CC BY
236
УДК 141:130.2
I. В. Чорноморденко, доктор фшософських наук, професор; I. Д. Загргйчук, доктор фшософських наук, доцент
ПОЗАНАУКОВА РАЦЮНАЛЬШСТЬ ТА II М1СЦЕ В СИСТЕМ1 КУЛЬТУРИ
Рацюналътстъ та гг типи ось уже декглъка десятюв роюв перебувають у центр! уваги фтософсъког стлъноти, пост1йно е предметом ф1лософсъкого анал1зу, залишаютъся об 'ектом фыософування, а р1зноматття тдход1в 7 аспект1в гг розгляду пост1йно зростае. Однак конструктивно-критичне досл1дження рац1оналъност1 як рефлексивно усв1домлена проблематичмстъ власного буття розуму залишаетъся все ще невир1шеним завданням. Наукову ращоналътстъ в умовах съогодення багато
© чорноморденко I. В., Загршчук I. Д., 2014
сучасних фтософ1в та науковщв продовжуютъ розглядати як один 7з найпомтнших та найважливших чинникгв спричинення основних проблем виживання всъого людства загалом з огляду на подалъший усеб1чнийрозвиток науки 7 техшки. Поступово усв1домлюетъся той факт, що взагал1 зовам не обов'язково повинна ¡снувати тыъки одна едино можлива ращоналъмстъ, можутъ ¡снувати зовамр1зт типи рацюналъност1 в систем1 кулътури.
Ключовi слова: ращоналътстъ, фшософ1я, кулътура, позанаукове знання, тзнання.
Актуальтсть проблема. У зв'язку iз сучасним станом розвитку ращонального тзнання та становленням постнекласично1 парадигми наукового мислення важливим предметом дослщжень стають позанаукова ращональшсть та и мюце в осмисленш людиною св^у. Без усвщомлення останньо'1, и природи сьогодш вже неможливо уявити розвиток суспшьства. Саме тому е нагальна потреба в дослщженш поняття «позанаукова ращональшсть» у його взаемодп з культурно-юторичним розвитком. Актуальтсть цього дослщження зумовлена також загальною важливютю для сучасно'1 фшософп штерпретацп понятшно! опозицп «ращональне — iррацiональне», а також гострою полемшою в сучаснш фiлософськiй думщ щодо природи рацiонального, меж науково'1 рацiональностi та природи позанауково'1 ращональносп.
Аналiз останнгх до^джень i публЫацш. Ращональшсть та и рiзновиди в контекст! сощокультурного простору активно дослщжувались i дослiджуються в сучаснiй фшософськш думцi. 1снуе досить великий масив зарубiжноi i в^чизняно1 лiтератури з щех проблематики. Вiдповiдно до спрямованосп нашого дослiдження в цiй науковш статтi слiд першочергово виокремити важливi роботи М. Булатова, Н. Бусово1, П. Гайденко, М. Поповича [1-4]. Однак слщ усе ж таки зауважити, що проблематика саме позанауково: ращональносп не належить до найбшьш дослiджених питань сучасно': фшософп.
Метою дослщження е осмислення природи позанауково': ращональносп у зв'язку iз сощокультурними реалiями; визначення характеру вiдносин форм позанауково: рацiональностi iз системою щнностей суспiльства.
Виклад основного матерiалу. Ращональшсть уже давно перебувае у центрi уваги як укра'нсько', так i св^ово1 фшософсько1 спiльноти. Не буде перебшьшенням, якщо ми скажемо, що ращональшсть починаючи з Нового часу i дотепер е однiею з найбшьш важливих категорiй фiлософського мислення, i це, незважаючи на те, що на сьогодш ця категорiя пщдаеться чи не найбiльшiй атащ з боку представникiв iррацiональноi парадигми мислення. При дослщженш ролi i значення поняття рацiональностi кидаеться у вiчi, що впродовж тривалого часу його культивування фшософським мисленням це поняття так чи шакше, але постшно знаходилося в процесi трансформаций демонструвало свою здатнiсть
повшьно чи с^мко, але змiнюватися з часом. Саме ця особлива властивють рацюнальносп давала 1й можливiсть приймати зовам незвичн форми, що не тшьки викликало збурення в буденнш свiдомостi, але й спричиняло рiзнi форми теоретичного усвiдомлення 11 юторичних утворень.
