Вплив волемічної підтримки збалансованим кристалоїдним розчином на предиктори розвитку ниркового пошкодження в постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

Оригинальные исследования

Original Researches

МЕДИЦИНА

НЕОТЛОЖНЫХ состояний

®

УДК 617.51-001-036.882

DOI: 10.22141/2224-0586.4.75.2016.75829

КРАМАРЕВА О.Г., ЗГРЖЕБЛОВСЬКА A.B., МААИШ I.P.

Нацюнальна академ'т п'слядипломно! осв'пи iмен П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на Ки!вська мська lлiнiчна лкарня швидко!медично! допомоги, м. Ки!в, Укра!на

ВПЛИВ BOAEMÍ4HOÍ ТДТРИМКИ ЗБАЛАНСОВАНИМ КРИСТАЛОТДНИМ РОЗЧИНОМ НА ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ НИРКОВОГО ПОШКОДЖЕННЯ В ПОСТРАЖДАЛИХ ¡3 ТЯЖКОЮ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ

Резюме. Актуальтсть теми. 1нфузтна тератя являе собою Heeid'eMHy частину ттенсивног терапи постраждалих 1з тяжкою черепно-мозковою травмою, однак ефективтсть тфузшно-трансфузшно'1 терапп багато в чому залежить вгд цлеспрямованого обГрунтування iiпрограми, характеристик нфу-зшнихрозчишв, ix фармакологiчних властивостей та фармакокнетики. На даному етат нтенсивног терапп вибiр розчину для проведения волемiчноi тдтримки в постраждалих Ь тяжкою черепно-мозко-вою травмою залишаеться дискутабельним. Мета до^дження: оптим^увати методику проведення волемiчноi тдтримки в постраждалих 1з тяжкою черепно-мозковою травмою з метою зменшення ймо-вiрностi ниркового пошкодження та забезпечення проведення осмолярно безпечног терапи. Матерiали та методи. Обстежеш 90 постраждалих Ь тяжкою черепно-мозковою травмою вжом вгд 18 до 65 ро-шв. Рiвень свiдомостi за шкалою коми Глазго при надходженш та через 12 годин тсля проведення пер-винног ресусцитаци — 5—11 балiв, тяжксть стану за шкалою APACHE II — 21,0 ± 2,7бала. Уа xворi були подлен на двi групи — групу контролю та доЫдження. Постраждалим у грут контролю волемiчна тдтримка проводилась 0,9%розчином NaClза загальноприйнятоюметодикою. У груш до^дження во-лемiчна тдтримка проводилась збалансованим кристалогдним розчином. В обох групах монторувалися показники натрт, хлору, а також визначалася осмолярнсть плазми кровi. Результати. За даними на-шого до^дження, у постраждалих, волемiчна тдтримка яким здшснювалася збалансованим кристалогдним розчином, спостер^аються безпечн показники натрт та осмолярностi плазми кровi впродовж усього термну до^дження. У той час як у грут контролю до 9-i доби лкування гперосмоляршсть сягае свого максимуму. Також у грут до^дження спостер^аеться значно менш виражена гтерхлоремгя. Ви-сновок. Установлено, що застосування для волемiчноi тдтримки збалансованого кристалогдногорозчину суттево зменшило вираженсть гiпернатрiемii та гiперxлоремiiвпродовж перших 10 дiблкування, також збалансований кристалогдний розчин дозволяе забезпечити проведення осмолярно безпечноi терапи. Ключовi слова: черепно-мозкова травма, волемiчна тдтримка, осмолярнсть плазми кровi, збалансований кристалоiдний розчин.

