CC BY
49
о Fl ® Клиническая тиреоидология
/Clinical Thyroidology/
International journal of endocrinology
УДК 616-08+616.441-008.64+616-007.1 Д1ДУШКО О.М.
Державний вищий навчальний заклад «1вано-Франювський нацональний медичний ун'терситет»
ВПЛИВ ЛкУВАННЯ ППОТИРЕОЗУ НА PiBHi ВАСКУЛОЕНДОТЕ^АЛЬНОГО ФАКТОРА РОСТУ
Резюме. Мета дослiдження — визначення вмсту васкулоендотел'ального фактора росту (ВЕФР) у хво-рих на первинний ппотиреоз та впливу комплексного лiкування на його piBeHb. Матерiали та методи. Обстежен 133 хворi на первинний ппотиреоз. Па^енти були pоздiлeнi на групи: I група скпадаеться з 32 па^ентв з ппотиреозом на фунт А1Т без ожиpiння; II група — 34 хворi на ппотиреоз i ожиpiння; Ill група — 34 хворi на ппотиреоз без ожиpiння; IV група — 33 хворi на пюляопера^йний ппотиреоз та ожиpiн-ня. Результати. В обстежених па^ентв виявлено вipогiднe пдвищення piвнiв васкулоендотел'ального фактора росту у всЫ групах, найб'!льш виpажeнi змни продукци ВЕФР спостер^гали у хворих на ппотиреоз на Грунт AIT i ожиpiння. Обговорено можливсть пдвищення ефективност лiкування таких па^ентв шляхом поеднаного застосування левотироксину (LT4), еналаприлу та аторвастатину протягом шести мюя^в. Одночасне застосування LT4, еналаприлу та аторвастатину посилюе терапевтичний ефект базисной терапи та зменшуе надлишкову продукщю ВЕФР. Висновки. При манiфeстному ппотиреозi iстотно п 'щвищений р ':вень ВЕФР в плазмi кровi хворих як з ожиpiнням, так i без ожиpiння. Найвищi показники зафiксованi у хворих на манiфeстний ппотиреоз на Грунтi AIT i ожиpiння. Одночасне застосування LT4, еналаприлу та аторвастатину протягом шести мюя^в у хворих на манiфeстний ппотиреоз зменшуе надлишкову продукцию ВЕФР.
Ключовi слова: ппотиреоз, васкулоeндотeлiальний фактор росту, левотироксин, iнгiбiтоpи ангютензин-перетворювального ферменту, аторвастатин.
Васкулоендотелiальний фактор росту (ВЕФР) (vascular endothelial growth factor, VEGF) мае насам-перед здатшсть шдукувати анпогенез i васкулогенез. У даний час показано, що ВЕФР, вщграючи важли-ву роль у шдтриманш стабшьносп ендотелш й фь зюлопчному неоанпогенез^ водночас бере активну участь у процесах неоваскуляризацп в патолопчних ситуашях, зокрема в збтьшенш атеросклеротично! бляшки й неопластичних процесах при онкогене-3i [1—3]. ВЕФР здатний впливати на стан лшщного обмшу шляхом зниження токсичност лшопроте!шв низько! щшьносп щодо ендотелш [1]. У багатьох роботах наводяться даш, що можуть вказувати на зв'язок рiвнiв ВЕФР з показниками лшщного обмшу та факторами запалення. Так, J. Trape i сшвавт. (2006) виявили вiрогiдно вищi рiвнi ВЕФР у хворих, у яких рiвень холестерину спочатку був понад 6,1 ммоль/л, порiвняно з хворими iз вмютом холестерину менше шж 5,1 ммоль/л. Авторами також була виявлена позитивна корелящя мiж рiвнями ВЕФР i С-реактивного бтка в кровi [12].
У лiтературi зусщчаються даш щодо змши рiвня ВЕФР в кровi у хворих на артерiальну ппертензш. Так, в ошб з ппертошчною хворобою (ГХ) виявлено вiрогiд-
не шдвищення pîbhh ВЕФР в сироватщ KpoBi пор1вня-но з практично здоровими особами контрольно!' групи [7, 9, 14]. Виявлено шдвищення рiвня VEGF в кровi у хворих на абдомшальне ожиршня [10, 13]. З урахуван-ням добре доведеного взаемозв'язку абдомшального ожиршня з артерiальною гiпертензiею (АГ) ш даш шд-тверджують описане вище збтьшення рiвня ВЕФР в кровi при ГХ.
