CC BY
24
УДК 636.598:611.3.018:612.3
Кущ М.М., к.вет.н., доцент © Коновалова H.I., к.вет.н., доцент Харкгвсъка державна зооветеринарна академ1я Степченко Л.М., к.б.н., доцент Днтропетровсъкий державный аграрнийутверситет
ВПЛИВ ГУМ1Л1ДУ НА АРГ1РОФ1ЛЬН11АРГЕНТАФ1НН1 ЕНДОКРИНН1 КЛ1ТИНИ КИШЕЧНИКА ГУСЕНЯТ
Досл1джували ocoônueocmi топографа, будови i кглъкостг ендокриноцитгв тонкого i товстого eiddinie кишечника гусенят ¡талтсъког быог породи nid впливом використання кормовогдобавки гумглгду. Встановлено, що в напрямку eid дванадцятипало'г до прямог кишки збглъшуетъся кглъкгстъ арг1рофыъних i зменшуетъся кглъкгстъ аргентафтних апудоцит1в. Згодовування гумглгду сприяе збшъшенню живог маси гусей i зменшенню KrnbKoemi арг1рофыъних i аргентафтних ендокриноцит1в кишечника.
Ключое1 слова: гусенята, кишечник, гумглгд, арг1рофыът i аргентаф1нт клтини, апудоцити, ГЕП-система, морфометр1я.
Вступ. Як вщомо, функцюнування травного апарату, сполучення моторики, секреци i всмоктування регулюеться складною системою нервових i гуморальних мехашзм1в. Провщну роль у гуморальнш регуляцп травних функцш вдаграють гастроштестинальш гормони. U,i речовини продукуються ендокринними кл1тинами слизово! оболонки шлунка i кишечника, пщшлунково1 залози i являють собою пептиди та амши [8]. Ендокриноцити апарату травления утворюють гастроентероианкреатичну ендокринну систему (ГЕП-систему), яка, в свою чергу, е складовою дифузно! ендокринно! системи (ДЕС-системи). Ендокриноцити ГЕП-системи - аиудоцити вдаграють провщну роль у регуляцп процеав травления i пщтримання гомеостазу оргашзму [7, 17].
Методом Гр1мел1уса виявляють арпрофшьш кл1тини, до складу яких входить майже вся популящя апудоцит1в, за винятком кл1тин, яю продукують соматостатин, пептид YY i холецистокшш [7]. Завдяки методу Массона-Гамперля виявляються аргентафшш кл1тини, або Ес-кл1тини (ентерохромафшш), яю складають близько половини ycix апудоциив ГЕП-системи. Аргентафшш кл1тини е основним джерелом утворення екстрашнеального серотошну i мелатошну [9, 13, 14].
У рослинництв1, тваринництв1, гуманнш i ветеринарнш медицин! великий штерес викликають кормов! добавки, як1 одержують i3 торфу гумат натрш, гумат калш, гщрогумат, оксигумат тощо, ростостимулююч1, адаптогенш та антитоксичш властивост1 яких забезпечують широю можливост1 використання [4, 12]. Але вони мають р1зну силу i спектр дп [2], тому необхщш комплексш глибою дослщження особливостей мехашзму дп кожно! з них,
© Кущ М.М., Коновалова H.I., Степченко Л.М., 2012
150
причому на pi3Hi види тварин. Одшею з нових таких добавок е гумшд (ТУ У 15.7-00493675-004:2009), запропонований сшвроб1тниками Проблемно! лаборатори вивчення гумшових речовин îm. проф. Л. А. Христево! Дншропетровського ДАУ (завщувач - професор Л.М. Степченко). ïx головними дшчими речовинами е гумшов1 кислоти, ïx HaTpieei сол1, а також фульвокислоти [12]. Гумшов1 речовини отримують з низовинного осокового, очеретяного або осоко-очеретяного торфу методом лужно! екстракци з подальшим висушуванням; мають вигляд др1бнодисперсного порошку темно-коричневого кольору без смаку i запаху [4, 6].
