CC BY
13
Реферат
ГНОЙНО-НЕКРОТИЧЕСКИЕ ПОРАЖЕНИЯ «ДИАБЕТИЧЕСКОЙ СТОПЫ»: ОСОБЕННОСТИ КЛИНИЧЕСКОГО ТЕЧЕНИЯ, ЛЕЧЕНИЯ И ПУТИ УЛУЧШЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ.
Кузнецов А.А., Краснов О.Г., Соловьев И.Е., Ковальов А.П., Рудий М.А., Немченко И.И., Люлька А.Н.
Ключевые слова: гнойно-некротические поражения, диабетическая стопа, клинический ход, лечение, результаты.
На основании данных литературы, собственных клинических наблюдений (результатов обследование и лечение 134 больных с гнойно-некротическими поражениями "диабетической стопы") определены особенности клинического течения и пути улучшения результатов лечение.
Summary:
PURULENT AND NECROTIC LESIONS OF «DIABETIC FOOT»: FEATURES OF CLINICAL COURSE, TREATMENT AND ITS IMPROVEMENT OF RESULTS.
Kuznetsov A.A., Krasnov O.G., Solov'ev I.E., Koval'ov A.P., Rudij M.A., Nemchenko I.I, L'ulka A.N. Keywords: purulent-necrotice demages, diabetic foot, clinical approach, treatment, results.
On the basis of the literature and own clinical supervision (results of inspection and treatment of 134 diabetic patients with purulent and necrotic lesions of lower extremities) we determined features of clinical courses and ways to improve of the treatment.
УДК 617-001.4-002.3
ВПЛИВ ЕСТР0ГЕН1В ТА Л1П0С0М НА ПЕРЕБ1Г РАН0В0Г0 ПР0ЦЕСУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ IX ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ Л1КУВАННЯ ЗАПАПЬНО-ГШЙНИХ УРАЖЕНЬ М'ЯКИХ ТКАНИН.
Лыоненко О.В., Дытяр I.I., Кравщв M.I., Кемтъ Р.В.
Вищий державний навчальний заклад Украши "Укра'шська медична стоматолопчна академ1я" м. Полтава
Проведений анал{з науковог лтератури щодо особливостей впливу на перебк ранового процесу естрогешв та лтосом, визначет перспективи ix використання при лтувант запалъно-гнтних уражень мяких тканин.
Ключов1 слова: естрогени, ninocoMi, рановий процес, запально
Естрогени ( з грец. oistros - збудження, genos - pifl, походження) - група С18-стерощних гормон1в, яю регулюють формування та функцшвання жшочих статевих opraHiB та молочних залоз, розвиток вторинних статевих ознак, деяю сторони психоф1зюлопчного стану орган1зму, а в комплекс! з гестагенами -BariTHiCTb та лактацш. Основними природними естрогенами являються - естрон та естрадюл. В opraH¡3M¡ естрогени утворюються в залозах внутр1шньоТ секрецЛ (яечниках, яечках, наднирниках) безпосередньо ¡з андрогеыв за участю фермента ароматази.
Okpím залоз внутр1шньо1 секрецЛ естрогени також синтезуються в rnKipi та, вщповщно, в межах м1кросередовища рани. В rnKipi естрогени проявляють свою дш через естрогенов1 рецептори, як1 розм1щуються як внутр1шньокл1тинно, так i на поверхы кттинноТ мембрани та експресуються багатьма типами кл1тин шмри (ф1бробластами, ендотел1альними, ештел1альними, запальними кл1тинами)[11,17, 25]. На тепер1шнш час видтяють дв1 ¡зоформи естрогенових рецептор1в (ER): ERa та ERp [15, 24]
Деф1цит естрогешв, який можна спостер1гати у жшок в nepiofl менопаузи призводить до змши структури шк1ри, що призводить ДО И CyXOCTi, стоншенню, слабкост1, наявност1 зморшок, атроф1| та попршення загоення ран [15,20,23,24].
