CC BY
143
Пщвищення довфи населення до пенсшно! системи, забезпечення сощально! справедливост шляхом дотримання страхових принцишв у функцюнування солщарно! системи, запровад-ження накопичувально! системи пенсшного страхування
Пенсiйна реформа
1 г + 4
Розширення бази сплати страхових внесюв, збшьшення питомо! ваги внескiв застрахованих ос16, поступове зменшення наванта-ження на роботодавщв щодо сплати страхових внесюв
Фшансова стабiлiзацiя пенсiйно! системи
1 г
+ 4
Удосконалення сощально-економiчних ввдносин в кра!ш Розвиток державно! пенсшно! системи з урахування особливо- стеи краши, м1жнародного досвщу реформування системи сощального страхування i рекомендац1И М1жнародно! оргашзацп прац1
Рис. 7. Пенайна реформа як тструмент удосконалення сощально-економчних в{дносин в Украгт
Пенсшне страхування посвдае значне мюце в системi сошального захисту громадян, однак в остант роки зберь гаеться стала тенденщя щодо зростання ризик1в недостат-нього фiнансування пенсiйних програм. Основною причиною цього е незбалансованiсть бюджету Пенсшного фонду Укра!ни, що стало насадком постшного зниження народжуваносп, зростання смертносп, мирацд та вщповь дно високого пенсiйного навантаження на роботодавщв. Низький рiвень задекларовано! заробггно! плати та тшьова зайнятсть значно! частини працездатного населення також уповiльнюють вдосконалення солвдарно! системи i усклад-нюють формування бюджету Пенсiйного фонду Укра!ни. Дефщит Пенсiйного фонду покриваеться за рахунок дота-цш з Державного бюджету Укра!ни, внаслвдок чого зростае ризик збереження самостшносп Пенсшного фонду, що в майбутньому може призвести до включення пенсiйних ви-плат до статей видаткiв Державного бюджету Укра!ни.
На нашу думку, на даному етапi доцiльним е здш-снення наступних заходiв:
- розширення бази нарахувань страхових внеск1в за рахунок легал1зацп доходiв та шдвищення рiвня заробггно! плати (через оформлення трудових ввдносин, посилення ролi соцiального дiалогу пвд час установлен-ня рiвня доходу, з якого справляються внески на зага-льнообов'язкове державне пенсiйне страхування, ско-рочення неповно! зайнятостi та безробiття);
- поетапного впровадження паритетно! сплати страхових внесюв страхувальниками та застрахованими особами;
- створення та мониторинг державного реестру социального страхування;
- виключення можливосп ухвалення ршень про пе-
регляд po3MipiB пенсш без врахування реальних можливо-стей бюджету Пенсшного фонду та ввдповщних актуар-них розрахунк1в (фiнансовий аналз коротко- i довгостро-кових насладив функцюнування системи загальноо-бов'язкового державного пенсшного страхування, що метить прогноз фшансових потоков, оцшку фшансових зо-бов'язань, довгостроковий прогноз стану та стабшьносп системи, докладний аналiз коротко- i довгострокових фь нансових насладив будь-яких змiн у цш системi);
- поетапне шдвищення вартосп одного року страхового стажу застраховано! особи тд час обчислення розмiру пенсi!;
- створення кадрового потенщалу на щдприемствах;
- перегляд пенсшного в1ку вiдповiдно до зростання тривалосп життя (пiдвищення пенсiйного вшу сприя-тиме частковому подоланню дефщиту фонду, змен-шення навантаження на платнишв внеск1в, також забез-печенню рiвностi трудових, пенсiйних прав громадян незалежно вiд статi).
Подальший ефективний розвиток пенсшно! системи Укра!ни можливий лише за умови поеднання прин-ципiв солидарно! та накопичувально! систем пенсiйного забезпечення. Трирiвнева пенсшна система дозволить розподiлити мiж трьома !! складовими ризики, пов'язанi iз змiнами в демографiчнiй ситуацп (до чого 61льш чут-лива солщарна система) та з коливаннями в економщ i на ринку капiталiв (що бiльше ввдчуваеться у накопи-чувальнiй системi). Такий розподiл ризишв дозволить зробити пенсiйну систему бшьш фiнансово збалансова-ною та стшкою, що застрахуе працiвникiв ввд зниження загального рiвня доходiв пiсля виходу на пенсiю i е принципово важливим та вигiдним для громадян.
