CC BY
11
on the basis of Goffmanian theory of framing. And, reflexive calibration correlates with Bateson's interpretation of metacommunication.
Key words: metapragmatics, metapragmatic analysis, meta-functions, anchoring means, metapragmatic calibration.
УДК 8П.161.Г255.4
Ю. О. Голоцукова
Е. В. Загрубська
ОСОБЛИВОСТ1 В1ДТВОРЕННЯ НАЩОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО КОЛОРИТУ ПРИ ПЕРЕКЛАД1 ХУДОЖН1Х ТВОР1В «ДУБРОВСЬКИЙ», «КАП1ТАНСЬКА ДОЧКА», «ПОВ1СТ1 БСЛК1НА» О. ПУШК1НА
Статтю присвячено проблемi перекладу нацюнально-культурно'г лексики у творах XIX столття, оскшьки саме передача колориту юторичних, культурних, нацюнальних компонентiв одшег мови тшою мовою вимагае особливого тдходу з боку перекладача у досягненш еквiвалентностi та прагматичног адекватностi перекладу. Аналiз оригтальних текстiв та гхшх фрагментiв продемонстрував ключову необхiднiсть у збереженш ушкальног лексики того часу з метою досягнення рiвноцiнного сприйняття вихiдною аудиторiею, що е обов'язковою умовою для перекладу текстiв художнього стилю.
Клю^о^^ слова: художшй переклад, порiвняльний аналiз, нащонально-культурна специфта, перекладацьк трансформаци, мiжкультурна комуткащя.
Постановка проблеми. Сучасна наука все часпше дослщжуе таку важливу i загальнозначущу проблему дiалогу культур як форми мiжкультурноi взаемодп, у процес яко'' вщбуваеться взаемна трансформащя культур. У вщкритому суспшьста увага до дано'' теми е глибоко закономiрною. Закономiрне також i звернення до не'' вчених-лштаспв, оскшьки це сприяе зближенню народiв, взаемозбагаченню 1хшх нацюнальних культур. Проблемi мiжкультурноi комушкацп, збереженню нацiональноi своерiдностi у перекладних текстах присвячеш статтi таких вщомих лiнгвiстiв, як М. Бейкер, С. Гелверсон, Ю. Найда, А. Нойберт та багатьох втизняних дослщниюв, серед яких В. Виноградов, Н. Гарбовський, Р. Зорiвчак, В. Комюаров та iншi. Пiд час вивчення теори перекладу дослiдники приходять до едино'' думки про те, що одним з найскладшших видiв письмового перекладу е переклад художшх текспв. Перед перекладачем як творцем художнього тексту мовою перекладу стоять важливi й особливо складш завдання. Перекладач повинен глибоко i всебiчно знати мову оригиналу, вiдображену в нш iсторiю i культуру народу, створити текст, який максимально повно вщображуе орипнал в iншомовному середовищi. Вш повинен не просто зберегти змют оригiналу, але i його стиль, жанровий характер, нащонально-культурну специфшу, естетику автора, засоби художнього вираження [4, с. 19].
Вщмшносп укра'нсько' та росшсько'' мов, семантичнi розбiжностi понять, обумовленi етнокультурними особливостями носпв цих мов, призводять до того, що в деяких випадках вщбуваеться мимовшьна пiдмiна нацiонально-культурного колориту, з'являються семантичнi помилки, у багатьох випадках зникае авторський стиль
Подiбнi явища асиметрп чiтко виявляються у процес перекладу, вони вивченi ще не достатньо глибоко анi теорieю перекладу, анi контрастивною лiнгвiстикою, аш культурологieю.
Таким чином, актуальн1сть роботи пояснюеться, по-перше, пiдвищеним iнтересом до нащонально-культурно'^ юторично! специфiки текстiв та 1хшх перекладiв, по-друге, недостатньою вивченютю в сучаснiй порiвняльнiй лiнгвiстицi та процесуальнш транслатологл проблеми функцiонування реалш в однiй мовi та вщтворення 1х у перекладi iншою мовою.
