CC BY
27
Украшсъка козацька держава, В. Берх, М. Устрялов, П. Медовикив, С. Соловйов, Г. Карпов, Д. 1ловайський, В. Ключевський, С. Платонов, М. Покровсъкий, В. Шчета.
УДК 94(477.84)"1950/1960"
1.В. Тимкав
ВПЛИВ РЕПАТР1АЦП НА СТРУКТУРУ НАСЕЛЕННЯ ТЕРНОПЫЬСЬКШ ОБЛАСТ1 У 1950-60-Х РОКАХ
У omümmi проанал1зовано репатр^ацтш процеси населення у ТернотлъсъкШ област1 у 50-60-хрр. ХХст. Охарактеризовано вплив резулъmаmiв Другог свтовог втни на долю оаб, що перебували у тмецъкому полот, та процес гхнъого повернення на територт Радянсъкого Союзу. Показано ролъ системи мiжнародних договорiв як стимулюючого фактору репаmрiацiï населення у Тернотлъсъку областъ та за ïïмежi.
До^джено особливосmi iдеологiчно-пропагандисmсъкоï дiялъносmi в 50-60-х рр. ХХ ст. та систему тоталъного контролю за репатртованими особами. Показано особливосmi соцiалъноï та побутовог адаптацИ'репаmрiанmiв на Батъювщиш та ïхнi стосунки з мiсцевим населенням i органами влади.
Меmодологiчною основою до^дження виступаютъ принципи наукового тзнання: науковосmi, сисmемносmi, iсmоризму та плюралiзму. Статтю виконано iз використанням таких меmодiв як проблемно-хронологiчний, порiвнялъно-iсmоричний, системний, структурний, логiко-аналimичний.
Ключовi слова: репаmрiацiя, украшщ, поляки, перемщет особи, переселенсък розподiлъчi пункти.
Важливим завданням юторично1' науки е комплексне вивчення елеменпв процесу перемщення населення тд впливом багатьох факторiв. Актуальним е аналiз репатрiацiйних процешв населення Тернопшьсько1' обласп у 50-60-х рр. ХХ ст. у контекст встановлення повоенних мiжнародних вщносин та зростання протистояння СРСР i Заходу, адже примусово перемщеш особи стали заручниками цих явищ. Вивчення репатрiацiйних процешв допоможе розвiяти ряд мiфiв, породжених радянською тоталитарною системою, та краще зрозум^и особливосп суспшьного та сощального розвитку уиа УРСР Тернопшьсько1 обласп .
Метою дослщження е комплексне вивчення процесу повернення на терени Терношльщини ошб, якi тд час Друго1 свiтовоï вiйни опинилися за межами свое1 краши, та поновлення ïхнiх громадянських прав.
Об'ект дослщження - процес репатрiацiï у 1950-60-х рр.
Предмет - складовi частини та особливосп репатрiацiйних процешв на територiï Тернопiльськоï областi у дослщжуваний перiод.
Джерельна база дослщження передбачала залучення архiвних матерiалiв та використання статистично1' iнформацiï, яка стосуеться демографiчноï ситуацiï регiону. Детальну шформащю, щодо динамiки репатрiацiйних процесiв, етшчного, кiлькiсного та статевого складу населення подано у справах Держархiву Тернопшьсько1' областi [3-24].
Iсторiографiя дослщження е обмеженою i мiстить пращ, яю лише частково стосуються дослщжувано1' проблеми, оскiльки вiдображають подiбнi процеси у шших регiонах чи в цшому у республiцi.
У монографп М. Куницького «Примусова репатрiацiя радянських громадян до СРСР пiсля Друго1' свiтовоï вiйни (украшський вектор)» [25] детально охарактеризовано процес репатрiацiï украшщв з окупованих зон Нiмеччини та наведено дат про чисельний склад перемщених ошб.
Наталiя Мелешко у своему дослщжент описуе функцiонування та структуру системи оргашв репатрiацiï «перемщених оаб» на територiï Украшсько!' РСР упродовж 1944-1953 рр.
