Ю. БОЙКО-БЛОХИН: ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД У РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

УДК 821.161.2:81'255.4

О. Б. Тетер1на

Ю. БОЙКО-БЛОХИН: ХУДОЖН1Й ПЕРЕКЛАД У РОЗВИТКУ НАЦЮНАЛЬНО1 Л1ТЕРАТУРИ

У статт1 розглянуто перекладознавч1 погляди Ю. Бойка-Блохина у контекст1 сучасног компаратш1стики. Проакцентовано багатоаспекттсть в осмислент емгграцгйним ученим художнього перекладу як науковог проблеми, з акцентом на тдпорядкуванн1 суто перекладацьких питань (важливих для розвитку мистецтва перекладу та формування перекладацьких традицгй), -загальнолтературним. Обхрунтовано актуальтсть I ниш потрактування Ю. Бойка-Блохина функц1ональност1 художнього перекладу в нащональному лтературному розвитков1.

Ключовi слова: художтй переклад, нацюнальна лтература, стимул, 1нонац1ональний художньо-естетичний досв1д, ¡нтерпретащя.

Постановка проблеми. За доби мультикультуралiзму та глобалiзащi зростае штерес порiвняльного л^ературознавства, зокрема й втизняного, до проблеми художнього перекладу. Учеш все бшьше наголошують на вивченш перекладу як суттевого компонента л^ературно'1' полюистеми з погляду його функщональносп у нащональному лтературному поступовi [2; 16; 23; 24; 27].

Одним з перших розглянув переклад як самостшне явище л^ературного процесу, що «входить в ширший контекст певного перюду розвитку в^чизняно'1' лггератури» [13, с. 127] Д. Дюришин, який «традищйно пiдключае компаративютику до юторп лiтератури в широкому сена» [19, с. 42].

Думку про суттеву роль перекладу в юторп лiтератури подiляе С. Баснет. Дослщниця вважае, що «iсторiя розглядае переклад як ключовий складник урiвноваженого iнформацiйного потоку», та стверджуе «необхщнють розташування юторп перекладу у цен^ будь-якого компаративного дослiдження» [2, с. 20].

Окреслюючи сучасний рiвень вивчення перекладу у межах потрактування цього феномену як особливого «прошарку художшх творiв, що займають вповнi визначене мюце в системi лiтературних взаемозв'язюв», П. Топер обгрунтовуе концептуальний висновок: «вихщною для визначення мiсця i ролi перекладiв у мiжмовних л^ературних взаемозв'язках повинна бути думка про створення нових естетичних цiнностей на рщному rрунтi» [23, с. 17].

Науковщ висловлюють подивування, чому «компаративютика як галузь науки так довго не визнавала важливосп дослiдження художнього перекладу» [2, с. 19]. Це, своею чергою, актуалiзуе думки та щй украшських учених, якi, випереджаючи свiй час, замислювалися над питаннями сприйняття та творчого переосмислення зарубiжного художнього досвiду ще в другш половинi Х1Х столiття - на етат зародження укра'1'нсько'1' компаративiстики [1; 11], розглядаючи у такому контекст й художнш переклад [22].

У зв'язку з тим, що такий тдхщ до перекладу в тдрадянськш Укрш'ш зазнав викривлень / деформацп, з огляду на абсолютизацiю зв'язюв лiтератур народiв колишнього СРСР з росшською, на особливу увагу заслуговують пращ ем^ращйних дослiдникiв [10; 25]. Застосовуючи зарубiжну модерну методологiю, учеш дiаспори (Ю. Бойко-Блохин, В. Державин, I. Качуровський, Л. Рудницький та шш^ плщно

розвивали погляди сво'1'х попередникiв (М. Драгоманов, М. Зеров, П. Кулiш, О. Потебня, Леся Украшка, П. Филипович, I. Франко та шш^, зокрема, й на проблему перекладу, яка розглядалася у багатьох аспектах. Особливу увагу привертав художнш переклад як вагомий чинник нащонального л^ературного поступу. Такий тдхщ визначае i перекладознавчi погляди Ю. Бойка-Блохина.

Л1тературний огляд. Науковщ неодноразово вказували на рiзновекторнiсть л^ературознавчо'1 дiяльностi вченого [18; 20]. Це засвщчують i працi, у яких основну увагу зосереджено на систематизацп та популяризацп науково'1 та етстолярно'1 спадщини емiграцiйного дослiдника [8; 21]. Важливе значення мають роботи, присвячеш осмисленню лiтературно-критичних "обрпв" Ю. Бойка-Блохина [14; 15]. Високо пощновуе внесок ученого в мiжнародну славютику нiмецький лiтературознавець Ф. Шольц [28].

Варто зауважити, що окремого докладного розгляду потребуе науковий доробок Ю. Бойка-Блохина як компаративюта, зокрема й перекладознавчi працi, залишаючись досi поза увагою дослiдникiв, що великою мiрою пояснюеться 1хньою малоприступнiстю в Укрш'ш. Цим зумовлюеться актуальн1сть пропоновано'1 статп.

Мета та завдання досл1дження. Аналiз перекладознавчих поглядiв Ю. Бойка-Блохина е метою ще'1 студп. Е завдання полягають в осмисленнi багатоаспектносп художнього перекладу як науково'1 проблеми в концепцп вченого-компаративiста; у визначенш особливостей потрактування дослiдником функцiональностi художнього перекладу в розвитковi нацiонального письменства, з огляду на вияскравлення його специфши; з'ясування ролi наукового набутку Ю. Бойка-Блохина у забезпеченнi неперервного поступу в^чизняного порiвняльного лiтературознавства.