Список джерел
1. Конститущя Укра!ни вiд 28 червня 1996 р. // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua
2. Закон Укра!ни «Про загальнообов'язкове державне пенсш-не страхування" вщ 09.07.2003 №1058-IV // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua.
3. Закон Укра!ни «Про пенсшне забезпечення» вщ 05.11.1991 №1788-ХП iз змiнами та доповненнями // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua
4. Базилевич В.Д. Державш фшанси. Навчальний посiбник /
B.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик, за ред Базилевича. - К.: Атка, 2004. - 368 с.
5. Чечетов М.В. Бюджетний менеджмент: Навчальний поаб-ник / М.В. Чечетов, Н.Ф. Чечетова, А.Ю. Бережна. В 2-х ч. Ч. 2. - Х.: ВД «1НЖЕК», 2004. - 448 с.
6. Науюж тдходи до реформування пенсiйно! системи в Украш та кра!нах Свропейського Союзу / 1.Ф. Гнибiденко, А.О. Непокульчицький // Проблеми науки. - 2006. - №4. -
C. 30-37.
7. Шляхи подальшого реформування пенсшно! системи Укра!ни / Л. Ткаченко // Вюник пенсшного Фонду Укра!ни. - 2008. - №8. - C. 24-26.
8. Офщшний веб-сайт Пенсшного фонду Укра!ни. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: www.pfu.gov.ua.
9. Офщшний веб-сайт Державного комитету статистики Укра-!ни. [Ел. ресурс]. Режим доступу: http:www.ukrstat.gov.ua.
В. Борейко
академж АЕН Украти м. Р1вне
МОЖЛИВ1СТЬ ПОеДНАННЯ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМ1КАХ 1ДЕЙ КЕЙНС1АНСТВА ТА МОНЕТАРИЗМУ
Пiсля глибоко! фiнансово-економiчно! кризи 2008- роки знаходиться у фазi стагнацi! i перспективи для ви-2009 рок1в нацюнальна економiка Укра!ни ось уже три ходу iз не!, поки що, не спостертаеться. В цих умовах
2013/№2
17
знову набувае актуальное^ питання щодо правильностi вибору нашою кра!ною напряму та механiзмiв управ-лшня соцiально-економiчним розвитком. При цьому, одна частина економюпв для подолання наслщшв фь нансово-економiчно! кризи рекомендуе скористатися мехашзмами державного регулювання, запропоновани-ми i успiшно використаними Дж.М. Кейнсом шд час Велико! депреси 1929-1933 рошв (кейнсiанська концепция розвитку), iнша - рекомендацiями М. Фрвдмена, сформульованими ним щд час кризи 1973-1974 рошв (монетарна концепщя).
Однак, нацюнальне господарство протягом остан-тх двадцяти рок1в розвиваеться без чггко визначено! програми соцiально-економiчного розвитку, в основу яко! була б покладена одна iз широко використовува-них в свiтi теоретичних концепцiй.
Перманентш кризи, як1 супроводжують свiтову та нацюнальну економжи в останнi сорок рошв та !х загост-рення в ХХ1 столiттi спонукали до дослдження зазначено! проблеми провщних економюпв. Серед вiтчизняних вче-них, як дослвджують механiзми управлiння економiкою, слад видшити роботи О. Амошi, А. Бутенка, В. Гейця,
A. Гриценка, В. Сременка, Л. Корншчука, В. Новицького,
B. Попова, А. Соколовсько!, А. Чухна та iнших.
Проте, в бшьшосп публiкацiй вiтчизняних вчених рекомендаци та механiзми, запропонованi кейнаанцями та монетаристами, як правило, протиставляються, тодi як можливiсть !х поеднання розкрито недостатньо. Зазначе-не i визначило актуальнiсть нашого дослвдження.
Ввдповщно до наведеного, метою статп визначено дослщження можливостi поеднання в сучасних умовах вдей та механiзмiв державного регулювання сощально-економiчного розвитку кра!н запропонованих кейнсiан-цями та монетаристами.
