CC BY
73
УДК 616.12-008, 615.036.8 DOI: 10.22141/2224-0721.14.3.2018.136424
Паньюв В.1.
Укранський науково-практичний центр ендокринно!х1рург11 трансплантацИ ендокринних орган/в I тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в, Укра!на
Вплив урсодезоксихолевоТ кислоти на шсулшорезистентшсть в оаб i3 метабо^чним синдромом
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2018;14(3):263-267. doi: 10.22141/2224-0721.14.3.2018.136424
Резюме. У лекцИ висвтлено механзми формування неалкогольно)'жировойхвороби печнки в па^енлв '¡з метабол'нним синдромом. Описано комплексний метод лкування цих па^ен^в '¡з застосуванням урсо-дезоксихолево) кислоти, який сприяе зменшенню вираженост': стеатозу печiнки, вияв'в дислтщеми, син-дром'в цитол':зу та холестазу, порушень вуглеводного обмну у хворих '¡з метабол'нним синдромом i, таким чином, позитивно впливае на тсул'морезистентн 'ють.
Ключовi слова: метабол'чний синдром; урсодезоксихолева кислота; тсул'морезистентн'ють
Практикуючому ендокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
У комплексному л^ванш багатьох захворювань особлива увага звертаеться на застосування урсо-дезоксихолево! кислоти (УДХК) як ефективного цито- i гепатопротектора. УДХК (С24Н40О4) розгля-даеться як етмер первинно! хеноксидезоксихоле-во! жовчно! кислоти, що вiдрiзняеться положенням пдроксильно! групи поблизу С7 зi змiною положен-ня а- на р- (Troisi G. et а1., 2013). УДХК — це нетоксична третинна пдрофшьна жовчна кислота, що синтезуеться в печшщ з 7-кетолггохолево! кислоти, е продуктом бактершного окислення хенодезокси-холево! кислоти. У нормi вмют урсодезоксихолево! i лггохолево! кислот в жовчi людини становить 0,5— 5 % вщ загального пулу жовчних кислот. 90—95 % жовчних кислот реабсорбуеться в дистальному вщ-дш клубово! кишки i частина — в товстш кишцi, здiйснюючи ентерогепатичну циркулящю жовчних кислот. УДХК всмоктуеться за допомогою пасивно! дифузп в проксимальному вщдш порожньо! кишки i за допомогою активного транспорту в клубовш кишцi. Жовчнi кислоти складаються з пдрофобно! i пдрофшьно! частин. Гiдрофобнi (лiпофiльнi) влас-тивост забезпечують проникнення жовчних кислот у лшщш шари плазматичних мембран i мембран мь тохондрiй, що викликае змiну !х функцiонування i загибель гепатоцита. У людини юльюсть УДХК ста-
новить лише 1—5 % пулу жовчних кислот, однак !! значення в органiзмi дуже важливе: недарма в схщ-нiй медициш успiшно використовуеться ведмежа жовч. Установлено, що жовчш кислоти як сигнальш молекули чинять системний вплив шляхом стиму-ляцп низки бiологiчно активних речовин.
В органiзмi постiйно вiдбуваеться ентерогепатич-на циркуляц1я жовчних кислот. У печшщ з холестерину синтезуються первинш жовчнi кислоти — хо-лева та хеноксидезоксихолева, якi депонуються в жовчному мiхурi в складi жовчi та за потреби надхо-дять у кишечник. З них тсля декон'югаци та дезок-силювання пщ впливом кишково! флори утворю-ються вториннi жовчнi кислоти — дезоксихолева та лiтохолева, частина яких знову всмоктуеться в тон-кш кишцi та через портальну систему знову потра-пляе в печшку, де кон'югуе з глiцином i таурином. Пiсля цього кон'югати знову надходять у жовч, поим у кишку, де та частина з них, що не брала участь у травленш, знову всмоктуеться, що завершуе коло ентерогепатично! циркуляцп (Радченко О.М., 2012).