[26]. Репатрiацiю польського населення з пiвденно-схiдних та центральних областей Украшсько1 РСР у Польщу у 1944-1951 рр. вщображено у статп Т. Пронь [28].
Сергiй Гальчак у статтi «Облш як форма контролю та стеження за репатрiантами у повоенному СРСР» [1] описав систему нагляду за репатрiантами шсля повернення на Батькiвщину та ïx використання для потреб пропагандистсько1 машини СРСР. У статтi Г. Гршченко «Примус до працi: обриси зневолення» [2] описано процес використання тимчасово перемщених осiб як дармовоï робочоï сили та наведено кiлькiснi даш про чисельнiсть примусово переселених роб^ниюв 3i сxiдноï Свропи.
Демографiчнi змши, яких зазнала Тернопiльська область шсля завершення Другоï свiтовоï вiйни, були обумовлеш низкою факторiв, серед яких вагоме мюце займали репатрiацiйнi процеси. Термш репатрiацiя (вiд лат. repatriation - повернення на батьювщину) означае повернення ем^анпв, та примусово перемщених ошб у кра1'ну, звiдки вони походять, з поновленням ix у правах громадянства, повернення на батьювщину вiйськовополонениx i цивiльниx осiб, що опинилися за межами своеï краши внаслiдок вiйни [25, с. 68]. Репатрiацiя, як правило, здiйснюеться на основi системи мiжнародниx договорiв. Такими договорами стали угоди, що були укладеш мiж СРСР, Великобританiею та США 13 лютого 1945 р., СРСР та Бельпею 13 березня 1945 р., СРСР та Франщею 29 червня 1945 р. ïx змют передбачав взаемне спiвробiтництво у питаннях повернення на батькiвщину громадян договiрниx сторiн [25, с. 68].
Проблема репатрiацiï торкнулася не тшьки громадян колишнього СРСР, а й практично ушх народiв Свропи. За шдрахунками вчених, на кiнець вшни за кордоном залишалися 4755942 громадян Радянського Союзу, якi пiдлягали поверненню додому [25, с. 69]. Водночас чисельнють украïнцiв серед усix репатрiантiв становила близько 55 %, тобто трохи бшьше 2,5 млн. (30 % становили рошяни, 12 % - бшоруси, 3 % - представники балтшських краïн) [2, с. 36]. Констатуемо i той факт, що частина украшщв з метою уникнення примусового повернення на територда СРСР використовувала ус доступш методи, у тому чи^ -записувала себе до громадян iншиx краш.
Радянське керiвництво проводило активну тдготовчу роботу до процесу репатрiацiï сво].'х громадян та подальшого влаштування ]_'хньо].' долi. Створювалися спецiалiзованi управлiння, завданням яких була оргашзащя прийому, перевезення, розмiщення, матерiального, харчового, медичного i грошового забезпечення та працевлаштування репатршованих громадян. Так, 23 жовтня 1944 р. Постановою Ради Народних Комiсарiв СРСР було створено Управлiння Уповноваженого у справах репатрiацiï на чолi з генерал-полковником Ф. I. Голшовим [25, с. 72]. В Украшськш РСР було створено Вiддiл у справах репатрiацiï УРСР, якому шдпорядковувалися обласнi вiддiли репатрiацiï, мережi прикордонних перевiрочно-фiльтрацiйниx i збiрно-пересильниx пунктов i обласних переселенських розподiльчиx пунктов (ПРП) [26, с. 16]. Вщповщно до даноï постанови у Тернопшьськш областi було створено обласний вщдш репатрiацiï, основними напрямками роботи якого були: прийом i облiк репатршованого населення; забезпечення та контроль його медичного i саштарного обслуговування; надання репатрiантам грошовоï, речовоï та шшо].' матерiальноï допомоги; ïx працевлаштування; розгляд i виршення скарг i заяв репатршованих громадян i ïxmx родичiв, а також органiзацiя та контроль пол^ично-масово].' роботи серед репатрiантiв i населення областо [26, с. 12-13].
