CC BY
23Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 220-226.
УДК 343.241
ВРАХУВАННЯ СТУПЕНЯ СУВОРОСТ1 ПОКАРАНЬ В СУДОВ1Й ПРАКТИЦ1
Рябчинська О. П.
1нститут права iм. В. Сташиса Класичного приватного ун1верситета, м. Запоржжя, Украта
В статп аналiзуеться судова практика в частит дотримання тако! ознаки системи покарань як ро-зташування видш покарань в певному порядку за ступенем !х суворостi - ввд менш суворого до бшьш суворого при застосуванш кримшального закону в частит призначення покарання. З'ясовуються най-бшьш типовi випадки неправильного застосування кримiнального закону через неврахування зазначе-ного вище порядку розташування покарань в система
Ключовi слова: кримшальний закон, покарання, система покарань.
Чинна система покарань покликана визначати однаковють у правозастосовнш д1яльносп, а отже бути важливим засобом забезпечення законность Вона включае в себе р1зномаштш за змютом та характером покарання, що дае можливють забезпе-чити його шдивщуатзащю та справедливють вщповщно до тяжкост вчиненого злочину { особи винного. Обгрунтованим е надання систем1 покарань визначального значення в аспект реал1зацп 1 шших кримшально-правових принцитв: законносп, справедливости гумашзму, особисто! 1 винно! вщповщальносп та завдань Кримша-льного кодексу в цшому.
Традицшно тд системою покарань розум1ють передбачений кримшальним законом обов'язковий для суду та вичерпний перелш покарань, розташованих у певному порядку за ступенем !х суворосп (вщ менш суворого до бшьш суворого) [1-3]. Проте, зважаючи, що система покарань, встановлена ст. 51 КК, е, кр1м того, 1 норма-тивним шдгрунтям д1яльносп законодавця при побудов1 санкцш статей Особливо! частини КК Укра!ни бшьш методолопчно правильним тдходом до визначення по-няття системи покарань стд визнати той, за якого не конкретизуеться суб'ект нормативного посилу. Зокрема, коли системою покарання пропонують визнавати вста-новлений у кримшальному закош вичерпний перелш розташованих у певному порядку вид1в покарань [4, с. 286]. Саме на це визначення ми будемо ор1ентуватися при анал1з1 властивостей системи покарань та !х дотримання в судовш практищ в межах ще! статп, оскшьки проблема визначення поняття системи покарань вимагае самостшного детального дослщження.
Система покарань, встановлена в ст. 51 КК, мютить в соб1 таю види покарань: штраф; позбавлення вшськового, спещального звання, рангу, чину або кватфша-цшного класу; позбавлення права обшмати певш посади чи займатися певною д1я-льшстю; громадсью роботи; виправш роботи; службов1 обмеження для вшськовос-лужбовщв; конфюкащя майна; арешт; обмеження волц тримання в дисциплшарно-му батальйош вшськовослужбовщв; позбавлення вол1 на певний строк; дов1чне позбавлення воль
Реалiзацiя системи покарань в правозастосовнш практищ вщбуваеться через використання ст. 51 КК судом в наступних випадках:
1) при з'ясуванш питань пом'якшення чи посилення вщповщальносп (ст. 5
КК);
2) для визначення злочишв невелико! тяжкостi (ч. 2 ст. 12 КК);
3) при призначенш покарання за незаюнчений злочин та за злочин, вчинений у сшвучасп (ст. 68 КК в редакщ! Закону Укра!ни № 270-У1 вiд 15.04.2008);
4) при призначенш бшьш м'якого покарання, шж передбачено законом (ст. 69
кк);
5) при призначенш покарання за наявносп обставин, що пом'якшують покарання (ст. 69-1 КК);
6) при визначенш остаточного покарання за сукупшстю злочишв та за сукупш-стю вирокiв (ст. 70-72 КК);
7) при замш невщбуто! частини покарання бшьш м'яким (ст. 82 КК)
Серед притаманних системi покарань ознак традицшно для кримшально-правово! доктрини видiляють такi як: а) система покарань встановлюеться тiльки законом. Жодне покарання не може визначатися довшьно, його вид, розмiри, порядок i пiдстави застосування можуть бути зазначеш тiльки в закош; б) перелiк покарань, що утворюють систему, обов'язковий для суду. 1накше кажучи, суд, прерогативою якого е застосування покарання, не мае права вщступити вщ ще! системи; в) перелiк покарань, що утворюють систему, е вичерпним, тобто закшченим, заверше-ним, зафiксованим у порядку, наведеному в ст. 51 КК Укра!ни; г) система покарань передбачае !х розмщення у певному порядку за ступенем !х суворосп. У ст. 51 КК вони розташоваш починаючи вiд менш суворих до бiльш суворого.
