CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 192-196.
УДК 347.235
HociK В.В.
ЮРИДИЧНА ПРИРОДА КОНСТИТУЦ1ЙНИХ ГАРАНТ1Й ТЕРИТОР1АЛЬНОГО ВЕРХОВЕНСТВА ДЕРЖАВИ В ЗЕМЕЛЬНОМУ ПРАВ1 УКРА1НИ
У статп розглядаетъся питання TeprnopianbHoro верховенства як гаранта забезпечення права власносп на землю в Украш i як принцип правового регулювання земелъних вщносин.
Ключовi слова: конституцшна гaрaнтiя, територiaлъне верховенство, право власносп.
Реaлiзувaвши у 1990 - 1991 роках закршлене в Стaтутi ООН та шших м1жнародно-правових актах право нацш на самовизначення шляхом проголошення державного суверенiтету та створення цержави Укрaïнa в межах кордошв Укрaïнсъкоï РСР, народ Укрaïни у Декларацп про цержавний суверенiтет Украши вщ 16 липня 1990 року та в Постажв Верховно!' Ради УРСР "Про проголошення незалежносп Украши" вщ 24 серпня 1991 року та в Конституцп Украши юридично зaкрiпив за собою природне (по-зитивне) право влaсностi на землю, а також теритс^альне верховенство держави в межах кордошв, що юторично склалися.
Виходячи з цъого, в теоретичному i практичному аспектах проголошення суверенноï волi Украшського народу на самовизначення, утворення Украши як суверенно!, унiтaрноï, незалежно1, демократично!, соцiaльноï i прaвовоï держави можна розглядати як одну з основних гарантш, яю надають Украшському нaроцовi можливють вiлъно i сaмостiйно волоцiти, користуватись i розпоряджатись землею в межах держaвноï територiï, забезпечувати використання землi та iнших природних ресурсiв у нацюнальних iнтересaх Украши, використовувати ва перецбaченi у Конституцiï Украши та м1жнародно-правових актах юрицичнi та шституцшш способи та засоби захисту права власносп на землю вiц будь яких посягань i територiaлъних претензш з боку iнших держав.
Теритс^альне верховенство Украши визнали iншi держави свпу як суб'екти м1жнародного права. Це дае шдотави стверджувати, що додержання загальновизнаного у м1жнародному прaвi принципу поваги державного суверенiтету Украши у зовшшшх вщносинах забезпечуе можливють Украшському нaроцовi зцiйснювaти безпосередньо або через органи державий влади чи мюцевого самоврядування прaвомочностi щодо володшня, користування i розпорядження землею. Адже за зaмiстом зaкрiплений у Статут ООН принцип поваги державного суверенитету передбачае, крiм iнших зо-бов'язань, також обов'язки поважати всi права, що притаманш i охоплюються сувереттетом, включаючи право кожноï держави на юридичну рiвнiстъ, територiaлъну цiлiснiстъ, свободу i полпичну незaлежнiстъ; зобов'язання держав поважати право одне одного вшьно вибирати i розвивати своï полгтичш, соцiaлънi, економiчнi i кулътурнi системи, так само як i право встановлювати своï закони i адмистративш правила [1, с. 323].
Тому здшснення Укра!нським народом закрiпленого у Конституцп Укра!ни права власностi на землю мае забезпечуватись системою внутршнього права i такими способами ре^зацп i засобами захисту права власносп народу на землю, як е притаманни-ми для реатзацп принципу поваги державного суверенiтету у м1ждержавних вщносинах i передбачають додержання територiального верховенства.
За Конституцiею Укра!ни територiя держави в межах юнуючого кордону е цiлiсною i недоторканною. В даному випадку Основний закон держави закршлюе основнi принципи теритс^ального верховенства, яю водночас необхiдно розглядати i як гаранта здiйснення права власносп Укра!нського народу на землю з огляду на взаемозв'язок таких юридичних категорiй як "земля" i "територiя", а також на конституцшш iмперативи щодо особливо! охорони державою землi як основного нацiонального багатства та захисту прав уах суб'екпв права власностi.