Наголосимо, що не тшьки Радянський Союз використовував аптацшш методи роботи серед репатрiантiв. Активну дiяльнiсть у даному напрямку проводили краши Захщно" Свропи, Пiвнiчноï та Пiвденноï Америки, Австрали та Океан^. Як зазначае Т. Турчин: «Бразилiя, Венесуела, Австралiя та Канада потребували робочоï сили у рiзниx галузях промисловостi. У цих крашах не вистачало шаxтарiв, будiвельникiв, лiсорубiв та iншиx пращвниюв. Тому вони рiзними способами сприяли збiльшенню кiлькостi бажаючих виïxати за межi Нiмеччини. Примусовi робiтники тд час проходження фiльтрацiï згадували про дiяльнiсть спецiальниx вербувальних загонiв у таборах для перемщених ошб» [29, с. 437].
Про результат роботи агiтаторiв та настро" перемiщениx ошб свiдчить той факт, що станом на грудень 1950 р. у захщних зонах окупац^ Нiмеччини та Австри перебували 31216 осiб [25, с. 129], а уже наступного року ïx^ чисельнють становила 24937 [25, с. 130].
Поступове зменшення чисельносп перемiщениx осiб було обумовлено практичною завершенютю процесу репатрiацiï та подальшою емiграцiею у Заxiдну Свропу та Америку.
Як стверджуе Г. Гршченко 70 % украшщв знайшли новий дiм у англомовних крашах Пiвнiчноï Америки й Австралп [2, с. 51]. Це обумовлено тим фактором, що серед усього загалу украшщв були не лише остарбайтери, а й колишш вшськов^ якi брали участь у Другш свiтовiй вшш у складi iноземниx вiйськовиx формувань, пращвники нiмецькоï окупацiйноï адмiнiстрацiï та вояки Украïнськоï повстанськоï арми.
У даному контекст потрiбно зазначити i способи, до яких вдавалися перемщеш особи, щоб уникнути повернення на територда Радянського союзу. Як зазначае С. Гальчак: «Одш пiдробляли документи, приписуючи собi польське, чеське, югославське чи яке-небудь шше громадянство; друп - зумiли правдами й неправдами затримати свш вiд'ïзд до того часу, поки заюнчилося примусове повернення радянських громадян союзними краïнами» [1, с. 247].
Таким чином, на початку 1950-х рр. процес «масовоï примусово-добровiльноï репатрiацiï» був завершений, що спричинило скорочення персоналу обласного вщдшу репатрiацiï. Як зазначае Т. Мелешко: «чисельнють ïxmx працiвникiв «урiзали» вдвое - до 42-х ошб (мюячний фонд заробiтноï плати - 36 640 крб.). Такi штати та посадовi оклади залишалися дiючими до моменту лшвщацп системи органiв репатрiацiï на територи УРСР у шчш-березш 1953 р.» [26, с. 13].
Вщбулися змiни i у функщональних обов'язках репатрiацiйниx вiддiлiв. До вже вщомих завдань долалася робота з облшу осiб, що повернулися, мошторингу ïxнього становища у населеному пункп, залучення позитивних прикладiв до пропагандистськоï дiяльностi. Окрiм того, вважалося, що репатрiанти пiд час перебування за кордоном зазнали негативного впливу, тому обов'язковим було проведення лекцш та доповщей агiтацiйного характеру серед них.
Характерною рисою Тер^п^ьсь^ областi була i зворотня репатрiацiя, яка була спрямована на вшзд за ïï межт Зокрема, доволi складним шляхом вщбувалося повернення етнiчниx полякiв до Польськоï народноï республiки. Репатрiацiя поляюв на ïx батькiвщину була складною справою не лише з морально-етичних мiркувань, але й з пол^ичних. Тривалий перiод пiсля завершення Другоï свiтовоï вiйни репатрiацiя польського населення, за винятком органiзованиx переселенських операцш, носила спонтанний характер. Лише 17 листопада 1950 р. РМ СРСР прийняла постанову за № 4668-2008с. Невдовзi РМ УРСР продублювала ïï постановою вщ 28 грудня 1950 р. № 4110-360с «Про репатрiацiю на батькiвщину дiтей польських громадян» [28, с. 184]. Врегулювання процесу репатрiацiï польського населення дало певний результат. Зокрема, з початком 1950-х рр. чисельнють польських репатрiантiв коливалась в межах 5-10 тис. оаб щорiчно. У 1957 р. з територи Тернопiльськоï областi виïxало у Польщу, зпдно процесу репатрiацiï, 7302 особи [3]. Подiбнi данi е доволi вагомими та свiдчать про масовий характер перемщення полякiв. Зокрема, зпдно арxiвниx матерiалiв станом на 1 липня 1958 р. з обласп виïxало 1406 осiб [4]. У настут два роки - 3071 та 1056 осiб
[5].