Мета цього дослiдження полягае у здшсненш комплексного зiставного аналiзу текспв оригiналу й перекладу за допомогою опису певних предметних ситуацiй в художшх творах та 1хшх перекладах украшською мовою для простеження ступеню збереженостi нацiонально-культурного колориту творiв оригшалу, виявлення особливостей 1х перекладу, зокрема, у кшцевому перекладi, здiйсненому шшою мовою.
Мета дослiдження досягаеться виршенням таких завдань:
- висвiтлити теоретичне тдгрунтя лiнгвокультурологiчного та когнiтивних аспекпв дослiдження текстiв художнiх творiв та 1хшх перекладiв;
- виокремити фрагменти текспв, що мiстять нацiонально-культурну специфшу XIX столiття;
- порiвняти опис вщповщних фрагментiв у оригiнальному текст росшсько! мови з 1хшми перекладами украшською мовою;
- визначити, чи може перекладений твiр слугувати надшним джерелом культуролопчно'1 шформацп.
Виклад основного матер1алу дослщження. Самостiйний розвиток украшсько'1 та росшсько! мов протягом п'яти стшть дiйшов до того, що виникли значш вiдмiнностi навiть у тих лексико-семантичних групах, як стабшзувалися ще в загальнослов'янський перiод. Яскравим прикладом е сучасш украшсью назви деяких частин тша людини в порiвняннi з 1хшми росiйськими аналогами: «обличчя» - «лицо», «скрот» - «виски», «оч1» - «глаза» тощо. Iншi прошарки соцiально-побутовоi лексики в обох мовах зазнали бшьших змш: «весшля» - «свадьба», «келих» - «бокал», «оселя» -«дом». Незважаючи на самобутшсть украшсько'1 та росшсько'1 мов, протягом вша юторп 1хнього розвитку вiдбувався мiжмовний контакт, що закономiрно вiдбилося, у першу чергу, на лексико-семантичнш системi. У творi «Дубровський» О. Пушкiн проводить ретельний вiдбiр лексики з розмовно'1 мови i вживае 11 таким чином, що вона виконуе функщю реалютичного вiдтворення дiйсностi або стае засобом сощально! характеристики персонажа. Таке застосування лексичних прийомiв загальнонародно'].' мови визначаеться творчим методом письменника та його свггоглядом. Час дп роману належить приблизно до 10-х роюв XIX столбя. «Дубровський» охоплюе широку картину помщицького провiнцiйного побуту та звичшв. Нове поколiння провшцшно! помюно! аристократа представлено постаттю Верейського. Яскравими фарбами в ромаш змальована картина помщицько! провшци початку XIX в.
Половина матерiалу - це лексичнi вщповщники, якi складаються на чверть з формальних i семантичних. Друга чверть - приблизнi, лексичнi вiдповiдники з вщмшностями за формою i семантикою або за обома критерiями. Наведемо кшька прикладiв зiставлення уривкiв з тексту твору О. Пушкша, перекладеного украшською мовою О. Гончаром, де лексика, яка зб^аеться, становить у кожному з текспв не менше половини. Маемо приклади, яю ми розглядаемо нижче.
Рос. Взор ее быстро их обежал и снова оказал прежнюю бесчувственность. Молодые сели вместе в карету и поехали в Арбатово; туда уже отправился Кирилл Петрович, дабы встретить там молодых [8, с. 228] - укр. Погляд гг мигцем Их обб1г
/ знову став обайдуженим. Молодг с1ли разом в карету г погхали до Арбатова; туди ж вирушив I Кирило Петрович, аби зустрти там молодих [6, с. 70]. Спостер^аемо вдалий переклад фрагменту зi збереженням культурно! специфши оригшалу, використанням е^валентно! мовно! одиницi «обайдуженим» та збереженням синтаксично! будови.