На сьогодш розшифрованi рiзнi ефекти УДХК, особливо на субклггинному рiвнi, що дае змогу звер-нути увагу на плейотропш впливи. За сучасними уяв-леннями, УДХК справляе цитопротективну, антихо-лестатичну, холеретичну, лiтолiтичну, антиапоптичну,
© «Ммнародний ендокринологiчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденцн: Паньш Володимир 1ванович, доктор медичних наук, професор, Укра'шський науково-практичний центр ендокринно!' хiрургíí, трансплантаци ендокринних оргашв i тканин МОЗ Украши, Кловський узвiз, 13а, м. Кшв, 01021, УкраТна; е-mail: [email protected]
For correspondence: Volodymyr Pankiv, MD, PhD, Professor, Ukrainian Research and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine, Klovsky Descent, 13а, Kyiv, 01021, Ukraine; e-mail:[email protected]
iмуномодулювальну, гiпохолестеринемiчну, проти-пухлинну, протизапальну, антиоксидантну та захисну даю, кожна з яких може вiдбуватися одночасно за де-юлькома рiзними механiзмами (Mas N. et al., 2008).
Цитопротективний ефект визначаеться здат-нiстю УДХК вбудовуватися у фосфолiпiдний шар плазмолеми, що стае бiльш стiйкою до ушкоджую-чих чинникiв (гiдрофобнi жовчш кислоти, токсич-нi продукти метаболiзму етанолу). Насамперед цей ефект мае значення для захисту гепатоципв вщ дГх ксенобiотикiв.
Антиапоптичний ефект УДХК пов'язаний iз пригнiченням мiтохондрiального шляху апоптозу за рахунок блокування вившьнення цитохрому С у цитозоль клггини i подальшого утворення апопто-соми (Amaral J.D. et al., 2009). 1ншим механiзмом розглядаеться зменшення шдукованого токсичною дiоксихолевою кислотою апоптозу епи^альних клiтин товстоï кишки та гепатоципв.
Антихолестатичний ефект зумовлений пригш-ченням секрецН токсичних жовчних кислот у жовч за рахунок конкурентного захвату УДХК рецепторами тон^ кишки та стимулящею екзоцитозу в гепатоцитах внаслщок активацïï Сa2+-зaлежноï а-протешкшази, що призводить до зменшення кон-центрацïï пдрофобних жовчних кислот (холево", ль тохолево^ дезоксихолевоï та iн.). Цей ефект зумов-люе використання УДХК при синдромi холестазу. УДХК забезпечуе також зменшення лггогенносп жовчi та мае лгголггичний ефект унаслiдок зменшення секрецН холестерину в жовч. Доведено здат-нiсть хенодезоксихолевоï та УДХК розчиняти холес -териновi жовчш камень УДХК знижуе концентрацïï токсичних для печiнковоï клiтини жовчних кислот (холево", лггохолево", дезоксихолево"). У печшщ з холестерину синтезуються первиннi жовчш кислоти (холева (26—39 %) i хенодезоксихолева (38—54 %)), з яких в кишщ тд впливом бaктерiйноï мiкрофлори в результатi реакцiй декон'югацН i депдроксилюван-ня утворюються вторинш жовчнi кислоти (дезокси-холева (16—33 %) i лггохолева).
1муномодулююча д1я УДХК полягае в зниженнi синтезу низки прозапальних цитокiнiв (IL-1, -2, -4, -6 та ш). У багатьох експериментальних моделях були також установлен антиоксидантний й антифi-бротичний ефекти УДХК, проте точн^ мехашзми цих процесiв продовжують обговорюватися (Mas N. et al., 2008). Антиоксидантний ефект виникае внаслщок стабшзацН мембран та обмеження оксида-тивного стресу через збшьшення рiвня глутатiону. Захисна дiя вщ токсичного впливу жовчних кислот, яю руйнують клiтиннi мембрани, а також мембрани мггохондрш та ендоплазматичноï сiтки, е наслщком детергентноï дïï УДХК на лшщш компоненти. 1му-номодулювальний ефект УДХК проявляеться змен-шенням експресИ молекул гiстосумiсностi HLA 1-го класу на гепатоцитах та HLA 2-го класу на холангю-цитах, яю забезпечують контроль iмунноï вiдповiдi.