Сформульована мета передбачае виршення таких завдань:
- дослщження основних положень кейнаансько! та монетарное' теорiй на вiдповiднiсть !х нишшшм вимо-гам соцiально-економiчного розвитку кра!н;
- проведення аналiзу ключових напрямiв монетар-но! полiтики Укра!ни в передкризовий, кризовий та тс-ля кризовий перюд;
- обгрунтування можливосп та необхiдностi поеднання в сучасних економжах iдей i механiзмiв кейнсь анства та монетаризму.
Напришнщ XVIII вiдомий шотландський еконо-мют А. Смiт зробив висновок, що: «Для того, щоб тд-няти державу iз найнижчого рiвня варварства до най-вищого рiвня благополуччя, потрiбнi тiльки мир, легк1 податки i терпимiсть в управлiннi, все решта зробить природний х1д речей» [1, с. 46]. На думку вченого вшь-на конкуренцiя на ринках факторiв виробництва (каш-талу, засобiв виробництва, робочо! сили та природного середовища), сама по собi автоматично встановлюе оп-тимальний, пропорцшний розподiл ресурсiв мiж галу-зями господарчого комплексу кра!ни та забезпечуе най-краще облаштування життя. Тому, для того щоб юнува-ла вшьна конкуренцiя, яка за А. Смгтом е рушiйною силою ринково! економiки, потрiбнi невтручання держави в природний хвд подiй та контроль за роботою монопо-л1спв, оск1льки некомпетентнi дИ урядовцiв та домов-леностi монополiстiв будуть призводити до необгрун-тованого збiльшення цш [1, с. 179].
Проте, щ рекомендаци, якими послуговувалися провiднi краши свиу пiвтора сторiччя, були сформоваш А. Смiтом в час, коли зароджувалася промисловiсть, були вiдсутнi транспортш засоби та засоби зв'язку для швидкого сполучення i обмiну шформащею, тому кру-пнi компанп не могли повшстю монополiзувати ринок.
Однак, через сто п'ятдесят рошв ситуащя на мiжна-родних ринках зазнала значних змiн: були побудованi залiзнi дороги, налагоджено морське сполучення, виро-
бництво автомобiлiв, винайдено телеграф, появилися ль таки. Все це сприяло тому, що виникли потужнi транс-нацiональнi компанil, як1 монополiзували б№шу части-ну виробничих та торпвельних операцiй. При чому, мо-нополюти, через намагання отримати надприбутки, не тшьки невиправдано завищували цiни, а й, тдтримуючи зарплату робiтникiв на низькому рiвнi, постiйно завойо-вували новi ринки та нарощували випуск продукцil.
В результатi був порушений принцип економiчноl рiвноваги та сприятливi умови для розвитку свiтовоl економiки, визначенi А. Маршалом: «Ддйсно, юнуе iн-терпретацiя зазначено! доктрини (максимального задо-волення бажань покупця i продавця. - В.Б.), яка зво-диться до того, що кожний стан рiвноваги попиту i пропозицп можна з повним правом рахувати станом максимального задоволення» [2, с. 168]. Виникла дис-пропорцiя м1ж сукупною пропозицiею товарно! проду-кцп та сукупним попитом на не!, що спровокувало Ве-лику депреаю 1929-1933 рок1в.
Це дозволило, Дж.М. Кейнсу зробити висновок, що сучасш ринки, через вплив на них монополш i олiгопо-лiй, неконкурентно а тому й нездатнi автоматично регу-лювати попит i пропозицш, особливо спiввiдношення м1ж цiнами i заробiтною платою. А, оск1льки, ринок не здатен до саморегуляци, держава повинна вщграти ак-тивну роль у здшсненш цього завдання. На думку найвь домiшого англiйського економюта: умови чiтко! рiв-новаги вимагають, щоб заробiтна плата i цiни, а отже, i прибуток, зростали б усi разом в тш самiй пропорцi!, що i витрати, тобто щоб реальне значення всiх величин, включаючи обсяги виробництва i зайнятiсть, залишилися незмiнними у вах в1дношеннях» [3, с. 154].
Вчений обгрунтував, що за допомогою запропонованих ним механiзмiв державного регулювання норми ввд-сотка, шновацш та зайнятостi населення можна стимулю-вати виробництво в перiод схильносп економiки до упо-вiльнення та зменшити бум у перiод и стрiмкого зростан-ня, i тим самим не допустити рушiйних економiчних криз.