Рос. Окна во флигеле были загорожены деревянною решеткою; двери запирались замками, от коих ключи хранились у Кирила Петровича [8, с. 148] - укр. В1кнау флггелг були загратоват дерев 'яними гратами, ключ1 в1д яких зберггались у Кирила Петровича [6, с. 7]. У наведеному вище прикладi переклад вдався до змщень граматичних форм - вщбулася змша порядку ошв (шверая). З одного боку, переклад набув ознак сучасносп та став легшим для сприйняття, з шшого ж боку, вщбулася втрата авторського стилю.
Рос. Очень кстати заехал, как бишь тебя зовут; мне до тебя нужда [8, с. 153] -укр. Саме вчасно загхав, як, пак, тебе звати; ти меш потр1бен [6, с. 12]. Вщбулася замша лексики, синтаксису та граматики, але перекладач зм^ зберегти структуру висловлювання, емоцп та стиль розмови персонажа - це робить переклад е^валентним.
Зробивши порiвняльний аналiз текспв О. Пушкша «Дубровський» украшською та росшською мовами, визначивши склад слов'янiзмiв i 1хшх художшх функцш, ми бачимо, що перекладач на високому рiвнi збер^ денотативну та конотативну шформацп, зм^ передати нащонально-культурну своерщшсть «комушкативно-функцюнально! ще!» вихщного тексту навiть в тих випадках, коли вдавався до змщення стилютично!, семантично! або граматично! конструкцiй.
Наступним твором, фрагменти якого будуть аналiзуватися, е роман «Каттанська дочка». Повстання пiд проводом Омеляна Пугачова - основна тема цього твору. Серйозне вивчення О. Пушкшим юторичних матерiалiв допомогло створити яскраву картину селянського бунту. Масштабшсть подш, жорстока i кривава вiйна показаш з привабливою вiрогiднiстю. У ромаш «Капiтанська дочка», перекладеним I. Сенченком, ми послщовно звернемо увагу на подiбнi фрагменти, що представляють науковий перекладацький штерес з боку вивчення проблеми збереження нащонально-культурно! специфши в текстi перекладу, а саме: рос. Мне приснился сон, которого никогда не мог я позабыть и в котором до сих пор вижу нечто пророческое, когда соображаю с ним странные обстоятельства моей жизни [8, с. 297] - укр. Мен1 приснився сон, якого тколи не м1г я забути I в якому й дос1 бачу щось пророче, коли пор1внюю з ним дивн1 обставини мого життя [6, с. 87].
Перекладач навмисно використав шшу лексему, тому що досшвний переклад дiеслова «соображаю» - «розмгрковую», «метикую» загалом не вщповщае семантищ слова у вихщному тексп. Таким чином, шформащя, яку несе речення, залишилася повною та зрозумшою. З шшого боку, неможливо заперечувати той факт, що подiбний переклад робить текст сучасним, не притаманним мовi автора оригшалу. У поданих прикладах, як зазначае Ю. Голоцукова, «стативне i результативне значення реалiзуються в контексп» [2, с. 58].
Рос. Главною его слабостию была страсть к прекрасному полу; нередко за свои нежности получал он толчки, от которых охал по целым суткам [8, с. 287] -укр. Головною його вадою була пристрасть до прекрасног стат1; частенько за свог н1жност1 д1ставав в1н стусани, в1д яких охав ц1лу добу [6, с. 78]. Не зовам зрозумша замша iменника «слабостию» з архшзованою формою закшченню на украшський «вадою» - використання ще! мовно! одинищ змшюе сприйняття речення, також робить його сучасним.
Рос. К тому же не был он (по его выражению) и врагом бутылки, т. е. (говоря по-русски) любил хлебнуть лишнее [8, с. 287] - укр. До того ж не був вт (за його висловом) i ворогом пляшки, тобто (кажучи по-ростському) любив хильнути надмiру [6, с. 78]. Спостер^аемо дуже вдалу конструкщю з використанням вщповщного фразеолопзму, наявного в украшськш мовь Також е^валентним перекладом було використання словосполучення, що рщко вживаеться в украшськш культурi («хильнути надмiру»), порiвняно з росшським «хлебнуть лишнее» зокрема.