По данним Brincat MP ( 2000, 2004, 2005) в
-ГН1ИН1 ураження м'яких тканин.
нормальнш непошкоджен1й rnKipi мюцеве застосування естроген1в зм1нюе наступи! BiKOBi стани шк1ри: атроф1ю, стимулюючи прол1ферацш кератиноцит1в, скорочуючи апоптоз, зб1льшуе вироблення колагену, та iHriöipye експрес1ю матричних металопроте1наз (ММР), cyxiCTb шк1ри, змшюючи функц1ю кератиноцит1в, зб1льшуючи вм1ст води в rnKipi та вироблення шфного сала, зморщування шк1ри, зб1льшуючи BMiCT води в rnKipi, зб1льшуючи ктькють та ор1ентац1ю еластичних волокон [5-7].
Ashcroft GS та сшвавтори (1997,1999,2003) демонстрували ч1тку непряму кореляц1ю м1ж в1ком та ефективн1стю загоення рани. У л1тн1х рани загоювались б1льш пов1льно та характеризувались зб1льшеним запаленням, затримкою рееп1тел1зац1| та неоваскуляризац1|, зниженням функцЛ ф1бробласт1в та упов1льненням матриксного перем1щення. Системна зам1сна гормональна терап1я значно прискорювала загоення ран у жшок [1,3,4,13,14], знижувала BiporiflHicTb виникнення венозних виразок та пролежн1в [19], а мюцеве застосування естрогешв прискорювало загоення як у чоловшв так i у ж1нок [2].
Естрогени приймають участь в р1зних фазах загоення рани шк1ри - запаленш, прол1ферац1|, еп1тел1зац1|[10].
По даним Hardman MJ, Ashcroft GS (2005) естрогени надають наступи! ефекти на загоення рани: зменшують запалення, покращують рееп1тел1зацш, прискорюють анг1огенез (in vitro),
BÍCHHK Украгнсъког медичног стожатологЬчног академи
збтьшують матриксну депозицш, зменшують експресш протеаз, збтьшують швидкють загоення ран.
Естрогени мають глибок1 ефекти на запальну стадш загоення рани. Вони уповтьнюють хемотаксис нейтрофтьних гранулоцит1в, скорочуючи ix м1грац1ю в рану при збтьшенш Тх фагоцитарноТ функци. Як результат - бтьш ефективна очистка рани 3i скороченням в запальному кл1тинному виробництв1 активное^ протеаз, що призводить до збтьшеного матриксного зм1щення. Естрогени впливають на макрофаги, скорочуючи виробництво деяких прозапальних цитомшв, включаючи ¡нтерлейкш 6 (IL6), фактор некрозу пухлин альфа (TNFa), чинник, що ¡Hri6ipye макрофагальну м1грац1ю (MIF). Естрогени являються м1тогенами для кератиноцит1в, прискорюючи рееп1тел1зац1ю та ф1бробласпв, збтьшуючи синтез чисельних позакл1тинних матриксних компоненте, особливо колагену. in vitro естрогени прискорюють ангюгенез через збтьшену експресш вазоендотел1ального чинника росту (VEGF), in vivo ц1 дат виявились неоднозначними [17].
Чинник, що ¡Hri6ipye макрофагальну м1грац1ю (macrophage migration inhibitory factor) (MIF) -прозапальний цитомн з молекулярною масою , ¡дентифкований як центральний регулятор вродженого ¡муштету та запалення, зад1яний в розвитку таких хворобливих сташв як туморогенез, артрит, атеросклероз,
гломерулонефрит, септичний шок,
ендотоксичний шок, алерпчш реакцп, ауто1мунш процеси та ¡н.[8,12,21].