Протизапальна дiя УДХК зумовлена зменшен-ням продукування бiологiчно активних речовин, передуам трансформувального фактора росту а та
iEI
прозапального фактора некрозу пухлини а, який посилюе iнсулiнорезистентнiсть.
Хiмiчнa структура всiх жовчних кислот, у тому чи^ УДХК, подiбнa до структури стерощв, що зумовлюе стеро'ïдоподiбнi влaстивостi через вплив глюкокортикощних рецепторiв на трaнскрипцiю (Ratziu V.A., 2011). Установлено, що УДХК при-гшчуе аномальне продукування iмуноглобулiну та цитокшв макрофагами п!д впливом лiмфоцитiв. Крiм того, вважаеться, що УДХК послаблюе iмуннi взaемодïï мiж Т-лiмфоцитaми, епи^альними клi-тинами жовчних шляхiв i гепатоцитами та сприяе вiдновленню дiяльностi природних клiтин-кiлерiв (Dowman J.K. et al., 2011).
Холеретична дiя вщбуваеться внасл!док iндукцïï г!дрокарбонатного холерезу, що посилюе виведен-ня гiдрофобних жовчних кислот до кишок. Холере-тичний ефект реaлiзуеться за двома мехашзмами: осмотичним та секреторним. Осмотичний холерез притаманний уам жовчним кислотам, яю сприя-ють секрецïï завдяки зниженню п!двищеного осмо-тичного тиску, зумовленого видшенням жовчних кислот до жовчних канальщв. Секреторний холерез пов'язаний iз секрецiею гiдрокaрбонaтних iонiв. Крiм того, УДХК активуе фарнезо"д-Х-рецептор а, що регулюе пролiферaцiю, диференцiaцiю та секре-торну aктивнiсть холaнгiоцитiв (Cariou В., 2005).
Гiпохолестеринемiчний ефект iз нормaлiзaцiею покaзникiв лiпiдного обмiну п!д впливом УДХК зумовлений зменшенням всмоктування холестерину в кишках, пригшченням синтезу холестерину в печшщ, активащею екскрецН холестерину в жовч та шдвищенням екскрецïï лiпопротеïнiв дуже низькоï щiльностi (Chalasani N. et al., 2012). УДХК через стимулящю фарнезощ-Х-рецептора а активуе декiлькa мехaнiзмiв засвоення лiпiдiв: збiльшення кiлькостi ядерних рецепторiв пролiферaтивних пе-роксисом (PPAR), збшьшення кiлькостi тканинних рецепторiв до лшопротешв дуже низькоï щiльнос-п, aктивaцiю лiпопроте'ïнлiпaзи плазми. Крiм того, холестерол-7а-пдроксилаза (CYP7A1), що також активуеться пщ впливом УДХК, контролюе рiвень холестерину в печiнцi. Мае значення i те, що УДХК утворюе з молекулами холестерину рщю кристали в кишках, що перешкоджае його всмоктуванню.
Протипухлинний ефект УДХК реaлiзуеться шляхом запобтання специфiчним для раку товсга[ кишки клггинним мутац1ям, aсоцiйовaним iз ретровiру-сами ДНК-послщовностей, та пригнiчення експресïï на пухлинних клiтинaх циклооксигенази-2. В експе-риментах встановлено, що екстракти жовчi тварин через мiтохондрiaльнi шляхи викликали апоптоз у клiтинaх холaнгiокaрциноми, з чим пов'язують анти-карциногенний ефект УДХК (Ratziu V. et al., 2011).