Рос. Чтоб утешить бедного Савельича, я дал ему слово впредь без его согласия не располагать ни одною копейкою. Он мало-помалу успокоился, хотя все еще изредка ворчал про себя, качая головою: «Сто рублей! легко ли дело!» [8, с. 295] - укр. Щоб утшити бiдолашного Савельгча, я дав йому слово надалi без його згоди не витрачати й котйки. Вт потроху заспокогвся, хоч усе ще зрiдка бурчав про себе, хитаючи головою: «Сто карбованщв! легко сказати!» [6, с. 85]. I. Сенченко вдався до таких перекладацьких трансформацш: по-перше, траноштеращя власного iменi, по-друге, лексико-семантичне змщення. Якщо перекласти досшвно «легко ли дело», то у читача перекладного тексту з'явиться багато питань до цього словосполучення та цього значення. Цшком зрозумшо, що потрiбно було використати шший мовний зааб для передачi денотативно1 шформацп.
Перекладач роману «Каттанська дочка» змш вщтворити народне життя, характери персонаж1в, споаб 1хнього мислення, ютор^ цього народу в цшому, але 1х мова, образи набули спрощеного характеру. Усе визначальне в цьому ромаш: любов, доля, призначення людини у всесвт, iсторiя ще! людини та народу вимагають всебiчного знання не тiльки мови оригшалу та авторського стилю, але й юторп того часу, що допомогло набути перекладному текстовi бiльшого ступеню еквiвалентностi.
Поступово, як i в попередшх творах, ми розглянемо цикл «Повют Белкiна», перекладених М. Стельмахом. Розглянемо декшька прикладiв.
Рос. Рассеянные жители столицы не имеют понятия о многих впечатлениях, столь известных жителям деревень иль городков, например об ожидании почтового дня... [8, с. 53] - укр. Неуважливi мешканц столиц не мають уявлення про багато вражень, добре вiдомих жителям сш або м^течок, наприклад, про очтування поштового дня [7, с. 65]. Вихщний фрагмент тексту вiдрiзняеться вщ перекладного втратою архшзовано1 манери О. Пушкша, оскшьки перекладач, використавши прийом замши з компенсащею, замшив л^ературну лексему «рассеянные» менш звучним украшським прикметником «неуважливт.
Рос. Некогда он служил в гусарах, и даже счастливо; никто не знал причины, побудившей его выйти в отставку и поселиться в бедном местечке, где жил он вместе и бедно и расточительно; ходил вечно пешком, в изношенном сертуке, а держал открытый стол для всех офицеров нашего полка [8, с. 50] - укр. Колись вт служив у гусарах, i навть щасливо; шхто не знав причини, що спонукала його тти у вiдставку i поселитися в убогому м^течку, де провадив життя вт одночасно i в бiдностi, i в марнотратствi: ходив завжди тшки i в приношеному чорному сюртуку, а мав великий стш для вЫх офiцерiв нашого полку [7, с. 61]. Речення насичене зворотами, притаманними XIX столою («держал открытый стол»). Перекладач збер^ уа ознаки мови того часу та незвичшсть структури, створив в украшськш мовi вщповщний зворот, значення якого - бути гостинним хазяшом - зрозумше i сучасному читачевь Також можна вщзначити замшу на рiвнi граматики: «побудившей» - «що спонукала». Тут спостер^аеться замша дiеприкметника тдрядним означальним реченням. Ряд iсторизмiв у перекладному тексп збер^аеться, цьому сприяе спорщнешсть укра1нсько1 та росшсько!' мов: «гусари», «сюртук».
Переклад М. Стельмахом цього фрагменту можна назвати е^валентним з мiнiмальними втратами, як не е суттевими у сприйнятп твору iншою культурою.