Ashcroft GS та сп1вавтори (2003) використовуючи генетично модифкованих тварин з видаленим MIF-геном ¡дентифкували важливу роль MIF в загоены ран - як головного посередника в ранозагоюючих ефектах ecTporeHiB. Вони показали, що на вщмшу вщ затримки загоення ран у мишей з видаленими яечниками, але з MIF-геном, миш1 з видаленими яечниками та без MIF-гена загоюються в звичайнш манер1, тобто рани мишей без MIF-гена не реагують на естрогени [3].
Зниження р1вня естрогешв у похилих bíkobhx груп характеризуеться пщвищеним р1внем MIF та ч1ткою затримкою загоення ран, що корелюе з MIF-посередницькою регуляц1ею р1зновидних бюлопчних процеав. В багатьох випадках MIF диференцше регуляц1ю reHiB з протилежною функц1ею, наприклад п1двищення утворення протеаз та зниження утворення протеазних ¡Hri6iTopiB, пщвищуе експрес1ю TNF-a в макрофагах, посилюючи запалення та тим самим затримуючи загоення ран [17].
Естрогени дшть через естрогенов1 рецептори та ядерний фактор каппа В (NFkB) - пов'язаний механ1зм iHri6¡4iT MIF- експресп в процес1 загоення рани [16,17], тобто естрогени зв'язуються з внутр1шньокл1тинними
естрогеновими рецепторами (ER: ERa або ERp), естрогенов1 рецептори димеризуються та зв'язуються з NFkB, що призводить до ¡нпбщп eKcnpecii MIF [20].
MIF мае прям1 ефекти на експреаю ген1в пов'язаних з кттинною прол1ферац1ею, диференц1ац1ею та апоптозом в багатьох видах кл1тин та зад1яних у Bcix фазах ранового процесу [16,20], вказуючи на фундаментальну регулюючу роль для цього циток1на в загоенш ран.
Hardman MJ та сшвавтори (2005) вид1лили б1ля 600 ген1в, що експресуються п1д д1ею MIF: гени, пов'язан1 з пщвищеним утворенням MIF (тобто пов'язан1 з затриманим загоенням ран), як1 вщповщальш за м'язове скорочення, ¡мунну в1дпов1дь, кл1тинну адгез1ю та гени, пов'язаш з пониженим утворенням MIF (тобто пов'язаш з прискореним загоенням ран), як1 зад1ян1 фактично у Bcix головних каскадах передач! сигнал1в в рановому осередку: TLR (Toll-like receptors, вщ н1м. toll - дивний) - толл-под1бних рецептор1в ( клас кл1тинних рецептор1в, як1 розп1знають консервативы структури м1кроорган1зм1в та активують кл1тинну ¡мунну в1дпов1дь), NFkB (Nuclear factor kappa-B) -ядерного фактору каппа В , IRF (Interferon regulatory factor) - ¡нтерферон регулюючого фактору, TGF-p (Transforming growth factor-beta) -трансформуючого фактору росту р таш. [16].
Системы та локальш piBHi утворення MIF збтьшуються з bIkom [17]. Р1вень MIF в плазм1 людини становить 2-6 нг/мл (21). В хрон1чних, довгонезаживаючих ранах р1вень MIF зб1льшений, та знижуеться з усп1шним загоенням рани [17].
Системна та мюцева адм1н1страц1я естрогешв, м1сцева заборона MIF та фармаколопчний агон1зм естрогенових рецептор1в можуть бути перспективними напрямками медикаментозного л1кування довгонезаживаючих ран у людей похилого BiKy [8, 9, 10, 17].
Але довготривала зам1сна естрогенотерап1я може призводити i до небажаних поб1чних ефект1в (г1перплаз1я ендометр1ю,
тромбоембол1чн1 ускладнення, гепато-, нефро-, ототиксичн1сть, порушення м1нерального обмшу, порушення серцево-судинноТ системи та ¡н. ) [20]. Тому, при лкуванш ¡нфекц1йно-запально1 патолог1| на фон1 зниженоТ функцЛ яечник1в у г1неколог1чно здорових ж1нок, рац1онально включати компонент низькодозованоТ зам1сно1 гормонально! Tepanii естрогенами на протяз1 7 Д1б [27].