Кшькють репатрiантiв, якi прибули в Тернопшьську область впродовж 1956 р., склала -276 осiб [7]. Вщ iнтенсивностi репатрiацiйниx потокiв залежала також подальша доля репатрiантiв. При незначних кшькюних показниках мiсцева влада швидкими темпами виршувала питання ïxнього працевлаштування. Зокрема, кiлькiсть непрацевлаштованих репатрiантiв на 1 грудня 1956 р. становила 11 оаб [8]. Дана ситуащя е доволi показовою, оскшьки, значна частина репатрiантiв була непрацездатного вшу та потребувала догляду.
Динамка репатрiацiйниx процесiв у 1957 р. була дещо вищою та становила 142,5 % вщ попереднього року. Загальна кшькють репатрiантiв у 1957 р. становила 393 особи, з яких 49 % були вихщщ з Аргентини та 21 % з Канади [9].
Упродовж 1958-1959 рр. чисельнють прибулих помггно спадала, що було обумовлено об'ективними причинами. Кшькють бажаючих повернутися на Батьювщину помггно зменшилася, а серед тих, що хотши повернутися проводилась скрупульозна перевiрка на предмет лояльносп до радянського режиму. Чисельнють ошб, що вЧхали на Тернопшьщину у 1958 р. була одшею з найнижчих за весь попереднiй перюд репатрiацiï, що було обумовлено, у першу чергу, зменшенням кглькостг бажаючих повернутися в СРСР через розумшня ушх складностей, з якими доведеться з^кнутися пгд час репатрiацiï. Незважаючи на пол^ичну
складнiсть процесу повернення на Батьювщину, все ж знаходилися бажаюч^ якi поверталися. Кiлькiсть репатрiантiв у 1959 р. становила 38 ошб, з яких 76 % були вихщцями з Аргентини та Канади [10].
Репатрiацiйнi процеси 60-х рр. ХХ ст. демонстрували повернення громадян з кра!н захщно! Свропи та Америки, оскшьки репатрiацiя з окупацшних зон була завершеною.
Кiлькiсть репатрiантiв у першому кварталi 1960 р. становила 16 ошб, з яких 56 % були вихщцями з Аргентини та Канади [11]. Зазначимо, що це доволi низький показник у порiвняннi з попереднiми перюдами.
Станом на 5-те листопада 1960 р. в Терношльську область прибуло 454 особи, у тому чи^ 65 родин, у яких налiчувалося 173 члени сiмей. 1з загально! кiлькостi прибулих громадян у мютах проживали 92 особи, у сшьськш мiсцевостi - 362. Репатрiанти i реемiгранти, яю прибули в область, були забезпечеш житлом i проживали у комунальних вщомчих квартирах -91 особа, особистих будинках - 328 оаб, у рщних - 25 оаб [12]. Державне керiвництво на даному етапi репатрiацil проводило скурпульозну полiтику облiку перемiщених ошб, перевiряло побутовi та соцiальнi умови !хнього проживання. Вiдповiдно до постанови Ради мшс^в СРСР у лютому 1960 р. була проведена перевiрка умов проживання прибулих громадян, що констатувала задовшьний рiвень побутово! забезпеченостт Подiбна перевiрка показала i проблеми переселенцiв, якi мали бути лшвщоваш у короткий термiн.
