CC BY
113
Андрiй ЗА1К1Н
ВРАХУВАННЯ ГЕНДЕРНИХ В1ДМШНОСТЕЙ У ПРОЦЕС1 ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В
Розглядаються питання гендерних особливостям у процесI формування здорового способу життя. Висновки тдтверджують, що диференцтований тдх1д з урахуванням гендерних вгдмтностей молодших школяргв сприяе розширенню знань про здоровий спосгб життя I збшьшенню ефективностг процесу ф1зично'1 культури.
Спошб життя загалом i здоровий спошб життя (ЗСЖ) зокрема залежить вщ шдивщуальних особливостей людини. Першою умовою виховання е врахування особливостей розвитку психолопчно1 щентифшаци статi дитиною. Вже до дтей молодшого шкiльного вiку суспшьство пред'являе вимоги як до хлопчиюв i як до дiвчаток. Диференцтований тдхщ до молодших школярiв на основi гендерних вiдмiнностей сприяе розширенню знань та уявлень про ЗСЖ i тдвищенню ефективностi процесу фiзичного виховання.
Ось чому вiтчизнянi вчеш i педагоги все частiше порушують питання гендерно! освiти, оскiльки тдхщ до навчання представникiв рiзноl стат повинен бути рiзним. На !хню думку, враховувати особливостi гендерних вщмшностей у фiзичному вихованнi потрiбно вже в дитячому вщ, тому що кожен iндивiд мае сво! генетичш, фiзiологiчнi та поведiнковi особливостi.
Сучасш вимоги iндивiдуального пiдходу до формування особистосп засобами фiзичного виховання не можуть бути виконаш без урахування специфiки статi дитини. Водночас добре вщомо, що у практицi сучасно! загальноосв^ньо1 школи майже не розрiзняеться особливостi виховання хлопчикiв i дiвчаток, юнакiв i дiвчат, що й спонукало нас до цього дослщження.
Метою статт1 е визначення та обгрунтування гендерних вiдмiнностей молодших школярiв при формуваннi ЗСЖ.
Для виршення поставлених завдань були використанi порiвняльний аналiз i узагальнення лiтературних джерел.
Серед багатьох досягнень цившзацп особливе мюце посiдае ставлення суспiльства до ошб рiзноl статi, визначення 1хньо! ролi у соцiумi, до взаемостосунюв мiж ними.
Статеворолевi стереотипи як система правил поведшки в суспшьсга за ознакою статi i гендер як соцiальний фактор е невщ'емною частиною соцiалiзацil i спрямування життевого шляху та стандартiв способу життя. Гендер визначае сощальний статус та шдивщуальш можливостi самореалiзацil особи залежно вiд статево1 приналежностi. В цьому випадку гендерний тдхвд дае розумшня бiологiчних особливостей розвитку статей i особливостей !х соцiально-культурного розвитку. Деяю автори (Г. Зайцев, В. Мухша, Л. Надолiнська) вважають, що необхщно з раннього дитинства формувати вщчуття статево1 приналежностi i сприяти виробленню вщповщно1 iндивiдуальноl поведiнки. Iдентифiкацiя себе як стат характеризуеться створенням дитиною власних гендерних схем. Поняття гендерних схем, як створюе сама дитина як щодо себе, так i вiдносно шшо1 статi, тiсно переплгаеться з И способом життя [6, 8].
Мiжособистiснi вiдносини в цьому вщ будуються, як правило, на емоцшнш основi. Навички мiжособистiсного спшкування, зазвичай, розвиненi слабо. Дiвчатка в цьому вщ проявляють вищий рiвень рефлекси i сощально1 вiдповiдальностi, бшьшу, нiж хлопчики, гнучкiсть, здатнiсть словесно демонструвати сощально схвалюванi форми поведшки, хоча "егоютичних" дiвчаток бiльше, шж хлопчикiв, якi менш адекватно оцшюють свою реальну поведiнку.
Молодший школяр вже точно щентифшуе себе як хлопчик або як дiвчинка. Ставлення до себе i схеми поведшки будуються вже з урахуванням цього чинника. Вщповщно i пiдхiд до ЗСЖ повинен бути як жшочим, так i чоловiчим.