На нашу думку перспективним напрямком для зниження поб1чних ефект1в зам1сно1 естрогенотерапп при л1куванн1 ран у кл1мактер1чних хворих е можлив1сть ix використання в комплекс! з л!посомами, наприклад з в!тчизняним л!посомальним препаратом "Лтш".
Л!посоми (в!д греч.л1пос-жир i сома - ттьце чи частка) - представляють собою м1кроскоп1чн1
заповнеш рщиною сферичш везикули, мембрана (оболонка) яких складаеться з молекул тих же природшх фосфолтщ1в, що й кл1тинш мембрани. По свош х1м1чнш будов1 фосфолтщи вщносяться до групи так званих амф1фтьних сполук, молекули яких складаються з двох частин (гщрофшьноТ полярноТ головки та гщрофобного неполярного вуглеводневого ланцюга), що надае Тм можливють самовтьно утворювати у вод1 мембрани за рахунок утворення подвшного шару лтщних молекул в якому гщрофобш ланцюги лтщних молекул повернут! один до одного та утворюють внутр1шню неполярну дтянку мембрани, в той час як IX полярш головки знаходяться на поверхш мембрани та екранують вуглеводнев1 ланцюги вщ коньакту з водою. Спрямованнють повнютю виключити контакт неполярних ланцюпв лтщу з водою призводить до замикання подвшного шару лтщних молекул, при IX достатнш довжиш, самих на себе, утворюючи сферичш везикули (лтосоми) [28,29].
Вперше лтосоми були описаш англшським вченим Алеком Бенгхемом в 1964р. \ довгий час використовувались як модел1 кттинних мембран. Ушкальш властивосп лтосом зробили IX незамшними в якосп не ттьки моделей природних бюлопчних мембран, але й обект1в, як1 мають самостшну цшшсть [28].
Лтосом1 все часпше використовуються як носЛ лкарських препарате. Вони нетоксичш, повнютю бюдеградуем1 та бюсумюш, не визивають небажаних ¡мунних реакцш, придатш для включения в них багатьох фармаколопчних агент1в, в тому числ1 ферменлв, гормошв, в1тамш1в, антибютиш, ¡муномодулятор1в, цитостатиш, вакцин, генетичного матер1алу. Завдяки лтосомам зявляеться новий споаб спрямованого впливу на кл1тину, який можна назвати "мембранною ¡нженер1ею". Видтяють наступш форми взаемоди лтосом з мембраною кл1тини: лтосома може збтьшити проникненють мембрани - викликати утворення додаткових канал1в; лтосома може прикртитися до мембрани - адсорбуватися; поглинання лтосоми кттиною (ендоцитоз) - у цьому випадку речовина, принесена лтосомою, попадае безпосередньо в кттину; кл1тинна мембрана \ лтосома обмшюються лтщами; мембрани лтосоми \ кл1тини зливаються [29].
Пюля введения в оргашзм бтьша частина лтосом адсорбуеться кл1тинами
ретикулоендотел1ально1 системи, в основному макрофагами, тому одним ¡з напрямш використання лтосом - лкування ¡нфекцшних захворювань та гншно-септичних процеав, за рахунок цтенаправленоТ доставки лтосомами антибютиш до макрофапв, всередиш яких знаходяться м1крооргашзми, тим самим прискорюючи IX знешкодження [28].
Не виключена, на нашу думку, можпивють
цтенаправленоТ доставки естрогешв до кл1тин ретикулоендотел1ально1 системи (макрофаги та ендотелюцити) безпосередньо в дтянц1 рани за допомогою лтосом, стимулюючи тим самим фагоцитоз та ангюгенез.