На сьогодш УДХК мае найширшу доказову базу при терапИ неалкогольного стеатогепатозу (НАСГ) серед шших гепатопротекторних препарапв (Морозов С.В., Кучерявий Ю.А., 2011). Систематич-ний огляд 12 рaндомiзовaних клiнiчних дослщжень (7 дослiджень — монотерап1я УДХК, 5 — комбшац1я з шшими препаратами; усього 1160 пaцiентiв) про-
демонстрував, що монотерапiя УДХК призводила до полiпшення функцп печшки в 5 дослiдженнях i зменшувала вираженiсть стеатозу i фiброзу — у двох. Зi свого боку, ус 5 дослщжень, в яких оцiнювалася ефективнiсть комбiнацГi УДХК з шшими препаратами, продемонстрували ютотне полiпшення фуикщ-ональних печiнкових показниюв, при цьому у двох iз них констатовано зменшення стеатозу i запалення за даними пстологп (Жа^ Z. et а1., 2013). Важливо вщ-значити, що застосування високих доз УДХК (28— 30 мг/кг) при НАСГ сприяе зменшенню прогресу фiброзу печiнки в динамiцi (Ratziu V. et а1., 2011).
До сьогодт на фармацевтичному ринку УДХК представлена багатьма комерцшними препаратами. Оптимальним лiкарським препаратом УДХК вва-жаеться Урсофальк, що виробляеться в Шмеччит з 1979 року. Iншi лжарсью засоби, що мiстять УДХК, е аналогами i можуть мати вщмшносп у профiлi як ефективностi, так i безпеки. Схема прийому препарату Урсофальк при НАСГ: 13—15 мг на 1 кг маси тша за добу в 3 прийоми. Тривалють лiкування — 6—12 мь сящв i бшьше. При добрш переносимостi дозу можна збшьшити до 25—30 мг на кг маси тша на добу.
Клшчш наслiдки застосування УДХК вивчали в багатьох (близько 3500) дослщженнях. Зараз УДХК рекомендовано застосовувати за наявносп будь-якого захворювання печiнки: гострих та хрошчних гепатитiв рГзно! етюлогп, алкогольно! та неалкогольно! жирово! хвороби, внутрiшньопечiнкових холестазiв рiзного генезу. З урахуванням множин-них плейотропних ефектiв УДХК запропоновано застосувати и в пацiентiв з iшемiчною хворобою сер-ця, гастритом iз рефлюксом жовчi, при запальних хворобах кишечника (хворобi Крона та виразковому колт); дегенеративних хворобах нервово! системи (хворобах Альцгеймера, Паркiнсона, Хантiнгтона, боковому амiотрофiчному склерозi). Основнi перс-пективи для застосування УДХК вщкриваються за умов лГкування коморбщно! або поеднано! патологи, передуам поеднаного перебiгу хвороб печшки, жовчного мгхура та серцево-судинно! системи, особливо при метаболiчному синдромi та неалкоголь-нiй жировш хворобi печiнки (НАЖХП), яка нале-жить до обов'язкових його компоненпв.
Метаболiчний синдром (МС) — значно поширений комплекс метаболiчних i гормональних порушень, в основi яких лежить iнсулiнорезистентнiсть iз компенсаторною гiперiнсулiнемiею. Сьогоднi вщ МС страждае 25 % дорослого населення планети, а серед оаб вiком понад 60 роюв — 45 %, причому останшми роками вщзначаеться стiйке зростання захворюва-ностi на МС серед молодь До основних компоненпв МС належать абдомшальне ожирiння, дислiпiдемiя, артерiальна гiпертензiя, порушення толерантностi до глюкози або цукровий дiабет 2-го типу. Крiм того, при МС часто порушуеться пуриновий обмiн, вини-кають синдром нiчного апное, полiкiстоз яечниюв, розвиваеться стеатоз печiнки i НАСГ.
Особлива увага придгляеться печiнцi як головному органу, що бере участь у процесГ глюконеогенезу. Вщомо, що МС супроводжуеться вторинним мета-
болiчним ураженням печiнки, здебгльшого за типом НАЖХП. При цьому понад 5 % маси печшки стано-вить жир, що накопичуеться в гепатоцитах у виглядГ триглщервддв. З пщвищенням ступеня ожирiння i тяжкосп iнсулiнорезистентностi зростае ризик розви-тку НАЖХП (Звягинцева Т.Д., Чернобай А.И., 2009).