Оск1льки, пропозицi! Дж.М. Кейнс, щодо залучення держави до встановлення ринково! рiвноваги, суперечи-ли висновкам А. Смгга про здатнiсть економiки до само-регуляцi!, вони отримали назву «революцi!» в економiцi. Проте, ми схильт оцiнювати роботу Дж.М. Кейнса та його посл1довник1в як бажання врахувати еволюцiйнi змiни, яш вiдбулися в соцiально-економiчних в1дносинах за попередш пiвтора столiття. Власне, рекомендаци вченого були направлет на вщновлення ринково! рiвноваги, як необхвдно! передумови, динамiчного розвитку кра!н, порушено! спекулятивними та неправомiрними дiями монопольних структур. Таким чином, можна зробити висновок, що кейнаанщ розвинули положення полi-тично! економi!, сформованi А. Смггом та його партнерами (Д. Ршардо, Т. Мальтусом, Ж.-Б. Сеем, Дж. Мiлем), вiдповiдно до нових реалш.
Таким же, на нашу думку, еволюцшним шляхом, з намаганням пристосувати класичнi погляди до ситуацп, яка виникла пiд час фiнансово-економiчно! кризи 19731974 рошв, рухався М. Фрщмен, який сформулював монетарну теор1ю. I хоча, йому належать слова, що: «Кейнсiанська рецептура була неефективна завжди. Але в дшсносп вона стала такою лише у 70-п роки» [4, с. 277], його пропозицп не так вже суттево вiдрiзняють-ся ввд рекомендацiй кейнсiанцiв.
Так, механiзми державного регулювання ринково! економши, запропонованi, Дж.М. Кейнсом, передбачають:
- державне регулювання ввдсотково! ставки. Для пiдвищення защкавленосп промисловцiв у нарощуван-нi виробництва пропонуеться знизити в1дсотки на кредита, що зб№шить розрив м1ж очiкуваною прибутковi-стю капiталовкладень i вартiстю кредитiв та прибутки, яш залишаться на пiдприемствi;
- зб№шення державних витрат, швестицш i заку-пiвель товарiв та зменшення податкового навантаження на щдприемства. Збiльшення витратно! частини бюджету передбачаеться компенсуватися новими подат-ковими надходженнями, як1 утворяться за рахунок збь льшення виробництва i розширення зайнятостi;
- збiльшення, за допомогою субсидш, пiльг та кре-дитiв, доходiв соцiальних груп, яш, будучи найбiльшою групою споживачiв товарiв, мають найнижчi статки;
- зб№шення за допомогою фiнансованих державою об'екпв громадських робiт, стимулювання створення додаткових робочих мюць шдприемцями, зайнятостi населення та недопущення значного безробiтгя.
При цьому, для збiльшення державних швестицш, фшансування громадських робiт, створення нових робочих мюць та здешевлення кредитив, вчений допускае помiрнi дефщит державного бюджету та прирiст грошово! маси, оск1льки, на його думку, подвоення маси грошей не призведе до подвоення щн, а збшьшення за-йнятостi, навiть за рахунок дефщитного фiнансування, сприятиме зб№шенню доходу кра!ни та державному регулюванню норми вiдсотка.
Натомiсть, рекомендаци монетариспв у галузi економiчно! полiтики для подолання кризи зводяться до необхвдносп максимально скоротити видатки держави, тому що !х збiльшення пiсля вщмши золотовалютного стандарту веде до утворення надлишку грошей, а отже до шфляци. Для впровадження свое! концепцп вони пропонують так1 регулюючi заходи:
- скоротити сощальш програми та витрати на до-помоги населенню;
- тдтримувати мiнiмальнi оклади заробггао! плати;
- послабити вплив профспшок;
- проводити кредитно-грошову полiтику на основi грошово! конституци;
- зменшити податки;
- забезпечити стабiльний рют грошово! маси;
- скоротити дефщит бюджету за рахунок зменшення державних витрат.
Вщводячи мехашзмам грошово-кредитно! полiтики, ключову роль в регулювант соцiально-економiчного ро-звитку кра!н, М. Фрщмен пропонував законодавчо закрь пити монетарне правило, вiдповiдно до якого грошова пропозицiя щорiчно зростае на величину зростання реального валового внутршнього продукту. На його думку, як передумови нашого розвитку закладеш в минулому, так i ми !х закладаемо на майбутне [5].