Вiдмiннiсть форм рацiонального мислення в рiзнi епохи розвитку суспшьства призвела до необхiдностi впорядкування цих форм. Були сформульованi рiзнi типи рацюнальносп. Типологiзацiя форм рацiональностi е неминучою, коли iснуe потреба виявити певн закономiрностi в розвитку рацюнального способу освоення людиною свiту. Але сам1 рухливiсть, мiнливiсть, плиннiсть форм розумного тзнання, у свою чергу, призводять до певно'1 рухливостi, трансформацп самих типiв рацiональностi. I це вщбуваеться у форм1 розхитування усталених парадигм, реалiзуеться як перехiд вщ одного типу рацiональностi до шшого. Так з'являються перехiднi форми ращонального мислення, яю певний час поеднують у собi елементи рiзних, але юторично близьких типiв.
Як уже зазначалося, поняття рацiональностi починаючи з Нового часу i дотепер було 1 залишаеться предметом глибокого фшософського аналiзу. Причому ця проблема хоча ! е предметом ф1лософського анал!зу, але так чи iнакше, у тш чи 1нш1й форм1 притаманна i буденнiй св1домост1. Адже остання також оперуе формами мислення. Щоправда, категор!альний характер мислення буденно! свщомосп не доведений до поняття або, шшими словами, належним чином не усвщомлений. Ця обставина породжуе певш проблеми взаемодп теоретичного i буденного мислення, оскшьки в реальному житп буденна св1дом1сть не вiдгороджена вщ теоретично!, i це стосуеться не тшьки окремих 1ндив1д1в, носпв свщомосп, як1 м1ж собою комун1кують, а й стввщношення р1зних форм свщомосп в теоретичнш i практичнiй д!яльносп одше'1 й пе'1 само! особи. I тому не дивно, що в сучаснш фшософп множиться розмшття п1дход1в до осмислення р1зних аспекпв поняття рацiональностi.
Однак це якраз ! е проблемою, адже описування р1зних аспектiв рацiональностi ще не е 11 теоретичним, ц1л1сним вщтворенням у науковiй системi. Можна вважати, що конструктивно-критичне дослiдження рацiональностi як рефлексивно усвщомлено'1 проблематичностi власного буття людського розуму е проблемою сьогодення.
Ось як визначае поняття «рацюнальне» М. Булатов, окреслюючи меж! його смислового навантаження: «Ращональне — це мислення як споаб тзнання, специфша якого е тзнання вщношень ! пов'язаних з ними властивостей. Оск1льки вони не 1снують без речей, це утворюе трiаду: р1ч — властивють — вщношення» [1, с. 421]. Аналопчну iнтерпретацiю рацiональностi ми бачимо ! в останнiх роботах академша М. Поповича [6]. У наш час бшьшють ф1лософ1в та провщних науковцiв погоджуються з тим, що необов'язково повинна юнувати тшьки одна ! едино iстинна форма рацюнальносп, можуть ! навiть повинн iснувати та взаемодоповнювати одна одну р!зш типи рацiональностi.
Таку думку ми знаходимо в роботах П. Гайденко, в яких обгрунтовуеться важливють юторичного i соц1олог1чного п1дход1в [4]. I таке розумшня рацiональностi стае все бшьш поширеним i загальноприйнятим у XXI ст. Не останню роль у цьому ввдграе шформатизашя суспшьства, яка не т1льки до невтзнаваносп змiнила нашi попередн уявлення про комуткатю, а й справила вплив на вс1 сторони життя як суспiльства, так i кожно1 окремо1 людини.
В умовах сьогодення багато сучасних фшософ!в та науковшв продовжують розглядати наукову рацюнальнють як один 1з найбшьш пом1тних та важливих чинник1в розвитку суспшьства ! породження проблем, що безпосередньо стосуються виживання людства, адже саме динам!чний розвиток науки ! техшки в наш час спричинив появу еколопчних та 1нших проблем в юнуванш людини. У цьому контекст важливо зазначити, що деяю досл1дники саме в рацiональностi вбачають головн в1дм1нност1 сучасно1 культури, намагаючись звести до не1 вс1 основн соц1окультурн1 характеристики нашо1 доби [2].
Разом i3 тим ми бачимо, що ращоналютична культура вихолощуе i3 життя людини деям важливi сторони ii буття. чиста рацiональнiсть може бути використана не тшьки в штересах людини, а й проти не!. Шириться навт думка, за якою рацiоналiстична культура взагал1 може зробити людей вщчуженими, що вона позбавляе !хшй життевий свiт важливих складових, яю роблять буття homo sapiens власне людським, суттево вiдмiнним вщ iснування iнших живих iстот.