Остання з наведених ознак дозволяе спрямувати правозастосовну дiяльнiсть в частинi призначення покарання, орiентуючи суддiв у виборi його суворосп. Така ознака системи покарань, як розташування рiзних видiв покарань у певному порядку дае «можливють суддям визначати...ствставляти та порiвнювати мiж собою рiз-нi види покарань, правильно застосовувати !х на практищ...» [5, с. 72].
Для ощнки ситуащ! з дотриманням ще! ознаки системи покарань в право засто-совнiй дiяльностi доцiльно звернутися до аналiзу стану здiйснення судочинства судами загально! юрисдикци. Досить часто щ питання виникають при змш вироку в касацiйнiй чи наглядовш iнстанцi!, призначеннi покарання в порядку ст. 69 КК чи замш покарання бшьш м'яким (ст. 82 КК) [6]. Так, в 2009 рощ Апеляцшш суди постановили сво! вироки, скасувавши вирок мюцевого суду, стосовно 791 особи, у тому чи^ через необхщнють застосування бшьш суворого покарання апеляцшш ш-станщ! постановили новi вироки стосовно 569 осiб, або 71,9 % (76,2 % - у 2008 рощ). В апеляцшному порядку змшено вироки стосовно 3,5 тис. ошб вщ постанов-лених по першiй iнстанцi!, з них без змш квалiфiкацi! злочину з пом'якшенням покарання змiнено вироки стосовно 1,8 тис. оаб, або 50,7 % (52,9 % - у 2008 рощ) вщ ушх змшених; у касацiйному порядку — стосовно 641 особи, або 0,4 % вщ постано-влених мюцевими та апеляцiйними судами. У 2009 р. суди призначили бiльш м'яке покарання, шж це передбачено законом, з урахуванням особи винного i наявностi кiлькох обставин, що пом'якшують покарання та ютотно знижують стушнь тяжкос-
т вчиненого злочину, 11,6 тис. особам, або 7,9 % (9 % - у 2008 рощ) вщ загально! кшькост засуджених. В 2010 рощ Апеляцшш загальш суди постановили сво! виро-ки, скасувавши вирок мiсцевого суду, стосовно 893 ошб, що на 12,9 % бшьше, або 13 % вщ кiлькостi тих, щодо яких вироки скасовано, у тому чи^ через необхiднiсть застосування бшьш суворого покарання апеляцiйнi iнстанцi! постановили новi вироки стосовно 673 оаб, або 75,4 % [7]. Так, зокрема серед 95 осiб, як були засудже-нi за торпвлю людьми або iншу незаконну угоду щодо людини в 2010 рощ 39 особам [8] було призначене покарання iз застосуванням ст. 69 КК, яка передбачае, що призначення основного покарання, нижче вщ найнижчо! меж1, передбачено! законом за даний злочин, або перехщ до шшого, бiльш м'якого виду основного покарання може мати мюце лише за наявност декшькох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та ютотно знижують ступiнь тяжкостi вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Подiбна ощнка Верховним судом Укра!ни призначених мiсцевими судами кри-мiнальних покарань демонструе, так би мовити, загальну картину, не детатзуючи конкретнi ситуаци, за яких призначалися м'якi, або, навпаки, занадто суровi покарання. Анатз же окремих ухвал ще! судово! iнстанцi! дозволяе говорити, що крiм випадкiв неправильно! оцiнки ступеня тяжкостi злочин, особи винного та шших обставин справи, чи то недотримання принципiв призначення покарання, як переду-мови його неправильного застосування, досить поширеними були i залишаються випадки помилково! оцiнки сшввщношення покарань за ступенем !х вщносно! суво-ростi.
Так, в судовш практицi трапляються помилки, пов'язанi з вибором покарання за сукупнютю злочишв i сукупнiстю вирокiв. Правила призначення покарання за сукупнютю злочинiв визначеш у ч.1 ст. 70 КК Укра!ни, де визначено, що призначення покарання може вщбуваеться шляхом:
- поглинання менш суворого покарання бшьш суворим;
- повного складання призначених покарань у межах, визначених в закош;
- часткового складання призначених покарань у межах, визначених в закош.