Як зазначае Т. Пастушенко: «Можна припустити, що самi репатрiанти почували себе деякою мiрою поза основними соцiальними групами суспшьства, в позакласовому просторi, такими собi маргшалами» [27, с. 267]. Репатрiанти обов'язково мусили рееструватися у вщповщних органах за мiсцем проживання й регулярно проходити повторну перевiрку. Пiд час прийому на роботу, навчання, встут до парти, для по!здки за кордон чи змши мiсця проживання потрiбно було заповнювати певнi документи, у яких необхщно було свiдчити стосовно свое! (чи найближчих родичiв) участi у Другш свiтовi вiйнi. Зазначимо, що таю питання зберiгалася в анкетах i певний час пiсля розпаду СРСР. Перелiченi обставини вказують на довготривалий нагляд за репатрiантами (поряд з шшими категорiями позбавленцiв) у радянському суспiльствi, що у свою чергу можна сприймати як штучне заниження !х соцiального статусу, тобто маргiналiзацiю [27, с. 268].
Отже, зпдно доповщно!, стае очевидно, що не ушм бажаючим надавалася можливiсть повернення на рщну землю. Вiдповiднi комюи ретельно вивчали справи аплiкантiв щодо можливостi спiвробiтницгва з ворогом та корисп для Радянського Союзу.
Як свщчить записка Керiвнику головного управлшня органiзованого набору робiтникiв i переселення при радi мiнiстрiв УРСР О. Могилi завiдуючого вiддiлом оргнабору роб^ниюв та переселення Тернопшьсько! областi В. Кононенка вщ 8 серпня 1961 р., станом на 1 липня 1961 р. серед прибулих 8 ошб були непрацездатного вшу та перебували на утриманш родичiв [14]. Загалом у 1961 р. в Терношльську область прибуло 22 особи, з яких 55 % - мешканщ Канади [15]. Також щкавим е факт, що близько 45 % ошб були непрацездатного вшу та потребували допомоги вщ держави.
У 1963 р. на Тернопшля прибуло лише 18 репа^анив, з яких 55 % були мешканцями Канади [16]. Станом на 23 кв^ня 1963 р. у Теребовлянський район Тернопшьсько! област прибула 41 особа, з яких 7 ошб померло та 4 вибули за межi району. Значна частина прибулих мала похилий вш та перебувала на утриманш сво!х родичiв [17]. Водночас владою проводилась вiдповiдна робота з тими, хто не виписував газет та не був залучений до громадських робт
Упродовж наступних роюв репатрiацiйнi процеси носили млявий характер та проводилися у вщповщност iз заявами-проханнями емiгрантiв без яскраво виражено! зацiкавленостi влади у даних особах. Реальну можливiсть повернутися на Батьювщину отримували лише тi особи, яю у минулому нiчим не завинили перед Радянським Союзом та при ретельнш перевiрцi усiх родин, з яких вони походили.
Ситуащя, що склалася у наступш роки, безпосередньо залежала вщ вищеназваних факторiв та бажання емiгрантiв повертатися додому. Кшьюсть репатрiантiв за 1964-1970 рр. у Терношльську область становила 90 ошб, що е доволi низьким показником [18-24].
Таким чином, розпочинаючи з друго! половини 60-х рр. ХХ ст. процес репатрiацil на Тернопшьщиш був фактично завершеними. Уже з 1965 р. спостертався спад чисельност
прибулих, який у 1970 р. склав 5 oci6. Згодом репатрiацiйний процес перестав розглядатися як окреме явище та аналiзувався у ходi мiграцiйноï активностi населення.