1нформаци стосовно особливостей топографп i кшькост1 ендокринних кл1тин кишечника гусей пщ впливом згодовування гумшду ми не знайшли, що й обумовило мету нашо! роботи.
Матер1ал i методи. Дослщи виконували на гусенятах ¿талшсько! бшо! породи, яких утримували згщно ВНТП-АПК-05.05 в умовах пташника ХДЗВА. Протягом дослщу птиця була клЫчно здорова, отримувала стандартний повнорацюнний комбжорм згщно ДСТУ 4120-2002, мала вшьний доступ до води, користувалася пасовищем. Гусенята 1 (контрольно!) групи отримували лише основний рацюн. Гусенятам 2 (дослщно!) групи додатково до основного рацюну з 5 до 40 доби вирощування згодовували кормову добавку гумшд у доз1 30 мг на кг ж.м. Для дослщжень вщ 5 гол1в птищ 60 добового вжу з кожно! групи вщбирали кусочки матер1алу дванадцятипало!, порожньо!, ободово!, слших i прямо! кишок, який фжсували у 10% розчиш нейтрального формалшу i заливали у парафш. Для виготовлення оглядових препарат1в парафшов1 г1стозр1зи забарвлювали гематоксилшом i еозином, для виявлення загально! популяцп ендокриноцит1в кишечника (арпрофшьних кл1тин) використовували метод Гримел1уса [5], аргентафшних кл1тин - Массона- Гамперля у модифкаци Singh [16]. Bmîct ендокриноцит1в визначали за допомогою окулярно! морфометрично! cîtkh з наступним перерахунком на 1 мм2 площ1 поперечного зр1зу слизово1 оболонки стшки кишки. На кожному npenapari визначали кшьккть апудоцит1в у 30 полях зору [1]. Оцшку статистично! в1рогщност1 кшьккних показниюв проводили за критер1ем Ст'юдента з використанням програми Microsoft Excel.
Результата дослщження. На початку дослщу середня жива маса гусенят ¿талшсько! бшо! породи 1-добового в1ку дор1внювала 112,90±1,18 г. Згодовування з комбжормом гумшду сприяло збшьшенню маси тша птищ. У Bin;i 60 д1б середня жива маса гусенят контрольно! групи становила 2868,3±46,36 г, досл1дно1 - 3420±92,16, що було б1льше на 19,25 % (p<0,001).
Ендокринний апарат кишечника представлений апудоцитами, що розташоваш серед шших кл1тин ештел1ального шару слизово! оболонки. Арпрофшьш кл1тини добре пом!тш на св1тло-жовтому rai структур слизово! оболонки кишечника. Апудоцити розташоваш поодиноко, шод1 трупами з 2-3 кл1тин, на базальнш мембраш, мають переважно овальну, шод1 видовжену форму, бшьш широкий базальний полюс. Велию cßirai ядра займають приблизно центральну частину цитоплазми. Базальний полюс мютить
151
штенсивно забарвлеш гранули темно-коричневого кольору. Переважна бшьшкть кл1тин вщокремлена вщ иросв1ту трубки кишечника тшами шших ентероцшгв, тобто належить до «закритого» типу. У склад! дванадцятипало! кишки еидокрииоцити локал!зоваш у нижнш третиш крипт, у порожнш, клубовш - на всш !х глибиш, у слших \ прямш кишщ - ще й в ештели, який вкривае ворсинки.
У 60 добових гусенят контрольно! \ дослщно! груп найбшьший вмкт арпрофшьних кл1тин виявлено в ештел!альному шар! прямо! кишки, де !х кшьккть становила вщповщно 34,5±0,33 \ 32,75±1,05 кл1тин на 1 мм2 (табл. 1, рис. 1). Найменша концентращя ендокриноциив встановлена у порожнш кишщ - 27,75±0,63 I 26,96±0,68 кл1тин на 1 мм2 вщповщно. Загальною законом1ршстю розташування апудоциив у кишечнику гусенят було поступове збшьшення !х кшькост! в напрямку вщ дванадцятипало! до прямо! кишки.
