CC BY
20
ГУМАН1ТАРНА ОСВ1ТА В СИСТЕМ1 ВИЩО1 ШКОЛИ
HUMANITARIAN EDUCATION IN HIGHER SCHOOL
УДК 796.012
Васишв О.В., старший викладач, Голубева О.Т., старший викладач, Бабич А.М., старший викладач, CTaxiB М.М., старший викладач, Сошла Ю.М., асистент ® Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
iм. С.З.Гжицького
ВПЛИВ ТИПУ Т1ЛОБУДОВИ СПОРТСМЕН1В У
СКЛАДНОКООРДИНОВАНИХ ВИДАХ СПОРТУ НА ТЕХН1КУ
ВИКОНАННЯ ВПРАВ
Встаноелено три осноених типи будоеи тыа серед дорослих спортсмете, яю ^iд ерахоеуеати при еиборi еарiанту техтки еиконання епрае.
При еиконант епрае великим махом на поперечит великий еплие мае змша ЗЦВ тыа спортсмена, яка еплиеае на момент iнерцií i кшетичний момент. Змша мехатчног енергп тыа спортсмена можлиеа тыьки шляхом згинально-розгинальних рухiе у плечоеих i кульшоеих суглобах.
Згинання у кульшоеих суглобах наближуе ЗЦВ до оЫ обертання на 4, 3 i 2 см еiдпоеiдно у спортсмеше тише Б, А i В, i тому, якою мiрою, це еплиеае на збыьшення шеидкостi обертання тд час перемщення спортсмеше егору, i полегшуе еиконання обертоеоí частини руху.
Важлиеим моментом у технщ обертальних рухiе е згинання i розгинання е кульшоеих суглобах тд час обертання. Сеоечасною праеильною роботою тг можна е осноешй та заключшй частиш руху надолужити допущен помилки тд час фази тдготоечих дт, ерахуеаеши, що спортсменам з доегим тулубом i короткими ногами тд час перемщення быя нижньог еертикальног площини поперечини легше зкнутися, а потiм розкнутися, а також зупинити рух тг чи поеернути гх назад у фазу заеершальних дт (при однакоеих м 'язоеих зусиллях).
Ключовi слова: ЦВТ - центр еаги тыа; ЗЦВ - загальний центр еаги; згинально-розгинальн рухи; пiдготоечi епраеи; ттенсиетсть; ттереал поеторення; тип тыобудоеи.
® Ва^в О.В., Голубева О.Т., Бабич А.М., Стахiв М.М., Сошла Ю.М., 2011
266
Висою спортивш досягнення вимагають правильного пщбору пщготовчих вправ, змшу 1х iнтенсивностi, числа повторень, штерв^в вiдпочинку, вибору найбiльш ращонально! технiки. Варiантiв безлiч, а необхщно обрати один, найоптимальнiший для даного спортсмена. Оволодшня рацiональною технiкою з найменшими затратами м'язових зусиль, техшкою, яка найкраще вiдповiдаe морфологiчним особливостям будови спортсмена, е дуже важливою умовою при виконаннi вправ.
У рiзних видах спорту було проведено цший ряд дослiджень, якi доводять залежшсть структурних механiзмiв i функщональних ознак вiд виду спортивно! дiяльностi. Частина дослiджень була присвячена вивченню морфологiчних змiн в органiзмi, яю виникають пiд впливом фiзичних вправ. Наприклад, М.Ф. 1ваницький, на основi вивчення ЦВТ i об'ема тулубу у пмнаспв та футболiстiв приходить до висновку, що положення ЦВТ i розмiр об'ему тулуба у вищезгаданих спортсменiв неоднаковi.