Рос. Он любил меня; по крайней мере со мной одним оставлял обыкновенное свое резкое злоречие и говорил о разных предметах с простодушием и необыкновенною приятностью [8, с. 53] - укр. Вгн любив мене; принаймю лише з1 мною кидав звичайне свое р1зке лихосл1в'я I говорив про р1зн1 речг простодушно I надзвичайно приемно [7, с. 62]. О^м можливосп вщтворити вщтшок застаршосп, який виникае при використанш форми росшських прикметниюв на -ою, -ию (замють сучасних -ой, -ий), тут присутш змшаш трансформаций подвiйна замiна прийменниково-вiдмiнкового словосполучення однiею лексичною одиницею «простодушием» i «приятностью» - «простодушно» i «приемно». У даному випадку, типовому для багатьох перекладiв текспв попереднiх столiть, вiдбуваеться замiна, яка недоречно стирае архшзовашсть сприйняття тексту.
Порiвняльний аналiз росiйських та украшських видань повiстей О. Пушкiна «Дубровський» (переклад О. Гончара), «Каттанська дочка» (переклад I. Сенченка) та циклу ««Повют покшного 1вана Петровича Белкша» (переклад М. Стельмаха), показав, що в цшому твори зберегли естетичну цшшсть, нацiональну своерiднiсть та художньо-емоцшне враження, але часом вони потребували певно! змiни, редагування. Трансформаций яю використовували перекладачi, з одного боку, розгорнули, уточнили т предметнi ситуаци, якi були б не зрозумш украшському читачевi, з iншого боку, деяю з них змiнили форму i змiст суджень, фактiв, явищ у сюжет! текспв. До таких ситуацш можна вщнести приклади, коли перекладачi мали той чи шший вiдповiдник у мовi перекладу, але вдалися до тдбору шшо! лексеми. Зрозумшо, що переклад е творчим процесом, але у багатьох випадках, особливо, як стосуються перекладу матерiалiв, якi представлять культурний та юторичний iнтерес, краще скористатися можливiстю збереження наявно! мовно! одиницi.
Часом у перекладних творах з'являються лексико-семантичш замши, але змша сюжетного сприйняття майже не вщбуваеться. Бiльш того, значна кшьюсть таких трансформацiй допомагають сучасному читачевi зрозумiти текст таким чином, як його розумши в XIX стштп. Авторам перекладiв вдалося зберегти бiльшу частину особливостей оригiнальних творiв: 1'хню нацiонально-культурну специфiку, загальний змют, будову речень, семантику, структуру та емоцшний вплив. Та менша частина зворотв, яка не вiдтворилася у переклад^ була архаiчною та незрозумшою для укряХнського читача. Саме тому деяю замiни мають об'ективний характер; вони виправдаш та не сприймаються як помилка перекладача.
Висновок з цього дослщження 1 перспективи подальших розв1док у даному напрям1. Можна вщзначити, що нацiонально-культурна специфiка оригшальних творiв представляе найбiльшу складнiсть тд час перекладу. Головне завдання перекладача -навчитися розпiзнавати цi мовш одиницi, робити '1х зрозумiлими в культурi мови перекладу, зберiгаючи ту кшьюсть культурно! специфiки, яка 1'х оточуе. Розглянутi переклади не позбавленi естетичних i художнiх переваг, того культурного колориту вихщних текстiв. Звернення рiзних перекладачiв до прози О. Пушкша е явищем щкавим, тому що дае можливють простежити, як у перекладацькш iнтерпретацii творiв висв^лено громадськi та естетичнi принципи, ступшь проникнення в оригiнал та щейне розумiння. До того ж, переклад украшською мовою охоплюе одну з ланок в юторп освоення пушкшсько'! прози в украшському художньому перекладь Варто зауважити, що головне правило для перекладу художшх творiв - передати дух перекладного твору, чого не можна зробити шакше, шж як переклавши цей текст таким чином, як його написав би мовою перекладу сам автор, якщо вш був би ноаем ще! мови. Щоб так
передати художш твори, необхiдно народитися митцем. Ось мета, до яко! повинен прагнути кожен, хто береться за нелегку працю перекладача.