КК Укра!ни не мютить певно! форматзовано! вимоги щодо вибору принципу
призначення покарань за сукупнютю злочишв (крiм випадюв коли за один iз вчине-них злочишв призначене довiчне позбавлення вол^, натомiсть Пленумом ВСУ на-даються загальш рекомендаций суть яких полягае у необхщност суду враховувати ^м даних про особу винного й обставин, що пом'якшують i обтяжують покарання, також кiлькiсть злочинiв, що входять до сукупносп, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкють !х наслiдкiв, вид сукупносп тощо [9, с. 265].
Анатз судово! практики призначення покарань дозволяе науковцям зробити висновок, що суди визначають остаточне покарання шляхом поглинання менш су-ворого покарання бшьш суворим значно часпше, шж шляхом повного або часткового складання покарань [1, с. 265].
Одним з варiантiв доцшьносп застосування принципу поглинання покарань при визначенш остаточного покарання за сукупнютю злочишв в кримшально-правовш доктриш визнаеться випадок, коли судом за один iз злочинiв, що утворю-ють сукупнють, призначене максимальне покарання, передбачене санкщею закону,
яким встановлено найбшьш суворе покарання. Обгрунтовуеться така позищя тим, що «встановлюючи принцип поглинання, закон (ч. 1 ст. 70 КК) обмежуе його засто-сування дотриманням лише одше! вимоги: покарання, яке поглинае шше, мае бути бшьш суворим, а покарання, яке поглинаеться, - менш суворим. Оскшьки погли-нання не обмежене за видом покарання, застосування цього принципу можливе що-до покарань як одного, так { р1зних вцщв» [10, с. 189-190]. В аспект нашого досль дження особливий штерес становить дотримання ще! ознаки системи покарань при визначенш суворост покарань р1зних вид1в. Проте не доцшьно виключати { випадки под1бно! дилеми { при вибор! покарання в межах санкци статп, з огляду на те, що саме Вища судова шстанщя Укра!ни ор1ентуе суди при призначенш покарання, вра-ховуючи його тяжкють, обставини справи та особу винного призначати менш суво-ре покарання.
Вщповщно до ч. 1 ст. 72 КК при складанш покарань за сукупшстю злочишв { сукупшстю вироюв менш суворий вид покарання переводиться в бшьш суворий вид, виходячи з1 встановленого у цш статп сшввщношення. Сталим в кримшально-правовш наущ та запровадженим у практику е тдхщ за якого при виршенш питан-ня про те, яке з призначених покарань е бшьш суворим суд виходить з наступних посил1в (позицш). По-перше, з його розм1ру - у раз! призначення за злочини, що утворюють сукупнють призначеш покарання одного виду, по-друге, з «його мюця в законодавчому перелшу покарань, встановленому в ст.51 КК у раз1 призначення в под1бних випадках р1зних вид1в покарань»[10, с. 191].
Практичн1 прац1вники (судщ) звертають увагу, що у судовш практиц1 виника-ють питання про можливють поглинання менш суворого покарання бшьш суворим, коли розм1р менш суворого покарання за шкалою екв1валент1в (ч. 1 ст. 72 КК) е б> льшим, ан1ж розм1р б1льш суворого покарання [11, с. 13]. Для шюстраци автор наводить наступний приклад, якщо пор1вняти 1 мюяць арешту { 2 роки виправних ро-б1т за щею шкалою, то останне покарання (2 роки виправних робгг, що дор1внюе 240 годинам арешту) буде приблизно в 8 раз1в бшьше за розм1ром н1ж 1 мюяць арешту. Одночасно з анал1зом шдрахунюв, Б1локонев В. М. зауважуе, що незалежно в1д ро-зм1ру за шкалою екв1валент1в покарань р1зних вид1в, менш суворий вид покарання завжди повинен поглинатися б1льш суворим видом покарання. На, нашу думку, по-д1бна ситуац1я може виникати тшьки у раз1 неправильного застосування положень кримшального закону, адже одночасне застосування двох принцитв визначення остаточного покарання за сукупшстю злочишв { сукупшстю вироюв е неприпусти-мим.