Гендерний шдхщ служить умовою не тiльки для формування уявлень про жшочий ЗСЖ i чоловiчий ЗСЖ, а й лежить в основi оргашзаци процесу фiзичного виховання, оскiльки враховуе в нормативних вимогах i змiстi занять особливост розвитку хлопчикiв i дiвчаток, !х iнтереси i потреби. Для хлопчиюв найбiльш дiевою е пропаганда фiзичноl культури i спорту,
ЗСЖ як чинника розвитку вол^ сили, спритностi, мужностi. Дiвчаток у фiзичному вдосконаленнi цiкавить переважно можливють стати бiльш пластичними, стрункими, витонченими, красивими, хоча останнiм часом у них виявляеться iнтерес i до занять суто чоловiчими видами спорту (футбол, боротьба, атлетична пмнастика i т. д.). На основi даного тдходу теоретичний матерiал про структуру ЗСЖ людини треба подавати диференцшованою за статевою ознакою. Такий тдхщ формуе цiннiсне ставлення до знань про ЗСЖ людини, оскшьки спочатку враховуе особливосп статi. Iнформацiя, що даеться з урахуванням статевих вщмшностей, е ближчою для сприйняття хлопчикам i дiвчаткам.
Важливо придiлити увагу особливостям вибору хлопчиками i дiвчатками 1хньо1 майбутньо! дiяльностi, спираючись на дослщження, яким видам фiзичних вправ вiддають перевагу хлопчики та дiвчатка. Не варто фiксувати 1хню увагу лише на тш дiяльностi, що тдходить 1м найбiльше. Важливо формувати у них правильне ставлення до вшх видiв, необхiдних у формуванш ЗСЖ [8].
Крiм цього, хлопчики i дiвчата по рiзному ставляться до уроюв фiзичноl культури i вчителя, котрий проводить такi заняття [7]. Згiдно з даними Е. Сделево!, хлопчики частiше задоволенi уроками фiзичноl культури, нiж дiвчата. Якщо хлопчики невдоволеннi уроками передусiм через досягнутий рiвень фiзичного розвитку, то у дiвчат на першому мющ за значущiстю сто!ть невдоволення змютом i якiстю проведення уроку [3].
Дiвчатка у 2 рази частше, нiж хлопчики, проявляли невдоволення стосунками iз вчителем фiзичноl культури, що пояснюеться бiльшим значенням. для ошб жшочо1 статi емоцiйного спiлкування i взаемостосункiв, нiж для осiб чоловiчоl статi [3]. Е. 1ль!н шляхом ретроспективного опитування учшв визначив , що основна причина невдоволення уроками фiзкультури хлопчиюв пов'язана з неможливютю задовольнити потребу в руховiй активносп (32% вiдповiдей). У дiвчаток основна причина невдоволення — низька оргашзащя уроку (43% вщповщей). У хлопчиюв цей чинник стояв на другому мющ (22,6% вщповщей), у дiвчат другим за значущiсть був нещкавий змiст уроку i низька його емощйнють (30% вiдповiдей). Хлопчиками емоцшшсть уроку вщзначалася рiдко (6% вщповщей), як i ставлення вчителя до уроку (9,5% проти 18,2% у дiвчат). Ощнюючи урок фiзичноl культури, дiвчата надавали перевагу бiльшiй кшькост чинникiв, нiж хлопцi. Так, вони вщзначали потребу на уроцi в дисциплж (15% вiдповiдей), а також диференщйованому пiдходовi у навчаннi хлопчиюв i дiвчаток (40% вiдповiдей) [2].
Е. Писаншкова виявила, що дiвчата, порiвняно з хлопчиками, частше вiдзначали наявнiсть у вчителя фiзкультури позитивних особистих якостей. Старшокласницi надають бiльшого значення зовнiшньому вигляду вчителя, шж хлопчики. Стиль керiвництва вчителя фiзичноl культури сприймаеться як авторитарний часпше дiвчатками, нiж хлопчиками. Ц вiдмiнностi чiткiше виявленi у тих, хто незадоволений уроками фiзичноl культури. Характерно, що хлопчики, як займаються спортом, частiше негативно реагують на зауваження вчителя фiзичноl культури, шж дiвчата (41,9% i 26,5% вщповщно серед задоволених уроками i 92,8% i 75,0% — серед незадоволених уроками). Отже, хлопчики, що досягли певних успiхiв у спортi, бшьш самовпевненi, нiж дiвчатка. Серед школярiв, якi не займаються спортом, таких вщмшностей не спостерiгалося [2].
1снують гендернi особливостi у мотиваци занять на уроках фiзичноl культури. Лише 40% школярiв займаються на таких уроках фiзичноl культури щлеспрямовано, бажаючи мати високий фiзичний розвиток. При цьому хлопчики розумдать його як розвиток рухових якостей, а дiвчатка — як полшшення свого естетичного вигляду: фiгури, ходи i т. д.