Сьогоднi переклади творiв О. Пушкiна «Каттанська дочка», «Дубровський» та «Повiстi Бeлкiна», здшснеш О. Гончаром, I. Сенченком, М. Стельмахом, можна розглядати як красномовне тдтвердження того факту, що автори перекладiв здатш впоратись i3 завданням е^валентного вiдображення змiсту класичних творiв, зберiгши нацiонально-культурну своeрiднiсть, iсторiю, образнють, естетичну цiннiсть, художньо-емоцiйне враження та структуру оповвд в такий споаб, як це зробив автор оригшальних творiв О. Пушкiн.
Наведеш у статтi приклади свiдчать про те, що передача нащонально-культурно'! специфши iншою мовою в художнiх текстах е проблемою, яка останнiм часом привертае увагу все бшьшо1 кшькосп лiнгвiстiв. Численнi перекладацькi дослiдження сприяють опису унiкальностi та рiзноманiття мов i культур, подальшому розвитку !х мiжмовноi i мiжкультурноi комушкацп, появi нових дослiджень у галузi теорп перекладу, процесуально! транслатологп та порiвняльноi лiнгвiстики.
Список використано1 л1тератури
1. Бублейник Л. Проблематика художнього перекладу : семантико-стилютичш аспекти : навч. поаб. / Л. Бублейник. - Луцьк : В1ЕМ, 2011. - 164 с. ; Bubleinyk L. Problematyka khudozhnoho perekladu : semantyko-stylistychni aspekty : navch. posib. / L. Bubleinyk. - Lutsk : VIEM, 2011. - 164 s.
2. Голоцукова Ю. О. Про ушверсальш та специфiчнi риси категорп результатива (на матерiалi украшсько1 та росшсько1 мов) / Ю. О. Голоцукова // Фшолопчш студп : Науковий вюник Криворiзького нацiонального ушверситету. - 2015. - Вип. 13. - С. 5664 ; Holotsukova Yu. O. Pro universalni ta spetsyfichni rysy katehorii rezultatyva (na materiali ukrainskoi ta rosiiskoi mov) / Yu. O. Holotsukova // Filolohichni studii : Naukovyi visnyk Kryvorizkoho natsionalnoho universytetu. - 2015. - Vyp. 13. - S. 56-64.
3. Лановик М. Функщонування художнього образу в рiзномовних дискурсах / М. Лановик. - Тернопшь : Економiчна думка, 1998. - 148 с. ; Lanovyk M. Funktsionuvannia khudozhnoho obrazu v riznomovnykh dyskursakh / M. Lanovyk. -Ternopil : Ekonomichna dumka, 1998. - 148 s.
4. Методолопчш проблеми перекладу на сучасному етат : зб. наук. пр. / за ред. С. О. Швачко та ш. - Суми : СумДУ, 1999. - 195 с. ; Metodolohichni problemy perekladu na suchasnomu etapi : zb. nauk. pr. / za red. S. O. Shvachko ta in. - Sumy : SumDU, 1999. -195 s.
5. Плющ М. Я. Сучасна украшська лггературна мова : тдруч. / М. Я. Плющ. -Кш'в : Вища школа, 1994. - 414 с. ; Pliushch M. Ya. Suchasna ukrainska literaturna mova : pidruch. / M. Ya. Pliushch. - Kyiv : Vyshcha shkola, 1994. - 414 s.
6. Пушкш О. Дубровський. Каттанська дочка : романи / О. Пушкш ; тслямова О. Федосенка. - Ки'в : Молодь, 1981. - 192 с. ; Pushkin O. Dubrovskyi. Kapitanska dochka : romany / O. Pushkin ; pisliamova O. Fedosenka. - Kyiv : Molod, 1981. - 192 s.