Виклад основного матер1алу. Ю. Бойко-Блохин осмислював проблему перекладу у рiзних «проекщях», що засвiдчують працi вченого, у яких обгрунтовуеться значення перекладу як чинника нащонального л^ературного розвитку у свгговому просторi [3; 4] та розвщки, у центрi уваги яких власне перекладацью питання, що розглядалися в широкому загальнокультурному контексп, з огляду й на рецепщю.

Варто проакцентувати, що особлива увага Ю. Бойка-Блохина як л^ературознавця, компаративiста до проблеми стилю (це об'еднуе дослщника з В. Державиним, Д. Чижевським та шшими ем^ращйними вченими) визначала i його погляди на переклад як чинник нащонального л^ературного розвитку.

1з украшським романтизмом Ю. Бойко-Блохин пов'язував велию перспективи щодо «створення повнощно'1 лiтератури» [3, с. 263]. Учений тдкреслював прагнення вiтчизняних романтиюв «поставити украшську лiтературу в п iдейному й мистецькому рiвнi на стутнь розвинених европейських лiтератур» [3, с. 263], акцентуючи увагу на тому, що на власний грунт перенесено рiзноманiтнi лггературш жанри, лггературш прийоми, рiзноманiтнi форми версифшаторсько'1 техшки. Винятково важливого значення у зв'язку з цим Ю. Бойко-Блохин надавав художньому перекладов^ особливо поцiновуючи у цьому контексп внесок П. Кулша. Вчений констатував широкий дiапазон перекладацько'1 дiяльностi митця слова, вiдзначаючи його тлумачення Святого Письма, творiв Мщкевича, Пушкiна, Шiллера, Гете, Гайне, Байрона. Що ж до Кулшевих перекладiв драм Шекспiра Ю. Бойко-Блохин особливо наголошував на великiй загальнультурнiй «мюп», якою вони були зумовленi. Дослщник зауважував, що П.Кулiш прагнув «ввдграти ролю Шлегеля i Тiка для Украши», шекспiрiана яких «надзвичайно сильно вплинула на розвиток романтично'1 духовности в Имеччиш» [3, с. 255]. Однак, тдкреслюючи велике значення перекладiв Кулiша у розвитковi ще не достатньо розроблено'1 на той час

укра'1нсько1 лiтeратyрноï мови та осмислюючи 1хне значення у контексп стильового поступу yKpaÏHCbKOï лiтeратури, Ю. Бойко-Блохин змушений визнати: «кшцевий ефект Hi в якш Mipi не Mir ira в порiвняння з нiмeцьким прикладом» [3, с. 255]. Головну причину цього автор пов'язував не так i3 цензурними умовами, як i3 «затзншстю задуму» Кyлiша. «У 80-х роках, - аргументував учений свою думку, - ...лггературш защкавлення стали формуватися лшею рeалiзмy. Шeкспiр, перекладений мистецькими засобами романтики не м^ стати «одкровешем» для цiéï доби» [3, с. 255].

Осмислюючи переклади, з огляду ïx фyнкцiональностi в жанрово-стильовому розвитку вiтчизняноï лiтeратyри, Ю. Бойко-Блохин виокремлював Марту Писаревську як перекладачку соне^в Ф. Петрарки, О. Шпигоцького та Л. Боровиковського - як iнтeрпрeтаторiв сонeтiв А. Мщкевича, А. Метлинського - як тлумача творiв Ю. Кернера, Л. Уланда, Ф. фон Матпссона, А. Еленглегера, Ф. Челяковського. Вчений наголошував на ролi перекладу не лише як засобу розвитку мови, джерела змютового та формального збагачення й оновлення укра'шсь^' л^ератури, а i як стимулу, iмпyльсy - творчого переосмислення шонащонального художнього досвiдy на власному грунт (ця проблема винятково актуальна й ниш).

Автор звертае увагу на байрошвсью мотиви в оригшальнш творчостi М. Костомарова, який перекладав твори англшського поета. Вказуючи на захоплення захщноевропейських романтикiв орiентальними мотивами, дослщник констатував, що «з укра'шських романтикiв шлях до орiентальноï тематики прокладав Кулш («Магомед i Хадiза», «Маруся Богуславка»)» [3, с. 255]. Та чи не найпромовиспшим у цьому контeкстi вченому видавався досвщ I. Франка як перекладача Байронового «Каша». Ю.Бойко-Блохин, який надавав принципового значення рецепцп Байрона укра'шською л^ературою [26], писав: укра'шський митець, «прокладаючи важкий шлях стильових шукань ... уважно придивлявся до поeтичноï фактури романтизму пeршоï половини XIX вшу» [5, с. 121]. Не випадково англшський романтик викликав особливу увагу I. Франка i як ученого, i як перекладача, i як письменника. Ю. Бойко-Блохин звертае увагу на те, що укра'шський поет «в епоху рeалiзмy написав "Смерть Каша"» [4, с. 90]. Саме з щею поемою вчений пов'язуе великий «стильовий стрибок» у Франковш творчостi - вiд рeалiзмy до неоромантизму. Дослiдник надае особливого значення Франковому пeрeкладовi Байронового «Каша» 1879 року, який вважае «попередшм тдготуванням» до написання оригiнального твору [4, с. 100]. З цим мiркyванням суголосш й iншi франкознавщ. Це потверджував i сам автор. Хоча вчений зазначае, що «стиль Франкового перекладу не можна назвати романтичним ... фактура Байронового романтичного слова була авторовi «Тюремних сонетсв» ще чужа, i, можливо, поставала перед ним як мистецьке завдання. А вже напевно вщчув вш як завдання, - застанову над тими вiчними проблемами, яю тдшс Байрон у своему творi» [4, с. 100]. Ю. Бойко-Блохин, таким чином, обгрунтовуе роль перекладу, - як стимулу, iмпyльсy, - в творчому розвитковi митця, а ширше - в нацiональномy лiтeратyрномy поступов^ як на змiстовомy, так i на формальному рiвняx.

