CC BY
83
К.1. Редченко
ВПЛИВ ТЕОРП ЗАЦ1КАВЛЕНИХ СТОР1Н НА УПРАВЛ1НСЬКИЙ ОБЛ1К
Протягом останшх pOKiB в академiчних дослiдженнях зарубiжних учених все бiльше уваги придшяеться теори зацiкавлених CTopiH - своерщнш альтернативi неокласично! eKOHOMi4HOi теорГ! управлшня пiдприeмством. Починаючи з середини 1980-х роюв дана теорiя помiтно впливае на стиль i методи управлшня, корпоративну культуру i стратеги бшьшосп компанiй свiту. Цей вплив не оминув i тако! сфери прикладно! економiчноi науки, як управлiнський облж.
Теорiя зацiкавлених сторiн покладена в основу переважно! бiльшостi популярних концепцш, якi значно розширюють сферу традицшного управлiнського облiку за рахунок введення в шформацшний фонд пiдтримки прийняття управлiнських рiшень нефiнансових показникiв i створюють новi можливостi для реалiзащi iнструментiв управлiнського контролю - Balanced Scorecard, Accountability Scorecard, Performance Pyramid, EP2M та iнших моделей.
Одним i3 перших iдею врахування штереав зацiкавлених сторiн в управлшш компанiями сформулював вiдомий економiст Р. Фрiмен у 1984 р., який доводив, що стратегiчне управлiння фiрмами приватного сектору може бути набагато ефектившшим i
результативнiшим, якщо менеджери почнуть ураховувати штереси рiзних защкавлених сторiн [1]. 1ншими словами, Фрiмен стверджував, що акцiонери отримають набагато бiльшi вигоди у довгостроковiй перспективу якщо iнтереси iнших зацiкавлених сторш (споживачiв, постачальникiв,
менеджерiв, робiтникiв тощо) не залишатимуть без уваги. На його думку, тшьки у злагодженш багатовекторнiй полiтицi управлiння можна знайти вщповщь на загрози, якi створюе сучасне ринкове середовище, що прямуе до глобалiзащi i невизначеностi.
Защкавленою стороною, за визначенням Фрiмена, може бути будь-яка група чи особа:
яка сама може впливати на досягнення цшей оргашзаци;
на яку впливае досягнення цшей оргашзаци [1, 46].
Отже, вс групи чи особи, яю мають вiдношення до фiрми, е зацiкавленими сторонами, а керiвництво компани мае враховувати штереси не тшьки акцiонерiв, але й шших груп осiб та оргашзацш. Це i е визначальною рисою теори зацiкавлених сторiн, хоча можна назвати ще декiлька вiдмiнностей вщ iнших теорiй. Наприклад, Т. Дональдсон i Л. Престон [2] видшяють три найважливiшi "" особливостi:
1) призначена одночасно описувати i визначати структуру i функцiонування певно" корпорацГ";
2) розглядае корпорацiю як деякий оргашзацшний об'ект, через який численш i рiзноманiтнi учасники вирiшують сво" численнi завдання;
3) е загальною i всебiчною, але у той же час мае i практичну щннють.
Практична цiннiсть теори защкавлених сторш може бути вщчутною лише тоду коли правильно визначено склад защкавлених сторш, стввщношення iнтересiв, розроблено систему вимiрювання та оцiнки взаемного впливу рiзних сторiн.
© Редченко Костянтин 1ванович - кандидат eKOHOMiHHm наук. Компашя "ДК-Консалтинг", Львiв.
ISSN 1562-109X
Серед найбшьш вагомих груп защкавлених сторш слiд видiлити акщо-HepiB, iHBecTopiB, постачальникiв, клieнтiв (споживачiв), менеджерiв i працiвникiв, державнi (урядовi) структури. 1нтереси iнших зацiкавлених CTopiH доцiльно враховувати вибiрково. Наприклад, конкуренти iнодi можуть бути дуже потрiбними фiрмi, особливо тод^ коли е загроза з боку антимонопольного комгтету. Спiлки захисту прав споживачiв або групи активю^в, об'еднанi iдеею боротьби за чистоту навколишнього середовища, iнодi також можуть суттево впливати на досягнення щлей компани. Зацiкавленi сторони (стейкхолдери) розглядаються також як активш учасники процесу цiлеутворення у сучасних компашях [3;
4].
Зручним способом упровадження теори защкавлених сторш у практичну сферу е використання рiзноманiтних шструменпв, призначених для стратепчного управлiння, аналiзу та вимiрювання ефективностi рiзних аспектiв дiяльностi фiрми. Серед цих iнструментiв доцiльно видшити систему показникiв вiдповiдальностi
(Accountability Scorecard - ASC), яка вперше була описана вщомим консультантом Ф. Ншолсом у 2000 р. [5].