Велика кшькють робiт була присвячена i функщональним змiнам, що вiдбуваються в органiзмi пiд впливом занять тим чи шшим видом спорту. Деякi дослщники, спостерiгаючи характернi вiдмiнностi в морфолопчних особливостях спортсменiв рiзноl спещашзацп, бачать головну причину саме у цьому. Думка про двосторонню залежшсть у спори вщ ступеню фiзичного розвитку i природних задаткiв домiнуе в лiтературi та практицi i доЫ. Однак, до цього часу в лiтературi немае чiтких вказiвок про типи морфолопчно! будови тiла спортсмешв у складнокоординованих видах спорту, та про кнування варiантiв технiки найбшьш вигiдних для даного спортсмена. З метою визначення пропорцш тiла спортсмешв у складнокоординованих видах спорту, вагових сшввщношень i розташування центрiв ваги окремих ланок тiла, необхiдних для розрахунку кшематичних та динамiчних характеристик рухiв спортсмена нами використовувались таю методи дослщження: аналiз лiтератури, опитування спещашспв, якi працюють у галузi складнокоординованих видiв спорту, антропометричнi вимiрювання.
Вимiрювались наступнi антропометричнi показники: довжина тша (рiст в см), вага тша (з точшстю до 0,1кг), розмiрнiсть окремих ланок тiла та тулуба (в см).
Дослщження дозволило встановити серед спортсмешв 3 типи тшобудови:
Тип А - спортсмени з пропорцшним сшввщношенням тулуба, верхшх та нижшх кiнцiвок.
Тип Б - спортсмени з вщносно коротким тулубом, довгими нижшми та короткими верхшми кiнцiвками.
Тип В - спортсмени з вщносно довгим тулубом, короткими нижшми та довгими верхшми кшщвками.
При виконанш вправ великим махом на поперечиш великий вплив мае змша ЗЦВ тiла спортсмена, яка впливае на момент шерци i кiнетичний момент. Змiна механiчноl енерги тiла спортсмена можлива тiльки шляхом згинально-розгинальних рухiв у плечових i кульшових суглобах, завдяки чому змшюеться положення ЗЦВ тiла.
Дослщження показали, що ЗЦВ тша у спортсмешв одного й того ж росту змшюеться по^зному, при одному i тому ж положенш рук та шг залежно вщ конституций
Розглянемо перше положення - вис на поперечиш. Пщ час вису все тшо розташоване вертикально. У цiй же площиш розташований i ЗЦВ, який коливаеться в межах 10 см залежно вщ типу будови тша пмнаста. Ближче за всiх до поперечини вш розташований у спортсмешв з коротким тулубом (тип Б) i найбшьш вщдалений - у спортсмешв з довгим тулубом (тип В).
У наступному положенш, при якому в вис на поперечиш кут мiж плечами i тулубом дорiвнюе 45, ЗЦВ наближуеться до грифа поперечини на 7 см у спортсмешв типу А i на 6 см - у спортсмешв тишв Б i В. З'являеться момент сили з плечем 34 см у спортсмешв типу Б, 38 см - у спортсмешв типу А та 42 см - у спортсмешв типу В.
При подальшому збшьшенш кута мiж плечима i тулубом, коли кут складае 90, ЗЦВ ще бшьше наближаеться до поперечини. У вах спортсмешв вш наближаеться до грифа поперечини ще на 19 - 20 см. Не зважаючи на те, що ЗЦВ наближуеться до поперечини на однакову вщстань, плече моменту сили тяжшня змшюеться по^зному. У вЫх спортсмешв воно збшьшуеться на 4 см, досягаючи найбшьшо! величини у спортсмешв типу В.
Змша розташування ЗЦВ, при виконанш обертових вправ на поперечиш, вщбуваеться не тшьки за рахунок рухiв рук, але й також за рахунок згинально-розгинальних рухiв у кульшових суглобах. Коли кут мiж ногами i тулубом дорiвнюе 45? ЗЦВ наближуеться до поперечини на 4 см, 3 см i 2 см вщповщно у спортсмешв типу Б, А та В. Для бшьшо! наочност i доступност уявiмо соб^ що маса (m) спортсмена зосереджена в однш точщ, що дорiвнюе m i з'еднана з вксю обертання за допомогою нитки довжиною (l), вагою яко! можна знехтувати. Таким чином, обертання спортсмена буде схоже до коливання математичного маятника.