Анал1з судово! практики св1дчить, що судами шод! допускаються помилки при застосуванш положень ст. 72 КК. В окремих випадках, м1сцев1 суди на порушення вказаних вимог закону призначали п1дсудним остаточне покарання переводячи бшьш суворий вид покарання у менш суворий. Так, вироком Керченського мюького суду Автономно! Республши Крим вщ 17.10.2008 р А., рашше судимого, востанне 05.07.2005 р. за ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 317, ст.ст. 69, 70, 71 на 3 роки 1 мюяць позбав-лення вол!, звшьненого 08.12.2007 р. умовно-достроково на 7 мюящв 23 дш, засу-джено за ч. 2 ст. 164 КК на 2 роки обмеження вол!. На шдстав! ст. 71 КК за сукупшстю вироюв до покарання, призначеного цим вироком, частково приеднано невщбу-
ту чaстинy покaрaння зa попереднiм вироком тa та пiдстaвi ст. 72 КК визшчено ос-тaточне покaрaння 2 роки б мюящв обмеження волi [12, с. 3б0-3б1]. Суд мaв приз-нaчити остaточне покaрaння, перевiвши менш суворий вид покaрaння (обмеження вол^ у бiльш суворий (позбaвлення вол^ з розрaхyнкy 1 дню позбaвлення волi вщ-повiдaють двa дш обмеження волi.
Зaзнaчене вище свщчить, що попри незнaчнy вaрiaтивнiсть використaння ст. 51 КК Укрaïни, коли, як вiдмiчae Пономaренко Ю. А., «суд використовуе не певну сис-темну влaстивiсть всього перелiкy, a тшьки порiвнюe мiсця в ньому двох окремо взятих покaрaнь» кшьюсть випaдкiв непрaвильного зaстосyвaння кримiнaльного зaконy як резyльтaтy подiбноï оцiночноï дiяльностi зaлишaeться доволi стaбiльною, про що свiдчaть нaведенi рaнiше дaннi судово1' стaтистики тa aнaлiз стaнy здшснен-ня сyдочинствa сyдaми зaгaльноï юрисдикци.
Отже, пiдсyмовyючи вищенaведене можнa зaзнaчити, що попри окремi недол> ки конструкцш кримiнaльно-прaвових сaнкцiй, якi впливaють нa ix прaвильне зa-стосyвaння, a вiдповiдно i ефективнiсть окремих покaрaнь, системи тa кримiнaльно-го зaконy в цiломy, знaчнa чaстинa випaдкiв непрaвильного признaчення покaрaння полягае i у недотримaннi вимог зaконy щодо yрaxyвaння тaкоï влaстивостi системи покaрaння як ïx розмiщення у певному порядку зa ступенем суворосп, внaслiдок тaкоï передумови як непрaвильнa оцiнкa спiввiдношення видiв покaрaнь у ïx перел> ку. При цьому подiбнi склaднощi обyмовленi скорiше не вaгaннями сyддi при виборi покaрaння в межax сaнкцiï вiдповiдноï CTan! (xочa i тaкi випaдки не виключaються) нa вимогу дотримaння рекомендац^ Вищо1' судово1' iнстaнцiï Укрaïни при обрaнi покaрaння зa нaявностi пом'якшуючих обстaвин, особи пiдсyдного тощо признaчaти йому бiльш м'яке покaрaння, передбaчене сaнкцiï стaттi, a при призтаченш бiльш м'якого покaрaння, нiж передбaчено зaконом в порядку ст. б9 КК, при визнaченнi остaточного покaрaння при сyкyпностi злочинiв тa сукупносп вирокiв (ст. 70-72 КК), зокремa i при переведеннi одного виду покaрaння в iнший тa при зaмiнi невщ-буто1' чaстини покaрaння бiльш м'яким (ст. 82 КК).
Сyдaм зaдля прaвильноï тa ефективно1' реaлiзaцiï системи покaрaнь у судовш дiяльностi необxiдно бiльш вивaжено тдходити до визнaчення виду тa мiри крим> нaльниx покaрaнь при 1'х признaченнi. Видaeться, що не потребуе особливих чи нaдмiрниx зусиль проaнaлiзyвaти спiввiдношення двох покaрaнь мiж собою тa в си-стемi покaрaнь нa предмет визнaчення бiльш суворого чи, тавтки, менш суворого покaрaння, aдже для цього е yd передумови, оскiльки вiдповiднiсть мiж елемешвми системи покaрaнь встaновленa тa чггко зaкрiпленa в кримiнaльно-прaвовiй нормi. До того ж, висловлене в кримiнaльно-прaвовiй шущ припущення професорa ^вроць-кого В. О., що «з^чта кшьюсть помилок у кримiнaльно-прaвовiй квaлiфiкaцiï зa-лишaeться невиявленою» [13, с. б09] у повнiй мiрi без перебшьшення можнa вщнес-ти i до тaкого етaпy зaстосyвaння кримiнaльного зaконy як признaчення покaрaння. Будемо сподiвaтися, що виявленi випaдки непрaвильного зaстосyвaння кримiнaль-ного зaконy (не будемо обмежyвaти ïx трaдицiйним познaченням - помилки, a вщ-несемо i окремi вiдповiднi зловживaння) будуть своeчaсно виявлятись, yсyвaтися, a yзaгaльнення тa грунтовний aнaлiз ïx причин з боку вщповщних iнстaнцiй скеруе прaво зaстосовнy дiяльнiсть, примусить бiльш вивaжено пiдxодити до питaнь приз-
2224
начення покарання та правильно тлумачити рамки сво! дискрецшних повноважень в цш частит.