Метою статл е дослiдження й ощнка впливу теори зацiкавлених сторiн на формування методологи сучасного управлшського облжу i його iнструментарiю (на прикладi системи показникiв вiдповiдальностi Ф. Иколса).
Система показникiв
вiдповiдальностi вiд початку була призначена для пошуку своерщного "балансу" iнтересiв мiж компанiею та й зацiкавленими сторонами. Вона е найближчою до теорй зацiкавлених сторш моделлю i сьогоднi розглядаеться як перспективний шструмент
вимiрювання результативностi бiзнесу -одного з ключових напрямiв управлiнського облiку.
З кiнця 1980-х роюв управлiнський облiк починае виконувати рашше не властиву йому функщю, а саме вимiрювання вiдповiдальностi у вщ-носинах компанй з уама зацiкавленими сторонами. Фактично почала
формуватися нова концепщя облiку, метою яко1 е гармонiзацiя взаемовiдносин пiдприемства iз зовнiшнiм середовищем [6].
Якщо у 1984 р. Фрiмен, обгрунтовуючи дощльнють урахування iнтересiв зацiкавлених сторiн в управлшш бiзнесом, згадував лише компанй приватного сектору, то на початку 2000-х роюв бiльшiсть захiдних компанш та неприбуткових органiзацiй тiею чи шшою мiрою вивчають взаемозв'язки i вiдносини мiж рiзними зацiкавленими сторонами.
Таю взаемовщносини називають "зв'язком контракпв". Цi "контракти" (взаемозв'язки) розглядаються як внески рiзних зацiкавлених сторiн взамш вигiд та стимулiв1, якi забезпечуе 1м органiзацiя.
Взагалi зацiкавленi сторони залишаються зацiкавленими лише доти, доки пщприемство забезпечуе такi стимули, щннють яких перевищуе або, як мЫмум, компенсуе зробленi внески. У той же час внески i стимули у бшьшосп випадкiв мають двостороннш характер. Наприклад, якщо взяти звичайного службовця, який обмшюе свою робочу силу на заробггну плату та iншi вигоди, тобто робить свш внесок у дiяльнiсть оргашзацй i отримуе вiд не1 вiдповiднi стимули, то цей обмш мае i зворотний характер - органiзацiя також робить внесок у вщтворення робочо'1 сили та забезпечення вiдповiдного професшного
1 У теори "контракпв" використовуються деяю специф1чш термши, наприклад, внески (матерь альна, грошова, ф1зична та 1нша участь защкавлених сторш у дшльносп тдприемства) i стимули (вигоди i компенсацл у будь-якш форм1, яю забезпечуе тдприемство защкавленим
piBra службовця i отримуе взамш певш вигоди. Отже, внески i стимули (вигоди) мають вiдносний характер, що робить o6MiH мiж двома сторонами взаемним. Взаемною е також вщповщальнють, яку беруть на себе сторони.
Розглянемо змiст моделi ASC, у якiй пiдприемство та защкавлеш сторони поеднуються двома типами зв'язюв -внесками i стимулами (рис. 1). Процес практичного впровадження тако'1 моделi здiйснюеться у декiлька етатв.
Рис. 1. Структура модел1 Accountability Scorecard [5]
На першому етат необхiдно iдентифiкувати ключовi зацiкавленi сторони. Оптимальна кшькють груп - вщ трьох-чотирьох до шести-восьми. Не варто занадто ускладнювати модель, оскiльки орiентащя на велику кiлькiсть груп защкавлених осiб призводить до «розмивання» стратепчних цiлей i прiоритетiв пiдприeмства. Ключовi зацiкавленi сторони практично для будь-якого пiдприeмства - це споживачi (покупцi, клieнти), власники (акцiонери), постачальники, менеджери i персонал. До цього перелшу можуть також бути зараховаш кредитори (iнвестори), державнi органи, громадсью оргашзаци тощо, але тiльки за умови, що iх внески е справдi значними i важливими для тдприемства. Наприклад, для пiдприемства, яке значною мiрою
залежить вiд кредита банку, включення у модель ASC групи кредиторiв е цiлком виправданим, але якщо частка отриманих вщ банку кредитiв у пасивi е незначною -краще цього не робити.
Далу для кожно'1 групи защкавлених оаб мають бути визначеш внески, якi пiдприемство отримуе вщ них, i стимули (вигоди), яю отримують вiд пiдприемства зацiкавленi сторони. Вигоди i стимули необхщно згрупувати за прюритетами, тобто розташувати таким чином, щоб було видно найважливiшi з них.