Порiвнявши механiзми запропонованi кейнаанця-ми та монетаристами, слщ вщмггати, що в обох теорiях вони направлен на усунення монопольних впливiв на нацiональну економiку, в першому випадку - шдпри-емств, другому - держави. При цьому, Дж.М. Кейнс ключовим завданням держави вважае забезпечення споживчого попиту населення, як двигуна, що стиму-люе д1яльшсть пiдприемств, а М. Фрщмен - стаб№-нiсть нацiонально! грошово!, що виключае iнфляцiю.
Щодо iнших пропозицш кейнсiанцiв та монетари-стiв, то на нашу думку, в багатьох випадках, можливе !х поеднання. Так, при збшьшенш в кризових ситуащях державно! пiдтримки населення, що пропоную кейнаа-нцi, необх1дно зменшити видатки держави на утриман-ня апарату управлiння - рекомендацi! монетаристiв. В обох теоретичних концепцiях пропонуеться зниження податкового навантаження на платник1в податшв, як засобу для пiдвищення ефективносп функцiонування пiдприемств, i вiдновлення кредитування суб'ектiв гос-подарювання розглядаеться як необхщний елемент за-безпечення динамiчного розвитку кра!н. Таким чином, можна зробити висновок, що ключовим положенням за яким вiдрiзняються порiвнюванi економiчнi теорi!, е !х вiдношення до допустимо! норми зб№шення грошово! маси. Отже, тут представникам обох теоретичних еко-номiчних концепцiй необх1дно шукати компромiс.
Ф 2013/№2
Проведений нами аналiз i спiвставлення показни-шв зростання грошово! маси та рiчно! iнфляцi! 15 кра!н з перехщною економiкою в передкризовий перiод пока-зуе, що в середньому 3% приросту грошово! маси спри-чиняе близько 1% iнфляцi! (табл. 1). Виходячи iз цього, Укра!нi для забезпечення рiчно! iнфляцi!, наприклад, у межах 5%, необхщно прирощувати грошову масу на 15%, що в двiчi перевищуватиме прирiст валового вну-трiшнього продукту (ВВП) - 7,5% та сввдчитиме про зростання доходiв населення.
Таблиця 1
Зростання грошово! маси та середне значення шфляци в окремих крашах у 2000-2008 рр. [6; 7]
Кра'ши Середне зростання грошово!" маси у 1999-2005 роках Середне значення шфлящ1 у 20002008 роках, %
Болгарш у середньому 25% щорiчно 7,2
Бiлорусь 1999 - 134%, 2000 - 219%, 50% - в шт роки 40,0
Естонiя у середньому 20% щорiчно, ^м 2005 - 42% 4,8
Латвiя у середньому 20% щорiчно, ^м 2005 - 38% 6,1
Литва у середньому 20% щорiчно 2,9
Молдова у середньому 35% щорiчно 13,5
Польща у середньому 10% щорiчно 3,6
Росiя 1999 - 57%, 2000 - 60%, 35% - в наступш роки 14,2
Румунiя у середньому 35% щорiчно 17,6
Словач-чина 1999 - 12%, 2000 - 15%, 4% - в наступш роки 6,0
Словенiя 1999 - 15%, 2000 - 18%, 7% -в наступш роки 5,4
Угорщина у середньому 13% щорiчно 6,4
Укра!на у середньому 44% щорiчно 12,9
Хорватая 1999 - 1,8%, 2000 - 29%, 2001 - 46%, 10% - з 2002 р. 3,1
Чех1я у середньому 7% щорiчно 2,9
Отримаш дащ дозволяють запропонувати компро-мiсну норму, вщповщно до яко!, темпи зростання грошово! маси в кра!т повинш в 2 рази перевищувати зростання ВВП. Це дозволить отримати помiрну iнфляцiю (до 5%), забезпечити збшьшення державних швестицш, вщновлення кредитування економши, зростання доходiв населення та сприятиме соцiально-економiчному розвитку кра!ни. Отже, поеднання механiзмiв державного ре-гулювання, запропонованих кейнсiанцями та монетаристами, можливе i ефективне здшснення цього процесу дозволить забезпечити стабшьний сощально-економiчний розвиток кра!н. Натомiсть, односторонне використання щей кейнаанства або монетаризму тягне за собою невдачi для нацiональних економiк.