Крейнес В.М. та ствавт. (1990) при моделюванш некротичних уражень м'яких тканин на експериментальних тваринах (щурах) показали здатнють лецитин-холестеринових лтосом значно знижувати вираженють набряку та альтерацп м'яких тканин, а також пригшчувати piCT умовно-патогенноТ м1крофлори тим самим прискорюючи загоення ран.
Шраер T.I. та ствавт. (1994) показали можпивють направленого транспорту лтосом в патолопчно змшеш тканини (зону раневого некрозу) гншноТ рани та до регюнарних л1мфатичних вузл1в при експериментальному локальному гншному процеа
В останн1 роки для лкування гншно-септичних процеав р1зномаштноТ локал1заци, мюцево використовують лтосоми, а саме niniH (Шраер T.I. та сшвавт. 1994р., Хромов О.С., Стефанов
0.В.1995р., Баштан В.П. 1997р., Русак П.С.,1998р., ByTiHa Л.1. 2002р.)
Лтш - це природнш фосфатидтхолш, який добре суспензуе у вод1 чи сольових розчинах з утворенням лтосом. Цей лкарський 3aci6 покращуе дифузш кисню з альвеолярного пов1тря в кров i з кров1 до тканин, зменшуе артер1альну ппошю, нормал1зуе процеси тканинного дихання, вщновлюе функцюнальну активнють ендотел1альних кл1тин, синтез та видтення ендотел1ального фактору
розслаблення (оксида азоту), покращуе м1кроциркуляцш та реолопчш властивосп кров1, гальмуе процеси перекисного окисления лтщ1в в кров1 та тканинах, пщтримуе активнють антиоксидантних систем оргашзму, виявляе мембранопротекторну дш, пщвищуе неспециф1чний ¡муштет. Речовини, як1 розчинеш у ф1зюлопчному розчин1 у сумш з лтшом частково потрапляють у внутр1шню фазу лтосом (Юхимець В.О.,1995) i у такому сташ краще проникають до кл1тин i довше знаходяться у них (Грегориадис Г., Lasic D.D., 1993).
Тому, на нашу думку, цтком перспективним для лкування запально-гншних уражень м'яких тканин е можлив1сть використання л1посом в комплеш з естрогенами та розробка естрогенолтосомальних npenapaTiB.
Висновки:
1. Шк1ра людей похилого BiKy мае так1 особливосп: атроф1я, cyxiCTb, зморшки; а в Тхньому opraHi3Mi зменшена концентрац1я естрогешв, трансформуючого фактору росту - бета (TGF-ß), зб1льшена концентрац1я р1вня нейтрофльноТ еластази та фактору ¡нг1б1руючого м1грацш макрофаг1в (MlF).
2. У людей похилого вку рани загоюються
BtCHHK Украгнсъког медичног стожатологЬчног академш
прше за рахунок: посиленого запалення (за рахунок посиленоТ вщповщ1 нейтрофт1в та вщстроченоТ ¡нфтьтраци макрофапв), попршеноТ реештел1заци, попршеноТ неоваскуляризацп, попршеного формування екстрацелюлярного матриксу (за рахунок зниженоТ функци ф1бробласпв), збтьшеноТ продукци в раш прозапальних цитоюшв та фактор1в росту (!1-6,ТЫР-а, М1Р ), збтьшеного р1веня еластази
3. Ф1бробласти, ендотелюцити, кератиноцити, нейтрофтьш гранулоцити, макрофаги експресують на сво'ш поверхш естрогенов1 рецептори, отже, ц1 кл1тини мають потенц1альну вщповщь на дш естрогешв, а саме - зв'язуючись з рецепторами ф1бробласпв - стимулють збтьшення ними синтезу колагену, утворення епщермального фактору россту (БОР) та трансформуючого фактору росту р1 (ТОР-р1), тим самим, прискорюють скорочення рани та покращують мщшсть рани; ендотелюцит1в -стимулюють вироблення ними вазоендотел1ального фактору росту (УБОР), який являеться м1тогеном для ендотелюцит1в, покращуючи ангюгенез; кератиноцит1в - активують Тх м1тогенез, покращуючи ештел1зац1ю рани; нейтрофтьних гранулоцит1в - зменшують Тх м1грацш в рану, зменшують вироблення ними нейтрофтьноТ еластази - протеази вщповщальноТ за деградацш колагену, ф1бронектину, протеоглкану - важливих компоненте екстрацелюлярного матриксу; макрофапв - зб1льшують Тх фагоцитарну функц1ю.