Наступним етапом е визначення головних показниюв для внесюв i стимулiв. Наприклад, головним внеском акцiонерiв е капiтал, а отриманим взамш стимулом - прирiст ринково'1 вартостi акцiй та дивiденди.
На останньому етат вибраш показники аналiзуються i
використовуються у процесi прийняття стратегiчних управлiнських рiшень.
Таким чином, послщовнють упровадження моделi ASC е такою:
1. Iдентифiкацiя зацiкавлених сторш.
2. Визначення внескiв, отриманих вщ кожно'1 защкавленоï групи осiб, i стимулiв, наданих пiдприемством цим групам.
3. Ранжування внесюв i стимулiв за прюритетом (важливiстю).
4. Визначення показниюв для
кожного внеску i стимулу.
5. Практичне застосування
вибраних показниюв для пiдготовки i прийняття стратепчних управлiнських рiшень.
Ще одшею системою вимiрювання результативностi бiзнесу, яка набула широкого поширення у свт, е збалансована система показникiв (Balanced Scorecard - BSC), розроблена у 1992 р. професором Робертом Капланом i вщомим консультантом Дейвiдом Нортоном [7]. Загальну структуру ще! моделi наведено на рис. 2.
Рис. 2. Структура моделг Balanced Scorecard
У збалансованш системi показникiв також знаходить вщображення теорiя зацiкавлених сторш: модель мютить блоки показникiв (проекци), якi стосуються працiвникiв (проекцiя навчання i розвитку), менеджерiв (проекцiя внутршшх
бiзнес-процесiв), споживачiв (проекцiя клiентiв), акцiонерiв (проекцiя фiнансiв).
Якщо провести порiвняльний аналiз моделей BSC i ASC, можна вщзначити двi найважливiшi вщмшносл мiж ними. Перша з них полягае у тому, що у першому i другому випадках «баланс» встановлюеться мiж рiзними речами: у
моделi BSC - мiж рiзними групами фiнансових i нефiнансових показниюв, а у моделi ASC - мiж пiдприемством i зацiкавленими сторонами.
Друга вщмшнють - це змют i кiлькiсть складових частин цих моделей. Класичний варiант BSC передбачае, як уже згадувалося рашше, побудову чотирьох взаемопов'язаних блоюв (проекцiй), до яких, за потреби, без проблем можна додати ще один або два блоки.
У найпростшш моделi ASC також присутш чотири блоки - менеджери, персонал, постачальники, покупщ. Разом
з тим ланцюжок визначення ключових показниюв у кожному блоцi моделi ASC дещо вiдрiзняeться вiд моделi BSC:
а) модель ASC: защкавлеш сторони - внески/стимули - показники;
б) модель BSC: ключовi напрями -цш - показники.
Отже, у моделi ASC спрямованють на штереси зацiкавлених сторiн проглядаеться краще. Приклад
Таблиця 1. Ключов1
визначення внесюв, стимулiв i вiдповiдних показникiв для основних груп защкавлених сторiн (акщонери, персонал, покупцi, постачальники) наведено у табл. 1.
Аналiз устшносп реалiзацiï стратеги, орiентованоï на задоволення штереав зацiкавлених сторiн, здiйснюеться таким чином: для кожного показника визнача-
показники у модел1 ASC
Зацiкавленi сторони Внески Показники Стимули Показники
Акцiонери Капiтал Величина акщо-нерного капiталу Зростання вар-тосп фiрми, окупнiсть iн-вестицiй Ринкова вартють акцiй, прибуток на одну акщю
Персонал Праця Продуктивнiсть пращ, кшькють вiдпрацьованого часу Вщповщний рiвень життя та умови пращ Величина i рiвень оплати пращ, штегрована ощнка факторiв забезпечення умов працi
Покупщ Прихиль-нють до фiрми Обсяг виручки вщ продажу продукци, частка постiйних покупщв Якють i вартiсть продукцiï' Кшькють браку або швидкють виконання замовлень, щна (порiвняно з конкурентами)
Постачаль-ники Необхiднi активи Оборотнiсть запасiв, забезпе-ченiсть основними засобами Повна i свое-часна оплата поставок Величина кредиторсько'' заборгованостi, середнiй термiн оплати
ються цiльовi значення (максимальне i мЫмальне), якi порiвнюються з фактичним. Результатом порiвняння, як правило, е нормалiзована оцiнка, на пiдставi яко'1 робляться висновки про вщповщнють внескiв i стимулiв за кожною групою защкавлених сторш.
За кожною групою защкавлених сторш ощнка внескiв робиться з позици користi для пiдприемства, а стимулiв -навпаки, з точки зору максимально!' корист для сторш, яю взаемодiють iз фiрмою.