Працi вченого вповш засвiдчyють пiдxiд, заснований на усвщомленш того, що «поряд iз перекладом мов i тeкстiв варто говорити i про переклад авторiв, напрямiв i лiтeратyр» [24, с. 85] (на цьому наголошують сучасш дослiдники).

Особливiсть пeрeкладознавчоï концeпцiï Ю. Бойка-Блохина полягае в тому, що учений розглядае суто перекладацью питання (метод, принципи перекладу, вимоги до нього - вщповщшсть вiдтворeння змюту i форми першотвору, його вiршового розмiрy, збереження eквiлiнeарностi, образностi, мелодшносп, нацiональноï спeцифiки, враження, яке викликае оригшал, його стилiстичниx особливостей, лшгвостилютичний аналiз) у широкому iсторико-лiтeратyрномy та навт загальнокультурному контекстах.

Зокрема юторш нiмецькомовних перекладiв Шевченкових творiв [6] учений простежуе, з огляду на питання «входження» украшсько'1 л^ератури в свiтовий мiжкультурний простiр та формування п мiсця в ньому.

Якють перекладу, на переконання Ю. Бойка-Блохина, безпосередньо впливае на сприйняття митця слова в iнонацiональному середовищь В цьому дослiдник суголосний iз поглядами У. Вайсштайна, який надае особливо важливого значення сприйняттю твору як «дп» (рецепцп), що розмежовуе американський учений iз поняттям «впливу» [9, с. 21-22]. «Вiдсутнiсть видатних перекладацьких ршень, - як вважае У. Вайсштайн, - може в деяких випадках бути причиною того, що класиковi певно'1 нацюнально'1 лггератури не забезпеченi свiтова слава i тривалiсть у рецепцп. (Тако'1 долi особливо часто зазнають творчi зразки малих лiтератур)» [9, с. 31]. Цю думку потверджуе Ю. Бойко-Блохин. Учений зауважуе, що на основi нiмецькомовного перекладу Шевченкових творiв Й. Г. Обрюта формувалися першi «не надто прихильш погляди на творчють нашого генiя» [6, с. 168]. Те ж саме стосуеться i спроби шмецькомовного перекладу «Кавказу» У. фон Франквелля. «Здаеться, саме щ переклади, - констатував дослiдник, - надовго вбили в Имеччиш штерес до Шевченка» [6, с. 168]. Учений, акцентуючи увагу на першочергових вимогах до художнього перекладу, наголошуе, що Й. Г. Обрю, перекладав не з оригшалу, а з досшвного прозового перекладу, а також використовував уже готовi метричш схеми до кожного Шевченкового твору, у наслщуванш яких вш вбачав свое головне завдання. У результат - переклади, «дуже далек в стильових особливостях i в змiстi вщ оригiналiв, ба бiльше, виразно позначен гвалтом над законами шмецько! мови» [6, с. 168].

Якюно новий етап у розвитку шмецько! шевченюани Ю. Бойко-Блохин пов'язував iз Франковими перекладами (80-т рр.). Учений констатував, що в особi I. Франка-шевченкознавця «твори великого украшського класика вперше знайшли пдного перекладача» [6, с. 168]. Варто проакцентувати близьюсть перекладознавчих поглядiв обох учених, якi репрезентують рiзнi лiтературно-iсторичнi епохи. Це засвщчують i 1'хш вимоги до мистецтва перекладу (показовi у цьому контекст працi I. Франка «Шевченко в шмецьюм одязi» та «Каменярi. Украшський текст та польський переклад. Дещо про штуку перекладання»).

Для Ю. Бойка-Блохина, як i для самого I. Франка (практика, теоретика та критика перекладу), головний критерш, за яким визначаеться належна яюсть шшомовно! штерпретацп художнього твору, - це, насамперед, адекватне вщтворення змiсту i форми оригiналу. Стверджуючи, з цього погляду, високий рiвень бiльшостi шмецьких iнтерпретацiй украшського перекладача, учений, упм, вказуе на порушення принципу еквшнеарносп та зауважуе, що I. Франко не зажди дотримуеться розмiру оригшалу [6, с. 169].

Ю. Бойко-Блохин звертае увагу на такий суттевий фактор впливу на сам переклад, як читацька рецепщя (що залишаеться в полi зору i сучасних дослщниюв [23; 24]). Усвiдомлюючи несприятливу атмосферу в Захщнш Gвропi, зокрема в Имеччиш, для сприйняття Шевченка, як зауважуе дослщник, I. Франко «осучаснюе» його, «подекуди затушковуе Шевченкову релiгiйнiсть» [6, с. 169] (щоб украшський поет знайшов визнання серед шмецьких сощал-демократв).