Недостатнiй iнтерес дiвчат до фiзкультури зумовлений, зокрема, тим, що спрямовашсть i вимоги цих занять бiльшою мiрою вiдповiдають щннюним орiентацiям хлопчикiв. Цей висновок шдтверджують якоюсь мiрою i данi Е. Сайкшо1, яка вивчала мотиви вщвщування урокiв фiзичноl культури дiвчатами. Домiнуючим (у 87% школярок) е формування гарно1 фiгури i ходи. Мотив "гарно рухатись i танцювати" виявлено у 76% дiвчаток, пiдвищення рiвня рухових здiбностей — у 61%, навчання грати у волейбол, баскетбол та iншi ^ри, а також змщнити здоров'я — у 31% дiвчаток [2; 3].
В дослщженш С. 1ль1на виявлено, що з ушх роздiлiв навчально1 програми з фiзичноl культури хлопчики вiддають перевагу спортивним ^рам, переважно баскетболу (38,5%
вiдповiдей — у 2 рази бшьше, нiж у дiвчаток). Представники жшочо1 статi вiддають перевагу пмнастищ в усiх И рiзновидах. Дiвчатам частiше не подобалися спортивнi ^ри i лижна пiдготовка, а хлопчикам — пмнастика. Дiвчата хочуть, щоб виконання фiзичних вправ супроводжувалося музикою, хлопчики таких побажань практично не висловлювали. Дiвчата частiше висловлювали побажання, щоб навчальний матерiал був рiзноманiтнiшим.
Ю. Борисов з'ясував, що активнють дiвчат до занять фiзичною культурою значно менша, нiж у хлопчиюв. На це вказуе !х ставлення до роздшв навчально1 програми та рiзних видiв спорту (табл.1).
Таблиця 1
Стутнь поширення занять ф1зичною культурою 7 спортом (% в1дсоток випадюв)
Види рухово'1 активностi Хлопчики Дiвчата
Плавання 36,7 29,2
Ходьба на лижах 29,9 22,7
1зда на велосипед! 41,4 20,8
Катання на ковзанах 9,1 4,9
Волейбол 12,6 7,9
Туризм 2,9 3,2
Настольний тен1с 1,6 0,7
Художня г1мнастика - 14,4
Спортивна пмнастика 6,4 2,9
За даними вченого, не займаються, але бажають займатися фiзичними вправами часпше теж хлопчики, шж дiвчата (вiдповiдно 26,5% i 19,9%) [2].
Вщмшносп у виявленнi хлопчиками та дiвчатами iнтересу до рiзних видiв спорту та роздiлiв навчально1 програми вивчав М. Рiпа. Вш визначив, що хлопчики значно часпше цiкавляться волейболом, баскетболом, футболом i хокеем, дiвчата — фiгурним катанням i гiмнастикою. Стосовно iнтересу до легко1 атлетики i плавання вщмшностей немае. Останнiми роками значно зрю штерес жiнок до таких жшочих видiв спорту, як аеробiка та И рiзновиди (степ, слайд, фанк), шейшнг. Одночасно помiтну цiкавiсть дiвчата виявляють i до схiдних единоборств [4].
Наведеш данi вiдображають загальносвiтовi тенденци. У Польщi виявленi аналопчш закономiрностi. Так, згiдно з даними З. Дроздовсью, кiлькiсть осiб, що займаються спортом, була бшьшою серед чоловшв, нiж серед жшок незалежно вщ вiку. Автором виявлено, що дiвчата частiше займаються у шкшьних спортивних гуртках, а хлопчики — у спортивних клубах. Меншу участь в спортивних заняттях дiвчата пояснюють великою зайнятютю навчанням [1].
Дiвчата частiше, шж хлопчики, посилаються на вiдсутнiсть штересу, недостатнiсть вiльного часу, на застарш традици i звича1 у навчанш. Хлопчики ж частiше називають зовшшш причини: немае поблизу спортивно1 бази, немае секци з улюбленого виду спорту, не оргашзоваш заняття у групах здоров'я.
Дiвчата частiше, шж хлопчики, скаржаться, що багато часу витрачають на виконання домашшх завдань, на необхщнють допомагати батькам, часто не можуть тренуватися за станом здоров'я, iнодi немае бажання, не дозволяють батьки [1].
