CC BY
93УДК 821.161.2
Цибулько В. О.,
здобувач кафедри росшськоТ i зарубiжноT л^ератури ТНУ iменi В. I. Вернадського
Криза розвитку англшського сонету в Укра'ш i можливий спосiб виходу з кризово'1 ситуацГ|'
Метою даноТ ста"гтi е окреслення кризовоТ ситуаци, в якiй опинився украТномовний англшський сонет в i визначення можливого методу ТТ розв'язання.
Для досягнення даноТ мети ми поставили перед собою наступн задачi:
1. Розглянути iсторiю вивчення перекладiв англшського сонету в УкраТш, попередньо визначивши метод огляду;
2. Визначити метод, за яким проводилися дослщження;
3. Запропонувати та обфунтувати доцiльнiсть комплексного методу зютавного аналiзу, для розв'язання юнуючоТ проблеми.
Проблема вивчення англшського сонету в украТнськш лiтературi та кулы^ на сьогоднiшнiй день стоТть особливо гостро, i мае складну структуру. Однiею зi складових ^еТ проблеми е поняття кризи англшського сонету у приймаючш кулытурi, що пов'язано з провщними позицiями сонелв В. Шекспiра (як частини сонету англшського) в украТнськш i свгговш лiтературi. Слiд також зауважити, що, не дивлячись на вiдносно значний рiвены дослiдженостi шекспiрових сонетiв, Тх позицiT також не можна вважати до кiнця окресленими.
Для того, щоб сформулювати поняття кризи англiйсыкого сонету, необхщно зробити огляд iсторiT вивчення цього жанру в УкраTнi, пщпорядкувавши його схемi, яка б дозволила нам найповшше розкрити усi вiхи творчоТ думки украТнських поетiв-перекладачiв. Такою лопчною схемою, на нашу думку, виступае модель, що передбачае наявнють певного центрального ядра, на основi якого було б легше за все оглянути як юторш виникнення украТномовних англiйсыких сонетiв, так i розвиток критичноТ думки дослiдникiв. Доцтьнють подiбного роду централiзацiT' пов'язана з рядом чинниш. По-перше - це мюце i роль автора у нацюнальнш i свiтовiй лiтературах; по-друге - ктькють наявних перекладацьких спроб; що, в свою чергу, визначае мюце окремого автора в лiтературi мови перекладу. Даш чинники впливають на штенсивнють розвитку критичноТ думки. Чим штенсившшим е звернення критиш до перекладiв творiв якогось
певного автора, тим бтьша iмовiрнiсть негативного впливу даних спроб на перекладацьку дiяльнiсть, що стосуеться вже шших, менш популярних зразкiв того чи шшого жанру лiтератури. А отже розглянути цi зразки легше буде не у хронолопчнш послiдовностi, а обравши за основу найбiльш популярний з них, який ми назвемо ядром.
У випадку з англшським сонетом таким ядром безперечно стае творчють В. Шексшра: саме до шексшрових соне™ найбiльше зверталися укра'нськ поети-перекладачi, а отже i критики цих перекладiв, що безпосередньо пов'язано з ^ею революцiею, яку вчинив В. Шексшр не тiльки в англшському, але i в св^овому сонетописаннi. Саме тому огляд юторп критично' думки, запропонований в рамках дано'' статт буде розпочато iз вивчення укра'номовних перекпадiв сонетiв саме цього англшського автора.
Перший етап розвитку наукових дослщжень шекспiрових соне^в пов'язаний з початком друго' половини ХХ-го столiття, коли з'явилася певна кшьмсть наукових праць, присвячених творчост В. Шекспiра в цiлому i його сонетам зокрема. У даному контекстi слiд згадати iмена М. Костомарова, Н. Модестово', Я. Гординського, М. Зрова, М. Морозова, О. Ашкста, О. Смiрнова. Радянський перюд науково-дослщно' роботи е вщносно небагатим. Основними критиками виступають тут головним чином самi перекладачi. Чтьне мiсце займае наукова дiяльнiсть Г. Кочура У сво'й статтi «Шекспир на Украине» науковець докладно висв^люе юторш укра'нського В. Шекспiра, торкаючись також особливостей вiршування кожного з перекладачiв. Науковець провiв величезне за обсягом дослщження, за яке до нього шхто не брався. Ми можемо побачити, що, не дивлячись ж на як перепони (нав^ь на перiод до 1966 року, у який вийшла друком дана стаття), робота над створенням укра'нських варiацiй шекспiрових творiв (у тому чи^ сонетiв) невпинно велася, бтьше того, вже вдалося досягти досить значних звершень на цьому поприщi [11].