Список л^ератури
1. Кримшальне право Украши. Загальна частина : [Навчальний поибник]/ [Агеев М. М., Баху-ринська О. О., Альошин Д. П. та in.] / [за ред. Кашкарова О. О., Робака В. А.]. - С1мферополь: КРП «Видавництво Кримнавчпеддервидав», 2010. - 364 с.
2. Савченко А. В. Сучасне кримшальне право Укра!ни: [Курс лекцш]/ [А. В. Савченко,
B. В. Кузнецов, О. Ф. Штанько]. - К. : вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. - 649 с.
3. Музика А. А., Горох О. П. Система покарань та !! тдсистеми за Кримшальним кодексом Украши / А. А. Музика, О. П. Горох// Альманах кримшального права: Правова едтсть. - 2009. - Вип. 1. -
C. 368-390.
4. Кримшальне право Укра!ни: Заг. частина: [Шдручник]/ [Александров Ю. В., Антипов В. I., Во-лодько М. В., та ш.] / [Вщп. ред. Кондратьев Я. Ю.]. - К. : Правовi джерела, 2002. - 432 с.
5. Фролова О. Г. Злочиншсть i система кримшальних покарань (сощальш, правовi та кримшоло-гiчнi проблеми й шляхи виршення за допомогою логжо-математичних методiв) : [навч. поиб.] / О. Г. Фролова - К. : АртЕк, 1997. - 208 с.
6. Про практику призначення судами кримшального покарання. Постанова пленуму Верховного суду № 7 ввд 24.10.2003. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
// http: //www.rada.gov.ua
7. Аналiз стану здшснення судочинства судами загально! юрисдикци в 2010 р. (за даними судово! статистики). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
// http: //www.scourt.gov.ua/ clients/vs.nsf/0/4034B350D.
8. Кшьюсть засуджених осiб за торпвлю людьми або iншу незаконну угоду щодо людини (ст.149 КК Укра!ни) у 2001-2010 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
// http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//
9. Постанови Пленуму Верховного Суду Укра!ни в кримшальних справах// Бюлетень законодав-ства i юридично! практики Укра!ни. - 2004. - №12. - 360 с.
10. Зшченко I. О., Тютюгш В. I. Множиншсть злочитв: поняття, види, призначення покарання: [Монографш] / [За заг. ред. проф. Тютюгша В. I.]. - Харкв: "Фiнн", 2008. - 336 с.
11. Бшоконев В. М. Призначення покарання за сукупшстю злочишв та вирокiв (судова практика) / В. М. Бшоконев. - Зат^жжя: Видавець Глазунов С. О., 2009. - 182 с.
12. Судова практика Верховного суду Укра!ни у кримшальних справах за 2008-2009 роки/ [За ред. П. П. Пилипчука]. - К. : Ьтина, 2011. - 736 с.
13. Навроцький В. О. Основи кримшально-правово! квалiфiкацп: [навч. поаб.] / В. О. Навроцький. - К. : Юршком !нтер, 2006. - 704 с.
Рябчинская О.П. Учет степени строгости наказания в судебной практике / О. П. Рябчинская // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 220-226.
В статье анализируется судебная практика в части соблюдения такого признака системы наказаний как размещение видов наказаний в определенном порядке от менее строгого к более строгому при применении уголовного закона в части назначения наказания. Выясняются наиболее типичные случаи неправильного применения закона вследствие указанного выше порядка размещения наказаний в системе.
Ключевые слова: уголовный закон, наказание, система наказаний.
Ryabchynskaya О. Accounting Class rigor in punishment jurisprudence / О. Ryabchynskaya //
Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - Р. 220-226.
The article examines the judicial practice in the observance of such a trait as the location of the penal system of punishment in a specific order from the less strict to more strict in applying the criminal law of sen-
Pn6uuHCbKa O. n.
tencing. Investigates the most common misuse of the law due to violation of the above steps, placing penalties on the system.
Keywords: criminal law, punishment, system of punishments.
nocmynurn e pedaKU,uw 10.10.2011 г.