При ожирiннi видiляють послщовш етапи ура-ження печiнки: стеатоз (переважання жирово! дис-трофГ! гепатоципв), стеатогепатит (наявнiсть ви-ражених запальних шфшьтрапв як в стромi, так i в паренхiмi, а також вогнищевих некрозiв), стеатофь броз (переважання фiброзу портально! строми без порушення структури часток), стеатоцироз (порушення структури часток печшки).
Мехашзми розвитку НАЖХП у пацiентiв iз МС: надмiрне надходження з кишечника в гепатоцити продукпв гiдролiзу лiпiдiв (жирГв i жирних кислот), що перевищуе здатнiсть гепатоцитiв до секреци ль пiдiв, Гз подальшим депонуванням жиру; посилення периферичного лГполГзу; захвату жирних кислот пе-чГнкою з кровотоку; посилений синтез жирних кислот Г/або !х етерифжацгя; посилення синтезу лшо-протетв низько! щшьносп; пригшчення процесГв окислення жирних кислот у мГтохондргях; функцю-нальна печГнкова недостатшсть Г порушення секреци лшопротешв Гз гепатоцитГв; зниження синтезу Г/або дефщит бГлка в гепатоцитах; вплив шсулшо-резистентностГ на розвиток метаболГчно! гепатопатГ! (Журавлева Л.В., Кривоносова Е.М., 2014).
Однак притаманш МС метаболГчш порушення е потенцГйно оборотними, Г при вщповщному ль куваннГ можна досягнути зменшення вираженостГ основних його проявГв. Патогенетично обГрунто-ваним при НАЖХП е призначення хворим УДХК як третинно! жовчно! кислоти, що утворюеться пщ дГею бактерГйних ферментГв з 7-кетолггохолево! кислоти, що надходить у печшку з тонко! кишки.
До безперечних переваг УДХК слщ вГднести опо-середковану антифГбротичну дГю, ефективнГсть при лГкуванш тяжких холестатичних захворювань печшки (первинний бшарний цироз, рГвень доказГв А), велику доказову базу (рГвень доказГв А-В), практично повну вщсутшсть побГчних ефектГв на тлГ три-валого застосування (Troisi G. et а1., 2013).
На тлГ лГкування УДХК установлено зниження ргв-ня Гмунореактивного ГнсулГну (1Р1) Г глжеми та стеатозу в осГб Гз МС (Журавлева Л.В., Кривоносова Е.М., 2014), що пов'язано з ппохолестеринемГчною, антиок-сидантною та Гмуномодулюючою даею УДХК, полгп-шенням чутливостГ рецепторГв периферичних тканин до шсулшу, здатнГстю УДХК знижувати штенсившсть апоптозу. Тому патогенетично виправданим е призна-чення УДХК у комплекснш терапГ! пацГентГв Гз МС, що сприяе шпбуванню проявГв синдромГв цитолГзу Г холестазу, зменшенню вираженостГ дислшщеми, шсу-лГнорезистентностГ Г глжеми, стеатозу печшки, спри-ятливо впливае на бгльшють компонентГв МС.
Вщомо, що для осГб Гз МС й атерогенною дис-лГпГдемГею патогенетично виправдане призначення статинГв. Однак при цьому слщ враховувати перено-симГсть препаратГв, а також стадГю НАЖХП (жиро-
ва дистрофiя печ1нки — стеатоз, жирова дистроф1я i3 запаленням i ушкодженням гепатоцит1в — НАСГ) i НАСГ i3 фiброзом (i3 можливим прогресуванням у цироз).
З урахуванням гепатотоксичного ефекту стати-нiв ця група препаратiв протипоказана хворим i3 захворюваннями печiнки в активнiй стада!. Хворим iз дислiпiдемieю i стеатозом можливе призначення статинiв. Для запобiгання гепатотоксичному ефекту статинiв пацieнтам iз НАЖХП слiд проводити курси гепатопротективно! терап!! есенцiальними фосфоль пiдами — по 2 капсули тричi на день упродовж двох мюящв 2—3 рази на рж — з перевагою препарапв УДХК. При пiдвищеннi трансамшаз до трьох норм у хворих iз високим ризиком розвитку атеросклерозу i НАЖХП на стад!! стеатогепатиту призначають ком-бiновану терапiю статином i УДХК до нормал!зац!! ферменпв, а попм переходять на монотератю ста-тинами i проводять курси гепатопротективно! тера-п!! препаратами УДХК упродовж 3—6 мгсящв.