Це щдтверджуе аналiз грошово-кредитно! полiтики Укра!ни в ХХ1 столiггi. Так, щорiчнi темпи зростання грошово! маси в Украш у 1999-2005 рр. були найвищими - 44%, тодi як у Чехи, Словаччиш - 7, Польщ^ Словенi! -10, Угорщит - 13, кра!нах БалтИ' та Хорвата - 20%. У 2006, 2007 та 2008 роках грошова маса в Укра!т зростала ввдповвдно на 35, 52 та 30 вщсотюв, i хоча у 2006 та 2008 роках темпи !! зростання дещо зменшилися, довготривале (протягом 10 роюв) збiльшення монетарно! бази спричи-нило зростання iнфляцi! з 0,8% у 2003 до 25,2% у 2008 рощ. У 2009 рощ з метою зниження шфляци Нацюнальний банк Укра!ни (НБУ) вперше за останш десять рок1в вдався до зменшення грошово! маси в обпу на 5,5%. Таи до держави дшсно дещо зменшили iнфляцiю (до 15,9% у 2009 рощ), однак, через недостачу обпових кошт1в, це по-силило стагнац1ю в нацюнальному господарствi. В 20102012 рощ НБУ знову вдався до збшьшення грошово! маси (вщповщно на 22,7; 14,2 i 12,5%) [6], проте, в умовах коли
19
шоземт швестищ! не повернулися в Укра!ну, це не дозволило ввдновити повноцiнне кредитування впчизняних т-дприемств та зростання национально! економiки.
Наведене сввдчить, що для подолання кризи Укра!на надала перевагу монетарним механiзмам державного ре-гулювання соцiально-економiчних процесiв перед кейнсь анськими, що дозволило зменшити iнфляцiю, але на три-валий час спричинило стагнацш национально! економiки.
Узагальнюючи результати проведених вище дос-лвджень можна зробити так1 висновки:
- виникнення кейнсiансько! та монетарно! еконо-мiчно! теорп було зумовлено вiдповiдними етапами социально-економiчного розвитку кра!н, збшьшенням монопольного впливу транснадiональних компанш, кри-зовими явищами, вiдмiною золотовалютного стандарту та посиленням iнфлядiйних процеав. Ефективне вико-ристання кра!нами кейнаанських та монетарних меха-нiзмiв дозволило !м успiшно подолати Велику депресш 1929-1933 рок1в та кризу 1973-1974 рошв;
- механiзми запропонованi кейнаанпями та монетаристами, при вах !х вiдмiнностях, направленi на ви-конання одного завдання: усунення негативних моно-польних впливiв, як1 здшснюють на нацiональнi еконо-мiки, вщповвдно, пiдприемства-монополiсти та держа-ви, подолання насладив кризових явищ та ввдновлення динамiчного содiально-економiчного розвитку кра!н;
- глибина i частота фiнансових та економiчних пе-рманентних криз в ХХ1 столiттi засвiдчуе про неефек-тивнiсть використання для зменшення !х глибини i
швидкого подолання насладив рецесй' та стагнацй' ви-ключно кейнаанських або монетарних вдей, тому, на нишшньому етат соц1ально-економ1чного розвитку кра!н, виникае необхвднють та можливють компромю-ного поеднання механ1зм1в запропонованих Дж.М. Кейнсом та М. Фрвдменом.
Необхвднють вийти з Велико! депреси 1929-1933 рок1в породила кейнаанську теорш, криза амдесятих рок1в - монетаризм, перманентш кризи ХХ1 столптя спонукають економ1чну науку до нових теоретичних ро-зробок, як1 використають краще 1з сво!х попередник1в, та будуть достойно ощнет наступними поколшнями.
Список джерел
1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов (книги I-III) / А. Смит; отв. ред. акад. Л.И. Абалкин. - М.: Наука, 1993. - 572 с.
2. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. 2 / А. Маршалл. - М.: Прогресс. Универсс, 1993. - 310 с.
3. Кейнс Дж.М. Трактат про грошову реформу. Загальна тео-р1я зайнятосл, процента та грошей / Дж.М. Кейнс. - К.: АУБ, 1999. - 189 с.