Вступ

Основними напрямками консервативно! терапи постраждалих iз тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ) е рестраторна пщтримка, корекцiя гемодинамжи та шфузшна терап1я, дiагностика та корекцiя внутршньочерепно! ппертензп. 1нфузшна тератя е одним з основних методiв штенсивно! терапи при тяжкш черепно-мозковш травмi [6]. У пе-реважнш бшьшосп випадюв пащенти з пригшчен-ням свщомосп до сопору та коми при надходженш у вщдшення штенсивно! терапи перебувають у ста-ш пповолемп. У бшьшосп пащенпв з iзольованою ЧМТ артерiальний тиск (АТ) у першi години тсля травми, як правило, пщвищений, незважаючи на юнуючий дефщит об'ему циркулюючо! кров^ що становить приблизно 25—30 % [2]. Саме тому

на цьому етат л^вання постраждалих i3 тяжкою ЧМТ шфузшна терапш розв'язуе проблему вщнов-лення об'ему циркулюючо! KpoBi та, як результат, забезпечуе подальшу стабшьшсть гемодинамжи [3]. Не менш важливим напрямком у л^ванш тяжко! ЧМТ е боротьба з набряком i набуханням головного мозку. Набряк мозку являе собою ушверсальну

Адреси для листування з авторами: Крамарева Ольга Геннадйвна E-mail: [email protected] Згржебловська Леся Володимир1вна E-mail: [email protected]

© Крамарева О.Г., Згржебловська Л.В., Малиш 1.Р., 2016 © «Медицина невщкладних сташв», 2016 © Заславський О.Ю., 2016

Оригинальные исследования / Original Researches ^w

неспецифiчну реакцiю opraHÍ3My на д1ю рiзних па-тогенних факторiв i е неминучим супутником кри-тичних станiв, а iнодi й основною причиною смерт1 постраждалих [12]. Обмеження темпiв шфузшно! терапп обмежуе вираженiсть набряку головного мозку, але не знижуе внyтрiшньочерепного тиску, тягне за собою нестаб1льшсть системного АТ i, отже, загрожуе вторинними iшемiчними змiнами в мозку [9]. Hi вiдновлення об'ему циркулюючо! кро-в1, нi волюмоекспансiя не чинять негативного ефек-ту на набряк мозку, доки осмоляршсть пщтримуеть-ся в незмшних межах [5]. Саме тому в штенсивнш терапп постраждалих iз тяжкою ЧМТ важливу роль вщграе електролiтний склад кровi, а особливо вмют натрiю [7]. Hайбiльш широко застосовуваним гн-фyзiйним розчином у постраждалих iз тяжкою ЧМТ е 0,9% розчин хлориду натрго [4]. У корекцП внутрГшньочерепно! гшертензп найбГльш ефектив-ним, 1з найменшою юльюстю по61чних ефектiв е болюсне введення гiпертонiчних розчин1в хлориду натрiю [4]. Однак серйозним ускладненням терапп розчинами з високим умютом натрiю е розвиток гостро! нирково! недостатностi. Ризик ii розвитку збiльшyеться при пщвищенш осмолярност1 плазми кров1 до 320 мОсм/л та бГльше та/або гшернатрГеми 160 ммоль/л та бiльше. Артер1альна гiпотензiя, сепсис i застосування нефротоксичних препаратiв пщ-вищують ризик розвитку ниркового пошкодження при проведенш терапп розчинами з пщвищеним умютом катiонiв натрiю [7]. Аналогiчно висока кон-центрацiя анiонiв хлору в шфузап, що вводиться з метою волемГчно! пщтримки, призводить до розвитку гiперхлоремiчного ацидозу, який, у свою чергу, також е предиктором пошкодження нирок.

Саме тому, на нашу думку, з огляду на немож-ливють вщмовитись вщ болюсного введення гшер-тон1чних розчишв хлориду натрiю з метою корекци внутрГшньочерепно! гшертензп виникае необхщ-шсть у застосyваннi для волемГчно! пщтримки в постраждалих Гз тяжкою ЧМТ Гзотошчного кристало-щного розчину, умют натр1ю та хлору в якому був би близьким до такого у плазм1 кров1, не спричинював виражено! г1перхлоремГ1 та гшернатр1емп та м1г би забезпечити проведення так звано! осмолярно без-печно! терапп.