В теорп земельного права питання щодо юридично! суп цiлiсностi i недоторканностi територп як об'екта права власностi Укра!нського народу не дослщжувались, що негативно вщображаеться на практицi законотворення та правозас-тосування у цiй сферi. Доказом цьому може бути ЗК Украши, у якому не лише вщсутш гаранта здшснення права власносп Укра!нського народу на землю, а й передбачаеться розмежування земель державно! i комунально! власностi, що не передбачено Конститущею Укра!ни.
Юридична природа цшсносп i недоторканностi державно! територi! у найбшьш загальному виглядi розкриваеться у Статут ООН та iнших м1жиародно-правових актах i конкретизуеться в наукових та iнших джерелах з питань м1жнародного публiчного та конституцiйного права [2, с. 25-34].
У цьому зв'язку варто погодитись з висловленими в лiтературi думками про те, що цшснють i недоторканшсть державно! територп - це два складовi взаемопов'язанi i не тотожнi елементи одного принципу, перший з яких включае зобов'язання не допускати найбшьш грубих порушень: анексi!, окупацi!, розчленування територi! держави чи народу, другий - зобов'язуе державу утримуватися вiд будь-яких дiй, у т.ч. i непрямих посягань на територда i кордони iнших держав [3, с. 31].
Юридичний змiст принципу цшсносп i недоторканностi державно! територп розкриваеться у лiтературi через систему зобов'язань i заборон. Зокрема, до зобов'язань вщносяться: не здiйснювати нападу, вторгнення в меж територi! шших кра!н, окупацi! чужих територiй; утримуватися вщ насильницького захоплення всiе! чи частини територп шоземно! держави (анексп); не здiйснювати насильницького розчленування будь-яко! держави; не визнавати територiальних змш, що стали результатом застосу-вання сили i погрози нею i вчинених на порушення Статуту ООН; не допускати пору-шення ззовш нацiонально! едностi кра!ни; не шсшрувати i не заохочувати сепаратист-ських рухiв з метою штучного подшу територi! всупереч державним i нацюнальним iнтересам; не використовувати свою територда таким чином, щоб цим завдавалася шкода територi! iнших держав. Серед заборон називаються: розмiщення збройних сил одно! держави на територп шшо! всупереч вимозi уряду i народу кра!ни перебування вивести вiйська; створення вiйськових баз на чужих територiях; насильницьких посягань на природш ресурси iнших кра!н; надання свое! територп шшш державi з метою використання !! для порушення територiально! недоторканностi третьо! держави; будь-
193
яких, навiть непрямих, порушень державних кордонiв; застосування сили чи погрози силою з метою примушення держави вщ вiдмови вщ частини свое! територп тощо [3, с. 26-27].
Екстраполюючи юридичну сутнiсть цих принципiв на нацiонально-правову систему Укра!ни в частинi здiйснення Укра!нським народом безпосередньо чи вщ його iменi органами державно! влади та мюцевого самоврядування права власностi на землю, можна стверджувати, що конституцшш iмперативи щодо теритс^ально! цiлiсностi i недоторканностi держави забезпечують непорушнiсть i стабiльнiсть права власностi Укра!нського народу на землю в межах юнуючих кордошв i не дозволяють будь яких посягань на землю з боку шших суб'екттв м1жнародного права, а також забороняють сепаратистськi дп, спрямованi на внутрiшнiй розподiл територп держави чи вщокремлення частини територп або Г! адмшютративно-теритс^альних одиниць всупе-реч нацiональним iнтересам УкраГнського народу як власника землг
Крiм того, конституцшна сутнють цiлiсностi територп означае, що земля як об'ект права власносп УкраГнського народу не може вщчужуватись iншим державам. Пояснюеться це тим, що вщчуження земельних дшянок у власнiсть iноземних держав змшюе правовий режим державно! територп УкраГни, порушуе цiлiснiсть територп як единого об'екта права власностi народу на землю, оскшьки iноземна держава, при-дбавши частину державно! територп (земельну дшянку) у власнiсть набувае на не! теритс^альне верховенство i здшснення права власностi на таку дшянку захищаеться системою як м1жнародного, так i внутрiшнього права .