В шшому дослщженш описано вiрогiдне пдвищення рiвнiв VEGF у хворих на АГ при розвитку нефро-пати' [6, 8]. Виявлена пряма кореляшя мiж величиною мiкроальбумiнурiï i рiвнем екскреци' з сечею моле-кулярних медiаторiв PAI-1, TGF-p1, а також рiвнем ВЕФР i колагену IV типу [2]. М.М. Орлова i сшвавт. у сво'1'х працях описують пдвищення рiвня ВЕФР у сироватщ кровi у хворих на автоiмунний тиреощит (А1Т), а також доводять наявнiсть сильного кореляцшного
Адреса для листування з автором:
Дадушко О.М.
E-mail: [email protected]
© Дадушко О.М., 2015
© «М{жнародний ендокринолопчний журнал», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
зв'язку мiж piBHeM ВЕФР i титром антитт до тирео'гд-hoï пероксидази (ТПО) (г = 0,71, p < 0,05) [4]. Водночас е роботи, у яких показано вплив iHri6rropiB анпотен-зинперетворювального ферменту (АПФ) i блокаторiв рецепторiв ангiотензину II, статишв на зниження рiв-ня ВЕФР [2, 5].
Осктьки гiпотиреоз належить до захворювань, що сприяють розвитку дислшдеми', атеросклерозу, АГ, аб-домшального ожирiння, ендотелiальноï дисфункци' та серцево-судинних ускладнень, цiкавим е питання про вплив первинного гшотиреозу та його лшування на рiвнi ВЕФР в кровь
Мета дослщження — визначення вмюту васкулоен-дотелiального фактора росту у хворих на первинний ппотиреоз та впливу комплексного лiкування на його рiвень.
Матерiали та методи дослщження
У дослiдження були включенi 133 пацiенти з ма-шфестним гiпотиреозом, якi перебували на диспансерному облшу в ендокринологiв пол^Мк м. 1ва-но-Франкiвська, а також в ендокринолопчному вщдшенш Iвано-Франкiвськоï обласно! клiнiчноï лiкарнi. Середнiй вiк становив 56 ± 8 рокiв; трива-лiсть документально пiдтвердженого анамнезу гшотиреозу — 7,88 ± 2,3 року. У контрольну групу були включеш 20 осiб без тирео'гдно! патологи' — 9 чоловь ыв i 11 жiнок.
Вiдповiдно до поставлених завдань ощнювали рь вень ВЕФР у пащенпв з гшотиреозом порiвняно з контрольною групою ошб. Критери' включення в до-слщження: попередньо пiдтверджений дiагноз гшо-тиреозу (уперше виявленого або декомпенсованого первинного гшотиреозу) за наявносп виявлення рiвня ТТГ, що перевищуе верхню межу референтного дiапа-зону (4,0 мМО/л), у поеднаннi зi зниженими рiвнями вТ4 (< 10,3 пмоль/л) i вТ3 (< 2,3 пмоль/л); добровольна згода пацiента на участь у дослщженш.
Критерiями виключення з дослщження були на-явнiсть в анамнезi порушень мозкового кровообiгу; будь-якi форми iшемiчноï хвороби серця (за даними анамнезу та проведеного обстеження, що включае електрокардюграфш, ехокардiографiю, виявлення симптомiв недостатностi кровообiгу); АГ вище I ступеня; хронiчнi захворювання серцево-судинно! системи з розвитком недостатностi кровообну вище II функцiонального класу за класифшащею NYHA; наявнiсть в анамнезi будь-якого хронiчного захворювання нирок; хрошчш захворювання печiнки; онкологiчнi захворювання; системш захворювання сполучно! тканини; хрошчш захворювання з алерпч-ним компонентом у генезi (бронхiальна астма та ш.); автоiмуннi захворювання (за винятком AIT); гостре запальне та/або загострення хрошчного запального захворювання; вагiтнiсть; прийом гiполiпiдемiчних препаратiв; психiчнi захворювання; iншi ендокриннi захворювання.
Комплексне лабораторно-iнструментальне до-слщження функци' нирок включало проведення за-
гальнокпiнiчного, лабораторного, iнструментального обстеження, а також спещальний метод дослщжен-ня — визначення piBM ВЕФР.