Матер1али та методи

Обстежеш 90 постраждалих в1ком вщ 18 до 65 ро-к1в Гз тяжкою ЧМТ, як1 знаходилися на л1куванш у вщдГленш штенсивно! терапп Кшвсько! мюько! кл1-шчно! лжарш швидко! медично! допомоги. Р1вень свщомосп за шкалою коми Глазго при надходжен-н1 та через 12 годин тсля проведення первинно! ресусцитацГ! становив 5—11 бал1в, тяжк1сть стану за шкалою APACHE II — 21,0 ± 2,7 бала. Ус1 хвор1 були под1леш на дв1 групи — групу контролю та дослщження. У постраждалих обох груп проводились штучна вентиляцгя легень, аналгоседац1я, Гнфуз1йна терап1я. Середн1й АТ (САТ) шдтримувався на р1вн1, вищому в1д 90 мм рт.ст., упродовж усього перюду гн-тенсивно! терапп.

Постраждалим у rpyni контролю (45 хворих) проводилась волемiчна пщтримка 0,9% розчином натpiю хлориду за загальноприйнятою методикою в дозi 24,1—65,4 мл/кг/добу залежно вщ темпу дiypезy, ви-pаженостi гiпеpтеpмiчного синдрому, втрат по оро-гастральному зонду, наявносп дiаpеI, втрат на пер-сшращю та пщ контролем центрального венозного тиску. Цшьовий piвень центрального венозного тиску в постраждалих iз тяжкою черепно-мозковою травмою — 120 мм вод.ст. При його досягненш та немож-ливостi утримання САТ на piвнi 90 мм рт.ст. хворим вводився норадреналш у дозi 0,05—3 мкг/кг/хв. При збеpеженнi в пащента гiпотензГl, piвня венозно! са-тураци, нижчого вщ 65 %, та серцевого шдексу, мен-шого вщ 3,5 л/хв/м2, вводився добутамш 1—20 мкг/ кг/хв. Тpансфyзiю еритроцитарно! маси проводили при piвнi Hb < 70 г/л; тpансфyзiю плазми — при на-явностi клтчних ознак коагулопати та АЧТЧ понад 45 секунд, показниках пpотpомбiнового часу — понад 25 секунд, фiбpиногенy — менше вiд 2 г/л.

Постраждалим у груш дослщження (45 хворих) волем1чна п1дтримка проводилась збалансованим кристалощним розчином, схема трансфузшно! терапп, адреном1метично! та шотропно! корекци з метою п1дтрпмання необхщного р1вня САТ була ана-лопчною так1й у груп1 контролю. Корекц1я набряку мозку в обох групах проводилася 3% розчином на-трш хлориду у доз1 3—12 мл/кг/ добу.

В обох групах впродовж 10 д1б л1кування мош-торувались таю показники: р1вень натр1ю плазми кров1, р1вень хлору плазми кров1, вираховувалась осмолярн1сть плазми.

Результати та Тх обговорення

Як показало наше дослщження (табл. 1), на першу добу лжування постраждалих 1з тяжкою ЧМТ в обох групах спостерпалася незначна гшонатр1ем1я, але вже на другу добу цей показник став близьким до референтного значення. На третю добу, коли внутрш-ньочерепний тиск у постраждалих 1з тяжкою ЧМТ досягав, як правило, максимальних значень, у груш контролю спостерпалася незначна гшернатр1ем1я, показник яко! перевищуе референтне значення на 9 %, у той час як у груш дослщження вш залишався максимально наближеним до референтного значення. Пщвищення р1вня натр1ю в кров1 на етап1 розвитку набряку мозку може справляти позитивну дго, пщвищуючи осмолярн1сть плазми кров1, що створюе умови для руху рщини з 1нтерстиц1йного простору в судинне русло. Однак гшернатр1ем1я спостерпалася впродовж всього терм1ну л1кування у постраждалих 1з тяжкою ЧМТ у груш контролю, цей показник максимально перевищуе референтш значення на 15 %.