Саме тому вже тривалий час, з моменту, коли були виявлеш негативш наслщки культивування новочасно! рацiональностi, критика науково! рацiональностi шириться i стае все бшьш глибокою. I цей процес ще паралельно iз загостренням антрополопчно! кризи, яка виявляеться в актуалiзацii проблем духовностi i можливосп збереження людсько! особистостi та ii розвитку.
Тим не менш слщ зазначити, що критика науково! ращональносп при всiх ii недолiках не означае вщмову вiд рацiональностi взагаль Вона була i залишаеться не тшьки важливим методом пiзнання, а й способом юнування сучасно! людини. ¡деться тшьки про неминучу трансформащю форм науково! рацiональностi та необхщшсть визнання також i позанаукових форм освоення людиною свiту. Рацiональнiсть юнуе як особлива форма фшософсько! рефлексп. З ii допомогою людина концептуалiзуе усвiдомлення свое! присутностi у свт. Але це зовсiм не означае, що поза науковою ращональшстю не юнуе знания. Крiм наукового юнуе також знання за межами науки [5].
Постнекласичний тип науково'1' ращональносп намагаеться максимально врахувати стввщнесешсть знань про об'ект наукового тзнання не тшьки iз засобами пiзнання, а й з щннюно-цшьовими структурами тзнавально! дiяльностi. Однак цiлком очевидно, що проблема зв'язку наукового знання iз знанням, що iснуе поза межами науки, цим не розв'язуеться у повному обсязь
Наголошуемо на тому, що i в наш час позанауковi шляхи одержання знань не втратили свого значення, хоча вони i вважаються часто такими, що е донауковими. А це означае, що вони юнували i виконували свою роль до появи науки. Позанауковi форми освоення св^у функщонують i сьогоднi, адже вони значною мiрою вiдображають низку важливих сфер буття людини, до яких наука не мае вщношення. Життевий св^ людини й дотепер значною мiрою залишаеться сферою не науки, а мистецтва, релш! та моралi. Щоправда, сказане зовсiм не означае, що наука, наукова ращональшсть цiлком усуваються iз дано! сфери. Зовсiм ш. Науковi та позанауковi форми знання взаемодоповнюють одна одну, i в такий споаб компенсуються недолiки кожно! з них.
Слiд звернути увагу на те, що якщо навт побiжно порiвнювати мiж собою найбшьш важливi властивостi сучасного наукового знання з найбшьш важливими властивостями позанаукових знань, то виявляеться, що у них завжди е досить багато спшьного: як науков^ так i позанауковi знання цiлком можуть уважатися знаннями нелшшними, iхнi об'екти мають уа прикмети вiртуальностi, або символiчностi.
Що стосуеться культуротворчих функцiй позанаукового знання, то треба враховувати, що позанаукове знання в умовах сьогодення здебшьшого виконуе !х не тшьки i не стшьки прямолiнiйно, скшьки шляхом досить складних трансформацiй, а також багаторазового кодування та розкодування окремих iз найбiльш плiдних позанаукових знань [5].
Не менш важливою е також та обставина, що позанауковi знання протягом уае! юторп людства ввдгравали в культурi аж шяк не меншу роль, шж знання власне науковi. Твердження: «Наука може все» вже е пережитком минулого, яке можна було серйозно сприймати хiба що в XIX — на початку ХХ ст., але не сьогодш.
Бшьш того, якщо використовувати термш «наука» тшьки в його власному значенш, то доводиться констатувати, що науковi знання юнували не у всякш цившзаци, а з цього випливае висновок про домшуючу роль позанаукових знань у переважнш бшьшосп людських цившзацш.
Отжe, загаль^ знaчeння позaнayковиx знань для людства в цшому нaвiть важко пepeоцiнити. Тим бiльшe що знaчeння позaнayковиx знань аж нiяк да змeншyeться з часом, а, можe, нaвiть i мae пeвнy тeндeнцiю до зростання.
У наш час в yмовax глобaлiзaцiï всe бiльшe нaбyвaють пошиpeння, звyчaння та aктyaльностi також поpiвняно новi нaвiть для посткласичного фшософського aнaлiзy форми i типи ращональносп — eкологiчнa, позaнayковa, а також iншi форми i типи ращональносп.