Початок другого етапу розвитку дослщжень укра'номовного шекспiрового сонетарш визначаеться останнiми роками ХХ-го столггтя. Серед найбiльш значущих дослiдникiв виступае М. С^ха, як автор комет^в («Дещо про коментованi видання й Ытерпретацш текспв»), якi iнша дослщниця, М. Габлевич, надрукувала до видання «Соне^в» у львiвському видавництвi «Лтопис» 1998-го року. Дане видання представило на розсуд читачiв i критиш ще один (пiсля I. Костецького, Д. Паламарчука та О. Тарнавського) варiант шексшрових соне^в у виконанн Д. Павличка. Автор вступу не подае докладно'' характеристики роботи згаданих перекладачiв. Проте до
уваги кидаються слова, якими описаний В. Шексшр I. Костецького: «... експериментальний, стилiзований пщ мову спудеТв Киево-МогилянськоТ академп» [24, с. 119]. Можна дшти висновку щодо досить критичного ставлення дослщника до перекладiв, виконаних I. Костецьким. При розглядi 66-го сонету у перекладi Д. Павличка акцент робиться на вщвертому перенесены власних переживань перекладача на текст перекладного сонету. Це можна назвати ствавторством, адже «особистий бть i темперамент явно превалюе над пошуком точного вiдповiдника (шекспiрiвське «needy Nothing», вдало вщдане як «Ыщота» Костецьким чи «шкчемнють» Паламарчуком, зробилося вельми ризикованим, хоч i дуже промовистим «вельможним бидлом»)» [24, с. 121].
У своТй статтi М. Стрiха велику увагу зупиняе також на л^ературно-критичнш дiяльностi украТнськоТ поетеси i л^ературноТ' дослiдницi М. Габлевич, яка, провiвши хронологiчно-порiвняльний аналiз текспв сонетiв, доводить наявнiсть у сонетах ситуативно-психологiчних моделей, що згодом були використан для п'ес.
Розшт уваги дослiдникiв до шекспiрового сонетарш припадае на перше десятилiття XXI-го столiття. З'являеться цiлий ряд науков^в, якi у своТх дослiдженнях (статп, монографи, дисертаци) висвiтлюють iсторiю, особливост процесу розвитку i напрями роботи украТнських поетiв-перекладачiв над сонетним доробком В. Шексшра [2; 8; 10; 15; 19; 20; 22; 25; 26; 28].
У своТй статп «19-й та 12-й сонети Шекстра в перекладi Д. Паламарчука (до питання механiзмiв перекладу поетичного твору)» [22] А. Пермшова висувае нову модель класифкацп пiдходiв до поетичного перекладу, а саме «перекодування» i «перестворення». Автор пояснюе сутнiсть даних перекладацьких пiдходiв i, вдаючись до ствставного порiвняльного аналiзу першотвору з перекладом (на прикладi 19-ого та 12-ого сонелв В. Шекспiра у перекладi Д. Паламарчука на двох рiвнях: форми та змiсту), дослщжуе спiльнi та вiдмiннi риси англшського i украТнського текстiв. Докладно розглянуто i проаналiзовано iнструменти обох пiдходiв до поетичного перекладу, що до них вдавався Д. Паламарчук, працюючи з сонетами. Важливо те, що, знаходячи в даних перекладах ознаки як перекодування, так i перестворення, А. Пермшова вщзначае домшування останнього. Перестворення у свою чергу може вщбуватися на рiвнi лiтератури (змша жанру) i на рiвнi культури (змша культурних архетипiв). На фон перекладацькоТ концепцп I. Костецького, (полягае у намаганнях виконати переклад лише на рiвнi мови, поза межами приймаючоТ культури) стае поманим
першочергове значення статт А. Пермшово''', що, на нашу думку, полягае у доведены недоцтьност^ (або навiть неможпивосл) подiбного перекпадацького пiдходу.