Сво'1'м аналiзом шмецькомовних тлумачень Шевченкових творiв учений доводить, що штерпретацп навт визначних майстрiв перекладу «показують наочно, якi велию труднощi постають у перекладi такого складного, багатого змютом i формою поета, як Шевченко» [6, с. 170]. Ю. Бойко-Блохин акцентуе особливу увагу на своерщносп Шевченкового стилю, який е «ворогом многословности». Його поезiя наснажена

глибоким змютом, зауважуе дослiдник, наголошуючи, що «кожне слово для Шевченка, передуам, носiй eмоцiйноï образности i певного звучання» [6, с. 170]. Дослщник обгрунтовуе виняткову важливiсть таких характерних ознак Шeвчeнковоï поeтичноï манери, як ритмчна структура фрази, роль паузи. У цьому контексп вчений аналiзyе нeдолiки перекладу О. Поповича, хоча й визнае його суттеву перевагу над «зовам слабкими спробами Обрюта i Шпойнаровського». Ю. Бойко-Блохин зауважуе, що перекладачева «лискучють стилю згладжуе Шевченкову внyтрiшню напругу». Дослiдник вказуе й на те, що О. Попович «пщганяе» своï переклади тд «високий канонiзовано - романтичний стиль», не враховуючи, що укра'шський поет далеко не с^зь виявляе себе романтиком, та й романтизм його ... шдивщуально-своерщний» [6, с. 170].

Натомють, велику заслугу Ю. Вiргiнiï (книжечку пeрeкладiв я^ з Шевченка, вчений вважае «сенсащею», найпом^шшим свого часу «кроком у напрямку ознайомлення шмецького читача з украшським поетом») Ю. Бойко-Блохин вбачае у «продуманому» доборi творiв. Це питання для дослщника мае принципове значення, бо саме вщ нього залежить, наскшьки повно розкриеться «многограннiсть творчого обличчя» митця [6, с. 171]. Цю проблему порушують й iншi зарyбiжнi вчeнi [9, с. 25].

Ю. Бойко-Блохин пiдкрeслюе, що у збiрцi шме^^ перекладачки (яка охоплюе 30 творiв Шевченка) представлено рiзнi стилi й жанри, у яких виявив себе украшський поет.

Дослiдник констатуе устхи Вiргiнiï у пeрeкладi шмецькою мовою поезп украшського митця, як на змютовому, так i формальному рiвняx. Прагнення перекладачки адекватно передати Шeвчeнковi образи, мeлодiйнiсть, точно вщтворити думки першотвору, розмiр оригiналy, дотриматися принципу еквшнеарносп здобувае поцiнyвання Ю. Бойка-Блохина. Однак, «трyднощi досконалого вщтворення к р а с и (курсив. - Ю.Б.-Б.) оригшалу виявляються для поетки здeбiльшого непосильними» [6, с. 172], - змушений визнати учений, замислюючись над проблемою неперекладносп. У цьому контексп дослщник звертае увагу на те, що переклад Вiргiнiï здшснено не з оригшалу, а з досшвного прозового перекладу.

Ю. Бойко-Блохин обгрунтовуе важливють порiвняльного аналiзy не лише оригшалу i перекладу, а й рiзниx перекладацьких штерпретацш мiж собою. Зокрема, зютавляючи переклад Ю. Вiргiнiï («Нащо меш чорнi брови») з тлумаченням А. Ш. Вутцки (шме^^ перекладачки, яка вщтворювала також поезп I. Франка та Л. Украшки i «виявила себе, - як зауважуе дослщник, - досить сильним майстром вщтворення чужого стилю»), вчений доходить висновку, що «у Вуцки вш вийшов ствучший, вщповщно до оригшалу, i точшший ... Тут маемо справу з майже щеальним перекладом поезп раннього, ще не остаточно виробленого, Шевченка» [6, с. 174]. Натомють, розглядаючи у цьому контексп штерпретацп Б. Г. Орлша (який у своему виданш намагаеться «полшшити», за словами Ю. Бойка-Блохина, переклади Вiргiнiï), дослщник зауважуе, що перекладач «не тшьки перекручуе змют, а й емоцшний настрiй вiршy ... мшяе тон поeзiï, уводить риторичш запитання, цiлковито чуж1 стилeвi оригшалу» («Ой, одна я, одна») [6, с. 174]), що пояснюе «браком зрозумшня особистости Шевченка» [6, с. 174].

Учений високо оцшюе переклади Г. Коха (з огляду на «штимно-духовний зв'язок» автора i перекладача), зауважуючи, що частина з них «перевищуе все дотепер зроблене в цш дшянщ i заслуговуе бути поставленою поруч кращих пeрeкладiв I. Франка» [6, с. 179]. Однак й штерпретацп Г. Коха, на думку вченого, не е досконалими: недолш полягае у вшьному поводженш з оригшалом, що «перетворюе»

ïx на переств, порушуючи не тшьки «тканину Шевченкових o6pa3ÏB, а i його думки» [6, с. 180]. Ю. Бойко-Блохин у цьому питанш суголосний i3 мipкуваннями G. Маланюка щодо «небезпек» пepecпiву [17, с. 930].