Таблиця 1
Кшьккть апудоцнтчв в ештелй' кишечника гусенят контрольно*! 1 дослвдно!
груп, М±т, п=5
Група Кишка
12-пала порожня клубова сл1ш пряма
Арпроф1льш ендокриноцити
контрольна, шт./мм2 29,75±0,48 27,75±0,63 31,75±0,55 29,25±0,42 34,5±0,33
дослщна, шт./мм2 28,0±0,63 26,96±0,68 27,5±0,68*** 27,75±0,48* 32,75±1,05
Аргентафшш ендокриноцити
контрольна, шт./мм2 17,92±0,58 17,54±0,75 14,17±0,50 13,76±0,84 14,21±0,58
дослщна, шт./мм2 12,42±0,74*** 15,00±0,81** 15,01±0,48 12,45±0,54 14,04±0,75
Примтка: ** - р<0,01; *** - р<0,001.
Згодовування гумшду сприяло зменшенню загально! популяц!! апудоциив у вс!х кишках. К!льк!сть ендокриноциив у кишечнику гусенят досл!дно! групи пор!вняно з контролем становила: у дванадцятипалш кишц! -94,12 %, порожн1Й - 97,07 %, клубов1Й - 86,61 % (р<0,001), слших - 94,87 % (р<0,05) ! прям!й - 94,92 %.
Ентерохромаф!нн! кл!тини добре пом!тн! на св!тло-коричневому тл! серед облям!вкових ентероцит!в ! ентероцит!в без облям!вки та келихопод!бних кл!тин еп!тел!ального шару слизово! оболонки кишечника, мають темно-коричневого кольору цитоплазму. Ес-кл!тини е найб!льш численним типом апудоцит!в кишечника, що, ймов!рно, е законом!рним б!олог!чним явищем, яке вщображае велику роль серотон!ну й мелатон!ну в виконанн! регуляторних реакцш, як у межах шлунково-кишкового тракту, так ! орган!зму в цшому [8, 13, 15]. В!домо, що саме ентерохромаф!нн! кл!тини кишечника е основним джерелом екстрап!неального серотон!ну ! мелатон!ну. Як встановлено, в кишечнику синтезуеться майже 95 % вае! к!лькост! цих б!олог!чно активних речовин орган!зму [3, 11].
152
У склад! дванадцятипало! кишки ентерохромафшш апудоцити локал1зоваш тшьки в нижнш третиш крипт, у порожнш \ клубовш - на всш !х глибиш, в слших I прямш кишщ виявляються й в ештели ворсинок. Велик! свито ядра ендокриноциив займають центральну частину кл1тини, цитоплазматичш гранули мютяться на бшьш широкому базальному полюса За ступенем вмкту гранул можна видшити бшьш I менш насичеш клиини. Ес-клиини вщокремлеш вщ просвиу трубки кишечника шшими ештелюцитами, тобто, належать до «закритого» типу.
У 60 добових гусенят контрольно! групи найбшьший абсолютний вмкт аргентафшних клиин встановлений в ештел!альному шар! слизово! оболонки тонкого вщдшу кишечника, де !х кшьккть дор1внювала 14,17±0,50 - 17,92±0,58 клиин на 1 мм2 (див. табл. 1). Найменша концентращя ендокриноциив виявлена в товстому вщдш кишечника - 13,76±0,84 клиин у слших кишках I 14,21±0,58 клиин у прямш кишщ. Загальною законом!ршстю розташування апудоцшгв у кишечнику гусенят було поступове зменшення !х кшькост! у напрямку вщ дванадцятипало! до прямо! кишки.
Вщносна кшьккть аргентафшних апудоцшгв була бшьшою у дванадцятипалш I порожнш кишщ - 60,24 I 63,20 %, меншою - у клубовш, слших I прямш кишц! - 44,63 %, 45,94 % I 41,19 % (табл. 2).