Н. Ануфрiева у статтi «Сонети Вiпьяма Шексшра у перекладах 1вана Франка» [2] робить акцент на виршальнш значущост перекладацько''' дiяпьностi I. Франка як першовщкривача шекспiрових сонетiв в УкраМ Розгпядаеться вiдповiднiсть сюжетних пiнiй кожного з 11-ти перекпадених I. Франком соне^в орипналу. Композицiйна структура (як формальна так i образна) до уваги не береться. Хоча без опису дано' структури дане ствставлення виглядае дещо однобiчно i неповно. Досить смiпивою, на нашу думку, е деф^^я хорошого перекладу, як «непом^ного перекладу» [2, с. 43]. Адже якщо, як твердить автор, перекладач розчиниться в орипналу вш не зможе адекватно перенести твiр у приймаючу культуру, представником яко' вiн сам е, а отже твiр залишиться незрозумiпим, для то' читаючо' аудиторп, на яку вш нацiпений. Особливо це справедливо по вщношенню до перекладу крично''' поезп, де головним виступае не сюжет, який звичайно мае бути переданий як в прозових так i в поетичних творах, а образи i адекватнють тих почутпв i емоцiй, якi цi образи викликають. Ангпiйськi образи i асо^аци не сшвпадають у даному випадку з укра'нськими. Вони мають бути не ттьки перекпаденi, а ще й переведет у шшу площину, площину прийнятну для приймаючо''' культури i пiтератури. В даному випадку перекладач мае не розчинитися, а до деяко''' мiри виступити спiвавтором. Саме таке сшвавторство можна побачити у манерi письма всiх неокпасикiв-перекпадачiв соне™ В. Шексшра.
Л. Череватенко у статп «Вони прославили 1ршнь» торкаеться ютори' роботи Д. Паламарчука над перекладами шексшрових соне™, розглядаючи життя самого перекладача [28]. Робиться акцент на значнш ролi Г. Кочура, який «шсшрував» Д. Паламарчука на роботу. Даний огляд ютори перекладацько''' дiяльностi Д. Паламарчука е одним з аргумен™ (нехай i не основним), вщнести и до безсумшвно домшуючо''' школи укра'номовного перекладного сонету.
Стаття О. Нттченко «Укра'нськ та росшськ переклади сонетiв Вiпьяма Шексшра: спроба порiвняльного анапiзу» дае нам змогу порiвняти декiпька перекпадiв двох соне™ В. Шексшра (14-ого i 28-ого) з оригшалом i один з одним. Дуже значущим спiд вважати те, що до розгляду беруться переклади не одшею, а двома слов'янськими мовами, близька спорщненють яких дозволяе зробити дослщження цкавим. Домiнуючою мовою перекладу е, безперечно, укра'нська: взято два укра'шсью варiанти (I. Франко та
О. Тарнавський) проти одного росшського С. Маршак) Автор не торкаеться питання формально!' побудови вiршу, зосереджуючи увагу на використаних в перекладах лексиц та образах. Хочемо звернути увагу на критику, з якою автор статт словами О. Тарнавського виступае по вщношенню до перекладiв соне™ I. Костецьким. Стаття е важливою для сучасного укра'!нського поетичного перекладознавства також через те, що для ствставного аналiзу було обрано сонети, особливо! уваги яким до цього шхто не придтяв. Не випадковим, на нашу думку, також е вибiр перекладачiв. I. Франко виступае як представник власне укра'!нських мищв, який найпершим звернувся до перекладу шексшрових сонетiв; О. Тарнавський - як представник укра'нсько'! дiаспори, С. Маршак - як автор перекладiв, що найбтьше цiнуються серед росшських читачiв та науков^в-дослiдникiв росшськомовного В. Шекспiра. Тобто укра'нськ переклади розглядаються на двох прошарках: Укра'на i укра'нська дiаспора. Проте такий вибiр нi в якому разi не був продиктований бажанням провести межу мiж ними. Навпаки, вчитуючись в переклади I. Франка i О. Тарнавського можна побачити багато спiльних рис.