Принципово важливим питанням учений вважае вiдтвоpeння в пepeкладi нащонального колориту. Ю. Бойка-Блохин зауважуе, що не можна оминути, без порушення народного колориту поезп, такий стало повторюваний в украшськш наpоднiй поезп мотив, як «червона калина». Вченого категорично не задовольняють з цього приводу переклади Н. Гупперта та А. Курелли [6, с. 177]. Промовистим доказом неглибокого опанування украшсь^' мови та дуже приблизниих уявлень про украшсью звичш i побут доcлiдниковi видаеться й вщтворення «образу украшського весшля» в пepeкладi А. Курелли («Наймичка»).

Прикметш розмисли ученого про талант митця, а щодо перекладу - про «cпiвмipнicть» талантв [6, с. 180]. З цим безпосередньо пов'язано й питання конгешальносп перекладу, яке Ю. Бойко-Блохин не лише принагщно порушуе щодо шонащональних пepeкладiв Шевченкових твоpiв, а й обгрунтовуе у пpацi ««Фавст» Гете в пepeкладi М. Лукаша» (1980). Поpiвняльний аналiз украшського «Фауста» не лише з шмецьким оpигiналом, а й 1з одними з найкращих його росшських iнтepпpeтацiй (Б. Пастернак, М. Холодковський) доcлiдниковi дае вci пiдcтави для висновку про перевагу перекладу М. Лукаша. У цьому переконуе вченого не лише те, що украшський перекладач передае оригшал «легше, пливюше, точшше» [7, с. 178] (за спостереженнями Ю. Бойка-Блохина, тлумаченню, зокрема, Б. Пастернака «бракуе ... у поpiвняннi з Лукашем - звуковоï лeгкоcтi» [7, с. 178], дослщник зауважуе й випадки зниження стилю у росшському пepeкладi).

Характерну особливють «Фауста» вчений вбачае у «накладанш» piзниx стильових шаpiв (реалютичного, загадково-фантастичного, класичного, гротескового). Великою заслугою М. Лукаша як перекладача Ю. Бойко-Блохин вважае те, що йому вдалося вщтворити не тшьки цю «стильову piзношаpовicть» у своему переклад^ а й «звeдeнicть cтильовоï piзношаpовоcтi у певну мистецьку зpiвноважeну концепцшшсть» [7, с. 179]. Учений високо поцшовуе майстерний переклад (особливо з погляду стилю) дpугоï частини поеми (вщтворення ритму, pозмipу оpигiналу, звукових ефекпв, мелодики вipша). Ю. Бойко-Блохин пщкреслюе особливу увагу Лукаша-перекладача не лише до форми, а й до змюту першотвору. Украшський перекладач тонко передае символи Гетевого твору, що, в другш частиш поеми, «набувають оcобливоï значeнневоcтi» [7, с. 182]. Це ж стосуеться й вщтворення обpазiв. Зауважуючи, що автор украшського «Фауста» «не шукае ... повноï обpазноï адекватности» (адже «перекладач - не коппст»), Ю. Бойко-Блохин вловлюе «глибшу суттеву cуголоcнicть Лукаша у Гете» [7, с. 185]. Дослщник стверджуе, що украшському пepeкладачeвi вдаеться влучно вщтворити, зi збереженням лакошзму, пpиcлiв'я та афоризми Гете, а також адекватно передати шмецький нащональний колорит за допомогою cпeцифiчно украшських iдiом, фольклорних виpазiв. При цьому, зауважуе дослщник, перекладач спром^ся уникнути «укршшзацп» «Фауста» (завдяки вживанню таких ошв та iдiоматичниx зворотв («знеобачки», «гоpинiж ходити», «нiвpоку», «i що за знак, що не вхоплю тропи шяк»), яю не стввщносяться виразно з укpаïнcькою фольклорною конкретикою, але «cвоïми особливостями натякають на закоршешсть певних явищ у нацюнальнш пpакультуpi . I тут у Лукаша бачимо той самий пщхщ до мови, що й у Гете, - щось мовно вiчнe у «Фавсп» вщдзеркалювати» [7, с. 186]. Це проникливе спостереження вченого, який надавав вагомого значення художньому пepeкладовi у розвитку нацiональноï мови, потверджуе, що з цього погляду

штерпретащя М. Лукаша виразно засвiдчyе й «мовоохоронну фyнкцiю» украшського перекладу.

Ю. Бойко-Блохин доводить, що украшський перекладач «схопив» складнiсть мови Гeтeвоï поеми, ïï «рiзношаровiсть», яка «вбирае» мову рiзниx верств, а це великою мiрою взаемопов'язано зi «стильовою рiзношаровiстю» «Фауста». Цьому сприяло використання тлумачем арxаïзмiв, яю передають колорит, «дух епохи», а також творення нeологiзмiв.

Ю. Бойко-Блохин доходить висновку про конгешальшсть перекладу «Фауста» М. Лукаша, який вважае одним iз найвизначшших штерпретацш поеми Й.-В. Гете в европейських л^ературах загалом. Учений констатуе: цим перекладом «засвщчила украшська лiтeратyра свою зршсть у амЧ европейських народiв» [7, с. 187], обгрунтовуючи концептуальну тезу щодо вагомоï ролi художнього перекладу як чинника утвердження нащонального письменства у св^овому контeкстi (з огляду й на його сприйняття та мюце у мiжнародномy простор^.