4. Естрогени мають позитивний вплив на вс1 стади загоення рани, а саме: фазу запалення (¡нпбують хемотаксис нейтроф1л1в, та тим самим зменшують Тх м1грацш в рану, ¡нпбують вироблення матричних металопротешаз, зб1льшують фагоцитарну функц1ю, зменшують вироблення прозапальних цитоюыв (И-6, ТЫР-а, М!Р),що призводить до прискорення очистки рани); фазу грануляци (зб1льшують експресш вазоендотел1ального фактору росту (УБОР), покращуючи ангюгенез, зб1льшують синтез колагену, що призводить до прискорення утворення грануляцшноТ тканини); фазу еп1тел1зац1Т (стимулюють м1тогенез кератиноцит1в, що призводить до прискорення реештел1заци рани).
5. Ранозагоюючий вплив естрогешв вщбуваеться через ¡нг1б1рування експреси фактору ¡нг1б1руючого м1грац1ю макрофаг1в (М!Р).
6. Фактор ¡нг1б1руючий м1грац1ю макрофаг1в (М!Р) - центральний регулятор вродженого ¡мун1тету та запалення, а також регулюе чисельну к1льк1сть ген1в рани повязаних з загоенням рани, незалежно в1д естроген1в,
вказуючи на фундаметальну регулюючу роль в загоенн1 рани для цього циток1на.
7. Проведен! експериментальш науков1 роботи довели ефективнють зам1сноТ естрогенотерап1Т на загоення ран шк1ри у експериментальних тваринах (щур1в), а також ефективн1сть м1сцевоТ естрогенотерапп на загоення ран шк1ри у людей похилого BiKy (як у чоловшв так i у жшок)
8. Перспективним е необх1дн1сть вивчення впливу естроген1в на nepeöir запально-гн1йних уражень мяких тканин та можливосп використання в л1кувальнх схемах данноТ патолог1Т у хворих похилого вку зам1сноТ м1сцевоТ (для чоловшв та ж1нок) та системноТ (для жшок) естрогенотерапп синтетичними естрогенами (естрадерм, естрамон, д1в1гель та ¡н.), або селективними агон1стами естрогенових рецептор1в (лароксифен, тамоксифен),
9. Для запоб1гання небажаних поб1чних ефект1в зам1сноТ естрогенотерап1Т пщ час л1кування ран та цтеспрямованоТ доставки естроген1в до кл1тин дтянки рани вважаемо перспективним використання естрогешв в комплеш з л1посомами та можливють розробки л1посомальних естрогенових препарат1в.
Л1тература
1. Ashcroft GS, Dodsworth J, van Boxtel E, Tarnuzzer RW, Horan MA, Schultz GS, Ferguson MW. Estrogen accelerates cutaneous wound healing associated with an increase in TGF-beta1 levels. Nat Med. 1997 Nov;3(11):1209-15.
2. Ashcroft GS, Greenwell-Wild T, Horan MA, Wahl SM, Ferguson mW. Topical estrogen accelerates cutaneous wound healing in aged humans associated with an altered inflammatory response. Am J Pathol. 1999 Oct;155(4) :1137-46.
3. Ashcroft GS, Mills SJ, Lei K, Gibbons L, Jeong MJ, Taniguchi M, Burow M, Horan MA, Wahl SM, Nakayama T. Estrogen modulates cutaneous wound healing by downregulating macrophage migration inhibitory factor. J Clin Invest. 2003 May;111(9):1309-18.