Стаття Н. Торкут «Ытерпретащя сонетiв В. Шекспiра в методолопчному просторi мiждисциплiнарного дiалогу», розкривае значущють методу стереоскопiчного читання, що полягае у паралельному прочитаны тексту орипналу з текстами перекладу, на основi якого можна дшти певних висновш у вивченнi i дослщженш перекладiв, що розглядаються. Розглядаючи подiбним чином оригiнал i переклади 110-го сонету В. Шекстра, виконанi Д. Паламарчуком, Д. Павличком i I. Костецьким, автор у деяких випадках вщзначае позитивы риси перекладу I. Костецького який «бтьш точно передае ауру орипналу» [26, с. 16], хоча i визнае, що його переклад е «дещо незвичним для нашого слуху» [26, с. 17]. Розглядаеться переклад 144-ого сонету Д. Паламарчуком, а також !риною та Олександром Селезшками. Метою автора у данш статп було показати можливють розширення «арсеналу перекладацьких стратегш» [26, с. 17], що звучить як заклик до науков^в, що покликаний стимулювати !'х подальшу роботу у данш галузк Якщо дана робота буде проходити, то укра'нським дослщникам буде що поставити на противагу песимютичним настроям, подiбним до тих, що звучать у статп М. Соколянського «Криза у сучасному шексшрознавствЬ. Свое негативне ставлення до цього песимiзму Н. Торкут висв^лила у ще однш зi сво!х статей «Укра'нський шекспiрiвський проект - бути чи не бути?». Викладаючи оптимютичы думки щодо майбутнього укра!нсько! шекспiрiани, автор торкаеться
найновшоТ юторм перекладацькоТ думки, називае ряд iмен перекладачiв, зазначае, що Тх творчiсть не гальмуе (як на тому настоюе М. Соколянський), а навпаки надихае дослщнимв на вивчення цих перекладiв, на спiвставлення, а отже на розвиток. Важливо те, що не заперечуеться роль радянських шексшрознав^в (М. Морозов, О. Ашкст, О. Смiрнов та iн.).
Л. Коломiець у цiлому рядi статей, монографш, а також в рамках своеТ докторськоТ дисертаци торкаеться питання шексшрових сонетiв в УкраТнi. Автор вщзначае провiдну роль школи неокласимв називаючи ТТ «найпотужшшою» [8, с. 9]. Дуже цкавою е пози^я дослiдницi щодо перекладiв шекспiрових соне™ I. Костецьким. У своТй статт «Пишнота i злиденнiсть формалютичноТ школи перекладу «шекспiровi сонети» 1горя Костецького»[10] науковець зробила акцент саме на «пишнотЬ, не висвiтлюючи негативы моменти, як насправдi щось «злиденне». ПодiбноТ лiнiТ автор дотримуеться i у своему дисертацшному дослiдженнi.
Серед тих науков^в, хто так чи iнакше згадував у своТх роботах сонети В. Шексшра слiд назвати iмена М. Москаленка, Д. Наливайка,
A. Якимчука, М. Стрiхи та ш. Тобто якщо наукове вивчення
B. Шекстра в УкраТ'ш радянських часiв i його сонетiв дiйсно знаходилося у стан занепаду (що, на нашу думку, не е справедливим по вщношенню до перекладацькоТ дiяльностi украТнських поетiв), то на сьогоднiшньому етап немае серйозних причин вести мову про кризу сучасного украТнського шексшрознавства.
Сонетярем, творчiсть якого в УкраТн знаходиться найближче до вищерозглянутого Шексшрового ядра е Джон Кiтс, який на часовому промiжку творив значно шзыше (початок Х1Х-го столiття) i впродовж дуже короткого перiоду. Останне пов'язано з дуже коротким життям самого поета. Д. Ютс стае другим пюля В. Шекспiра автором англшського сонету, про якого можна смiливо сказати, що доля його творiв на УкраТн склалася щасливо. До такого висновку можна дшти не ттьки тому, що юнуе декiлька украТнських варiантiв перекладу ютсових рядкiв, а ще й тому, що на вщмшу вiд уах iнших сонетярiв, якi творили у пiсляшекспiрiвську епоху, е окремi напрацювання наукового характеру. Цi напрацювання дозволяють визначити прiоритетнiсть роботи украТнських перекладачiв над кiтсовим сонетарiем. Хоча слщ зауважити, що хiд дослiдження украТнських спроб перекладу цього автора аж н в яке зрiвняння не йде з дослщженнями, присвяченими сонетам В. Шекстра.