Висновки. Погляди Ю. Бойка-Блохина на художнш переклад як багатоаспектну проблему, окреслюючи широкий дiапазон вивчення цього складного мiжмовного, мiжлiтeратyрного та мiжкyльтyрного феномену (що засвiдчyе увага дослщника й до таких дискусшних ниш перекладознавчих питань, як неперекладнють та конгешальшсть) вказують перспективи для подальшого розвитку компаративютики у цьому напрямку, вщкриваючи новi обрп для наукових пошуюв. Прикметно, що пiдxоди та ^eï украшського вченого (насамперед щодо вагомого значення перекладу у розвитковi нацiональноï лiтeратyри, з акцентом на вияскравленш ïï своерiдностi) залишаються винятково актуальними для в^чизняного [16] й зарyбiжного [2] порiвняльного лiтeратyрознавства за сyчасноï епохи (з ïï тенденщею до ушфшацп культур, коли «увага до вщмшностей ... навiть мшмальних, або ж зовсiм мiкроскопiчниx ... стае ще потрiбнiшою та необхщшшою» [29, с. 55] ). Це переконливо засвщчуе винятково важливу роль наyковоï дiяльностi Ю. Бойка-Блохина у забезпеченш нeпeрeрвностi поступу yкраïнськоï компаративютики, зважаючи на нeможливiсть ïï повнощнного розвитку за радянського пeрiодy.

Список використано'1 л1тератури

1. Александрова Г. Помeжiв'я (Украшське порiвняльнe лiтeратyрознавство кшця XIX - пeршоï третини XX стшття) : моногр. / Г. Александрова. - Кшв : ВПЦ Кшвський yнiвeрситeт, 2009. - 415 с. ; Aleksandrova H. Pomezhivia (Ukrainske porivnialne literaturoznavstvo kintsia XX - pershoi tretyny XX stolittia) : monohr. / H. Aleksandrova. - Kyiv : VPTs Kyivskyi universytet, 2009. - 415 s.

2. Баснет С. Роздуми над л^ературною компаративютикою XXI столiття // С. Баснет // Захщ-Схщ: основш тeндeнцiï розвитку сучасного порiвняльного лггературознавства : антологiя / заг. ред. Л. Грицик. - Донецьк : Ландон XXI, 2012. -С. 13-20 ; Basnet S. Rozdumy nad literaturnoiu komparatyvistykoiu XXI stolittia // S. Basnet // Zakhid-Skhid : osnovni tendentsii rozvytku suchasnoho porivnialnoho literaturoznavstva : antolohiia / zah. red. L. Hrytsyk. - Donetsk : Landon XXI, 2012. - S. 13-20.

3. Бойко Ю. Украшський романтизм Цeнтральноï i Сxiдноï Украши y його стосунку до заxiдноевропeйськоï романтики // Бойко-Блохин Ю. Вибране : в 4-х т. / Ю. Бойко-Блохш. - Мюнхен, 1974. - Т. III. - С. 249-268 ; Boiko Yu. Ukrainskyi romantyzm Tsentralnoi i Skhidnoi Ukrainy u yoho stosunku do zakhidnoievropeiskoi romantyky // Boiko-Blokhyn Yu. Vybrane : v 4-kh t. / Yu. Boiko-Blokhin. - Miunkhen, 1974. - T. III. - S. 249-268.

4. Бойко Ю. До проблеми розвитку Франкового стилю // Бойко Ю. Вибраш працi / Ю. Бойко. - Кшв : Медекол, 1992. - С. 94-109 ; Boiko Yu. Do problemy rozvytku Frankovoho styliu // Boiko Yu. Vybrani pratsi / Yu. Boiko. - Kyiv : Medekol, 1992. - S. 94109.

5. Бойко Ю. Естетичш погляди Лей Украшки та п стильовi шукання // Бойко Ю. Вибране / Ю. Бойко. - Мюнхен, 1981. - Т. 3. - С. 241-286 ; Boiko Yu. Estetychni pohliady Lesi Ukrainky ta yii stylovi shukannia // Boiko Yu. Vybrane / Yu. Boiko. -Miunkhen, 1981. - T. 3. - S. 241-286.

6. Бойко Ю. Переклади Шевченка на шмецьку мову // Бойко Ю. Вибране / Ю. Бойко. - Мюнхен, 1974. - Т. II. - С. 165-180 ; Boiko Yu. Pereklady Shevchenka na nimetsku movu // Boiko Yu. Vybrane / Yu. Boiko. - Miunkhen, 1974. - T. II. - S. 165-180.

7. Бойко Ю. «Фавст» Гете в перекладi М. Лукаша // Бойко Ю. Вибране / Ю. Бойко.

- Heidelberg : Carl Winter - Universitatsverlag, 1990. - Т. IV. - С. 177-187 ; Boiko Yu. «Favst» Hete v perekladi M. Lukasha // Boiko Yu. Vybrane / Yu. Boiko. - Heidelberg : Carl Winter - Universitatsverlag, 1990. - T. IV. - S. 177-187.

8. Блохин Д. Етстолярна спадщина Юрiя Бойка-Блохина / Д. Блохин. - Мюнхен-Тернопшь, 2017. - Т. 3. - 601 c. ; Blokhyn D. Epistoliarna spadshchyna Yuriia Boika-Blokhyna / D. Blokhyn. - Miunkhen-Ternopil, 2017. - T. 3. - 601 c.