Застосування УДХК усередину 250 мг трич! на добу впродовж 6 мгсящв сприяе полшшенню бюх!-м!чних показник!в i зниженню вираженост! жиро-во! дистроф!! печшки. Пац!енти !з серцево-судин-ними захворюваннями зазвичай мають коморб!дн! захворювання, !з приводу яких упродовж тривалого перюду часу отримують велику к!льк!сть лжарських препарат!в, що зб!льшуе ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних !з лжарськими взаемод!ями i гепа-тотоксичн!стю. Незважаючи на вказанi обмеження, у комбшовано! гшолшщем!чно! терап!! з включенням УДХК велике майбутне, i нов! дослщження, поза сумн!вом, прояснять нез'ясованi питання. Данi ба-гатоцентрових рандомiзованих плацебо-контрольо-ваних дослiджень !з застосування УДХК у хворих !з первинною i вторинною дислiпiдемiями пiдтвердили добру переносимгсть i безпеку комбшовано! терап!!.
Результати одного з дослщжень показали, що дода-вання УДХК хворим, отримуючим аторвастатин у доз! 20 мг на добу, призвело до значно б!льш вираженого зниження р!вня холестерину лшопроте!н!в низько! щ!льност! в сироватщ кров! пор!вняно з аторвастати-ном у доз! 40 мг на добу (94,6 ± 6,1 проти 138,7 ± 9,0 вщповщно; p = 0,0037). Установлена ефективн!сть застосування комбшовано! терат! статинами в низьких дозах i УДХК у лжуванш пац!ент!в !з первинною (ti-мейною) г!перхолестеринем!ею, як! на початку спо-стереження не вщповщали на прийом симвастатину й аторвастатину. Автори вщзначали, що додавання УДХК у доз! 250 мг на добу дозволило знизити дозу статин!в удв!ч! i добитися вираженого гшолтщем!ч-ного ефекту (Вирясова О.В., Дементьева Р.Е., 2015).
В шшому дослщженш вивчений функщональний стан печ!нки пац!ент!в з 1ХС у поеднанн! з НАСГ, як! отримували гшолшщем!чну терап!ю статинами та УДХК упродовж мгсяця. При додаванш УДХК до аторвастатину в доз! 10 мг на добу у хворих на НАСГ i хрошчш форми 1ХС було виявлено зниження р!вня загального холестерину на 9,5 %, триглще-рвддв — на 21 %, холестерину лшопротешв низько! щ!льност! — на 11,2 %, шдвищення р!вня холесте-
IEI
рину лшопротешв високо! щiльностi — на 2,3 % на тлi зниження активностi аспартатамiнотрансферази (АсАТ) на 13 % й аланшамшотрансферази (АлАТ) на 5,6 % пор1вняно з хворими, якi отримували т!льки статини (Фадеенко Г.Д., Никифорова Я.В., 2010).
Метою дослщження О.А. Танченко i спiвавт. (2012) була ощнка ступеня впливу УДХК на вмгст 1Р1, леп-тину, клiнiкo-бioхiмiчнi показники при МС. Група хворих !з МС (66 oсiб вiкoм вщ 38 до 67 poкiв) отри-мувала в комплексному лiкуваннi УДХК. 1мунофер-ментним методом у динамщ вивчали показники 1Р1, лептину. Установлено, що в пащенпв, як! отримували в комплекснш терапц УДХК упродовж восьми тижшв у до6ов!й доз! 15 мг/кг маси т!ла, вщзначалося в1ро-гщне зменшення активнoстi трансамшаз, гаммаглу-тамiлтpанспептидази, лужно! фосфатази, загального холестерину, триглщеридав, 1ндексу атеpoгеннoстi, спостер1галася тенденц1я до зниження р!вня лептину i гiпеpiнсулiнемi!. Отже, включення УДХК у комплек-сне лiкування oti6 !з МС призводить до в!рогщного зменшення пoказник!B 1Р1, атерогенних фракцш л1и!-д!в !з тенденцieю до зниження лептину, що вщграють провщну роль у розвитку i прогресуванш МС.