Переклади окремих соне™ Дж. Ктса зробили Г. Кочур, В. Мисик, Д. Паламарчук, Д. Павличко, Г. Носкш. Натхненням i рушшною силою
до освоення мтсового сонетарiю стае вiрогiдно те, чого поету вдалося досягти лише за п'ять рокiв творчого життя. Творчють Дж. Кiтса у цьому плат стала справдi неповторною.
Найширшою в осягненнi i розкритп ролi В. Мисика у формуванн украТнського Дж. Кiтса е стаття М. НовиковоТ «Англшський поет полюбивсь». Дана стаття, на вiдмiну вщ багатьох iнших, являе собою розгорнуте л^ературознавче дослiдження, в якому за допомогою порiвняльного аналiзу украТнського i росiйських перекладiв сонету «Про коника i цвiркуна» доводиться спiвзвучнiсть мисикiвського перекладу iз сучаснiстю через свою оптимютичнють. УкраТнський поет дотримуеться ютсовоТ тенденци, як вiн каже: «до точност в епiтетах, до яскравоТ образностi, до шекспiрiвськоТ предметностi» [16, с. 158]. У порiвняннi з «оптимютичнютю» В. Мисика, варiант С. Маршака постае «уроком мудростi», в якому використана «пщнесена i величава штона^я». Варiант Б. Пастернака характеризуемся як «невимушена бесiда вiч-на-вiч» [16, с. 158].
Кидаеться до уваги значно менший штерес перекладачiв (у порiвняннi з сонетами В. Шекстра) до творчостi Дж. Кiтса: бтьшють з них переклала украТнською мовою лише окремi поези (всiх сонелв англiйського автора украТнською мовою зроблено не було). Увага науков^в i лiтераторiв до творчостi Дж. Кiтса також обмежуеться в основному препринтами описового характеру.
Що стосуеться шших авторiв англiйського сонету (Е. Спенсер, В. Вордсворт, Дж. Донн та ш.), то наукова розвщка перекладу Т'хшх творiв обмежуеться зазначенням iмен перекладачiв (кiлькiсть яких також досить незначна).
Ведучи мову про сонетну творчють Е. Спенсера, така поведшка науков^в, на нашу думку, видаеться дивною, адже саме спенсерiвський сонет став прикладом для В. Шекстра. Саме незначна ктькють наявних перекладiв стала головною причиною неуваги науков^в до творчост поетiв, адже неможливо дослiджувати щось, чого не юнуе. Провiдним автором перекладiв сонетiв Е. Спенсера в УкраТн стае Д. Павличко як автор добiрки «Свтовий сонет» [20].
З украТномовною сонетною творчютю Вiльяма Вордсворта познайомитися також дуже важко. Вiн був дуже яскравою постаттю, його твори пдш бути перекладеш. Причиною, яка дозволяе це стверджувати е запроваджене В. Вордсвортом новаторство, що проявилося в оновленн використаноТ у творах мови. В. Вордсворта справедливо можна вважати вчителем для Ыших сонетярiв (П.Шелл^ Дж. Кiтс). В Радянському Союзi В. Вордсворта вiдносили до
реакцшних романтиш, розглядаючи всю його творчють пiд iдейним кутом зору. Саме тому сонети В. Вордсворта залишалися неперекладен навiть росiйською мовою.
З чаав здобуття УкраТною незалежностi ситуа^я майже не змiнилася. Перекладачi обмежилися декiлькома перекладами сонетiв, майже вс з яких виконав М. Стрiха. Це такi сонети як «До прекрасного», «I колiя простора для чорницк..», «До Туссена лувертюра», «О ы, про це i думати дарма...», «Вщкпав я вбiк перо...». Видан данi сонети були у 1991 роцк Впродовж вже майже 20-ти рош вони е единим зразком, який знайомить украТнських читачiв з сонетним доробком Тх автора. Не слщ вважати, що новi переклади зовсiм не з'являються. Новi спроби за певних причин (не обов'язково через свою бездарысть) не можуть зайняти гiдне мiсце на лп"ературнш аренi. На користь того, що окремi переклади з'являються, твердить переклад сонету «У каплиц королiвського коледжу, Кембриджа», виконаний Оленою О^р, яка надiслала його разом iз перекладом сонету «Сутнiсть благочестя» до електронноТ бiблiотеки «Ae-Lib».