4. Ashcroft GS, Ashworth JJ. Potential role of estrogens in wound healing. Am J Clin Dermatol. 2003;4(11):737-43.
5. Brincat MP.Hormone replacement therapy and the skin. Maturitas. 2000 May 29;35(2):107-17.
6. Brincat MP.Oestrogens and the skin. J Cosmet Dermatol. 2004 Jan;3(1):41-9.
7. Brincat MP, Baron YM, Galea R. Estrogens and the skin. Climacteric. 2005 Jun;8(2):110-23.
8. Calandra T, Roger T. Macrophage migration inhibitory factor: a regulator of innate immunity. Nat Rev Immunol. 2003 0ct;3(10):791-800.
9. Calvin M, Dyson M, Rymer J, Young SR. The effects of ovarian hormone deficiency on wound contraction in a rat model. Br J Obstet Gynaecol. 1998 Feb;105(2):223-7
10. Calvin M. Oestrogens and wound healing. Maturitas. 2000 Mar 31;34(3):195-210.
11. Cowley, S.M., Hoare, S., Mosselman, S., and Parker, M. 1997. Estrogen receptors and ß form heterodimers on DNA. J. Biol. Chem. 272:19858-19862.
12. Flaster H, Bernhagen J, Calandra T, Bucala R. The macrophage migration inhibitory factor-glucocorticoid dyad: regulation of inflammation and immunity. Mol Endocrinol. 2007 Jun;21(6):1267-80.
13. Gilliver SC, Ashcroft GS. Sex steroids and cutaneous wound healing: the contrasting influences of estrogens and androgens. Climacteric. 2007 Aug;10(4):276-88
14. Gilliver SC, Ashworth JJ, Ashcroft GS. The hormonal regulation of cutaneous wound healing. Clin Dermatol. 2007 Jan-Feb;25(1) :56-62.
15. Hall G, Phillips TJ. Estrogen and skin: the effects of estrogen, menopause, and hormone replacement therapy on the skin. J Am Acad Dermatol. 2005 Oct;53(4):555-68; quiz 569-72.
16. Hardman MJ, Waite A, Zeef L, Burow M, Nakayama T, Ashcroft GS. Macrophage migration inhibitory factor: a central regulator of wound healing. Am J Pathol. 2005 Dec;167(6): 1561-74.
17. Hardman MJ, Ashcroft GS Hormonal Influences on Wound Healing: A Review of Current Experimental Data. Wounds. 2005;17(11):313-320
18. Kalaitzidis D, Gilmore TD. Transcription factor cross-talk: the estrogen receptor and NF-kappaB. Trends Endocrinol Metab. 2005 Mar;16(2):46-52.
19. Margolis DJ, Knauss J, Bilker W. Hormone replacement therapy and prevention of pressure ulcers and venous leg ulcers. Lancet. 2002 Feb 23;359(9307):675-7.
20. May DO, Phillips TJ Sex Hormones and Wound Healing Wounds. 2006;18(1):8-18
21. Petrovsky N, Socha L, Silva D, Grossman AB, Metz C, Bucala R. Macrophage migration inhibitory factor exhibits a pronounced circadian rhythm relevant to its role as a
glucocorticoid counter-regulator. Immunol Cell Biol. 2003 Apr;81 (2): 137-43.
22. Pirila E, Parikka M, Ramamurthy NS, Maisi P, McClain S, Kucine A, Tervahartiala T, Prikk K, Golub LM, Salo T, Sorsa T. Chemically modified tetracycline (CMT-8) and estrogen promote wound healing in ovariectomized rats: effects on matrix metalloproteinase-2, membrane type 1 matrix metalloproteinase, and laminin-5 gamma2-chain. Wound Repair Regen. 2002 Jan-Feb;10(1):38-51.