Однак виражена гшернатр1ем1я спостерпаеться у груш контролю впродовж всього термшу л1кування i на 9-10-ту добу досягала значень, при яких юнувала загроза пошкодження нирок. Одночасно ми спо-стеpiгали значно пщвищену осмоляpнiсть плазми кpовi у контрольнш гpyпi впродовж всього термшу дослщження, у той час як у груш застосуванняя зба-лансованого кристалощного розчину осмоляpнiсть

Оригинальные исследования / Original Researches

10-та '"-.СО 00 го +1 о 00 0 н II й - 4.ÍD Ю00О +1 % сэ О о 'L и 120,4 ± 8,7 p, = 0,031 +i ¿ CN O 3 1 1 L ' I 83 ± ,0 o o 2, = Й 5 81 0 +1 % °° О о ,0 = О ^ II ОТО. 2р

9-та ■=t см +1 9. г- ° о II S * С^ К о ^ 41 ± ,0 II а 3 +' cí 1 1 1 1 CN ^ „ OCPCP 1 42 ± ,0 o 0, = Г0 Г0 с^ к ,0 = CN ^ И OQ. 3р

8-ма зз " о +' сэ ч 1 1 00 ^ LO О. ■н +1 ¿ о LO О í^- 'L" ÍD +' СЭ 1 1 00 ^ 2p 1 +1 ¿ C^ ^ w 1 1 7 1 0 +' cí ' ' LO ^ CN Q. 3

7-ма ю з'З " о +' сэ <4 II го ^ LO О. ■н 141,5 ± 5,2 p, = 0,85 р2 = 0,051 00 ^ 3 +' СЭ II 00 ^ ■H Q. 1 +1 o ° 1 1 L 1 1 LO 1 0 +' cí 1 1 3 292,0 ± 5,2 = 0,85 р2 = 0,051

6-та и о +' сэ Ю- 1 1 00 ^ LO CP ■н 1 +l СЭ СЭ II II ^ CN 4 p р 1 ÍD 5, 3 52 1 0 +' |чг Ii го ^ 2p 1 Ö 1 1 L ' I 7 1 0 +' 1 1 CN Q. 3 1 «¡2 3 +| с^7 о II II CN ^ 9 . р 2

5-та <7> +| сэ ^ II го ^ LO CP ■н +' O L^ I 1 ° СЭ II 52 ± ,0 ■=t o и 3 ^ C^ к 1 1 ^ Г0 ^ II от Ю'З 1 0 ,0 = LO ^ ■H Q. 3 с^^оо 'L" ОТО. 2р

4-та 00 ^ 3 +' сэ ^ i i го ^ LO CP ■н ro 8, 3 18 2 1 0 +' o 1 1 CN Q. 1 o ^ 1 1 L ' ' 8 ^ 3 ' ' LO ^ ■H Q. 3 'L" ОТО. o^ 2р

3-тя 00 з S +| сэ <4 1 1 го ^ LO CP ■н ÍD 8, 8 5 8 5 0 +' СЭ СЭ II II Г0 ^ с 4 p р 1 3 1 0 1 1 00 ^ ■H Q. 1 ,3 +1 cí 0^, 1 1 , , 1 8 ,0 = ■H Q. 3 to 8, 8 5 8 5 0 +' O CÍ II II 9 . р 2

2-га 00 см LO ЕЧ го и о +' о п- 1 1 LO ^ ■=t CP ■н rotPLO +1 . 00 сэ СЭ 'L и 3 1 0 +' o сэ- 1 1 Is- VH ■H Q. 1 5 +1 о сэ 2 1 1 L 1 1 CP" 1 8 2, 5 23 1 0 +' o сэ- 1 1 00 ^ Q. 2 -LI 7 00 ^ СЭ 'L II ^^^ £

1-ша о го 00 +1 СО 00 го ■н LO ÍD +1 о ° 8, = со ^ 4, +1 7, O LO 48 ± ,1 o ° 2, = ,3 5, ± o <£ 8 2 ro to ± ,9 о ° и oo cf" 2.