В результат вивчення та аналiзу лпературних даних, як стосуються гендерних вiдмiнностей молодших школярiв при формуваннi ЗСЖ, стае зрозумшим, що вчителям фiзичноl культури необхщно враховувати не тiльки фiзiологiчнi, морфофункцiональнi i психологiчнi особливостi дней рiзноl статi, а й ставлення !х до рiзних видiв спорту i роздiлiв навчально1 програми.
Висновки. Враховуючи гендерш особистостi на окремих заняттях хлопчиюв i дiвчаток, необхщно повiдомляти про особливостi i вщмшносп в пiдходах до збереження i змiцнення здоров'я. На основi цих вiдмiнностей визначаеться "жiночий" i "чоловiчий" ЗСЖ, будуеться
програма поведiнки (хлопчик повинен займатися спортом, ум^и налаштовуватись на добрий настрш, не втрачаючи чоловiчоl пдностц дiвчинка повинна бути жiночною, доброю, уважною, займатися фiзичними вправами, щоб бути стрункою, гнучкою).
Особливiстю цих занять мае бути повна вщсутшсть оцшно! системи контролю за знаннями. Основна наша задача — залучення дiтей до занять фiзичними вправами через використання рiзноманiтних засобiв для тдвищення iнтересy до фiзичноl культури, пробудження позитивних емоцiй i т. д. Д^и повиннi приходити на заняття з очiкyванням чогось корисного для них i цiкавого. Оргашзащя такого заняття вимагае вiд вчителя володiння не тiльки матерiалом з фiзичного виховання молодших школярiв, а й шформащею про ЗСЖ людини.
Подальшi дослiдження дадуть змогу на практищ застосовувати iнновацiйнi технологи у навчанш, а саме — роздшьне навчання хлопчикiв i дiвчат на уроках фiзичноl культури.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дроздовски З. Спортивная активность женщин Польши // Теория и практика физической культуры. — 1999. — № 6. — С.8-11.
2. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. — СПб.: Питер, 2003. — 544 с.
3. Еделева Е. Г. Отношение учащихся разного возраста к учебному предмету и урокам физической культуры в школе: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — Л., 1989.
4. Рипа М. Д. Некоторые социальные факторы формирования физкультурных и спортивных интересов // Теория и практика физической культуры. — 1971. — №1. — С. 48-50.
5. Дедовская Н.М. Двигательная активность человека и гипокинезия. — Новосибирск, 1972. — С. 22.
6. Мухина B.C. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Ученик для студентов вузов. — М.: Академия, 2003. — 456 с.
7. Сидоров Е. А. Возрастно-половые особенности проявления школьниками двигательной активности на уроках физической культуры и её связь с учебно-поведенческими характеристиками // Психофизиологические особенности учебной и спортивной деятельности. — Д., 1984. — С. 114-129.
8. Соковня-Семенова И. И. Основы здорового образа жизни и первая медицинская помощь. — М.: Академия, 2000. — 208 с.
Галина ПАНЧЕНКО
ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦ1АЛ1ЗОВАНИХ Ф1ЗИЧНИХ ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ 1НТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗД1БНОСТЕЙ УЧН1В 6-7 РОК1В
HaeedeHi результати, як доводять про позитивний вплив спецiалiзованих ф1зичних вправ на розвиток ттелектуальног сфери дiтей 6-7 роюв.
Зростаючi обсяги навчальних навантажень пред'являють надзвичайно висою вимоги до штелектуально! сфери дтей, яю починають шкшьне навчання. Це пояснюеться тим, що в останш десятирiччя розвиток систем дошкшьно!, шкшьно! та вищо! осв^и характеризуеться зростаючим обсягом i темпами штенсифшаци процесу навчання. Навчальш програми переважним напрямком визначають збшьшення обсяпв шформаци, ускладнення навчального матерiалy, а також штенсифшащю та зростання рiвня освгги.
В. Нагорний вказуе, що, коли гiподинамiя поеднуеться iз систематичним розумовим та емоцшним напруженням, розвиваються рiзноманiтнi захворювання та знижуеться розумова працездатнiсть. Систематичне перенавантаження нервово! системи i недостатня треновашсть iнших систем органiзмy (серцево-судинно!, дихально!) призводять до порушень у робот головного мозку, внаслiдок чого попршуеться центральнонервова регyляцiя серцево-судинно! i шших систем органiзмy, що загалом негативно позначаеться на центральнiй нервовiй системi [5].
В Нацiональнiй доктринi розвитку осв^и зазначено, що фiзичне виховання е невщ'емною складовою освiти, яка покликана забезпечувати можливють набуття кожною людиною необхщних науково обгрунтованих знань про методики досягнення високо! працездатносп i