Уйм хворим проводили комплексне загальнокль шчне обстеження, визначення iндексу маси пла (1МТ). Рiвень гормонiв щитоподiбноï залози (ЩЗ) (вТ4 i вТ3), а також ТТГ визначали в iмунологiчнiй лабораторй' об-ласно! клiнiчноï лшарш з використанням аналiзатора StatFax 303 та набору реактивiв DRG (USA). Концен-трацiю ВЕФР визначали методом iмуноферментного аналiзу з використанням тест-системи виробництва фiрми ЗАО «Вектор-Бест» (Роййська Федерацiя) на початку дослiдження та через 6 мюящв лiкування. Критерiями норми були значення ВЕФР у 20 здорових людей вшом 43,80 ± 1,91 року.
Для оцiнки впливу автоiмунного процесу в ЩЗ, а також 1МТ на рiвнi й продукцiю ВЕФР пацieнти були роздтеш на групи. I група складалася з 32 пацieнтiв з гшотиреозом на Грунта AIT без ожиршня; II група — 34 хворi на первинний ппотиреоз та ожиршня; III група — 34 хворi на явний ппотиреоз без ожиршня; IV група — хворi на шсляоперацшний ппотиреоз з ожиршням (n = 33). Мiж хворими основно! та контрольно!' груп не було ютотних вiдмiнностей за вшовими, гендерними критерiями та базовою терашею.
Aналiзували динамiку клiнiчних ознак гшотиреозу, масу пла, рiвнi артерiального тиску, а також безпеку тривалого застосування левотироксину (LT4), шпбгго-ру АПФ еналаприлу та аторвастатину.
Статистичний аналiз проводили варiацiйно-статис-тичним методом. При аналiзi матерiалу розраховували середнi величини (M), ix стандартнi похибки (m) i до-вiрчий iнтервал. Вiрогiднiсть вiдмiнностей оцiнювали за t-критерieм Стьюдента для залежних i незалежних вибiрок. Вiдмiнностi вважали вiрогiдними при р < 0,05. Залежшсть показникiв ощнювалася методом Сшрма-на з обчисленням коефщента кореляцй'. Статистичне опрацювання матерiалу проведене методами варiацiй-но1 й описово! статистики за допомогою стандартного пакета статистичних розрахуныв Excel 6.0 на персональному комп'ютерi Pentium III.
Результати дослiдження та ïx обговорення
Як показали результати дослщження, при машфест-ному гiпотиреозi суттево зростав рiвень ВЕФР у плаз-мi кровi хворих порiвняно з контролем. Так, виявлено вiрогiдно значуще пiдвищення рiвня даного медiатора порiвняно iз групою контролю у хворих на первинний ппотиреоз без ожиршня, що становив 46,46 ± 1,39 пг/мл (р < 0,05), тсда як у пащенпв iз гшотиреозом авто-iмунного генезу та ожиршням — 48,09 ± 1,82 пг/мл (р < 0,05) (рис. 1).
У груш пащенпв з шсляоперацшним гшотиреозом також спостерналось статистично значуще шдвищен-ня цього xемокiну: до 43,00 ± 1,45 пг/мл (р < 0,05) у пащенпв без надмiрноï маси тiла й до 45,76 ± 2,51 пг/мл (р < 0,05) у пащенпв з шсляоперацшним гшотиреозом та ожиршням. Отже, найбтьш виражеш змiни про-
дукци' ВЕФР спостерiгалися у хворих на гшотиреоз на Грунтi А1Т та ожиршня, що пiдтверджуеться iншими дослщниками [4, 13].
Для детальнiшоï характеристики отриманих резуль-татiв лiкування вш пацiенти залежно вiд схеми лшуван-ня були подiленi на тдгрупи.
Лiкування складалося з двох етатв. Перший етап — титрування дози LT4 та еналаприлу. Iнгiбiтор АПФ (еналаприл) призначали методом титрування вщпо-вiдно вiд 2,5 мг/добу до досягнення максимально переносимо!' дози шляхом оптимiзацiï пдбору дози для
Рисунок 1. PiBHi васкулоендотел1ального фактора росту в плазм '1 кров1 хворих та здорових донор1в
Примтка: * — в1рогщн1сть в'щмШностей пор1вняно з контролем (здоров '1 донори) при р < 0,05.
кожного патента п1д контролем гемодинам1чних по-казниыв.
Другий етап л1кування — до шдивщуально пщ-браних доз LT4 та еналаприлу додавали аторвастатин (20 мг/добу). У жодного з пащенпв не було протипока-зань до призначення цих препаратав. Для ощнки без-пеки аторвастатину, зг1дно з шструкщею до препарату, через 4 тижш у вс1х пац1ент1в визначали р1вень глюкози кров1, креатинфосфоюнази, печ1нкових трансамшаз (АлАТ, АсАТ), сечово! кислоти. Суттевих в1дхилень у досл1джуваних показниках виявлено не було.