Дeякi дослiдники пpоблeмaтики paцiонaльностi всe чaстiшe звepтaють yвaгy також на peлiгiйно-мiфологiчний тип ращональносп. У цьому контeкстi слiд вщзначити ро6оту П. Гaйдeнко, дe такого типу ращональшсть постae важливою частиною картини св^у: цe так звана «юторична соцiологiя ращональносп» (за тepмiнологieю ща вщомо'1 дослiдницi), яка дозволяe побудувати peконстpyкцiï пeвниx iстоpичниx форм св^огляду [3, с. 216-234]. Отжe, на думку П. Гaйдeнко, така спeцифiчнa форма paцiонaльностi e важливою та оргашчною частиною систeмного св^огляду тиx iстоpико-кyльтypниx eпоx, дe мiф чи peлiгiя були виpiшaльним i пашвним фактором.
Apгyмeнтовaною щодо Щ€1 пpоблeми e позицiя M. Поповича. У нeвeликiй за обсягом оглядовш pоботi «Iнтeнсiонaльний aнaлiз у фшософп науки i фшософп культури», а якщо конкpeтнiшe, то в роздш «Miфопоeтичнa свiдомiсть i вимipи людського "простору вчинюв"» [6, с. 29-34], вш зaзнaчae, що: «фiлософiя мiфy i aнaлiз apxaïчноï свiдомостi стали чи да пepшими формальними фiлософiями культури, якi виявили iнтepeс до стpyктypно-сeмaнтичниx дослiджeнь» [4, с. 29]. Сaмe peaлiзaцiя стpyктypно-сeмaнтичного пiдxодy дae змогу визначити мiсцe i роль такого типу ращональносп у св^оглядник побyдовax бaгaтьоx стapодaвнix сyспiльств.
Слщ вiдмiтити, що всi нaзвaнi форми ращональносп, як науково'1, так i позанауково'1, очeвидно, коpeлюються iз системою цiнностeй, притаманною тому чи шшому iстоpико-кyльтypномy типу. Дiйсно, поява i формування всix типiв paцiонaльностi завжди пов'язaнi з пeвними цiннiсними оpieнтиpaми. Можна ствepджyвaти, що всi щ piзновиди paцiонaльностi постають важливим фактором формування св^оп^дн^ констpyкцiй. Причому щ конструкцп дaлeко нe вичepпaли сeбe. Ми бачимо, як у свiтоглядi нaшиx сyчaсникiв вiдpоджyються apxeтипи peлiгiйноï свiдомостi з ïï пpитчeвими та мiфологiчними складовими.
He виключeно, що в майбутньому можуть з'явитися новi форми ращонального стaвлeння до свггу, якi також потpeбyвaтимyть свого фшософського осмисгення. Виникнe потpeбa у ввeдeннi у фiлософський обiг новиx понять i кaтeгоpiй, якi зможуть в aдeквaтнiй фоpмi вiдобpaзити свiтогляднi трансформацп. Ця обставина вимaгaтимe i вщ украш^к^ нayковцiв роботи з yтвepджeння тepмiнологiчноï ясностi фiлософськиx тeкстiв, що вжe сьогоднi e пpоблeмою, яка, щоправда, викликана iншими причинами, здeбiльшого з нашого iстоpичного минулого.
Нас щкавить позанаукова paцiонaльнiсть, оскiльки вона давною мipою e збipною формою ращонального осмисгення свiтy. Сaмe тому вона посiдae особливe мiсцe в aнaлiзi paцiонaльностi взaгaлi. Позанаукова ращональшсть, як свщчать про цe piзномaнiтнi iстоpичнi джepeлa, завжди взaeмодiялa i пpодовжye взaeмодiяти в наш час з шшими формами i piзновидaми paцiонaльностi, у пepшy чepгy з ращональшстю науковою. У пpоцeсi тако'1 взaeмодiï питома вага piзниx форм i титв paцiонaльностi в структур! ращонального стaвлeння людини до св^у можe змiнювaтись, а цe ознaчae, що сфepa впливу кожно'1 з форм ращональносп можe звужуватися чи розширюватися. Ця обставина вимaгae постшно'1 уваги ф!лософсько'1 гpомaдськостi до пpоблeм paцiонaльностi, бeзпepepвного дослiджeння як ïï структури, так i впливу на св1тоглядш та мeтодологiчнi функц!'1' фшософп.