Розглянувши юторш вивчення англiйського сонету в УкраТш, стикаемося з проблемою, яку хоттося б сформулювати, як кризу жанру англшського сонету у приймаючiй (у даному випадку украТнськш) культурi.
Дана проблема представлена двома взаемопов'язаними складниками, перший з яких дуже вдало сформулював Д. Павличко у препринт до свого збiрника «Свпювий сонет»: «Готуючи до видання книжку своТх сонетiв, оригiнальних i перекладних, я побачив, що в розд^ перекладiв бракуе iмен, якi менi особливо дороп, бракуе творiв, якi, можливо, найкраще шсля Петрарки i Камоенса репрезентують св^овий сонет, його формальне розмаТття, його здатнiсть бути - залежно вщ потреби - швективою, або сповiддю, пiснею або фтософським трактатом, звичайною строфою в поемi або, як казав Буало, цтою поемою» [21, с. 11]. Тобто, зосередившись на сонетнiй творчостi В. Шекстра, украТнськi поети-перекладачi зовсiм забувають про iмена iнших сонетярiв як дошекспiрiвськоТ, так i пiсляшекспiрiвськоТ доби (хоча на сьогодш вже не юнуе непорозумiнь iдеологiчного чи мовного характеру, як це, можливо, було у радянську епоху). В. Шекстр став единим англшським автором сонелв, весь доробок якого з'явився в украТнськш лiтературi у дектькох варiантах, що належать до рiзних шкт поетичного перекладу. Всiх iнших англшських авторiв перекладали досить вибiрково, хоча у Тхнш творчостi англiйський сонет також юнував i розвивався. Отже творчють цих пое™ (не ттьки
В. Шекстра) в^грае свою роль у спробах визначити мюце жанру англшського сонету в украшськш лiтературi.
Друга складова частина проблеми стае лопчним продовженням першо'''. Вона полягае у надмiрнiй концентраци уваги дослiдникiв на шекстровому, а не на англшському сонетi. 1снуе цiлий ряд статей, дисертацшних дослiджень, присвячених укра'нським перекладам сонелв В. Шекспiра, включаючи л, в яких йдеться про кризу украшського шекспiрознавства. До творчостi шших англiйських авторiв сонетiв науковцi звертатися не вважають за потрiбне. Саме про кризу у данш сферi слiд насправдi вести мову. Це дае повне право стверджувати, що англшський сонет залишаеться в укра'нському перекладознавствi темою невивченою, дослiдженою однобiчно i не повнiстю, адже жоден з дослщниш не робив спроб однозначно сформулювати мiсце, що його займае перекладний англшський сонет в украшськш лiтературi i культурi.
Виршення дано'' проблеми тiсно пов'язано з визначенням мюця англiйського сонету як цшюноТ системи в украшськш лп"ератур^ тобто вiдповiддю на питання: як англiйськi сонети е насправдi украшськими?
Розглянутi науковi роботи лишаються осторонь цього питання, подаючи нам лише огляд юторп та напрямiв перекладу поряд з окремими спробами порiвняльного аналiзу. До того ж таке вивчення видаеться однобiчним, адже акцент при цьому робиться на творчост В. Шекстра, як найяскравiшого представника англiйського сонетярства. Постае необхiднiсть поглянути на дане питання бiльш всеохоплююче, беручи до уваги вже не на шекстровий сонет, а сонет англшський, лише частиною якого е шекспiровi твори.
Вивчаючи науковi праф, що висвiтлюють перекладознавчi проблеми вивчення укра'нських перекладiв англiйського сонету, можна побачити, що до уваги береться творчють якогось одного автора (чи перекладача), творчi пошукання якого полм беруться до розгляду. Даний пщхщ, що базуеться на особi автора, можна назвати авторським. Але у даному випадку, на нашу думку,(що пщтверджуеться на практицО, неможливо придтити пдно''' уваги тiй невеликiй частин укра'номовного англiйського сонету, яка не входить до ядра, представленого сонетною творчютю В. Шекстра. Неможливим це е саме через нестачу предмету дослщження (достатньо' кiлькостi наявних перекладiв). Отже, керуючись авторським пiдходом у вивченн можна визначити мiсце в украшськш лiтературi не англiйського сонету в цтому, а лише мюце сонету шекстрового, який, не дивлячись на сво''' провiднi позицн в
л^ературах шших краТн, представляе собою лише окремий етап розвитку англшського сонету.