Розглянемо приклад кшькюного розрахунку показникiв, що характеризу-ють внески i стимули чотирьох найважливiших груп зацiкавлених оаб -
акцiонерiв, працiвникiв, покупцiв i постачальникiв. Для простоти внески i стимули кожно'1' групи зацiкавлених сторш ощнюватимуться лише одним показником (табл. 2). Наприклад, внески акцiонерiв ощнюватимуться за розмiром внесеного акцiонерного капггалу, а отриманi акцiонерами стимули - за величиною чистого прибутку, що припадае на одну акщю.
Визначення нормалiзованих оцiнок (за десятибальною шкалою) необхiдне для того, щоб мати змогу порiвнювати внески i стимули у межах одше'1" групи зацiкавлених сторiн (у табл. 2 використано рiзнi одиницi вимiрювання показниюв).
Нормалiзованi ощнки внескiв i стимулiв свщчать про те, що внески вах груп зацiкавлених осiб переважають отримаш стимули. Зокрема, слiд звернути увагу на дивщендну полiтику, яка, очевидно, не задовольняе акцiонерiв.
Iншi показники також свщчать про необхщнють розробки бшьш дiевоi стратеги, яка б ураховувала штереси персоналу (приведення рiвня заробгтно1' плати у вiдповiднiсть до фактично'1' продуктивностi працi), покупцiв (зниження вщпускних цiн для пожвавлення збуту) i постачальникiв (зменшення термiну оплати рахунюв для Таблиця 2. Приклад юльюсног оц
того, щоб прискорити виконання замовлень i збiльшити оборотнють коштiв).
Висновки. Звичайно, наведенi вище рекомендаци потребують уважного вивчення i розробки мехашзму ïx перетворення на конкретш рiшення. Необxiдно пам'ятати, що ASC дозволяе побачити
картину взаемовiдносин мiж фiрмою i зацiкавленими сторонами, тобто виконуе важливу шформацшну роль у пщтрим-цi управлiнськиx рiшень. Вважаемо, що застосування ASC е найбшьш продук-тивним у стратегiчному управлшському
t внескгв i стимулов у моделг ASC
Внески Показники Стимули Показники
Мшмальне значення Максимальне значення Фактичне значення Нормалiзована ощнка, балiв Мшмальне значення Максимальне значення Фактичне значення Нормалiзована ощнка, балiв
Акцюнери
Акцiонерний каттал, млн. грн. 22,0 30,0 26,0 5,0 Чистий прибуток на 1 акщю, грн. 14,0 18,0 15,6 4,0
Персонал
Продуктивнiсть пращ, грн./год. 36,0 48,0 45,0 7,5 Середня зарплата, грн. на мюяць 450 550 515 6,5
Покупц
Виручка вщ реалiзацiï, млн. грн. 75,0 90,0 88,5 9,0 Цiна, тис. грн. за од. продукцп 1,2 1,5 129 7,0*
Постачальники
Середнiй термш виконання замовлень, днiв 1,0 7,0 5,5 7,5 Середнш термiн оплати раxункiв, днiв 10 30 19 5,5*
* Мшмальне значения ощнюеться у 10 бал1в, а максимальне - в 0 бал1в.
облiку для обгрунтування перспективних ршень.
Модель ASC е яскравим прикладом вщображення в управлiнському облiку основних концептуальних положень
теорй зацiкавлених сторiн, яка розширюе свггогляд сучасного менеджера i поступово формуе нове обличчя суспiльно орiентованого корпоративного управлiння.
^ÍTepaTypa
1. Freeman R.E. Strategic management: A stakeholder approach. - Boston: Pitman, 1984.
2. Donaldson T., Preston L.E. The stakeholder theory of the corporation: Concepts, evidence, and implications // Academy of Management Review. - 1995. -№ 20. - P. 65-91.
3. Cornell B., Shapiro A. C. Corporate Stakeholders and Corporate Finance // Financial Management, Spring. - 1987. - P. 514.
4. Turnbull S. Stakeholder cooperation // Journal of Co-operative Studies, Society
for Cooperative Studies, Manchester. -1997. - № 88. - P. 18-52.
5. Nickols F. The Accountability Sco-recard: A Framework for Reconciling & Integrating Stakeholder Needs & Requirements. - Robbinsville, NJ: The Distance Consulting Company, 2000.
6. Niskala M., Nasi S. Stakeholder theory as a framework for accounting, in: Understanding Stakeholder Thinking / Edited by Juha Nasi. - Jyvaskyla, Finland: LSR-Julkaisut Oy, 1995. - P. 119-134.
7. Kaplan R.S., Norton D.P. The Balanced Scorecard - Measures That Drive Performance // Harvard Business Review. -1992. - January-February. - P. 71-79.