9. Вайсштан У. «Рецепщя» та <^я» / У. Вайсштан // Захщ-Схщ : основш тенденци розвитку сучасного порiвняльного лiтературознавства : антолопя / заг. ред. Л. Грицик. - Донецьк : Ландон XXI, 2012. - С. 21-37 ; Vaisshtan U. «Retseptsiia» ta «Diia» / U. Vaisshtan // Zakhid-Skhid : osnovni tendentsii rozvytku suchasnoho porivnialnoho literaturoznavstva : antolohiia / zah. red. L. Hrytsyk. - Donetsk : Landon XXI, 2012. - S. 21-37.

10. Галич О. А. Вггчизняне л^ературознавство друго'1 половини XX стшття : на шляху до об'ективносп / О. А. Галич // Iсторiя л^ературознавства : пiдручн. -Луганськ, 2006. - Ч. 2 : Укрш'нське лггературознавство. - С. 109-140 ; Halych O. A. Vitchyzniane literaturoznavstvo druhoi polovyny XX stolittia : na shliakhu do obiektyvnosti / O. A. Halych // Istoriia literaturoznavstva : pidruchn. - Luhansk, 2006. - Ch. 2 : Ukrainske literaturoznavstvo. - S. 109-140.

11. Грицик Л. Украшська компаративютика : концептуальш проекцп / Л. Грицик.

- Донецьк : Юго-Восток, 2010. - 297 с. ; Hrytsyk L. Ukrainska komparatyvistyka : kontseptualni proektsii / L. Hrytsyk. - Donetsk : Yuho-Vostok, 2010. - 297 s.

12. Дима А. Принципы сравнительного литературоведения / А. Дима. - Москва : Прогресс, 1977. - 229 c. ; Dima A. Printsipy sravnitelnogo literaturovedeniya / A. Dima. -Moskva : Progress, 1977. - 229 c.

13. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы / Д. Дюришин. -Москва : Прогресс, 1979. - 320 с. ; Dyurishin D. Teoriya sravnitelnogo izucheniya literatury / D. Dyurishin. - Moskva : Progress, 1979. - 320 s.

14. Гльницький М. «Мале л^ературне вщродження» : л^ературна критика перюду МУРу // Гльницький М. Знаки доби i граш таланту / М. Гльницький. - Кшв : КЛЮ, 2014.

- С. 109-128 ; Ilnytskyi M. «Male literaturne vidrodzhennia» : literaturna krytyka periodu MURu // Ilnytskyi M. Znaky doby i hrani talantu / M. Ilnytskyi. - Kyiv : KLIO, 2014. -S. 109-128.

15. Корпанюк М. Ю. Бойко-Блохин (1909-2002) - лггературний критик / М. Корпонюк // Науковi записки з украшсько'1 юторп : зб. наук. пр. - 2012. - Вип. 30. -С. 92-99 ; Korpaniuk M. Yu. Boiko-Blokhyn (1909-2002) - literaturnyi krytyk / M. Korponiuk // Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii : zb. nauk. pr. - 2012. - Vyp. 30. -S. 92-99.

16. Л1мборський I. Методологiчнi стратеги л^ературознавчо!' компаративiстики у сферi художнього перекладу // Theory of Translation and Comparative Literature. Anthology of Critical Materials / Edited by Igor Limborsky. - Черкаси, 2009. - С. 3-6 ; Limborskyi I. Metodolohichni stratehii literaturoznavchoi komparatyvistyky u sferi khudozhnoho perekladu // Theory of Translation and Comparative Literature. Anthology of Critical Materials / Edited by Igor Limborsky. - Cherkasy, 2009. - S. 3-6.

17. [Маланюк €.] [Рец. на кн. : Пюня пiсень / укр. мовою звiршував Б. Кравцiв. -Львiв : Накладом О. Микитки-Стецишин, 1935. - 48 с.] / [С. Маланюк] // Вюник. - 1935.

- Т. 4, Кн. 12. - С. 929-931 ; [Malaniuk Ye.] [Rets. na kn. : Pisnia pisen / ukr. movoiu zvirshuvav B. Kravtsiv. - Lviv : Nakladom O. Mykytky-Stetsyshyn, 1935. - 48 s.] / [Ie. Malaniuk] // Visnyk. - 1935. - T. 4, Kn. 12. - S. 929-931.

18. Мельник В. Вщродження майбутнього / В. Мельник // Слово i час. - 1992. -№ 7. - С. 16-17 ; Melnyk V. Vidrodzhennia maibutnoho / V. Melnyk // Slovo i chas. - 1992.

- № 7. - S. 16-17.

19. Наливайко Д. Компаративютика в ^GreMi л^ературознавчих дисциплш // Наливайко Д. Компаративютика й iсторiя л^ератури / Д. Наливайко. - Харюв : Акта, 2007. - С. 5-42 ; Nalyvaiko D. Komparatyvistyka v systemi literaturoznavchykh dystsyplin // Nalyvaiko D. Komparatyvistyka y istoriia literatury / D. Nalyvaiko. - Kharkiv : Akta, 2007.

- S. 5-42.

20. Олшник О. До 90-рiччя Бойка-Блохина / О. Олшник // Слово i час. - 1999. -№ 3. - С. 41-43 ; Oliinyk O. Do 90-richchia Boika-Blokhyna / O. Oliinyk // Slovo i chas. -1999. - № 3. - S. 41-43.