Доба Показник Q ^ о CP h-X о ¥ ш с ^ CP + ^ ш i ф S о о ^ ш с ^ р + . Ш сс Z X Q ^ o р i— X o ш X р cc X X Ф s o o ^ Ш X ^ р Осмолярнють плазми, група контролю Осмолярнють плазми, група дослщження

i &

i

'I &

s §

¡ « §

o

e

«

0

1

I

e

,1 §

«

í

,o I

.S fe

M

I

§

o

4 §

Q) X

ч ¡

&

с

«

0

1 &

e

,x §

«

í O X

.S

U

0

M

1

¡ I

плазми KpoBi була пщвищена, що е необхщним у бо-poTb6i з набряком мозку, однак залишалася в межах, безпечних для функцп нирок. Також варто зазначи-ти, що виражена гiпернатрieмiя та небезпечнi рiвнi осмолярносп плазми в групi застосування фiзiоло-гiчного розчину спостерiгалися з 9-1 доби лiкування, що, у свою чергу, корелюе зi строками розвитку сеп-тичних ускладнень у постраждалих iз тяжкою ЧМТ, асоцiйоване з призначенням нефротоксичних пре-паратiв, зниженням артерiального тиску, що збшь-шуе ризик розвитку ниркового пошкодження.

Як показало дослщження, протягом усього пе-рiоду лiкування у хворих спостерпалася виражена гiперхлоремiя. У групi контролю вмют хлору був пiдвищений на 17—29 % протягом усього перюду до-слiдження. Умiст хлору в плазмi кровi постраждалих iз тяжкою ЧМТ у груш дослщження також переви-щував референтнi значення, але всього на 3—14 %. Цей показник важливий, оскшьки анiони хлориду, як i гшеросмоляршсть, справляють ушкоджуючу дiю на функцiю нирок. О^м того, наявнiсть ri-перхлоремiчного ацидозу компенсаторно зумовлюе респiраторний алкалоз, який, у свою чергу, призво-дить до зниження парцiального тиску вуглекислого газу кровi, що е фактором ризику розвитку анпо-спазму та вторинних iшемiчних пошкоджень головного мозку. Виникнення ангiоспазму погiршуe результати л^вання, прогноз для неврологiчного вщновлення та значно пщвищуе летальнiсть у постраждалих iз тяжкою черепно-мозковою травмою.

Висновки

1. Установлено, що при застосуванш для воле-мiчноI пiдтримки у постраждалих iз тяжкою ЧМТ збалансованого кристало1дного розчину рiвень на-трiю кровi залишаеться стабшьним та незначно пе-ревищуе референтш показники впродовж десяти дiб л^вання. Пщвищена осмолярнiсть плазми кровi дозволяе кутрувати внутрiшньочерепну гшертен-зiю, водночас й рiвень не е небезпечним щодо нир-ково1 функцп. Отже, застосування для волемiчноI пiдтримки збалансованого кристалощного розчину дозволяе забезпечити данш категори хворих прове-дення осмолярно безпечно'1 терапп.

2. Збалансований кристалощний розчин для волемiчноI пiдтримки дозволяе утримувати хлори-ди кровi на рiвнi, наближеному до референтного, зменшуючи ймовiрнiсть виникнення хлоремiчного ацидозу та таких його наслщюв, як рестраторний алкалоз, ангiоспазм, пошкодження нирок.