Для спроби визначення мюця ангпшського сонету в УкраТн i, разом з тим, змщнення його позицш, на нашу думку, необхiдно обрати такий принцип компаративютського дослiдження, який можна було б назвати комплексним, через розмщення в центрi не особи якогось окремого автора (чи перекладача), а поняття англшського сонету, як окремоТ пщструктури в украТ'нськш перекладнiй лiтературi. Це передбачае розгляд перекладiв декiлькох англiйських авторiв сонелв(а не одного В. Шекспiра) разом з Тх оригiнальними англомовними вераями. Це дозволить, по-перше, провести ч^ку межу мiж поняттями англiйський сонет, шекспiрiвський сонет i шекспiровий сонет, а по-друге, - посприяе розвитку вивчення соне™ шших англшських авторiв укра'Тнськими дослiдниками, що, в свою чергу, можливо, зробить англiйський сонет в цтому бiльш цiкавим i для перекладачiв. Таким чином буде зроблено перший крок у розв'язанн кризово'Т ситуацiТ, що склалася у випадку з англшським сонетом в украТ'нськш культурк
Лiтература
1. Андрусяк I. Л^ературно-критичш статтi 2007-2008 ромв: (текстовi данi) [Електронний ресурс] : текстовi данi / I. Андрусяк // Сайт поета 1вана Андрусяка - 2008. - Режим доступу: http:// dyskurs.narod.ru/Pis-pis-2.htm.
2. Ануфрiева Н. Сонети Втьяма Шекспiра у перекладах 1вана Франка [Електронний ресурс] : стаття / Н. Ануфрiева // Мандрiвець -2007. - №4. - С. 42-47. - Режим доступу до журн. : http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mandriv/2007_4/Anufrijeva.pdf.
3. Гаспаров М. Л. Сонеты Шекспира в переводах Маршака / М.Л. Гаспаров, Н.С. Автономова // О русской поэзии. - 2002. - №1. -С. 389-409.
4. Глущак А. Есть способ из за рамки глядеть на белый свет [Електронний ресурс] : стаття / А. Глущак // Дерибасовская -Ришельевская - 2005. - № 22. - С. 217-220. -Режим доступу до журн. : http://www.odessitclub.org/ publications/almanac/alm_22/alm_22_217-220.pdf.
5. Девдюк I. В. Англшська л^ература у творчш дiяльностi Пантелеймона Кулш : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фтол. Наук : спец. 10.01.05 „Порiвняльне л^ературознавство" / I. В. Девдюк. - КиТв, 1999. - 19 с.
6. Зорiвчак Р. У духовно-культурному полi Григорiя Кочура [Електронний ресурс] : стаття / Р. Зорiвчак // Лвiвський ушверситет
iM. I. Франка . - Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/faculty/ inomov.new/ukrainian/report.htm.
7. Казаровецкий В. Сонеты Шекспира - переводы Маршака [Електронний ресурс]: електронш текстовi дат / В. Казаровецкий. -Режим доступу: http://www.poezia.ru/article.php_sid=59791
8. Коломieць Л. В. ЕволюцГя напрямiв в англо-украТнському поетичному перекладi: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора. фтол. наук: спец. 10.02.16 «Перекладознавство» / Л. В. Коломieць - КиТв, 2006. - 43 с.
9. Коломieць Л. В. Концептуально-методолопчы засади сучасного украТнського поетичного перекладу (на матерiалi перекладiв з ангпшськоТ, ГрландськоТ та американськоТ поезГТ) : монографiя / Л. В. Коломieць - К. : ВПЦ "КиТвський ушверситет", 2004. - С. 458-459.
10. Коломюць Л. В. Пишнота i злиденнiсть формалютичноТ' школи перекладу: "Шекспiровi Сонети" 1горя Костецького / Л. В. КоломГсць / / Мова i культура. - 2007. - № 7. Т. - VIII. - С. 133-140.
11. Кочур Г. П. Шекспир на Украине / Г. П. Кочур. - М. : Мастерство перевода, 1966. - С. 26-59.
12. Москаленко М. У пошуках грунтовних засад / М. Москаленко // ВсесвГт. - 2005. - № 9-10. - С. 202-203.