У табл. 2 подаш результати лшування. У 1Б гру-п1 хворих на гшотиреоз без ожиршня, яю на тл1 ба-зово1 терапи' отримували аторвастатин та еналаприл, експрешя ВЕФР зменшилася з 46,52 ± 1,09 пг/мл до 39,90 ± 1,73 пг/мл, тобто в середньому на 14,23 % (p < 0,05), тод1 як у 1А груп1 виявлено лише тенденцш до зниження — з 46,39 ± 2,63 пг/мл до 44,73 ± 3,83 пг/мл (Р > 0,05).
У груш хворих на гшотиреоз та ожиршня на тл1 при-йому LT4 вм1ст ВЕФР знизився нев1рог1дно (p > 0,05), тод1 як шд впливом комплексного л1кування досягнуто зниження з 47,74 ± 1,73 пг/мл до 37,37 ± 2,18 пг/мл, тобто на 21,72 % (p < 0,05).
Под1бна тенденщя в1дм1чалась у хворих на первин-ний гшотиреоз без ожиршня. Р1вень ВЕФР знизився нев1ропдно у 111А груш, тод1 як у 111Б в середньому знизився на 25,26 % (p < 0,05).
У випадку хворих на гшотиреоз з ожиршням п1д впливом базового лшування р1вень ВЕФР у груш ]УА знизився з 45,88 ± 1,76 пг/мл до 39,90 ± 1,49 пг/мл, тоб-
Таблиця 1. РозподЛ пащентШ залежно в'щ схеми л1кування
1 група (n = 32), XBopi на гшотиреоз без ожиршня 1А група (n = 16) 1Б група (n = 16)
Базове лкування LT4 LT4 + аторвастатин 20 мг/добу 6 Mic., еналаприл
II група (n = 34), XBopi на первин-ний ппотиреоз i ожиршня 11А група (n = 17) 11Б група (n = 17)
Базове лкування LT4 LT4 + аторвастатин 20 мг/добу 6 Mic., еналаприл
III група (n = 34), хвopi на пер-винний гшотиреоз без ожиршня 111А група (n = 17) 111Б група (n = 17)
Базове лкування LT4 LT4 + аторвастатин 20 мг/добу 3 Mic., еналаприл
IV група (n = 33), хвopi на шсля-операцшний гшотиреоз iз ожиршням IVA група (n = 15) МБ група (n = 18)
Базове лкування LT4 LT4 + аторвастатин 20 мг/добу 6 Mic., еналаприл
Таблиця 2. Вплив базового та комплексного л'1кування ппотиреозу на динам1ку ВЕФР, пг/мл
Групи хворих До лiкування Пюля лiкування А, % Р
1група IA 46,39 ± 2,63 44,73 ± 3,83 -3,58 0,36 (> 0,05)
!Б 46,52 ± 1,09 39,90 ± 1,73 -14,23 0,0023 (< 0,05)
II група IIA 48,43 ± 3,30 44,75 ± 3,22 -7,6 0,22 (> 0,05)
ИБ 47,74 ± 1,73 37,37 ± 2,18 -21,72 0,001 (< 0,05)
III група IIIA 43,00 ± 1,91 39,60 ± 1,61 -7,9 0,095 (> 0,05)
ШБ 42,99 ± 2,29 32,13 ± 0,81 -25,26 0,001 (< 0,05)
IV група IVA 45,88 ± 1,76 39,90 ± 1,49 -13,03 0,009 (< 0,05)
IVB 45,64 ± 4,85 33,57 ± 0,98 -26,45 0,01 (< 0,05)
Примтки: А, % — вщношення кнцевого значення показника до початкового у вдсотках; p — коефщ1ент в1ропдност1 в'щмШностей щодо вих'щного значення показника.
то в середньому на 13,03 % (p < 0,05), а в груш ]УБ Bipo-гтдно знизився з 45,64 ± 4,85 пг/мл до 33,57 ± 0,98 пг/мл, тобто в середньому на 26,45 % (p < 0,05).
Отже, поеднане застосування LT4, еналаприлу та аторвастатину суттево iнгiбуе утворення ВЕФР. Ста-тистичний аналiз показав, що динамiка була найбiльш вираженою в груш ]УБ.
