Konovaltsja st., 35, Ukraine, tel. +380504339394 legaltechnique@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2539-5526
LEGAL TECHNIQUE OF SUBORDINATE LEGISLATION
The purpose of the study is to reveal the features of the legal technique of subordinate legislation. Methodology. First, the principles and techniques of formal-logical methodology are used. Elements of the structural-functional approach have been widely used. Thus, the identification of intersectoral links in subordinate legislation is based on the functional nature of law in general and regulatory means of bylaws in particular. In addition, dialectical, system-structural and functional methods, the method of interpretation (applied to subordinate legislation) were used in the work. Originality. The scientific novelty lies in the theoretical understanding and delineation of the legal technique of subordinate legislation, the prerequisites for establishing the optimal relationship of law with subordinate legislation by specifying. The coordination of actions on the part of law-making bodies adopting by-laws and on the part of the parliament, which should take into account the needs of development and concretization of the provisions of the law in the future, is substantiated. Results. As a result of the study, it was argued that the quality of subordinate legislation depends on the quality of laws. A subordinate legislation adopted to implement a low-quality law reduces the effectiveness of the law. A bylaw that is issued contrary to the law, even if it is aimed at correcting errors and inaccuracies, is illegal and therefore ineffective. The content of subordinate legislation takes into account the specific conditions of regulation of certain social relations, which are disclosed through the use of various forms of development and specification of the provisions of the law. It is assumed that there will be no discrepancies and contradictions with the rules of law, because only a system of normative acts free of contradictions can be an effective regulator of public relations. Practical importance. The results of the study can be used in lawmaking to improve the quality and efficiency of subordinate legislation, as well as for the formation and publication of a comprehensive legislative act aimed at clearly regulating the lawmaking activities of all lawmakers.
Key words: legal technique, subordinate legislation, legal regulation, normative legal act, legislation.