Список лператури

1. Bentsen G, Breivik H., Lundar T. // Acta Anaesthesiol. Scand. — 2004. — Vol. 48, № 9. — P. 732-747.

2. Bentsen G., Breivik H., Lundar T. // Crit. Care Med. — 2006. — Vol. 34, № 12. — P. 2912-2917.

3. Harutjunyan L., Holz C., Rieger A. // Crit. Care. — 2005. — Vol. 9. — P. R530-R540.

4. Segal J.B., Blasco-Colmenares E., Norris E.J. et al. // Transfusion. — 2004. — Vol. 44. — P. 632-644.

5. Stummer W. //Neurosurg. Focus. — 2007. — Vol. 22, № 5. — P. E8.

6. Wallis J.P., Wells A.W., Matthews J.N. et al. // Transfusion. — 2004. — Vol. 44, № 7. — P. 1025-1032.

Рригинальные исследования / Original Researches

7. Zander R., Adams H.A., Boldt J., Hiesmayr M.J., MeierHellmann A., Spahn D.R., Standi Th. Forderungen und Erwartungen an einen optimalen Volumenersatz. // Anästhesiol Intensivmed Not-fallmed Schmerzther. — 2005. — Vol. 40.

8. Lang W., Zander R. Prediction of dilutional acidosis based on the revisedclassical dilution concept for bicarbonate // J. Appl. Physiol. — 2005. — Vol. 98. — P. 62-71.

9. Battison C., Andrews P.J.D., Graham C. // Crit. Care Med. — 2005. — 33. — 196-202.

10. Mehta D., Malik A.B. Signaling mechanisms regulating endo-thelial permeability // Physiological Reviews. — 2006. — Vol. 86. — P. 279-367.

11. Беляев А.В. Синдром капыярного витоку // Мистецтво л^вання. — 2005. — № 24. — С. 92-101.

12. Потапов А.А., Крылов В.В., Лихтерман Л.Б. и др. Современные рекомендации по диагностике и лечению тяжелой черепно-мозговой травмы//Вопросы нейрохирургии им. Н.Н. Бурденко. — 2006. — № 1. — С. 3-8.

13. Царенко С.В. Современные подходы к интенсивной терапии тяжелой черепно-мозговой травмы// Анестезиология и реаниматология. — 2003. — № 2. — С. 45-49.

14. Царенко С.В., Крылов В.В., Тюрин Д.Н. и др. Коррекция артериальной гипертензии в практике интенсивной терапии у больных с черепно-мозговой травмой и сосудистыми заболеваниями головного мозга // Медицина неотложных состояний. — 2007. — № 3(10). — С. 71-74.

Отримано 12.02.16 ■

Kpaмapeвa О.Г., Згpжeблoвcкaя A.B., Maлыш È.P.

Haциoнaльнaя aкaдeмия пocлeдиплoмнoгo oбpaзoвaния имeни П.Л. Шупиш, г. Kиeв, Укpaинa Kиeвcкaя гopoдcкaя l<линичecl<aя бoльницa cuopoé мeдицинcкoй пoмoщи, г. Kиeв, Укpaинa

BЛИЯHИE BOЛEMИЧECKOЙ ПOДДEPЖKИ CБAЛAHCИPOBAHHЫM KPИCTAЛЛOИДHЫM PACTBOPOM HA ПPEДИKTOPЫ PAЗBИTИЯ ПOЧEЧHOГO ПOBPEЖДEHИЯ У ПOCTPAДABШИX C TЯЖEЛOЙ ЧEPEПHO-MOЗГOBOЙ TPABMOЙ

Резюме. Актуальность темы. Инфузионная терапия является неотъемлемой частью интенсивной терапии пострадавших с тяжелой черепно-мозговой травмой, однако эффективность инфузионно-трансфузионной терапии во многом зависит от целенаправленного обоснования ее программы, характеристик инфузионных растворов, их фармакологических свойств и фармакокинетики. На данном этапе интенсивной терапии выбор раствора для проведения волемической поддержки у пострадавших с тяжелой черепно-мозговой травмой остается дискута-бельным. Цель исследования: оптимизировать методику проведения волемической поддержки у пострадавших с тяжелой черепно-мозговой травмой с целью уменьшения вероятности почечного повреждения и обеспечения проведения осмолярно безопасного лечения. Материалы и методы. Обследованы 90 пострадавших с тяжелой черепно-мозговой травмой в возрасте от 18 до 65 лет, уровень сознания по шкале комы Глазго при поступлении и через 12 часов после проведения первичной ресусцитации — 5—11 баллов, тяжесть состояния по шкале APACHE II — 21,0 ± 2,7 балла. Все больные были разделены на две группы — группу контроля и исследования. Пострадавшим в группе контроля волемическая поддержка проводилась