У Конституцй Укра!ни закрiплюеться заборона органам державно! влади та мюцевого самоврядування самостшно розпоряджатись державною територiею та вщчужувати землю як об'ект права власносп Укра!нського народу iншим суб'ектам м1жнародного права. Згщно ст. 73 Основного закону держави, виключно всеукра!нським референдумом виршуються питання про змшу територп Укра!ни. Ви-ходячи з цього, шхто в Украм не може прийняти рiшення про вщчуження державно! територп та землi як об'екта права власносп Укра!нського народу без проведення референдуму i волевиявлення народу Укра!ни щодо змши територп держави, що е одшею з важливих iнституцiйно-правових гарантiй забезпечення стабiльностi i непорушностi права власносп Укра!нського народу на землю, а також запобтання можливим зловжи-ванням з боку органiв державно! влади щодо розпорядження територiею на м1жнароднш аренi. За Конституцiею Укра!ни м1жнародш територiальнi договори мають бути обов'язково ратифшоваш Верховною Радою Укра!ни. Не дивлячись на конституцшш гарантй непорушносп права власностi Укра!нського народу на землю, у ЗК Укра!ни передбачаеться можливiсть укладення з iноземними державами договору кушвльпродажу земельних дiлянок пщ розмiщення посольств та дипломатичних пред-ставництв, що явно не узгоджуеться з положеннями конституцiйно! моделi права власносп на землю в Укра!ш
Цшснють територi! як конституцiйна гарантя здiйснення Укра!нським народом чи вщ його iменi органами державно! влади та мюцевого самоврядування права власносп на землю означае також неподшьнють землi як державно! територп м1ж окремими суверенами, а також е основою для закршлення у Конституцп Укра!ни адмшютративно-
194
теритс^ального устрою держави та розподiлу повноважень м1ж органами державно! влади i мiсцевого самоврядування, включаючи й сферу вщносин власностi на землю.
У цьому зв'язку привертае на себе увагу прийнятий у 2004 рощ закон Украши "Про розмежування земель державно! i комунально! власносп" [4], який передбачае виконання на всш територiï Укра!ни комплексу органiзацiйно-правових, землевпоряд-них, кадастрових, картографiчних та шших дш, спрямованих на розмежування земель держави i теритс^альних громад у самостшш об'екти права власностi шляхом визна-чення в натурi (на мюцевосп) земель, що мають належати державi i територiальним громадам, а не Укра!нському народовi як суб'екту права власностi.
Юридичний аналiз цього закону показуе, що закршлена у ньому концепщя базуеться на нормах ЗК Укра!ни щодо подiлу власносп на землю на державну, кому-нальну i приватну i не узгоджуеться з нормами ст.ст. 2 , 13, 14, 41 Конституцп Укра!ни, яю не передбачають фiзичного межування землi як об'екта права власносп Укра!нського народу, а визначають механiзм здiйснення такого права шляхом розподшу конституцiйних повноважень щодо володшня, користування i розпоряджен-ня землею м1ж Укра!нським народом, органами державно! влади та мюцевого самоврядування, а також встановлюють юридичнi засади та гарантують здiйснення суб'ективного права власносп на землю громадян, юридичних осiб i держави.