Пщ впливом згодовування гумшду встановлено зменшення кшькост! аргентафшних ендокриноциив - у дванадцятипапалш кишщ на 31,69 % (р<0,001), у порожнш кишщ - на 14,48 % (р<0,01), у слших кишках - на 9,52 %.
Вщносний вмют аргентафшних апудоциив у склад! загально! популяцп ендокринних клиин зменшився в дванадцятипалш I порожнш кишщ з 60,24 до 44,36 1 з 63,20 до 55,64 % 1 збшьшився у клубовш кишщ - з 44,63 до 54,58 %.
Таблиця 2
Вщносна кчлькчсть аргентафшних апудоцит1в в ештелй' кишечника гусенят
контрольно! 1 дослщно!' груп, М±т, п=5, %
Група Кишка
12-пала порожня клубова сл1ш пряма
Контрольна 60,24 63,20 44,63 45,94 41,19
Дослщна 44,36 55,64 54,58 44,86 42,87
Таким чином, виконане дослщження дозволило виявити особливост! топограф!! ! вм!сту арг!роф!льних ! аргентаф!нних ендокриноциив тонкого ! товстого в!дд!л!в кишечника гусенят, як! пов'язаш з особливостями !х функц!онального значения. Особлив!стю ендокринного апарату кишечника е висока ¿ндивщуальна вар!абельн!сть кл!тинного вм!сту, що, ймов!рно, пов'язано з його високою функщональною лаб!льн!стю.
Висновки:
1. Згодовування гумшду з 5 по 40 добу вирощування в доз! 30 мгна 1 кг живо! маси сприяло зб!льшенню живо! маси гусенят 60-добового в!ку на 19,25 % (р<0,001).
153
2. Особливктю топографи апудоцит1в кишечника гусенят ¿талшсько! бшо! породи 60-добового в1ку е збшьшення кшькост! арпрофшьних \ зменшення кшькост! аргентафшних ендокриноциив у напрямку вщ дванадцятипапало! до прямо! кишки.
3. Пщ впливом згодовування гумшду спостер!гаеться зменшення загально! популяц!! клиин ендокринного апарату в ус!х кишках тонкого ! товстого в!дд!л!в кишечника гусенят, найбшьш виражене в клубовш кишщ.
4. Використання гум!л!ду як кормово! добавки викликае зменшення як абсолютно! кшькост! аргентафшних ендокриноциив кишечника, так ! !х в!дносно! кшькост! у дванадцятипалш ! порожн!й кишках.
Л1тература
1. Автандилов Г. Г. Медицинская морфометрия : руководство / Г. Г. Автандилов. - М. : Медицина, 1990. - 384 с.
2. Грибан В. Г. Використання препарата гумшово! природи для стимуляци резистентност! ! продуктивност! тварин / В. Г. Грибан // Гумшов! речовини ! ф!тогормони в сшьському господарств! : зб!рник матер!ал!в V м!жнародно! науково-практично! конференц!!, приев. 50-р!ччю д!яльност! науково! лаборатор!! з гум!нових речовин ¿м. проф. Л. А. Христево!. -Дн!пропетровськ, 2010. - С. 171-173.
3. Дорофеев В. М. Сравнительные данные по содержанию серотонина в тканях межлинейных животных / В. М. Дорофеев, В. М. Подсосов // Биология лабораторных животных. - М. : Наука, 1971. - С. 28-30.
4. Лотош Т. Д. Гумат натрия из торфа как фактор повышения
неспецифической резистентности организма : автореф. дис..... канд. биол. наук
: 03.00.13 / Т. Д. Лотош. - Львов, 1985. - 19 с.
5. Микроскопическая техника : Руководство / Под ред. Д. С. Саркисова и Ю. Л. Перова. - М. : Медицина, 1996. - 544 с.