Отже, динамша процесу репатрiацiï населення Тернопшьсько1' областi упродовж 50-60-х рр. ХХ ст. полягала у сповiльненнi темшв прибуття осiб iз-за кордону, що було обумовлено завершенютю м^рацшних процешв, спричинених Другою свiтовою вiйною. Основна частина перемщених ошб повернулася додому у першi повоeннi роки. Умовно можна видшити два репатрiацiйних потоки: перший був спрямований з Свропи, в основному i3 окупацiйних зон, який тривав до середини 1950-х рр.; другий - потш м^ранлв з краш Америки та Австралп, який тривав у 1950-1960 рр. Спшьною рисою для усiх репатрiантiв, не зважаючи на краïну ïхнього вибуття, був процес ïхньоï адаптаци у радянському суспiльствi, який полягав у постшному контролi та тиску з боку вщповщних органiв. На нашу думку, основними причинами, що спонукали украшщв до повернення на Батьювщину, було бажання возз'еднатися зi сво1'ми сiм'ями, почуття патрiотизму та вплив радянсько1' пропаганди закордоном.
Список використаноТ лiтератури
1. Гальчак С. Облш як форма контролю та стеження за репатрiантами у повоенному СРСР / С. Гальчак // Iсторiя Украши: Маловiдомi iмена, подiï, факти. - 2010. - Вип. 36. - С. 316327 ; Halchak S. Oblik yak forma kontroliu ta stezhennia za repatriantamy u povoiennomu SRSR / Serhii Halchak // Istoriia Ukrainy: Malovidomi imena, podii, fakty. - K. : Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2010. - Vyp. 36. - S. 316-327.
2. Гршченко Г. Г. Примус до пращ: обриси зневолення / Г. Г. Грiнченко // Нащональна та юторична пам'ять. - 2013. - Вип. 9. - С. 34-53 ; Hrinchenko H. H. Prymus do pratsi: obrysy znevolennia / H. H. Hrinchenko // Natsionalna ta istorychna pamiat. - 2013. - Vyp. 9. - S. 34-53
3. Державний архiв Тернопшьсько1' обласп (ДАТО) ф. Р-1. Статистичне управлшня Тернопiльськоï,оп. 3, спр. 630, арк. 23 зв. ; Derzhavnyi arkhiv Ternopilskoi oblasti (DATO) f. R-1. Statystychne upravlinnia Ternopilskoi,op. 3, spr. 630, ark. 23 zv.
4. Там само, арк. 24 ; Tam samo, ark. 24.
5. ДАТО, ф. Р-1, оп. 3, спр. 753, арк. 5; 17 ; (DATO), f. R-1, op. 3, spr. 753, ark. 5; 17
6. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 4, арк. 1 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 4, ark. 1.
7. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 4, арк. 3 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 4, ark. 3.
8. Там само, арк. 5-6.
9. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 5, арк. 4-32 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 5, ark. 4-32.
10. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 7, арк. 1-7 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 7, ark. 1-7.
11. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 8, арк. 1-2 ; ( DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 8, ark. 1-2.
12. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 9, арк. 1 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 9, ark. 1.
13. Там само, арк. 2 ; Tam samo, ark. 2.
14. Там само, арк. 3 ; Tam samo, ark. 3.
15. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 10, арк. 1-10 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 10, ark. 1-10.
16. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 11, арк. 1; 2; 5 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 11, ark. 1;
2; 5.
17. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 12, арк. 3 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 12, ark. 3.
18. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 14, арк. 1; 2; 3 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 14, ark. 1;
2; 3.
19. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 15, арк. 1; 2; 3; 4 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 15, ark. 1;
2; 3; 4.
20. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 16, арк. 1; 2; 3; 4 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 16, ark. 1;
2; 3; 4.
21. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 17, арк. 1; 2 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 17, ark. 1; 2.
22. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 18, арк. 3; 4; 5 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 18, ark. 3;
4; 5.
23. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 19, арк. 1; 2; 3 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 19, ark. 1;
2; 3.
24. ДАТО, ф. Р-2782, оп. 2, спр. 20, арк. 1; 2; 3 ; (DATO), f. R-2782, op. 2, spr. 20, ark. 1;
2; 3.
25. Куницький М. Примусова репатрiацiя радянських громадян до СРСР тсля Друго! св^ово! вiйни (укра!нський вектор) : моногр. / М. Куницький. - Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2007. - 248 с. ; Kunytskyi M. Prymusova repatriatsiia radianskykh hromadian do SRSR pislia Druhoi svitovoi viiny (ukrainskyi vektor) : monohr. / M. Kunytskyi. - Lutsk : VAT «Volynska oblasna drukarnia», 2007. - 248 s.