4. Юхименко П.1. 1стор1я економчних учень: Щдручник /
П.1. Юхименко, П.М. Леоненко. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
5. Friedman M. Essays in Positive Economics / M. Friedman. -London, 1987. - 334 p.
6. Режим доступу: http://www.ukrstst.gov.ua
7. Гребенюк Н. Основш вiхи у формуванш та проведенш грошово-кредитно! (монетарно!) полпики в Укра!нi / Н. Гребеник // Вiсник НБУ. - 2007. - № 5. - С. 12-22.
I. Бутенко
м. Одеса
ЕВОЛЮЦ1Я Й ГЕНЕЗИС ОСНОВНИХ КОНЦЕПЦ1Й УПРАВЛ1ННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Новi економiчнi умови, пов'язанi з переходом Укра-!ни та iнших кра!н пострадянського простору до ринко-вих ввдносин, привели до змiни парадигми управлшня п1дприемствами, i це змусило кардинально переглянути основнi його принципи. Змши при цьому торкнулися як системи управлшня взагалi (у зв'язку з появою нових iн-ституцiональних умов ведения бiзнесу й використанням шформацшних технологiй) й управл1ння виробництвом (у зв'язку з необхвдтстю застосування ново! техшки й технологiй), так i управл1ння персоналом, викликане ви-никненням нових як1сних i к1льк1сних вимог до нього, обумовлених конкурентними умовами ринку.
Сл1д зазначити, що в радянський перiод «^саме поняття «Управлiння персоналом» в управл1нськ1й практицi було вiдсутне» [1, с. 7]. Функщя управлiння персоналом зводилася до роботи ввддшв кадрiв, яка полягала в документарному супроводженш найму, звь льнення, перемiщення, навчання й шших продесiв, по-в'язаних з облжом кадрiв. Оплата прадi здiйснювалася за единими нормами, була фшсованою й фактично не пов'язаною з реальною продуктившстю працi. У цей перюд сформувалася потужна централ1зована система галузевих iнститутiв п;двищення квалiфiкадi!, крiм того, функцюнувала едина державна система соцiального захисту населення (медичне обслуговування, освiта, система пiльг тощо), функцi! яко! частково передавалися на щдприемства (вирiшення житлових питань, забезпе-чення в;дпочинку прадiвникiв та ш.).
Перех;д до ринкових вiдносин породив виникнення принципово нових проблем у сферi наук про трудовi вiдносини й персонал, що вимагають свого осмислення. Спроби використовувати в трансформацшний перiод
закордонний досвiд у сферi кадрового менеджменту, дотримуючись численних методик i тренiнгiв консуль-тативних цен^в, побудованих на кшталт захвдних, ви-явилися неефективними для абсолютно! бшьшосл вiт-чизняних п;дприемств. З'ясувалося, що багато керiвни-к1в не змогли оргашзувати роботу пiдвiдомчих !м уста-нов у дiлому й зокрема у сферi управлiння персоналом.
Недостатньо ефективною виявилася й сформована в Укра!т державна пол1тика у сферi людських ресурсiв: iстотно ослаблена сфера професшно-техтчно! освiти; в;дсутня система розвитку персоналу щдприемств; за пе-рюд трансформадiйного спаду втрачена значна частина квал1фжовано! робочо! сили. Ринок освггтх послуг не-збалансований з реальними потребами ринку квалiфiко-вано! пращ. Яшсний рiвень прадiвникiв п1дприемств не задовольняе вимогам, як1 висуваються на мiжнародному ринку прадi. У б№шосп випадк1в у сферi кадрово! поль тики п;дприемства продовжують жити одним днем, зо-середжуючи всю увагу на вирiшеннi поточних проблем.
Система управлшня персоналом на б№шосп тд-приемств не вiдповiдае стратегi! ринкових реформ, що в значнш мiрi стримуе можливостi реалiзацi! програм стшко! стабiлiзацi!, пожвавлення виробництва й структурно! перебудови економши, пiдвищення якосп й кон-курентоспроможностi вiтчизняно! продукцп.
Тому сьогоднi все бiльш актуальним е вивчення й систематизацiя юнуючих кондепдiй, теорiй i практик управлшня персоналом (УП), перегляд й переосмис-лення !х категорiально! бази, формування методологiч-но! основи адаптацi! мiжнародного досв;ду до вiтчиз-няних умов для забезпечення едностi пiдходiв при роз-робдi нових форм i методiв управл1ння персоналом.