Застосування LT4 i особливо його поеднання з ена-лаприлом та аторвастатином сприяло покращенню клiнiчнoгo стану хворих, зменшенню пpoявiв гшоти-реозу, зниженню маси тта, пoмipнoму зниженню ар-теpiальнoгo тиску.
В жодному з наших спостережень не спостерналось будь-яких серйозних пoбiчних ефектiв. Обидва препа-рати добре поеднувались iз стандартною базовою тера-пiею гiпoтиpеoзу.
Висновки
1. При первинному гiпoтиpеoзi суттево зростав pi-вень ВЕФР у плазмi кpoвi хворих як з oжиpiнням, так i без ожиршня. Найвищi показники зафiксoванi у хворих на гшотиреоз унаслiдoк AIT та ожиршня.
2. Поеднане застосування LT4, еналаприлу та аторвастатину впродовж шести мюящв у хворих на первин-ний гшотиреоз посилюе терапевтичний ефект базово!' терапй' та зменшуе надмipну пpoдукцiю ВЕФР.
Список лiтератури
1. Гавриленко Т.И., РыжковаН.А., Пархоменко А.Н. Сосудистый эндотелиальный фактор роста в клинике внутренних заболеваний и его патогенетическое значение // УкраЧнський кардiологiчний журнал. — 2011. — № 4. — С. 87-95.
2. Коваль С.Н., Милославский Д.К., Снегурская И.А. и др. Терапевтический ангиогенез при заболеваниях внутренних органов — возможности и перспективы//Вкник проблем бюло-гП i медицини. — 2013. — Т. 1 (104), № 4. — С. 20-27.
3. Лупинская З.А., Зарифьян А.Г., Гурович Т.Ц., Шлей-фер С.Г. Эндотелий. Функция и дисфункция. — Бишкек: КРСУ, 2008. — 373 с.
4. Орлова М.М., Родионова Т.И. Диагностическая значимость исследования сывороточной концентрации и мочевой экскреции некоторых цитокинов при манифестном гипотиреозе //Цитокины и воспаление. — 2012. — № 2 (11). — С. 24-28.
5. Середюк В.Н. Ефективтсть imi6imopie ангютензин-перетворювального ферменту i блокаторiв peu,enmopie ангю-тензину-II у хворих i3 хронiчним легеневим серцем за динамкою васкулоендотелiального фактора росту // Укратський терапевтичний журнал. — 2010. — № 4. — С. 67-71.
6. Asselbergs F.W., de Boer R.A., Diercks G.F. et al. Vascular endothelial growth factor: the link between cardiovascular risk factors and microalbuminuria? // Int. J. Cardiol. — 2004. — Vol. 93 (2-3). — P. 211-215.
7. Ayerden E.F., Haksun E, Ulver D.B. et al. The relationship between vascular endothelial growth factor (VEGF) and microalbuminuria in patients with essential hypertension // Intern. Med. — 2008. — Vol. 47, № 17. — Р.1511-1516.
8. Biselli P.M., Guerzoni A.R., de Godoy M.F. et al. Vascular endothelial growth factor genetic variability and coronary artery disease in Brazilian population // Heart Vessels. — 2008. — 23 (6). — 371-375.
9. Hansen A.H., Nielsen J.J., Saltin B., Hellsten Y. Exercise training normalizes skeletal muscle vascular endothelial growth factor levels in patients with essential hypertension // J. Hypertens. — 2010. — Vol. 28 (6). — P. 1176-1185.
10. Ferrara N. Vascular endothelial growth factor // Arterio-scler. Thromb. Vasc. Biol. — 2009. — Vol. 29. — 789-791.
11. Siervo M., Ruggiero D., Sorice R. et al. Angiogenesis and biomarkers of cardiovascular risk in adults with metabolic syndrome //J. Intern. Med. — 2010. — Vol. 268(4). — P. 338-347.
12. Suzuki H., Murakami M., Shoji M. et al. Hepatocyte growth factor and vascular endothelial growth factor in ischemic heart disease // Coron. Artery Dis. — 2003. — Vol. 14. — P. 301-307.
13. Trape J.C, Morales R., Molina X. et al. Vascular endothelial growth factor serum concentrations in hypercholesterolemic patients // Scand. J. Clin. Lab. Invest. — 2006. — Vol. 663. — P. 261-267.