0,9% раствором №С1 по общепринятой методике. В группе исследования волемическая поддержка проводилась сбалансированным кристаллоидным раствором. В обеих группах мониторировались показатели натрия, хлора, а также определялась осмолярность плазмы крови. Результаты. По данным нашего исследования, у пострадавших, волемическая поддержка которым осуществлялась сбалансированным кристаллоидным раствором, наблюдаются безопасные показатели натрия и осмолярности плазмы крови в течение всего срока исследования. В то же время в группе контроля к 9-м суткам лечения гиперосмоляр-ность достигает своего максимума. Также в группе исследования наблюдается значительно менее выраженная ги-перхлоремия. Выводы. Установлено, что применение для волемической поддержки сбалансированного кристалло-идного раствора существенно уменьшило выраженность гипернатриемии и гиперхлоремии в течение первых 10 дней лечения, также сбалансированный кристаллоид-ный раствор позволяет обеспечить проведение осмолярно безопасной терапии.

Ключевые слова: черепно-мозговая травма, волемиче-ская поддержка, осмолярность плазмы крови, сбалансированный кристаллоидный раствор.

Kramareva O.H., Zhrzheblovska L.V., Malysh I.R.

National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk, Kyiv, Ukraine Kyiv City Clinical Emergency Hospital, Kyiv, Ukraine

IMPACT OF VOLEMIC SUPPORT WITH BALANCED CRYSTALLOID SOLUTION ON THE PREDICTORS OF RENAL INJURY DEVELOPMENT IN VICTIMS WITH SEVERE TRAUMATIC BRAIN INJURY

Summary. Background. Infusion therapy is an integral part of intensive care in patients with severe traumatic brain injury, but the effectiveness of infusion-transfusion therapy largely depends on the targetedjustify of its program, characteristics of infusion solutions, their pharmacological properties and pharmacokinetics. At this stage of intensive care, the choice of solution for volemic support in patients with severe traumatic brain injury remains disputable. Objective: to optimize the technique of volemic support in victims with severe traumatic brain injury in order to reduce the risk of kidney damage and to provide therapy, which is safe in terms of osmolality. Materials and methods. The study involved 90 patients with severe traumatic brain injury aged 18 to 65 years. The level of consciousness according to the Glasgow Coma Scale at admission and 12 hours after the initial resuscitation — 5—11 points, severity on the APACHE II scale — 21.0 ± 2.7 points. All patients were divided into two groups — control and study one. Victims in the control group received volemic support with 0.9%

NaCl solution, by the conventional method. In the study group, volemic support was performed using a balanced crystalloid solution. In both groups, we have measured indicators of sodium, chloride, as well as determined the osmolality ofthe blood plasma. Results. According to our study, victims, who received volemic support with a balanced crystalloid solution, had safe indicators of sodium and osmolality of the blood plasma throughout the whole duration of the study. While in the control group, hyperosmolarity reaches its maximum up to 9th day of treatment. Also, in the study group, there is much less significant hyperchloremia. Conclusions. It was found that the use of a balanced crystalloid solution for volemic support significantly reduced the severity of hypernatremia and hyperchloremia during the first 10 days of treatment, in addition, a balanced crystalloid solution enables to carry out therapy, which is safe in terms of osmolality.

Key words: traumatic brain injury, volemic support, osmola-rity of the blood plasma, balanced crystalloid solution.