Отже, наявнiсть стеатогепатиту потребуе дифе-pенцiйoванoгo п!дходу до призначення гшолшь демiчних пpепаpатiв або пошуку альтернативних метoдiв лiкування. Хворим !з НАСГ для корекц1! л!п!дного спектра кров1 як альтернативу, врахову-ючи негативний вплив статинiв на печшку, можна призначати препарати УДХК. Статини протипока-занi лише при некомпенсованому цироз^ при якому функц1я печшки ютотно порушена.
На сьогодн1 також активно вивчаеться можли-в1сть зниження дози статишв (для зменшення по-61чних ефектiв) за рахунок поеднаного призначення препарапв цiе! групи i псил1уму (Мукофальк). Американськими авторами встановлено, що при-йом псил1уму може бути показаний для досягнення ц1льових р1вн1в холестерину лiпoпpoте!нiв низько! щшьносп на тл1 лiкування низькими дозами ста-тинов. Кoмбiнoвана гiпoлiпiдемiчна теpапiя з ви-користанням псил1уму дозволяе уникнути неoбхiд-ност1 шдвищення дози статишв (Lam C. et al., 2015).
В !ншому дослщженш проведена комплексна ощнка ефективност! 6-мюячного прийому псил1уму (Мукофальк) в ос16 !з МС на тл1 комбшовано! тера-п!!. Було обстежено 60 пащенпв !з МС, poзпoдiлених тсля досягнення ц!льових значень показник!в лшщв сироватки, р1вня глюкози кров1 i цифр артер1ального тиску за характером терап!! на дв1 групи. Першу ста-новили 30 пац1ент1в, до лжування яких був доданий препарат Мукофальк, другу — 30 пащенпв, як! про-довжували отримувати т!льки стандартну терап1ю. П!д час пор1вняльного анал1зу отриманих результат1в установлено, що включення до комплексно! терап!! Мукофальку р!жо п!двищуе ефективн1сть л1кування пащенпв !з МС. При цьому встановлений позитивний вплив препарату на зниження маси т!ла, регуляцго харчово! поведанки, зменшення симптом1в кишково! диспепс1! i в!дновлення частоти дефекац!!, а також на р1вш гл1кем!! натще (Dorofeyev A.E. et al., 2011).
IEI
Як бачимо, Мукофальк вГропдно знижуе piBeHb холестерину в KpoBi i може бути ефективно викорис-таний для тривало! профГлактично! терапп, особливо в пацieнтiв i3 МС i3 легкою i пoмipнoю пперхо-лестеpинемiями.
Таким чином, застосування УДХК у пацieнтiв i3 МС е безпечним й ефективним у корекцГ! порушень oбмiну лiпiдiв, лшопроте'1шв. Поеднане застосування УДХК i3 статинами дозволяе знизити дозу стати-нiв при збеpеженнi вираженого гiпoлiпiдемiчнoгo ефекту в пацiентiв з 1ХС на тлi хpoнiчнoгo НАСГ. Установлено виражену гiпoлiпiдемiчну дiю орип-нального препарату Урсофальк у пащентгв iз мета-бoлiчним синдромом, причому найбГльшу ефек-тивнiсть препарат справляв на пГдвищення piвня холестерину лшопроте'1шв високо! щiльнoстi.
Антихолестатична, холеретична, лiтoлiтична, ци-топротективна, антиапоптична, iмунoмoдулювальна, гiпoхoлестеpинемiчна, протипухлинна, протизапаль-на, антиоксидантна та захисна дГ1 УДХК зумовлюють дoцiльнiсть 1i застосування, особливо за умов комор-бГдно! патологи. Пoдальшi дослГдження мають бути спpямoванi на вивчення плейотропних (додаткових) ефектiв УДХК, oптимiзацiю лiкувальних та профь лактичних дозувань i режимГв, а також встановлення мехашзмГв 11 дГ1 на молекулярному рГвш.