Вбачаеться, що реалiзацiя цього закону призведе до створення досить складно! i заплутано! за об'ектами, суб'ектами, та змютом земельних вiдносин, що негативно впливатиме на здiйснення громадянами та юридичними особами права власностi на земельш дiлянки, знижуватиме iнвестицiйну привабливiсть територш та земельних дiлянок як в межах та i за межами населених пункпв. Бiльше того, виконання землев-порядних та iнших робп" з виготовлення технiко-юридичноï документацп з розмежування земель державно! i комунально! власносп потребуватиме витрачання значних коштiв з державного та мюцевих бюджетiв. Таке розмежування земель порушуе цiлiснiсть державно! територп' i за певних обставин може використовуватись як один з чинниюв до спонукання сепаратистських проявiв та нестабiльностi у окремих регiонах, оскiльки право власносп у м1жнародному правi визнаеться одшею з ознак державно! територп. Виходячи з цих та iнших причин, згаданий закон варто було б переглянути з точки зору розмежування функцш i повноважень м1ж органами державно! влади та мюцевого самоврядування щодо здшснення прав власника на землю вщ iменi Укра!нського народу вщповщно до Конституцп Укра!ни.
Щцсумовуючи викладене, можна зробити загальний висновок про те, що у контексп земельного права конституцшш гарантп теритс^ального верховенства Укра!ни необидно розглядати через призму принцишв м1жнародного права щодо пова-ги державного суверенiтету, цшсносп та недоторканносп територп, непорушностi державних кордонiв, реалiзацiя яких вщповщно до Основного закону держави мае за-безпечити Укра!нському народовi непорушнiсть права власносп на землю, неможливють передачi чи вiдчуження частини територп Укра!ни iншим державам, неприпустимiсть використання землi для розмiщення iноземних вiйськових баз, вщшкодування шкоди, заподiяноï землi як об'екту права власностi Укра!нського народу, шшими суб'ектами м1жнародного права.
195
Закршлеш у Конституцп Украши норми-принципи щодо гарантування права власносп Укра!нського народу на землю зобов'язують органи державно! влади забез-печувати реалiзацiю цих положень з метою захисту територiально! цiлiсностi та недоторканносп землi як об'екта права власносп Укра!нського народу, охорони землi як основного нацюнального багатства, недопущення фiзичного розмежування земель мгж державою i територiальними громадами.
Список використаних джерел та лггература:
1. Международное право: Словарь-справочник / Додонов В.Н., Панов В.П., Румянцев О.Г. /Под ред. В.Н. Трохимова -М.: ИНФРА - М, 1997. - С. 323.
2. Антонович М.М. Мiжнародне публiчне право: Навч. посiбн. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Вид. Дiм "КМ Академiя", 2003. - С. 180 - 182; Волова Л.И. Принцип территориальной целостности и неприкосновенности в современном международном праве. - Ростов: Изд-во Рос-товського ун-та, 1981. - С. 26 - 31, 37- 41, 52 - 53; Цимбалютий Т.О. Державний кордон Укра!ни: конституцшно-правовий статус: Навчальний поабник. - Хмельницький: В-во НАПВУ, 2000.-С. 25-34.
3. Волова Л.И. Принцип территориальной целостности и неприкосновенности в современном международном праве, с. 31.
4. Офшшний вюник Укра!ни. - 2004. -- № 28. - Ст. 1849
Носик В.В. Юридическая природа конституционных гарантий территориального верховенства государства в земельном праве Украины.
В статье рассматривается вопрос территориального верховенства как гарантии осуществления права собственности на землю в Украине и как принцип правового регулирования земельных отношений.
Ключевые слова: конституционная гарантия, территориальное верховенство, право собственности.
Nosik V.V. The juridical nature of the constitutional protections of the territorial supremacy of the state in the Ukrainian land law.
The question of territorial supremacy as the guarantee of assuring of the proprietary right on the land in Ukraine and as the principle of the legal regulation of the land relations are considered in the article.
Key words: constitutional protection, territorial supremacy, proprietary right.
Надiйшла до редакцп 14.05.2009 р.
196