13. Назаров Н. !ван Франко i сонетярство [Електронний ресурс] : стаття / Н. Назаров // ВсесвГт. - 2006. - №7-8. - С. 182-184. - Режим доступу до журн. : http://vsesvit-journal.com/index.php_option=com_ content&task=view&id=184&Itemid=41#up.
14. Наливайко Д. ПотрГбен шекспГрГвський центр [Електронний ресурс] : електронш текстовГ дат / Д. Наливайко // ЛГтакцент ? 2008. ? Режим доступу: http://litakcent.com/2008/03/20/dmytro-nalyvajko-potriben-shekspirivskyj-centr.html.
15. Нттченко О. В. УкраТнськГ та росшськ переклади сонетГв Втьяма Шексшра : спроба порГвняльного аналГзу [Електронний ресурс] : стаття / О. В. Нштченко // Культура народов Причерноморья. -2004. - №54. - С. 164-169. - Режим доступу до журн. : http:// www. n buv.gov.ua/Articles/Kultnar/knp54/knp54_164-169. pdf.
16. Новикова М. Англшський поет полюбивсь / М. Новикова // ВсесвГт. -1971. - С. 156-159.
17. Новикова М. Перекладацький свГт ГригорГя Кочура // Кочур Г. П. Друге вщлуння : Переклади. - К. : Днтро, 1991. - С. 5-22.
18. Носкш Г. Твш спГв натхненний замовк на видноколГ / Г. Носкш // Вп-чизна. - 1967. - С. 131 -134.
19. Онькова В. Такой труд не возможен без любви к Шекспиру [Електронний ресурс] : стаття / В. Онькова // Вечерняя Одесса. -
2009. - № 185. - Режим доступу до журн. : http://vo.od.ua/rubrics/ kultura/12694.php.
20. Павличко Д. Сонети ; Свтовий сонет / Передм. авт. - К. : Генеза, 2004. - С. 5-8.
21. Павличко Д. Гряди добро братерства i любовi / Д. Павличко. К. : Жовтень, 1979. - С. 11-15.
22. Пермшова А. О. 19-й та 12-й сонети Шексшра в перекладi Д.Паламарчука (до питання механiзмiв перекладу поетичного твору) [Електронний ресурс] : стаття / А. О. Пермшова // Вюник Житомирського державного ушверситету -2008. - №38. - С. 212216. - Режим доступу до журн. : http://eprints.zu.edu.Ua/2391/2/2.pdf.
23. Пономаренко А. Мовознавчi погляди 1вана Франка в рецепци сучасних дослщниш / А. Пономаренко // Мовознавство. - 2007. -№3. - С. 174-178.
24. Стрiха М. В. Дещ про коментован видання й штерпретацш текспв / Максим Стрiха // Улюблен англшськ вiршi та навколо них / [перекл. i упорядник М. Стрiха]. - К. : Факт, 2003. - С. 117-122.
25. Соколянський М. Криза в украТ'нському шексшрознавс^? [Електронний ресурс] : стаття / М. Соколянський // Лп"акцент. - 2008. -Режим доступу: http://litakcent.com/2008/01/31/mark-sokoljanskyj-kry-za-v-ukraj inskomu-shekspirozn avstvi .html.
26. Торкут Н. М. 1нтерпретафя сонелв В.Шекстра в методолопчному просторi мiждисциплiнарного дiалогу [Електронний ресурс] : стаття / Н. М. Торкут // Ренесансн студи - 2006. - №11. -С. 3-20. - Режим доступу: http://shakespeare.zp.ua/texts.item.59.
27. Торкут Н. М. Укра'Тнський шекспiрiвський проект - бути чи не бути [Електронний ресурс] : стаття / Н. М. Торкут // Л^акцент. - 2008. - Режим доступу: http://Ntakcent.com/2008/02/27/natalija-torkut-ukra-jinskyj-shekspirivskyj-proekt-buty-chy-ne-buty.html.
28. Череватенко Л. Вони прославили 1ршнь [Електронний ресурс]: стаття / Л. Череватенко // Пршрпшня - 2001. - С. 58-69. - Режим доступу до журн. : http://visnyk.irpen.kiev.ua/rizne/pryirpin/58_69.pdf.
29. Якимчук А. П. Неоромантичн тенденцп в украТ'нському перекладi / А. П. Якимчук // Гумаштарний вюник. - 2008. - №13. -С. 263-268.