Конфлiкт 1нтерес1в. Не заявлений.
References
1. Bueverov АО. Possibilities of clinical application of ursodeoxycholic acid. Consilium medicum. 2005;7(6):28-34.
2. Viriasova OV, Dement'eva RE. New aspects of using ursodeoxycholic acid in cardiology. Vestnik of Penza state university. 2015;(11):123-127.
3. Maev IV, Kucheriavyi IuA, Morozov SV et al. Efficiency and tolerability of ursodeoxycholic acid as monotherapy and in combination with lactulo.se in patients with non-alcoholic steatohepatitis. Klinicheskieperspektivy gastroenterologii, gepatologii. 2012;(2):3-12.
4. Radchenko OM. Ursodeoxycholic acid: achievements, prospects and problems of application. Racional'na farmakoterapija. 2012;(23):28-32.
5. Tanchenko OA, Naryshkina SV Sivyakova ON. Ursode-oxycholic acid in complex treatment of metabolic syndrome. Ros-siiskii zhurnal gastroenterologii, gepatologii, koloproktologii. 2010;22(1):82-86.
6. Harchenko NV, Anohina SV Bojko SV New approaches to the correction of lipid metabolism disorders in patients with metabolic syndrome. Modern gastroenterology. 2006;(27):36-39.
7. Oh AR, Bae JS, Lee J, et al. Ursodeoxycholic acid decreases age-related adiposity and inflammation in mice BMB Rep. 2016 Feb;49(2):105-10. doi: 10.5483/BMBRep.2016.49.2.173.
8. Pathil A1, Mueller J, Warth A, Chamulitrat W, Stremmel W. Ursodeoxycholyl lysophosphatidylethanolamide improves ste-atosis and inflammation in murine models of nonalcoholic fatty liver disease. Hepatology. 2012 May;55(5):1369-78. doi: 10.1002/ hep.25531.
9. Troisi G, Crisciotti F, Gianturco V, et al. The treatment with ursodeoxycholic acid in elderly patients affected by NAFLD and metabolic syndrome: a case-control study. Clin Ter. 2013 May-Jun;164(3):203-7. doi: 10.7417/CT.2013.1550.
10. Tsuchida T, Shiraishi M, Ohta T, Sakai K, Ishii S. Ursode-oxycholic acid improves insulin sensitivity and hepatic steatosis by inducing the excretion of hepatic lipids in high-fat diet-fed KK-Ay mice. Metabolism. 2012 Jul;61(7):944-53. doi: 10.1016/j.metab-ol.2011.10.023.
OTpuMaHO 25.04.2018 ■
Панькив В.И.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев, Украина
Влияние урсодезоксихолевой кислоты на инсулинорезистентность у лиц с метаболическим синдромом
Резюме. В лекции отражены механизмы формирования неалкогольной жировой болезни печени у пациентов с метаболическим синдромом. Описан комплексный метод лечения этих пациентов с применением урсодезоксихолевой кислоты, который способствует уменьшению выраженности стеатоза печенки, проявлений дисли-
пидемии, синдромов цитолиза и холестаза, нарушении углеводного обмена у лиц с метаболическим синдромом и, таким образом, положительно влияет на инсулинорезистентность.
Ключевые слова: метаболический синдром; урсодезок-сихолевая кислота; инсулинорезистентность
V.I. Pankiv
Ukrainian Research and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine, Kyiv, Ukraine
Influence of ursodeoxycholic acid on insulin resistance in patients with metabolic syndrome
Abstract. The lecture describes the mechanisms of non-alcoholic fatty liver disease in patients with metabolic syndrome. A comprehensive treatment with the use of ursodeoxycholic acid has reduced the severity of hepatic steatosis, manifestations of dyslipidemia, the syndromes of cytolysis and cholestasis, the
abnormalities of carbohydrate metabolism in patients with metabolic syndrome, and, consequently, has positively influenced insulin resistance.
Keywords: metabolic syndrome; ursodeoxycholic acid; insulin resistance