14. Wada H., Satoh N., Kitaoka S. et al. Soluble VEGF re-ceptor-2 is increased in sera of subjects with metabolic syndrome in association with insulin resistance // Atherosclerosis. — 2010. — Vol. 208(2). — P. 512-517.
15. Zorenal K., Mys'liwska J., Mys'liwiec M. et al. Association between vascular endothelial growth factor and hypertension in children and adolescents type I diabetes mellitus // J. Hum. Hy-pert. — 2010. — Vol. 24. — Р. 755-762.
Отримано 15.09.15 Ш
Дидушко О.Н.
Государственное высшее учебное заведение «Ивано-Франковский национальный медицинский университет»
ВЛИЯНИЕ ЛЕЧЕНИЯ ГИПОТИРЕОЗА НА УРОВЕНЬ ВАСКУЛОЭНДОТЕЛИАЛЬНОГО ФАКТОРА РОСТА
Резюме. Цель исследования — определение содержания васкулоэндотелиального фактора роста (ВЭФР) у больных первичным гипотиреозом и влияния комплексного лечения на его уровень. Материалы и методы. Обследовано 133 больных с манифестным гипотиреозом. Пациенты были разделены на группы. I группа состояла из 32 пациентов с гипотиреозом на почве аутоиммунного тиреоидита (АИТ) без ожирения; II группа — 34 больных АИТ с гипотиреозом и ожирением; III группа — 34 больных первичным гипотиреозом без ожирения; IV группа — 33 больных послеоперационным гипотиреозом с ожирением. Результаты. У данных
пациентов выявлено достоверное повышение уровней васкулоэндотелиального фактора роста во всех группах, наиболее выраженные изменения продукции ВЭФР наблюдали у больных с гипотиреозом на почве АИТ и ожирением. Обсуждалась возможность повышения эффективности лечения таких пациентов путем сочетанного применения ЦГ4, энала-прила и аторвастатина в течение шести месяцев. Сочетан-ное применение ЦГ4, эналаприла и аторвастатина усиливает терапевтический эффект базисной терапии и уменьшает избыточную продукцию ВЭФР. Выводы. При манифестном гипотиреозе существенно повышен уровень ВЭФР в плазме
крови больных как с ожирением, так и без ожирения. Самые высокие показатели зафиксированы у больных с манифестным гипотиреозом на почве АИТ и ожирением. Сочетанное применение Ш4, эналаприла и аторвастатина в течение ше-
сти месяцев у больных манифестным гипотиреозом уменьшает избыточную продукцию ВЭФР.
Ключевые слова: гипотиреоз, васкулоэндотелиальный фактор роста, левотироксин, ингибиторы АПФ, аторвастатин.
Didushko O.M.
State Higher Educational Institution «Ivano-Frankivsk National Medical University», Ivano-Frankivsk, Ukraine
EFFECTS OF HYPOTHYROIDISM TREATMENT ON THE LEVEL OF VASCULAR ENDOTHELIAL GROWTH FACTOR
Summary. The objective of the investigation is identifying the level of vascular endothelial growth factor in patients with primary hypothyroidism and influence of complex treatment on its levels. Materials and methods. One hundred and thirty three patients with primary hypothyroidism were examined. All patients were grouped into group 1 containing 32 patients with hypothyroidism resulted from autoimmune thyroiditis (AIT) without obesity; group 2 involving 34 obese patients with autoimmune thyroiditis and hypothyroidism; group 3 including 34 patients with manifested hypothyroidism without obesity and Group 4, encompassing the rest 33 obese patients with post-operative hypothyroidism. Results. Patients' data have shown significant increase of vascular endothelial growth factor levels in all groups, but the most expressed changes of vascular endothelial growth factor secretion have been noticed in obese patients with hypothyroidism resulting from autoimmune
thyroidism. The possibility to increase the efficacy of treating such patients by means of complex use of LT4, enalapril and atorvastatin for six months has been discussed. Such complex use of LT4, enalapril and atorvastatin enhances the therapeutic effect of the background therapy and decreases the overproduction of vascular endothelial growth factor. Conclusions. With manifested hypothyroidism, levels of vascular endothelial growth factor in blood plasma are significantly higher in both obese and not obese patients. The highest indices have been found in obese patients with manifested hypothyroidism resulting from autoimmune thyroidism. Complex use of LT4, enalapril and atorvastatin for six months decreases vascular endothelial growth factor overproduction.
Key words: hypothyroidism, vascular endothelial growth factor, levo thyroxine, angiotensine transforming enzyme inhibitor, atorvastatin.