23. Raine-Fenning NJ, Brincat MP, Muscat-Baron Y. Skin aging and menopause : implications for treatment. Am J Clin Dermatol. 2003;4(6):371-8.
24. Thornton MJ. Oestrogen functions in skin and skin appendages. Expert Opin Ther Targets. 2005 Jun;9(3):617-29.
25. Zouboulis CC, Chen WC, Thornton MJ, Qin K, Rosenfield R. Sexual hormones in human skin. Horm Metab Res. 2007 Feb;39(2):85-95.
26. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия: Пер. з HiM. — М.: Мир, 2000. - 469 е., ил.
27. Яременко А.И. Лечение и профилактика инфекционно-воспалительних заболеваний челюстно-лицевой области у пациентов старших возрастных групп: Автореф.дис. д-ра мед.наук.- СП-б., 2007.-37с.
28. Барсуков Л.И. Липосомы // СОЖ.- 1998.- №10.- С.2-9.
29. Дудниченко А.С., Краснопольский Ю.М., Швец В.И. Липосомальные лекарственные препараты в эксперименте и клинике // Харьков «РА-Каравелла».-2001.- 143с.
Реферат
ВЛИЯНИЕ ЭСТРОГЕНОВ И ЛИПОСОМ НА ТЕЧЕНИЕ РАНЕВОГО ПРОЦЕССА Лигоненко А.В., Дигтярь И.И., Кравцив Н.И. Креминь Р.В.
Ключевые слова: эстрогены, липосомы, раневой процесс, воспалительно-гнойние поражения мягкихтканей.
Проведен анализ особенностей влияния на течение раневого процесса эстрогенов и липосом, определены перспективы их использования при лечении воспалительно-гнойных поражений мягких тканей.
Summary
INFLUENCE OF ESTROGENS AND LIPOSOMES ON THE WOUNDS HEALING Ligonenko A.V., Digtyar I.I., Kravtsiv M.I., Kremin R.V.
Key words: estrogens, liposomes, wound healing, inflammatory-suppurative soft tissue lesions
The paper centered around the peculiarities of estrogen and liposome effects on the wound healing as well as outlined the possibility of their applying in therapy of suppurative inflammatory damages of soft tissues.
УДК 617.52-002.3-089.168.1-06-083+615.276
РЕАМБЕРИН В ИНТЕНСИВНОЙ ТЕРАПИИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОГО СЕПТИЧЕСКОГО ШОКА ПРИ ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВОЙ ГНОЙНОЙ ПАТОЛОГИИ
Минина К.З., Демина Т.В., Килимниченко О.И., Хомяков А.Н., Титова Т.П., Степанова А.А.
Донецкий национальный медицинский университет им. М.Горького, центральная городская клиническая больница № 1 г. Донецка.
С целью оценки эффективности лечения послеоперационного септического шока и ПОН в отделении интенсивной терапии у больных при челюстно-лицевой гнойной патологии проанализированы результаты лечения в двух группах больных. Группа сравнения (44 больных) получала традиционную терапию. В группе из 37 больных комплекс интенсивной терапии был дополнен детоксикационной коррекцией реамберином. Включение реамберина в интенсивную терапию септического шока позволило снизить летальность в этой группе больных с 59% до 29,7%.
Ключевые слова: шок, сепсис челюстно-лицевой, интенсивная терапия, реамберин.
Хирургический сепсис, несмотря на использо- тигает 30-90% [3]. Актуальность проблемы сеп-
вание новых медицинских технологий и усовер- сиса обусловлена значительным увеличением
шенствование хирургической техники, продол- количества больных, высокой летальностью и
жает оставаться серьезнейшей проблемой. Ко- большими расходами на лечение. Увеличение
личество больных с гнойно-септическими ос- частоты развития сепсиса связано с увеличени-
ложнениями увеличивается, а летальность дос- ем числа антибиотико-устойчивых форм штам-
