iE!
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
УДК 618.145-002-002.4+577.112.85:577.218
Коваль Г.Д.1, Чоп'як В.В.2
1 Кафедра клЫчно! ¡мунолопЬ алерголоп! та ендокринолоп!
Буковинський державний медичний ун'терситет, м. Чернiвцi
2 Кафедра клiнiчноl I'мунолоп! та алерголоп! Льв'тський нацональний медичний ун'терситет iм. Данила Галицького
взАемозв'язок мiж ЕКспРЕаею
МАТРИЧНИХ МЕТАЛОПРОТЕ1НАЗ ТА ЛОКАЛЬНИМ РiВНЕМ ФАКТОРА НЕКРОЗУ ПУХЛИНИ АЛЬФА У ЖШОК З ЕНДОМЕТРЮЗОМ
Численнi дослщники припустили, що iснуe зв'язок мiж нaявнiстю ендометрiозу й змiнами локального iмунiтету. Посилення запально! реакцп в очеревинi, про що свщчать пiдвищенi рiвнi цитош-нiв у перитонеальнш рiдинi, добре вiдоме в жшок з ендометрiозом. Хоча до цих шр не ясно, причиною чи результатом хвороби е шдвищеш рiвнi цитош-нiв, разом iз тим зрозумiло, що !х висок рiвнi мо-жуть мати глибош наслiдки й призвести до подаль-шого прогресування захворювання. Так, цитокши можуть стимулювати адгезiю клiтин ендометрш в перитонеальний мезотелiальний моношар клггин у лабораторних умовах. Це стосуеться також анало-гiчних функцiй конкретних бшпв позаклiтинного матриксу. При цьому роль молекул кштинно! ад-гези в раннiх стадiях розвитку ендометрюзу стае очевидною. В подальшому кштини ендометрiю прилипають до очеревини, з якою вони вступають у контакт, i беруть участь у наступному можливому еташ розвитку та прогресуваннi ендометрiозу — вторгненш цих клiтин в основну тканину. Досль дження показують, що й у пробiрцi, й у природних умовах ендометрюз е швазивним захворюванням. 1снуе припущення, що важливу роль у розвитку цих швазивних процесiв вiдiграють матрикснi ме-талопротешази (ММР). ММР виробляються ен-дометрющною тканиною, i цей патерн експресп ММР змiнюeться порiвняно з еутошчним ендо-метрieм.
Було продемонстровано наявшсть змiн у струк-турi експресп для кшькох членiв системи ММР в еутошчному та ектопiчному ендометрп, отримано-му вiд жiнок з ендометрюзом. Ендометрю'!дш iмп-лантати виражають аберантнi або пiдвищенi рiвнi ММР-1, ММР-2, ММР-3, ММР-7 i ММР-9, а також зниження рiвня iнгiбiторiв Т1МР-1 i Т1МР-2. Разом ш данi можуть бути штерпретоваш як припущення, що посилення експресп ММР, чи то у зв'язку зi збшьшенням експресй ММР, чи знижен-ням експресй Т1МР, буде означати iнвазивний характер ендометрющних iмплантатiв. На додаток до цих даних, що припускають роль ММР у патофь
зюлогп ендометрюзу, функцюнальш дослiдження також вказують на ix роль у розвитку ендометрюзу. Добре вщомо, що жшки з ендометрiозом мають пiдвищений рiвень прозапальних цитокiнiв у перитонеальнш рiдинi порiвняно зi здоровими жш-ками. З декiлькоx десяткiв прозапальних цитош-нiв, якi були розглянуп, функцiя одного цитокiну була ретельно вивчена щодо регулювання експресй ММР в ендометрющних тканинах i розвитку ендометрюзу. Ним виявився фактор некрозу пухлини альфа (ФНП-а) — плейотропний цитокш iз широким впливом на кштинний рiст, диференцшвання та мiграцiю, який вiдiграe важливу роль у фiзiологil ендометрiю. У пробiрцi ФНП-а стимулюе експре-сш MMP на тканинi ендометрiю, а також пригш-чуе вироблення ендогенного TIMP. Стимулювання експресй' ММР при впливi ФНП-а було вiдзнaчено в ендометрп у жшок iз ендометрюзом. Функцюнальш дослщження, якi включали тваринш моде-лi ендометрiозу, також свщчать про роль ФНП-а у розвитку ендометрюзу. Було показано, що блоку-вання ди ФНП-а скоротили розвиток ендометрюзу. Взят разом, ш дaнi дозволяють припустити, що ФНП-а може вщгравати роль у розвитку ендометрюзу i що мехашзм дп цього цитокiну пов'язаний з регулюванням експресй' MMP.
Мета дослщження — визначити взаемозв'язок мiж aктивнiстю ММР2, ММР9 та локальною продук-цieю ФНП-а в ендометрюзних вогнищах жiнок iз без-плщдям, aсоцiйовaним з ендометрiозом.
Матерiал i методи дослiдження. Обстежено 150 жшок iз безплщдям, aсоцiйовaним з ендометрь озом. Контрольну групу становили 26 практично здорових жшок вшом вщ 21 до 44 рокiв, зi встанов-леним чоловiчим фактором безплщдя в шлюбi. Пе-ритонеальна рщина вiдбирaлaся пiд час проведен-ня лапароскопи. Дослiдження ФНП-а проводили на прилaдi Stat Fax 303 Plus. Вс отримaнi цифровi дaнi обробляли за допомогою комп'ютерно'' про-грами «Past» з використанням критерш Стьюден-та. Активнiсть ММР-2 та -9 виявляли на 50 зраз-ках ектошчного ендометрiю iмуногiстоxiмiчним методом за стандартною методикою з викорис-танням кролячих моноклональних aнтитiл проти людських ММР-2 та -9 виробництва фiрми Dako. Результати оцiнювaлися з використанням свило-вого мiкроскопa Olympus CH20, шдключеного до цифрово'' камери Nikon D90. Даш оброблялися в Adobe Photoshop, версп 3.0.
Результати дослдження та висновки. Отримано результати, що свщчать про пiдвищення aктивностi ММР-2 та -9 на межi ендометрюзно! тканини та оче-ревини. У перитонеальнш рщиш жшок з ендометрю-зом, асоцшованим iз безплщдям, вiдмiчaeться суттеве (у 5,41 раза, Р < 0,001) шдвищення ФНП-а та збшь-шення рiвня 1ФН-у, що свщчить про взаемозв'язок мiж цими прозапальними маркерами та 1х можливу взаемоопосередковану роль в iмунопaтогенезi ендометрюзу.
№ 6(54) • 2013
www.mif-ua.com
167