Зараз важко сказати, яким чином у подальшому розвиватимуться позaнayковi форми ращональносп. Зрозумшо однe, що на даному eтaпi наукового пiзнaння та фшософського розвитку позaнayковi форми ращональносп мають тeндeнцiю до pозшиpeння та бшьш вагомого ïx впливу на сощально-свггоглядш пapaмeтpи сучасно'1' людини. А ^ ознaчae, що
трансформаци форм i типiв рацiональностi не проходять безсшдно як для духовно! культури людини, так i для людського суспшьства взагалi. Таким чином, можна констатувати, що змши форм ращонального ставлення до свiту тягнуть за собою суттев1 наслiдки у структурi людського буття.
Висновки. У XX ст. бшьшють фiлософiв, а також науковщв почали усвiдомлювати, що взагалi зовсiм не обов'язково повинна юнувати тiльки одна едино можлива форма ращональносп, можуть та навт повиннi iснувати зовсiм рiзнi типи ращональносп в системi культури. В умовах глобалiзацii все бiльшого поширення, звучання та актуальносп набувають також порiвняно новi навiть для посткласичного фшософського аналiзу форми i типи ращональносп — екологiчна, позанаукова, а також iншi форми та типи ращональносп. Серед уах типiв та форм ращональносп окремо сшд видшити позанаукову рацiональнiсть. Можна стверджувати, що в подальшому ii роль для людсько! спiльноти загалом, а отже, i для фiлософського аналiзу суттево зростатиме. Основнi форми рацiональностi, як науково!, так i позанауково!, корелюються iз системою цiнностей, притаманною тому чи шшому iсторико-культурному типу. Можна також стверджувати, що вс щ рiзновиди рацiональностi постають важливим фактором формування св^оглядних конструкцiй.
Л1ТЕРАТУРА
1. Булатов М. О. Фшософський словник / М. О. Булатов. - К. : Стилос, 2009. - С. 421.
2. Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право : монография / Н. А. Бусова. - Харьков : Прометей-Прес, 2004. - 352 с.
3. Гайденко П. П. История и рациональность / П. П. Гайденко, Ю. Н. Давыдов. -М. : Политиздат, 1991. - 367 с.
4. Попович М. В. ¡нтенсюнальний анал1з у фшософп науки i фшософп культури / М. В. Попович // Теор1я смислу в гумаштарних дослщженнях та штенсюнальш модел1 в точних науках / за ред. М. В. Поповича. - К. : Наук. думка, 2012. - С. 5-49.
5. чорноморденко I. В. Проблема юнування знання за межами науки : монограф1я / I. В. чорноморденко. - К. : КНУБА, 2005. - 306 с.
6. чорноморденко I. В. Позанауков1 знання i культуротворчий процес : монограф1я / I. В. чорноморденко. - К. : КНУБА, 2010. - 360 с.
ВНЕНАУЧНАЯ РАЦИОНАЛЬНОСТЬ И ЕЕ МЕСТО В СИСТЕМЕ КУЛЬТУРЫ
Чорноморденко И. В., Загрийчук И. Д.
Рациональность и ее типы вот уже несколько десятилетий пребывают в центре внимания философской мысли, постоянно являются предметом философского анализа и остаются объектом философствования, а разнообразие подходов и аспектов их рассмотрения постоянно возрастает. Однако конструктивно-критическое исследование рациональности остается все еще нерешенным заданием. Научную рациональность в современных условиях многие философы и ученые по-прежнему рассматривают как один из наиважнейших и наиболее заметных факторов среди основных проблем выживания человечества в контексте всестороннего развития науки и техники. Постепенно осознается тот факт, что вообще совсем не обязательно должна существовать одна едино возможная рациональность, а могут существовать совсем разные типы рациональности в системе культуры.
Ключевые слова: рациональность, философия, культура, вненаучное знание, познание.
ThE RATIONALITY BEYOND SCIENCE AND ITS PLACE IN ThE SYSTEM OF CULTURE
Chornomordenko I. V., Zagriichuk I. D.
Rationality and its types have been situated in the centre of attention ofphilosophical community for several dozens of years, they are constantly an object of philosophical analyze, they are an object of philosophizing and variety of approaches and aspects of studying is constantly growing. However, the constructive critical study of rationality as reflectively realized difficulty of mind's own being has remained an unsolved task. In the present conditions many contemporary philosophers and scientists continue to consider one of the most remarkable and important factors to cause the main problems of survival of the whole mankind in general because of the next all-round development of science and technology. The fact that there shouldn't exist only one possible rationality is realized gradually and the fact that there can exist quite different types of rationality in the system of culture is realized gradually.
Key words: rationality, philosophy, culture, knowledge beyond science, perception.