6. Муляк Г. М. Терапевтическая эффективность гумата натрия при диспепсии телят / Г. М. Муляк, С. В. Муляк, Ю М. Семенец // Тканевая терапия: тезисы научной конференции «Применение тканевых препаратов в медицине и ветеринарии». - Одесса, 1983. - Ч. 2. - С. 85-86.
7. Райхлин Н. Т. АПУД-система: структура, функция, патология / Н. Т. Райхлин // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 1997. - № 3. - С. 34-36.
8. Регуляция антиоксидантного гомеостаза и системы детоксикации организма гормоном мелатонином. роль мелатонин-зависимых рецепторов в реализации этой функции [Електронний ресурс] / И. Ф. Беленичев, Ю. И. Губский, Е. Л. Левицкий, С. И. Коваленко, А. Н. Марченко // Режим доступу : http://www.medved.kiev.ua/arhiv_mg/st_2003/03_2_2.htm. - Назва з екрану.
9. Свечников К. В. Периферическая серотониновая система при некоторых физиологических состояниях и стрессе : автореф. дис. ... канд. мед. наук / К. В. Свечников. - Новосибирск, 1988. - 17 с.
10. Серотонинпродуцирующие клетки в периоды нормо- и гипотермии / Л. В. Шестопалова, М. С. Виноградова, О. Н. Пономарёва, Е. В. Дубинин //
154
Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 1993. - № 2. - С. 119122.
11. Симоненков А. П. Общность клинических проявлений синдрома серотониновой недостаточности и интоксикационного синдрома / А. П. Симоненков, В. Д. Фёдоров // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 1997. - Т. 123, № 6. - С. 604-613.
12. Степченко Л. М. Роль гуминовых препаратов в управлении обменными процессами при формировании биологической продукции сельскохозяйственных животных / Л. М. Степченко // Досягнення та перспективи застосування гумшових речовин у сшьському господарств1 : матер1али м1жнар. наук.-практ. конф. - Дншропетровськ, 2008. - С. 70-74.
13. Угол ев A. M. Гормоны пищеварительной системы: физиология, патология, теория функциональных блоков / A. M. Уголев, О. С. Радбиль. - М. : Наука, 1995. - 283 с.
14. Шварева О. А. Серотонинпродуцирующие клетки в двенадцатиперстной кишке сибирского бурундука в различных сезонных условиях / О. А. Шварева, М. С. Виноградова, Л. В. Шестопалова // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 2007. - Т. 131, № 6. - С. 709-712.
15. Ponti F. De Pharmacology of serotonin: what a clinician should know / F. De Ponti // Gut. - 2004. - № 53. - P. 1520-1535.
16. Singh I. A. A modification of the Masson- Hamperl method for staining of argentaffin cells / I. A. Singh // Anat. Anz. - 1964. - Bd. 115. - H. 1. - S. 81-82.
17. Yamada J. The relative frequency and topographical distribution of somatostatin-, GRP-, glucagon-, 5-HT-, and neurotensin-immunoreactive cells in the proventriculus of seven species of birds / J. Yamada, N. Kitamura, T. Yamashita // Arch. Histol. Jap. - 1985. - Vol. 48, № 3. - P. 305-314.
Summary
Kushch M.M., Konovalova N.I, Stepchenko L.M.
THE INFLUENCE OF GUMYLYD ON ARGIROPHILIC AND ARGENTAFFIN CELLS OF GOSLINGS' GUT
The topography, amount and microstructure of endocrine cells of small and large gut of Italic white breed goslings under food additives Gumylyd have been studied. The amount argirophilic cells increases and amount argentaffin cells diminish from duodenum to rectum has been established. Feeding Gumylyd promotes to increase of goslings body weight and diminishing amount argirophilic and argentaffin cells of gut.
Key words: goslings, gut, argirophilic and argentaffin cells, APUD cells, GEP-system, morphometric.
Рецензент - д.вет.н., професор Коцюмбас Г.1.
155