Уявiмо соб^ що маятник займае найбшьш високе положення над точкою опори i володiе тому максимальним запасом потенщально! енерги. Рухаючись вниз без початково! швидкостi, пiд дiею сили тяжiння потенцiальна енергiя поступово переходить у кшетичну енергiю обертального руху. Далi, пiсля проходження нижньо! вертикалi, вiдбуваеться зворотне явище, бо спортсмен з нижнього положення переходить у верхне. Але вш не досягае вертикального положення через значне розсшвання мехашчно! енерги. Тшо досягае певно! висоти, утворюючи мiж вертикаллю та ниткою маятника кут ф. Якщо ж у початковому положенш довжину маятника скоротити i зробити ïï рiвною l1 чи l2, та зберiгати ïï постiйною протягом усього перюду коливання маятника, то, згщно iз законами механiки, ампл^уда коливань маятника не змiниться. Отже, досягнувши своеï максимальноï висоти нитка маятника з вертикаллю поперечини складае той самий кут ф. Це свщчить про те, що ампл^уда коливань у спортсмешв рiзних тишв будови (з рiзним розташуванням ЗЦВ), змшюватися не буде.
При виконанш спортсменом обертових вправ на поперечиш, прирют механiчноï енергiï вiдбуваеться аналопчним чином. Проходячи кут 45° вщ вертикальноï площини поперечини позаду, спортсмен активним рухом рук
притягуе себе до поперечини i скорочуе paAiyc обертання, а, отже, зменшуе момент сили тяжшня, збшьшуючи прирiст мехатчно! енергп.
Зменшення радiусу обертання у спортсметв пiд час виконання обертових вправ та першо! пiдфази пiдготовчих дш мае вiдбуватися лише за рахунок зменшення кута мiж руками та тулубом.
Ще одним важливим моментом у техтщ обертальних рухiв е згинання i розгинання нiг тд час обертання. Своечасною правильною роботою нiг можна в основнiй та заключнш частинi руху надолужити допущен помилки пiд час фази тдготовчих дiй, врахувавши, що спортсмени з довгим тулубом i короткими ногами тд час перемiщення бiля нижньо! вертикалi площини поперечини, легше зтаутися, а потiм розiгнутися, а також зупинити рух нiг чи повернути 1х назад у фазу завершальних дiй (при однакових м'язових зусиллях). Одшею з причин цього е те, що маса бшьш коротких тг робить менший опiр при кутовому прискорент.
Тому при однаковш швидкостi обертання гiмнаста з бшьш довгим тулубом i короткими ногами згинання i розгинання слiд починати тзтше.
Л1тература
1. Гладышева А.А. Влияние физических упражнений на некоторые параметры грудной клетки. Сб. науч. работ каф. анатомии ГЦОЛИФК. - М., 1969.
2.Иваницкий М.Ф. Анатомия человека. Учение о центре тяжести и центре объема человеческого тела. Изд. 3-е, ФиС, 1956.
3.Назаров В.Т. Упражнения на перекладине. - Рига, 1970.
4.Никитюк Б., Савостьянова Е. Конституция человека: спортивно-морфологический и биохронологический аспекты //Человек в мире спорта: Новые идеи, технологии, перспективы: Тез. докл. Междунар. конгресса.-Москва, 1998. -Т. 2. - С. 410 - 413.
5.Райтер P.I., Знак З.П., Хитрий Л.К. Морфолопчш особливост будови тша пмнаста // Матерiали конф. проф.-викл. складу i астранив академи. - Львiв, 1997. - С. 296 - 297.
6.Стрельников В.П. Характеристика компонентов массы тела спортсменов //Респ. науч.-практ. конф.: Проблемы спорта высших достижений и подготовки спортивного резерва, Минск, 21-23 марта, 1994. - Минск, 1994. - С. 138 - 140.
7.Туманян Г.С., Мартиросов Э.Г. Телосложение и спорт. - Москва: Физкультура и спорт, 1976. - 239 с.
8.Шапаренко П.Ф. Значение пропорции тела в изучении двигательной конституции спортсмена // Мiжн. наук. конф. Ч. 2. Фiзична культура, спорт та здоров'я наци. - Вшниця, 1996. - С. 154-156.
9.Шапаренко П.Ф, Лысюк С.П. Связь пропорций тела человека с продольным ростом // Конф.: Фiзична культура, спорт: Кт'в - Вшниця, 1998. - Ч. 2. - С. 99-102.