21. Тетерина Д. Життя i творчють Юрiя Бойка-Блохина / Д. Тетерина. - Мюнхен-Ки'в : Видавництво iменi Олени Телiги, 1998. - 271 c. ; Teteryna D. Zhyttia i tvorchist Yuriia Boika-Blokhyna / D. Teteryna. - Miunkhen-Kyiv : Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy, 1998. - 271 c.

22. Тетерша О. Украшська перекладознавча думка друго'' половини XIX - початку XX стшття у проекцп сучасно' компаративiстики / О. Тетерина // Слово i час. - 2018. -№ 3. - С. 45-58 ; Teterina O. Ukrainska perekladoznavcha dumka druhoi polovyny XIX -pochatku XX stolittia u proektsii suchasnoi komparatyvistyky / O. Teteryna // Slovo i chas. -2018. - № 3. - S. 45-58.

23. Топер П. Перевод в системе сравнительного литературоведения / П. Топер. -Москва : Наследие, 2000. - 254 с. ; Toper P. Perevod v sisteme sravnitelnogo literaturovedeniya / P. Toper. - Moskva : Nasledie, 2000. - 254 s.

24. Тороп П. Тотальный перевод / П. Тороп. - Тарту : Издательство Тартуского университета, 1995. - 220 с. ; Torop P. Totalnyy perevod / P. Torop. - Tartu : Izdatelstvo Tartuskogo universiteta, 1995. - 220 s.

25. Хороб С. Науковий ушверсум Володимира Державина / С. Хороб // Державин В. Л^ература i л^ературознавство : вибраш теоретичш та л^ературно-критичш пращ / В. Державш. - 1вано-Франювськ : Плай, 2005. - С. 3-6 ; Khorob S. Naukoviy universum Volodimira Derzhavina / S. Khorob // Derzhavin V. Literatura i literaturoznavstvo : vibrani teoretichni ta literaturno-kritichni pratsi / V. Derzhavin. - Ivano-Frankivsk : Play, 2005. - S. 3-16.

26. Boyko-Blochyn J. Byrons Einfluß auf die russische, ukrainische und polinische Literatur // Boyko-Blochyn J. Gegen den Storm. Ausgewählte Beiträge zur Geschichte der slavischen Literaturen / J. Boyko-Blochyn. - Heidelberg : Carl Winter - Universitatsverlag. -P. 28-54.

27. Even-Zohar I. Polysystem Studies / I. Even-Zohar // Poetics Today. - 1990. -Vol. 11, № 1. - P. 9-26.

28. Scholz F. Laudatio für Jurij Bojko-Blochyn aus Anlaß seines 80. Geburtstages am 25. März 1989 / F. Scholz. - Heidelberg : Carl Winter - Universitatsverlag. - 1989. -P. 7-15.

29. Toudoire-Surlapierre F. Notre besoin de comparaison / F.Toudoire-Surlapierre. -Paris : Orizons, 2013. - 187 p.

OraTra Hagrnm.na go pega^n 31.10.2018.

O. Teterina

Y. BOYKO-BLOKHIN: TRANSLATION OF LITERARY WORKS IN THE DEVELOPMENT OF NATIONAL LITERATURE

The article touches upon the approach of Y. Boyko-Blokhin to translation theory in the context of modern comparativistics (S. Bassnett, D. Dyurishin, P. Toper, P. Torop). Multidimensional understanding by the expatriate scholar of literary translation as a scientific problem is highlighted, with the emphasis on subordination of merely translation issues, which are important for the development of the art of translation and formation of traditions of translation, to general literary issues. Relevance to our contemporaries of Y. Boiko-Blokhin's views on the role of literary translation in national literary development - as an instrument of language development, source of content-related and formal enrichment / renewal of national literary writing, stimulus, impulse for original creative work - Is proved by comparative analysis (translations into German of Shevchenko's writings; Ukrainian interpretation of «Faust» by M. Lukash). Special attention of the researcher is paid to clarification of significance of literary translation for stylistic progress of Ukrainian literature (romanticism, neo-romanticism). The importance of conclusions of the researcher about the role that literary translation as creative rethinking of foreign artistic and aesthetic experience plays for literature as a whole, and specifically in relation to national peculiarity of Ukrainian literature (translation by Ivan Franko of Lord Byron's «Cain» as an impulse for creation of original poem «The Death of Cain»), is proved.

It is emphasized that views of Y. Boyko-Blokhin on literary translation as a scientific problem, while outlining the vast scope of investigation of this complex interlingual, interliterary and intercultural phenomenon (based on the researcher's attention to such controversial issues for today as untranslatability and congeniality), show possibilities for further development of comparativistics in this direction. It is pointed out that approaches and ideas of the Ukrainian scholar (particularly as for importance of translation for development of national literature, with the emphasis on expression of its originality) do not become irrelevant for national andforeign comparative literary studies of the modern age (with its tendency to unification of cultures).

The role of vision by Y. Boyko-Blokhin (who developed the traditions of national comparative studies and, at the same time, applied the newest West European methodology) of translation as a general literary problem for continuous development of Ukrainian comparative literary studies is analyzed with due account for impossibility of its full-fledged progress during the Soviet period.

Key words: literary translation, national literature, impulse, foreign artistic and aesthetic experience, interpretation.