7. Пушкш О. Зiбрання творiв в 4-х т. / О. Пушкш ; перекл. з рос. : М. Рильський, Л. Д. Дмитренко. - Ки'в : Державне видавництво художньо1 л^ератури, 1954. - 576 с. ; Pushkin O. Zibrannia tvoriv v 4-kh t. / O. Pushkin ; perekl. z ros. : M. Rylskyi, L. D. Dmytrenko. - Kyiv : Derzhavne vydavnytstvo khudozhnoi literatury, 1954. - 576 s.
8. Пушкин А. С. Собрание сочинений в 10-ти т. / А. С. Пушкин. - Москва : ГИХЛ, 1960. - Т. 5 : Романы, повести. - 658 с. ; Pushkin A. S. Sobranie sochineniy v 10-ti t. / A. S. Pushkin. - Moskva : GIKhL, 1960. - T. 5 : Romany, povesti. - 658 s.
9. Orpixa М. В. Украшський художнш переклад : мiж лiтературою i нащетворенням / М. В. CTpixa. - Кшв : Факт, Наш час, 2006. - 344 с. ; Strikha M. V. Ukrainskyi khudozhnii pereklad : mizh literaturoiu i natsiietvorenniam / M. V. Strikha. -Kyiv : Fakt, Nash chas, 2006. - 344 s.
10. Чередниченко О. I. Про мову i переклад / О. I. Чередниченко. - Кшв : Либщь, 2007. - 248 с. ; Cherednychenko O. I. Pro movu i pereklad / O. I. Cherednychenko. - Kyiv : Lybid, 2007. - 248 s.
Стаття надшшла до редакцп 20.04.2018.
Yu. Holotsukova
E. Zahrubska
FEATURES OF REPRODUCTION OF THE NATIONAL AND CULTURAL UNIQUENESS IN TRANSLATING LITERARY WORKS «DUBROVSKY (DUBROVSKYI)», «THE CAPTAIN'S DAUGHTER» (KAPITANSKA DOCHKA), «THE BELKIN TALES» (POVISTI BIELKINA) BY ALEXANDER PUSHKIN
The article deals with the issue of translating national and cultural lexis in the 19th century pieces of literature as interpreting of historical, cultural and national identity components of one language into another language demands a particular approach from the translator to achieve equivalence and pragmatic adequacy in the translation. Nowadays the interest to cross-cultural interaction by means of studying national pieces of literature is increasing. Nevertheless, there are issues concerning peculiarity of their national and cultural uniqueness, establishing steady associations with the particular object of reality which form some cultural stereotype. The study deals with the analysis of some pieces from the novels «Captain's Daughter», «Dubrovsky» and «The Belkin Tales» that are monuments of Slavic culture and their translation into Ukrainian. Though the Ukrainian and the Russian languages are unique, cross-language interaction was observed in the process of their development which is logically reflected, in the first place, in lexical and semantic system. Having completed the comparative analysis of the texts of «Dubrovsky» by A. Pushkin in the Russian and the Ukrainian languages, the conclusion has been made that O. Honchar preserved denotative and connotative information and managed to put into words national and cultural uniqueness of «communicative and functional idea». I. Senchenko, the translator of novel «Captain's Daughter» managed to picture the life of common people, peculiarities of the characters, their ways of thinking, the history of these people in general, but their language and images were simplified. The most essential in this novel: love, fortune, the mission of the person in this world, the history of a person and population demands not only profound knowledge of the original language and author's style but also the history of those times to help the translated text acquire greater level of equivalence. M. Stelmakh in «The Belkin Tales» preserved esthetic value and artistic and emotional impression though with some alterations and editing. Various translators resort to the works by A. Pushkin which gives an opportunity to trace the level of penetration into the original text and understanding of the pieces of literature. Translation into Ukrainian language embraces one of the stages in the history of translating Pushkin's prose in Ukrainian literary translation. The analysis of the original texts and their pieces has shown the essential necessity to preserve unique vocabulary of those times for their equivalent perception by the target audience that is a compulsory condition for translation of the belles-lettres style texts which also assists in breaking cultural barriers and effectively facilitates cross-cultural communication.
Key words: literary translation, comparative analysis, national and cultural specificity, translation transformations, intercultural communication.