26. Мелешко Н. Б. Система оргашв репатрiащ! «перемiщених осiб» на територи Укра!нсько! РСР (1944-1953): органiзацiя, структура, функщонування : автореф. дис. ... канд. ют. наук : спец. 07.00.01 / Наталiя Борисiвна Мелешко; Нац. пед. ун-т iм. М.П. Драгоманова. -Ки!в, 2014. - 22 с. ; Meleshko N. B. Systema orhaniv repatriatsii «peremishchenykh osib» na terytorii Ukrainskoi RSR (1944-1953): orhanizatsiia, struktura, funktsionuvannia : avtoref. dys. ... kand. ist. nauk : spets. 07.00.01 / Nataliia Borysivna Meleshko; Nats. ped. un-t im. M. P. Drahomanova. - Kyiv, 2014. - 22 s.
27. Повоенна Укра!на: нариси сощально! ютори (друга половина 1940-х-середина 1950-х рр.) : кол. моногр. : у 2-х кн., 3-х ч. / вщп. ред. В. Даниленко. - Ки!в : 1нститут ютори Укра!ни НАН Укра!ни, 2010. - Ч. 3. - 336 с.
28. Пронь Т. Репатрiацiя польського населення з Ивденно-Схщних та Центральних областей Украшсько! РСР у Польщу у 1944-1951 роках / Т. Пронь // Укра!на-Польща: юторична спадщина i сустльна свiдомiсть. -2010-2011. - Вип. 3-4. - С. 170-185 ; Pron T. Repatriatsiia polskoho naselennia z Pivdenno-Skhidnykh ta Tsentralnykh oblastei Ukrainskoi RSR u Polshchu u 1944-1951 rokakh / T. Pron // Ukraina-Polshcha: istorychna spadshchyna i suspilna svidomist. -2010-2011. - Vyp. 3-4. - S. 170-185
29. Турчин Т. Репатрiацiя примусових робiтникiв з Нiмеччини до Станюлавсько! областi (1944-1953 рр.) / Т. Турчин // Вюник Прикарпатського ушверситету. Iсторiя. - 2013. - Вип. 2324. - С. 435-441 ; Turchyn T. Repatriatsiia prymusovykh robitnykiv z Nimechchyny do Stanislavskoi oblasti (1944-1953 rr.) / T. Turchyn // Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Istoriia. - 2013. -Vyp. 23-24. - S. 435-441
Стаття надшшла до редакцi! 10.12.2017 р.
I. Tymkiv
THE INFLUENCE OF REPATRIATION ON THE STRUCTURE OF POPULATION IN TERNOPIL REGION IN 1950-1960S.
In this article there is an analysis of repatriation processes of population in Ternopil region in 50-60s in XX century. There is charactarized an impact of World War II results on the destiny of people who were in German captivity and the process of their return on the territory of the Soviet Union. There is shown a role of international legal system as stimulating factor of repatriation in Ternopil region and outside of it. There are investigated special features of ideological advocacy and a system of total control of repatriated people in 50-60s in XX century. This article shows the features of social and daily routine adaptation of returnees in their motherland and their relations with local people and government.
The methodological framework of research are the principles of scientific knowledge: scientific, systematic, historical and pluralistic. The article is created using such approaches as problematic-chronological, comparative-historical, systematic, structural, logical-analytical.
A separate direction in migration was the process of repatriation of the population, which was caused by the consequences of the World War II. Among the repatriates was a population that was forcibly removed to Nazi Germany and required a return to the territory of the Soviet Union. Most of the repatriates were from Western Europe (those who returned to the mid-1850's) and America (returned in the second half of the 1950's and 1960's XX c.). For the Ternopil region, the repatriation of the Polish population to the Polish People's Republic was typical, which greatly reduced its number in the region in comparison with the previous years.
Key words: repatriation, Ukrainians, Polish, displaced people, resettlement distribution points.
